Велланский (Кавунник) Даниил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ВЕЛЛАНСЬКИЙ (КАВУННИК) Данило Михайлович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Філософ, хірург, фізіолог, патолог, перекладач. Один з фундаторів месмеризму на теренах
Російської імперії; запровадив в російську мову поняття «ідеал» та «ідеальність»; першим на
теренах Російської імперії вжив слово «культура» в якості філософського терміну.
З міщанської родини. Батько, Велланський М., – чинбар.
Народився 11 (22) грудня 1774 р. в м. Борзні Чернігівської губернії Російської імперії (нині –
районний центр Чернігівської області України).
Помер 15 (27) березня 1847 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Похований на Великоохтинському цвинтарі.
Закінчив Київську духовну академію (1789-1796), Петербурзьку медико-хірургічну академію
(1796-1802), стажувався і Німеччині (1802-1805).
Працював ад’юнктом (1805-1814), професором (1814-1837) Петербурзької медико-хірургічної
академії,
Академік Імператорської медико-хірургічної академії (1819).
Кавалер ордена св. Володимира 4-го ступеня.
Як вчений дебютував доробком «De reformatione theorlae medicinae et physicae auspicio philosophiae naturalibus inuente» (1805).
Потім настала черга наступних книг: «Пролюзія до медицини як ґрунтовної науки» (1805),
«Біологічне дослідження природи» (1812), «Огляд головного змісту філософічного
природознавства, почерпнутого з творів Окена» (1815), «Конспект головного змісту загальної
фізики» (1830), «Дослідна, наглядова і умоглядна фізика, яка складає першу половину
енциклопедії фізичних знань» (1831), «Основний начерк загальної і приватної фізіології або
фізики органічного світу», «Основні накреслення загальної та окремої фізіології, або фізики
органічного світу» (обидві – 1836).
Книга «Тваринний магнетизм і теллуризм» залишилися в рукопису, оскільки до друку була
заборонена духовною цензурою (1840).
Переклав книги К. Клуге «Тваринний магнетизм, викладений в його історичному, практичному і
теоретичному змістах» (1818), Ф. Гартмана «Загальна патологія» (1825).
Прихильник раціоналізму.
Вважав, що матерія породжена абсолютним початком і в своєму розвитку проходить низку
послідовних ступенів, вищою з яких є людина. Його натурфілософія піддалася критиці з боку як
прихильників емпіричного знання, так і офіційних кіл, які вбачали в ній загрозу православ’ю.
Під кінець життя наш земляк повністю осліп (1839).
Серед друзів та близьких знайомих К. – С. Андрієвський, Д. Самойлович, М. Десницький, І.
Давидов, М. Пирогов, В. Джунковський, В. Павлов, О. Кошелєв, В. Костенецький, Ф. Шеллінг, І.
Буш, В. Жуковський, Л. Окен, П. Загорський, В. Одоєвський, Д. Веневітінов, С. Шевирьов, І.
Киреєвський та ін.
***
НЕ НАКОПИЧЕННЯ, А ВИСНОВКИ, з наукового кредо Д. Велланського (Кавунника)
Наука полягає не в збиранні відомостей, спостережень, дослідів, а у висновку з тих і інших
загальних законів.
ВСЮ ВЛАДУ – ФІЛОСОФАМ, афоризм Д. Велланського (Кавунника)
Щасливі народи, де філософи владарюють, а царі філософствують.
ВАЖЛИВЕ, ПРЕКРАСНЕ, ВРАЖАЮЧЕ, з книги Д. Велланського (Кавунника) «Біологічне
дослідження природи»
Витончені мистецтва і міфологія народів суть плоди діяльної їх фантазії, без якої не відбулося б
нічого важливого, прекрасного і вражаючого.
ЛИШЕ ВІН МЕНЕ ЗРОЗУМІВ, зі спогадів Ф. Шеллiнга
З кiлькох тисяч моїх слухачiв одна лише людина зрозумiла мене повнiстю. Це росiйський
любитель науки Велланський.
ПОШУК ЄДНОСТІ В ПРИРОДІ, з розвідки В. Зіньковського «Історія російської філософії»
Впродовж всього життя Велланський розробляв натурфілософію, близьку до шеллінгіанства.
Розглядав природу як продукт загального життєвого початку. Всі живі й неживі об’єкти, а також
час і простір, відповідно до поглядів Велланського, є прояви цього вічного і безмежного початку.
Самі ж воно не є ні речовиною, ні силою, а ідеальною єдністю обох, що осягається умоглядно.
Визнавав пізнаваність світу. Висловлював діалектичні ідеї про загальний зв’язок явищ, про
розвиток у формі тріади, про боротьбу полярностей як джерело розвитку.
Велланський брав у Шеллінга не тільки натурфілософію, але й в значній мірі і його
трансценденталізм. Проте не тільки у Велланського, але й в німецькому, і в російському
шеллінгіанстві найвпливовішим виявився у Шеллінга його поворот до реалізму.
Последние комментарии
4 часов 47 минут назад
5 часов 7 минут назад
5 часов 32 минут назад
5 часов 36 минут назад
15 часов 6 минут назад
15 часов 10 минут назад