Эльман Михаил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ЕЛЬМАН Михайло Саулович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: американський.
Скрипаль.
З міщанської родини. Батько, Ельман С., – учитель.
Народився 8 (20) січня 1891 р. в с. Тальному Уманського повіту Київської губернії Російської
імперії (нині – районний центр Черкаської області України).
Помер 5 квітня 1967 р. в м. Нью-Йорку (США). Похований на одному з місцевих цвинтарів.
Навчався в Петербурзькій консерваторії (1901-1904).
Гастролював країнами Європи і містами США, дав 5 концертів в «Карнегі-холл» (1936-1937).
Заснував струнний квартет (1926).
Виконував музичні твори Й. Баха, Л. Бетховена, Г. Венявського, Ф. Мендельсона, В. Моцарта, С.
Рахманінова, П. Чайковського, Ф. Шуберта.
Виконання відрізнялося віртуозністю, красою тону, масштабністю задумів; в інтерпретаціях
мініатюр застосовував оригінальні звукові фарби й особливі прийоми, домагаючись неймовірного
звучання.
Е. – автор п’єс для скрипки для фортепіано («Романс», «Гондола» і ін.), а також оперети. Йому
належить багато аранжувань, транскрипцій і перекладів, у т.ч. фортепіанних п’єс Л. Бетховена, а
також народних пісень.
У роки Другої світової війни Е. не раз виступав у військових шпиталях, побував у
Тихоокеанському регіоні й дав низку концертів для солдатів, відбували в район котрі бойових дій.
Свій останній концерт дав в «Карнегі-холлі» 17 січня 1967 р.
Про життя нашого земляка його батько написав книгу «Спогади батька Миші Ельмана» (1933).
В еміграції (1908), громадянство США (1923).
Нашому землякові Б. Мартін присвятив концерт для скрипки с оркестром, а Е. Ізаї – «Екстаз-
поему».
Серед друзів та близьких знайомих Е. – М. Альтшулер, М. Кшесинська, Е. Ізаї, А. Бродський, Е.
Броун, Ц. Кюї, Е. Карузо, М. Розен, П. де Сарасате, Л. Ауер, А. Фідельман та ін.
***
АКТУАЛЬНІСТЬ КЛАСИКИ,
з професійного кредо М. Ельмана
Класика завжди і скрізь актуальна.
СИЛА МИСТЕЦТВА, з спогадів М. Ельмана
Якось я запитав його (Крейслера Ф. – авт.): хто з скрипалів, ним чутих, справив на нього
найбільше враження? Крейслер відповів не замислюючись: Венявський! Він зі слізьми на очах
відразу став яскраво описувати його гру, причому так, що й на мої очі навернулися сльози.
Повернувшись додому, я заглянув до словника Грова й переконався, що Венявський помер, коли
Крейслерові виповнилося всього 5 років!
АКРОБАТ ПОЗИЦІЙ, з спогадів Л. Ауера
Мишу Ельмана я знайшов, так би мовити, безпосередньо на великій дорозі. Це було восени 1904
року під час однієї з моїх поїздок півднем Росії. Наскільки я пам’ятаю, я давав концерт в
Єлизаветграді. Приїхав увечері в день концерту, де на вокзалі мене зустрів мій адміністратор і
одним з моїх колишніх учнів Халов, котрі мешкали в цьому місті. Не встиг влаштуватися в готелі
й поговорити з моїми гостями, як до номеру увійшов лакей і доповів, що якась людина із
хлопчиком неодмінно бажають мене бачити. Я звик до подібних візитів з боку доморослих геніїв,
котрі підстерігали мене в кожному російському місті, де б я не зупинявся. Сильно стомившись з
дороги, я страждав від думки, що зараз доведеться підтримувати розмову з батьком чергового
генія… Становище погіршувалося тим, що наступного ранку я мав устигнути на десяту годину до
поїзда...
Через деякий час Халов повернувся й заявив своїм звичайним серйозним тоном:
– Професоре, вам би справді треба було послухати цього хлопчака.
Я попросив його повідомити Ельману, аби він привів до мене сина наступного ранку за годину до
мого від’їзду.
…Хлопчикові було на вигляд років одинадцять; він був дуже маленького зросту для своїх років і
із крихітними руками. Поки я укладав валізу, він грав... У важких пасажах бігав позиціями, мов
акробат сходам. Коли він скінчив, я вже знав, яким має бути моє рішення.…У принципі я завжди
був проти виступів «вундеркіндів». Проте в 1905 році, коли Ференц Вічей приїхав до Петербурга
на низку концертів і викликав небачений ентузіазм у Берліні й інших більших містах Німеччини, –
я був змушений змінити свій погляд.
…Тоді й вирішив випустити Мишу Ельмана – одних років з Вечеєм або, може бути, на рік
старшим за того, з дебютом у Берліні на наступну осінь, хоча, повторюю, це було всупереч моїм
власним переконанням, тому що я бажав, аби він цілком дозрів під моїм особистим
спостереженням.
Последние комментарии
6 часов 43 минут назад
15 часов 35 минут назад
15 часов 38 минут назад
2 дней 22 часов назад
3 дней 2 часов назад
3 дней 4 часов назад