Яновский Феофил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ЯНОВСЬКИЙ Феофіл Гаврилович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Лікар. Фундатор першої бактеріологічної лабораторії в Києві.

З родини службовця. Батько, Яновський Г., – клерк Управління державного майна.

Народився 12 червня 1860 р. в с. Миньківцях Подільської губернії Російської імперії (нині –

Дунаєвецький район Хмельницької області України).

Помер 8 липня 1928 р. в м. Києві СРСР (нині – столиця України).

Закінчив медичний факультет Київського університету св. Володимира (1883).

Працював лікарем госпітальної терапевтичної клініки (1883-1886), завідувачем терапевтичного і

інфекційного відділень міської (Олександрівської) лікарні, згодом перейменованої на Жовтневу

(1898-1904), завідувачем кафедри госпітальної терапевтичної клініки Новоросійського

університету (1904-1905), кафедри лікарської діагностики Київського університету св.

Володимира (1905-1914), кафедри госпітальної терапевтичної клініки (1904-1911), кафедри

факультетської терапії Київської медичної академії (з 1911).

Паралельно Я. виконував обов’язки співредактора журналів «Лікарська справа», «Український

медичний архів», «Питання онкології», був редактором 1-го видання Великої Медичної

Енциклопедії.

Академік Української АН (1927).

Постійний голова з’їздів терапевтів УРСР (1926).

Перу нашого земляка належать наступні доробки: «До біології тифозних бацил», «Туберкульоз

легень», «Про сухоти», «До семіотики гострих нефритів», «До семіотики і діагностики висипного

тифу», «Сучасний стан діагностики раку шлунка», «Клінічне значення запаху», «Про нервові

проноси».

Ім’я Я. присвоєно Інституту фтизіатрії і пульмонології АМН України.

На фасаді будинку №13б по вулиці Ярославів Вал м. Києва встановлено меморіальну дошку.

У селі Миньківці на території дільничної лікарні, яка носить відомого земляка, встановлено йому

пам’ятник і відкрито меморіальну кімнату-музей.

Серед друзів та близьких знайомих Я. – І. Карпенко-Карий, А. Зюков, К. Трітшель, В. Василенко,

М. Заньковецька, В. Бец, В. Іванов, Г. Мінх, Б. Шкляр, Б. Вотчал, Ф. Примак та ін.


***

ЩОНАЙБЛИЖЧЕ ДО ХВОРОГО

, з професійного кредо Ф. Яновського

Щонайближче до хворого.


БУДОВА МОЗКУ ЖІНКИ І ЧОЛОВІКА, з статті Д. Москаленко «Девіз Феофіла Яновського»

Цікавий такий випадок зі студентського життя Феофіла Гавриловича. Складаючи іспит з анатомії

професору В. О. Бецу, який серед студентів був відомий і тим, що полюбляв задавати складні,

каверзні запитання, Яновський упевнено розповідав про кістки нижніх кінцівок і спинні м’язи.

Професор уважно слухав, ствердно кивав головою і не перебивав його, а коли той зупинився, з

ледь помітною усмішкою запитав:

– Як ви вважаєте, колего, є різниця між будовою мозку чоловіка й жінки? А якщо є, то яка?

Яновський був певен: різниці між мозком чоловіка і жінки немає. Але заявити так професору, який

на той час активно вивчав цю проблему, було непросто. Добре, коли професор погодиться з його

відповіддю. А якщо ні? Вагання тривало всього лише мить, Яновський впевнено відповів:

– Вважаю, що різниці немає.

– Вельми цікаво… А чим ви, молодий чоловік, можете аргументувати своє твердження? –

поцікавився екзаменатор.

Юнак не розгубився:

– Працями професора Беца, який довів, що ділити людей на вищих і нижчих за формою їх черепа

неправильно і ненауково.

Щиро посміхнувшись, відомий анатом промовив:

– Ви, колего, ставите мене в безвихідне становище. З яким із Беців накажете погоджуватися: з тим,

що хоче довести це, чи з тим, що сумнівається в достовірності своїх тверджень?

Та на запитання можна було вже не відповідати. Професора явно задовольнила відповідь.

...Одним із важливих і особливо плідних напрямів наукової і практичної діяльності Ф. Г.

Яновського були питання захворювань органів дихання і перш за все проблема ефективного

лікування туберкульозу. Він вніс багато нового і оригінального до розуміння особливостей

захворювання, до питань діагностики, клініки, профілактики і лікування цієї страшної недуги.

Глибиною клінічного аналізу відзначається концепція Ф. Г. Яновського про взаємозв’язки між

туберкульозом та іншими хворобами легень. Підкреслюючи, що при легеневому туберкульозі

нерідко спостерігається емфізема легень, він звертає увагу на те, що її розвитку сприяють бронхіт і

бронхіальна астма, які можуть маскувати латентний чи затяжний туберкульоз легень. Це дало

підставу йому висунути концепцію: бронхіальна астма і емфізема легень, що можуть виникнути у

хворого туберкульозом, призводять до того, що він протікає менш активно, при цьому нерідко

виникає тенденція до розвитку фіброзу.

Варто зазначити, що важливим напрямом наукової діяльності Ф. Г. Яновського була й розробка

проблем захворювань нирок, перш за все функціональної діагностики, а також загальної терапії

ниркових хвороб.

Він дає нову інтерпретацію деяких симптомів, зокрема описує «осовілість» (особливий вид

психогенної апатії), яка спостерігається іноді раніше, ніж інші ознаки захворювання, і, напевно,

пов’язана з набряком мозку.

Яновським, крім того, написано чимало оригінальних статей з різноманітних питань клініки

внутрішніх хвороб. А ціла низка напрямів, що він їх вивчав, згодом виокремилися у самостійні

розділи медичної науки.


СВЯТИЙ ЛІКАР, з статті «Історія медицини Андріївського спуску» на інтернет-сайті ivf.com.ua Будинок №15 відомий киянам як «Замок Річард Левове Серце». Мав він у давнину й іншу назву:

«Будинок з привидами». Знавці розповідали, що почав будувати цей будинок, як «прибутковий» в

1902 році пан Орлов. Але під час його поїздки до Сибіру його вбили. Вдова довгобуд продала.

Далі продавали і перепродували будинок багато раз з тієї причини, що в ньому відбувалися якісь

незрозумілі явища. Хтось плакав, стогнав, завивав.

Ситуація прояснилася лише під час капітального ремонту. В трубах виявили шматки заліза, а в

печах вмуровані пляшки і яєчну шкаралупу. Під час осінніх і зимових вітрів ефект був

приголомшливий. Так майстри «віддячили» замовнику за недоплачені суми. Набагато пізніше тут

оселилися художники.

Поряд із «Замком Річард Левове Серце» невеликий будинок №17. Але це вже новий будинок із

старим номером. Тут жив і трудився знаменитий київський лікар – «Святий доктор», як його

називали, – Феофіл Гаврилович Яновський. Він нікому ніколи не відмовляв в допомозі, лікував

усіх – від багатих городян до найбідніших і знедолених. Понад те, часто залишав хворим свої

гроші на ліки.


СТРІЧКА БЛАГОРОДСТВА, з інтерв’ю С. Старченка Ю. Віленському «Донкіхоти ратної

медицини»

– Є ще одна стрічка благородства, що до останнього часу залишалася майже таємною, – це

госпіталь у період першої світової війни, – задумується Сергій Микитович. – Тут (у військовому

шпиталі – авт.) працювали видатні лікарі, наприклад, хірург і бактеріолог, фундатор Київського

товариства боротьби із заразними хворобами, професор Олександр Дмитрович Павловський.

Щелепно-лицьовий хірург Костянтин Прокопович Тарасов, до речі, батько актриси Алли

Тарасової. Хірург Михайло Михайлович Дітеріхс, що винайшов у той кризовий час свою

знамениту дерев’яну шину для іммобілізації кінцівки при вогнепальних переломах. Потім йому

довелося служити у Добровольчій армії.

Консультантами госпіталю були терапевт Феофіл Гаврилович Яновський і невропатолог Борис

Микитович Маньковський, а провідні хірурги університету і госпіталю Микола Маркіянович

Волкович й Олексій Петрович Кримов по черзі виїжджали на Південно-Західний фронт.

– Серед видань, запланованих до ювілею госпіталю радою музею на чолі з М. Бойчаком,

підготовлено рукопис книги «Військово-фельдшерська школа при госпіталі, 1838-1924 рр.». Деякі

ілюстрації, що є на цих стендах і, зрозуміло, призначені для книги, просто інтригують. Наприклад,

вихованцем цієї школи був Микола Щорс.

– На фотографіях можна побачити Павла Губенка (незабутнього Остапа Вишню), міністра в уряді

Української Народної Республіки Івана Огієнка (митрополита Іларіона), відомого оперного співака

Михайла Донця, поета Дем’яна Бідного.

Вдалося з’ясувати, що випускником школи у 1914 році був і Панас Петрович Любченко, глава

уряду Радянської України. Проте за тоталітарного режиму він довгі роки, навіть у згадках, був

«персоною нон грата».

Як бачите, з госпітальної шинелі вийшли чудові люди. Ось ще документальний зріз далекої епохи:

прийом веде Федір Чоботарьов, організатор зуболікарської амбулаторії при госпіталі. Він також

вихованець військово-фельдшерської школи, закінчив потім одонтологічний інститут. Його синові

академіку Дмитру Федоровичу Чоботарьову, відомому українському терапевту і геронтологу, йде

дев’яносто шостий рік. А він ще у непоганій формі і, сподіваємося, буде радий побачити цю

галерею.


МЕМОРІАЛЬНА ДОШКА ЗАСЯЄ, ЯК НОВА, з повідомлення «На Ярославовому Валу, 13-б

відновлять будинок, в якому жив видатний український діяч медицини Феофіл Яновський» на

офіційному веб-порталі Київської міської влади

Міністерство регіонального розвитку та будівництва погодило проект реконструкції будинку на

вул. Ярославів Вал, 13-б, який є пам’яткою історії місцевого значення. Він передбачає комплексну

реконструкцію з надбудовою та реставрацією цокольного і першого поверхів.

Предметом охорони є лише цокольний та перший поверхи, тому можна змінити другий поверх і

надбудувати мансарду, а цокольний і перший поверх реставрувати. Зокрема, заплановано зберегти

автентичне рішення фасадів (1913) цокольного та першого поверхів, що складають історичну

цінність, як помешкання видатного діяча медицини Феофіла Яновського. Також буде відновлено

архітектурно-декоративне вирішення фасаду другого поверху станом на час його побудови (1950).

Роботи відбуватимуться з урахуванням нової функції приміщення як офісно-житлового будинку.

Новий мансардний поверх композиційно довершить архітектурну самобутність споруди. А ось

прибудовану 57 років тому частину парадних сходів, які перебувають в аварійному стані та не

відповідають загальному стилю архітектури, буде знесено. Натомість на стіні з’явиться

відреставрована бронзова меморіальна дошка академіка Феофіла Яновського.