Канивецкий Евдоким [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
КАНІВЕЦЬКИЙ Євдоким Савич
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Священик. У чернецтві – Єпіфаній (1800).
З міщанської родини.
Народився в 1775/1776 р в с. Богушковій Слободі Золотоніського повіту Полтавської губернії
Російської імперії (нині – с. Чапаєвка Золотоніського району Черкаської області).
Помер 24 травня 1825 р. в м. Воронежі Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області РФ). Похований в місцевому Благовіщенському соборі.
Закінчив Переяславську духовну семінарію, Київську духовну академію (1794).
Був учителем Переяславської духовної семінарії (1794-1800), ієродияконом, ієромонахом (1800-
1805), учителем Новгородської духовної семінарії (1805-1806), архімандритом Віленського Свято-
Духового монастиря (1806-1808), ректором Казанської духовної академії (1808-), єпископом
Воронезьким і Черкаським (1816-1825).
Кавалер ордена св. Ганни 2-го ступеня (1811).
Перу нашого земляка належать «Слово на день св. Іоанна Золотоустого 13 листопада: Про
обов’язки наставника», «Слово на день тезоіменитства імп. Марії Федорівни і вел. кн. Марії
Павлівни», «Про благотворний вплив св. віри на людей» (усі – 1807), «Промова після прочитання
найвищого маніфесту про заклик всіх станів до одностайного повстання проти ворога вітчизни
перед молебнем про перемогу..., виголошена Казанської академії ректором, Спасо-
Преображенського монастиря архімандритом і кавалером Єпіфанієм, в Казанському
кафедральному Благовіщенському соборі 1812 року липня 22 дня» (1812).
За заповітом 213 книг російською і 98 книг іноземними мовами з його бібліотеки передані до
Воронезької духовної семінарії (1826); дев’ять примірників перебувають у відділі рідкісних книг
бібліотеки Воронезького державного університету.
Серед друзів та близьких знайомих К. – А. Соколов, С. Чехов, І. Зацепін, Т. Кондратьєв, О.
Лебедєв та ін.
***
ДУМАЙ ПРО БЛИЖНІХ
, з життєвого кредо Є. Канівецького
Усі наші вчинки і справи неминуче впливають на когось іншого.
ІСТИННО АПОСТОЛЬСЬКІ ПРОПОВІДІ, з листа М. Магницького О. Аракчеєву від 11 квітня
1817 р.
Тутешній преосвященний (Канівецький – авт.), пастир благочестивий і добродійний, також знає
істинне всього становище. Він давно гримить з кафедри соборної проти ворогів внутрішнього
порядку і зловживань; але ті, кого це стосується, мало виправляються, і прекрасне тутешнє
духівництво за істинно апостольські проповіді страждає від різних гонінь поліції, яка, порушуючи
закон, ставить до нього постій.
ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА, з книги Є. Ліпакова «Нариси історії казанських духовних шкіл»
Ситуація в столичних духовних школах складалася так само заплутано, як і в Казані, семінарський
і академічний ступені там теж не були відокремлені один від одного, тому в багатьох біографічних
довідках пишуть, що він працював в «Олександро-Невській семінарії».
6 лютого 1808 року Єпіфанія призначили ректором Казанської академії і пробув на цій посаді
рівно вісім років – 7 лютого 1816 року був рукопокладений в єпископа Воронезького. На час
ректорства Єпіфанія припала Вітчизняна війна 1812 року.
Ще в Санкт-Петербурзі він опублікував невелику збірку проповідей – інших друкованих праць не
залишив.
НЕ ШКОДУВАВ ВЛАСНИХ КОШТІВ, з статті О. Акіньшина «Єпископ Воронезький і
Черкаський Єпіфаній (Канівецький)»
Єпископ Єпіфаній продовжив і завершив в 1822 році будівництво семінарії, розпочате його
попередником... 16 вересня 1817 року Єпіфаній видав відозву для розсилки єпархією, де просив
клір і православну парафію продовжити богоугодну справу жертвування на добудову корпусу.
Загальна сума всіх пожертвувань на семінарію склала близько 70 тисяч рублів. Проте цього було
недостатньо і єпископ Єпіфаній добився від Святійшего Синоду грошової субсидії у розмірі 136
464 рублів, виділених впродовж трьох років рівними частками.
7 серпня 1819 року і 20 січня 1820 року преосвященний Єпіфаній затвердив інструкції для
економів чоловічих і жіночих монастирів.
Ґрунтуючись на указі Святійшего Синоду від 19 листопада 1816 року про відкриття в єпархіях при
семінаріях повітових і парафіяльних духовних училищ, преосвященний активно діяв в цьому
напрямі. Були відкриті духовні училища у Воронежі (1817), Павловську, Задонську (26 січня
1819), Бірюченське (20
- 1
- 2
Последние комментарии
3 часов 22 минут назад
3 часов 42 минут назад
4 часов 8 минут назад
4 часов 12 минут назад
13 часов 42 минут назад
13 часов 46 минут назад