Волк Игорь [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ВОВК Ігор Петрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Льотчик-космонавт (58/143). У Космосі перебував 11 діб 19 годин 15 хвилин. У ході випробувань

проекту «Буран» виконав тринадцять польотів на спеціальному екземплярі човна.

З робітничої родини.

Народився 12 квітня 1937 р. в м. Змійові Харківської області СРСР (нині – місто Харківської

області України).

Помер 3 січня 2017 р. в м. Жуковський Московської області (РФ). Похований на місцевому Биківському меморіальному цвинтарі.

Закінчив Курський аероклуб (1954), Кіровоградське військове авіаційне училище (1954-1956), школу льотчиків-випробовувачів льотно-дослідницького інституту ім. М. Громова (1963-1965), жуковський філіал московського авіаційного інституту ім. С. Орджонікідзе (1969), Центр

підготовки космонавтів (1980).

Служив у стройових частинах ВПС СРСР (1956-1965), Жуковському льотно-дослідницькому

інституті ім. В. Чкалова (1965-1978), загоні космонавтів (1978-1995), працював в льотно-

випробувальному центрі ім. М. Громова (1995-2002).

Має дозвіл на пілотування всіх (!) моделей літаків, які знаходилися на озброєнні Збройних Сил

СРСР.

Космонавт-дослідник (1982), льотчик-космонавт 3 класу (1984).

Заслужений льотчик-випробовувач СРСР (1983).

Президент Федерації тенісу СРСР (1986-1990).

Президент Федерації любителів авіації (1988).

Перший віце-президент Федерації космонавтики Росії (2003-2005).

Президент міжнародної асоціації «Земля і космонавтика».

Президент Російського національного аероклубу.

Герой Радянського Союзу (1984).

Кавалер радянських орденів Леніна, Червоного Прапора, низки медалей.

Виконав політ на космічному човні «Союз Т-12», працював на орбітальному комплексі «Салют-7»

– «Союз Т-11» – «Союз Т-12» (1984).

Наш земляк – співавтор книги «Ціль – 2001. Авіаційна і космічна техніка світу», автор

фантастичного детективу «Космічний ковпак».

В. – почесний громадянин м. Калуга (РФ).

У Росії проводиться тенісний турнір його імені.

Серед друзів та близьких знайомих В. – Л. Кизим, В. Джанібеков, В. Кубасов, М. Манаров, В.

Коккінакі, С. Савицька, В. Анісімов, О. Іванченков, В. Соловйов, О. Атьков, В. Заболоцький, М.

Толбоєв, Р. Станкявічус, У. Султанов та ін.

***

СПРОБУВАТИ ВСЕ,

з життєвого кредо І. Вовка

Мені завжди хотілося спробувати все.

СТРАХУ НІКОЛИ НЕ ВІДЧУВАВ, зі спогадів І. Вовка «В мене влили келих шампанського –

єдиний допінг»

Перший політ «Бурану» був акцією відверто політичною – потрібно було продемонструвати

Заходу, що у нас є човен не гірший за американські. Для повної перевірки цифрової системи

управління «Буран» повинен був провести в космосі не три з гаком години, а, як мінімум, три

доби. Тільки тоді стало б більш-менш зрозуміло, які помилки системи необхідно усунути.

Ще до історичного старту «Бурану» всім було відомо, що для другого безпілотного польоту

автоматику попросту замінять. Ну а потім вже повинен був летіти екіпаж з двох чоловік,

командиром якого планували мене.

Хоча, звичайно, я розумів: можуть у будь-який момент замінити. Правда, тільки однією людиною

– Анатолієм Левченко (теж українець – авт.). Це було святим – командиром міг стати тільки

льотчик, який побував у космосі. У загоні таких було двоє – я і Анатолій. Все інше вирішувала

політика.

Щоправда, особисто мені гріх скаржитися. Завдяки програмі «Енергія-Буран» я випробував кайф, який важко собі уявити. Втім, і навантаження були скажені – після приземлення «Союзу»

Джанібекова і Савицьку на ношах понесли в госпіталь, а я відразу ж пересів на гелікоптер. Потім,

без передиху, – на Ту-154, потім – на МіГ. Метою було – довести, що льотчик-професіонал може

витримати такі навантаження. Я довів. Правда, десь між польотами в мене нишком влили келих

шампанського, але це був єдиний допінг.

…Взагалі страх в своєму житті я відчув, напевно, одного-єдиного разу – коли мене в три роки

посадили на високий стілець і ноги відірвалися від землі. І зараз, не дивлячись на вік, заборону

проходити медкомісію і масу пояснювальних з доганами, літати все одно хочеться. Недавно ось

їздив до конструктора, котрий змайстрував апарат за типом «три в одному», – човен, машина і

літак. Ось би спробувати!

ЕТИЧНО ДО ЧУЖИХ СВІТІВ МИ ЩЕ НЕ ДОРОСЛИ, з інтерв’ю І. Вовка російським