Вороной Георгий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ВОРОНИЙ Георгій Феодосійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Математик. Фундатор сучасної аналітичної теорії чисел. В інформатиці існує науковий термін

«діаграма Вороного».

З викладацької родини. Батько, Вороний В., – професор.

Народився 16 (28) квітня 1868 р. в с. Журавці Пирятинського повіту Полтавської губернії

Російської імперії (нині – Варвинський район Чернігівської області України).

Помер 7 (20) листопада 1908 р. в м. Варшаві (Польща). Похований за заповітом у рідному селі.

Навчався в Бердянській, Прилуцькій гімназіях, закінчив математичне відділення Петербурзького

університету (1885-1889).

Працював викладачем Варшавського університету (1894-1908).

Член-кореспондент Петербурзької АН (1907).

Член Московського математичного товариства (1898).

Лауреат премії ім. академіка В. Буняківського (1897).

Наш земляк – автор низки фундаментальних відкриттів, нових наукових напрямів. Більшість з них

стосуються геометрії багатогранників та геометрії чисел. Стимулювавши розвиток аналітичної

теорії чисел, вони знайшли найширший спектр практичного застосування: від комп’ютерної

графіки, офтальмології, кристалографії до проблем розпізнавання образів і створення штучного

інтелекту.

Перу В. належать доробки: «Про цілі алгебраїчні числа, які залежать від кореня незвідного

порівняння третього ступеня» (1894), «Про одне узагальнення алгоритму неперервних дробів»

(1897), «Про одне завдання з теорії асимптотичних функцій» (1903), «Властивості позитивних

досконалих квадратичних форм» (1907), «Дослідження про примітивні паралелоедри» (1908-1909).

Помер В. раптово від хвороби нирок.

Його пам’яті вчені світу присвятили три Міжнародні конференції з теорії чисел, які пройшли у

Києві (1993; 1998; 2003).

Серед друзів та близьких знайомих В. – А. Марков, Г. Мінковський, Б. Делоне, В. Серпинський та

ін.


***

ЖАГА ДО ПОШУКІВ

, з життєвого кредо Г. Вороного

Жага до пошуків, до відшукання нових властивостей і відношень величин розвинулась у мене

неймовірно; я через силу випускаю перо з рук.


СИДЖУ І ПИШУ, ПИШУ, з щоденника Г. Вороного

29 березня 1887 р.

Я по 12 годин підряд обчислюю об’єми геть не потрібних мені пірамід і таке інше, і раптом, на

найцікавішому місці – швах! Виходить ні Богові свічка, ні чортові коцюба!

10 квітня 1887 р.

Цілих десять днів я не писав свого щоденника, але не тому, що було ліньки, а просто за браком

часу. Весь Страсний тиждень я сидів над розрахунками сонячного і місячного затемнень. Здається,

щодо першого я одержав хибний результат. Доведеться переглянути деякі частини обчислень.

16 травня 1887 р.

Я відчуваю в собі силу, маю бажання працювати, але для цього слід позбутися завеликої кількості

знайомств. Моя кімната – якийсь готель, в ній постійно повно відвідувачів.

25 грудня 1888 р.

Вчора я завершив розпочате мною доведення теореми Адамса, який про останню теорему сказав,

що він не може її довести, але що він не має жодних сумнівів щодо її істинності. Я довів її цілком

строго, так що раніше накреслене є окремим випадком, але мені довелося додати одну лему…

9 січня 1889 р.

Я не хотів починати свого щоденника, доки не дізнаюся напевно, що робота, яку я представив

професору Маркову, ним схвалена. …Він мені сказав, що якби розібратися з літературою цього

питання, то можна було б надрукувати мою працю. Я сказав, що хотів би трохи зачекати, бо

продовжив свою роботу.

Він мені сказав, що він проглядав таблицю чисел Бернуллі і не впевнений, що можна знайти закон

чисельника, бо там з’являються дуже великі прості числа. У відповідь я представив йому теорему, яка вводить ці прості числа…

4 березня 1889 р.

Учора я написав ці рядки і одразу ж засів за роботу. І ось за кілька годин я перевернув усю свою

попередню роботу. Все, що там було неясного, все це виводиться так просто, що кращого й

бажати не треба

6 серпня 1889 р.

Тож прощавай, Олю, прощавай, Журавко! до нової весни я загорнусь у свою броню і, як уві сні,

буде ввижатися мені це літо, яке дало таки мені, крім сил і здоров’я, ще й ті крихітки щастя, які, я

знаю, так часто буду знову переживати, читаючи в Петербурзі свій щоденник, збираючи їх із тих

розмов з Олею, які я записував, і всього того, що так часто змушувало битись моє серце...

31 грудня 1889 р.

Найнеобхідніші справи, обов’язки все це відступає на задній план, і я без кінця сиджу і пишу, і

пишу...

20 лютого 1908 р.

Я маю великі успіхи в розв’язанні задачі, над якою працюю, тим часом здоров’я моє дедалі гіршає.

Вчора я вперше чітко уявив собі алгоритм, який повинен розв’язати всі питання теорії форм.


ТВОРЕЦЬ ГЕОМЕТРІЇ ЧИСЕЛ, з оцінки діяльності Г. Вороного Б. Делоне

Глибина і важливість його численних досліджень залишили глибокий слід в сучасній теорії чисел.

Поряд із Мінковським Вороний є творцем геометрії чисел. Роботу Вороного 1903 року про число

точок під гіперболою треба вважати віхою, з якої починається сучасна аналітична теорія чисел.

У Вороного всього шість великих і шість малих праць. Кожна з великих праць – або капітальна в

даному обсягу, або відкриває велику ділянку досліджень; навіть кожна мала праця Вороного

незвичайно оригінальна і часом no-новому спрямовує дослідження.


ОБЧИСЛЮВАЛЬНА ГЕОМЕТРІЯ ПОЧАЛАСЯ З «ДІАГРАМИ ВОРОНОГО», оцінки

діяльності Г. Вороного О. Айхгольцером і Ф. Ауренгаммером

Діаграми Вороного було введено в теоретичну комп’ютерну науку близько двадцяти років тому.

Відтоді їх стали повсюдно використовувати при конструюванні геометричних алгоритмів, так що

дехто датує народження обчислювальної геометрії саме цим моментом.

Дійсно, значний процент статей з обчислювальної геометричної літератури прямо чи

опосередковано пов’язаний із діаграмами Вороного і спорідненими структурами.


ГЕНІАЛЬНИЙ МАТЕМАТИК, зі спогадів Д. Граве

Георгій Вороний – геніальний український математик. Він під час свого перебування в

Петербурзькому університеті займався з гідним подиву успіхом кубічною областю і в цій області

зробив геніальне відкриття. Він узагальнив на кубічну область алгоритм неперервних дробів, що

дає алгебричні одиниці в квадратичній області. Це узагальнення марно шукали з часів Ейлера

протягом XIX століття усі найвидатніші математики. Вийшов таким чином алгоритм Вороного.


БЛИЗЬКІ ПОПЛАТИЛИСЯ СВОБОДОЮ, з розвідки Г. Ситої «Праця і геній Георгія

Вороного»

З Журавкою Георгій Вороний був тісно пов’язаний упродовж всього свого життя – щорічно

приїздив до рідних на літній відпочинок, тут обмірковував свої наукові праці.

…Мальовничий пагорб над Удаєм у Журавці придбав для свого постійного проживання дід

Георгія Вороного – Яків, який замолоду чумакував, а зібравши грошей, зайнявся селянською

справою.

…Батько Георгія Феодосій Вороний (1837-1910), майстер російської філології, працював

професором у Ніжинському ліцеї (І864-1872), а згодом очолював гімназії в Кишиневі, Бердянську,

Прилуках. Ще в роки свого студентства в Київському університеті він став ініціатором створення

безкоштовних недільних шкіл для робітничої молоді...

Ідею створення недільних шкіл підтримав Тарас Шевченко, 1859 року він відвідав подільську

школу і наступного року подарував їй 50 примірників свого «Кобзаря».

…Власним коштом Феодосій Вороний побудував у Журавці школу для сільських дітей. У школі

влаштовували лекції, концерти, спектаклі для місцевих жителів, а зібрані гроші йшли на

поповнення народної бібліотеки...

В 30-ті роки родина Георгія Вороного розділила трагічну долю свідомої української інтелігенції, поплатившись свободою, а дехто навіть життям. Під час «розкуркулювання» Ольга Митрофанівна

змушена була негайно (за одну ніч) виїхати з родиною. Більше вони не вертались.

Георгій Вороний мав шестеро дітей, чотири дочки і два сини.

Один із синів Георгія Вороного Юрій, – став вченим-хірургом, він першим у світі зробив

пересадку нирки людині (1934 рік). Чи багато кому в Україні нині відомий цей факт?

Нелегкою була доля Марії. Вона з сім’єю жила в Білій Церкві, викладала українську мову.

Чоловіка її, Василя Василенка, ветлікаря, заарештували і закатували, тому що він відмовився

доносити на свого підлеглого, до того ж мав необережність одягати українську сорочку. Сама

Марія також отримала свій строк – 10 років, – і відбувала його на Далекому Сході.

Марія була великою оптимісткою. Вона мала добре серце, яке не зачерствіло від довгих років

поневірянь. Відходячи з життя – а це було в 1984 році, – вона заповідала авторові цих рядків не

забувати її родини, того доброго, що вони зробили на землі. «Мій дід, батько, його брати і діти –

вони були справжні, – казала Марія, – бо нас у родині вчили ніколи не думати про багатство – та

багатими ми ніколи й не були, – і навіть не про славу, а тільки про славу України».

Рукописи Г. Вороного, кілька зошитів його математичного щоденника та інші документи були

збережені його сім’єю і передані до відділу рукописів бібліотеки АН України, де вони тепер

зберігаються.


ВИНАХОДИ РУХАЮТЬ НАУКУ ВСЕ ДАЛІ, з монографії М. Медведєва «Метод Вороного –

Делоне в дослідженні структури некристалічних систем»

Ідея про те, що для будь-якого центру з деякого ансамблю можна виділити область простору,

котра відноситься до даного центру, виникала неодноразово. Мабуть, найраніша ілюстрація...

здійснена Декартом і відноситися до 1644 року. Наступними, хто займався цією проблемою, були

Гаус, Диріхле і Вороний.

Після цих робіт природною областю застосування багатогранників Вороного стала

кристалографія. ...Наступним незалежним відкриттям багатогранників Вороного є осередок

Вігнера-Зейтца. Ця побудова – одна з можливостей вибору простого кристалічного осередку, який

заповнює при трансляції весь простір.

Ми розробили цей метод для аналізу просторового розподілу в білковій глобулі. Розроблено

алгоритм пошуку тривимірних поліедрів Вороного. Написана програма, дозволяюча прочитувати з

файлів PDB-банка інформацію про координати атомів в молекулі білка і проводити розрахунок за

тривимірною побудовою поліедрів Вороного.