Васильковский Сергей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ Сергій Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художник.

З сім’ї дрібного чиновника. Батько, Васильківський І., – кресляр.

Народився 19 жовтня 1854 року в м. Ізюмі Харківської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Харківської області України).

Помер 8 жовтня 1917 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України). Похований на цвинтарі Молодіжного парку.

Закінчив 1-у Харківські гімназію (1862-1867), ветеринарне училище (1867-1873), Петербурзьку

академію мистецтв (1876-1885), стажувався за кордоном (1886-1888).

Працював канцеляристом Харківського казначейства (1873-1876).

Кавалер двох малих срібних медалей Петербурзької академії мистецтв (1879; 1881), золотої медалі

Всеросійської академічної виставки (1883), Великої золотої медалі Петербурзької академії

мистецтв (1885).

Перша персональна виставка відбулася у Харкові (1900). Потім виставлявся в Полтаві, Парижі, Римі.

Серед найвідоміших полотен нашого земляка – «Весна на Україні», «Влітку», «Кам’яна балка»,

«На околиці» (1883), «Весна», «На Дінці» (обидва – 1885), «Пейзаж» (1886), «Козачий пікет»,

«Полювання на куріпок», «Околиці Хелоса, в Іспанії» (усі – 1888), «Степ весною в Малоросії»,

«Типова бретонська садиба», «Після дощу (Іспанія)», «Околиці Сан-Себаст’яно», «Збір яблук для

сидру» (усі – 1888-1889), «Запорожець в розвідці» (1889), «Сутичка запорожців з татарами»

(1892), «Козача левада» (1895), «Козак у степу» (1905), «Козак Мамай» (1911), «Похід козаків»

(1917).

Пензлю В. також належать картини «Весна в Україні», «Взимку у селі Опішня», «Біля корчми»,

«У Піренеях», «Вигляд на Безансон», «Череда. Околиця села», «Ранок у Безансоні», «Дорога до

села», «Зима в Іспанії», «Запорожець на посту», «В запорізькому степу», «Сутичка запорожців с

татарами», «Булонський ліс взимку», «Сторожова вежа у запорожців», «Два хутори в Малоросії»,

«Ловлять снігура», «Отара в степу, «Дума про трьох братів».

В. – співавтор художнього альбому «З української старовини» (1890), альбому орнаментів (1912).

Понад 1340 своїх творів та значну суму грошей, які, за його бажанням, мали піти на створення у

Харкові національного художнього музею, заповів Музею Слобідської України.

До 150-річчя з дня народження земляка за ініціативою завідувачки відділом Харківського

художнього музею О. Денисенко в Україні пройшла акція «Шляхами Васильківського. Погляд

через віки» (2004).

У Москві у видавництві «Біле місто» вийшла книга М. Улибишевої «Сергій Васильківський.

Казка про те, як козак Сергійкові пораду дав» (2006).

Серед друзів та близьких знайомих В. – Д. Яворницький, П. Мартинович, М. Раєвською-Іванова, Г. Ладиженський, М. Ткаченко, М. Беркос, М. Пимоненко, П. Левченко, М. Клодт, М. Самокиш,

М. Дубовськой, В. Беклемішев, В. Сєров, М. Врубель, В. Орловський, Я. Ціонглинський, О.

Бекетов, В. Александров, Д. Безперчий, І. Похітонов, О. Сластьон та ін.


***

РІДНІ СЮЖЕТИ

, з творчого кредо

С. Васильківського

Благороднішого за рідні сюжети в мистецтві нічого не буває.

ШЛЯХЕТНИЙ СИН УКРАЇНИ, з напутнього слова Д. Яворницького С. Васильківському

Шляхетний сину України, трудись, і вдячна мати батьківщина поверне тобі сторицею!


ПОЕМИ НА ЧЕСТЬ СОНЦЯ, з оцінки творчості С. Васильківського М. Бурачеком

Твори Васильківського – це поеми на честь сонця, повітря, ніжних кольорів України. Він як

пейзажист заслуговує почесного місця не тільки серед художників тодішньої Росії, але й серед

пейзажистів Заходу.


ЖИВ ОДНИМ ЖИТТЯМ З ПРИРОДОЮ, з оцінки творчості С. Васильківського Г.

Хоткевичем

Коли з рам гляне на вас усе сяйвом облите широке поле та почується відтіль пісня жайворона, як

легко, як вільно зітхнеться тим повітрям, що хвилями і цілими потоками ллє на вас художник. І

він, що жив одним життям з природою, що плакав над звуками і барвами, примушує і вас тремтіти

перед розкритими ним тайнами життя, вслухатися в розкішну пісню солов’я і журне туркотіння

горлиці.


ПОЕТ МАЛЯРСТВА, з замітки на mincult.gov.ua

Сергія Івановича Васильківського називають поетом українського малярства за надзвичайну

ліричність його пейзажних та історичних творів. Розквіт творчості художника припадає на

останню третину XIX століття, період, коли в Україні діяли