Григорович Илларион [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ГРИГОРОВИЧ Іларіон

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик. У чернецтві – Іларіон (1721). Зарахований до лику святих Російською Православною

Церквою (1988).

З міщанської родини.

Народився 20 грудня 1696 р. в м. Сосниці Чернігівської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Чернігівської області України).

Помер 3 грудня 1759 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ). Похований в

архієрейському будинку на Крутицях при Воскресенській церкві.

Закінчив Київську духовну академію (1721).

Був учителем Київської духовної академії (1721-1725), префектом Харківського колегіуму (1726-

1733), ігуменом Свято-Успенського Святогорського монастиря на річці Сіверський Донець (1733-

1735), керівником Святогорської пустині (1735-1738), ігуменом Миколаївського Бєлгородського

(1738-1740), Звенигородського (1740-1743), Чудівського (1743-1744), Воскресенського Ново-

Єрусалимського (1744-1748) монастирів, єпископом Сарським і Подонським (1748-1759).

До нас дійшло декілька проповідей Г.: на шостий Великодня 1742 року; на Новий 1747 рік; на

іменини Імператриці Єлизавети 1748 року.

День пам’яті – 11 (24) вересня.

Серед друзів та близьких знайомих Г. – І. Волинський, В. Лащевський, Г. Слонімський, М.

Шеїнков, І. Блонницький та ін.

***

ДОРОГОВКАЗ ДО НЕБА, з життєвого кредо І. Григоровича

Божі заповіді – дороговказ до неба.

РОБОТА ВІДНОВИЛАСЯ, з приміток до тритомного видання творів Ф. Прокоповича

Острозьке видання Біблії, майже без змін передруковане в Москві 1663 року, у часи Петра І уже не

задовольняло своїм правописом. Тому його доручено було «виправити» тодішньому ректорові

Московської слов’яно-греко-латинської академії Феофілактові Лопатинському.

По смерті Петра І справа зупинилась і, хоч указом Катерини І 1725 р. вимагалось переглянути

переклад, а за наказом Ганни Іванівни 1739 р. переклад навіть був надрукований з позначенням

виправлень на маргінесі книжки, книжка була затримана в друкарні й не випущена в світ.

За імператриці Єлизавети Петрівни переклад і виправлення відновилися, переклад

доопрацьовували Яків Блонницький, Іларіон Григорович до 1747 р., коли з Києва були викликані

вчитель теології й грецької мови, ієромонахи Варлаам Лящевський та Гедеон Слонімський, які

завершили працю.

ДВІСТІ ДЕВ’ЯНОСТО ЗОШИТІВ ВИПРАВЛЕНЬ, з біографічної довідки «Святитель Іларіон,

єпископ Крутицький» на ortodox.donbass.com

Ієродиякон Іоасаф, спершу від себе одного, потім від імені братії, подав на архімандрита (Іларіона

Григоровича – авт.) викази до Білгородської Духовної консисторії, звинувачуючи його в зайвій

строгості до нього, Іоасафа, і до всієї братії, а також в неправильних розпорядженнях по

монастирській економії. Однак Іоасаф, викликаний слідчою комісією до Бєлгорода на допит, втік з

консисторії, а довірені від всієї братії – ієромонах Софоній, ієродиякон Арсеній і чернець

Єфестіон – оголосили в консисторії, що вони рішуче не знають ніякої провини за архімандритом;

причому ієромонах Місаїл додав, що він, хоча й уміє писати, але ні сам не підписував виказу, ні

когось іншого не просив підписуватися за нього. Таким чином, правда відкрилася...

...У Москві архімандрит Іларіон, не зважаючи на свою хворобливість, окрім звичайних

ігуменських турбот, займався і вченою діяльністю. Він брав участь в перевірці виправленого

раніше церковнослов’янського тексту Біблії. У 1744 році Синод наказував йому «при слуханні і

виправленні Біблії щодня уранці і після полудня, окрім неділі, бути і слуханням й виправленням

Біблії займатися» разом з архієпископом Московським Йосипом. За таку працю платня йому була

підвищена до половини архієрейського окладу, тобто до 750 рублів.

...9 січня 1747 року архімандрит Іларіон доповідав Синоду, що для успіху справи неодмінно

потрібно дивитися на достовірний цілісний текст біблейський, той, що є в грецьких кодексах, і

просив звільнити його від такої справи, тому що «ті, хто вичитує біблію мають знати абсолютно

грецьку мову, а він грецькій не вчився», і, до того ж, «після трирічної праці над Біблією заслаб

немало очима і що повсякденно по чотири-п’ять годин і більше читати не можу» – і просив

відпустити його до Воскресенського монастиря з тим, щоб йому було залишені платня як за

читання Біблії, оскільки у Воскресенському