Белецкий-Носенко Павел [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
БІЛЕЦЬКИЙ-НОСЕНКО Павло Павлович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Енциклопедист, прозаїк, поет, літературний критик, перекладач. Першим на теренах Російської ім-
перії висунув ідею створення парового плуга.
З дворянської родини козацько-старшинського роду. Дід, Кониський Г., – письменник, церковний
діяч 18 ст.
Народився 16 (27) серпня 1774 р. в м. Прилуках Пирятинського повіту Полтавської губернії
Російської імперії (нині – районний центр Чернігівської області України).
Помер 11 (23) червня 1856 в с. Лапинцях Прилуцького повіту Полтавської губернії Російської
імперії (нині – у складі м. Прилуки Чернігівської області України). Похований у своєму саду поряд
з дружиною, донькою та двома синами. На жаль, не збереглися ні садиба, ні сад, ні могила.
Навчався в Сухопутному шляхетському корпусі (1779-1793).
Служив поручиком в Катеринославському єгерському корпусі (1793-1978). Брав участь у бойових
діях, у тому числі і під проводом О. Суворова. В чині капітана 1798 р. вийшов у відставку і посе-
лився в Прилуках.
Працював підсудком Прилуцького повітового земського суду (1801-1803), помічником попечителя
Прилуцької лікарні (1807-1809), наглядачем повітового училища (1810-1812), почесним нагляда-
чем училищ Прилуцького повіту (1812-1849).
Член Товариства наук при Харківському університеті (1817).
Член Біблейського товариства (1820).
Член Вільного економічного товариства у Петербурзі (1824).
Член Товариства любителів російської словесності при Московському університеті.
Почесний благодійник Прилуцького училища.
Кавалер золотого хреста на георгіївській стрічці з написом: «За труди і хоробрість».
Друкувався в газеті «Полтавські губернські відомості».
Як літератор дебютував перекладом роману «Сімейство фон-Гальдена» А. Лафонтена.
Потім настала черга наступних перекладів: балади «Бій з драконом» Ф. Шіллера, роману
«Лізамор, або Замок Клостернський» Р. Шерідана, юридичної пам’ятки 16 ст. «Литовський
статут».
Опублікував наш плодовитий земляк і не один десяток цікавих доробків з археології, бджільницт-
ва, економіки, медицини, природознавства, техніки, серед яких «Бджоляр, або досвідне
бджільництво в південній смузі Росії» (1818), «Суттєві властивості поезії й риторики» (1821),
«Логіка» (1821), «Початкові основи римського права» (1826), «Про заразливу хворобу холеру»
(1831), наукові розвідки «Про перші гражданські літери в Росії», «Статистичне описання міста
Прилуки», «Біографія. Полковник прилуцький Іван Веремійович Ніс», «Про землеробство в
Прилуцькому повіті», «Короткий огляд про початок народної освіти в Росії взагалі і про початок
училищ в м. Прилуки й Прилуцькому повіті».
Б.-Н. – укладач «Словника німецьких письменників» (1816), «Словника герменевтичного, лінгвіс-
тичного, історичного, географічного…» (1832), «Граматики малоросійської мови», «Словника ма-
лоросійської, або південноросійської мови» (1838-1842). Що стосується останніх двох, то Б.-Н.
тут, по суті, – піонер, оскільки одним з перших аналізував граматичну будову та словниковий за-
пас української мови на творах письменників й народних висловах.
Серед критичних статей особливо вирізняються «Чи корисно критикувати великих письменни-
ків?» (після 1818), «Суттєві властивості поезії та риторики» (1821), «Про мову малоруську» (1838).
Б.-Н. належить кілька етимол. розвідок, а також дослідження «Лінгвістичні пам’ятки повір’їв у
малоросіян...», «Граматика південно-руської мови» (1843, рос. мовою; не опубл., доля рукопису
невідома). Укладав «Словарь герменевтический, лингвистико-исторический, географический, с
изъяснением истинного смысла устарелых, вышедших из употребления находящихся в летописях
российских, старых законах и проч.» (незакін.). До нашого часу дійшли тільки автограф і єдина
копія «Словаря малороссийского или юго-восточнорусского языка..., составленного по
произношению, каким говорят в Малой и Южной России...», над яким автор працював протягом
1838-1843 років.
Але ще більше у доробку Б.-Н. – белетристичних творів. Це «Казки малоросійською мовою»
(1812), «Балади малоросійською мовою» (1822-1829), «Байки», історичний роман «Зіновій Богдан
Хмельницький» (обидва твори – 1829), п’єса «Історичний переказ про Івана Золотаренко» (1839), а
також «Приказки» (1871), поема «Горпина, або Вхоплена Протерпіла» (1871), «Гостинець
землякам. Казки сліпого бандуриста» (1872).
Наслідуючи Котляревського, надає персонажам українського колориту і відтворює народний
побут.
Проте чи не найголовнішим доробком Б.-Н. є «Словник української мови» (1838-1843), який
небезпідставно вважався найповнішим понад 60 років. До речі, У передмові автор сміливо
захищав рідну мову, незважаючи на офіційну позицію царської столиці, яка взагалі відмовляла
«малоросам» в національній самобутності.
Залишив по собі наш земляк і 15 балад, 23 казки, десятки байок, елегій, поем, новел.
У відділі рукописів Інституту літератури Академії наук України зберігається сімейний альбом
Білецьких-Носенків з його акварельними малюнками, портретами, пейзажами, натюрмортами.
Наш земляк заснував народне повітове училище (1789) й приватний пансіон, де чи не всі
предмети викладав особисто. Бібліотеці подарував 580 книг, географічних карти, атласів.
Нагороджений Золотим хрестом на георгіївській стрічці. (1794).
Серед друзів та близьких знайомих Б.-Н. – М. Маркевич, І. Скоропадський, П. Закревський та ін.
***
ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ
, з життєвого кредо П. Білецького-Носенка
Справді! Про неї в освіченій Європі знають менше, ніж про який-небудь нововідкритий острів
Океанії.
Я не знаю як хто, а я люблю батьківщину й бажав би познайомити її з цілим світом, справді! Вона
коштує того.
ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ – НЕОХОЧИЙ, з листа П. Білецького-Носенка батькові М.
Маркевича
Він встигає у всіх частинах, коли слухає уважно. Якщо захоче, може бути глибоким математиком,
але улюблена його частина вченості є література, історія і географія, фізика і натуральна історія.
Він міг би бути дуже вченою людиною, коли б займався з відповідною старанністю та увагою...
До військової служби бажання у нього не побачиш ні найменшого сліду ...
Час покаже, чи справедливо я про нього сказав...
МОЯ СПРАВА – ВИХОВАТИ ЇХ ДОБРИМИ ЛЮДЬМИ, з листів П. Білецького-Носенка
батькам учнів
Кожного ранку, до обіду, виключаючи четвер, ми вчимося латинській, французькій, німецькій та
російській мові за граматичними правилами і в перекладах як з іноземних мов на російську, так і з
російської на французьку й німецьку; ранок у четвер визначений для малювання; в понеділок і в
середу, після обіду, від другої до четвертої години, ми займаємось арифметикою і геометрією...
В четвер, п’ятницю і суботу, після обіду, з другої до четвертої години ми вивчаємо географію
Європи і Азії, в понеділок, від п’ятої до сьомої риторику, поезію і міфологію, по вівторках,
середах, четвергах, п’ятницях і суботах, від п’ятої до сьомої всесвітню історію російську. В свята і
недільні дні Закон Божий і Святе писання Старого і Нового Завіту, а вечорами читаємо кращих
вітчизняних і французьких письменників...
…Моя справа, якщо Богові завгодно й часу досить, готувати дітей до всього, виховувати їх
добрими людьми і прагнути більш розвивати в них ті таланти, якими їх природа переважно
обдарувала...
Не прогнівайтеся, якщо він замість ласощів зустріне найпомірніший стіл, замість розписних
спокоїв – скромний філософський будиночок, який дуже неприємним здається розпещеним
паничам.
…Хоч я і виховав багатьох, але в мене пансіону ніколи не було, я приймаю до себе в дім
щонайменше дітей для того, щоб бути більш уважним до виховання...
Хочу принести користь своїм землякам і намагаюсь зробити їх справжніми християнами,
корисними Батьківщині й самим собі, а в пансіонах, особливо тих, що утримуються збіглими
французами, привчають любити себе і все іноземне...
РУКОПИСИ ПОВЕРТАЛИ, з статті Б. Деркача «Павло Білецький-Носенко»
Для свого часу Білецький-Носенко був досить освіченою людиною: досконало володів кількома
мовами, добре знав стародавню і нову світову, а також вітчизняну літератури. Слід сказати, що в
його бібліотеці нараховувалося кілька тисяч томів латинською, французькою, польською, російською, українською мовами; він уважно стежив за літературним життям в Росії,
передплачував більшість періодичних видань того часу. Свої широкі, нехай часом і неглибокі,
знання Білецький-Носенко намагався передавати вихованцям, сам викладав усі предмети в
пансіоні.
У своїй педагогічній діяльності він прагнув дотримуватися прогресивних засад: виховувати
гармонійно освічену людину, розвивати закладені в ній природні нахили, здібності. Від учителів
він завжди вимагав гуманного ставлення до учнів.
Багато сил і енергії віддавав Білецький-Носенко, перебуваючи і на посаді педагогічного
наглядача. Письменник, за його власними словами, «з обов’язку служби своєї та по совісті вважав
себе вправі сприяти поліпшенню училища з погляду учбово-педагогічного», неодноразово
звертався до вищого начальства з пропозиціями щодо удосконалення системи освіти в повітових
учбових закладах. проте, як правило, думка провінційного педагога там, «нагорі», нікого не
цікавила. У листі 1818 р. до ректора Харківського університету І. П. Рижського Білецький-
Носенко зазначав, що подання почесних наглядачів «на користь освіти зовсім не поважаються».
У 1826 р. Білецький-Носенко надсилає на ім’я міністра народної освіти О. С. Шишкова працю
«Начальное основание римского права». П’ять років вона перебувала «на розгляді» у міністерстві
й у 1828 р. повернута авторові як «не визнана навчальною».
Закінчивши словник і «Грамматику малороссийского языка», Білецький-Носенко у 1843 р.
надсилає їх магістрові освіти Уварову, одночасно звертається до президента Російскої Академії
наук з проханням видати його праці. Оскільки там не виявилося знавців української мови,
рукописи направляються до Києва. Рецензувати їх було доручено М. Максимовичу. У квітні 1845
р. М. Максимович висловив письмове своє «Мнение о «Словаре» и «Грамматике южнорусского
языка», составленных г. Белецким-Носенко». Вчений зробив ряж зауважень, але загалом дав
високу оцінку працям автора, як таким, що «мають незаперечну вартість і заслуговують бути
опублікованими, особливо «словарь». Після цієї рецензії міністр освіти дав згоду на друкування
словника і «Грамматики», однак восени 1845 р. рукописи було повернуто авторові.
ВИПЕРЕДИВ ЧАС, з оцінки діяльності П. Білецького-Носенка його біографом
Це нововведення і скасування суворого звертання з учнями, за чим він неослабно стежив, виявляє
його як психолога, який глибоко вивчив людське серце, як мислителя, який набагато випередив
педагогічними пізнаннями своє століття.
НЕЙМОВІРНО, з оцінки діяльності П. Білецького-Носенка попечителем Київського учбового
округу фон Брадке
Людина ця повинна бути генієм!
Последние комментарии
1 час 49 минут назад
1 час 52 минут назад
2 часов 4 минут назад
2 часов 6 минут назад
2 часов 20 минут назад
2 часов 37 минут назад