Локоть Тимофей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ЛОКОТЬ Тимофій Васильович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Учений-агроном, політичний діяч, літератор. Псевдоніми – Т. Васильєв, Чернігівець.

З козацької родини. Син, Локоть В. (псевдонім – А. Зорич), – письменник.

Народився 19 (31) січня 1869 р. у м. Борзні Чернігівської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Чернігівської області України).

Помер 25 липня 1942 р в м. Земуні (Югославія). Похований на Новому цвинтарі м. Бєлград

Югославії (нині – Республіка Сербія).

Закінчив природничий факультет Київського університету св. Володимира і Московський

сільськогосподарський інститут, стажувався за кордоном.

Працював викладачем Новоолександрівського і Бєлградського агрономічних інститутів.

Депутат 1-ої Державної думи від Чернігівської губернії (1906).

Учасник Всезарубіжного церковного собору в Сремських Карловцях (1921).

Фундатор газети «Київ» (1910-1911).

Друкувався в газеті «Новий час».

Автор наступних публіцистичних книг: «Класицизм і реалізм (Основні питання школи, що

реформується)» (1903), «Вологість грунту у зв’язку з культурними і кліматичними умовами»

(1904), «Бюджетна і податкова політика Росії» (1908), «Виправдання націоналізму : Рабство

російської радикальної інтелігенції. Націонал-демократія (1910) «, «Основи приватного

землеробства» (1910), «Політичні партії і групи в Державній думі: Характер і причини

політичного безсилля Першої думи. Можливий характер і завдання Другої думи» (1907),

«Засвоєння мінеральних речовин рослинами» (1907), «Питання статевої етики і кохання» (1909),

«Думки педагога про реформу шкіл» (1912), «Сільськогосподарське законознавство» (1915),

«Завоювання революції» (1921), «Завоювання революції» та ідеологія російського монархізму»

(1921), «Смутний час і революція: (Політичні паралелі 1613-1917 р.)» (1923).

З владою порозуміння не знаходив: за царату його книгу «Перша Дума: статті, замітки і враження

колишнього члена Державної Думи» заборонила цензура (1906), а його самого за підписання

«Виборзької відозви» засудили до 3 місяців в’язниці (1906); після громадянської війни він

змушений був емігрувати до Югославії (1920).

Серед друзів та близьких знайомих Л. – М. Караулов, М. Суворін, О. Гарязін, М. Куплеваський та

ін.


***

ГОДІ «ПРЕСУВАТИ» УКРАЇНЦІВ

, з політичного кредо Т. Локотя

Російській національній політиці в цілях державного націоналізму вигідніше, практичніше

відкинути чисто інтелігентське почуття страху перед ознаками «українського»сепаратизму,

проникнутися вірою в здоровий глузд народних малоросійських мас і імущих інтелігентських

верств малоросійського населення, котрі органічно не можуть симпатизувати сепаратизму, – і

зовнішню репресивність в «українському» питанні замінити спокійнішою, але такою, що твердо

стоїть на принципі єдиної російської державності національною терпимістю.

СПРАВЕДЛИВІСТЬ ПО-РОСІЙСЬКИ, з статті Т. Локотя в газеті «Київ» за 12 січня 1910 р.

Ну, а для кого ж Росія? Росія для євреїв? Росія для німців? Росія для англійців? Дивовижна у нас

логіка! Якби німцеві сказали, що Німеччина не для німців, або що ганебно говорити – «Німеччина

– для німців», він би визнав це в кращому разі – за дурість, за повну відсутність національної і

державної самосвідомості. А у нас... вважається не лише некультурним, а просто навіть

непристойним думати і говорити «Росія для росіян!»

...Це абсолютно не означає, що ми хотіли б не пускати до Росії німців, англійців, американців,

китайців... Це означає лише одне: всякий російський громадянин повинен свято поважати свою

державу, як ціле, а окремим народностям, що входять до складу держави, відводити те місце, яке

належить їм за справедливістю!


НАЦІОНАЛІЗМУ ВАРТО ПОВЧИТИСЯ У ЄВРЕЇВ, з статті «Націоналізм і євреї»

Усі сильні, багаті і культурні нації – глибоко і міцно національні. ...Найсильніші, найяскравіші

націоналісти в Росії, звичайно – євреї! ...Саме у євреїв росіяни, – ще слабкі, не солідарні, не

організовані, – повинні б вчитися здоровому націоналізму.


РАДЯНСЬКЕ САМОДЕРЖАВСТВО, з книги Т. Локотя «Завоювання революції»

Це не було відновленням царської влади, але це було безперечно відновленням самодержавства.

Лише відчуття історичної гидливості не дозволяє багатьом з нас називати більшовицьку владу

самодержавством, оскільки