Ратгауз Даниил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

РАТГАУЗ Данило Максович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-єврейський.

Поет.

З міщанської родини. Батько, Ратгауз М., – директор Київського філіалу Петербурзького

міжнародного комерційного банку; донька, Ратгауз Т., – актриса, поет, перекладач.

Народився 25 січня (6 лютого) 1868 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Помер 6 червня 1937 р. в м. Празі Чехословацької Республіки (нині – столиця Чеської Республіки).

Похований на Ольшанському цвинтарі.

Закінчив одну з Київських гімназій, юридичний факультет університету св. Володимира (1895).

Працював присяжним повіреним.

Як літератор дебютував віршами (1888).

Потім настала черга книг «Вірші» (1893), «Пісні серця», «Зібрання віршів» (обидві – 1899),

«Вибрані вірші» (1910), «Вибрані вірші» (1916), «Мої пісні» (1917), «Мої пісні» (1922).

Його перу також належать збірки «Пісні кохання і печалі», «Про життя і смерть».

За життя мав тритомне зібрання творів (1909-1910).

Поезія Р. відрізняються мелодійністю: на його вірші писали музику П. Чайковський (шість

романсів), Ц. Кюї, М. Іпполітов-Іванов, С. Рахманінов, О. Гречанінов. Усього романсів написано

понад 140 – приблизно стільки ж, як на вірші О. Пушкіна та О. Толстого.

Більшовицької революції не сприйняв, емігрувавши до Берліна (1921), а потім – Праги (1923).

Що стосується особистого життя, то останні роки життя нашого земляка паралізувало.

Серед друзів та близьких знайомих Р. – С. Баскін-Серединський, В. Немирович-Данченко, А.

Чехов, Ц. Кюї, С. Рахманінов, Р. Гліер та ін.

***

СОРОМНО ЗА ПИСЬМЕННИКІВ,

з творчого кредо Д. Ратгауза

Соромно бути в наші дні письменником! До того споганили нині це звання, до того багато

наплодилося в наші плутані дні тих, що пишуть і уявляють себе письменниками!

КОЛИ БЕЗСИЛІ СЛОВА, романс Д. Ратгауза «У цю місячну ніч»

В эту лунную ночь, в эту дивную ночь,

В этот миг благодатный свиданья,

О мой друг! я не в силах любви превозмочь,

Удержать я не в силах признанья.

В серебре чуть колышется озера гладь,

Наклонясь, зашепталися ивы...

Но бессильны слова! – как тебе передать

Истомленного сердца порывы?

Ночь не ждет, ночь летит. Закатилась луна,

Заалело в таинственной дали...

Дорогая! прости, – снова жизни волна

Нам несет день тоски и печали.

Я ТОБІ НІЧОГО НЕ СКАЗАВ, романс Д. Ратгауза «Ми сиділи з тобою...»

Мы сидели с тобой у заснувшей реки.

С тихой песней проплыли домой рыбаки.

Солнца луч золотой за рекой догорал...

И тебе я тогда ничего не сказал.

Загремело вдали – надвигалась гроза.

По ресницам твоим покатилась слеза.

И с безумным рыданьем к тебе я припал...

И тебе ничего, ничего не сказал.

И теперь, в эти дни, я, как прежде, один.

Уж не жду ничего от грядущих годин.

В сердце жизненный звук уж давно отзвучал

Ах, зачем я тебе ничего не сказал!

БЛІДІ НАДІЇ, романс Д. Ратгауза «Туманно-каламутним серпанком»

Туманно-мутной дымкою

Покрыт весь мир земной,

И кто-то невидимкою

Витает надо мной.

Я слышу речь тоскливую

И тихий, тихий стон...

И душу сиротливую

Объемлет полусон.

С опущенными веждами

Сижу я, чуть дыша,

И бледными надеждами

Взволнована душа.

БЛИЗЬКІ МЕНЕ ЗНЕВАЖАЛИ, зі спогадів Д. Ратгауза

Я був переважно оточений людьми практичної справи, котрі ставлять над усе свої юридичні, медичні чи комерційні пізнання і які ставляться звисока і зневажливо до моїх перших та й

подальших доробків.

...Писати я почав досить рано, однак рідко ділився написаним з тими, хто мене оточував. Близькі і

знайомі постійно і наполегливо радили мені «кинути писати» та зайнятися якоюсь «серйозною

справою».

ГРІЮСЯ БІЛЯ ВАШИХ ВІРШІВ, з листа Я. Полонського Д. Ратгаузу

Я грівся біля Ваших віршів, як хтось біля багаття чи каміна, ...не тільки проблиск живого

поетичного вогню я бачу у Вас, але й сам цей вогонь.

ВІДГУКУЮСЯ НАЙСХВАЛЬНІШИМ ЧИНОМ, з листа П. Чайковського Д. Ратгаузу від 30

серпня 1892 р.

Я недостатньо компетентний в літературі, аби рішучим чином, в тому чи іншому сенсі, розсіяти