Петрушевский Дмитрий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ПЕТРУШЕВСЬКИЙ Дмитро Мойсеєвич

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Історик, медієвіст, перекладач.

З поміщицької родини.

Народився 1(13) вересня 1863 р. в с. Кобриновому Київської губернії Російської імперії (нині –

Тальнівський район Черкаської області України).

Помер 12 грудня 1942 р. в м. Казані СРСР (нині – столиця Республіки Татарстан РФ). Похований

на місцевому цвинтарі.

Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету св. Володимира (1886).

Працював викладачем Московського університету (1906-1911; 1917-1929), Петроградському

політехнічному інституті (1914-1917), Іваново-Вознесенському політехнічному і педагогічному

інститутах (1919-1922), співробітником Інституту історії академії наук СРСР (1937-1942).

Академік академії наук СРСР (1929).

Дійсний член Московського психологічного товариства при МДУ.

Заслужений професор Московського університету (1925).

Представник соціально-економічного напряму російської ліберально-буржуазної історіографії

Спеціалізувався з проблем історії античності, середньовічного суспільства і держави, історії

середньовічної Англії. Дотримувався в цілому громадської теорії, яку поєднував з вотчинною

теорією.

Друкувався в журналах «Російська думка», «Журнал міністерства народної освіти», «Освіта»,

«Вісті політехнічного інституту», «Російське багатство».

Як вчений дебютував розвідкою «Нове дослідження про походження феодального ладу» (1892).

Потім настала черга наступних доробків: «Суспільство і держава у Гомера» (1896), «Повстання

Уота Тайлера. Нариси з історії розкладання феодального ладу в Англії» (1897), «Нариси з історії

англійської держави і суспільства в середні віки» (1903),»Англійське суспільство в одинадцятому

сторіччі» (1909), «Нариси з історії середньовічного суспільства і держави» (1913), «Велика Хартія

вільностей» (1915), «Нариси з економічної історії середньовічної Європи» (1928).

Перу П. також належать дослідження «Історія панського господарства», «Феодалізм і натуральне

господарство», «Виникнення міського ладу середніх століть», «Міське господарство

середньовічної Європи і нова історична література», «Чума в Англії», «Робітниче законодавство

Едуарда III», «Робітниче питання в XIV ст.», «Робітниче законодавство і повстання 1381 р.», «До

питання про логічний стиль історичної науки», «Тенденції сучасної історичної науки».

Перекладав Д. Брайса.

З владою, якого б кольору вона не була, порозуміння не знаходив. За царату на знак протесту

проти реакційної політики міністра народної освіти Л. Кассо покинув Московський університет

(1911). За більшовиків зазнав арешту у т. зв. «Справі «Національного центру» (1919).

Серед друзів та близьких знайомих П. – В. Алексєєв, С. Бахрушин, В. Бенешевич, В. Вернадський,

Р. Віппер. І. Гревс, Б. Греков, О. Шмідт, М. Бєлоусов, Я. Колубовський, Є. Косминський, В.

Лавровський, С. Моравський, В. Хвостов, П. Бєляєв, М. Ковалевський, Є. Косминський, Є.

Спекторський, П. Струве, С. Жебелєв, С. Чаплигін та ін.

***

НЕ БОЯТИСЯ СОЦІОЛОГІЇ,

з професійного кредо Д. Петрушевського

Давно пора історикам раз і назавжди звільнитися від страху перед соціологією.

ВИВЧАТИ ІНДИВІДУАЛЬНЕ, з статті Д. Петрушевського «Завдання і методи науки загальної

історії»

Лише ретельне, всебічне з’ясування суспільного процесу, процесу у його розвитку в кожному

окремому конкретному людському суспільстві зі всіма його індивідуальними особливостями,

може нам дати можливість зрозуміти суспільний процес, конструювати його соціологічно і

з’ясувати фазиси і закони його розвитку.

ВІДСТОЮВАВ ВІДВІЧНІСТЬ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ, з монографії Г. Пікова «Середні

віки в історичній науці»

Творчість професора Московського університету Дмитра Мойсейовича Петрушевського завжди

викликала найзапекліші суперечки. Його учні називали його «майже марксистом», проте частіше

звинувачували в тому, що він ішов від марксизму.

Петрушевський Д. М., дійсно, визнавав корисність марксизму, звинувачуючи його у вульгарному

економізмі. Він чітко відрізняв феодалізм політичний (система патронату, імунітет, васальні

зв’язки) і феодалізм соціальний (вотчинна система). Перевагу надавав першому. Дотримувався

громадської теорії, поєднуючи її з вотчинною.

Середньовічне суспільство, на його думку,