Створення ефективної системи зв'язків з громадськістю в місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування [Сергей Чебаненко] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

<p align="center">


 </p>


<p>


 </p>


<p>


 </p>


<p>


 </p>


<p>


 </p>


<p align="center">


С Е Р Г І Й     Ч Е Б А Н Е Н К О</p>


<p align="center">


 </p>


<p align="center">


 </p>


<p align="center">


 </p>


<p align="center">


СТВОРЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ ЗВ`ЯЗКІВ</p>


<p align="center">


 </p>


<p align="center">


З ГРОМАДСЬКІСТЮ В МІСЦЕВИХ ОРГАНАХ</p>


<p align="center">


 </p>


<p align="center">


ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ</p>


<p align="center">


    </p>


<p style="margin-left:3.0cm;">


Ця книга стане надійним помічником і порадником для людей, що прагнуть до ефективної організації взаємних комунікацій між громадськістю та органами місцевої влади і місцевого самоврядування.</p>


<p style="margin-left:3.0cm;">


У книзі детально описано одну з можливих систем ефективної взаємодії громадянського суспільства з владними структурами в Україні. Книга буде корисною для громадських і політичних діячів, працівників комунікаційних органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади.</p>


<p style="margin-left:3.0cm;">


 </p>


<p>


  </p>















ВІД АВТОРА


<p>


 </p>


<p>


Взагалі я не збирався публікувати цю книгу. Точніше, збирався, але дещо пізніше, після того, як  розширю і конкретизую її розділи.</p>


<p>


Але у 2007 році я захищав свою магістерську роботу з державного управління в одній аж надто поважній академії. Мою магістерську роботу було побудовано саме на матеріалах цього дослідження. </p>


<p>


Все йшло нормально. Вже були написані рецензії, відгук від сусідньої кафедри, отримана довідка про впровадження на практиці результатів роботи.</p>


<p>


Аж раптом керівництво академії забажало одержати всю роботу – як і роботи інших слухачів – в електронному вигляді.</p>


<p>


Аж раптом один з рецензентів побажав теж мати у себе електронну копію моєї праці, прозоро натякаючи, що він пише свою власну дослідницьку роботу і деякі мої висновки можуть бути аж надто корисні у складі його дослідження.</p>


<p>


Аж раптом після захисту моєї роботи один з членів державної комісії тихесенько спробував піти з аудиторії, прихопивши з собою додаток (аналітичну записку) до моєї роботи.</p>


<p>


Я, любі друзі, нічого не маю проти взаємного наукового обміну. Але хочеться, щоб отримані мною результати все ж таки використовували з посиланням на першоджерело. </p>


<p>


У цій роботі немає нічого видатного з точки зору власне науки. Таке собі досить примітивне дослідження з проблем зв`язків з громадськістю на рівні місцевого самоврядування. Але це моя робота. І мені дуже не хочеться, щоб її просто вкрали.</p>


<p>


Тому я і вирішив опублікувати цю книгу. </p>


<p>


 </p>


<p>


                                                                         Сергій   Чебаненко</p>


<p>


 </p>



ВСТУП


<p style="margin-left:42.55pt;">


 </p>


<p>


За останні два десятиліття Україна пройшла шлях від республіки у складі Радянського Союзу до незалежної демократичної держави. Поступовий перехід від тоталітарної до авторитарної, а потім до демократичної системи управління державою спричинив кардинальні зміни в системі відносин влади і народу.</p>


<p>


За часів радянської тоталітарної системи влада фактично формувалася самою владою. У період з 1917 по 1936 рік, за часів диктатури пролетаріату, у періоди “воєнного комунізму”, “нової економічної політики” і побудови сталінської моделі соціалізму формування влади, попри існування системи виборів у Ради різного рівня за участю трудових колективів, йшло за ініціативами партійного апарату Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків). Саме партійний апарат ВКП(б) на всіх рівнях фактично формував владу рад, шляхом висунення перевірених кандидатів від непорушного блоку комуністів і позапартійних. Усі незгодні з такою системою керування державою нещадно репресувалися каральними органами – “каральним мечем партії”. За такої системи комунікації між владою і народом будувалися за дуже простою схемою: рішення щодо практично всіх питань політичного і соціально-економічного існування країни приймалося вузьким колом партійних керівників. За допомогою друкованих засобів масової інформації, а  наприкінці тридцятих років двадцятого століття і радіо, рішення партійно-державних органів доводилися до відома населення, а практичним утіленням рішень у життя  займалася чисельна армія партійних і державних працівників – чиновників. За таких умов керування суспільством “зворотній зв`язок” по лінії “народ – влада” цікавив партійне керівництво тільки з огляду на те, наскільки повно і чітко виконувалися рішення, прийняті на верхівці системи управління радянським суспільством.</p>


<p>


Після прийняття  5 грудня 1936 року “найдемократичнішої у світі” сталінської Конституції систему керування радянським суспільством було незначно модифіковано у частині формування рад за рахунок прямих виборів. Але фактично система “влада – народ” залишалася на тому ж комунікаційному рівні. </p>


<p>


Деякі поступові зміни почалися тільки після смерті Й.В.Сталіна у березні 1953 року. Двадцятий з`їзд розпочав половинчасті реформи політичної системи. Партійне керівництво відмовилося від найбільш одіозних засобів управління радянською державою, і насамперед, - від політичних репресій.  Ці зміни і науково-технічна революція, яка розпочалася у 50-х – 60-х роках, привели до істотної зміни у системі комунікації влади і народу. З одного боку ці зміни були зумовлені соціальними змінами у суспільстві, деякою “демократизацією” керування суспільством. З іншого боку розвиток науки і техніки відкрив нові галузі передачі інформації між владою і народом (насамперед, це стосується стрімкого розвитку телебачення і систем телефонного зв`язку). Але самодостатність влади з точки зору її формування незалежно від волі народу зумовлювала все той же “одноканальний характер комунікації: згори – донизу” [40].</p>


<p>


Громадська думка вивчалася і за часів радянського періоду існування України. Як стверджується у праці [58], “по лінії партійних комітетів та спеціальних служб збиралася інформація щодо суспільних настроїв. Йшла вона під грифом “таємно” або “цілком таємно”, споживали її, знову-таки, лише перевірені на предмет лояльності до режиму представники найвищої політичної еліти суспільства”.</p>


<p>


Тільки з проголошенням генеральним секретарем ЦК КПРС Михайлом Горбачовим нової політики “перебудови і гласності” у 1985 – 1988 роках ситуація почала поступово змінюватися. У радянському суспільстві - і в Україні зокрема, - розпочалися трансформаційні процеси. Поступово партійно-політичний і радянський апарат почав втрачати монополію над засобами масової  інформації і над інформаційним простором в цілому. Бурхливий розвиток аудіо- та відеотехніки, а потім і персональних комп`ютерів з множильною технікою зумовив ріст системи непідконтрольних владі комунікацій. Радянська влада так і не змогла пристосуватися до нових умов[21,48].</p>


<p>


Після остаточного краху партійно-радянської системи у серпні 1991 року і проголошення державної незалежності України постала проблема побудови системи публічних комунікацій між владою і народом у молодій українській державі (ці процеси висвітлено у працях [37,58,22]). У червні 1996 року було прийнято Конституцію України, за якою джерелом влади є народ. Оскільки народ тепер безпосередньо формує владу на всіх рівнях за “демократичними правилами”, виникла необхідність щоб рішення влади підтримувало і саме “джерело влади” – народ, постала потреба вести діалог між владою і народом у всьому спектрі публічних комунікацій.</p>


<p>


Актуальність теми роботи. Нова ситуація у сучасному українському суспільстві стала вимагати і побудови нових моделей публічних комунікацій. Працівникам органів влади і місцевого самоврядування сьогодні потрібні новий досвід спілкування, нова психологія взаємодії з суспільством. Зі свого боку і суспільству тепер потрібні нові засоби комунікації з владою. Ця дослідницька робота й присвячена питанням створення ефективної системи зв`язків з громадськістю. </p>


<p>


Метою дослідження є вироблення практичних рекомендацій щодо створення системи ефективних зв`язків з громадськістю в місцевих органах державної влади і в органах місцевого самоврядування.</p>


<p>


Мета дослідження зумовлює такі завдання:</p>


<p style="margin-left:54.95pt;">


1.    Узагальнити основні теоретичні питання щодо визначення таких понять, як “громадянське суспільство” і “громадськість” в Україні на сучасному етапі її розвитку.</p>


<p style="margin-left:54.95pt;">


2.    Встановити особливості розвитку громадянського суспільства в Україні за останні півтора десятиліття – після проголошення незалежності України – з точки зору розбудови ефективної системи зв`язків з громадськістю.</p>


<p style="margin-left:54.95pt;">


3.    Надати теоретичне визначення системи зв`язків з громадськістю на рівні органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади.</p>


<p style="margin-left:54.95pt;">


4.    Проаналізувати, чи можна створити ефективну систему зв`язків з громадськістю, спираючись на діючу систему законодавства України.</p>


<p style="margin-left:54.95pt;">


5.    Проаналізувати на прикладі Луганської міської ради і її виконавчих органів ступінь готовності органу місцевої влади до ефективних комунікацій з громадськістю.</p>


<p style="margin-left:54.95pt;">


6.    Проаналізувати можливість використання в реальних умовах України існуючих різновидів систем зв`язків з громадськістю.</p>


<p style="margin-left:54.95pt;">


7.    Виробити практичні рекомендації щодо розбудови ефективної системи зв`язків з громадськістю на рівні органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади.</p>


<p>


У вітчизняній науковій літературі ще не досить повно сформульовані основи розбудови ефективної системи громадських комунікацій і системи зв`язків влади і громадськості. Більш того, досить поверхово розглянуто і питання про стан сучасного суспільства в Україні, про відповідність його критеріям громадянського суспільства, про практичні способи громадських комунікацій  на лінії взаємодії влади і народу. </p>


<p>


Тому об`єктом дослідження є існуюча в Україні система зв`язків з громадськістю на рівні місцевих органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Предмет дослідження - практична робота органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади у сфері комунікаційних відносин.</p>


<p>


Практичне значення отриманих результатів. Розбудова системи ефективних зв`язків з громадськістю має велике значення для практичної діяльності органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади.  Розвиток комунікаційних відносин між владою і народом дає можливість більш повно сформулювати і втілити в життя соціально-економічні заходи органів місцевої влади, вирішити шляхом діалогу між владою і народом ті проблемні питання, які раніше, здавалось, було вирішити неможливо.</p>


<p>


Розробки, виконані в першому і другому, а особливо – у третьому  розділі цієї дослідницької роботи, вже почали використовуватися у практичній діяльності інформаційних і аналітичних підрозділів виконавчих органів Луганської міської ради (з середини минулого року) і вже дали позитивний ефект з огляду взаємодії органів місцевого самоврядування з громадськістю і територіальною громадою в цілому. </p>


<p>


Так, наприклад, після дев`яти років “плідного обговорення” саме з використанням нової системи взаємодії органу місцевого самоврядування з ініціативними представниками громадськості влітку було створено громадську комісію по доопрацюванню існуючих проектів статуту територіальної громади міста Луганська, вироблено єдиний проект, який і було прийнято на засіданні Луганської міської ради 5 вересня 2006 року.</p>


<p>


Значно – у кілька раз - збільшилася і кількість “круглих столів” політичних партій та громадських організацій, громадських слухань, які були проведені співробітниками Луганської міської ради за останні півроку. Такі засоби зв`язків з громадськістю вже дали свої результати. Розроблено у взаємодії з громадською організацією “Політсоціум” загальну концепцію реформування житлово-комунального господарства у місті Луганську. По результатам проведення громадських слухань 19 жовтня 2006 року було створено громадську групу по перевірці прийнятих Луганською міською радою тарифів на комунальні послуги, зусиллями якої вперше у історії Луганської територіальної громади було виконано альтернативний перерахунок існуючих у місті тарифів на комунальні послуги.</p>


<p>


Крім того, із середини 2006 року було введено нову комплексну систему інформування територіальної громади міста Луганська. У рамках цієї системи значно покращилось інформування населення міста щодо діяльності Луганської міської ради та її виконавчих органів. Тепер щотижня у міській раді проводяться прес-конференції і брифінги за участю керівників міста, почав працювати сайт Луганської міської ради, збільшилась кількість роз`яснювальних матеріалів щодо практичної діяльності органів місцевого самоврядування на сторінках місцевої преси.</p>


<p>


Втілення в життя тих рекомендацій, які даються у третьому розділі цієї дослідницької роботи, дозволить перейти до розробки комплексу нових напрямків у сфері практичної розбудови ефективної системи зв`язків з громадськістю.</p>


<p>


Апробація результатів роботи відбулася підчас проведення серії “круглих столів” і громадських слухань у Луганську восени – взимку 2006 – 2007 років. Проблеми підвищення ефективності зв`язків з громадськістю обговорювалися автором на науково-практичних конференціях, які були проведені Луганським обласним відділенням Асоціації міст України 19 вересня 2006 року і на науково-практичному семінарі громадського об`єднання “Міський монітор” 16 – 17 грудня 2006 року.</p>


<p>


Крім того, проблеми, що їх розглянуто у цьому дослідженні, висвітлювалися в численних публікаціях автора у міських і всеукраїнських засобах масової інформації, в авторській книзі “Політичні партії України, політичні партії на Луганщині” [58] тощо.</p>


<p>


 </p>


<p>


 </p>


<p>


 </p>


<p align="center">


РОЗДІЛ 1</p>


<p align="center">


ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СТВОРЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ ЗВ`ЯЗКІВ З ГРОМАДСЬКІСТЮ В МІСЦЕВИХ ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ</p>


<p>


 </p>


<p>


Розгляд проблеми створення ефективної системи зв`язків з громадськістю в місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування неможливий без розгляду суто теоретичних питань щодо відношення і взаємодію суспільства і держави в цілому, щодо визначення питання, що являють собою власне громадські комунікації і як вони будуються. У цьому розділі буде окреслено теоретичне підгрунтя даного дослідження і вироблено основні напрямки проведення дослідження всієї системи зв`язків з громадськістю в зазначених вище сферах.</p>


<p style="margin-left:42.55pt;">


 </p>


<p>


1.1. Сучасна наука про відносини і  взаємодію суспільства і держави</p>


<p>


 </p>


<p>


Головним напрямком сучасних політичних процесів в Україні за останні півтора десятиліття є поступовий розвиток демокра­тії в нашій країні і загальний процес демократизації всього українського суспільства. Серед багатьох факторів демо­кратичних перетворень в молодій українській державі головними можна вважати соціально-економічну модернізацію суспіль­ства,  розвиток загальної політичної культури, створення середнього класу і  становлення громадянського сус­пільства (більш детально про це йдеться у працях [25,14]).</p>


<p>


 Сучасна наука, і зокрема теорія держави і права, дає таке визначення суспільства:</p>


<p>


“Суспільство   -   це   продукт   взаємодії    людей,   об`єднаних  різноманітними   економічними,   сімейними,   груповими,    етнічними,  становими, класовими відносинами й інтересами”.</p>


<p>


Зазначимо, що це не єдине теоретичне визначення суспільства. Людське суспільство є настільки складною і багатоплановою структурою, що кількість таких теоретичних визначень прямо пропорційна кількості наукових шкіл, які займаються проблемами вивчення суспільства в цілому.</p>


<p>


Зазвичай суспільство розглядають як систему суспільних  відносин.  Основою суспільних відносин є економічні або матеріальні відносини. У суспільстві є, звичайно, і інші відносини, але, на думку багатьох наукових шкіл,  визначальними є все ж таки економічні. Такий розгляд суспільства дозволяє більш детально розглянути як еволюцію, так  і саму суть суспільних відносин.</p>


<p>


По-перше, пріоритет економічних відносин дозволяє підходити до суспільства з історичних позицій і виділяти різні  суспільно-економічні формації: рабовласницьку,  феодальну, капіталістичну, соціалістичну.</p>


<p>


По-друге, розгляд суспільства як системи суспільних відносин дає можливість виявити специфіку головних сфер громадського життя: економічну, політичну,  духовну.</p>


<p>


І, по-третє, такий підхід дає можливість визначити суб`єктів соціального спілкування – особистість, етнос, націю тощо.</p>


<p>


З  точки  зору  сучасної  науки,  у  неоднорідному  у   класовому  відношенні  суспільстві  держава   виступає   специфічним   соціальним  інститутом. На практиці це означає, що держава уособлює певну відокремлену від усього іншого  суспільства  групу людей, що виконують функції управління  і  примусу  і  складають  апарат держави.</p>


<p>


 Сучасна  наука  виходить  з  того,  що   суспільство   і  держава  нетотожні, але в той же час їх  не  можна  протиставляти.  Суспільство  виникло  задовго  до  держави  і  тривалий  час  обходилось  без  неї.  </p>


<p>


Об`єктивна  потреба  у  виникненні  держави  з`явилася  з   ускладненням  суспільної організації,  загостренням  у  суспільстві  протиріч  через  розбіжність інтересів соціальних груп. Держава виникла  як  нова  форма  організації  суспільства   внаслідок   ускладнення   суспільних  відносин лише  на  певній  стадії  його  розвитку.  Тому вона  є  продуктом  розвитку суспільства.</p>


<p>


Держава є соціальним інститутом усього суспільства, що  виконує  багато функцій, які забезпечують її життєдіяльність,  і  насамперед  - впорядкування  і  стабілізацію   суспільних   відносин.   Її   основне  призначення полягає в управлінні соціальними справами, у  забезпеченні  порядку і суспільної безпеки. </p>


<p>


 Соціальна структура суспільства сьогодні настільки ускладнилась, що регулююча роль держави конче потрібна в сфері соціальних відносин. Соціальна структурованість і диференційованість взагалі є невід'єм­ною ознакою громадянського суспільства. Конкуренція й мобільність практично у всіх сферах життя роблять громадянське суспільство збалансованим і стабільним. Будь-які спроби взагалі вилучити конфлікти із суспільного буття є марними й безпідставни­ми: навіть у розвинутих демократіях їх неможливо позбутися цілком і завдання держави по­лягає в тому, щоб регулювати їх, створюючи рівні умови конкуренції для всіх учасників групових змагань, забезпечувати дотримання встановлених правил взаємодії у суспільстві. </p>


<p>


 </p>


<p>


1.2. Поняття і ознаки громадянського суспільства </p>


<p>


 </p>


<p>


Головна ознака громадянського суспільства полягає в його відмежованості і відокрем­леності від державної машини як апарату громадського адмі­ністрування. Громадянське суспільство фактично є  альтернативою і контрагентом державного управління з властивими останньому формалізмом, ієрархією стосунків і централізованою директивністю рішень. Це не якесь угрупування у складі суспільства і не якась структурна одиниця, а на­самперед спосіб життя людей у стилі приватності. Можна сказати, що громадянське суспільство є сферою людської свободи,  життєдіяльністю особистостей поза офі­ційною регламентацією.  </p>


<p>


Громадянське  суспільство  за  своїм  змістом  не  збігається  із  суспільством у  цілому,  оскільки  останнє  включає  в  себе  державу.  Держава є складовою частиною суспільства. А громадянське  суспільство  - це та сфера відносин, яка не зазнає прямого втручання з боку держави.</p>


<p>


Громадянське суспільство - це система взаємин між  індивідами  та  їхніми об`єднаннями, в якій реалізуються  індивідуальні  та  колективні  інтереси, заснована на автономних  від  надмірного  втручання  з  боку  держави   засадах,   на    свободі    самореалізації,    плюралізмі  і  багатоманітності в усіх сферах життя, на пріоритеті прав людини.</p>


<p>


Зрозуміло,  що  такі  відносини  між  державою  і   громадянським  суспільством  можуть  з`явитися  тільки  тоді,   коли   і   держава,  і  суспільство  будуть  знаходитися  на  високому   рівні   економічного,  політичного, культурного і духовного розвитку.</p>


<p>


Саме тому вважається, що “громадянське суспільство - це найвища стадія і форма людської     спільності, що     включає   сформовані   добровільно   недержавні   і неполітичні структури в економічній, соціальній і духовній сферах життєдіяльності суспільства”[58]. </p>


<p>


Громадянське суспільство за своєю суттю є  правовим демократичним  суспільством,  де  фактором сполучення різних інтересів виступають визнання,  забезпечення  і  захист  прав  людини   і   громадянина.   Ідеям   громадянського    суспільства  про  справедливість  влади,  про   свободу   і   благополуччя   особистості  відповідають ідеї пріоритету права, єдності права і закону.</p>


<p>


Громадянське суспільство  включає в себе: </p>


<p>


1) сукупність недержавних і неполітичних відношень у суспільстві - економічних, соціальних, сімейних, національних, духовних, моральних, релігійних, виробничих, особистих і ін.; </p>


<p>


2) звичаї, традиції, національну самосвідомість, національний менталітет, національну психологію; </p>


<p>


3) сферу спонтанного самовиявлення вільних індивідів, добровільно огороджену законами від повного втручання і довільної регламентації їхньої діяльності з боку органів державної влади.</p>


<p>


Істотною ознакою розвинутого громадянського суспільства  є обов`язкова наявність вільних власників засобів виробництва, а також наявність розвинутої демократії.</p>


<p>


Альтернативність ознак та цінностей держави й грома­дянського суспільства аж ніяк не означає їх взаємовиключного антагонізму. Навпаки, саме ця альтернативність і зумовлює їхню потребу одне в одному. Без держави неможливе громадянське сус­пільство. Без громадянського суспільства неможлива повно­цінна правова держава. Вони — немов дві органічні складові збалансованої соціальної цілісності, дві нероз­ривні сфери суспільного буття, які завжди перебувають одночасно у нерозривному зв'язку та опозиції одне одному. Саме взає­модія держави з громадянським суспільством остаточно і  визначає тип існуючого політичного режиму: тоталітарного, авторитарного чи демократичного.</p>


<p>


Демократична держава потрібна громадянському суспільству аби запобігти загрозі руйнування спільноти, що незмінно виникає в її додержавному чи позадержавному стані. При взаємодії громадянського суспільства і держави  кожна людина почувається цілком вільною і керується не лише власними інтересами й уявленнями, а мотивами, що визначають її суспільні дії. Держава повинна насамперед захищати особисту сво­боду людини і її власність, здобуту власною ж працею людей. Демократична держава повинна діяти тільки у чітко окреслених законом межах. Будь-який  вихід держави за ці межі може призвести до громадянської непокори. З іншого боку,  людям по­трібно мати право протистояти сваволі урядів, чинити їм опір і у певній мірі навіть вдаватися до сили для їх повалення, якщо вони стануть на шлях узурпа­ції влади, побудови тиранії, або у випадку неспроможності урядів керувати країною. З огляду на це, не тільки держава потрібна громадянському суспільству, а й, навпа­ки громадянське суспільство є чи не найпершим чинником, що умож­ливлює існування демократичної правової держави. Крім того, громадянське суспільство фактично виконує важливу легітимізуючи роль стосовно держави. Адже саме визнання й прийняття суспільством владних структур і настанов надає їм всіх ознак законності, прийнят­ності, уможливлює їх дієвість і зрештою забезпечує стабільність існую­чого ладу. </p>


<p>


Слід зазначити ще й те, що складовою частиною громадянського суспільства як царини нефор­мального і нерегламентованого державою життя людей є й позалегітимні, так звані “тіньові” прояви суспільної взаємодії. Насамперед, таким проявом є кримінальний характер деяких суспільних відносин. Відомий дослідник соціальних процесів Карл Попер зазначив з цього приводу: “У числі серйозних недо­ліків західних суспільств слід згадати злочинність, що прояв­ляється в багатьох формах — наприклад, у зловживаннях свободою ринку” [58]. Можна зробити висновок, що “будь-яка сила та влада мають тенденцію до самозростання і тенденцію до корумпованості, отже, зрештою, тільки традиції вільного суспільства, в тому числі традиція ревного контролю за владою з боку громадян, можуть урівно­важувати силу держави за рахунок забезпечення відповідних засобів стриму­вання та контролю, від яких залежить доля усієї свободи”[58].</p>


<p>


З огляду на сказане вище, саме держава повинна  бути відповідальною за розвиток со­ціальної кооперації у суспільстві, за дотримання загального порядку, збереження сталих умов господарювання, практичну протидію силам, що загрожують соціальній цілісності суспільства. Порушення збалансованості дій держа­ви і громадянського суспільства призводить або до полі­тики диктату, або до стихії руйнівного хаосу.</p>


<p>


 Якщо узагальнити все, що було сказано вище, то можна дійти висновку що ознаками громадянського суспільства є:</p>


<p>


1) в економічній сфері – насамперед наявність недержавних організацій, кооперативів, орендних підприємств, акціонерних товариств, асоціацій, що базуються на приватній власності;</p>


<p>


2) у соціальній сфері - наявність розвинутих громадських організацій і рухів, органів самоврядування за місцем проживання, роботи; наявність недержавних засобів масової інформації, які не є виразником інтересів якоїсь однієї політичної або фінансово-промислової групи;</p>


<p>


3) у політичній сфері – існуюча практика вирішення конфліктів у рамках закону і без виявів насильства, а також цивілізований механізм виявлення, формування і вираження суспільної думки;</p>


<p>


4)  у духовній сфері – реальні, а не тільки декларовані свобода слова, думки, совісті; самостійність і незалежність творчих, наукових і інших об'єднань;   зростання   ролі   людського   виміру соціальних   процесів;   розвиток   почуття   людської гідності, віри людей у власні сили і можливості;</p>


<p>


5) в інформаційній сфері – розвинута, багаторівнева система суспільних комунікацій, двосторонніх комунікацій між державою і громадянським суспільством, між владою і народом.</p>


<p>


 З огляду на ознаки громадянського суспільства можна виділити й основні його зміст  і риси, які зводяться до:</p>


<p>


1) поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову;</p>


<p>


2) зв'язаності законом самої держави і її органів;</p>


<p>


3) розмежування ролі державних і недержавних інститутів;</p>


<p>


4) верховенства закону у всіх сферах життя суспільства;</p>


<p>


5) ефективної форми контролю і нагляду за дотриманням законності;</p>


<p>


6) взаємної відповідальності держави й особистості;</p>


<p>


7) відділення ідеології від держави.</p>


<p>


Платформою   існування громадянського суспільства є вірність  ідеалам правової держави. Існування громадянського суспільства може базуватися тільки на високій соціально-економічній і політичній  культурі.  Громадянське суспільство у певному розумінні виступає гарантом горизонтальних суспільних зв'язків, що надають стабільність суспільству.  </p>


<p>


 </p>


<p>


1.3. Структурна побудова громадянського суспільства</p>


<p>


 </p>


<p>


Структуру сучасного громадянського суспільства можна представити у вигляді п'яти основних систем, що відображають відповідні сфери його життєдіяльності. Це соціальна, економічна, політична, духовно-культурна й інформаційна системи.</p>


<p>


Соціальна система охоплює сукупність спільностей, що об'єктивно сформувалися, і взаємин між ними. Це первинний, основний пласт громадянського суспільства. В нього входять інститути родини, виховання, освіти, що допомагають людині соціалізуватися. Другий блок складають відносини, що відображають різноманітні зв'язки людини з людиною як безпосередньо, так і в різних колективах (суспільних об'єднаннях за інтересами). Третій блок утворюють відносини між великими соціальними спільностями людей (групами, станами, класами, націями, расами).</p>


<p>


Економічна сфера громадянського суспільства являє собою сукупність економічних інститутів власності, виробництва, розподілу, обміну, споживання сукупного суспільного продукту. В цій сфері індивід реалізує свої економічні інтереси. </p>


<p>


Політичну сферу громадянського суспільства складає діяльність політичних партій, громадсько-політичних об'єднань, в яких індивіди реалізують свої політичні інтереси і через які вони вступають у політичне життя.</p>


<p>


Духовно-культурна система утворюється з відносин, що виникають на тлі духовно-культурних благ, діяльності відповідних інститутів, установ (освітніх, наукових, культурних, релігійних). Громадянське суспільство тісно пов'язане як з державою, так і з правом. Держава покликана створювати найоптимальніші умови для розвитку громадянського суспільства, не втручатись у сферу реалізації приватних інтересів, а розвинене громадянське суспільство, у свою чергу, є соціальною базою демократичної, правової соціальної держави.</p>


<p>


Інформаційна система складається з багаторівневих комунікаційних відносин між державою і громадянським суспільством, між владою і народом, а на нижніх рівнях – між органами місцевого самоврядування і територіальними громадами.</p>


<p>


Детально про складові частини громадянського суспільства йдеться у праці [54].</p>


<p>


У нашій країні у минулому громадянське суспільство було повністю одержавлено і як незалежний від держави суб'єкт не діяло. Громадянське суспільство було  деформоване і знаходилося у стадії виродження. Надмірна влада держави придушувала самостійність громадських організацій, виявилася джерелом відчуженості індивіда, його незацікавленості в суспільних справах, пасивності. У тоталітарному суспільстві були майже повністю відсутні умови для проявів громадянського суспільства. Через монополію влади в руках партійних органів, неможливо було підпорядкувати державу суспільству, не відокремівши попередньо партію від держави. Відсутність основ громадянського суспільства  не давала можливості окремому індивіду цілком реалізувати себе у всьому масиві суспільних відносин (ці процеси описано у праці [59]).  </p>


<p>


 Процес становлення громадянського суспільства в Україні реально почався ще до проголошення незалежності нашої держави. Фактично ці процеси певний час йшли паралельно – боротьба певної частини суспільства за незалежність України і практичне становлення перших структур майбутнього громадянського суспільства. </p>


<p>


 Як правило, перші неформальні об'єднання громадян були дуже малочисельні - не більш кількох десятків учасників.  Проте саме це і дозволяло учасникам таких груп забезпечити достатньо тісне, майже сімейне спілкування один з одним, якого так не вистачало багатьом з них в офіційних громадських організаціях.  Саме таке спілкування, спільне обговорення тих або інших питань, спроби вирішити існуючі у суспільстві проблеми за допомогою нетрадиційних для радянської системи підходів і є основною формою діяльності неформальних об'єднань. У нових структурах немає чіткого розподілу на керівників і підлеглих, всі учасники є активістами спільного громадського руху.  Немає і чітких організаційних структур, статутних положень, що регламентують діяльність організацій. Ця неформальність, одначе, нерідко призводить до міжособистих конфліктів і визначає вкрай низьку організованість нових громадських організацій.</p>


<p>


 Однієї з причин виникнення неформальних організацій є більш особисті, індивідуалізовані відношення між їхніми учасниками, що добре видно у порівнянні з холодно-офіційним стилем спілкування наприкінці 80-х років у таких громадських організаціях, як, наприклад, комсомол або Радянський фонд миру. Друга причина появи “неформалів” - криза довіри до офіційної влади, утрата віри в те, що влада має змогу вирішувати ті або інші проблеми, які виникають у суспільстві.  Крім того, соціальна структура суспільства весь час ускладнюється, і офіційні громадські організації просто не встигають за розвитком соціальних процесів. </p>


<p>


Після проголошення незалежності України розгорнулося подальше структурування громадських сил.  Продовжувався достатньо складний процес створення громадських організацій, що відбивають у тієї або іншій мірі інтереси нових суспільних груп, у тому числі підприємницьких структур.   </p>


<p>


 Аналізуючи сьогоденні процеси політичного життя Укра­їни, слід виходити зі специфіки пострадянського суспільства, на фундаменті якого відбувається розбудова нових політич­них структур. Крім того, істотним за такого аналізу виявля­ється врахування й інших параметрів.</p>


<p>


По-перше, порівнюючи історичні обставини виникнення інститутів представницької демократії в західних країнах із сучасними українськими, необхідно визначити передумо­ви, наявність або відсутність яких обумовлює плин цього процесу. По-друге, необхідно враховувати сучасний стан і особливості розвитку демократичних інститутів там, де вони існують вже давно. Так, “приміряючи” відомі з досвіду захід­них країн ознаки партій, парламентів, виборів, конститу­цій, опозицій тощо до вітчизняних реалій, необхідно не тільки зосереджуватись на нормативних моделях або на зразках, які не завжди відображають сьогодення західних суспільств. Насамперед нині вони піддаються дуже серйоз­ним змінам, не враховувати які не можна. </p>


<p>


Очікування моменту визрівання наших політичних ін­ститутів до рівня “класичних” моделей характеризує не тіль­ки багатьох вітчизняних теоретиків і практиків, але й захід­них (тези про “незавершеність інституціоналізації партійної системи”, “початок становлення громадянських організацій”), нібито Україна повинна чекати завершення цих політичних процесів, повторюючи (хай навіть зі своєю спе­цифікою) вже пройдений шлях, який країна тільки розпо­чинає.</p>


<p>


Між тим на початку XXI ст. неможливо повторити той розвиток, який був властивий демократичним системам минулого, за інших історичних обставин. Наприклад, якщо подивитись на умови виникнення громадянського суспіль­ства на Заході, то стає очевидним, що нині таких обставин немає у жодній з країн світу, тим паче в Україні. Своєрід­ність історичної ситуації в Україні, як і в деяких інших пострадянських країнах, полягає в тому, що усвідомлена розбудова демократичних інститутів після класичної багатолітньої тоталітарної диктатури потребує водночас форму­вання основ громадянського суспільства та відповідних со­ціальних інститутів. Дуже популярне порівняння сучасних посткомуністичних трансформацій з країнами Латинської Америки, що звільняються від наслідків різних видів дик­татур, потребує врахування тієї обставини, що в жодній з цих країн, навіть за особливої жорсткості їх авторитарних режимів, не були зруйновані майже всі способи економіч­ної та соціальної самодіяльності і групової ідентифікації, які історично склалися в них.</p>


<p>


А в Україні в складі СРСР задля “великої мети” — побудо­ви безкласового суспільства — цілеспрямованому руйнуван­ню або тотальному одержавленню піддавались практично всі соціальні спільноти: класові, станові, релігійні, професійні, ідеологічні тощо. Хоча саме вони на межі ХІХ-ХХ ст. ставали структурними підґрунтями політичних систем за­хідної демократії. </p>


<p>


Для України ж, так само, як і для Росії, характерним є розвиток механізму соціальної інженерії, що обумовлює їх унікальність. У той же час саме ця особливість уможливлює найбільш сприятливий контекст для найсучасніших факто­рів, які в інших країнах торують собі шлях крізь уламки спільнот, що існували в минулому.  </p>


<p>


 Становлення зрілого громадянського суспільства в Україні вимагатиме багатьох десятиріч, проте деякі його елементи і структури вже сьогодні стають опорою утвердження сильної демократичної влади. Гро­мадянське суспільство структурно являє собою сукупність об'єднань, асоціацій,спілок (професійних, творчих, культур­них, освітніх тощо), які пов'язані між собою не вертикально ієрархічними залежностями, а горизонтальною мережею взаємовідносин.  Вплив громадянського суспільства на по­літичну систему, державну політику і право, правовий ста­тус людини є найважливішим виміром демократії. </p>


<p>


 Реалії і динаміка соціополітичного розвитку України кінця 90-х років свідчать про існування “негромадянського суспільства”. В пострадянській Україні, яка потрапила в смугу тривалої економічної кризи і перетворилась на одну з найбідніших країн Європи, сьогодні майже не існує “середнього класу” — соціальної бази громадянського суспільства. Замість нього сформований соціум “середнього українця” як основи сус­пільства “негромадянського”.</p>


<p>


Відсутність в Україні адекватної з точки зору політичної теорії соціальної бази демократії ускладнює політичну демо­кратизацію, перехід до ринкової економіки. З розпадом СРСР, поглибленням економічної кризи і початком реформ “колишній середній клас” (в основі якого була не власність, а інституціональна позиція в державній системі) маргіналізувався при поляризації суспільства. “Новий середній клас” так і не з'явився. Проблема формування соціальної бази демократизації, “нового середнього класу”, заснова­ного не на відносинах з державою, а на відносинах при­ватної власності, залишається невирішеною і в сучасній Україні.</p>


<p>


З наведених вище фактів очевидно, що реальна побудова громадянського суспільства і його структур почалася в Україні наприкінці 80-х – на початку 90-х років минулого століття. Процес, який почався у нашій державі п`ятнадцять років тому ще далекий від завершення, громадянське суспільство в Україні робить тільки свої перші кроки.</p>


<p>


 </p>


<p>


1.4.  Зв'язки з громадськістю в органах державної влади та органах місцевого самоврядування</p>


<p>


 </p>


<p>


Викладені вище міркування приводять до висновку, що громадянське суспільство є - з точки зору більшості шкіл сучасних суспільних наук - найвищою, ідеальною формою розвитку людської спільноти. </p>


<p>


На сучасному етапі розвитку України у суспільстві можуть виникати тільки окремі елементи громадянського суспільства. Ці елементи знаходяться і одночасно є складовою частиною спільноти людей, яку ми назвемо громадськістю.</p>


<p>


Громадськість – це велика група або групи чи широкі верстви людей, об`єднанні за різними ознаками: територією, матеріальним становищем, місцем проживання, інтересами, тощо. Подібне визначення цього поняття дається також у праці [32].</p>


<p>


За територіальними ознаками громадськість може бути світовою, громадськістю держави, громадськістю певного регіону або міста.</p>


<p>


Саме з громадськості і виростає поступово з удосконаленням суспільних відносин громадянське суспільство. Поняття “громадськість” виникає на достатньо розвинутих з соціальної точки зору етапах розвитку суспільства, коли люди, які складають це суспільство, починають оцінювати себе як єдину людську спільноту хоча б за якоюсь ознакою.</p>


<p>


Теоретичне визначення поняття PR (public relations) як зв'язків органів державної влади і місцевого самоврядування з громадськіс­тю є питанням  досить складним.  </p>


<p>


По-перше, в світовій науці існує багато підходів та тлу­мачень самого поняття зв'язків з громадськістю (їх, наприклад, деталізовано у праці [38]). Ця різноманітність підходів базується на великій кількості наукових шкіл, які займаються вивченням самої системи зв'язків з громадськістю. Наприклад, один з найвідоміших у світі фахівців з РR Сем Блек визначав зв'язки з громадськістю  як мистецтво і науку досягнення гармонії шля­хом взаєморозуміння, що ґрунтується на правді й повній поінформованості [29]. Іншу думку висловив Р. Хірроу, кот­рий визначив РR як одну з функцій управління, що спри­яє встановленню і підтримці спілкування, взаєморозуміння, прихильності й співпраці між організацією та її громадськістю. Головне, що з цих та інших визначень видно, що головною метою РR є досягнення довіри, згоди й поваги між учасниками комунікаційних процесів у системі взаємодії  держави і громадянського суспільства (про це більш детально йдеться у праці [29].</p>


<p>


По-друге, методи зв'язків з громадськістю досить часто розглядаються у суспільстві як тільки інформаційний вплив на громадськість для досягнення конкретної певної мети, майже ототожнюючи всю систему PR ледве не з рекламою товарної продукції, або – у кращому разі – реклами адміністративних послуг влади у системі відносин держави і громадянського суспільства.</p>


<p>


Місцеве самоврядування - це особлива форма представницької влади територіальної громади. Саме місцеве самоврядування бере на себе весь тягар вирішення міських проблем у соціально-економічній, господарській і побутовій сферах і використання громадських об'єктів з метою задоволення спільних потреб жителів міста. Орган місцевого самоврядування є по своїй суті органом  колективної відповідальності. Таке позиціювання органу місцевого самоврядування вимагає ділового партнерства та співробітництва між громадськістю та обраними до складу місцевої ради депутатами, між територіальною громадою і службовцями місцевого самоврядування.</p>


<p>


На думку автора даного дослідження, система зв'язків з громадськістю є насамперед складовою частиною загальної теорії комунікацій. Тому її можна описати певними системними по­няттями. </p>


<p>


По-перше, системним поняттям зв'язків з громадськістю є програм­ний процес побудови всієї системи PR. Попередньою умовою форми контакту з громадськістю є аналітична робота, яка забезпечує змістом і робить цілеспрямованим наступний зв'язок із громадськістю. Ета­пами цієї підготовчої діяльності є: аналіз, дослі­дження і формування проблеми, підготовка програми дій, координація й виконання запланованої програми,  моніторинг події, внесення можливих змін, контроль за результатом та  підбиття під­сумків.</p>


<p>


Програмний характер зв'язків з громадськістю накладає на систему PR певні умови:</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       кожний орган державного управління і місцевого самоврядування повинен розгор­тати свою сітку комунікацій згідно з власними можливостями;</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       комунікації будуються відповідно до закономірностей масових інформаційних процесів;</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       у системі державного управління зв'язки з громадськістю виступають як засіб опосередкованого управлінського впливу;</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       ефективність зв'язків з громадськістю залежить від того, наскільки регулярною є діяльність суб'єкта управління в цьому напрямі.  </p>


<p>


По-друге, зв'язки з громадськістю будемо розглядати як форму контактів держави або органів місцевого самоврядування з громадськістю. З цієї точки зору зв'язки з громадськістю є вагомим внеском у вдосконалення всього процесу державного управління. Інститут політичного управління у вигляді зв'язків з громадськістю виконує роль механізму для завоювання та утри­мання влади і політичного впливу.</p>


<p>


Головними елементами зв'язків з громадськістю є:</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       консультації, які фор­муються та базуються на вивченні і використанні людської поведінки;</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       вивчення гро­мадської думки, очікувань та поглядів соціальних груп і суспільства в цілому;</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       напрацювання рекомендацій, підготовка рішень і розпоряджень для здійснення необхідних заходів органів державної влади і місцевого самоврядування у комунікативній сфері;</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       дослідження конфліктів і усунення небажаних не­порозумінь з боку зовнішнього середовища;</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       створення умов сприян­ня та досягнення взаємоповаги і соціальної справедливості, форм співіснування і взаємодії власних та суспільних інтересів;</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       визначення цільових груп, стосов­но яких приймається те чи інше політичне рішення.</p>


<p>


Зв'язки з громадськістю поступово стають одним з найбільш важливих елементів діяльності органів влади і місцевого самоврядування. Сьогодні вони є невід'ємною час­тиною ефективного управління будь-якою організованою діяльністю. Система зв'язків з громадськістю передбачає налагодження двостороннього спілкування держави і громадянського суспільства для встановлення спіль­ного комунікативного простору, досягнення взаєморозуміння, яке базується на достовірності, компетентності та повноті інформації.  </p>


<p>


По-третє, об'єктом зв'язків з громадськістю є кому­нікативний простір - контактний простір суб'єктів і об'єктів, у якому і відбуваються різні контакти органів влади і місцевого самоврядування з громадянським суспільством. Предметом зв'язків з громадськістю є механізми, які впливають на ефективність комунікацій і на прийняття певної моделі поведінки великими й малими соціальними гру­пами. Тому у загальному контексті державного управління під зв'язками з громадськістю слід розуміти розгалужену систему впливу на громадську думку для формування бажаної поведінки різноманітних суб'єктів. З огляду на це зв'язки з громадськістю  розглядаються, насамперед, як одна з практичних технологій сучасної соціальної політики </p>


<p>


По-четверте, системним поняттям зв'язків з громадськістю є комунікативний контакт.  Будуючи систему зв'язків з громадськістю, треба досить чітко уявляти те коло осіб, на які буде направлено систему зв'язків з громадськістю в цілому, і коло засобів, за допомогою яких можна сподіватися побудувати ефективну систему PR. Крім того, однією з головних функцій зв'язків з громадськістю органів дер­жавного управління та органів місцевого самоврядування  мають бути зусилля, спрямовані на подолання перешкод, які заважають нормальним і конструктивним сто­сункам між державними службовцями або службовцями органів місцевого самоврядування і громадянами.  </p>


<p>


По-п`яте, робота у галузі зв'язків з громадськістю у системі державного управління повинна враховувати наступні особливості:</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       громадська думка змінюється, тому її недостатньо один раз сформувати, з нею потрібно працювати постійно;</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       громадська думка досить часто змінюється більшою мі­рою подіями, а не словами;</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       думка громадськості визначається її інтересами. </p>


<p>


За наведеними у попередньому розділі канонами будується вся система зв'язків з громадськістю у розвинутих демократіях. Втім, на пострадянських теренах РR-акції і кампанії на­були специфічних рис, що різнять їх від аналогічних захо­дів за кордоном. Вміння і навички у сфері зв'язків з громадськістю тісно пов'язані з діяльністю журналістів, рекламістів, працівників спецслужб. Саме тому першими фахівцями у сфері зв'язків з громадськістю на пострадянських теренах стали представники цих профе­сій з усім своїм попереднім досвідом. Однак в умовах тота­літарного суспільства журналісти й інші фахівці займалися переважно пропагандою та агітацією, що згодом істотно вплинуло і на розвиток зв'язків з громадськістю в пострадянській Україні. Тому нині і у нашій країні, і на терито­рії країн СНД в цілому часто, говорячи про зв'язки з громадськістю, насправді мають на увазі пропаганду,  дезінформацію або рекламу. Аби уникнути зміщування цих понять, їх необхідно роз­межувати.</p>


<p>


Основними рисами зв'язків з громадськістю як форми комунікації є:</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       достовірність інформації і її аргументоване доведення як форма переконання ауди­торії з наголосом на розповідну форму викладу інформації, що ґрунтується на фактах об'єктивної реальності;</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       широке охоплення зацікавленої аудиторії і акцент на вирішення широкомасштабних завдань, орієнтованих на довгострокову перспективу; </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       різноманітність уживаних форм зв'язків з громадськістю.</p>


<p>


Що ж стосується пропаганди, то її можна визначити як система­тичну діяльність, направлену на формування потрібного емоційного ставлення аудиторії до інформації, тобто відверте маніпулювання процесом сприймання аудиторії з метою під­штовхнути людей до яких-небудь дій, котрі за інших обста­вин вони б не здійснили [58]. Класичними прикладами є нацистська пропаганда, яка обґрунтовувала нелюдське став­лення до слов'янських народів їх неповноцінністю, радян­ська пропаганда, яка, наприклад,  виправдовувала вторгнення в Афганіс­тан інтернаціональним обов`язком. Активно так званою “чорною пропагандою” користуються спецслужби, котрі роз­повсюджують заздалегідь брехливі свідчення для досягнення того чи іншого результату, про що йде мова у праці [43]. Головною метою пропаганди є контроль над інформацією і подання її у потрібному, часто неабияк спотвореному світлі.</p>


<p>


На відміну від зв'язків з громадськістю і пропаганди, реклама зазвичай направлена ви­ключно на комерційний ефект. Рекламу можна визначити як платну форму агітації через засоби масової інформації на користь якого-небудь товару, марки, фірми, якої-небудь справи або людини. Головною метою реклами є спонукання людини до здійснення купівлі товару чи послуги.</p>


<p>


Якщо чітко розмежувати основні поняття зв'язків з громадськістю, пропаганди та реклами, то можна дійти висновку, що соціально-психологічними особливостями зв'язків з громадськістю в Україні і в цілому на пострадянських теренах якраз є підміна PR пропагандою та рекламою (наприклад, про це йдеться у праці [41].</p>


<p>


Серед цих особливостей можна виокремити такі:  </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       акцент на досягнення швидкого ефекту з якого витікає  коротка тривалість РR-акцій та кампаній;</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       нав'язливий і агресивний характер РR-заходів, який має на меті стимулювання аудиторії до конкретних комерційних і політичних дій;</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       переважний вплив на емоційну сферу аудиторії за якого будь-яка позитивна інформація про організацію або особу прирівнюється до реклами;</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       феномен “чорного РR”, що ґрунтується на широкому і безпринципному використан­ні пропаганди, компроматів, дезінформації й наклепу (докладніше про це йде мова у праці [39]). </p>


<p>


Складовими формування іміджу органів державного уп­равління і органів місцевого самоврядування повинні бути різні форми зв'язку із громадянами, суспільними об'єднаннями, політичними партіями й суспіль­ством у цілому. Детально ці форми буде розглянуто у другому розділі даної роботи.</p>


<p>


На місцевому рівні всю інформацію, що її постачають комунікаційні служби для задоволення інформаційних потреб членів територіальної громади, можна розбити на види:</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       економічна інформація включає відомості про господарчу діяльність міських підприємств і установ (у тому числі і комунальних), стан економіки держави, регіону, міста, окремих районів та інших територіальних утворень на території міста (наприклад, органів самоорганізації населення), про державне регулювання економічних процесів. Сюди ж включаються відомості про фінансову політику в місті, виконання бюджету, перспективи фінансового розвитку міста. До цієї ж категорії відноситься і інфор­мація про результати діяльності підприємств різної форми власності, функціонуючих на території міста, або про роз­поділ та використання бюджетних коштів районними у місті радами тощо. Така інфор­мація не просто інформує членів територіальної громади про стан міських фінансів, але й підвищує економічну грамотність громадян, допома­гає їм краще орієнтуватися в економічній політиці міста, регіону і держави;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       правова інформація дає уявлення про норми, рішення, розпорядження органу місцевого самоврядування і його виконавчих органів;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       політична інформація – та, яка ві­дображає події, факти, процеси зі сфери політичного життя міста. Це насамперед інформація про проведення виборів до органів місцевого самоврядування (вибори міського го­лови, депутатів міської і районних у місті рад), органів законодавчої влади (депутатів Верховної Ради України), інформація про проведення ре­ферендумів тощо. Також до політичної інформації відноситься також інформація про діяльність місцевих осередків політичних партій (і особливо у тому її аспекті, який пов`язаний з діяльністю органів місцевого самоврядування);</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       статистична інформація дає кількісну характеристику подій, явищ, які відбуваються в економічній, політичній, соціальній, культурній та інших сферах життя Луганська;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       соціологічна інформація відображає ставлення окремих громадян та соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       культурна інформація висвітлює досягнення у галузях культури і мистецтва. Це повідомлення про фестивалі, кон­церти, конкурси, виставки, семінари, олімпіади тощо, які проводяться за участю органів місцевого самоврядування і членів територіальної громади;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       спеціальна інформація міститься у виступах керів­ників міста (вітання зі святами, проблемні матеріали тощо), повідомленнях працівників управлінь, відділів, комітетів міської ради, матеріалах прес-конференцій, аналі­тичних довідках про стан соціально-економічної і громадсько-політичної ситуації у місті тощо. </p>


<p>


Дуже важливим фактором у системі розбудови зв'язків з громадськістю є створення у системі органів влади або органів місцевого самоврядування спеціального органу (відділу, управління) або навіть декількох структур – комунікаційних органів, - на які буде покладено основний масив роботи по розробці стратегії і тактики комунікацій з громадськістю. Набутий досвід роботи автора даного дослідження в органах місцевого самоврядування свідчить, що оптимальним є співпраця у галузі практичної побудови зв'язків з громадськістю структур:</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       з прогнозування і розробки системи зв'язків з громадськістю (наприклад, управління з питань внутрішньої політики);</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       з розробки інформаційних повідомлень (наприклад, прес-служба);</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       з оперативного відстеження діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування (наприклад, служба телевізійної і радіоінформації).</p>


<p>


Практична побудова взаємодії цих структур буде детально розглянута у третьому розділі цього дослідження.</p>


<p>


Формування системи зв'язків з громадськістю органів державного управління і органів місцевого самоврядування можливе лише за наявності політичних і фінансових передумов. По-перше, лише при стабільній політичній владі можливе ефективне функціонування державного апарату і апарату органів місцевого самоврядування. По-друге, побудова зв'язків з громадськістю органів державного управ­ління і органів місцевого самоврядування неможлива без їх надійного і повного фінансового забезпечення.  </p>


<p>


Як свідчить набутий автором даного дослідження досвід, для побудови ефективної системи зв'язків з громадськістю необхідно розділити сам процес побудови на етапи (ця методика описана також у праці [30]):</p>


<p>


І. Розробка стратегій зв'язків з громадськістю.</p>


<p>


1. Обгрунтування стратегій зв'язків з громадськістю: </p>


<p>


а) дослідження суспільного середовища, на яке будуть спрямовані комунікативні зусилля; </p>


<p>


б) ви­значення головних напрямів, на яких буде розгорнуто комунікативні зусилля. </p>


<p>


2. Опрацювання стратегії зв'язків з громадськістю: </p>


<p>


а) пошук пріори­тетних напрямів комунікативних зусиль; </p>


<p>


б) визначення “образів” органу державного управління або органу місцевого самоврядування, які існують у свідомості громадськості і які треба створити у майбутньому.</p>


<p>


II. Розробка тактики зв'язків з громадськістю та її реалізація. </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


1.      Створення конкретної технології впливу на громадськість: </p>


<p>


а) проведення збору інформації (наприклад,  місцеве чи регіональ­не опитування, технологію якого детально описано у праці [36]; </p>


<p style="margin-left:1.3pt;">


б) вибір дати початку комунікативних зусиль, ключових дат для перевірки комунікативних дій та їх корекцій. </p>


<p style="margin-left:1.3pt;">


2. План техноло­гії: </p>


<p>


а) вибір засобів (у тому числі – засобів масової інформації) та визначення найбільш ефективних засобів комунікації; </p>


<p>


б) кінце­вий план (необхідні й додаткові корисні засоби та методи інформації і комунікації).</p>


<p>


Питання щодо практичної реалізації наведених вище стратегічних і тактичних планів зв'язків з громадськістю буде розглянуто у третьому розділі даної роботи.</p>


<p>


 </p>


<p>


 </p>


<p>


 </p>


<p>


 </p>


<p>


 </p>


<p>


 </p>


<p>


 </p>


<p>


 </p>


<p align="center">


 </p>


<p align="center">


РОЗДІЛ 2</p>


<p align="center">


АНАЛІЗ СИСТЕМИ ЗВ`ЯЗКІВ З ГРОМАДСЬКІСТЮ НА РІВНІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ І ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ В УКРАЇНІ</p>


<p>


 </p>


<p>


2.1. Оцінка чинного законодавства України з погляду розбудови ефективної системи зв`язків з громадськістю на рівні органів місцевого самоврядування і територіальної громади</p>


<p>


 </p>


<p>


Ефективна діяльність системи органів державної влади і системи органів місцевого самоврядування можлива тільки за наявності надійних  інформаційних (а в цілому – комунікативних) зв'язків між усіма ланками і складовими цих систем. Сьогодні пріоритетними напряма­ми вдосконалення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування є ство­рення цілісної системи комунікаційних, інформаційних, технологічних та інструментальних засобів, які забезпечують найсприятливіші умови для функціонування інформаційних ресурсів, автоматизованих способів їх обробки й використання заради вирішення соціально-економічних проблем територіальних громад, поліпшення керованості регіональної економікою, зростання про­дуктивності праці, збагачення духовного життя.</p>


<p>


В Україні, на жаль, як у достатньо молодої незалежної держави, ще дуже незначний досвід взаємодії владних інституцій з громадськістю і громадянським суспільством, що поступово розбудовується в нашій країні. Поки що немає і якихось діючих законодавчих актів, якими виключно детермінується порядок взаємодії влади і громадськості. Сьогодні розвиток і вдосконалення системи зв`язків з громадськістю в Україні базується на системі різнопланових кодексів, законів та розпоряджень, у яких так чи інакше піднімається питання, пов`язані з  PR органів державної влади і місцевого самоврядування.</p>


<p>


Виникає питання: чи може вся ця начебто розрізнена система законодавчих актів стати основою для розбудови ефективної системи зв`язків з громадськістю на рівні органів місцевого самоврядування?  Чи для вирішення цієї задачі все ж таки  потрібен спеціальний законодавчий акт про комунікаційні стосунки органу місцевого самоврядування і територіальної громади? Для того, щоб відповісти на це питання, зробимо аналіз діючого законодавства саме з огляду на можливість практичної побудови ефективної системи зв`язків з громадськістю органів державної влади на місцях і органів місцевого самоврядування.</p>


<p>


Досить вагомо необхідність створення системи зв`язків з громадськістю витікає з деяких міжнародних конвенцій і угод, які підписані і ратифіковані Україною. Так, наприклад, Конвенцією “Про захист прав та основних свобод людини”, яку Україна підписала 4 листопада 1950 року і ратифікувала 17 липня 1997 року (Закон України № 475/97 – ВР), будь якій людині надаються права:</p>


<p style="margin-left:52.8pt;">


-        “дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади” (ст.10);</p>


<p style="margin-left:52.8pt;">


-        “на свободу мирних зібрань та на свободу об`єднання з іншими” (ст.11) [12].</p>


<p>


Сучасна система міжнародного законодавства не ставить ніяких перепон щодо розвитку ефективної системи зв`язків з громадськістю в Україні – адже ця система міжнародного законодавства і виникла як результат розвитку громадянського суспільства у розвинутих демократичних країнах. </p>


<p>


В Основному Законі - у Конституції України [1], особливо в розділі ІІ “Права, свободи та обов`язки людини і громадянина”, - теж гарантовані права громадян щодо суспільних комунікацій. Наприклад, ст. 34 гарантує кожному право “вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб”. Ст.38 надає право громадянам України брати участь в управлінні державними справами і в діяльності органів місцевого самоврядування. Ст.39 надає громадськості можливість проводити масові акції, сповіщаючи про них органи державної влади і місцевого самоврядування. Ст.40 надає право громадянам звертатися до органів державної влади і місцевого самоврядування і отримувати відповіді на свої звернення. Таким чином, вже у Конституції України закладені базові можливості для створення системи ефективних суспільних комунікацій.</p>


<p>


Для побудови системи зв`язків з громадськістю велике значення має і Закон України “Про міс­цеве самоврядування в Україні” [6].</p>


<p>


Так, згідно зі ст. 4 Закону України “Про міс­цеве самоврядування в Україні” самоуправління здійсню­ється за принципами гласності, колегіальності, підзвітності та відповідальності перед територіальною громадою.  </p>


<p>


У ст. 59  (пп. 5 і 11) встановлена норма, згідно з якою акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування необхідно доводити до відома населення. Процедури підготовки цих актів, їх практичної реалізації та контролю виконання, здійснення інших управ­лінських дій органами місцевого самоврядування є, по своїй суті, процесом обробки та взаємообміну інформацією. </p>


<p>


Питання зв`язків з громадськістю органів місцевого самоврядування в тому чи іншому ключі підіймаються і в статтях 7 (“Місцевий референдум”), 8 (“Загальні збори громадян”), 9 (“Місцеві ініціативи”), 13 (“Громадські слухання”) Закону України “Про міс­цеве самоврядування в Україні”. </p>


<p>


Стаття 18 п. 2 цього закону (“Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами і організаціями, які не входять в комунальну власність відповідних територіальних громад”) і стаття 73 п.2 (“Обов`язковість актів і законних вимог органів і посадових осіб місцевого самоврядування”) регламентує питання надання інформації юридичними особами. </p>


<p>


Серед повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у статті 38 зазначено функції щодо розгляду звернень громадян і прийняття рішень про проведення масових публічних заходів. Деякі питання зв`язків з громадськістю безпосередньо міського голови піднімаються у статті 42 закону, п. 6 якої взагалі декларує систему щорічного звіту міського голови перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами, а також дає можливість депутатам місцевих рад періодично заслуховувати міського голову щодо його діяльності. </p>


<p>


Велика увага в Законі України “Про міс­цеве самоврядування в Україні” відводиться і комунікаційним можливостям постійних депутатських комісій рад (ст.47 п.7) і окремих депутатів (ст.49 п.7, 10) щодо отримання ними необхідної для їх діяльності інформації. Відповідно до статті 75 п.1 Закону України “Про міс­цеве самоврядування в Україні” (“Відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними громадами”) формалізовано ще одну комунікативну функцію – періодичність інформування органами і посадовими особами місцевого самоврядування населення про свою діяльність. </p>


<p>


Отже, можна зробити висновок, що попри відсутність закону про зв`язки з громадськістю органів місцевого самоврядування так чи інакше питання щодо взаємодію з громадськістю підіймаються і в базовому законі про місцеве самоврядування в Україні. </p>


<p>


Велика увага зв`язкам з громадськістю органів місцевого самоврядування приділяється і у цілій низці законів України, які регламентують ті чи інші сторони діяльності самоврядування територіальних громад. Насамперед, це Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” (ст.4) [9] і Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” [10]. В останньому з них досить чітко регламентовані зв`язки з громадськістю навіть окремих депутатів місцевих рад:</p>


<p style="margin-left:52.15pt;">


-        стаття 10: підтримувати зв`язок з виборцями відповідної територіальної громади, інформувати виборців про роботу місцевої ради, приймати участь у громадських слуханнях та ін.;</p>


<p style="margin-left:52.15pt;">


-        стаття 11: доступ до комунальних засобів масової інформації з метою інформування населення;</p>


<p style="margin-left:52.15pt;">


-        стаття 12: порядок розгляду депутатом звернень громадян;</p>


<p style="margin-left:52.15pt;">


-        стаття 14: порядок отримання інформації від підприємств, установ і організацій;</p>


<p style="margin-left:52.15pt;">


-        стаття 16: звіт депутата перед виборцями;</p>


<p style="margin-left:52.8pt;">


-        стаття 18: права депутата на ведення інформаційної діяльності (оприлюднення заяв і пропозицій, ознайомлення з інформацією про діяльність рад) у тому числі і від імені громадськості.</p>


<p>


Система зв`язків з громадськістю ще одного елемента місцевого самоврядування – органів самоорганізації населення (ОСН) -  досить детально викладена в Законі України “Про органи самоорганізації населення” [7]. Так, наприклад, стаття 14 цього закону надає ОСН наступні повноваження у комунікаційній сфері:</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       розглядати звернення громадян (п.1.11);</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       сприяти зустрічам депутатів місцевих рад з виборцями (п.1.13);</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       інформувати громадян про діяльність ОСН (п.1.14).</p>


<p>


Закон України “Про звернення громадян” [3] взагалі можна вважати одним з базисних законодавчих актів для побудови системи зв`язків з громадськістю, оскільки громадянам України його статтями гарантовано:</p>


<p style="margin-left:52.8pt;">


-        право отримання інформації від органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, тощо (ст. 1);</p>


<p style="margin-left:52.8pt;">


-        право отримання інформації “в перекладі мовою спілкування заявника” (ст.6);</p>


<p style="margin-left:52.8pt;">


-        право на конфіденційність інформації, яка є у зверненні громадян (ст.10).</p>


<p>


Крім того, ст.19 цього закону деталізує обов`язки органів державної влади і місцевого самоврядування щодо розгляду звернень громадян. А стаття 22 зобов`язує керівників та інших осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування вести особистий прийом громадян.</p>


<p>


У розбудові ефективної системи зв`язків з громадськістю велику роль відіграє блок так званих “інформаційних” законів. </p>


<p>


Насамперед, це Закон України “Про інформацію” [5], у статтях якого детально регламентоване широке коло інформаційних відносин у державі, в тому числі і на рівні взаємодії органів державної влади і органів місцевого самоврядування з громадськістю. </p>


<p>


Велике значення для ефективної роботи системи зв`язків з громадськістю має і Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” [2]. Так, ст.2 цього закону гарантує свободу діяльності друкованих засобів масової інформації і “право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації”. Цією ж статтею не допускається практика попереднього погодження друкованих матеріалів органами влади і місцевого самоврядування, крім випадків які оговорено законодавством України. Ст. 34 надає громадянам право на одержання інформації через друковані ЗМІ. Ст. 35 регламентує порядок і форму інформаційних запитів щодо отримання доступу до офіційних документів органів влади і місцевого самоврядування. Ст. 37 надає право громадянам вимагати від ЗМІ “спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність”.</p>


<p>


Дуже важливим для становлення системи PR є і Закон України “Про телебачення і радіомовлення” [11]. В законі вперше в системі українського законодавства вводиться поняття “громадського телерадіомовлення”, як системи “позабюджетного неприбуткового загальнонаціонального, регіонального або місцевого телерадіомовлення, що створюється засновниками – юридичними та / або фізичними особами” (ст.1). Стаття 2 проголошує принципи інформаційних відносин у діяльності електронних засобів масової інформації – “об`єктивності, достовірності інформації, компетентності, гарантування права кожного громадянина на доступ до інформації, вільне висловлювання свої поглядів та думок, забезпечення ідеологічного та політичного плюралізму, дотримання телерадіопрацівниками професійної етики та загальнолюдських норм моралі”. Ст. 26 гарантує право на одержання інформації електронними ЗМІ, а посадові особи, які надають таку інформацію, “несуть відповідальність за її достовірність”. З іншого боку ст. 27 зобов`язує   державні електронні ЗМІ безкоштовно розповсюджувати офіційні повідомлення органів державної влади, “місцевих рад, місцевих державних адміністрацій – на підвідомчу їм територію”.</p>


<p>


Для розвитку системи зв`язків з громадськістю у частині інформування населення про діяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування необхідним є і Закон України “Про інформаційні агентства” [4], яким інформаційним агентствам надаються широкі права у побудові системи комунікаційних зв`язків у суспільстві. Стаття 29 цього закону дає визначення засобів комунікації, які використовуються у системі зв`язків з громадськістю: “друковані та екранні видання, радіо, телебачення (кабельне, супутникове, глобальне), електричний та електронний зв`язок (телеграф, телефон, телекс, телефакс), комп`ютерні мережі та інші комунікації”.</p>


<p>


Одним з найвагоміших елементів для побудови системи зв`язків з громадськістю є Закон України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” [8]. Вже статтею 1 цього закону дається ціла низка визначень, без яких неможлива практична побудова ефективної системи зв`язків з громадськістю органів державної влади та органів місцевого самоврядування:</p>


<p style="margin-left:52.8pt;">


-        “висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні - одержання, збирання, створення, поширення, використання і зберігання інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб про роботу цих органів”;</p>


<p style="margin-left:52.8pt;">


-        “порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування - розклад, обсяг, форми і методи оприлюднення відомостей про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування в межах визначених цим Законом квот часу, газетних (журнальних) площ та виділених коштів”; </p>


<p style="margin-left:52.8pt;">


-        “офіційні друковані видання органів державної влади та органів місцевого самоврядування - видання, які спеціально видаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, інформаційні листки тощо) для інформування про свою діяльність”; </p>


<p style="margin-left:52.8pt;">


-        “інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування - структурні підрозділи цих органів, що виконують інформаційно-аналітичні функції та забезпечують зв'язки із засобами масової інформації, громадськістю”.</p>


<p>


Стаття 5 цього закону не просто зобов`язує органи місцевої влади і органи місцевого самоврядування інформувати громадськість про свою діяльність, але й вимагає створити для цього фінансове підгрунтя: </p>


<p>


“Органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах коштів, передбачених у державному або місцевих бюджетах на висвітлення їх діяльності, формують замовлення засобам масової інформації на: </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       створення спеціальних звітів і репортажів про важливі події, що відбуваються в державі, про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування; </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       проведення прямих теле- і радіотрансляцій про їх діяльність; </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       організацію систематичних (проблемних, тематичних) теле- і радіопередач та сторінок (рубрик) у друкованих засобах масової інформації; </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       створення та поширення інформації, авторських матеріалів про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування роз'яснювального характеру; </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       запис і зберігання відео- і аудіоматеріалів про висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. </p>


<p>


Видатки на фінансування засобів масової інформації щодо висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування передбачаються у Державному бюджеті України та в місцевих бюджетах окремо. </p>


<p>


Органи державної влади та органи місцевого самоврядування у своїх кошторисах зобов'язані передбачати витрати на висвітлення своєї діяльності засобами масової інформації”.  </p>


<p>


Стаття 6 Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” задає перелік функцій інформаційних структур органів державної влади та органів місцевого самоврядування, необхідних для побудови ефективної системи зв`язків з громадськістю. Ці структури “збирають, аналізують, обробляють та оперативно надають інформацію про діяльність цих органів у повному обсязі засобам масової інформації”. Дається і перелік форм підготовки та оприлюднення важливої для системи зв`язків з громадськістю інформації: </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       “випуск і поширення бюлетенів (спеціальних бюлетенів), прес-релізів, оглядів, інформаційних збірників, експрес-інформації тощо; </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       проведення прес-конференцій, брифінгів, організація інтерв'ю з керівниками органів державної влади та органів місцевого самоврядування для працівників вітчизняних і зарубіжних засобів масової інформації; </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       підготовка і проведення теле- і радіопередач; </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       забезпечення публікацій (виступів) у засобах масової інформації керівників або інших відповідальних працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування; </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       створення архівів інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування; </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечать законодавству України”. </p>


<p>


Свою роль для становлення ефективної системи зв`язків з громадськістю в Україні зіграла і Постанова Кабінету Міністрів України від 18 травня 2005 р. “Про додаткові заходи щодо залучення громадян до участі в управлінні державними справами”. За цією постановою “для координації заходів, пов'язаних з проведенням консультацій з громадськістю та моніторингу врахування громадської думки під час прийняття органами виконавчої влади рішень, при Прем'єр-міністрові України, Першому віце-прем'єр-міністрові, віце-прем'єр-міністрах, міністрах, керівниках інших центральних органів виконавчої влади, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головах місцевих держадміністрацій утворюються консультативно-дорадчі органи - громадські колегії, які діють на підставі затверджених ними положень”. Ця  постанова, на жаль, втратила чинність 1 березня 2006 року, але за нею у деяких регіонах України (наприклад, на Луганщині)  було створено відповідні громадські колегії, які працювали досить ефективно.</p>


<p>


З аналізу наведеного вище огляду законодавства України можна зробити висновок, що попри відсутність спеціального закону про систему зв`язків з громадськістю в нашій державі, на основі діючого законодавства України можна побудувати досить ефективну систему зв`язків з громадськістю. Ще більше ця проблема спрощується, якщо у статутах територіальних громад передбачено практичні заходи щодо проведення загальних зборів громадян і громадських слухань, визначено порядок подання до органів місцевого самоврядування місцевих ініціатив. Свій корисний внесок в побудову такої системи зв`язків з громадськістю можуть внести також і місцеві ради та їх виконавчі органи. Наприклад, рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради № 219 від 30 серпня 2006 року “Про деякі питання щодо висвітлення діяльності Луганської міської ради та її виконавчих органів у засобах масової інформації” [13] істотно спрощено порядок надання виконавчими органами інформаційних матеріалів для оприлюднення їх у ЗМІ.</p>


<p>


З огляду на виконаний вище аналіз, можна зробити висновок, що на нинішньому етапі розвитку суспільства в Україні перелік існуючих законодавчих актів є достатнім для розбудови ефективної системи суспільних комунікацій. Питання тільки в тому, наскільки повно використовується існуюча система законодавчих актів для побудови реальних зв`язків з громадськістю органів державної влади на місцях і органів місцевого самоврядування.</p>


<p>


 </p>


<p>


2.2. Сучасний стан системи управління в органах місцевої державної влади і органах місцевого самоврядування з погляду розробки ефективної системи зв`язків з громадськістю</p>


<p>


 </p>


<p>


Проведений при підготовці даної роботи аналіз специфіки розбудови системи зв`язків з громадськістю в органах місцевого самоврядування Луганщини показує, що діюча система управління в органах місцевого самоврядування поки що не відповідає ні принципам побуди ефективної системи комунікацій між місцевою владою і територіальною громадою, ні в цілому стратегічному курсу України до демократії та європейських стандартів належного врядування (детально систему світової та української бюрократії описано у працях [16, 18]). Система управління в органах місцевого самоврядування поки що залишається:</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       неефективною з управлінської точки зору: дуже часто рішення, які приймаються, так і залишаються невиконаними; </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       схильною до корупції, оскільки у службовців місцевого самоврядування залишаються стимули вести «власний бізнес» (наприклад, відносно низький рівень заробітної плати, можливість лобіювання певних рішень, тощо); </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       внутрішньо суперечливою, оскільки у структурі органів місцевого самоврядування ще дуже багато ланок управління під подвійним керівництвом різних управлінських підрозділів і структур);</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       надмірно централізованою – дуже часто навіть незначні питання щодо благоустрою території міста доводиться вирішувати не на рівні органів самоорганізації населення,  а на рівні міської ради і її виконавчих органів;</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       закритою від суспільства і територіальної громади (особливо це стосується так званих «комерційних питань» – виділення землі в оренду, продажу та оренди комунального майна, тощо); </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       громіздкою, оскільки чисельність органів місцевого самоврядування поступово зростає і критерієм у цьому зростанні є далеко не критерій створення ефективної системи керівництва містом;</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


-       у багатьох питаннях відірваною від нагальних потреб членів територіальної громади (часто на місцях замість реальних проектів благоустрою виникають наміри реалізувати проекти ледве не космічного масштабу).</p>


<p>


Внаслідок цього така система управління стала справжнім гальмом на шляху проведення соціально-економічних і політичних реформ, на шляху розвитку місцевого самоврядування і розбудови ефективної системи зв`язків з громадськістю. </p>


<p>


Такий стан справ обумовлений основними причинами: </p>


<p>


1) недостатня визначеність, чи є виконавчі комітети міських рад після виборів за партійними списками тільки власне виконавчими органами місцевого самоврядування, чи вони мають тенденцію до трансформації по деяким напрямкам своєї діяльності ще й  в орган політичного керівництва певними процесами у територіальній громаді:</p>


<p>


- існує невизначеність у розмежуванні функцій щодо практичного вироблення соціально-економічної політики у межах територіальної громади  між двома “центрами”  – міським головою і виконавчим комітетом Луганської міської ради;</p>


<p>


- обмеженість засобів і важелів впливу виконавчого комітету міської ради на деякі органи виконавчої влади на місцях, підприємства і організації; </p>


<p>


- майже повна відсутність стратегічного планування в діяльності як самої міської ради, так і більшості її виконавчих органів; </p>


<p>


2) повністю неефективна організація практичної діяльності більшості управлінь і відділів міської ради:</p>


<p>


- надмірна переобтяженість керівників управлінь і відділів місцевих рад суто адміністративними питаннями;</p>


<p>


- постійні спроби з боку окремих представників депутатського корпусу місцевих рад нав`язати управлінням і відділам рішення з огляду на політичні, ідеологічні і лобістські уподобання депутатів;</p>


<p>


- існуюча нерозмежованість політичних та управлінських функцій в системі органів місцевого самоврядування, зокрема, функцій розробки стратегічної політики і конкретної господарської діяльності, надання управлінських послуг і контролю;</p>


<p>


-           надмірна організаційна залежність органів місцевого самоврядування від діяльності і рішень органів державної виконавчої влади на місцях;</p>


<p>


3) нераціональна система виконавчих органів місцевої ради на рівні територіальних громад:</p>


<p>


- необґрунтовано велика кількість управлінь і відділів у структурі виконавчих органів місцевих рад;</p>


<p>


- існуючий низький рівень горизонтальної координації між діяльністю управлінь і відділів міської ради;</p>


<p>


- надвисока централізація повноважень виконавчого комітету у системі виконавчих органів місцевого самоврядування; </p>


<p>


4) неефективна організація місцевого самоврядування на рівні територіальної громади міста:</p>


<p>


- неефективні, а подекуди і відсутні повністю механізми впливу виконавчого органу місцевої ради і самої місцевої ради на діяльність районних у місті рад і їх виконавчих органів;</p>


<p>


- існуюча загроза бездумного копіювання рішень державних органів місцевої влади на рівні місцевого самоврядування і практичної діяльності виконавчих органів місцевого самоврядування; </p>


<p>


5) неефективність місцевого самоврядування як наслідок  нераціонального адміністративно-територіального устрою і поділу міста:  </p>


<p>


- зростаюча фінансова неспроможність і несамостійність місцевого самоврядування на рівні районних у місті рад і територіально включених до міста селищних рад;</p>


<p>


- відсутність чіткого розподілу повноважень та відповідальності між рівнями, органами та посадовими особами місцевого самоврядування;</p>


<p>


- відсутність повноцінного місцевого самоврядування на рівні невеликих районів і селищ міського типу; </p>


<p>


- надто великі диспропорції в розмірах території районів та кількості їх населення у місті; </p>


<p>


- значні диспропорції в соціально-економічному, господарському і промисловому розвитку районів у місті і селищ міського типу;</p>


<p>


6) неефективна система служби в органах місцевого самоврядування:</p>


<p>


- неефективна система підбору, навчання і перепідготовки кадрів і, як наслідок, значна плинність кадрів (особливо на рівні спеціалістів);</p>


<p>


- неналежний професійний рівень персоналу виконавчих органів місцевих рад; </p>


<p>


- закритість від територіальної громади деяких структур у системі служби в органах місцевого самоврядування;</p>


<p>


- суб’єктивізм керівників в практичному управлінні діяльністю багатьох управлінь і відділів виконавчих органів місцевих рад; </p>


<p>


- зростаюча незахищеність службовців органів місцевого самоврядування від політичних впливів;</p>


<p>


- існуючий високий рівень корупції, низькі й непрозорі розміри оплати праці в органах місцевого самоврядування;</p>


<p>


7) відсутність партнерства, доброзичливості і паритетних засад у відносинах особи з органами місцевого самоврядування:</p>


<p>


- законодавча невизначеність і неналежне правове регулювання у всьому спектрі відносин між органами місцевого самоврядування та приватними особами, між органами місцевого самоврядування і об`єднаннями громадян;</p>


<p>


- фактична перевага прав та інтересів працівника органів місцевого самоврядування у відносинах з приватними особами, що звернулися за допомогою до органів місцевого самоврядування, формалізм і бюрократія на багатьох рівнях і ланках управління містом;</p>


<p>


- замовчування та неналежне і несвоєчасне оприлюднення публічної інформації та існуючі проблеми вільного доступу до неї; </p>


<p>


- повністю неефективний порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органів місцевого самоврядування, а подекуди – його повна відсутність.</p>


<p>


Всі наведені вище висновки переконливо свідчать про необхідність істотного реформування керівництва персоналом в управлінській діяльності з огляду на розбудову у найближчій перспективі ефективної системи зв`язків з громадськістю. Специфіка керівництва персоналом як управлінської діяльності в умовах сучасної України полягає в тому, що таке реформування треба проводити одночасно з власне управлінською діяльністю керівника того чи іншого підрозділу у системі виконавчих органів місцевого самоврядування. І вагомою частиною в реформуванні управлінської діяльності в органах місцевої влади і органах місцевого самоврядування повинна стати побудова дієвої системи зв`язків з громадськістю.</p>


<p>


Автором даної роботи при проведенні громадських слухань, “круглих столів” політичних партій та громадських організацій, взаємодії з представниками засобів масової інформації та членами територіальної громади у 2002 – 2007 роках було виявлено, що на шляху побудову ефективної системи  зв`язків з громадськістю є перешкоди як об`єктивного, так і суб`єктивного характеру.</p>


<p>


Встановлено, що перешкодами об`єктивного характеру є:</p>


<p style="margin-left:53.35pt;">


-        надмірна формалізація процесу отримання інформації у спілкуванні громадян з органами державної і місцевої влади (необхідність подання письмових запитів за певною формою навіть тоді, коли без бюрократичних процедур можна було б повністю обійтись);</p>


<p style="margin-left:53.35pt;">


-        міжгалузеві протиріччя і неналагодженість обміну інформації між різними ланками управління навіть в одному органі місцевого самоврядування;</p>


<p style="margin-left:53.35pt;">


-        надмірна “секретність” деяких установ (попри досить конкретні статті в Законі України “Про інформацію”, деякі управлінські структури продовжують керуватися в своїй діяльності виключно власними інформаційними інтересами і часто відмовляють запитувачам у наданні конкретної інформації навіть по письмовим запитам);</p>


<p style="margin-left:53.35pt;">


-        надмірна спеціалізація деяких ланок управління, що приводить до їх розуміння щодо комунікаційної діяльності, як до чогось другорядного і необов`язкового;</p>


<p style="margin-left:53.35pt;">


-        низька мотивація системи управління органів місцевого самоврядування на інформаційну взаємодію апарату з громадянами.</p>


<p>


Перешкодами суб`єктивного характеру на шляху становлення системи зв`язків з громадськістю є:   </p>


<p style="margin-left:53.35pt;">


-        власні інтереси деяких управлінців у монопольному володінні певною інформацією (тим більше, що таке володіння інформацією іноді можна “конвертувати” у грошовий еквівалент);</p>


<p style="margin-left:53.35pt;">


-        загальне падіння моралі у певної частини управлінців, коли управлінець забуває, що повинен працювати на користь територіальної громади, а не є якоюсь привілейованою кастою;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       сила інерції мислення окремих працівників (наприклад, щодо того, що результати їх діяльності може оцінювати тільки вище керівництво, а не представники територіальної громади);</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       конформізм працівників апарату;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       низький рівень їх культури;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       бажання уникнути персональної відповідальності за результати своєї роботи.</p>


<p>


Будуючи ефективну систему зв`язків з громадськістю, треба не забувати про наведені вище перешкоди і робити все можливе, щоб нейтралізувати їх вплив у системі комунікацій між органами місцевого самоврядування і територіальною громадою.</p>


<p>


 </p>


<p>


2.3. Аналіз сучасних європейських моделей комунікативної взаємодії органів місцевого самоврядування і громадськості</p>


<p>


 </p>


<p>


У розвинених демократичних суспільствах величезна увага приділяється побудові взаємовідносин між органами місцевого самоврядування і засобами масової ін­формації як одного із найголовніших напрямів у створенні ефективної системи зв`язків з громадськістю. Виникає питання: чи можливо перенести цей отриманий у розвинутих демократичних державах досвід на терени України? </p>


<p>


 </p>


<p>


2.3.1. Стокгольмська модель.</p>


<p>


Як приклад, побудови ефективної системи зв`язків з громадськістю у розвинутому демократичному суспільстві доцільним буде розгляд такого документу, як  “Полі­тика Стокгольмського муніципалітету щодо засобів масо­вої інформації”, в основі якої покладено такі положення (інформація про Стокгольмську модель дається за працею [35]):</p>


<p>


1. Політика міста щодо засобів масової інформації базуєть­ся на засадах гласності.</p>


<p>


2. Політика муніципалітету щодо засобів масової інформа­ції базується на свободі слова і свободі повідомлень.</p>


<p>


3. На керівників покладено особисту відповідальність за вирішення проблемних питань, які стосуються засобів масової інформації.</p>


<p>


4. Спілкування із засобами масової інформації має бути та­ктовним і діловим.</p>


<p>


5. Спілкування із засобами масової інформації має бути спла­нованим і динамічним.</p>


<p>


Крім того, у Стокгольмі чітко дотримуються десяти ін­формаційних заповідей, які визначають політику у сфері інформації (ухвалена муніципалітетом міста Стокгольма 29 жовтня 1990 року):</p>


<p>


1. Право дізнатися і обов'язок розповісти: кожний грома­дянин має законне право дізнатися, отримати пояснен­ня, вказівки і поради з питань, які торкаються життя міста, а працівники органів управління містом мають обо­в'язок відповісти на ці запитання.</p>


<p>


2. Інформація — це засіб для досягнення визначених за­вдань: внутрішня інформація створює передумови для найкращого виконання працівниками місцевого самоуп­равління своїх обов'язків, зовнішня інформація допома­гає громадянам користуватися тими послугами, які надає міська рада за їх дорученням.</p>


<p>


3. Дохідлива інформація протидіє невпевненості й непра­вильному тлумаченню.</p>


<p>


4. Інформація — це передумова зворотного зв'язку.</p>


<p>


5. Працівники міської влади повинні оперувати вичерпною інформацією, повідомляючи громадян про будь-які події.</p>


<p>


6. Вся інформація має бути відкритою, конкретною, об'єк­тивною й оперативною.</p>


<p>


7. Той, хто організовує практичну роботу, відповідає також і за інформацію.</p>


<p>


8. Планування і складання бюджету інформаційних послуг: у будь-якій сфері діяльності муніципалітету потрібно планувати видатки на інформаційне забезпечення.</p>


<p>


9. Вчасні й вичерпні повідомлення визначеним соціальним групам повинні подаватися через відповідні джерела ін­формування.</p>


<p>


10. Належним чином сформульована комунальна інформа­ція — це умова розвитку міста, в якому все більше грома­дян виявлятимуть свою зацікавленість і причетність до самоврядування.</p>


<p>


Якщо проаналізувати детально ці принципи взаємодії місцевої влади і ЗМІ, то можна побачити, що значна кількість положень “стокгольмської моделі” знайшла своє місце і в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”, і в Законі України “Про інформацію”, і в інших вітчизняних законодавчих актах. Різниця стає істотною тільки на практиці: в Стокгольмі проголошені вище принципи діють, а в Україні про практичну дію органів місцевого самоврядування за цими принципами – і нормами власних, українських законів, - можна тільки мріяти.</p>


<p>


Практика реальної роботи автора в органах місцевого самоврядування в Україні свідчить, що стокгольмську модель побудови взаємовідносин між органами місцевого самоврядування і засобами масової інформації можна розглядати скоріше як ідеал, до якого треба прагнути. Ця концепція не враховує будь-які сторонні негативні впливи на населення, наприклад, з боку за­рубіжних мас-медіа або засобів масової інформації, які налаштовані відверто вороже до діяльності конкретного органу місцевого самоврядування (внаслідок позиції свого засновника або партійно-політичної орієнтації). Стокгольмська модель передбачає стовідсоткове сприйняття та усвідомлення інформації населенням і повне взаєморозуміння у взаємовідносинах між обома сторо­нами комунікативного процесу.</p>


<p>


Тому реально втілити у життя в умовах нинішнього стану українського суспільства таку ідеальну – навіть для західної розвинутої демократії - модель практично немож­ливо через цілу низку об'єктивних причин.</p>


<p>


По-перше, населення завжди сприймає лише якусь частину ін­формації, яку йому надають засоби масової інформації. Насамперед це пов'язано із способом життя різних суспільних груп і верств населення, з їх майновим станом.  </p>


<p>


По-друге, мас-медіа різних країн, формуючи міжнародний інформаційний простір і ведучи боротьбу за споживачів ін­формації, не завжди адекватно відображають жит­тя сучасного суспільства. Об`єктивну інформацію досить часто підмінюють політична реклама, пропаганда або навіть відверта дезінформація. Чим далі стоїть держава від демократичних ідеалів, а її суспільство – від ідеалів громадянського суспільства, тим помітнішим є процес негативного інформаційного впливу на суспільство деяких упереджених засобів масової інформації. Цей процес є особливо актуальним для пострадянських держав на всьому пострадянському просторі. Дуже часто деякі російські телевізійні канали надають неповну і політично ангажовану інформацію, ведуть відверту кампанію проти тієї чи іншої держави, діяльність якої у політичній сфері не влаштовує нинішнє керівництво Російської Федерації. Іноді таку ж суто пропагандистську позицію займають і деякі українські телевізійні канали, відкрито агітуючи за ту, чи іншу політичну силу.</p>


<p>


 По-третє, реалізація обговорюваної стокгольмської моделі є практично неможливою через те, що в реаліях сучасної України окремі соціальні групи чи навіть особи прагнуть за допомогою поширеної через мас-медіа ін­формації перетворити населення того чи іншого регіону на натовп чи масу з метою управління її поведінкою. Під дією визначених впливів цілий народ може стати натовпом, не являючи собою при цьому зібрання у повному розумінні цього слова.  </p>


<p>


З огляду на зазначене вище, стокгольмська модель не може бути зразковим прототипом для побудови інформа­ційної діяльності українських органів місцевого самовряду­вання тому, що:</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       найважливіший акцент у цій концепції зроблено виключно на  інформаційну складову  з усієї системи взаємодії влади і народу, органу місцевого самоврядування і територіальної громади;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       у моделі не реалізовано зворотній інформаційний зв'язок між населенням і владою, між  територіальною гро­мадою і органами місцевого самоврядування;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       відсутній практичний захист від негативних зовнішніх і внутрішніх інформацій­них впливів на територіальну громаду.</p>


<p style="margin-left:36.0pt;">


 </p>


<p>


2.3.2. Яломітська модель.</p>


<p>


Для реалій сучасної України більший інтерес становить ще одна модель комунікативної взаємодії влади і населення – так звана яломітська мо­дель інформаційної діяльності органів місцевого самовря­дування, яка пройшла свою апробацію у Румунії. В основі функціонування цієї моделі лежать взаємозв'язки “територіальна громада — орган управ­ління місцевого самоврядування — територіальна громада”, які реалізуються завдяки діяльності громадського інформа­ційного центру. Завдяки створенню громадського інформаційного центру громадяни отримали доступ до його інформаційних ресурсів - друкованого та ком­п'ютерного варіантів баз даних про діяльність кожного з відділів адміністрації округу, інформації про функції держав­них, окружних та міських органів влади, міської та окружної рад, брошур та окремих зразків документів з таких питань, як процедура державної реєстрації шлюбу, усиновлення ді­тей, дозвільна документація на будівництво, інформація про наявність житла, програми для молоді, діяльність місцевих неурядових організацій тощо. Відвідувачі цього центру тепер мали змогу ставити будь-які пи­тання, що стосуються проблем життєдіяльності на території округу, та отримувати вичерпні відповіді від структурних підрозділів адміністрації. Кількість запитів та їх типи реєструвались й аналізувались, поповнюючи інформаційну базу даних. За короткий час центр зумів налагодити конструктив­ні стосунки між населенням територіальної громади та місцевими органами влади.</p>


<p>


Досить довгий час яломітська модель у деяких теоретичних працях розглядалася як свого роду еталон побудови системи зв`язків з громадськістю для східноєвропейських посттоталітарних країн. Але об`єктивний аналіз цієї моделі свідчить: попри свої переваги, недоліком яломітської моделі є дуже важливий момент - у цій системі практично не визначена роль засобів масової інформації у системі комунікацій між владою і населенням і не означена співпраця органів місцевого управління з ними. Крім того, система комунікацій між органами місцевого самоврядування в Україні і територіальними громадами набагато ширша, ніж тільки інформаційно-консультативна складова, яка є головною основою яломітської моделі.</p>


<p>


Тобто зроблений вище аналіз двох відомих у Європі концепцій інформаційного обміну між органами місцевого самоврядування та територіальними громадами дозволяє зробити висновок, що вони обидві не є ідеальними і не можуть штучно, без модифікацій переноситися  на український ґрунт. Цього не слід робити навіть зважаючи на те, що проблема відкритості та громадського контролю над органами державної влади та органами місцевого самоврядування є нагальною потребою саме під час їх глибокої трансформації суспільства і зараз знаходиться у центрі уваги і держави, і значної частини населення.</p>


<p>


З огляду на цей висновок, можна констатувати: для українського суспільства потрібна власна система комунікацій між владою і народом, між органами місцевого самоврядування і територіальною громадою.</p>


<p>


 </p>


<p>


2.3.3. “Українська модель” комунікаційних зв`язків між органами територіальної влади і громадськістю.</p>


<p>


На жаль, в Україні поки що чітко не вироблена навіть загальна схема інфор­маційних стосунків між органами місцевого самоврядуван­ня та територіальними громадами. Хоча з законодавчого боку перші вагомі кроки вже зроблено. Як вже наголошувалося вище, загальна логіка розв'язання цих проблем закладена у Конституції Украї­ни та в деяких Законах України.   </p>


<p>


Однак практичний досвід показує, що без наукового під­ходу, без врахування загальнонаціональних та місцевих особ­ливостей, у тому числі економічних, соціальних, політичних, історичних, моральних та психологічних, знайти правиль­не вирішення проблеми розбудови ефективної системи зв`язків з громадськістю буде важко. Україна не однорідна як у своєму ставленні до влади, так і у своїх політичних і соціальних уподобаннях. Навряд чи можна пропонувати для всіх громадян і територіальних громад якусь уніфіковану модель інформаційної, а в цілому комунікаційної діяльності. Але загальні принципи комунікаційної взаємодії  органів місцевого самоврядування і територіальної громади при розбудові системи зв`язків з громадськістю та інформаційних основ функціонування місцевих органів самоврядування можна окреслити (більш детально про типи комунікацій йдеться у праці [50]).</p>


<p>


Працівники інформаційних та аналітичних служб Луганської місь­кої ради наріжним каменем побудови та впровадження цієї системи вважають саме аналіз і узагальнення інформації ЗМІ та систему соціологічного моніторингу, яку описано у праці [15]. Отож зупинимося на цих пунктах детальніше.</p>


<p>


Уся інформація у ЗМІ, котра стосується життя міста, при проведенні аналізу поділя­ється на два тематичні класи: проблеми і галузі. Далі вона щотижнево оцінюється за такими параметрами:</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       кількість позитивних, критичних та нейтральних публікацій у засобах масової інформації за минулий тиждень про діяльність органу місцевого самоврядування і виконавчих органів місцевого самоврядування (що дає змогу оцінити спрямованість донесеної інформації (позитивна, нега­тивна, нейтральна));</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       щотижнева кількість критичних матеріалів у засобах масової інформації за галузями і напрямками діяльності органів місцевого самоврядування (що дає змогу оцінити інтенсивність висвітлення тієї чи іншої теми в ЗМІ);</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       загальна кількість критичних публікацій у засобах масової інформації за галузями і напрямками діяльності органів місцевого самоврядування з початку року (що дає можливість оцінити головні критичні теми року і динаміку висвітлення у ЗМІ цих тем);</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       рівень донесення інформації до населення (з урахуванням тиражів і реальної аудиторії читачів, глядачів або слухачів для кожного ЗМІ).</p>


<p>


 Отримана за такою системою аналізу вхідна інформація вноситься у комп'ютерно-інформаційну базу даних, за допомогою якої вона аналізується й узагальню­ється. За результатом аналізу щотижня, щомісячно і щорічно складається аналітична записка. База даних може використовуватися як самостійний об'єкт вивчення і взаємозв'язку органів місцевого самоврядування і територіальної громади чи як один із елементів системи соціологічного моніторингу.</p>


<p>


Набутий при практичній роботі у сфері зв`язків з громадськістю  емпіричний та теоретичний досвід підказує, що інформаційною і взагалі комунікаційною основою функціонування органів самовря­дування при взаємодії з засобами масової інформації повинні бути прямі і зворотні інформаційні зв'язки.</p>


<p>


Під прямими зв'язками будемо розуміти комплексний інформаційний потік, спря­мований з органів місцевого самоврядування на територіальну громаду, який стосується власне діяль­ності органів місцевого самоврядування, а також загальної ситуації у місті, планів і перспектив розвитку територіальної громади.</p>


<p>


Набутий досвід практичної роботи у Луганській міській раді свідчить, що цей тип комунікацій має забезпечуватися діяльністю інфор­маційних служб органів самоврядування за допомогою таких форм підготовки та оприлюднення інформації, як:</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       випуск і розповсюдження у друкованому і електронному вигляді спеціальних бюле­тенів, прес-релізів, оглядів, інформаційних збірників, експрес - інформації тощо (докладніше технологію описано у праці [24]);</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       проведення прес-конференцій, “круглих столів”, брифін­гів, організація інтерв'ю у ЗМІ з керівниками органів місцевого самоврядування і виконавчих органів місцевого самоврядування, керівниками комунальних підприємств і установ;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       забезпечення виступів у ЗМІ керівників органів місце­вого самоврядування і виконавчих органів місцевого самоврядування, керівників комунальних підприємств і установ у тематичних програмах і рубри­ках, авторських програмах у ЗМІ;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       розповсюдження найважливішої інформації про діяль­ність органів місцевого самоврядування - річних звітів, проектів бюджету тощо за методом  “директ мейл” (у кожну поштову скриньку, за переписом зацікавлених осіб або у інший спосіб).</p>


<p>


Під зворотними зв'язками будемо розуміти комплексний потік інформації від територіальної громади, підприємств і установ, а також від друкованих і електронних ЗМІ, з мережі інтернету до органів місцевого самоврядування, що стосується конкретних важливих проблем, пов'язаних із функціону­ванням міста, оцінкою ситуації в різних галузях життєдіяль­ності міста та конкретних рішень місцевої влади, рівня їх виконання (більш детально досвід комунікативного керування подіями викладено у працях [51,47, 53]).</p>


<p>


До зворотних зв'язків на основі набутого досвіду роботи інформаційних структур Луганської міської ради можна віднести:</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       весь масив звернень та пропозицій громадян, громадських організацій, політичних партій, профспілкових організацій тощо;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       проведення прямих ефірів, “гарячих  ліній” у ЗМІ з участю керівників органів місце­вого самоврядування і виконавчих органів місцевого самоврядування, керівників комунальних підприємств і установ;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       аналіз і узагальнення інформації щодо практичної діяльності органів місце­вого самоврядування і виконавчих органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств і установ, яку було розміщено у ЗМІ;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       систему соціологічного моніторингу у вигляді соціологічних і фокусних досліджень, отримання експертних оцінок.</p>


<p>


З урахуванням набутого досвіду роботи інформаційних структур Луганської міської ради зазначимо, що ці два типи зв'язків мають бути взаємопов'язаними і взаємозалежними, тобто здійснюватися комп­лексно, за загальним узгодженим планом комунікаційної діяльності. В іншому випадку інформаційна робота органів міс­цевого самоврядування не буде ефективною з точки зору зв`язків з громадськістю.</p>


<p>


Тобто для побудови “української моделі” зв`язків з громадськістю автор даного дослідження пропонує використати розгорнуту систему збору і аналізу інформації і систему прямих і зворотних комунікаційних зв`язків.</p>


<p align="center">


 </p>


<p align="center">


РОЗДІЛ 3</p>



ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВЛАДИ


<p align="center">


І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ СТВОРЕННЯ </p>


<p align="center">


ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ ЗВ`ЯЗКІВ З ГРОМАДСЬКІСТЮ</p>


<p>


 </p>


<p>


3.1. Загальні функції комунікаційних служб органу місцевого самоврядування</p>


<p>


 </p>


<p>


За наведеними вище принципами функціонування комунікаційних служб у системі прямих і зворотних зв`язків сформулюємо більш детально функції складових структур служб по громадським зв'язкам та інформації Луганської міської ради – комунікаційних служб. </p>


<p>


У системі служб зв`язків з громадськістю, яку створено у Луганській міській раді, управління з питань внутрішньої політики повинно виконувати тепер такі функції( більш детально про формування комунікаційних служб йдеться у праці [33]:</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       робити аналіз та прогнозування розвитку суспільно-політичних процесів у місті Луганську;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       узагальнювати громадську думку та оцінювати реагування різних верств населення на актуальні питання суспільного життя;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       робити оцінку можливих наслідків прийнятих органами влади і Луганською міською радою соціальних та політичних рішень у місті Луганську;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       проводити аналіз діяльності політичних партій, громадських організацій та релігійних організацій,професійних спілок, органів самоорганізації населення в місті Луганську, розробляти пропозиції щодо заходів, спрямованих на взаємодію Луганського міського голови, Луганської міської ради та її виконавчих органів з політичними партіями, громадськими організаціями, професійними спілками, органами самоорганізації населення та релігійними організаціями;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       подавати Луганському міському голові інформаційно-аналітичні матеріали та пропозиції щодо формування і реалізації соціально-економічної політики Луганської міської ради та її виконавчих органів;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       сумісно з іншими органами Луганської міської ради забезпечувати згідно  вимог законодавства розгляд звернень громадян і здійснення контролю за станом цієї роботи у засобах масової інформації, засновником чи співзасновником яких є Луганська міська рада;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       відповідати за публікацію у засобах масової інформації офіційних матеріалів (рішень Луганської міської ради і виконавчого комітету Луганської міської ради, розпоряджень Луганського міського голови);</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       координувати відповідно до закону питання про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів, здійснювати контроль за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       координувати роботу сайту Луганської міської ради, його інформаційного наповнення, технічної підтримки, супроводження та встановлення регламенту і стандартів обміну інформацією між  складовими частинами сайту;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       відповідати за розміщення у місті Луганську соціальної реклами.</p>


<p>


Саме за наведеними вище функціями Управлінням з питань внутрішньої політики Луганської міської ради розроблено систему збору і аналізу інформації від управлінь і відділів Луганської міської ради. Крім того, створено систему моніторингу за неполітичними публікаціями у засобах масової інформації. </p>


<p>


Служба телевізійної інформації Луганської міської ради за цією схемою роботи повинна:</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       вести збір і підготовку телевізуальної інформації про діяльність Луганської міської ради та її виконавчих органів;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       розміщувати на міських телеканалах телевізійні ролики про діяльність Луганської міської ради та її виконавчих органів.</p>


<p>


Прес-служба — це структурний підрозділ Луганської міської ради, який забезпе­чує інформаційні та комунікаційні потреби як власне самої ради і її виконавчих органів, так і в цілому усієї територіальної громади міста Луганська. Зазвичай відділи преси (або прес-служби) здійс­нюють цілеспрямовану роботу серед акредитованих кореспон­дентів, забезпечуючи їх інформацією, і сприяють контактам журналістів з різними організаціями та громадськими діячами. Але у Луганській міський раді ще у 2002 році було прийнято рішення відмовитись від акредитації журналістів. З того часу доступ представників преси на прес-конференції та брифінги є вільним. Цей порядок роботи рекомендується зберігати і надалі.</p>


<p>


 Прес-служба, як структурний підрозділ органу місцевого самоврядування, має:</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       щоденно надавати представникам засобів масової інформації оперативну і правдиву інформацію;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       постійно прагнути поліпшення стосунків з пресою, роблячи акцент на індивідуальну роботу з кожним журналістом;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       демонструвати довіру до представників засобів масової інформації, виходячи з того, що кожен кореспондент або редактор є людиною слова, якій можна довіряти будь-яку інформацію без побоювань про її передчасне оприлюднення;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       активно допомагати журналістам у їх практичній роботі, по можливості передбачаючи їхні проблеми в отриманні правдивої інформації стосов­но тієї чи іншої події від відділів і управлінь міської ради, її виконавчих органів і комунальних підприємств;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       ставитися до всіх працівників засобів масової інформації без будь-якої упередже­ності навіть в умовах відкритого конфлікту між засобами масової інформації і представниками влади;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       вміти відрізняти упереджені публікації і відкриті фальсифікації з боку деяких ЗМІ від повністю закономірного бажання надати гласності конкретним подіям.</p>


<p>


З огляду на сказане вище сформулюємо головні завдання для служб по зв`язкам з громадськістю органу місцевого самоврядування (управління з питань внутрішньої політики, служби телевізійної інформації, прес-служби). На практиці ці завдання можна поділи­ти на три групи:</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       ство­рення та підтримка прихильного ставлення громадськості до діяльності органу місцевого самоврядування і його виконавчих органів  з метою забезпечення їх нормального функціонування та практичного розширення сфери їх діяльності;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       інформування громадськості про діяльність органу місцевого самоврядування і його виконавчих органів; </p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       використання спеціальних комунікаційних заходів для створення у співробітників органу місцевого самоврядування почуття відповідальності та зацікавленості у справах керівництва. Місцева влада зобов'язана регулярно інформувати праців­ників свого апарату про поточні справи, особливо з тих питань, які можуть мати до них безпосереднє відношення. Важливо, щоб усі члени місцевого органу влади були інформовані про всі справи, які потребують їх уваги. </p>


<p>


На практиці тріада служб по зв`язкам з громадськістю – комунікаційних служб - Луганської міської ради повинна сконцентрувати свою роботу на таких напрямах діяльності:</p>


<p style="margin-left:54.95pt;">


1.    Постійно інформувати громадськість міста про соціально-економічну політику ради та її виконавчих органів у повсякденній діяльності.</p>


<p style="margin-left:54.95pt;">


2.    Розвивати громадську свідомість і  виховувати у жителів міста активний інтерес до проблем місцевого самоврядування.</p>


<p style="margin-left:54.95pt;">


3.    Формувати у громадській свідомості позитивне відно­шення до діяльності, яку здійснює міська рада та її виконавчі органи.</p>


<p style="margin-left:54.95pt;">


4.    Надавати можливість жителям міста висловлювати свою думку про нові важливі проекти і плани Луганської міської ради до прийняття остаточних рішень шляхом опитувань громадськості, проведення “круглих столів” і громадських слухань.</p>


<p style="margin-left:54.95pt;">


5.    Роз'яснювати членам територіальної громади їхні права та обов'яз­ки.</p>


<p style="margin-left:54.95pt;">


6.    Сприяти становленню демократичних інститутів громадянського суспіль­ства (громадських організацій, політичних партій, профспілок тощо) шляхом проведення консультацій і надання методичної допомоги.</p>


<p style="margin-left:54.95pt;">


7.    Аналізувати суспільні потреби та інтереси луганчан, готувати аналітичні матеріали і моніторинги тенденцій суспільного розвитку.</p>


<p style="margin-left:54.95pt;">


8.    Робити прогнози суспільно-політичних і соціально-економічних явищ у місті та готувати з цих питань аналітичні розробки.</p>


<p style="margin-left:54.95pt;">


9.    Вивчати громадську думку і настрої членів територіальної громади з метою прогнозу­вання різноманітних ситуацій у місті і реакцій населення на діяльність Луганської міської ради і її виконавчих органів.</p>


<p>


 </p>


<p>


3.2. Рекомендації щодо основних методів діяльності служб по громадським зв'язкам та інформації (комунікаційних служб) Луганської міської ради</p>


<p>


 </p>


<p>


Для покрашення системи зв`язків з громадськістю у Луганській міській раді запропонуємо деякі новації щодо практичної роботи цих служб.</p>





Проведення робочих  зустрічей з працівниками мас-медіа.


<p>


З метою вдосконалення зв'язків з мас-медіа пропонується затвердити комплексний план, за яким журналісти провідних ЗМІ, власні кореспонденти центральних видань та інформаційних агентств  будуть запрошуватися до участі у найзначніших заходах Луганської міської ради: прес-конференціях, брифінгах та робо­чих зустрічах за участю міського голови, його заступників, керівників управлінь, відділів, комітетів міської ради. Головна мета проведення таких зустрічей - привернути увагу журналістів до своєчасного та об'єктивного висвітлення діяльності місце­вих органів влади, підвищити роль засобів масової інфор­мації у вирішенні політичних, соціально-економічних, куль­турних проблем міста та Луганського регіону в цілому.</p>


<p>


У Луганські міській раді пропонується не менш ніж раз на квартал проводити зустрічі з редакторами засобів масової ін­формації, в яких повинні брати участь керівники міста і структурних підрозділів міськвиконкому. Це дозволить зблизити керівництво міста з представниками ЗМІ.</p>


<p>


 </p>


<p>


Розширена система розповсюдження інформації.</p>


<p>


У службах  по громадським зв'язкам та інформації Луганської міської ради вже відпрацьовано систему передачі електронною поштою у засоби масової інформації міських новин стосов­но діяльності органу місцевого самоврядування і міськвиконкому. У подальшій роботі пропонується охопити такою системою інформування також інші виконавчі органи Луганської міської ради (управління, відділи, служби) і міські комунальні підприємства. </p>


<p>


На сайті Луганської міської ради інформація поновлюється щоденно. Ця інформація є основою для цитування і копіювання її на інших сайтах Луганського регіону. У 2008 році рекомендовано збільшити кількість інформаційних повідомлень на сайті до 5 – 7 щоденно (зараз щоденно розміщується від 2 до 4 інформацій).</p>


<p>


У міській пресі рекомендовано започаткувати спеціальні інформаційні рубрики, у яких буде висвітлюватися діяльність Луганської міської ради та її виконавчих органів. </p>


<p>


З метою підвищення дієвості друкованих видань, своєчасного реагування органів місцевої влади на критичні виступи газет фахівці служб  по громадським зв'язкам та інформації Луганської міської ради готують щотижне­вий моніторинг місцевої преси. Рекомендовано після отриманих на ці моніторинги відповідних доручень міського голови резонансні та критичні матеріали направ­ляти для реагування у відповідні міські структури – відділи і управління. Результатом запропонованої системи інформування стане підвищення загальної відповідальності керівників всіх рівнів, загальне підвищення інформованості членів територіальної громади. </p>


<p>


 </p>


<p>


Прес-конференції та їх організація.</p>


<p>


Спеціалісти служб по громадським зв'язкам та інформації Луганської міської ради готують планові щотижневі і позачергові прес-конференції у тих випад­ках, коли необхідно висвітлити якийсь досягнутий результат чи існуючу проблему, або у тих випадках, коли йдеться про важливу тему з життя міста, з якої у кореспондентів виникли питання. Враховуючи те, що мас-медіа відіграють важливу роль у формуванні громадської думки, прес-кон­ференція завжди є однією з основних подій у місті. Більш детально порядок роботи з пресою описано у праці [19] . </p>


<p>


З метою вдосконалення роботи комунікаційних служб Луганської міської ради планування прес-кон­ференції рекомендовано розбити на такі основні  етапи:</p>


<p>


1. Приблизно за тиждень остаточно обирається тема прес-конференції чи брифінгу.</p>


<p>


2. Обирається головний доповідач. Як правило, це повинні бути міський голова, секретар ради, секретар міськвиконкому або один з заступників міського голови.</p>


<p>


3. З'ясовується дата і час проведення прес-конференції з урахуванням того факту, щоб вони не збігалися із днями випуску більшості видань і кореспонденти мали час для підготовки матеріалів до друку в газетах або оприлюднення його на теле- і радіоканалах.</p>


<p>


4.  Готується тематичний прес-реліз.</p>


<p>


5. Обирається місце для проведення прес-конференції (зазвичай це повинен бути малий зал засідань Луганської міської ради).</p>


<p>


6. На прес-конференцію запрошуються представники усіх засобів масової інфор­мації (електронною поштою, телефоном, факсом).</p>


<p>


Свій алгоритм роботи служб по громадським зв'язкам та інформації Луганської міської ради розроблено і для використання безпосередньо у день проведення прес-конференції: </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


1.     Проводиться реєстрація журналістів, що прибули для участі у прес-конференції (записуються їхні імена, назву видання або телерадіостанції, адресу, телефон, факс, адресу електронної пошти тощо). </p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


2.     Учасникам прес-конференції роздаються прес-релізи.</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


3.     Прес-секретар виступає в ролі ведучого. Рекомендує допо­відача, оголошує мету прес-конференції та її тривалість.</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


4.     Головний доповідач оголошує початок прес-конферен­ції, надаючи журналістам час для запитань.</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


5.     Після прес-конференції можуть бути проведені індивідуальні розмови з журналістами за темою прес-конференції.</p>


<p>


 </p>


<p>


Інформаційні повідомлення (прес-релізи) та особливості їх написання.</p>


<p>


Як вже зазначалось вище, більшість міських новин, опублікованих у луганських газетах, бере свій початок з інформаційних повідомлень, які щоденно розміщуються на сайті Луганської міської ради, або з прес-релізів, які готують спеціалісти служб по громадським зв'язкам та інформації Луганської міської ради.</p>


<p>


Рекомендовано надалі прес-релізи готувати за принципом перевернутої піраміди: короткий вступ, основ­на інформація, яка розміщується на початку прес-релізу, і наприкінці - менш важлива інформація. Практика свідчить, що своєчасно надані прес-релізи, які виготовлені за принципом перевернутої піраміди, засоби масової інформація використовують повністю. Докладніше цю технологію описано у праці [55].</p>


<p>


Кожен прес-реліз рекомендовано надалі робити стандартним за стилем і форматом. Він повинен містити точну дату випуску прес-релізу, час, коли його оприлюднено, контактний  номер телефо­ну, за яким можна отримати довідку, заголовок, який приверне увагу читачів.  </p>


<p>


 </p>


<p>


3.3. Програма висвітлення роботи Луганської міського голови, Луганської міської ради і її виконавчих органів на 2008 рік</p>


<p>


 </p>


<p>


З огляду на зроблені вище висновки щодо покрашення роботи комунікаційних служб Луганської міської ради рекомендовано у 2008 році перейти до програмного способу висвітлення роботи Луганської міського голови, Луганської міської ради і її виконавчих органів.</p>


<p>


Цей спосіб буде будуватися на створені річних, квартальних і щотижневих планів з урахуванням всього широкого поля можливості комунікаційних контактів. </p>


<p>


 </p>


<p>


3.3.1. Основні цільові задачі.</p>


<p>


Рекомендується сформулювати для річної програми висвітлення діяльності основні цільові задачі:</p>


<p>


1)     Для Луганського міського голови: </p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       потрібно показати ефективну роботу Луганського міського голови як досвідченого управлінця в сфері місцевого самоврядування. Це буде зроблено за допомогою щотижневої публікації низки інформаційних матеріалів про практичну діяльність мера, проведення цільових прес-конференцій, розсилки тематичних прес-релізів;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       відобразити в засобах масової інформації і за допомогою  інших засобів усю складність роботи Луганського міського голови і вірність прийнятих ним рішень. Основою для виконання роботи за цим напрямом стане підготовка аналітичних матеріалів – статей у пресі і репортажів на телебаченні. Планується випускати щотижня 1 – 2 аналітичні матеріали;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       показати вміння керувати містом за будь-яких обставин, показати вміння бачити перспективу розвитку міського господарства і перспективи Луганська в цілому. Для цього напрямку теж будуть використані аналітичні матеріали, презентації різноманітних проектів за участю мера, тощо;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       зосередити увагу на більш повному висвітлені особистих людських якостей Луганської міського голови. Планується дещо “оживити” образ Луганського міського голови, показати його загальнолюдські, а не тільки організаційно-управлінські якості. Це буде зроблено за допомогою матеріалів, побудованих як інтерв`ю з мером, близькими до нього людьми: друзями, членами родини та ін.</p>


<p>


Після завершення першого етапу цієї роботи Луганський міський голова повинен сприйматися городянами як керівник місцевого самоврядування, що може ставити стратегічні задачі і домагатися їхнього виконання. Одночасно треба також показати й уміння вирішувати тактичні, оперативні питання, спроможність розуміти інтереси і городян і міста в цілому.</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


2)     для Луганської міської ради: </p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       показати міську раду як орган колективного прийняття зважених і продуманих рішень, в якому насамперед вирішуються соціально-економічні, а вже потім політичні й інші питання. Це буде зроблено за допомогою публікації серії матеріалів про підготовку і проведення сесій міської ради (сесії проходять приблизно один раз на місяць, тож і матеріали про них будуть мати приблизно таку ж періодичність). Частина з цих матеріалів може мати проблемно-розв`язальний характер: тобто у статті або телерепортажі чітко формулюється проблема, а потім показується, як її було вирішено за допомогою конструктивної праці депутатського корпусу;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       показати ефективну роботу партійних фракцій і постійних депутатських комісій. На цьому напрямі планується щотижня висвітлювати засідання комісій і фракцій у репортажному режимі та за допомогою інтерв`ю з їх керівниками та лідерами. Також фракціям буде запропоновано приблизно раз на квартал проводити публічні звіти про діяльність партійців у раді;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       створити можливість для привселюдних звітів депутатів Луганської міської ради. За цим напрямком планується не тільки висвітлювати діяльність депутатів у засобах масової інформації, але й надати їм можливість проводити зустрічі з виборцями, публічні доповіді про свою діяльність.</p>


<p style="margin-left:53.45pt;">


3)     для виконавчих органів Луганської міської ради: </p>


<p style="margin-left:35.45pt;">


А) для секретаря Луганської міської ради, секретаря виконкому міськради, заступників Луганського міського голови:</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       показати індивідуальну ефективну роботу названих вище осіб, їхнє уміння вирішувати питання керування містом за допомогою публікації цільових індивідуалізованих матеріалів у засобах масової інформації;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       показати особисті і загальнолюдські якості членів міської команди. Для цього будуть використані публікації у формі інтерв`ю;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       показати роботу виконкому як органа прийняття колективних продуманих рішень для блага всього міста за  допомогою аналітичних і проблемно-розв`язальних матеріалів;</p>


<p style="margin-left:36.0pt;">


Б) інші виконавчі органи Луганської міської ради (відділи і управління), служби Луганської міської ради і міські комунальні підприємства:</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       вести оперативне висвітлення діяльності названих вище структур за допомогою коротких статей і репортажів, публікації аналітичних статей, публікації не рідше, ніж раз на квартал офіційних звітів структур міської ради у пресі. Крім того, взяти за правило, щоб кожний з керівників перелічених вище структур приблизно один раз на квартал приймав участь у проведенні проблемних брифінгів і прес-конференцій;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       розповідати про проблеми в соціально-економічній сфері, які існують у місті, з обов`язковим упором на ефективне вирішення цих проблем зазначеними вище структурами.</p>


<p>


 </p>


<p>


3.3.2. Терміни виконання програми і методи планування.</p>


<p>


Терміни виконання даної програми висвітлення роботи Луганської міського голови, Луганської міської ради і її виконавчих органів рекомендується встановити з 1 січня по 31 грудня 2008 року, враховуючи, одначе, ті обставини, що деякі напрями цієї роботи, розпочаті протягом цього року, буде продовжено у наступному році.</p>


<p>


Методи планування заходів пропонується виробити з оглядом на: </p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       можливість планування в цілому на рік;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       можливість загального планування на наступний місяць в останню декаду попереднього місяця;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       можливість робочого планування на один тиждень (у четвер попереднього тижня) із можливістю щоденного оперативного коригування вироблених планів.</p>


<p>


 </p>


<p>


3.3.3. Основні напрямки висвітлення роботи Луганського міського голови, Луганської міської ради і її виконавчих органів.</p>


<p>


Для висвітлення роботи Луганського міського голови, Луганської міської ради і її виконавчих органів пропонується використати всі можливі комунікаційні засоби.</p>


<p>


На першому місті у реалізації програми висвітлення діяльності стоять засоби масової інформації.</p>


<p>


 </p>


<p>


I. Електронні засоби масової інформації.</p>


<p>


а) Телебачення.</p>


<p>


Ця частина роботи з інформування луганчан про діяльність Луганського міського голови, Луганської міської ради і її виконавчих органів буде складатися з декількох напрямків:</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       трансляція 3-4 телевізійних сюжетів протягом тижня на каналах Луганського кабельного телебачення, ІРТА, Луганської державної телерадіокомпанії. Сюжети будуть робитися по найбільше актуальним на даний момент темам з життя міста і органів місцевого самоврядування (методика вибору тем описана у праці [45]). Як правило, планування сюжетів буде здійснюватися на майбутній тиждень (крім сюжетів, прив'язаних до святкових та інших знаменних дат календаря). Доцільно при підготуванні телевізійних сюжетів виходити з того, що робота мера Луганська повинна бути пов'язана з позитивною соціально-економічною інформацією, а в проблемних випадках - з показом спроможності мера ефективно вирішувати проблеми, які стоять перед містом;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       підготовка авторських передач на телеканалах за участю посадових осіб місцевого самоврядування (Луганський міський голова, секретар Луганської міської ради, заступники Луганського міського голови, інші посадові особи). Ці передачі повинні носити або аналітично-оглядовий, або проблемно-розв`язальний характер з обов'язковим показом спроможності мера й інших посадових осіб місцевого самоврядування ефективно управляти містом.</p>


<p>


Передбачається, що за участю Луганського міського голови протягом 2008 року будуть виходити в ефір телевізійні передачі: “Діалог на задану тему” на каналі Луганського кабельного телебачення, “Діалог з мером” на каналі компанії ІРТА, “Спитай у влади” на каналі Луганської державної телерадіокомпанії.</p>


<p>


Оптимальна періодичність цих передач (у тому числі і з  точки зору витрат на їх фінансування) - один раз на два тижні на кожному з телевізійних каналів. Планування цих передач здійснюється на місяць уперед, теми передач визначаються заздалегідь;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       участь мера та інших посадових осіб у передачах новин на луганських телеканалах (наприклад, на телеканалі Луганське кабельне телебачення у передачі “Великі вісті”, яка виходить у двадцятій годині вечора щоп`ятниці і повторюється вранці у суботу). Бажано, щоб ці передачі носили характер коротких і чітких коментарів посадових осіб місцевого самоврядування по самих злободенних проблемах. Планування таких передач буде здійснюватися щомісячно з щотижневим коригуванням;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       коментарі та інтерв'ю для нелуганських телерадіоканалів (1-ий національний канал, канали “1+1”, ICTV та інші). Це потрібно для оперативного висвітлення тих або інших подій. Планування роботи здійснюється щотижня. Проте, можливі позапланові коментарі по “найгарячішім” питанням;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       прямі ефіри за участю мера і посадових осіб Луганської міської ради, у тому числі з можливістю вести прямий діалог з луганчанами прямо на вулицях міста. Планується проводити такі заходи не рідше одного разу в квартал. Як свідчить досвід, така форма спілкування особливо ефективна під час святкових масових гулянь (хоча корисними є і звичайні “робочі” зустрічі);</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       інтерактивні опитування громадської думки по актуальним питанням міського життя за допомогою телефонних дзвінків громадян на студії телевізійних каналів. Як показує набутий досвід роботи, при співробітництві з телевізійними каналами бажано планувати такі опитування на місяць вперед з можливістю щотижневого їх коригування. Деякі опитування можуть носити прихований агітаційний характер. Наприклад, якщо задається питання “Чи підтримуєте Ви рішення Луганського міського голови призупинити розміщення рекламних щитів великого розміру на центральних вулицях міста Луганська?”, результат, вочевидь, буде позитивний, оскільки за теперішнього стану реклами на вулицях міста таке рішення емоційно підтримає більшість луганчан.</p>


<p>


При плануванні висвітлення роботи Луганського міського голови, Луганської міської ради і її виконавчих органів у 2008 році пропонується вирішити і деякі загальні проблемні питання: </p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       потрібно підсилити службу телеінформації Луганської міської ради у кадровому відношенні;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       бажано закріпити за службою телеінформації машину з водієм для оперативного супроводу поїздок мера та інших посадових осіб. Варто також передбачити, що частина поїздок може мати характер відряджень як по Луганській області, так і по Україні.</p>


<p>


Заплановано і бюджетне фінансування напрямку: на телебачення і радіо в бюджеті на 2008 рік виділяється 225 тисяч гривень.  </p>


<p>


 </p>


<p>


б) Радіо.</p>


<p>


Використання провідного Міського радіо (міська радіомережа).</p>


<p>


Технологію використання радіоканалів досить детально описано у праці [17]. Доцільно буде розміщати на такому радіо щотижневу п'ятихвилинну програму під назвою “Відповідь мера”, під час якої висвітлювати одну з актуальних тем міського життя. Програма, як правило, буде монтуватися в записі. Розпочати випуск такої програми планується з другого кварталу 2008 року.</p>


<p>


Фінансування напряму: у рамках одного фінансового потоку з обласним телебаченням (Луганська державна телерадіокомпанія, оскільки саме Міське радіо не має юридичної особи і є структурою обласного телебачення).</p>


<p>


 </p>


<p>


Використання FM - радіостанцій.</p>


<p>


Як показує досвід, на таких радіостанціях доцільно розміщати дуже коротку інформацію (2-4 речення інформаційної спрямованості). Детально технологію описано, наприклад, у праці [49].</p>


<p>


Програми висвітлення роботи Луганського міського голови, Луганської міської ради і її виконавчих органів носять оперативний характер, плануються щотижня на наступний тиждень або в разі потреби.</p>


<p>


Фінансування: позабюджетні джерела (або “інформаційний взаємозалік” - комунікаційні служби Луганської міської ради дають радіостанціям інформацію загальноміського характеру, вони розміщають її в ефірі).</p>


<p>


Початок роботи за напрямком: практично з 1 січня 2008 року.</p>


<p>


 </p>


<p>


II. Засоби в мережі Інтернету.</p>


<p>


а) Власний сайт Луганської міського голови і Луганської міської ради.</p>


<p>


З 1 липня 2006 року почав свою роботу оновлений сайт Луганської міської ради. Тільки з 1 липня по 31 грудня 2006 року на ньому розміщено 286 матеріалів різного характеру (більшість – новини, матеріали про практичну роботу посадових осіб міського самоврядування). В останні два місяці минулого року розміщувалося до 3 - 5 матеріалів – новин щодня. Приблизно 20 відсотків матеріалів висвітлюють безпосередньо роботу Луганського міського голови.</p>


<p>


З 1 січня 2008 року рекомендовано ввести застосування системи “м'якої пропаганди” у новинах, повідомленнях прес-служби і статтях: у тексті, присвяченому практично будь-якій події, буде цитування висловлювань мера, або його загальна оцінка тих або інших проблем і подій. Ці цитати й оцінки рекомендовано ставити наприкінці матеріалів, оскільки саме фінальна частина інформаційних матеріалів запам'ятовується краще. Крім того, більшій кількості матеріалів – новин будуть даватися заголовки з “персоніфікацією” (наприклад, замість “Сесія Луганської міськради прийняла рішення прибрати ігрові автомати за межі міста” можна написати так: “Мер міста: “Одноруких бандитів” у Луганську більше не буде”).</p>


<p>


На сайті Луганської міської ради працює розділ “Приймальня мера” - розділ відповідей на запитання городян. За жовтень - грудень розміщено 179 відповідей на отримані запитання. Термін надання відповідей - до десятьох днів. Роботу в оперативному режимі рекомендовано продовжити і в цьому році.</p>


<p>


З січня 2008 року на сайті пропонується ввести рубрику “Робота Луганського міського голови” - помісячний опис роботи мера на основі аналізу інформацій, які були розміщені на сайті і в пресі протягом останнього місяця.</p>


<p>


На фінансування міського сайту (на оплату за хостінг і на оперативну модернізацію) у 2008 році заплановано виділити з бюджету 12 тисяч гривень.</p>


<p>


 </p>


<p>


б) Інші сайти у мережі інтернету.</p>


<p>


Крім міського сайту, інформація про роботу Луганської міської ради і її виконавчих органів у постійному режимі розміщається на сайтах місцевих інформаційних агенцій. На 2008 рік рекомендовано укласти угоди з 2-3 основними сайтами Луганщини на “дзеркальне” розміщення матеріалів з життя міста та органів місцевого самоврядування з коментарями позитивного характеру, які пропонується давати силами аналітичних відділів інформаційних агенцій.</p>


<p>


Приблизно з другого кварталу рекомендовано ініціювати обговорення найбільш гострих міських проблем на форумах луганських та інших сайтів для виявлення громадських настроїв і додаткового інформування населення. </p>


<p>


Приблизно раз у квартал рекомендовано запланувати проведення інтернет-прес-конференцій Луганського міського голови.</p>


<p>


У 2008 році запропоновано за допомогою електронної пошти  організувати підписку на збірники новин, постанов і рішень  Луганської міської ради для всіх бажаючих юридичних і фізичних осіб (за основу взято технологію з праці [23]).</p>


<p>


 </p>


<p>


III. Друковані засоби масової інформації.</p>


<p>


Планується, що у 2008 році матеріали про роботу Луганського міського голови і Луганської міської ради будуть щотижня публікуватися в друкованих засобах масової інформації: газеті Луганської міської ради “Життя Луганська” і комерційних незалежних газетах “Ракурс-плюс”, “ХХІ сторіччя”, “Експрес – новини” та інших. Рекомендовано для розміщення матеріалів Луганської міської ради використати практично всі друковані видання, які видаються в місті, за винятком тільки відверто розважальних, газет – телепрограм і газет комерційної реклами (рекомендації з використання друкованих ЗМІ викладено у праці [34]).</p>


<p>


Форми роботи, які пропонується використовувати для реалізації програми висвітлення діяльності Луганського міського голови, Луганської міської ради і її виконавчих органів:</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       публікація розпоряджень Луганського міського голови, рішень Луганської міської ради і виконавчого комітету Луганської міської ради. Частина розпоряджень мера може публікуватися одночасно з його невеликим за обсягом коментарем у вигляді короткого інтерв'ю;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       публікація регуляторних актів для обговорення їх населенням. Тут також рекомендовано супроводжувати матеріали коментарями посадових осіб місцевого самоврядування з числа безпосередніх розробників регуляторних актів;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       інші матеріали про роботу Луганського міського голови, Луганського міської ради і виконавчих органів Луганської міської ради. З початку березня рекомендовано ввести в газеті “Життя Луганська” рубрики “Спитай у мера” (коротка стаття по якійсь актуальній проблемі з життя міста з фотографією мера).  Приблизно один разом на місяць у ЗМІ запропоновано розміщувати велику статтю Луганського міського голови по актуальним соціально-економічним темам (з аналітикою або оглядом тієї або іншої проблеми);</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       матеріали про роботу депутатських фракцій і груп, окремих депутатів. Рекомендовано закріпити за цією ділянкою роботи одного з журналістів газети “Життя Луганська” і журналіста газети “ХХI сторіччя” для більш оперативної взаємодії з депутатським корпусом;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       оглядові статті про роботу Луганської міської ради. Пропонується у 2008 році поступово вийти на публікацію аналітичних статей про ефективність роботи міської ради і її виконавчих структур;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       аналітичні статті з проблем міського життя. В цих статтях треба показати, насамперед, позитивні зміни у розвитку територіальної громади міста, у вирішенні конкретних соціально-економічних проблем;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       статті й інтерв'ю посадових осіб у 2008 році рекомендовано використовувати набагато ширше, ніж у попередні роки: щотижня планується розміщувати один – два матеріали такого типу в міських ЗМІ;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       у цьому році рекомендовано розпочати публікацію матеріалів про органи та організації, які формально не пов'язані з Луганською міською радою, але займаються разом з нею реалізацією конкретних міських програм розвитку (товариства самоорганізації населення, організації співвласників багатоквартирних домів та ін.);</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       публікація роз'яснень і оголошень управлінь, відділів та інших структур Луганської міської ради. Цю роботу планується значно поширити, особливо у наданні населенню міста конкретної соціально-побутової інформації (наприклад, про порядок призначення субсидій у місті, про порядок перерахунку за неотримані комунальні послуги, тощо).</p>


<p>


Доцільно у всіх зазначених вище публікаціях вести «м'яку пропаганду»: цитувати думки і висловлювання мера з того або іншого питання. Паралельно у 2008 році передбачається збільшити публікацію в газеті Луганської міської ради “Життя Луганська” гострих проблемних матеріалів, одночасно показуючи, як ці проблеми вирішуються. Технологію такої пропаганди досить повно описано у праці [44]. </p>


<p>


Планування матеріалів для друкованих ЗМІ рекомендується вести за такою схемою:</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       попередньо на рік плануються обов`язкові матеріали (поздоровлення міського голови зі святами, тематичні виступи);</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       помісячно плануються матеріали оперативного напрямку (інтерв`ю з певних проблем, аналітичні і оглядові статті);</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       є можливість потижневого корегування планів.</p>


<p>


Фінансування напрямку рекомендовано в 2008 році здійснити на загальну суму 381 тисяча гривень. Це дасть можливість працювати з газетою Луганської міської ради “Життя Луганська”: 100 тисяч гривень - пряме фінансування згідно діючого законодавства України (на поліграфічні витрати, комунальні послуги та ін.), 120 тисяч гривень - фінансування безпосереднього висвітлення діяльності Луганської міської ради і її виконавчих органів в газеті.</p>


class="book"><p>


Для роботи з іншими друкованими ЗМІ запропоновано передбачити у бюджеті 2008 року  161 тисячу гривень. Робота буде вестися з основними тиражними газетами у місті Луганську: “Ракурс – плюс” (тираж основного випуску (щосереди) 17 тисяч примірників, допоміжного (щосуботи) – п`ять тисяч примірників), “ХХI сторіччя” (тираж 15 тисяч), “Вечірній Луганськ” (тираж 8,5 тисяч), “Молодогвардієць” (тираж 9 тисяч), “Експрес-новини” (загальний обласний тираж 66 тисяч примірників, у Луганську щотижня розповсюджується близько 10 тисяч) та ін. У кожній з цих газет передбачається виділяти приблизно другу - третю частину друкарської площі сторінки формату А3 у кожному номері під матеріали Луганської міської ради.</p>


<p>


 </p>


<p>


 </p>


<p>


 </p>


<p>


IV. Пряме спілкування з засобами масової інформації.</p>


<p>


У 2008 році рекомендовано запланувати активну працю комунікаційних служб Луганської міської ради і по цьому напрямку. Оскільки в Луганській міській раді немає спеціальної акредитації для представників засобів масової інформації, робота з журналістами як і раніше буде вестися у практично вільному режимі, тобто у режимі відкритого доступу засобів масової інформації до інформаційних джерел (посадових осіб місцевого самоврядування, друкованих матеріалів Луганської міської ради та ін.). </p>


<p>


Форми роботи на цьому напрямку рекомендовано використовувати такі:</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       прес-конференції. Запропоновано проводити щоквартальні прес-конференції Луганського міського голови. Рекомендовано частіше, не менше ніж один раз на квартал, проводити виїзні прес-конференції для журналістів на різноманітні комунальні об'єкти, щоб представники ЗМІ могли на власні очі побачити практичну роботу міської влади;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       зустрічі мера з редакторами найбільших і найбільш популярних міських газет. Рекомендовано проводити приблизно один раз у квартал - загальні зустрічі, і в робочому порядку - індивідуальні зустрічі з редакторами і засновниками ЗМІ;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       рекомендовано проводити щотижня по четвергах брифінги і прес-конференції. Якщо необхідно, то можуть бути проведені і цільові брифінги по конкретній проблемі вже поза загальним розкладом;</p>


<p style="margin-left:54.0pt;">


-       пряме спілкування з мером і посадовими особами Луганської міської ради у формі інтерв'ю – рекомендовано проводити у міру необхідності або за необхідності висвітлити діяльність міської ради у певні моменти (якісь події, свята, тощо). </p>


<p>


Планування напрямку рекомендовано вести на рік (загальне тематичне планування) і на місяць з потижневим оперативним коригуванням.</p>


<p>


Фінансування напрямку: позабюджетне (замовлення цільового інтерв'ю або публікацій журналістів рекомендовано вести в індивідуальному порядку) або без фінансування (щодо проведення брифінгів і прес-конференцій).</p>


<p>


 </p>


<p>


V. Сфера прийняття управлінських рішень.</p>


<p>


За останні декілька років багато в чому істотно змінився стиль і порядок прийняття рішень органами місцевого самоврядування, про що докладніше можна дізнатися з праці [20]. Наприклад, збільшилася більш, ніж у два рази кількість рішень, що втілюються у життя шляхом прийняття регуляторних актів. Загальний механізм ухвалення рішення виглядає так: спочатку в пресі публікується регуляторний акт і надається строк в один місяць на подачу членами територіальної громади доповнень і поправок до нього. Потім на сесії Луганської міської ради або на засіданні виконавчого комітету Луганської міської ради з урахуванням поправок і зауважень, що надійшли, приймається остаточне рішення. Це рішення потім знову публікується в засобах масової інформації - вже в готовому вигляді.</p>


<p>


На майбутнє рекомендовано підключити до обговорення регуляторних актів депутатські комісії, вести відстеження і публікувати у пресі результативність регуляторних актів. Крім того, згідно з законом “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” рекомендується щорічно заслуховувати звіт Луганського міського голови про здійснення державної регуляторної політики виконавчими органами Луганської міської ради і щорічно публікувати ці звіти у засобах масової інформації.</p>


<p>


З 2008 року рекомендовано до будь-якого значного управлінського рішення в інтересах усієї територіальної громади додавати обов'язковий коментар Луганського міського голови і робити розсилку цих коментарів по електронним і друкованим засобам масової інформації.</p>


<p>


 </p>


<p>


VI. Масові заходи.</p>


<p>


Громадські слухання.</p>


<p>


За минулі півроку (з прийняттям статуту Луганської територіальної громади 5 вересня 2006 року) громадські слухання стали практично нормою роботи Луганської міської ради. За цей період проведено чотири громадських слухання за темами житлово-комунальних проблем міста. </p>


<p>


Рекомендовано у 2008 році спланувати  щомісячне проведення громадських слухань по конкретним проблемам і максимально широко висвітлювати їх у засобах масової інформації.</p>


<p>


Крім власне комунікативних результатів, громадські слухання можуть дати і деякий соціально-економічний ефект. Так, за результатом громадських слухань 19 жовтня 2006 року розпорядженням Луганського міського голови  було створено громадську робочу групу, яка вперше в новітній історії Луганська провела незалежний економічний аналіз тарифів на комунальні послуги в місті і видала свої рекомендації щодо порядку перерахунку тарифів і змісту угод на комунальне обслуговування населення.</p>


<p>


 </p>


<p>


“Круглі столи” політичних партій і громадських організацій.</p>


<p>


З 2002 року по теперішній час у Луганській міській раді проведено 53 засідання “круглого столу” політичних партій і громадських організацій. У 2008 році рекомендовано проводити такі засідання щомісячно по соціально-економічній і політичній тематиці, пов'язаної з роботою органів місцевого самоврядування в Луганську. Крім того, планується проводити “круглі столи” і на прохання політичних партій і громадських організацій.</p>


<p>


 </p>


<p>


Спільні заходи з громадськими організаціями.</p>


<p>


Минулого року в практику роботи Луганської міської ради вперше увійшло проведення спільних заходів з громадськими організаціями по цільових напрямках, пов'язаним з роботою місцевого самоврядування в Луганську. Тільки по лінії співпраці з Асоціацією міст України проведено 14 заходів і семінарів. </p>


<p>


Цю роботу передбачається продовжити й у 2008 році. За допомогою прямих візитів Луганського міського голови до міст області  пропонується під кінець року охопити діяльністю Асоціації міст України всі міста і райони області.</p>


<p>


У 2008 році рекомендовано продовжити активну роботу Луганської міської ради по проблемам житлово-комунального господарства з такими громадськими організаціями, як  «Політсоціум» і “Організація власників житла”. Ця робота має не тільки інформаційно-комунікативне значення, але й практичне: наприклад, на початку 2007 року громадським центром політично-соціальних досліджень “Політсоціум” у співпраці з виконавчими органами Луганської міської ради підготовлено “Стратегію розвитку конкурентного ринкового середовища у сфері житлово-комунальних послуг в місті Луганську”.</p>


<p>


Для роботи з Товариствами самоорганізації населення і товариствами співвласників багатоквартирних будинків рекомендовано створити у структурі Луганської міської ради спеціальний профільний відділ і розробити цільову програму інформування і навчання населення з питань створення громадських об`єднань цього типу.</p>


<p>


 </p>


<p>


Громадська палата й інші консультативні органи.</p>


<p>


Передбачається, що відповідно до Статуту територіальної громади м.Луганська в першому кварталі 2008 року буде створено громадську консультативну палату. На відміну від громадської ради, яку було створено влітку 2005 року при голові Луганської обласної державної адміністрації, Луганська громадська палата буде формуватися за принципом добровільності входження громадських суб`єктів до неї (до обласної громадської ради її учасники були відібрані рішенням тодішнього голови держадміністрації).</p>


<p>


Цього року рекомендовано продовжити роботу з іншими консультативними органами: радою старійшин, радою молодіжних організацій, радою ветеранів, міською жіночою радою та ін. Технологію підготовки подібних заходів описано у праці [57]. </p>


<p>


 </p>


<p>


Проведення інших масових заходів.</p>


<p>


Насамперед,  інформаційну і комунікаційну складову будуть нести  у собі  цільові зустрічі з ветеранами, “афганцями”, чорнобильцями, іншими соціальними категоріями громадян, які рекомендовано проводити протягом 2008 року. Інформаційна складова є також у проведені в місті масових свят - День міста, День Перемоги, Новий рік та ін. Тут теж буде практикуватися пряме спілкування з городянами Луганського міського голови та інших представників Луганської міської ради.</p>


<p>


Ще одною формою безпосереднього спілкування з луганчанами в 2008 році рекомендовано зробити періодичні провідини мером та іншими посадовими особами Луганської міської ради підприємств і організацій, зустрічі з трудовими колективами і керівниками підприємств, установ і організацій (технологію проведення таких зустрічей описано у праці [42]).</p>


<p>


Як припустима форма інформаційної і комунікаційної роботи в 2008 році розглядається і проведення загальноміських мітингів і сходів по різноманітних питаннях міського життя (за потребою) [61].</p>


<p>


 </p>


<p>


VII. Комунікаційні засоби зі зворотнім зв'язком.</p>


<p>


Звернення громадян.</p>


<p>


У Луганську міську раду з листами і заявами звертається приблизно  одна тисяча луганчан щомісяця. Як правило, на звернення городян відповіді даються у встановлені законом терміни. Значна частина відповідей на звернення  підписується від імені Луганської міського голови (більш детально технологію консультування населення через звернення громадян описано у праці [26]. </p>


<p>


Бажано, щоб у 2008 році збільшилася кількість відповідей за підписом Луганського міського голови, по яких відбулося рішення питань по піднятим городянами проблемам. </p>


<p>


 </p>


<p>


Засоби телефонії.</p>


<p>


У якості “м'якої пропаганди” можна використовувати і періодичні телефонні опитування городян по актуальних соціально-економічних проблемах. Технологію таких засобів описано у працях [60, 56] .</p>


<p>


 </p>


<p>


 </p>


<p>


 </p>


<p>


 </p>


<p>


Опитування громадської думки.</p>


<p>


Рекомендовано проведення щоквартального опитування громадської думки силами управління з питань внутрішньої політики Луганської міської ради і залучених організацій (детальний розгляд цієї технології зроблено у праці [46]). </p>


<p>


З використанням позабюджетних джерел фінансування можуть бути замовлені соціологічні опитування в інших організацій.</p>


<p>


 </p>


<p>


VIII. Комунікаційні можливості з використанням рекламних засобів.</p>


<p>


Використання соціальної реклами.</p>


<p>


Це теж одна з форм спілкування з населенням міста. Для цих цілей рекомендовано використовувати бігборди, лайт-бокси, плакати і листівки. Докладніше цей метод описано у праці [52].</p>


<p>


Крім того, дуже ефективними є відео- і аудіоролики соціального спрямування. Наприклад, вже у січні за рекомендацією автора даного дослідження було створено відеоролик для активізації процесу платежів населення за отримані комунальні послуги.</p>


<p>


 </p>


<p>


Використання листівок і буклетів.</p>


<p>


Для вирішення питань доведення певної соціальної інформації до населення міста рекомендовано використовувати листівки і буклети з соціальною інформацією (більш детально технологію описано в праці [27]). Наприклад, у грудні 2006 – січні 2007 року саме листівки було використано для інформування членів територіальної громади Луганська про спрощення системи отримання субсидій на платежі за комунальні послуги.</p>


<p>


Використання листівок і буклетів дозволяє розповсюджувати інформацію цільовим методом: чи на обмеженій території, чи для вибраної за певним критерієм групи населення (наприклад, серед пенсіонерів, якщо річ йде про вирішення проблем людей похилого віку). Технологія детально представлена у праці [28]. </p>


<p>


 </p>


<p>


Використання інших видів поліграфічної і презентаційної продукції.</p>


<p>


Методи щодо використання інших видів поліграфічної і презентаційної продукції досить детально описані у праці [31]. </p>


<p>


Для вирішення проблеми комунікацій між органами місцевого самоврядування рекомендовано використовувати і книги.</p>


<p>


За допомогою книг можна передати великий обсяг інформації. Рекомендовано у майбутньому видати масовим тиражем (не менш, ніж 10 тисяч примірників) статут територіальної громади міста Луганська,  посібники для інформаційного забезпечення успішної роботи малого і середнього бізнесу в Луганську, тощо.</p>


<p>


Книги можуть бути використані і для святкового привітання певної категорії населення. Так, у Луганську з 1995 року до Дня знань 1 вересня традиційно видається спеціальний луганський буквар, у якому дітям у спрощеній ігровій формі розповідається історія міста Луганська. Ця книга на першій сторінці містить привітання Луганського міського голови. Таку практику рекомендовано продовжити і надалі.</p>


<p>


Ще одним різновидом комунікативного зв`язку є створення презентаційних та інформаційних фільмів про місто Луганськ, його проблеми і шляхи їх вирішення. Цю роботу рекомендовано продовжити і майбутньому.</p>


<p>


 </p>





ВИСНОВКИ


<p align="center">


 </p>


<p>


У цій роботі виконано дослідження сучасного стану системи зв`язків з громадськістю на рівні органів місцевого самоврядування і територіальної громади і запропоновано деякі напрями покрашення роботи комунікаційних служб органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади.  </p>


<p>


В першому розділі узагальнено основні теоретичні питання щодо визначення таких понять, як “громадянське суспільство” і “громадськість” в Україні на сучасному етапі її розвитку. Розкриті співвідношення між державою і суспільством, між владою і народом, органами місцевого самоврядування і територіальною громадою. Визначено поняття “громадськість”,   під яким запропоновано розуміти  велику групу або групи чи широкі верстви людей, які об`єднанні за різними ознаками: територією, матеріальним становищем, місцем проживання, інтересами, тощо.</p>


<p>


Розглянуто характерні риси сучасного громадянського суспільства, його ознаки і зміст. Розкрито структуру сучасного громадянського суспільства, яку можна представити у вигляді п'яти основних систем, що відображають відповідні сфери життєдіяльності громадянського суспільства. Це соціальна, економічна, політична, духовно-культурна й інформаційна системи.</p>


<p>


Детально викладено і стан реальної побудови громадянського суспільства і його структур в Україні на сучасному етапі. Зроблено висновок, що цей процес, який почався у нашій державі п`ятнадцять років тому, ще далекий від завершення і громадянське суспільство в Україні робить тільки свої перші кроки. Хід побудови громадянського суспільства в Україні навряд чи буде тотожним тим схемам, за якими створювалося громадянське суспільство в розвинутих демократичних країнах світу. В цій дослідницькій роботі встановлено особливості розвитку громадянського суспільства в Україні за останні півтора десятиліття – після проголошення незалежності України – з точки зору розбудови ефективної системи зв`язків з громадськістю.</p>


<p>


 Розглянуто сучасний стан системи зв`язків з громадськістю в Україні в цілому і на місцевому рівні зокрема. Надано теоретичне визначення системи зв`язків з громадськістю на рівні органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади. </p>


<p>


На думку автора роботи, система зв'язків з громадськістю є насамперед складовою частиною загальної теорії комунікацій. Тому її розглянуто з погляду саме загальної теорії комунікацій, а не тільки як власне систему інформування населення з боку органів влади чи систему побудову іміджу органів влади в очах жителів міст і регіонів. </p>


<p>


Зроблено висновок, що найбільш прийнятним для сучасної України є програмний спосіб побудови системи зв`язків з громадськістю. Запропоновано також класифікацію за видами всієї інформації, що її постачають комунікаційні служби для задоволення інформаційних потреб членів територіальної громади. </p>


<p>


Зроблено висновок про доцільність побудови ефективної системи зв'язків з громадськістю методом розділення самого процесу побудови системи на окремі етапи.</p>


<p>


У другому розділі дана оцінка чинного законодавства України з погляду створення на її основі ефективної системи зв`язків з громадськістю. З огляду на виконаний вище аналіз, можна зробити висновок, що на нинішньому етапі розвитку суспільства в Україні перелік існуючих законодавчих актів є достатнім для розбудови ефективної системи суспільних комунікацій. Питання полягає тільки в тому, наскільки повно буде використовуватися існуюча система законодавчих актів для побудови реальних зв`язків з громадськістю органів державної влади на місцях і органів місцевого самоврядування.</p>


<p>


На прикладі Луганської міської ради і її виконавчих органів проаналізовано ступінь готовності органу місцевої влади до ефективних комунікацій з громадськістю. Визнано, що сучасна система управління в органах місцевого самоврядування поки що не відповідає ні принципам побуди ефективної системи комунікацій між місцевою владою і територіальною громадою, ні в цілому стратегічному курсу України до демократії та європейських стандартів належного врядування.</p>


<p>


Наведені у другому розділі роботи висновки переконливо свідчать про необхідність істотного реформування керівництва персоналом в управлінській діяльності з огляду на розбудову у найближчій перспективі ефективної системи зв`язків з громадськістю. Специфіка керівництва персоналом як управлінської діяльності в умовах сучасної України полягає в тому, що таке реформування треба проводити одночасно з власне управлінською діяльністю керівника того чи іншого підрозділу у системі виконавчих органів місцевого самоврядування. І вагомою частиною в реформуванні управлінської діяльності в органах місцевої влади і органах місцевого самоврядування повинна стати побудова дієвої системи зв`язків з громадськістю.</p>


<p>


У цій дослідницькій роботі проведено аналіз сучасних європейських моделей комунікативної взаємодії органів місцевої влади і громадськості. Зроблений  аналіз двох найвідоміших в Європі концепцій інформаційного обміну між органами місцевого самоврядування та територіальними громадами – стокгольмської та яломітської - дозволяє зробити висновок, що вони обидві не є ідеальними і не можуть штучно, без значних модифікацій переноситися на український ґрунт. Цього не можна робити навіть зважаючи на те, що проблема відкритості та громадського контролю над органами державної влади та органами місцевого самоврядування є нагальною потребою саме під час їх глибокої трансформації суспільства і зараз знаходиться у центрі уваги і держави, і значної частини населення.</p>


<p>


З огляду на цей висновок, констатовано: для українського суспільства потрібна власна система комунікацій між владою і народом, між органами місцевого самоврядування і територіальною громадою. Тому для розбудови «української моделі» зв`язків з громадськістю автор даного дослідження пропонує використати розгорнуту систему збору і аналізу інформації і систему прямих і зворотних комунікаційних зв`язків.</p>


<p>


У третьому розділі вироблено практичні рекомендації щодо розбудови ефективної системи зв`язків з громадськістю на рівні органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади. За принципами функціонування комунікаційних служб у системі прямих і зворотних зв`язків детально сформульовано функції складових структур служб по громадським зв'язкам та інформації Луганської міської ради – комунікаційних служб. </p>


<p>


Вироблено рекомендації щодо основних методів діяльності служб по громадським зв'язкам та інформації (комунікаційних служб) Луганської міської ради: робочих зустрічей з керівниками засобів масової інформації і журналістами, проведення прес-конференцій та брифінгів, змісту інформаційних повідомлень, тощо.</p>


<p>


На закінчення розділу досить детально розроблено пропозиції щодо висвітлення у 2008 році діяльності Луганського міського голови, Луганської міської ради та її виконавчих органів за програмним методом на основі соціального моніторингу і системи прямих і зворотних комунікаційних зв`язків.</p>


<p align="center">


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ</p>


<p align="center">


 </p>


<p>


1. Конституція України: Прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 12 с.</p>


<p>


2. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада  1992 р. № 2782-ХII</p>


<p>


3. Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. № 236/96 – ВР // ВВР України. – 1996. - № 22. – Ст.125.</p>


<p>


4. Закон України «Про інформаційні агентства» від 28 лютого  1995 р. № 74/95-ВР</p>


<p>


5. Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня  1992 р. № 2657-ХII</p>


<p>


6. Закон України "Про міс­цеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. № 280/97 – ВР // ВВР України. – 1997. - № 24. – Ст.170.</p>


<p>


7. Закон України “Про органи самоорганізації населення” від 11 липня  2001 р. № 2625 – III // ВВР України. – 2001. - № 48. – Ст.254.</p>


<p>


8. Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від 23 вересня  1997 р. № 539/97-ВР</p>


<p>


9. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня  2001 р. № 2493-III // ВВР України. – 2001. - № 33. – Ст.175.</p>


<p>


10. Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 р. № 93 – IV // ВВР України. – 2002. - № 40. – Ст.290.</p>


<p>


11. Закон України “Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня  1993 р. № 3759-ХII</p>


<p>


12. Конвенція «Про захист прав та основних свобод людини», підписано 4 листопада 1950 року і ратифіковано 17 липня 1997 року (Закон України № 475/97 – ВР).</p>


<p>


13. Рішення виконавчого комітету Луганської міської ради «Про деякі питання щодо висвітлення діяльності Луганської міської ради та її виконавчих органів у засобах масової інформації» від 30 серпня 2006 р. № 219 // Луганское время. – 2006. - № 25. – Ст. 26.</p>


<p>


14. Бабкіна О.В. Держава і громадянське суспільство: комунікативні аспекти і протиріччя третього тисячоліття // PR в органах державної влади та місцевого самоврядування: Моногр. – Київ – Сімферополь.: МАУП, 2003. – С. 8 – 24.</p>


<p>


15. Баронін А.С. Аналіз і прогноз у політиці та бізнесі. - К.: Видавець Паливода А.В., 2005. – С. 45 – 50.</p>


<p>


16. Бронштейн Я.Н. Отговорковедение – секретное оружие чиновника. – Симферополь.: ИД «Квадранал», 2005. – С.100 – 107.</p>


<p>


17. Вуйма А. Черный PR. – СПб.: БХВ-Петербург, 2005. – С. 194 – 195.</p>


<p>


18. Грин Р. 48 законов власти: Пер. с англ. – М.: Рипол-Классик, 2001. – С.231 – 242.</p>


<p>


19. Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: Навч.-метод. посіб. – К.: МАУП, 2001. – 127 с.</p>


<p>


20. Бебик В.М. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматись на політичному Олімпі. - К.: Абрис, 1993. – 119 с.</p>


<p>


21. Березовский В.Н., Кротов Н.И. Неформальная Россия. – М.: Молодая гвардия, 1990. – С.3 –5.</p>


<p>


22. Болбат Т.В., Халимова Е.Б. и др. Донецкая область: политические партии, движения, общественные организации. – Донецк.: Лебедь, 1994. – С.3 – 5.</p>


<p>


23. Борисов В.Л. Технологии рекламы и PR. – М.: Издательско-торговый дом  «Гранд», 2001. - С. 146 – 154.</p>


<p>


24.  Душин И., Сысун А. и др. Выборы: технологии избирательных кампаний. – Х.: РА, 1998. – 78 с. </p>


<p>


25. Зельницкий А., Удовенко П. Політичні партії і вибори. – К.: Гарант квалі, 2003. – С. 18 – 26.</p>


<p>


26. Землянов В.М. Основы сыскного ремесла. – Минск.:Харвест, 2004. – С. 235 – 239.</p>


<p>


27. Иванова К.А. Копирайтинг – секреты составления рекламных и PR-текстов. - СПб.: Питер, 2005. – 43 с.</p>


<p>


28. Карпов В.Г. Путь к победе. – К.: Выборы-99, 1999. – 9 с.</p>


<p>


29. Ковлер А.И. Избирательные технологии: российский и зарубежный опыт. – М.: Институт государства и права РАН, 1995. – 6 с.</p>


<p>


30. Колосок О.В. Структура і функції паблік рилейшнз органів державного управління у технології формування позитивного іміджу // PR в органах державної влади та місцевого самоврядування: Моногр. – Київ – Сімферополь.: МАУП, 2003. – С. 42 – 55.</p>


<p>


31. Комісаренко С. План-графік основних заходів передвиборчої кампанії. – К.: Вибори-99, 1999. – С. 39 – 42.</p>


<p>


32. Королько В.Г. Основи пабік рілейшнз: Посібник. – К.: Інститут соціології НАН України, 1997. - 65 с.</p>


<p>


33. Кошелюк М.Е. Технология политических выборов. – СПб.: Питер, 2004. - С. 230 – 231.</p>


<p>


34. Крысько В. Секреты психологической войны. – Минск.: Харвест, 1999. - С.224 – 229.</p>


<p>


35. Куйбіда В.С. PR як умова успішного фукнкціонування органів місцевого самоврядування // PR в органах державної влади та місцевого самоврядування: Моногр. – Київ – Сімферополь.: МАУП, 2003. – С. 153 – 167.</p>


<p>


36. Кучерів І., Одарич С. Шлях до перемоги: технологія виборчої кампанії. – К.:Демократичні ініціативи, 1993. – С. 12 – 20.</p>


<p>


37. Лаптинский М., Тарасов А. и др. Чикаго - 1886, Новочеркасск – 1962, Луганск – 1998. – К.: Стилос, 2002. – С.52 – 55.</p>


<p>


38. Лісничий В.В., Грищенко В.О. та ін. Сучасний виборчий PR. – Северодонецьк: Видавничий дім “Еврика”, 2001. – С.13 – 15. </p>


<p>


39.  Лукашев А.В., Понедилко А.В. Черный PR. - СПб.: Издательский дом “Бизнес-пресса”, 2002. – С. 52- 60.</p>


<p>


40. Макаревич Э. Политический сыск. – М.: Алгоритм, 2002. – С.173 – 227.</p>


<p>


41. Марков С. PR в России больше чем PR. – М.: Астрель –АСТ, 2001. – С. 57 – 87.</p>


<p>


42. Медіна Л., Лавриненко В. та ін. Як перемогти на виборах. – К.: Центр соц.-пол. технолог., 1997. – 19 с. </p>


<p>


43. Мехлер Г. Власть и магия PR: Пер. с нем. – СПб.: Питер, 2004. – С. 27-28.</p>


<p>


44. Миронов А.С. Раздувай и властвуй. – М.: Добросвет, 2001. – С. 100 -114 .</p>


<p>


45. Михайлов А., Романов Ю. Обитатели миража. – М.: Олма-пресс, 2002. – С. 202 – 206.</p>


<p>


46. Нельсон Б., Экономи П. Искусство управлять. – К.: Диалектика, 1997. – С.158 – 159.</p>


<p>


47. Ольшанский Д.В. Политический PR. – СПб.: Питер, 2003. - 87 с. </p>


<p>


48. Плеханов С.М. Как делается президент. - М.: Прогресс, 1985. – С. 289 – 291.</p>


<p>


49. Почепцов Г. Имидж-мейкер. - К.: Рекламное агентство Губерникова, 1995. – 133 с.</p>


<p>


50. Почепцов Г.Г. Как становятся президентами. – К.: Знання, 1999. -С.245 – 258.</p>


<p>


51. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии двадцатого века. – К.: Рефл-бук, 2001. - С. 110 – 118.</p>


<p>


52. Райс Є., Райс Л. Расцвет пиара и упадок рекламы: Пер. с англ. – М.: АСТ – Ермак, 2004. – С. 104 - 105.</p>


<p>


53. Рогожин М.В. Організація зворотного інформаційного звязку від суспільства до влади // PR в органах державної влади та місцевого самоврядування: Моногр. – Київ – Сімферополь.: МАУП, 2003. – С. 94 – 100.</p>


<p>


54. Сараєва Н.М. Прес-служба в органах місцевого самоврядування (на прикладі діяльності відділу громадських зв`язків та інформації Запорізької міської ради) // PR в органах державної влади та місцевого самоврядування: Моногр. – Київ – Сімферополь.: МАУП, 2003. – С. 125 – 138.</p>


<p>


55. Серов А. Страшные тайны PR. - СПб.: Питер, 2004. – 119 с.</p>


<p>


56. Ситников А.П. Самые успешные PR-кампании в мировой практике. – М.: Инфра-М, 2002. - С.118 – 123.</p>


<p>


57. Томан І. Мистецтво говорити: Пер. з чеськ. – К.: Видавництво політичної літератури України, 1989. – С. 194 – 196. </p>


<p>


58. Чебаненко С.В. Политические партии Украины, политические партии Луганщины. - Луганск: ФСЭИ, 1997. – С. 6 – 65.</p>


<p>


59. Шведа Ю. Політичні партії. – Львів.: Астролябія, 2005. – 78 с. </p>


<p>


60. Шейнов В.П. Пиар «белый» и «черный». – М.: АСТ, 2005. – С.52 – 63.</p>


<p>


61. Щербатых Ю. Психология выборов. – М.: Эксмо, 2005. – 199 с.</p>


<p>


 </p>


<p>


 </p>