Щелков Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ЩЕЛКОВ Іван Петрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Фізіолог. Фундатор експериментальних фізіологічних досліджень на теренах Російської імперії.

З купецької родини.

Народився 21 лютого (5 березня) 1833 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Помер 14 (27) травня 1909 р. в м. Судаку Таврійської губернії Російської імперії (нині –

Автономна Республіка Крим України).

Закінчив Харківську гімназію №2 (1846-1850), медичний факультет Харківського університету

(1855), стажувався в Віденському, Берлінському, Паризькому, Празькому університетах (1858-

1861).

Працював помічником ординатора Харківської хірургічної клініки (1856-1857), викладачем (1857-

1881), проректором (1881-1884), ректором (1884-1890) Харківського університету, ректором

Варшавського університету (з 1890).

Почесний мировий суддя (1870).

Почесний член Ради Харківського університету (1892).

Кавалер орденів св. Анни II ступеня, св. Станіслава I ступеня, св. Володимира III ступеня.

Засновник харківської школи фізіологів.

Уперше в Росії організував фізіологічну лабораторію, що дозволило започаткувати на теренах

імперії експериментальні дослідження.

Наукові праці нашого земляка присвячені фізіології. Його перу належать наступні доробки:

«Anatomica et physiologica apparatus urinarii in animalibus vertebralis descriptio» (1857), підручник з

фізіології.

Що стосуєтьься оосбистого життя, то Щ. Рано втратив батька (1845).

Серед друзів та близьких знайомих Щ. – І. Мечніков, М. Сумцов, Р. Вірхов, К. Людвіг, В.

Данилевський, Е. Дюбуа-Реймон, І. Лосієвський, Е. Брюкке, Ж. Хасаханова, Д. Лямбль та ін.


***

ВІТЕР ЗМІНИТЬСЯ,

з життєвого кредо І. Щелкова

Рано чи пізно вітер зміниться, і дим полине в інший бік.

ДЕБЮТУВАВ Я В ЛАБОРАТОРІЇ ЩЕЛКОВА, зі спогадів І. Мечникова

Говорячи про російських фізіологів, не можу не згадати мого вчителя проф. І. П. Щелкова з

Харкова. До нього викладання фізіології в університеті велося по-стародавньому. Становище

змінилося відразу з поверненням із-зі кордону Щелкова, який побував у низці кращих німецьких

лабораторій.

Викладання його носило повністю науковий характер і супроводжувалося мистецьки

поставленими дослідами. Щелков улаштував малюсіньку лабораторію, забезпечену необхідними

посібниками, і дав притулок у ній двом учням, один з яких – автор цих рядків. Там я здійснив

свою першу учнівську роботу з фізіології.


ПОЧИНАЛИ З КІМНАТ ДЛЯ УТРИМАННЯ ТВАРИН, зі спогадів В. Данилевського

Помалу йому вдалося заволодіти прилеглими приміщеннями, так що на початку 70-х рр., коли я

почав працювати в І. П., його лабораторія складалася з 4 невеликих кімнат, до яких через

коридорчик примикали ще 2 низенькі напівтемні кімнатки, котрі більше підходили для утримання

тварин, ніж для роботи.

Починаючи з 1862/1863 навчального року, з фізіологічної лабораторії почали з’являтися наукові

праці як самого І. П., так і його учнів – студентів і лікарів. Цей рік став для неї роком народження, тому що тільки тепер тут стали здійснюватися необхідні для викладання демонстрації й досліди

над тваринами, і в тому ж році до неї надійшло різних предметів 65 номерів на суму 955 руб. 40

коп.

Перші кроки професорської діяльності І. П. збіглися з запровадженням нового університетського

статуту, затвердженого Государем Імператором Олександром II 18 червня 1863 р. Поява статуту –

факт першочергової важливості в історії кафедри фізiологiї, тому що був покладений початок

розширення фізiологічного кабінету (лабораторiї). За цим статутом для фізіологічного кабінету

виділялася щорічна сума в 750 руб. на навчальні посібники, господарські й інші витрати.


ВІДСТАВ ВІД ОДНОКУРСНИКІВ НА ТРИ РОКИ, з розвідки М. Аржанова «Забута історія.

Іван Щелков»

У перші десятиліття життя Івана Петровича вітер мінявся кілька разів, сприяючи знаходженню

ним «тверезого погляду на речі».

Батько, Петро Дмитрович Щелков, помер 1845 року. Про те, що харківський купець і почесний

громадянин мав у своєму розпорядженні солідні засоби, свідчить хоча б такий факт: в 1832 р.,

оглянувши Харків, імператор Микола I висловив невдоволення відсутністю парадного плацу. У

наступному році П. Д. Щелков за власні кошти побудував такий плац на Михайлівській площі

(нині –