Ауслендер Роза [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

АУСЛЕНДЕР Роза


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: німецький.

Поет, перекладач. Справжнє прізвище – Шерцер Розалія Беатріс Рут.

З міщанської родини.

Народилася 11 травня 1901 р. в м. Чернівцях Австро-Угорської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Померла в 1988 р. в м. Дюссельдорфі (Німеччина). Похована на місцевому цвинтарі.

Працювала журналістом.

Лауреат літературних премій: Баварської академії витончених мистецтв, міста Меєрсбурга «За

найкращий вірш», ім. Аннетти Дросте-Гюльсгоф, ім. Іди Демель, ім. Андреаса Гріфіуса.

Володар Срібного талера Г. Гейне.

Кавалер німецького Великого Хреста «За заслуги» (1987).

Як літератор дебютувала збірником віршів «Веселка» (1939).

Потім настала черга наступних книг: «Сліпе літо» (1965), «Реманент» (1972), «Я ще граю» (1987).

Всього перу нашої землячки належить понад два десятки поетичних збірників.

В м. Кельн (Німеччина) існує «Товариство друзів Рози Ауслендер».

Видруковано восьмитомник її творів (1984-1990).

Книга українських перекладів віршів Ш. під назвою «Час фенікса» вийшла в Чернівцях (1998).

Поезії нашої землячки також увійшли до антології німецькомовної поезії Буковини «Загублена

арфа».

В Єкатеринбурзі (РФ) пройшов міжнародний симпозіум, присвячений творчості Ш. (2003).

З нагоди вшанування 105-ої річниці від дня народження поетеси в Чернівецькій обласній

універсальній науковій бібліотеці ім. М. Івасюка відбувся літературний вечір «Серце, що співає»

(2006).

Серед друзів та близьких знайомих А. – П. Целан, Е. Александер, Н. Закс, Г. Гроссе-Шваре та ін.


***

МРІЇ

БЕЗСМЕРТНІ

, з життєвого кредо Р. Ауслендер

Мрія доживе моє життя до кінця.


ЗАТОНУЛЕ МІСТО, ЗАТОНУЛИЙ СВІТ, з книги Р. Ауслендер «Спогади про одне місто»

Віддалене східноєвропейське місто, не велике і не мале: Чернівці, столиця коронного краю

Буковини колишньої Австро-Угорської монархії. Буковина, звана також «Бухенланд» – від

північно-східних Карпат вона простягається через лісисті гори і пагорби карпатського передгір’я

до подільських степових рівнин на північ та до бессарабських на сході.

...Німецька мова була не тільки мовою побуту і культури, вона була і залишилась рідною мовою

більшої частини населення. Власне Чернівці залишались австрійським містом до 1944 р. – відтоді

вони належать до Української республіки.

Різноманітні мовні впливи забарвили, звичайно, і буковинську німецьку говірку, частково досить

негативно. Але водночас вона збагатилась новими словами і зворотами. Вона мала своє особливе

обличчя, власний колорит. Під поверхнею мовленого лежало глибоке, широко розгалужене

коріння різноманітних культур, які багатократно взаємопроникали одна в одну і давали

словесному листю, відчуття звуку і образу, соку та сили.

...Чернівці були потворними і прекрасними водночас: архітектурно позбавлені стилю, нецікаві, але

ландшафтно дуже гарні, з неповторною звабою.

Тут багато читали, не тільки газети, журнали, критику і белетристику, але й високу, справжню

літературу. Тут з жаром дискутували, грали на музичних інструментах і співали. Міський театр

постійно був переповнений, під час гастролей завжди був аншлаг. Значна частина молоді, духовно

розкована, відзначалася ненаситною жагою знань. Головний інтерес багатьох інтелектуалів не

зводився до честолюбного планування вигідної кар’єри або вищого життєвого рівня, набагато

більше важили для них пізнавальні можливості, у якій-небудь сфері – в науці, філософії, політиці

або в переживанні містики, мистецтва, поезії і музики.

Частина інтелектуальної молоді була політично заангажована – і це був далеко не «салонний»

ангажемент. Ці молоді люди йшли на великі жертви, їх кидали до в’язниць, знущались над ними, жорстоко катували в поліції, але вони і словом не обмовлялись за чи проти своїх товаришів.

Інша частина молоді кохалась у мистецтві. Коли зустрічались друзі, то починалися пристрасні

дискусії про філософські, літературні, мистецькі теми і проблеми – нерідко аж до світання. Або

збиралися разом, співали німецьких та іншомовних народних пісень, також аж до рання.

Чернівці були містом мрійників і адептів. ...Тут марили Гельдерліном, Рільке, Стефаном Георге, Георгом Траклем, Ельзою Ласкер-Шюлер, Томасом Манном, Германом Гессе,