Шарет (Черток) Моше [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ШАРЕТ (ЧЕРТОК) Моше

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: ізраїльський.

Державний діяч, публіцист, перекладач. Перший міністр закордонних справ (1948-1956), другий

прем’єр-міністр Ізраїлю (1954-1955).

З міщанської родини. Батько, Черток Я., – директор майстерні і крамниці канцтоварів, літератор,

сіоніст.

Народився 16 жовтня 1894 р. в м. Херсоні Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 7 липня 1965 р. в м. Єрусалимі (Ізраїль).

Навчався в Херсонській і Герцлійській гімназіях, на юридичному факультеті Стамбульського

університету, закінчив Лондонську школу економічних і політичних наук (1920-1925).

Був секретарем Сіоністської комісії (1919), кореспондентом газети «Давар» (1925-1929),

редактором щотижневого англомовного додатку до газети «Давар» (1929-1931), секретарем (1931-

1933), керівником (1933-1948) політичного відділу Єврейської агенції, міністром закордонних

справ Ізраїлю (1948-1956), керівником Єврейської агенції «Сохнут»(1956-1960), директором

видавництва «Ам овед» (1960-1961), головою Міжнародного Сіоністського Руху (1961-1965).

Друкувався в газеті «Давар».

Ш. – автор книг «З поневірянь Азією» (1957), «Напередодні нації» (1958), «Зошит поетичних

перекладів» (1965), «Промови про сіонізм» (1966), «Світильники, що згасли» (1969), «Політичний

щоденник» (1968–1979).

Перекладав з німецької, французької, англійської, російської мов.

Ізраїльську купюру в 20 шекелів прикрашає портрет нашого земляка.

Серед друзів та близьких знайомих Ш. – Б. Кацнельсон, Х. Ласкі, З. Аран, Х. Арлозоров, Ш.

Ельяшів Г. Меїр, З. Шазар та ін.

***

КЕРУВАТИ ЦІЄЮ КРАЇНОЮ БЕЗ БРЕХНІ І АВАНТЮРИЗМУ – НЕМОЖЛИВО

, з

політичного кредо М. Шарета

Не мені керувати цією державою. Це, очевидно, неможливо без авантюризму і брехні – двох

якостей, які мені ненависні.

НА ОДИН ЩАБЕЛЬ З УБИВЦЯМИ, з щоденника М. Шарета

Якщо ми відповімо на кривавий теракт тим же, це нівелює жахливе враження, яке він викличе у

міжнародної спільноти, і поставить нас на один щабель з убивцями. Краще нам скористатися

інцидентом у Маале-Акравім як інструментом політичної атаки на великі світові держави,

переконати їх в необхідності чинити тиск на Йорданію і примусити її утримуватися від подібних

дій надалі.

ЗЛОЯКІСНИЙ І АМОРАЛЬНИЙ, з оцінки М. Шаретом діяльності Ш. Переса

Я повністю і абсолютно відкидаю Шимона Переса і вважаю його сходження до вершин влади

злоякісним і аморальним явищем. Я розірву на собі одяг на знак трауру за державою Ізраїль того

дня, коли побачу його в якості міністра в ізраїльському уряді.

БЕЗ БЕН-ГУРІОНА СВІТ БУВ БИ НУДНІШИМ, з листа М. Шарета З. Арану в 1955 р.

Чи не справді, ми обидва ситі по горло Бен-Гуріоном? Але все таки світ був би набагато нуднішим

без цієї людини, над загадкою якої ми не перестаємо роздумувати, намагаючись зрозуміти шляхи,

якими крокувала його думка.

ВАШУ ДЕРЖАВУ ВИЗНАЄМО, з телеграми В. Молотова М. Шарету від 15 травня 1948 р.

Підтверджую отримання вашої телеграми, в якій ви ставите до відома уряд СРСР про...

проголошення створення незалежної Держави Ізраїль... Цим повідомляю, що уряд СРСР ухвалив

рішення офіційно визнати Державу Ізраїль і його тимчасовий уряд.

Уряд СРСР висловлює надію, що проголошення єврейським народом суверенної, незалежної

держави послужить справі зміцнення миру і безпеки в Палестині і на Близькому Сході, і

висловлює упевненість, що між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Державою Ізраїль

складуться дружні відносини.

НАДОВГО ЗАМКНУЛИ В КІМНАТІ, з статті С. Динкевича «Ізраїль сьогодні»

На день до голосування 12 травня 1948 року з Штатів повернувся Моше Шарет – дуже близька

Бен-Гуріону людина. Він запекло відговорював останнього від проголошення держави,

стверджуючи, що всі зустрічі в Америці переконали його – це передчасний і помилковий крок.

Посилався на держсекретаря США Маршалла, який тоді заявив президентові Трумену: «Пане

президент, якщо в ООН Ви підтримаєте утворення держави Ізраїль, я не зможу підтримати Вас на

наступних виборах».

12 травня 1948 року Бен-Гуріон замкнув Моше Шарета в кімнату, і не випускав його до тих пір,

доки той не присягнувся йому особисто (вони були близькими друзями), що ні слова не розповість

решті членів Народної ради про позицію США. Шарет стримав