Каразин Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

КАРАЗІН Василь Назарович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Вчений, просвітник, винахідник, громадський діяч. Фундатор першого в Європі міністерства

освіти, започаткованого на теренах Російської імперії.

З дворянської родини. Батько, Каразін Н., – полковник царської армії; внук, Каразін М., – прозаїк,

художник.

Народився 30 січня (10 лютого) 1773 р. в с. Кручику Краснокутського комісаріатства Слобідсько-

Української губернії Російської імперії (нині – Богодухівський район Харківської області

України).

Помер 4 (16) листопада 1842 р. в м. Миколаєві Херсонської губернії Російської імперії (нині –

адміністративний центр однойменної області України). Похований на місцевому цвинтарі. На

мармуровій стелі написано: «Винуватець створення в Росії міністерства народної освіти.

Засновник Харківського університету, фундатор та урядник справ Філотехнічного товариства.

Поміщик, котрий першим підніс кріпаків до гідності істот вільних (що 40 років потому хотів

зробити російський цар своїм указом від 1842 року), натхненник розквіту торгівлі та піднесення

громадян у місті Харкові, природознавець, який вперше висловив думку про можливість

перетворити метеорологію на науку точну, корисну для людей, почесний член двох університетів

– Московського та Харківського, член різних товариств – російських та іноземних. Статський

радник і кавалер».

Навчався в одному з Харківських та Кременчуцькому пансіонах, закінчив Петербурзькі гірниче

училище (1790) відвідував лекції в гірничому кадетському корпусі.

Служив офіцером в Семеновському полку, працював у Петербурзькому казначействі, управителем

справ комісії училищ Міністерства освіти.

Член Вільного товариства любителів російської словесності (1819).

Друкувався в журналах «Вісник Європи», «Український вісник», «Харківські губернські

відомості», «Російська старовина», «Російський архів», «Читання Московського Товариства».

Організатор першого в Європі Російського міністерства освіти (1802), освітянського журналу

«Щомісячні твори по успіхи народної освіти», першого в Східній Україні Харківського

університету (1805), першої на теренах України метеорологічної станції (1809), а також

«Філотехнічного товариства», яке активно сприяло запровадженню нової техніки й технологій,

створенню промислових підприємств з переробки продукції.

Заснував в рідному селі перше на Слобожанщині парафіяльне училище, брав участь в організації

повітового училища в м. Богодухів.

К. першим запропонував парове опалення, революційний на той час метод довготермінового

збереження продуктів харчування, спосіб отримання селітри з відходів ґуралень, парову модель

реактивного двигуна, нову технологію виробництва цементу й мила з місцевих матеріалів,

всебічно обґрунтував проект жіночого ремісничого училища. У власному маєтку він отримував

хімікалії та лікарські препарати: есенції трав, желатин, крохмаль, мідний купорос, нашатир,

скипидар, соду, цукрову кислоту. Всього на рахунку невтомного дослідника 40 винаходів.

За великим рахунком, саме наш земляк стояв біля витоків створення штучних діамантів.

Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Про можливість використання електричної

сили верхніх шарів атмосфери для потреб людини», «Початки для народної освіти», «Попередні

правила народної освіти», «Визначення університетського статуту», «Проект організації в країні

мережі метеорологічних станцій, необхідних як для розвитку сільського господарства, так і з

метою оборони», «Про виховання жіночої статі в нижчих станах». Також він автор низки робіт з

проблем сільського господарства, лісовознавства, метеорології, конструювання сільгоспмашин.

В ранзі державного службовця К. подав Олександрові I та урядові низку проектів, пов’язаних з

реформою державного устрою, народного господарства, освіти. Деякі з них містили відверту

критику самодержавства: так, наш земляк в особистому листі на адресу імператора пропонував

йому обмежити самовладдя «непорушними законами», полегшити становище кріпаків,

запровадити гласність судочинства й т. ін.

В архівах зберігається і лист нашого земляка сумнозвісному О. Аракчеєву зі скаргою на

зловживання чиновників Харківської губернії.

Не дивно, що реформатор зазнав репресій. Його позбавили права жити в м. Москві та Петербург, тримали під суворим таємним наглядом поліції. Двічі довелося К. відсидіти в буцегарні: спочатку

це була Ковенська (1798), а пізніше – Шліссельбурзька фортеці (1820).

Одружений був на кріпачці.

Під час пожежі в с. Кручик згоріла бібліотека, яка складала близько 5000 томів – цінні зібрання

історичних документів, рукописів, книг, автографів (1836).

Ім’ям нашого земляка нині названі: Харківський державний університет, площа в м. Богодухів

Харківської області, школа й сільськогосподарське підприємство в с. Кручик Богодухівського

району Харківської області.

В м. Харкові К. встановлено пам’ятник, який прикрашають його слова: «Блажен уже стократно,

що випадок дав мені можливість зробити хоча б найменше добро любій моїй Україні».

Про вченого О. Узбек написала книгу «Василь Каразін з роду Караджи» (2002).

Серед друзів та близьких знайомих К. – Г. Сковорода, О. Радищев, Г. Державін, С. Потоцький, Д.

Голіцин, М. Карамзін, М. Сперанський, О. Куракін, М. Воронцов, Д. Трощинський, В. Петров, П.

Кисельов, О. Козодавлєв, П. Коновніцин, М. Муравйов, П. В’яземський, А. Прокопович-

Антонський та ін.

***

СМІШНЕ І КОРИСНЕ,

з життєвого кредо

В. Каразіна

Я погоджуюсь бути смішним, аби лише встигнути бути корисним.

ЧИТАЄТЬСЯ ЛЕГКО, з листа В. Каразіна В. Анастасевичу від 14 березня 1807 р.

По важкій пошті одержите ви пакуночок від моєї Олександри Василівни (дружини – авт.), один

дуже хороший роман її перекладу, який вийшов тут недавно. Його читають не без задоволення, в

міркуванні легкого складу вигадника і розлитої в простих, але приємних картинах моральності.

ДРУЖИНА МЕНЕ НЕ ЗРАДИТЬ, з листа В. Каразіна В. Кочубею від 17 грудня 1821 р.

Із вчинків моєї дружини самі зробите висновок, що ця ніжна, рідкісна дружина, ця добра

християнка ніколи не зважиться мене залишити, а тим більше зрадити мене на жертву злим людям

і моїм сумним обставинам.

САМОТУЖКИ ЗБИРАВ КОШТИ, з кореспонденції А. Богуславської «Дон-Кіхот народної

освіти»

Добрi справи Василя Каразiна за життя не принесли йому слави, лише клопоти. Він був

ініціатором створення Міністерства освіти, заснував Харківський університет, відкрив першу в

Україні школу для кріпаків, першу в Європі метеорологічну станцію, винайшов парове опалення,

нові економні способи консервації, виготовлення алмазів, спирту, селітри, цементу, дубильних

речовин і... закінчив своє життя у бідності та приниженні.

…Олександр І планував відкрити кілька нових університетів, але через роки і на базі вже існуючих

навчальних закладів. В Україні планували відкрити університет лише в Києві, не виключено, що

на базі Києво-Могилянської академії. Каразін же переконав царя в тому, що університет слід

відкрити саме у Харкові. Каразін, ризикуючи всім, сказав царю, що харківська громада з радістю

візьме більшу частину видатків, пов’язаних з обладнанням університету, на себе.

Отримавши дозвіл, щасливий Каразін їде до рідного Харкова. …Громада не змогла відмовити і

постановила зібрати 400 тисяч рублів, а харківське козацтво подарувало університету 125 десятин

землі. Проте збирати обіцяні кошти довелося Каразіну самому. Він їздив до поміщиків,

випрошував у них обіцяне хоча б частинами, але всього обіцяного так і не отримав. Свою долю він

вклав відразу, а потім влазив у борги, неодноразово віддавав під заставу свій маєток лише для

того, щоб мати змогу проплатити обладнання приміщення, устаткування бібліотеки (до речі,

Каразін подарував університету дуже багато рідкісних книг iз власної колекції). Він виписав з-за

кордону майстрів, запросив професорів.

ПЕРЕДАВ КРІПАКАМ ЗЕМЛІ, з дослідження Д. Багалея «Просвітня діяльність В. Н. Каразіна»

У 1804 р. Каразін змушений був піти з міністерства народної освіти, але суспільно-просвітня

діяльність його продовжувалася ще цілих 38 років і вирізнялася незвичайно різноманітним і

енергійним характером. Він кілька разів відгукувався зі своєї сільської самоти на найважливіші

питання нашого політичного життя, перетерпів за це ув’язнення в Шліссельбурзі, потім був

оселений під поліцейським наглядом у селі Кручик.

Тут він віддався з усією пристрасністю своєї натури науковим заняттям і дослідженням. В нього

була хімічна лабораторія і метеорологічна станція (1-а в Харківській губернії), де він особисто вів

спостереження протягом кількох десятків років; було й дослідне поле, на якому сіялися різні

іноземні сорти хліба; зводилися нові сільськогосподарські будівлі і застосовувалися винайдені

ним знаряддя.

Була й величезна бібліотека, зразкова, повністю забезпечена в матеріальному плані народна школа

та заснована ним сільська дума, яка надала його кріпакам можливість самоврядування. Ці останні

одержали від нього… у спадкоємне володіння землі.

ГЕНІЙ ВИНАХІДНИЦТВА, з інформації Г. Майковської «Каразін Василь Назарович»

Каразін першим запропонував парове опалення, революційний на той час метод довготермінового

збереження продуктів харчування (так званий «рідкий дим», який нині широко використовується у

світі для коптіння продуктів), спосіб отримання селітри з відходів ґуралень, парову модель

реактивного двигуна, нову технологію виробництва цементу й мила з місцевих матеріалів,

всебічно обґрунтував проект жіночого ремісничого училища.

У власному маєтку він отримував хімікалії та лікарські препарати: есенції трав, желатин,

крохмаль, мідний купорос, нашатир, скипидар, соду, цукрову кислоту.

За великим рахунком, Василь Назарович перебував біля витоків створення штучних діамантів.

Усього на рахунку невтомного дослідника 40 винаходів.

ХАРКІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТУ ПОДАРУВАЛИ… АСТЕРОЇД, з статті М. Дороша «ХДУ:

двісті років духовності, вільнодумства і демократії»

До 200-річчя університету його випускники зробили альма-матер подарунок – музей історії

університету. З своїм подарунком прибула з Києва Лариса Дешко, нащадок Василя Каразіна в

сьомому коліні. Рушник, який вишила її мати, прикрашає тепер стіну в бібліотеці.

Проте найбільшою екстравагантністю вирізняється подарунок американського астронома Едварда

Боуелла. Один з недавно виявлених ним астероїдів він назвав «Kharkov Unіver», про що і

повідомив у привітальному слові на засіданні вченої ради, вручивши сертифікат Всесвітньої

асоціації астрономів.

ЦАР ЩЕ РАЗ ПЕРЕЧИТАВ ВИКАЗ КАРАЗІНА, з роману Ю. Тинянова «Кюхля»

Цар виглянув у вікно і зупинив погляд на Ліцеї. Відігрів змія на власних грудях...

Ліцей, Куніцин і цей син матусиної фрейліни, німець.

Прямо під боком, обурливо. І все це діється біля самісінького його будинку. А він сам, сам

відкривав Ліцей.

Підійшов до шифоньєрки з секретним замком і дістав ще один папір. Це був донос Каразіна.*

Так, так – і цей от попереджає про Ліцей. Віршотворець Пушкін... портрет Лувеля... Це прямо

галерник якийсь, brigand... І ось вірші обурливі цього німця. Розбійник!

…Все це пишуть і друкують безсоромно не розпусники, вже закарбовані загальною думкою, а

молоді люди, які тільки-но вийшли з царських училищ. Подумайте про наслідки такого

виховання!

Олександр мимоволі виглянув у вікно. ...Безсумнівно, розпуста під боком. Заперечення благого

промислу усюди... І всюди – критичний дух...

Треба побачити Аракчеєва, щось потрібно знову почати неодмінно...

*Злі язики стверджують, що К. подібні «реляції» таки писав.