Васильковский Сергей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ Сергій Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Художник.
З сім’ї дрібного чиновника. Батько, Васильківський І., – кресляр.
Народився 19 жовтня 1854 року в м. Ізюмі Харківської губернії Російської імперії (нині –
районний центр Харківської області України).
Помер 8 жовтня 1917 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України). Похований на цвинтарі Молодіжного парку.
Закінчив 1-у Харківські гімназію (1862-1867), ветеринарне училище (1867-1873), Петербурзьку
академію мистецтв (1876-1885), стажувався за кордоном (1886-1888).
Працював канцеляристом Харківського казначейства (1873-1876).
Кавалер двох малих срібних медалей Петербурзької академії мистецтв (1879; 1881), золотої медалі
Всеросійської академічної виставки (1883), Великої золотої медалі Петербурзької академії
мистецтв (1885).
Перша персональна виставка відбулася у Харкові (1900). Потім виставлявся в Полтаві, Парижі, Римі.
Серед найвідоміших полотен нашого земляка – «Весна на Україні», «Влітку», «Кам’яна балка»,
«На околиці» (1883), «Весна», «На Дінці» (обидва – 1885), «Пейзаж» (1886), «Козачий пікет»,
«Полювання на куріпок», «Околиці Хелоса, в Іспанії» (усі – 1888), «Степ весною в Малоросії»,
«Типова бретонська садиба», «Після дощу (Іспанія)», «Околиці Сан-Себаст’яно», «Збір яблук для
сидру» (усі – 1888-1889), «Запорожець в розвідці» (1889), «Сутичка запорожців з татарами»
(1892), «Козача левада» (1895), «Козак у степу» (1905), «Козак Мамай» (1911), «Похід козаків»
(1917).
Пензлю В. також належать картини «Весна в Україні», «Взимку у селі Опішня», «Біля корчми»,
«У Піренеях», «Вигляд на Безансон», «Череда. Околиця села», «Ранок у Безансоні», «Дорога до
села», «Зима в Іспанії», «Запорожець на посту», «В запорізькому степу», «Сутичка запорожців с
татарами», «Булонський ліс взимку», «Сторожова вежа у запорожців», «Два хутори в Малоросії»,
«Ловлять снігура», «Отара в степу, «Дума про трьох братів».
В. – співавтор художнього альбому «З української старовини» (1890), альбому орнаментів (1912).
Понад 1340 своїх творів та значну суму грошей, які, за його бажанням, мали піти на створення у
Харкові національного художнього музею, заповів Музею Слобідської України.
До 150-річчя з дня народження земляка за ініціативою завідувачки відділом Харківського
художнього музею О. Денисенко в Україні пройшла акція «Шляхами Васильківського. Погляд
через віки» (2004).
У Москві у видавництві «Біле місто» вийшла книга М. Улибишевої «Сергій Васильківський.
Казка про те, як козак Сергійкові пораду дав» (2006).
Серед друзів та близьких знайомих В. – Д. Яворницький, П. Мартинович, М. Раєвською-Іванова, Г. Ладиженський, М. Ткаченко, М. Беркос, М. Пимоненко, П. Левченко, М. Клодт, М. Самокиш,
М. Дубовськой, В. Беклемішев, В. Сєров, М. Врубель, В. Орловський, Я. Ціонглинський, О.
Бекетов, В. Александров, Д. Безперчий, І. Похітонов, О. Сластьон та ін.
***
РІДНІ СЮЖЕТИ
, з творчого кредо
С. Васильківського
Благороднішого за рідні сюжети в мистецтві нічого не буває.
ШЛЯХЕТНИЙ СИН УКРАЇНИ, з напутнього слова Д. Яворницького С. Васильківському
Шляхетний сину України, трудись, і вдячна мати батьківщина поверне тобі сторицею!
ПОЕМИ НА ЧЕСТЬ СОНЦЯ, з оцінки творчості С. Васильківського М. Бурачеком
Твори Васильківського – це поеми на честь сонця, повітря, ніжних кольорів України. Він як
пейзажист заслуговує почесного місця не тільки серед художників тодішньої Росії, але й серед
пейзажистів Заходу.
ЖИВ ОДНИМ ЖИТТЯМ З ПРИРОДОЮ, з оцінки творчості С. Васильківського Г.
Хоткевичем
Коли з рам гляне на вас усе сяйвом облите широке поле та почується відтіль пісня жайворона, як
легко, як вільно зітхнеться тим повітрям, що хвилями і цілими потоками ллє на вас художник. І
він, що жив одним життям з природою, що плакав над звуками і барвами, примушує і вас тремтіти
перед розкритими ним тайнами життя, вслухатися в розкішну пісню солов’я і журне туркотіння
горлиці.
ПОЕТ МАЛЯРСТВА, з замітки на mincult.gov.ua
Сергія Івановича Васильківського називають поетом українського малярства за надзвичайну
ліричність його пейзажних та історичних творів. Розквіт творчості художника припадає на
останню третину XIX століття, період, коли в Україні діяли
Последние комментарии
7 часов 46 минут назад
1 день 1 час назад
1 день 1 час назад
1 день 1 час назад
1 день 1 час назад
1 день 1 час назад