Матезонский Константин [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
МАТЕЗОНСЬКИЙ Костянтин (псевдонім; справжні ім’я та прізвище не відомі).
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Музикознавець. Фундатор першого на Закарпатті багатоголосого хору (1833).
З дворянської родини.
Народився в [Малоросії]. Точні місце, рік і дата не відомі.
Помер 27 грудня 1858 р. в м. Мукачеві Австро-Угорської імперії (нині – Закарпатська область
України). Похований на єпархіальному цвинтарі на Замковій горі. На хресту напис: «Тут спочиває
в бозі Костянтин Матезонський, засновник «Гармонії». Незабутньому Батькові на Вічну пам’ять і
вдячність. Вірні нащадки».
М. був добре освічений, знався на музиці.
Працював учителем хорового співу.
На Закарпатті з’явився після невдалого повстання декабристів у Петербурзі (1825). Багато з тих, з
ким незнайомець тісно спілкувався, вважали, що він якимось чином причетний до дворянсько-
офіцерського заколоту. Проте сам він про своє минуле ніколи не розповідав: навіть найближчим
друзям.
Організував перші в краї багатоголосі хори в Ужгороді (1833) і Мукачево (1857).
Серед друзів та близьких знайомих М. – О. Духнович, О. Пушкін, І. Чургович, Г. Мустіянович, Г.
Таркович, В. Довгович та ін.
***
БУТИ
, з життєвого кредо К. Матезонського
Краще бути, ніж здаватися.
ЗАКЛАВ ОСНОВИ МУЗИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ КРАЮ, з монографії Т. Росул «Становлення
професійного музичного мистецтва Закарпаття як етнорегіональної ланки культури України»
Впродовж XVIII-XIX ст. єдиним культурним осередком на Закарпатті була церква, яка
консолідувала навколо себе кращих представників русинської спільноти, дала їм можливість
увійти у світ європейської культури, вчитись у вищих навчальних закладах Відня, Італії,
Будапешта, використати досягнення освіченого абсолютизму тощо.
Велике значення для розвитку професійного музичного мистецтва Закарпаття мав приїзд сюди
Костянтина Матезонського, який у 1833 р. організував тут перший хор «Гармонія», заклав основи
хорової музичної традиції краю, заснував музичну бібліотеку хору, в якій чільне місце посідали
композиції Д. Бортнянського.
Успішна концертна діяльність «Гармонії» сприяла поширенню хорового співу в найбільших
містах Закарпаття та стала своєрідною школою виховання й навчання диригентів, що
продовжували справу К. Матезонського. Серед них: Михайло Лихварчик, Андрій Медвецій, Іван
Сільвай, Еміл Талапкович, Іоан Бокшай та ін.
Пожвавлення культурно-освітньої роботи в Закарпатті в кінці 40-х рр. ХІХ ст. змінилося майже
столітнім періодом угорської реакції. Значно посилилась політика денаціоналізації, всі етноси, що
проживали в цьому регіоні, були проголошені членами угорської нації, вся система навчання й
виховання краю була підпорядкована політиці асиміляції. Ліквідація національних шкіл,
мадяризація імен шрифту і угорської мови стали істотною перешкодою у розвитку української
культурної традиції та національної ідеї у закарпатському регіоні.
ВИКЛИКАВ ФУРОР, з розвідки М. Головні «Знаменитий земляк»
В Ужгороді К. Матезонський вирізнився тим, що першим запровадив поліфонічну пісню в
місцевих церквах. До цього в карпаторуських храмах співали в унісон.
Під час великоднього богослужіння 1838 року ужгородці вперше почули спів хору в 4 голоси, що
викликало фурор як серед священнослужителів, так і парафіян. Хор «батька Матезонського» – так
ласкаво назвали ужгородці регента – залишився знаменитим і після його смерті. «Гармонія»
проіснувала понад 100 років, гастролювала в Угорщині, Чехії й т.д.
К. Матезонський першим познайомив жителів підкарпатського краю з композиціями Д.
Бортнянського, А. Верстовського, сам склав ноти «Панахиди».
ТАЄМНИЧИЙ МАЛОРОСІЯНИН, з розвідки Л. Сахарової «Костянтин Матезонський. Ім’я
відоме і невідоме»
Про нього багато писалося і таємницю його життя намагалися розгадати безліч разів. І нікому це
не вдалося. Він жив у нашому місті в середині ХІХ століття, в самій його серцевині –
Ужгородському замку, займався тим, що тішило його душу. Страждав. Безліч разів у думках
повертався в рідну домівку до близьких і рідних людей. І це, мабуть, приносило нові страждання.
Хоча в ті далекі часи назва цьому була інша – втікач.
Від кого тікав, чому переховувався, кого боявся? Яку таємницю ніс у
Последние комментарии
6 часов 59 минут назад
7 часов 2 минут назад
7 часов 14 минут назад
7 часов 16 минут назад
7 часов 30 минут назад
7 часов 47 минут назад