Игры не разума [Николай Михайлович Сухомозский] (pdf) читать постранично

(Не)людська комедія
(Частина друга)
Озброївшись «Атласом залізниць СРСР», разом з дружиною Надією
розробляємо грандіозний план (куди там Гітлеру з його «Барбаросою»!) З
Києва потягом – до Баку. Перетинаємо половину України, відвідуємо Ростов,
визираємо у вікно на Краснодарський і Ставропольський краї, салютуємо
Чечено-Інгушській і Дагестанській АРСР, здійснюємо моціон столицею
Азербайджану, поромом форсуємо упоперек Каспійське море. І все це – ані
на шеляг не дорожче за квитки на літак.
По цей бік Каспію
Позаду українські вузлові станції Фастів, Знам’янка, Дніпропетровськ, Ясинувата,
російські, починаючи з Ростова-тата і закінчуючи Мінеральними Водами, кавказькі
Грозний, Махачкала.
Салам, Баку!
Коротка екскурсія містом, фінал якої – порт.
Крихітна каюта у
велетенському
«Радянському
Азербайджані».
Скромна вечеря у
ресторані, де ми,
виховані
«правильно»,
намагаємося здати
офіціантові …дві
порожні пляшки з-під
ситра і отримати
заставні 24 копійки.
Персонал
витріщається на нас,
мов на інопланетян!
Незважаючи на усі
зусилля, повернути
кревні за тару так і не вдається…
У свою чергу, стюард не рекомендує підніматися на палубу – накочує украй
небезпечну хвилю. Від нього ж дізнаємося: Каспій – чи не найбурхливіше море
планети (борвії тут – до 300 діб на рік).
Дефіцит картоплі за надлишку ікри
Уранці вже у Красноводській затоці – повний штиль, тож пасажири удосталь
милуються червоними горами і їхнім відображенням у воді – тривожно кривавого
кольору. Однойменне місто – ворота Середньої Азії – ландшафтом схоже на
голлівудське місячне поселення: зелень на камінні не росте, а Красноводськ
устромлений у дві гірські розщелини, мов пара товстелезних цигарок у
модерновому портсигарі.

1

Перший приємний сюрприз – неймовірна, у порівнянні навіть з «категорійним»
Києвом, продуктова ряснота. Шашлик за 68 копійок і пиво за 20 – мало не на
кожному кроці. Тут же – гендлярі воблою: 15 копійок рибина.
А гастрономи! Свинина і осетрина – повноваговими тушами. Літаючі тарілки
камбали, регбійні м‘ячі лящів, дженджисті судаки, лупата кефаль, балик із севрюги
– копчений і в’ялений, всіляка морська дрібнота. Сусідні прилавки окуповані
бляшанками і бляшаночками з імпортними ланчен-мітами і паштетами, включаючи
виготовлений з гусячої печінки (останній пропонують покупцям …на здачу).
У винних відділах вибір – не гірший: від місцевих «Ясмансалику», «Копетдагу»,
«Тербашу» до європейських «Тамянки», «Римнікського» etc.
І ніде – навіть натяку на черги. Вони – специфіка Сходу! – виникають виключно
біля «точок», які торгують …ювелірними виробами та килимами.
На базарі – полярних розмірів «кучугури» мизатих, ніби хворих на чотиристоронній
паротит, кавунів. Їх не зважують – просять рубля за будь-який.
Трохи вища
ціна – на
дині, котрі
майже
сягають
розмірів
набоїв до
кайзерівсько
ї Товстушки
Берти часів
першої
світової
війни. Рахатлукум,
пахлава,
парварда...
А
наймасовіши
й продукт
«чорного»
ринку – чорна, осетрова, ікра: 15 рублів за півлітровий слоїк, який тягне на 0,8 кг.
І перший неприємний сюрприз – повна відсутність в овочевих магазинах картоплі,
без якої я себе не мислю. Взагалі абсурд: м’ясо коштує 1.80 рубля і його повно, а
кілограм бульби на базарі – 3 рублі, і вона не завжди трапляється. То ж дружина
змушена готувати не картоплю з м’ясом, як звикли в Україні, а м’ясо з невеликим
«засмажуванням» його – бодай для амбре! – улюбленою картоплею.
11 рублів з вартістю мішка і поворозки
Оформляюся до відділу промисловості редакції обласної газети «Знамя труда».
Головний редактор Едуард Гукасов запитує:
– В автобіографії ви зазначили, що вчилися українською. Як же збираєтеся
працювати у російськомовній газеті? Чи не виникне проблем?
Запевняю, що ні.
Роботодавець уточнює:
– А яку мову вважаєте рідною?
– Українську!

2

Редактор
на
невловим
у мить
робить
обличчя
дулею,
але наказ
про моє
призначе
ння
підписує:
– Що ж,
подивимо
ся…
Як тут же
пояснили
новоспеч
ені
колеги,
Гукасов –
нормальн
ий керівник, проте його надзвичайно втомила кричуща журналістська
безграмотність».
Коли настала черга нашої першої відпустки (у дружини-вчительки вона склала два
з половиною місяці і 800 рублів, у мене – місяць і 250 рублів за вартості авіаквитків
в обидва кінці 150), то гостинців набрали досхочу. Не забули не лишу близьку, а й
далеку рідню.
Ну і персонально для друзів прихопив мішок в’яленої вобли. Так-так, саме мішок! Її
у Красноводську стільки, що продають навіть в овочевих ятках. Саме в такій – по
сусідству, аби далеко не тьопати – рибу й купили. Обійшлася в 11 рублів – з
вартістю мішка і поворозки.
Адреса – не будинок і не вулиця, а …стайня і гараж
Тим часом дружина, дещицю провчителювавши у школі №12,