Локоть Тимофей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ЛОКОТЬ Тимофій Васильович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Учений-агроном, політичний діяч, літератор. Псевдоніми – Т. Васильєв, Чернігівець.
З козацької родини. Син, Локоть В. (псевдонім – А. Зорич), – письменник.
Народився 19 (31) січня 1869 р. у м. Борзні Чернігівської губернії Російської імперії (нині –
районний центр Чернігівської області України).
Помер 25 липня 1942 р в м. Земуні (Югославія). Похований на Новому цвинтарі м. Бєлград
Югославії (нині – Республіка Сербія).
Закінчив природничий факультет Київського університету св. Володимира і Московський
сільськогосподарський інститут, стажувався за кордоном.
Працював викладачем Новоолександрівського і Бєлградського агрономічних інститутів.
Депутат 1-ої Державної думи від Чернігівської губернії (1906).
Учасник Всезарубіжного церковного собору в Сремських Карловцях (1921).
Фундатор газети «Київ» (1910-1911).
Друкувався в газеті «Новий час».
Автор наступних публіцистичних книг: «Класицизм і реалізм (Основні питання школи, що
реформується)» (1903), «Вологість грунту у зв’язку з культурними і кліматичними умовами»
(1904), «Бюджетна і податкова політика Росії» (1908), «Виправдання націоналізму : Рабство
російської радикальної інтелігенції. Націонал-демократія (1910) «, «Основи приватного
землеробства» (1910), «Політичні партії і групи в Державній думі: Характер і причини
політичного безсилля Першої думи. Можливий характер і завдання Другої думи» (1907),
«Засвоєння мінеральних речовин рослинами» (1907), «Питання статевої етики і кохання» (1909),
«Думки педагога про реформу шкіл» (1912), «Сільськогосподарське законознавство» (1915),
«Завоювання революції» (1921), «Завоювання революції» та ідеологія російського монархізму»
(1921), «Смутний час і революція: (Політичні паралелі 1613-1917 р.)» (1923).
З владою порозуміння не знаходив: за царату його книгу «Перша Дума: статті, замітки і враження
колишнього члена Державної Думи» заборонила цензура (1906), а його самого за підписання
«Виборзької відозви» засудили до 3 місяців в’язниці (1906); після громадянської війни він
змушений був емігрувати до Югославії (1920).
Серед друзів та близьких знайомих Л. – М. Караулов, М. Суворін, О. Гарязін, М. Куплеваський та
ін.
***
ГОДІ «ПРЕСУВАТИ» УКРАЇНЦІВ
, з політичного кредо Т. Локотя
Російській національній політиці в цілях державного націоналізму вигідніше, практичніше
відкинути чисто інтелігентське почуття страху перед ознаками «українського»сепаратизму,
проникнутися вірою в здоровий глузд народних малоросійських мас і імущих інтелігентських
верств малоросійського населення, котрі органічно не можуть симпатизувати сепаратизму, – і
зовнішню репресивність в «українському» питанні замінити спокійнішою, але такою, що твердо
стоїть на принципі єдиної російської державності національною терпимістю.
СПРАВЕДЛИВІСТЬ ПО-РОСІЙСЬКИ, з статті Т. Локотя в газеті «Київ» за 12 січня 1910 р.
Ну, а для кого ж Росія? Росія для євреїв? Росія для німців? Росія для англійців? Дивовижна у нас
логіка! Якби німцеві сказали, що Німеччина не для німців, або що ганебно говорити – «Німеччина
– для німців», він би визнав це в кращому разі – за дурість, за повну відсутність національної і
державної самосвідомості. А у нас... вважається не лише некультурним, а просто навіть
непристойним думати і говорити «Росія для росіян!»
...Це абсолютно не означає, що ми хотіли б не пускати до Росії німців, англійців, американців,
китайців... Це означає лише одне: всякий російський громадянин повинен свято поважати свою
державу, як ціле, а окремим народностям, що входять до складу держави, відводити те місце, яке
належить їм за справедливістю!
НАЦІОНАЛІЗМУ ВАРТО ПОВЧИТИСЯ У ЄВРЕЇВ, з статті «Націоналізм і євреї»
Усі сильні, багаті і культурні нації – глибоко і міцно національні. ...Найсильніші, найяскравіші
націоналісти в Росії, звичайно – євреї! ...Саме у євреїв росіяни, – ще слабкі, не солідарні, не
організовані, – повинні б вчитися здоровому націоналізму.
РАДЯНСЬКЕ САМОДЕРЖАВСТВО, з книги Т. Локотя «Завоювання революції»
Це не було відновленням царської влади, але це було безперечно відновленням самодержавства.
Лише відчуття історичної гидливості не дозволяє багатьом з нас називати більшовицьку владу
самодержавством, оскільки
Последние комментарии
4 часов 52 минут назад
22 часов 13 минут назад
22 часов 36 минут назад
22 часов 51 минут назад
22 часов 51 минут назад
22 часов 52 минут назад