Выходцы из Пирятинщины [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

Микола Сухомозський

Надія Аврамчук

Вихідці з Пирятинщини

довідник-дайджест (XVII – перша половина XX ст.)

Київ

1

Бальмен Яків Петрович

Усталений державно-територіальний статус, що склався у

світі: російський.

Письменник, художник.

З дворянської родини.

Народився 16 (28) липня 1813 р. в с. Линовиця

Пирятинського повіту Полтавської губернії Російської

імперії (нині – Прилуцький район Чернігівської області

України).

Пропав без вісти 14 (26) липня 1845 р. на Кавказі поблизу

столиці імамату Шаміля аулу Дарго (нині – Чеченська

Республіка РФ).

Закінчив Ніжинську гімназію (1830-1832).

Служив у Білгородському уланському полку (1832-1837),

Охтирському гусарському полку (1837-1838), ад’ютантом

генерал-лейтенанта Шабельского (1838-1842), генерала Данненберга (1842-1844), генерала

Лідерса (1844-1845).

Друкувався в журналі "Вітчизняні нотатки".

Як літератор дебютував в журналі "Вітчизняні нотатки" пародійними “Листами” (1841).

Потім настала черга повістей “Самогубця”, “Вигнаний”, “Пустеля”, низки оповідань. Повість

“Ярмарок” на прохання автора видрукувана за підписом С. Закревська (1843).

Деякі з доробків побачили світ під назвою “Повісті” (1988).

Ілюстрував рукописного “Кобзаря” Т. Шевченка (1844), який згодом присвятив йому поему

“Кавказ”.

Малюнки, щоденники, спогади вивезені нащадками за кордон.

Серед друзів та близьких знайомих Б. – Т. Шевченко, Л. Руданський, В. Прокопович, Є. Гребінка, С. Закревська, В. Стороженко, О. Афанасьєв (Чужинський), Г. Гудима, Т. Волховська, В. Халупко, П. Катеринич, М. Башилов, Я. Лобанов-Ростовський, З. Галаган та ін.

***

СКІНЧИВСЯ СОН МОЄЇ ЮНОСТІ,

з щоденника Я. Бальмена

Біля столу ходили дві дівчини, але я бачив тільки одну – високу, струнку в блакитній сукні, з

каштановими кучерями на ніжних плечах. Ні, це була не дівчина, не жінка – це був янгол, божество, щось неможливе (Вишневська C. – авт.).

…Закревський відверто залицявся до неї. Він – гвардієць, ротмістр, хороший собою. Спритний і

був у вищому світі. Знає, як зачарувати дівчину, дівчину недосвідчену. Вона, напевно, полюбить

його.

…Я хочу писати повісті. Писатиму поки що тільки для себе. Я не можу більше приховувати в

грудях відчуття, вони душать мене.

…Як я вимучився за ці дні і злому ворогові не побажаю, хіба що Маркевичу (за нього висватали С.

Вишневську – авт.). Ось чим скінчився сон моєї юності. От як я вступаю в життя. Ось ті радощі, що посміхалися мені в майбутньому.

РОЗРАХОВУЮ НА ТЕБЕ, ЯК НА КАМ‘ЯНУ ГОРУ, з листа Я. Бальмена В. Закревському в

червні 1844 р.

Надсилаю тобі, люб'язний Вікторе, плоди нашої праці – моєї і Михайла Башилова. Всі розділи

творів Тараса (Шевченка – авт.) з віньєтками. Вони написані латинськими буквами, аби, якщо

прийде фантазія Тарасу видати їх за кордоном, всі могли читати, особливо поляки.

Це не подарунок тобі. Посилаю тільки для збереження. Збережи з належною ретельністю. Саме

тебе обираю, як людину, яка відчуває і розуміє сенс багатьох віньєток без пояснення.

Розраховую на тебе, як на кам'яну гору.

ТІЛА ТАК І НЕ ЗНАЙШЛИ, з дослідження В. Сиротенка (Вербицького) “Багатій і граф і

…побратим Шевченка”

2

Перед новим Роком… Яшина хрещена княгиня Тетяна Волховська влаштовувала грандіозні бали.

І тут сімнадцятирічний гімназист зустрів і закохався з першого погляду в свою кузину, 16-літню

красуню Софію Вишневську, теж хрещеницю Волховської.

…Яків умів захоплююче розповідати про найзвичайніші речі. Не дивно, що дівчинка, яка вперше

вийшла в світ, і сама закохалася. Вони вже не бачили нікого, окрім один одного. Щебетали

відокремлено в куточку або в затишних місцях парку. Вони вступили в свій, особливий світ

Кохання, в якому більше нікому не могло бути місця.

…25 травня 1831 року в Мойсіївці знову відбувся грандіозний бал. Звичайно, на ньому були і Яків

і Софія. На цьому балу з'явився і новий претендент на руку і серце Софії. Це був син предводителя

повітового дворянства штаб-ротмістр Платон Закревський.

…Яків виїжджає до невідомого Красностава. Його оточують зовсім нові люди, з іншими звичками

і устроєм. Якщо раніше і в Білгородському уланському і в Охтирському гусарському полках всі

тільки й говорили про Пушкіна,