Велланский (Кавунник) Даниил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ВЕЛЛАНСЬКИЙ (КАВУННИК) Данило Михайлович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Філософ, хірург, фізіолог, патолог, перекладач. Один з фундаторів месмеризму на теренах
Російської імперії; запровадив в російську мову поняття «ідеал» та «ідеальність»; першим на
теренах Російської імперії вжив слово «культура» в якості філософського терміну.
З міщанської родини. Батько, Велланський М., – чинбар.
Народився 11 (22) грудня 1774 р. в м. Борзні Чернігівської губернії Російської імперії (нині –
районний центр Чернігівської області України).
Помер 15 (27) березня 1847 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Похований на Великоохтинському цвинтарі.
Закінчив Київську духовну академію (1789-1796), Петербурзьку медико-хірургічну академію
(1796-1802), стажувався і Німеччині (1802-1805).
Працював ад’юнктом (1805-1814), професором (1814-1837) Петербурзької медико-хірургічної
академії,
Академік Імператорської медико-хірургічної академії (1819).
Кавалер ордена св. Володимира 4-го ступеня.
Як вчений дебютував доробком «De reformatione theorlae medicinae et physicae auspicio philosophiae naturalibus inuente» (1805).
Потім настала черга наступних книг: «Пролюзія до медицини як ґрунтовної науки» (1805),
«Біологічне дослідження природи» (1812), «Огляд головного змісту філософічного
природознавства, почерпнутого з творів Окена» (1815), «Конспект головного змісту загальної
фізики» (1830), «Дослідна, наглядова і умоглядна фізика, яка складає першу половину
енциклопедії фізичних знань» (1831), «Основний начерк загальної і приватної фізіології або
фізики органічного світу», «Основні накреслення загальної та окремої фізіології, або фізики
органічного світу» (обидві – 1836).
Книга «Тваринний магнетизм і теллуризм» залишилися в рукопису, оскільки до друку була
заборонена духовною цензурою (1840).
Переклав книги К. Клуге «Тваринний магнетизм, викладений в його історичному, практичному і
теоретичному змістах» (1818), Ф. Гартмана «Загальна патологія» (1825).
Прихильник раціоналізму.
Вважав, що матерія породжена абсолютним початком і в своєму розвитку проходить низку
послідовних ступенів, вищою з яких є людина. Його натурфілософія піддалася критиці з боку як
прихильників емпіричного знання, так і офіційних кіл, які вбачали в ній загрозу православ’ю.
Під кінець життя наш земляк повністю осліп (1839).
Серед друзів та близьких знайомих К. – С. Андрієвський, Д. Самойлович, М. Десницький, І.
Давидов, М. Пирогов, В. Джунковський, В. Павлов, О. Кошелєв, В. Костенецький, Ф. Шеллінг, І.
Буш, В. Жуковський, Л. Окен, П. Загорський, В. Одоєвський, Д. Веневітінов, С. Шевирьов, І.
Киреєвський та ін.
***
НЕ НАКОПИЧЕННЯ, А ВИСНОВКИ, з наукового кредо Д. Велланського (Кавунника)
Наука полягає не в збиранні відомостей, спостережень, дослідів, а у висновку з тих і інших
загальних законів.
ВСЮ ВЛАДУ – ФІЛОСОФАМ, афоризм Д. Велланського (Кавунника)
Щасливі народи, де філософи владарюють, а царі філософствують.
ВАЖЛИВЕ, ПРЕКРАСНЕ, ВРАЖАЮЧЕ, з книги Д. Велланського (Кавунника) «Біологічне
дослідження природи»
Витончені мистецтва і міфологія народів суть плоди діяльної їх фантазії, без якої не відбулося б
нічого важливого, прекрасного і вражаючого.
ЛИШЕ ВІН МЕНЕ ЗРОЗУМІВ, зі спогадів Ф. Шеллiнга
З кiлькох тисяч моїх слухачiв одна лише людина зрозумiла мене повнiстю. Це росiйський
любитель науки Велланський.
ПОШУК ЄДНОСТІ В ПРИРОДІ, з розвідки В. Зіньковського «Історія російської філософії»
Впродовж всього життя Велланський розробляв натурфілософію, близьку до шеллінгіанства.
Розглядав природу як продукт загального життєвого початку. Всі живі й неживі об’єкти, а також
час і простір, відповідно до поглядів Велланського, є прояви цього вічного і безмежного початку.
Самі ж воно не є ні речовиною, ні силою, а ідеальною єдністю обох, що осягається умоглядно.
Визнавав пізнаваність світу. Висловлював діалектичні ідеї про загальний зв’язок явищ, про
розвиток у формі тріади, про боротьбу полярностей як джерело розвитку.
Велланський брав у Шеллінга не тільки натурфілософію, але й в значній мірі і його
трансценденталізм. Проте не тільки у Велланського, але й в німецькому, і в російському
шеллінгіанстві найвпливовішим виявився у Шеллінга його поворот до реалізму.
Трансценденталізм у шеллінгіанців відійшов на другий план. У Велланського, услід за його
реалістичним тлумаченням Шеллінга, на першому плані залишається філософія природи, яка
реалістично ж розуміється. Проте не слід зменшувати значення загальнофілософського матеріалу
у Велланського – він все ж таки, за суттю, трансценденталіст (у дусі «системи тотожності»
Шеллінга).
В його творах можна побачити досить послідовний нарис гносеології і метафізики. Велланський
захищав синтез умогляду й досвіду: «Умоглядне й емпіричне знання, – писав він, – однобічні, і
кожне окремо неповне… Споглядання, за всіх своїх переваг, недостатнє без емпірії».
У іншому місці Велланський пише, що завдання науки полягає не в емпіричних «тлумаченнях
окремих предметів», а в пошуках загальної єдності в природі.
НАУКА РОЗУМУ, з статті «Велланський Данило Михайлович» на krugosvet.ru
Платонізм грав істотну роль в натурфілософських побудовах самого Велланського. Він визнавав
«абсолютну суть світу» («ідеальний дух»), що розкривається в різноманітті явищ дійсності і
визначальну закономірність зв’язків і відносин цих природних явищ («загальне в природі існує не
лише як ідея як така, але й як зв’язок речей, як їх закон»).
У пізнанні, за Велланським, вирішальна роль належить інтелектуальній інтуїції, яка в усіх
відношеннях перевершує плотські спостереження і емпіричний досвід. Причому учений, критично
оцінюючи емпіризм, мав на увазі саме наукове пізнання і перш за все пізнання світу органічної
природи. Він стверджував, що в дослідженні «фізіологічних предметів» «ніякі досліди не надають
справжньої допомоги». Необхідно прагнути до збагнення універсальної єдності світу і на цьому
шляху спиратися на розум і інтелектуальну інтуїцію.
У тлумаченні природних процесів Велланський широко використовував принцип подібності,
виявляючи, наприклад, «спорідненість» в будові фізіологічних систем різних живих організмів і
навіть в життєдіяльності тварин і русі планет. Філософія, за Велланським, є «наукою розуму», а її
завдання полягає в поясненні «суті загального життя».
ЖИТТЯ ВИНИКЛО БЕЗ БОЖОГО ВТРУЧАННЯ, з розвідки В. Кременя «Соціальні ідеї
Данила Кавунника-Велланського»
Данило Кавунник-Велланський не лише популяризатор шеллінгіанства, кантіанства, а й
оригінальний вчений. Його учення про людину розумну стало викликом лівому крилу
французького просвітництва і, зокрема, вченню про природне право.
Замість дослідження вічної і незмінної суті людини, яка у своєму розвитку проходить ряд
історичних стадій, Данило Кавунник-Велланський фактично звів суть людини до суті багатства,
його нагромадження. Виступаючи прихильником деїзму, тобто релігійно-філософського вчення,
що допускало існування бога лише як першопричину світу і невизнання його впливу на розвиток
природи і суспільства, Данило Кавунник-Велланський вважав, що «Бог створив світ; але не
втручається в закони природи, кожний дбає тільки про себе, веде до неминучого щастя найменшої
кількості людей».
Спроби провести або уточнити розмежування між неживою і живою природою ведуть до того, що
людина неминуче зустрічається з питанням про походження життя на Землі. Для релігійного
світогляду виникнення життя на Землі стало одним з найпереконливішим свідченням творення
світу у відповідності з божественним задумом і, вдаючись до природознавства, Данило Кавунник-
Велланський намагається довести, що виникнення життя на Землі є закономірний результат
попередньої еволюції планети, що не вимагало втручання зовнішньої волі і визначити необхідні і
достатні умови, а також послідовні стадії діалектичного стрибка від неживої природи до
початкових форм життя. Кожний організм – це згусток, де концентрується речовина, енергія та
інформація. Їх запаси організм поповнює з навколишнього середовища, де вони перебувають в
більш розсіяному і менш упорядкованому вигляді. Організм переробляє всі ресурси, переводячи їх
в якісно повне більш організоване становище.
Взаємодія організму з навколишнім середовищем і є, на думку Данила Кавунника-Велланського,
потоком життя.
ТИСЯЧА РУБЛІВ ЗА ЛЕКЦІЮ, з енциклопедії «100 великих лікарів»
У 15-річному віці Данило вступив в Київську Духовну академію. Перші роки навчання він
перебував у стані релігійної екзальтації: мріяв бути архієреєм і так багато молився і так
пристрасно бив поклони, що на його лобі постійно красувалася величезна гуля сизого кольору.
…Треба відзначити, що в його дисертації була представлена нова наука, яка не була знайома
навіть найосвіченішим ученим в Росії. Тому не дивно, що не знайшлося жодного опонента при
захисті, не зважаючи на те, що для цього було відведено три дні.
Серед лікарів початку XIX століття в Росії Данило Михайлович Велланський займає абсолютно
особливе місце. Його вплив виходив далеко за межі фізіології й медицини і відбився на
загальному ході розвитку філософської думки.
Про величезний вплив Велланського й цікавості до нього говорить хоч би той факт, що гурток
представників московської інтелігенції запропонував йому 20000 рублів з проханням прочитати
двадцять лекцій.
ПІДТРИМУВАВ ТЕОРІЮ ПЕРЕКАЗІВ, з дослідження О. Стеблини «Проблема міфу у
романтичній філософії»
Д. Велланський, якого по праву вважають першопровідником шеллінгіанських ідей в Росії та
Україні, підтримував теорію міфу як збіжності ідеального та реального, як початкову форму
думки, поглибленої у буття.
Він цінує міфологію як гармонійну єдність свідомості з буттям. Бо вона – необхідна умова та
першорядний матеріал для створення художнього твору.
…Орієнтація на фольклор і народнопоетичне художнє мислення знайшла широкий відгук на
теренах України. Найбільше втілення специфіки українського буття, його національних рис,
традицій, менталітету набула «філософія серця». І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський, Г.
Квітка-Основ’яненко та інші у своїх творах широко використовували символи та міфологічні
образи народної творчості.
Романтизм закладається в основу світогляду української культури.
ВІН ТАКИ – ВЕЛЛАНСЬКИЙ, з статті В. Брюховецького «Критична грань буття України»
В історії медичної науки був добре відомий лікар-фізіолог, професор Данило Велланський.
Виявилося, що він мав брата Матвія, який теж навчався в Києво-Могилянській академії і згодом
став головним лікарем Київського військового шпиталю.
Понад те, уточнено родовід обох братів. Вважалося, що їхнє справжнє прізвище «Кавунник», а
«Велланський» придумане в Академії. Проте знайдено документальні свідчення, що рід
Велланських належав до старовинної польської шляхти, а прадід Йосип за службу одержав с.
Велланці у Мазовецькому воєводстві, звідки й походить їхнє прізвище.
Последние комментарии
17 минут 10 секунд назад
42 минут 30 секунд назад
46 минут 19 секунд назад
10 часов 16 минут назад
10 часов 20 минут назад
10 часов 32 минут назад