Булацель Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

БУЛАЦЕЛЬ Іван Михайлович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Драматург. Псевдонім – Джон Буль.

З дворянської родини.

Народився 23 червня (5 липня) 1846 р. в с. Мар‘янівці Єлисеївського повіту Катеринославської гу-

бернії Російської імперії (нині – Каховський район Херсонської області України).

Помер 13 квітня 1918 р.

Закінчив одеський Рішельєвський ліцей (1864), вчився в Павловському військовому училищі (з

1864).

Служив в Білоруському гусарському, четвертому Несвізькому гренадерському, лейб-гвардійсько-

му Фінському полках, працював мировим суддею в м. Єлизаветград Херсонської губернії (1871-

1876).

Поїхав добровольцем на фронт спочатку до Сербії (1876), потім – Болгарії (1877-1882). Після по-

ранення став власним кореспондентом газети «Голос» у Франції. Повернувся на військову службу

– поручиком другого Закаспійського залізничного батальйону (1885-1888).

Друкуватися в газетах «Санкт-Петербурзькі відомості», «Російське життя», «Театральний огляд», журналах «Скіпка», «Росія», «Нива».

Як літератор дебютував заміткою про театральне життя столиці в газеті «Санкт-Петербурзькі

відомості» (1870).

Б. – автор майже сорока п’єс, більшість з яких з успіхом йшли на сценах як провінційних, так і

столичних театрів, а також 12 водевілів та мелодрам. Серед них – «По гніздечку й пташка», «Жит-

тя за миттєвість», «Якщо жінка вирішила, вона на своєму настоїть», «Газета наплутала», «Від бо-

ротьби до боротьби», «Суворов, або Неочікуваний гість-благодійник».

Перу нашого земляка належить збірник одноактних п’єс «Театр» (1897).

Серед друзів та близьких знайомих Б. – О. Купрін, О. Плещеєв, К. Бальмонт, О. Скрябін, А.

Корінфський, О. Бурцев, В. Анучин, Ф. Фідлер, І. Рукавишников та ін.

***

ЕМОЦІЇ ТА УЯВА,

з творчого кредо І. Булацеля

Хай живуть емоції та уява.

ВИХІДЦІ З РУМУНІЇ, з нарису Вас. і Віт. Плошків «Про Булацелів»

Це – вихідці з Румунії. Засновником цього роду в Росії був полковник Варлам Булацель, паросток

знатного румунського роду, який при цариці Єлизаветі прийняв російське підданство, отримавши

при цьому багато земель на Слобожанщині.

З покоління в покоління володіння Булацелів збільшувались. Так, при цариці Катерині II один з

Булацелів майже задарма зайняв велику територію при заселенні Херсонської губернії, пізніше

віднесеної до Катеринославщини. Ще й до цього часу там збереглося село з назвою Булацелівка.

До революції на Харківщині, в Куп’янському повіті, існувала залізнична станція теж із такою

назвою, що отримала її від імені дворянина Булацеля, володаря двох сусідніх сіл. На час земельної

реформи 1861 р. лише на одній колишній Слобожанщині (тепер Харківщина) одному з паростків

цього багатого дворянського роду належало 10400 десятин землі.

Рід Булацелів занесений до дворянських книг Катеринославської, Чернігівської та Полтавської

губерній.

І СТАЛА БУЛАЦЕЛІВКА ШЕВЧЕНКОВИМ, з «Адміністративно-територіального поділу

Харківської області»

Шевченківський район створено у 1935 році. Адміністративним центром району є селище

Шевченкове.

Район розташований на сході Харківської області й межує: з півночі – з Велико-Бурлуцьким, на

сході – з Куп’янським, на півдні – з Ізюмським і Балаклійським, на заході – з Чугуївським та

Печенізьким районами Харківської області.

Від райцентру с. Шевченкове до міста Харкова – 80 км.

Виникнення Булацелівки пов’язано з будівництвом залізниці Харків-Бєлгород, що закінчилося в

1899 році. Станція Булацелівка була побудована в 1896 році. Навкруги неї на початку ХХ століття

на землях поміщиків Булацелів, що володіли величезними земельними масивами на території

сучасного Шевченківського району, виник хутір Булацелівка. Він входив до складу

Старовіровської волості Куп’янського повіту Харківської губернії.

На станції з’явилися станційні споруди й низка будівель, що належали купцям і торговцям. Вже в

1905 році тут було сім комор і чимало лавок. Одночасно на хуторі сталі селитися селяни, а також

ремісники: ковалі, шорники, кравці. В 1914 році в Булацелівці налічувалося близько 100 жителів.

В результаті столипінської реформи посилилося розшарування серед селян Булацелівці. Бідняки

все більш розорялися, а їх земля переходила в руки заможних землевласників.

У 1922