Чудеса світу. Дитяча енциклопедія. [Світлана Каплун] (pdf) читать онлайн

ІІ.Ц

МІ М* :' .

Л*ниім',:*

ІІІІІІ

•

Д и т я ч а е нц и к л о п е д і я

Ч Л .А

^« ц г.г-гд с

ІВзІюио

ДИТЯЧА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ

Для дітей середн ього ш кільного віку

СІМ ЧУДЕС СВІТУ
АКРОПОЛЬ ТА КОЛІЗЕЙ
ПІРАМІДИ ТА ВЕЖІ

ХРАМИ ТА ПАЛАЦИ
МІСТА ТА ПАРКИ
СТАТУЇ ТА БАШТИ
ПОШУК НОВОЇ СІМКИ

Харків
«ФОЛІО»
2008

Б Б К 92я2
4 -8 4
Серія «Дитяча енциклопедія»
заснована у 2002 році
Координатор серії
Дмитро Таболкін

Автор-упорядник
С. В. Каплун

Художник-ілюстратор
Г. В. Беззубова

Художник-оформлювач
Л. Д. Киркач-Осипова

© С. В. Каплун, упорядкування, 2005
© Г. В. Беззубова, ілюстрації, 2005
© Л.Д. К иркач-Осипова, художнє
оформлення, 2005
© Видавництво «Фоліо», марка серії,

І5 ЇМ 978-966-03-4162-3

2002

Вступ
Перша згадка про сім чудес світу — сім найвидатніших
творів мистецтва й архітектури древнього світу — відносить­
ся до III ст. до н. е. Щоправда, античні автори серед семи
чудес світу виділяли різноманітні споруди. Але найчастіше
до цих чудес відносили єгипетські піраміди, «висячі сади»
Вавилона (їх ще називали садами Семіраміди), храм Артеміди в Ефесі, статую Зевса в Олімпії, мавзолей у Галікарнасі,
Колос із острова Родосу і Фароський маяк. Зазначимо, що
ці об’єкти знаходилися неподалік один від одного та побли­
зу Середземного моря.

Руїни Афінського Акрополя

З

Ці та інші чудові пам’ятники стародавнього світу поло­
нили сучасників. На жаль, тільки один із них зберігся дони­
ні — єгипетські піраміди. Пожежі, землетруси, завоювання
та руйнівний вплив часу призвели до того, що решта майже
повністю були втрачені для людства.
Але не тільки в ті далекі часи зодчі, скульптори й худож­
ники створювали рукотворні чудеса. І пізніше, за інших епох,
зводилися красиві та дивні споруди. Перебуваючи у постій­
ному пошуку, людина робила нові відкриття, і на сьогодні
створила такі матеріали й технології, які дозволили втілюва­
ти в життя те, що ще вчора здавалося неможливим.
Нині від стародавніх семи чудес світу нас відокремлюють
тисячоліття. Увесь цей час люди продовжували будувати та
вивчати свою планету. Тісний світ, відомий стародавнім гре­
кам, поступився місцем сучасним уявленням про Землю, про
її населення та культуру різних народів. Виявилося, що ви­
датні споруди створювалися не тільки в районі Середземно­
го моря, але й в інших куточках планети. Саме тому виникає
природне бажання розширити відомий з давнини перелік
чудес світу. Але щоб це зробити, потрібно ознайомитися з
історією не тільки тих стародавніх пам’яток, яких ми вже
ніколи не побачимо, але й з тими, що існують і дотепер.
Отже, давайте спочатку дізнаємося про славетні стародавні
сім чудес, а потім вирушимо у подорож за новими чудесами.
Відтак — починаємо!..

І
СТАРОДАВНІ
СІМ ЧУДЕС СВІТУ

«Відкриття» чудес
Перш і згадки про сім чудес
та поява їхнього списку семи чудес

Сімома чудесами світу вважаються творіння, які своєю
технічною або художньою досконалістю викликали захоп­
лення людей минулого — так майже дослівно говориться у
багатьох наукових довідниках. А далі зазвичай іде перелік
цих чудес: єгипетські піраміди, «висячі сади» Семіраміди,
храм Артеміди, статуя Зевса, мавзолей у Галікарнасі, Колос
із Родоса, Александрійський маяк.
Але звідки узявся цей список? Чи завжди він був саме
таким? Давайте спробуємо підняти завісу над цією загадкою.
У деяких літературних та історичних джерелах стверджу­
ється, що вперше чудеса світу класифікував і описав Філон
(його повне ім’я Філон Візантійський). Із усіх Філонів про
нього відомо найменше. Зважаючи на прізвисько, можна
припустити, що він народився в місті Візантія, а може, й
жив та працював там. Невідомо достеменно, коли він наро­
дився і коли помер, як виглядав і чим заробляв на хліб-насущний. Вважають, що жив він ще до вступу на трон римського
імператора Константина І (306—337 р. н. є.), тобто до пере­
несення столиці Римської імперії до Візантії і переймену­
вання міста Константинополь, що став після турецького
завоювання називатися Стамбулом. Деякі дослідники при­
пускають, що він жив у більш пізній період. Лише одне відо­
мо достоту: зберігся Філонів твір, який називається «Про
сім чудес світу».
Із цього невеликого твору можна довідатися про те, що
жодне з описаних чудес світу він не бачив власними очима і

писав про них, спираючись
на розповіді інших. Втім, де­
які письменники використо­
вують таку технологію і в наш
час.
Не дивно, що за відсутнос­
ті біографічних даних багато
хто помилявся, коли йшлося
також про Філона, теж Візан­
тійського, що жив у II ст. до
н. е. Цей Філон був матема­
тиком та винахідником воєн­
них машин.
Двох візантійських Філонів спочатку поплутав пер­
Геродот
ший перекладач книги «Про
сім чудес світу» на латину француз Д. С. Бессі, що знайшов
у 1640 р. її грецький оригінал у Ватиканській бібліотеці. Ця
«традиція помилок» зберігалася до початку позаминулого
сторіччя, допоки швейцарець Каспар Ореллі, що вперше в
1816 р. надрукував твір Філона, не висвітлив це питання.
Перший Філон наводить перелік дещо інших чудес світу,
ніж ті, які перераховуються в сучасних наукових довідниках.
Так, маяк на острові Фарос він не вважає чудом світу; проте
в його праці ми читаємо про «вавилонські стіни». У його
творі нічого немає й про мавзолей у Галікарнасі, та, можли­
во, цей розділ разом із частиною сторінок, присвячених хра­
му Артеміди, просто втрачений.
Звернімо увагу, що все-таки Філон бачив чудеса світу
лише, так би мовити, у сводй уяві. Тому, може, не варто так
уже беззаперечно довіряти йому. Тим більше, що він, як пише
К. Ореллі, «у своєму творі схильний до перебільшення, і чу­
деса, про які розповідає, скоріше, звеличує й розхвалює, аніж„
точно описує їх». Тому треба звернутися до інших описів,
можливо, більш достовірних — описів Геродота, Страбона,
Діодора, Плінія Старшого, Павсанія й деяких інших антич­
них авторів. А крім них, — і до сучасних археологів.

Видатний письменник, оратор, політичний діяч Риму
Цицерон (105—43 рр. до н. е.) по праву назвав Геродота «ба­
тьком історії». Геродот дійсно є першим історіографом в іс­
торії людства.
Народився Геродот приблизно в 484 р. до н. е. у місті
Галікарнасі, на узбережжі Малої Азії. Замолоду він захоплю­
вався політикою, виступав на боці демократів проти тира­
нії — через це йому загрожували позбавленням волі й ви­
гнанням. Тоді Геродот вирушив у подорож і якийсь час навіть
займався торгівлею. Однак ця справа йому мало подобалася:
його цікавило те, що греки тоді називали «теорією» і що в
сучасному перекладі звучить як «пізнання». Він їздив світом
й усюди займався цією «теорією»: знайомився з країнами,
містами, людьми й записував усе, про що дізнавався. Так
були написані дев’ять книг його «Історії» — «щоб минулі
події з часом не прийшли в забуття». В одній з цих книг є
глави й про Вавилон та Грецію — території, з якими пов’я ­
зують сім чудес світу.
Неабияким авторитетом серед античних авторів користу­
вався «батько географії» Страбон (прибл. 63 р. до н. е. — 20 р.
до н. е.). Народився він у грецькій колонії Амасії на Чорно­
му морі. Страбон замолоду одержав гарну освіту й, прагнучи
розширити знання, подався подорожувати. Об’їхавши «весь
білий світ», він записав свої враження й спостереження у
сімнадцяти книгах «Географії». Страбон був гарним спосте­
рігачем, про що свідчать його описи придунайських країн —
вони цілком достовірні. Але нас у першу чергу цікавлять
матеріали про Єгипет й Месопотамію, а також записи де­
яких східних легенд, зокрема легенди про Семіраміду.
Пліній Старший (23—79 рр. н. е.) відомий насамперед як
автор тридцятисемитомної праці «Природна історія». Ство­
рюючи її, він зробив понад 20 тисяч виписок з майже 2 ти­
сяч творів 475 античних авторів. Пліній Старший був одним
із найбільш продуктивних римських авторів. Його інтереси
були дуже різноманітними: він займався географією, міне­
ралогією, ботанікою, зоологією, агрономією, медициною,
історією, політикою, військовими науками й мистецтвом.

У своїх працях з історії мистецтва — в 33—36-й книгах — він
згадує й про чудеса світу.
Останній з античних письменників, про якого обов’яз­
ково слід згадати, — грек Павсаній, який жив у II ст. н. е. і
створив «Опис Еллади». Доля була несправедливою до Павсанія: до кінця XIX ст. вчені скептично ставилися до його
творів. Автору дорікали за необ’єктивність: він говорив про
велич Давньої Греції з такою пристрастю, що не хотів помі­
чати жодної римської споруди. Будь-яке свідчення римської
історії, що нагадувало про поневолення його народу, для
нього просто не існувало. Тому вчені сумнівалися щодо того,
чи бачив він взагалі місця, про які йшлося в його творах.
Що ж саме вважали чудесами світу ці та деякі інші античні
автори?
Павсаній уважав чудом світу стіни Тірінфа на березі
Арголідської затоки, споруджені з таких величезних кам’я ­
них плит, що легенда приписує їхнє будівництво однооким
циклопам.
Геродот відносив до чудес світу Вавилонську вежу, містчерез ріку Євфрат, лабіринт у Фаюмському оазисі.
Римський поет Марціал, що присвятив чудесам світу
одну зі своїх епіграм, уважав першим чудом світу рим­
ський Колізей.
Гігін — раб імператора Октавіана Августа, а згодом його
бібліотекар — зараховував до чудес світу палац перського царя
Кіра в Екбатанах. Цієї ж думки дотримувався й римський
автор Вибій Секвестр.
Луцій Ампеллій, географ та історик IV ст. н. е., вносить
до цього списку «сім разів по сім», тобто сорок дев’ять чудес
світу, серед них і такі, як нафтові джерела в Ірані або Іраку.
Можна продовжити цей список... Найчастіше чудесами
світу вважають лабіринт Міноса на острові Крит, гробницю
Адріана в Римі, римський Капітолій, афінський Акрополь і
вівтар Зевса в малоазійському місті Пергамі.
Чимало часу збігло, поки з ’явилися нові праці про давні
чудеса світу. Автором однієї з них був французький філолог
і археолог Бернар де Монфокон. Чернець змолоду, пізніше

він став офіцером та проявив себе відважною людиною: в
1697 р. він вирушив до Греції, що перебувала під владою
турецьких завойовників. Те, що він побачив і знайшов, піс­
ля двадцятилітнього опрацювання знайшло своє відображен­
ня в його десятитомнику «Античний світ, пояснений і пред­
ставлений в ілюстраціях». Найбільш важливим є його
«Італійський щоденник», у двадцятому розділі якого новий
список чудес світу складений на основі античних свідчень:
1. Єгипетські Фіви. 2. Вавилонські стіни. 3. Мавзолей у Галікарнасі. 4. Піраміди на Нілі. 5. Колос Родоський. 6. Рим­
ський Капітолій. 7. Гробниця Адріана.
І вже тільки після Монфокона з’являється той список
чудес світу, про якиц ішлося на початку розповіді. У цьому
складі вони «узаконювалися» енциклопедіями, згодом пере­
ходили з одного наукового довідника в інший, далі — у під­
ручники, коментарі й примітки до романів. Тому саме з цьо­
го списку ми почнемо огляд загальновідомих чудес світу.
Але спочатку поговоримо, чому саме цю кількість — сім —
було визначено як перелік чудес світу.
Чому саме сім?

У багатьох народів стародавнього світу число сім вважало­
ся особливим. Наприклад, у єгипетській і вавилонській філо­
софії й астрономії воно розглядалося як сума двох «життєвих
чисел»: три й чотири. Пояснювалося це так: троє людей —
батько, мати й дитина — становлять основу життя, а чотири —
це кількість сторін світу й напрямків вітру, звідки приходить
дощ — живильна волога, що робить землю плодоносною.
Грецький філософ і математик Піфагор, який жив у VI ст.
до н. е., також надавав особливого значення числу «сім» як
сумі двох чисел «три» й «чотири»: трикутники й чотирикут­
ники вважалися математиками античності проявом завер­
шеності й досконалості. Тому число «сім» — сума трійки
й четвірки — сприймалося ними як священне.
Давні євреї також шанували число «сім». У першій книзі
Мойсеевого Старого Завіту, в його Священному Писанні,
сказано: «бо в шість днів створив Господь небо й землю,

море й усе, що в них, а в день
сьомий почив». Про цей віль­
ний день у Десяти заповідях
Мойсеевих сказано: «з тим
благословив Господь день
суботній і освятив його». Від­
тоді євреї, а згодом і всі хри­
стияни, що прийняли від них
Старий Завіт, вважають сім
священним числом.
З давніх-давен число «сім»
мало різноманітне символіч­
не використання. Так, старо­
давні греки щорічно вибира­
ли сім кращих трагічних і
Піфагор
комічних акторів; як і рим­
ляни, вони шанували сімох мудреців.
У християнстві визнають сім смертних гріхів і сім таїнств.
У мусульман місцем вищого просвітління вважається сьо­
ме небо.
У день «семи сплячих», 27 червня, католики поминають
сімох братів — святих мучеників, які за віру в 251 р. були
живцем замуровані в стіну. Як говорять у народі, дощ, що
почався в цей день, не припиниться сім тижнів, а тому слід
узяти сім необхідних речей і тікати геть семимильними кро­
ками.
У казках ми теж усюди зустрічаємося із загадковим чис­
лом «сім»: лиходій Синя Борода мав сім дружин; Білосніжка
жила у семи гномів за сімома горами; у лісовому теремі жили
сім братів-богатирів з «Казки про мертву царівну та про сі­
мох богатирів»; хоробрий кравець убивав сімох (!) мух од­
ним ударом... Ви, мабуть, самі зможете доповнити прикла­
дами цей перелік!
Число «сім» увійшло й до багатьох приказок та прислі­
в’їв. Наприклад, про людину, в якої все непередбачувано
змінюється, говорять, що в неї — сім п ’ятниць на тиждень
(«по сім неділь на тиждень справляє»).

Отже, число «сім» здавна займало особливе місце в люд­
ській уяві, історичній пам’яті та міфології. Мабуть, тому в
перших згадках про великі чудеса йшлося саме про сім чу­
дес. До розповіді про них ми зараз і перейдемо.
Єгипетські піраміди
Найстародавніше чудо

Вам, мабуть, відомо, як багато цікавих, часом вражаючих,
наукових відкриттів зробили учені на стародавній єгипетській
землі. Безліч дивовижних знахідок було виявлено у гробницях
і храмах. Але найбільшим дивом Єгипту, що вражало людей
ще за давніх часів, були піраміди — ці дивовижні штучні гори,
гробниці древніх єгипетських царів-фараонів.
Серед семи чудес світу єгипетські піраміди найстародавніші. Вони мають правильну форму і тягнуться на десятки
кілометрів: від сучасного міста Каїра до Фаюмського оазису.
Здається, вони ніби ростуть з пісків пустелі.
«Найдивовижніша архітектурна ідея, яку неможливо пе­
ревершити», — говорив Й. В. Ґете.

Піраміди — величні свідки минулого

«Гори каміння, що громадяться на горах каміння», —
писав Філон.
«Марнославна пихатість, вдоволена за неймовірні кош­
ти», — вважав Пліній.
Все це сказано й написано саме про незвичайні спору­
ди — єгипетські піраміди.
Коли стоїш біля підніжжя піраміди, спочатку важко собі
уявити, що ці гігантські кам’яні гори, створені руками лю­
дей, були споруджені з окремих кам’яних брил! Тисячі рук
рабів і підвладних фараону єгиптян займалися важкою пра­
цею — спорудж ен­
ням величезної ка­
м’яної гори, яка мала
сховати в собі мертве тіло єгипетського царя. Вважалося, що створення вічної
усипальні забезпечувало фараонові вічне життя.
Піраміди слугували фараонам, згідно з їх релігією, — схо­
дами, якими вони піднімалися на небо. Тому найстародавніші піраміди були ступінчастими, мали форму сходів.
У пірамід, зведених пізніше, стіни рівні, але чому це саме
так, до сьогодні не з ’ясовано.
Усього пірамід близько вісімдесяти. Спочатку їх було біль­
ше, але деякі з них були зруйновані часом, інші — стали
жертвами піщаних заносів. Нещодавно, в 1952 р., єгипет­
ський археолог Мохаммед Закарія Гонейм відкрив ще одну
невідому досі піраміду біля Саккари, усього за двадцять кі­
лометрів від Каїра!
Звернімося тепер до історії пірамід.
Першим із єгипетських царів, що спорудив над своєю
гробницею піраміду, був фараон Джосер. Піраміда Джосера — найдавніша піраміда: її вік, на думку археологів, сягає
4600—4800 років.
До піраміди Джосера в Єгипті теж споруджувалися гроб­
ниці з масивною прямокутною наземною частиною. Фор­
мою вони нагадували арабські лави-мастаби, і під цією на­
звою увійшли до історії. «Мастаба» — арабське слово, яке й
означає «лава». Найстаріші мастаби походять з часів І династії

фараонів, а своєї остаточної форми набули за часів II династії.
Складаються вони з двох частин — наземної і підземної; у
підземній завжди є поховальна камера для труни померлого
і склеп. Можна вважати, що піраміда Джосера складена з шіс­
тьох таких мастаб, поставлених одна на одну.
Створення першої в світі кам’яної споруди таких знач­
них розмірів (висота близько 60 м) приписується Імхоте-

ПіраМіда Дж осера

пу — чудовому ар­
хітектору, вченому,
математику і меди­
ку, візиреві (радни­
кові) царя Джосера.
Сам фараон Джосер
був настільки задо­
волений збудова­
ною Імхотепом уси­
пальнею, що дозво­
лив вирізьбити ім’я
архітектора на цо­
колі своєї статуї, —
честь, нечувана до
того в давн ьом у
Єгипті. При розкоп­
ках зауп окій н ого
храму, що знаходив­
ся біля пірам іди
Джосера, учені знай­
шли уламки декіль­
кох статуй фараона і серед них п ’єдестал, на якому було
написане ім’я Імхотепа. Упродовж багатьох століть він вва­
жався наймудрішою людиною давніх часів, а пізніше на
його честь навіть споруджували храми та будували статуї.
Розкопки біля піраміди Джосера відкрили ціле «місто
мертвих», що оточувало усипальню фараона. Навколо були
побудовані мастаби членів царської сім’ї і наближених до
фараона вельмож. Там же знаходився й заупокійний храм,
де чинилися жертвоприношення на честь померлого фараона.
Заупокійний храм і піраміда були обнесені стіною із бі­
лого вапняку і, за задумом архітектора, складали єдиний ар­
хітектурний ансамбль.
Простір біля піраміди був ретельно вивчений археолога­
ми ще на початку XX ст. Однак пізніше єгипетський учений
Мохаммед Гонейм звернув увагу на одну з терас, що була
розташована на схід від піраміди Джосера. Ретельний огляд

виявив залишки кам’яних стін, уламки обробленого вапня­
ку й алебастру. Розкопки, зроблені Гонеймом, розкрили за­
лишки кладки з більших необтесаних каменів. Це був фун­
дамент масивної огорожі, схожої на ту, яка у свій час
оточувала й піраміду Джосера. Верх цієї огорожі був розі­
браний ще за давніх часів. Потім під товстим шаром піску й
щебеню відкрилася частина огорожі, що добре збереглася (її
назвали «Білою стіною» — через облицювання білим шліфо­
ваним вапняком).
Понад усякий сумнів, стіна обгороджувала якусь піра­
міду, тому Гонейм вирішив шукати залишки піраміди в
центрі ділянки. І він мав рацію! З-під багатометрової товщі
піску, щебеню і будівельного сміття з’явився нижній масив­
ний щабель давньої гробниці. Висота щабля дорівнювала
7 м. Археолог визначив, що ця піраміда мала налічувати
сім щаблів, тобто на один щабель більше за прославлену
піраміду Джосера! Висота відкритої піраміди повинна була
сягати 70 м. Але якщо залишки піраміди поховані під гли................. . ,
боким шаром піску,
Якщо порівняти Єгипет із будь-якою ІНШОЮ
ВИХОДИТЬ, І саме ПОкраїною, можна побачити, що в ньому більш ховання ціле. Треба
чудесних речей і він показує відвідувачеві
більш гідних уваги творів, ЩО С КІЛЬ КИ б не
казати про них, всього цього мало.
Геродот. Історія. Книга І

>

було

ЙОГО шукати,
БІЛЯ НИЖНЬОГО щаб-

дя піраміди відкрив­
ся хід, вирубаний у скелі. Це був довгий коридор з розга­
луженнями.
У частині галерей були знайдені речі, які тільки збільшу­
вали інтерес до центрального поховання, доводячи, що гроб­
ниця в давнину не була пограбована. Гонейм знайшов без­
ліч кам’яного і глиняного посуду, золоті прикраси, золоту
коробочку для мазей, велику кількість прекрасних келихів із
порфіру.
Але найкоштовнішою знахідкою були печатки на ма­
леньких посудинах з темно-червоної глини. На печатках ви­
явили ім’я Сехемхет, що означало «могутній тілом», — це
було невідоме на той час ім’я фараона однієї з найдавніших
династій. Інтерес до незнаного владики, похованого в піра­

міді, зріс іще більше. Усі з нетерпінням стежили за проце­
сом роботи.
Після довгих пошуків ученому вдалося дістатися до уси­
пальниці. У незакінченому, нашвидкуруч вирубаному цент­
ральному залі стояв чудовий алебастровий саркофаг. Коли
археолог уважно його оглянув, він був уражений — кришки
в саркофага не було. Витесаний із суцільної брили алебаст­
ру, він був закритий з торцевої сторони дверцятами, що опу­
скалися й піднімалися в пазах. Із хвилюванням Гонейм пе­
реконався в тім, що після того, як саркофаг було поставлено
в усипальницю, до нього ніхто не торкався — зверху лежав
похоронний вінок із зотлілих квітів і трав, вірніше, те, що
залишилося від вінка, який поклали на саркофаг 4700 років
тому.
У день, призначений для відкриття саркофага невідомо­
го донині фараона, підземний склеп заповнила юрба вчених-єгиптологів, фото- і кінорепортерів, журналістів. У гли­
бокому мовчанні саркофаг відкрили. Він був порожній!
Вражений Гонейм ретельно оглянув саркофаг. На його
стінках були тільки сліди від інструментів, за допомогою
яких майстри висвердлювали й видовбували середину сар­
кофага. Ніколи й ніхто не був похований у цій чудовій
гробниці. Щебінь і будівельне сміття з галерей і переходів,
незакінчений вигляд самої усипальниці, недобудована пі­
раміда, порожній саркофаг — усе це становило загадку для
єгиптологів.
Таємницю недобудованої піраміди важко було розгада­
ти. Можливо, фараон, на якого розраховувалася гробниця,
зненацька вмер, а його спадкоємець не вважав за потрібне
продовжувати будівництво. А можливо, відбулися ще якісь
важливі події, невідомі нам (як невідомим до останнього
часу було ім’я самого царя Сехемхета), які змусили фарао­
на раптово припинити будівництво піраміди. Таємниця за­
лишається таємницею. Але загадки, що виникли перед
ученими, рано чи пізно будуть розгадані. Так було й із
деякими іншими пам’ятниками, відкритими на прадавній
єгипетській землі.

Багато чого незрозумілого було і в найбільшій піраміді,
побудованій фараоном Хуфу (або грецькою — Хеопсом), що
жив у XXVIII ст. до н. е. До речі, цю піраміду, порівнюючи
з іншими, так і називають — Велика піраміда.

Піраміда Хеопса (Хуфу)

Майже п’ять тисяч років стоїть ця піраміда. Висота її до­
сягала 147 м (нині через обвал вершини ця висота дорівнює
137 м), а кожна зі сторін мала довжину 233 м. Для того щоб
обійти піраміду Хуфу навкруги, потрібно пройти близько
одного кілометра. Аж до кінця XIX ст. піраміда Хуфу була
найвищою спорудою на землі. Її грандіозні розміри вражали
всіх, хто був у Єгипті. Недарма перші російські мандрівни­
ки, які потрапили в Єгипет, називали піраміди «рукотвор­
ними горами».
Учені підрахували, що піраміда Хуфу складалася з
2 300 000 величезних брил вапняку, добре відшліфованих,
причому кожна із цих брил мала вагу більше двох тонн. Ре­
тельно обтесані, гладенькі вапнякові брили були настільки
точно підігнані одна до одної, що в щілину між двома каме­
нями неможливо просунути лезо ножа.
Камені щільно прилягали й трималися завдяки власній
вазі. Точність роботи каменотесів і шліфувальників вражає,
особливо якщо уявити собі, що стародавні ремісники, які
створили такі грандіозні пам’ятники людської праці, корис­
тувалися кам’яним знаряддям.
У каменоломнях на правому березі Нілу, неподалік від
древньої столиці Єгипту Мемфіса, тисячі робітників добува­
ли камінь для будівництва піраміди. За позначеними на вап­
няковій скелі межами кам’яного блоку вони робили в каме­
ні глибокі борозни. Ця робота вимагала неабияких зусиль.
Видовбуючи поглиблення в борозні, робітники забивали в
них клини із сухого дерева й поливали їх водою. Мокре де­
рево починало набрякати, тріщина збільшувалася, і брила
відпадала від скелі.
Відколоте каміння витягали із шахт каменоломень за допо­
могою товстих канатів, сплетених з папірусу (такі канати були
знайдені в давніх каменоломнях). Вапнякові брили потім обтесували каменотеси, які працювали за допомогою цілого на­
бору інструментів, виготовлених з дерева, каменю й міді.
Блоки білого лицювального вапняку на човнах перевози­
ли на інший берег Нілу. До місця будівництва їх підвозили
на спеціальних дерев’яних полозках.

Давньогрецький історик Геродот, який відвідав Єгипет у
V ст. до н. е., був першим ученим, що докладно описав піра­
міди на основі зібраних ним відомостей. Праця Геродота
складалася з дев’яти книг, в одній з яких він описував свою
подорож до Єгипту. Перший розділ прославленої «Історії»
Геродота починався словами: «Подальші дослідження Геро­
дот Галікарнасець наводить для того, щоб з часом не стер­
лися з нашої пам’яті діяння людей, а також щоб не були
ганебно забуті величезні й гідні подиву споруди, виконані
частково еллінами, частково варварами».
Геродот сумлінно й докладно записав розповіді єгиптян
про те, як створювалися піраміди. Одна тільки дорога, якою
доставляли каміння а каменоломень до місця, де споруджу­
валася піраміда, будувалася близько десяти років. Сама ця
дорога, широка, викладена обабіч шліфованим каменем,
прикрашеним різьбленням, за словами Геродота, була диво­
вижним спорудженням.
Після каменотесів поверхню каменю обробляли шліфу­
вальники. Вони працювали за допомогою шліфувальних бру­
сів, води й піску. Внаслідок ретельної обробки поверхня плити

Єгипетські ієрогліфи

ставала гладенькою й блискучою. Після цього каміння вва­
жалося готовим для спорудження.
На вапняковій скелі, розчищеній від піску, гравію й ка­
меню, будівельники зводили громаду піраміди, укладаючи
.. .............
блоки гігантськими
...Ось як було зроблено цю піраміду. Спершу щаблями,
її зробили в формі приступок, що одні
За розповіддю Геназивають прискалками, а інші сходинами.
Оскільки їй спершу надали такої форми, то
РОДОТа, ДЛЯ ТОГО щоб
додаткові камені підняли підйомниками,
ВИТЯГТИ нагору кам’язробленими з коротких деревин. Від землі їх ні брили, споруджупідіймали на перший ряд сходин. Щойно
, Л ,7 ~
вався похилии насип,
було піднято камінь на цей ряд, його клали
на інший підйомник, поставлений на перший ЗГОДОМ ЙОГО рО ЗрІВ ряд, а з нього його підносили іншим
НЮВали. По НЬОМУ ТЯГпідйомником, або той самий підйомник
т ш
^
важ к|
переносили по черзі на кожнии ряд.
Геродот. Історія. Книга II камені, ЯКІ За ДОПО­
МОГОЮ дерев’яного

ва­
желя встановлювали на потрібне місце. Скільки людей гинуло
під вагою кам’яної брили, що зірвалася, скільки було покалі­
чено при укладанні каменів, скільки вмирало від непосильної
праці тут же, біля ще недобудованих стін піраміди!..
Геродот розповідає, що будівництво піраміди Хуфу три­
вало близько двадцяти років. Через кожні три місяці робіт­
ники, кількість яких досягала 100 000 чоловік, мінялися.
Ніяких пристроїв для підняття двотонних вапнякових брил
не було. Усе робилося тільки за допомогою живої людської
сили. Навіть якщо взяти до уваги, що Геродот припустився
явних перебільшень і неточностей, то все ж таки за допомо­
гою наведених ним цифр ми можемо уявити грандіозний
розмах робіт, розпочатих за життя Хеопса для створення
колосальної усипальниці.
Другою за величиною після гробниці Хуфу вважається
піраміда фараона Хафра (Хефрена). Вона на 8 м нижча, але
менш зруйнована. Вершина піраміди зберігає частину полі­
рованого облицювання. Інші піраміди значно менші, і біль­
шість із них добряче зруйновані.
Недалеко від піраміди Хафра піднімається з піску пустелі
пагорб. Висота його близько 20 м, довжина близько 60 м.

Наблизившись до па­
горба, мандрівники
бачать величезну ста­
тую, витесану майже
повністю зі скелі. Це
знаменитий Великий
Сфінкс — фігура ле­
жачого лева з люд­
ською головою. Об­
личчя його потріска­
лося, ніс і підборіддя
надщерблені — так
араби-мусульмани
покалічили статую,
що простояла тися­
чоріччя. Араби віри­
ли, що в статуях ста­
р о д авн іх є г и п е т ­
ських богів живуть
злі духи, і тому на­
магалися знищити
якнайбільш е ЇХ Н ІХ Статуя фараона Хафра
зображень. З таким
гігантом, як Великий Сфінкс, упоратися їм було не під силу,
але спотворили вони його досить сильно.
«Батько жаху» — так називають Великого Сфінкса жите­
лі пустелі. Найбільший страх він вселяє їм уночі, освітлений
яскравим місяцем, коли глибокі тіні надають його рисам
особливої виразності.
Великий Сфінкс витесаний зі скелі; його висота — близь­
ко 20 м, довжина тіла — 57 м. Колись голова Сфінкса мала
усі відповідні до рангу фараона атрибути — корону, яку він­
чала змія, а також бороду — символ царської гідності. Кам’я ­
ні уламки цієї бороди були відкопані в піску, а від корони та
змії залишків не знайшли.
Кого ж зображує ця колосальна статуя? Чому вона опи­
нилася в такому близькому сусідстві з пірамідами?

На голові статуї пов’язка, яку носили тільки фараони.
Тому деякі вчені вважають, що це статуя фараона Хефрена,
яка входила до комплексу споруд, пов’язаних із гробницею
фараона. Американський вчений-єгиптолог М. Лернер увів
___________________________________ до ком п’ютера зніЗасипаний по груди піском, роз’їдений,
М0К голови Сфінкса,
кирпатий, скришений століттями,
а тако ж Ч И С Л Є Н Н І
обернувшись обличчям до річки і спиною
зображення фараона
до пустелі, схожий ззаду на якийсь гриб,
Хефрена. П оєднава спереду на якого-небудь титана, скинутого
з висот піднебіння, він зберіг ще, незважаючи
зображення, вче­
на все свої рани, вираз могутнього спокою, ний ДІЙШОВ ВИСНОВщо приголомшує нас до глибини душі.
в о н и є |_
Російський мандрівник В. Андрієвський
’
тичними (тобто ТО­

однаковими). Проте вважати, що загадка Сфінкса
вже розв’язана, мабуть, ще рано. Самі єгиптяни стверджува­
ли, що Великий Сфінкс старіший за Хефрена та й самих
пірамід. Наприклад, в одному давньоєгипетському написі
часів IV династії фараонів, до якої належав фараон Хефрен,
йшлося про Сфінкса як про стародавній пам’ятник, таємни­
ця походження якого загублена у віках.
ТОЖНИМИ,

У давньому Єгипті не кожен смертний мав право наближа­
тися до піраміди — цього вічного обрію, за який зайшов фара­
он. (Між іншим, про фараона не говорили, що він помер, —
він «заходив за обрій», як і сонце: єгипетські царі називали
себе синами Сонця.) Для того щоб бажаючі могли ушанувати
пам’ять померлого фараона, не ображаючи його величі, на
деякій відстані від піраміди споруджувався заупокійний храм —
щось на зразок приймальної зали померлого царя.
Для збереження від тління тіло фараона, що було житлом
його душі (у єгиптян вона називалася ка), його бальзамува­
ли. Докладну розповідь про процес бальзамування доніс нам
давньогрецький письменник Діодор, що жив у І ст. н. е.
У Геродота також досить докладно говориться про бальза­
мування небіжчиків. (Ми не будемо описувати цей процес,
бо він досить важкий і моторошний.)
Той самий Діодор розповідає, що коли єгипетський цар
помирав, всю країну охоплювала жалоба, що тривала сімде­
сят два дні. Храми зачинялися, жертв богам не приносили,
ніяких урочистостей не справляли, пахощами не користува­
лися. Всі ці дні єгиптяни не споживали ні м’яса, ні борош­
няної їжі. Посипавши голову попелом, юрби чоловіків і жінок
ходили містом із жалібними піснями, в яких прославлялися
чесноти померлого фараона.
У день, призначений для поховання, саркофаг із набаль­
замованим тілом фараона ставили на особливі полози, при­
крашені найбагатшим різьбленням та малюнками, і з урочи­
стими церемоніями проводжали в останню путь померлого
владику, «сина сонця», що пішов до богів. Саркофаг з тілом
господаря встановлювали у склепі всередині піраміди, гра­
нітні стіни й стеля якої були ретельно відполіровані.
Родичі фараона й жерці піклувалися про те, щоб помер­
лому не загрожувала небезпека на тому світі, щоб він міг
вільно пересуватися усередині своєї гробниці й щоб боги
прийняли його як рівного. Тому часто стіни приміщень усе­
редині пірамід списані молитвами й заклинаннями. Особли­
во ретельними закляттями позначалися двері, які вели з од­
ного приміщення в інше або з коридора в камеру.

Пікетуючись про безпеку духу померлого на тому світі,
його родичі не забували й про життєво необхідні речі.
В особливих приміщеннях зберігалися коштовності й різні
предмети, які належали фараонові. Адже давні єгиптяни ві­
рили, що померлий продовжує жити й має потребу в усіх
тих речах, які були йому необхідні, після смерті. Таким чи­
ном, чудова гробниця правителя служила йому будинком,
як за життя будинком був розкішний палац.
У дні свят на згадку про померлого фараона врочиста
процесія вирушала до його піраміди. У залі з колонами пе­
ред зображенням фараона відбувався молебен і. приносили­
ся жертви. У ці дні в «Місті мертвих» біля великих пірамід
гнали череди тварин, йшли люди з кошиками дарунків та
квітами. У заупокійний храм допускалися лише родичі фа­
раона, близькі особи й жерці.
Решти учасників процесії' на честь померлого фараона
залишалися в долині біля входу в коридор, що вів до заупо­
кійного храму, і очікували закінчення жертвоприношень. До
піраміди простий смертний не мав права наближатися. Од­
нак багатства, що наповнювали комори царської усипаль­
ниці, були великою спокусою для грабіжників. Будівельни­
ки пірамід передбачили й це. Вхід у склеп закривався
зсередини важким замковим каменем. Після закінчення по­
хоронних церемоній з-під каменя вибивалися підпори, й вхід
у центральний покій піраміди, де стояв чудовий гранітний
саркофаг з тілом фараона, замикався назавжди. Такий же
величезний камінь, спущений до низу по похилому хіднику
в склеп, перекривав доступ у коридор.
Колодязь, по якому спускалися люди, після того як були
замуровані всі входи й виходи, засипався. Царська могила
була недоступною для людей і злих духів. Фараон міг спо­
кійно спочивати під стометровим громаддям піраміди, що
нависла над склепом.
Але всі запобіжні засоби виявилися марними. Царські
гробниці були пограбовані ще в давнину, і до наших часів
збереглися лише порожні зали й заплутані переходи усере­
дині пірамід. Про нечувану цінність скарбів, похованих у цар-

Золота маска Тутанхамона

ських могилах, можна було тільки здогадуватися, допоки в
1922—1923 рр. не було відкрито знамениту гробницю прав­
лячої XVIII династії Тутанхамона (XIV ст. до н. е.). Завдяки
щасливому випадку вона не була розграбована і постала пе­
ред очима дослідників.
1 До центрального приміщення, де стояв саркофаг моло­
дого царя, який помер, коли йому було всього 18 років, при­
лягало декілька кімнат. У коморах було знайдено велику кіль­
кість речей: оббиті золотом чотири царські колісниці, чудові
царські ложа, прикрашені головами звірів, золотий трон, на
спинці якого дорогоцінним камінням було викладено зобра­
ження померлого фараона та його дружини. У прекрасному
посуді з прозорого алебастру зберігалися запашні мазі. У де­
рев’яних футлярах знайшли смажених гусаків та окіст — їжу
молодого царя в потойбічному житті. Комори були заповне­
ні численними скринями з одягом, коштовностями, взут­
тям, посудом.
Біля входу стояли статуї самого фараона, що охороняли
двері, які вели до центрального приміщення. Коли двері від­
крили, учені побачили суцільну золоту стіну, прикрашену
брилами бірюзових кольорів. Це був величезний саркофаг,
що займав майже всю кімнату. З одного боку саркофага були
дверцята, на яких стояла печатка з ім’ям Тутанхамона. Двер­
цята були закриті на бронзовий засув.
Коли перший футляр було знято, під ним виявився дру­
гий, також багато прикрашений. Простінки між першим і
другим саркофагами були також заповнені коштовностями.
Третю труну було зроблено з дорогого різьбленого позо­
лоченого дуба. Коли зняли і його, то під ним виявився сар­
кофаг з рожевого граніту надзвичайної краси. Знявши кри­
шку, вчені побачили визолочене ложе, на якому стояв
саркофаг у формі сповитої мумії. Він був покритий тонкими
пластинками золота й виблискував дорогоцінним камінням.
Останній футляр, у якому лежала власне мумія фараона
Тутанхамона, сповита в 16 полотняних бинтів, було зробле­
но із чистого золота. На обличчі мумії сяяла золота маскапортрет молодого фараона. На самій мумії знайшли величезну

кількість золотих прикрас — намиста і браслетів. На ногах
були золоті сандалії, пальці рук і ніг укладені в золоті футля­
ри. Скарби, знайдені в гробниці молодого царя, були без­
цінними. Хоча це — не найбагатше поховання єгипетських
владик!
Говард Картер, який у 1924 р. досліджував гробницю Ту­
танхамона, говорив: «Дивлячись на ці скарби, кожен би за­
німів з подиву».
Між іншим, фараон Тутанхамон не був видатним прави­
телем, за часів його керування Єгипет не досягнув особли­
вих успіхів й не став багатшим. Над його могилою піраміда
не була споруджена. У цю епоху фараонів ховали в Долині
царів, у гробницях, що вирубали у скелях.
Тож в які незліченні багатства мали бути в інших, більш
могутніх володарів Єгипту! Адже не випадково вавилонський
цар писав єгипетському фараонові: «Брате мій, золота у тво­
їй країні стільки ж, скільки піску».
Недарма написи, що зустрічаються в пірамідах, порівню­
ють померлого фараона із самим богом сонця Ра, верховним
божеством єгиптян.
«Летить він, ген далеко летить... Летить він від вас, о
люди!..» — провіщає один із написів. «Не на землі вже він, —
на небі він... У твоєму човні пливе він, о Ра, у твоєму човні
правує він на небі, а коли ти виходиш з-за східного обрію,
він пливе з тобою в човні твоєму, о Ра, о Сонце!»
Але хоча тексти пірамід вихваляли божественну могут­
ність фараона, хоча потужні стіни піраміди надійно зберіга­
ли поховання правителя, величезні гранітні саркофаги в пі­
рамідах царів Хуфу й Хафра виявилися порожніми. Ще в
давнину були зруйновані храми поблизу піраміди Хафра.
Величезні статуї фараона Хафра були розбиті й кинуті в ко­
лодязь, звідки їх витягли археологи при розкопках. Стало
зрозумілим, що не від часу постраждали ці чудові статуї з
темного твердого каменю. Вони були навмисно зіпсовані,
пошматовані, покалічені.
Ще Геродот, який збирав під час своєї подорожі Єгип­
том розповіді про фараонів — будівельників пірамід, писав,

що царі Хуфу й Хафра, збудувавши найбільші піраміди, були
й після смерті ненависні народу. Розповідали, що народ,
доведений до розпачу непосильною працею, поборами, го­
лодом і убогістю, повстав і пограбував гробниці цих двох
найбільш нещадних тиранів. Статуї, що увічнювали пам’ять
цих жорстоких гнобителів, обурений народ трощив скрізь,
де тільки вони зустрічалися. А ненависні імена Хуфу й Хаф­
ра протягом багатьох сторіч пішли у небуття, народ уникав
говорити про них.
Можна тільки уявити собі, яке грандіозне повстання під­
няв народ, що десятки років знемагав на будівництві вели­
чезної піраміди Хуфу. Про це повстання до нас дійшли різні

Ра в образі сокола (пектораль з гробниці Тутанхамона)

ЗО

перекази. У папірусах, де було описано виступи єгипетських
бідняків у більш пізні часи, йшлося про те, що єгипетський
народ не був покірливим страждальцем. Він намагався захис­
тити свою свободу від свавілля багатіїв. Папіруси неоднора­
зово згадують про народні виступи проти деспотизму фара­
онів, жерців і багатіїв, коли народ брався до зброї. Повставали
каменотеси й каменерізи, виснажені непосильною працею.
Піднімалися ремісники й селяни. До них приєднувалися раби,
що працювали в каменоломнях, на зрошувальних каналах
і греблях.
«Багач засинає голодним, а ті, хто колись жебрав в нього
маслин, ті п ’ють добірне вино [...], хто не мав ні скоринки,
нині мають повні засіки зерна...» — так говориться в одному
з папірусів, що називається «Скарга Іпувера». «Земля обер­
нулася, як коло гончарне: упосліджені володіють скарбами...
Багачі стогнуть у злиденності, а нікчемні радіють», — з жа­
хом повідомляє жрець Іпувер.
Очевидно, що повсталому народу вдалося тимчасово за­
хопити у свої руки частину багатств знаті, землю, худобу,
житниці. Визискувачів змусили працювати на найважчих і
найпринизливіших роботах.
Під час повстання не будувалися храми, царські усипаль­
ниці й гробниці знаті. Але коли прийшов спокій, фараони й
знать знову стали споруджувати пишні похоронні будівлі.
У Єгипті навіть найзаможніша людина не насмілювалася
подумати про будівництво такого похоронного споруджен­
ня, як піраміда. Тільки фараон, син Сонця, міг мати гранді­
озну гробницю. Усипальниці знатних єгиптян або вирубува­
лися в скелі, або будувалися з каменю чи цегли. Це були
невисокі прямокутні спорудження, зведені над склепом. Гроб­
ниці єгипетської знаті зазвичай розміщувалися навколо пі­
рамід.
У цих гробницях-мастабах, як правило, було кілька при­
міщень. У головному знаходився саркофаг із тілом померло­
го. В одній з кімнат — речі, що належали хазяїнові гробни­
ці. У маленькому приміщенні найчастіше стояла статуя
померлого. Стіни мастаб прикрашалися розписом або роз­

фарбованими рельєфами. Фарби вражають своєю яскравіс­
тю й свіжістю. Жвавість і витонченість — характерні при­
кмети малюнків, хоча єгипетські художники працювали до­
сить грубими пензлями, зробленими зі шматків волокнистого
дерева. З одного кінця такий шматок розбивали каменем,
допоки він не утворював грубу бахрому. Такими примітивни­
ми китицями художники малювали витончені, дивовижні зоб­
раження, що прикрашали стіни гробниць.
Тут можна побачити сцени повсякденного життя — жни­
ва, сівбу, ремісників і хліборобів за роботою, полювання,
катання по Нілу на човнах, танці дівчат, танець воїнів.
Таким чином, не вельможі — власникибагатих, прикраше­
них розписами мастаб — обезсмертили себе будівництвом
цих гробниць, а скромні трудівники, імена яких не згадані
в написах.
Нерозгадані таємниці пірамід

Напевне, жоден з археологічних об’єктів світу не вивчав­
ся так ретельно, як Велика піраміда в Єгипті. І, мабуть, не­
має іншої споруди давнини, з якою пов’язують стільки таєм­
ниць, нез’ясованих питань і легенд.
До єгипетського походу Наполеона 1798—1799 рр. єв­
ропейська наука мало що знала про піраміди. Одним з
перших, хто детально описав їх у своїй багатотомній праці,
був учений Ф. Жомар, який супроводжував Наполеона у
походах.
Про піраміди знали у давньому Вавилоні, Греції, Римі.
Здавалося, вони існували завжди, із самого створення світу.
Освічена Європа «відкрила» їх тільки на початку XIX ст. пі­
сля єгипетської експедиції Наполеона, який взяв у похід ве­
лику групу вчених, у тому числі істориків і археологів. Кош­
товні колекції, малюнки пам’ятників і копії написів, докладні
описи знайденого, які незабаром були оприлюднені, стали
справжнім відкриттям найдавнішої цивілізації. «Від Напо­
леона» почалася справжня єгиптологія — вивчення життя й
культури великого народу, що створив шедеври, які дивують
навіть тепер.

Як уже згадувалося раніше, грецький
історик Геродот до­
кладно описав процес будівництва пірамід. Але в сучасних
вчених стосовно цього виникає ціла низка запитань. Скіль­
ки ж робітників мало брати участь у такому будівництві? Як
усі вони вміщалися в тісному кар’єрі, коли необхідні для
будівництва блоки треба було вручну обтесати, перетягти,
підняти і встановити на місце? Де давні єгипетські будівни­
ки брали мільйони канатів і котків, щоб переміщати кам’яні
блоки? Якщо вони користувалися дерев’яними котками (стов­
бурами дерев), то для кожної брили потрібно було не менше
10 котків (бо дерево неминуче кришилось і перетиралось під
час перетягування 2,5-тонного блока по кам’яній дорозі).
Отже, котків знадобилося б найменше 25 мільйонів. Де узя­
ти таку кількість лісу? Згідно з даними вчених, на території
Єгипту ніколи не було лісів. Тут росли лише невеликі гаї
фінікових пальм, плоди яких вживали у їжу. А може, його
привозили, наприклад, з Лівану?
У 1978 р. група японських дослідників спробувала спору­
дити невелику піраміду, користуючись тими ж методами
й знаряддям, що їх застосовували, за офіційною версією, й
стародавні єгиптяни. Процес будівництва знімали на кіно­
плівку. Однак сенсаційного фільму не вийшло. Щоб збуду­
вати піраміду заввишки всього 11 м, японським дослідни­
кам незабаром довелось відмовитися від ручних важелів,
канатів і похилих площин і звернутись за допомогою до су­
часних підйомних кранів, бульдозерів та лебідок. Про ре­
зультати свого досліду вони чесно розповіли в книзі з гуч­
ним заголовком «Як не було побудовано піраміду».
То все-таки, як же її будували єгиптян? Згадаємо ще одну
гіпотезу, яку в травні 1984 р. виклав фахівець з хімії поліме­
рів Джозеф Давидовій, виступаючи на симпозіумі з археометрії у Вашингтоні. Доповідач зробив хімічний аналіз зразків
каменю трьох пірамід. Досі вважалося, що видобували його
у каменоломнях Тураху й Мохатама, розташованих непода­
лік від Ґізи. Джозефу Давидовіцу вдалося встановити, що у
Вічність дивиться на нас з вершин цих
пірамід!
Наполеон

2 «Чудеса світу. Дитяча енциклопедія»

33

складі облицювального каменю є речовини, яких не вияви­
ли у цих каменоломнях. Серед них тринадцять, як вважає
Давидовіц, — це «геополімери», що відігравали роль в’яжу­
чого матеріалу.
Учений зробив висновки, що єгиптяни будували піра­
міди не з природного каменю, а зі штучних матеріалів,
одержаних шляхом подрібнення вапняку, приготування з
нього будівельного розчину і заливання його разом зі спе­
ціальною в’яжучою речовиною у дерев’яну опалубку. За
кілька годин матеріал ставав твердим, блоки не можна
було відрізнити від природних. Така технологія, зрозуміло,
займала значно менше часу і потребувала не так уже й
багато робочих рук. На користь цього припущення свід­
чить і мікроскопія зразків порід. Вона показує, що вапняк
з каменоломень майже цілком утворений зі щільно «упа­
кованих» кристалів кальциту, які й надають йому такої
міцності. А облицювальний камінь, знайдений на місці у
складі пірамід, має меншу щільність і вдосталь повітряних
«пухирців». Якщо цей камінь природного походження, то
постає питання, де єгиптяни могли його видобувати? Такі
місця єгиптологам невідомі.
Таким чином, піраміди багато в чому залишаються загад­
кою. Після розшифровки Ж. Шампольйоном єгипетських
ієрогліфів, у чому дуже допоміг Розетський камінь (трофей
тієї ж військової експедиції), історія Єгипту почала активно
вивчатись. Були прочитані тисячі папірусів, написів у хра­
мах і гробницях. Стало відомо, що більшість із 67 пірамід,
розташованих у нижньому плині Нілу (від 30-метрових «ма­
люків» до майже 150-метрових гігантів), були створені в пе­
ріод Давнього царства (2900—2270 рр. до н. е.). За останні
два століття їх обстежували уздовж і впоперек, виявляючи
постійно нові подробиці будови. І все-таки, на думку бага­
тьох учених, відкрито далеко не все.
Орієнтація пірамід у просторі є дуже точною: з якоїсь
причини — це теж загадка — піраміди розташовуються не
хаотично, а орієнтовані двома ребрами на Полярну зірку. Як
досягалася така точність під час будівництва, невідомо.

Але головна загадка пірамід — що в них заховано? Без
сумніву, вони — місце упокоєння фараонів, про що гово­
рять розшифровані написи. У центрі кожної піраміди знахо­
диться похоронна камера, порівняно невелика за розміра­
ми, де мав розташовуватися саркофаг з мумією фараона. Але
жодної мумії в пірамідах не знайшли, саркофаги виявилися
порожніми, пограбованими або «хибними» — неопрацьованими, поставленими, здавалося, для окозамилювання. Сті­
ни похоронних камер не розписані й не прикрашені, що
зовсім не схоже на справжні поховання фараонів у підзем­
них склепах Долини царів. Там, у горах, далеко на півдні,
збереглися — хоча теж частково — справжні гробниці пра­
вителів Єгипту. Саме в них американський археолог Говард
Картер в 20-х р. XX ст. відкрив недоторкану гробницю Тутанхамона із нечуваним багатством — дорогоцінними золотими
та срібними предметами царського убрання. Однак нічого
подібного до знахідки Картера у пірамідах виявлено не було.
Можливо, тому, що вони занадто відверто «демонстрували»
себе, а підземні поховання були таємними, схованими від
очей?
Що повинна була містити гігантська піраміда, над ство­
ренням якої народ країни тяжко працював протягом бага­
тьох років? Невже вона — суцільний кам’яний масив, як
уважається дотепер? Знайдені в пірамідах проходи виявили­
ся вузькими й нечисленними. Усередині піраміди Хеопса
загальною площею 53 тис. кв. м (на якій вільно розмістяться
п ’ять найбільших соборів світу!) є вузький прохід довжиною
47 м, у якому треба пробиратися тільки зігнувшись, і дві
похоронні камери розміром близько 15 м. І все!
Багато археологів упевнені, що у діраміді повинні бути
сховані ходи й секретні приміщення, у яких могли зберегти­
ся мумії, багатства, нерозкриті свідчення її таємниць. Але
всі спроби шляхом простукування, свердління, обмірювань
нічого не дали. Крім невеликих порожнин викликаних, оче­
видно, зрушенням блоків (після численних землетрусів), ні­
чого не виявлено. Треба було шукати нові методи дослідження
пірамід.

Внутрішня будова піраміди

Згадайте, що людське тіло можна «просвітити» рентгенів­
ськими хвилями і побачити, що всередині. Можна навіть,
застосувавши сучасний прилад томограф, одержати «зрізи»
внутрішніх органів на будь-якій глибині й у будь-якій пло­
щині. Рентгенівські промені й флюорографія дозволяють
побачити вміст багажу пасажирів в аеропортах, зазирнути в
прилади й установки на виробництві, «промацати» міцність
сполук і зварювальних швів тощо.
Але як «просвітити» гігантську піраміду? Ні необхідних
за потужністю рентгенівських джерел (щоб рентгенівський
пучок проходив через усю товщу кам’яних блоків), ні висо­
кочутливих плівок (щоб одержати зображення) не існує.

Однак такий спосіб було знайдено — він називається мюонна фотографія.
У 60-х рр. XX ст. Нобелівський лауреат фізик Луїс Альварес запропонував використати для «просвічування» пірамід
космічні промені — потік часток високої енергії, що прихо­
дять із космосу. Потрапляючи в атмосферу, первинні космічні
часточки (протони, ядра) взаємодіють із атомами газів і по­
роджують замість себе вторинні частки, з яких найпроникливішими, що доходять до земної поверхні, є мюони.
Мюон — це нестабільна елементарна частинка (середня
тривалість її життя в стані спокою близько 2,2 мікросекунди*) з масою в 200 разів більшою, ніж маса електрона.
Мюони — ідеальний інструмент для «промацування» ка­
м ’яних блоків, що утворюють тіло піраміди. Проходячи че­
рез порожнечі (потаємні кімнати, проходи, з ’єднання), по­
тік мюонів поглинається менше, його інтенсивність у цих
напрямках буде вищою. Перетинаючи більш щільні матеріа­
ли (важкі саркофаги, сховища, заповнені металами), їхній
потік помітно слабшає, що має виявитися у зменшенні його
інтенсивності. Під час підготовчої роботи провели спеціаль­
ні комп’ютерні розрахунки, а вже потім приступили до са­
мого експерименту — мюонного «просвічування».
Найбільш зручним об’єктом для мюонного дослідження
виявилася піраміда Хефрена. Вибір пов’язаний з більш низь­
ким розташуванням «кімнати фараона» і можливістю розмі­
щення в ній необхідної апаратури. Крім того, відкритих хо­
дів у ній виявилося менше, ніж у піраміді Хеопса, і це
наштовхувало на думку, що не всі вони знайдені.
Вимірювання тривали кілька років. У ролі приладів, які
реєструють частки, що пройшли крізь піраміду, використо­
вували спеціальні камери та детектори. (Коли у старших кла­
сах ви будете на уроках фізики вивчати основи атомної та
ядерної фізики, дізнаєтеся більш докладно про принципи
дії таких пристроїв.) Було зареєстровано більше мільйона
треків (тобто слідів) часточок, що пройшли через піраміду,
* 1 мікросекунда — одна мільйонна доля секунди (ЇСИ с).

але навіть при такій великій кількості потоків досліджувала­
ся приблизно лише п ’ята частина об’єму піраміди.
Помітних особливостей, які б вказали на секретні каме­
ри й приховані скарби, знайдено не було! У цілому проведе­
не «просвічування» виявилося не ідеальним, але нічого кра­
щого на той час зробити не можна було.
На сьогодні фізики та історики готуються до наступного
етапу дослідження пірамід. Наука просунулася вперед: ство­
рені нові чутливі пристрої, які можуть з більшою точністю
реєструвати частинки — ці пристрої називають пропорцій­
ними камерами. До того ж усією роботою апаратури будуть
керувати комп’ютери. Отже, ми все-таки можемо сподівати­
ся, що таємниці пірамід будуть розгадані!
«Висячі сади» Семіраміди
Велике місто Вавилон та його дослідники

Друге стародавнє чудо світу — сади Семіраміди. Втім, як
усі інші з відомої сімки (окрім пірамід!), це диво до нашого
часу не збереглося, тому все, що можна про нього розповіс­
ти, — це наукові гіпотези, припущення, міфи. В істориків та
археологів було багато сумнівів щодо існування цього «загуб­
леного раю», бо розкопки Вавилону, де, за переказами, були
розташовані ці чудесні сади, спочатку не виявили ніяких
слідів цієї міфічної оази. Проте з більшою достовірністю
можна розповісти про самі місця, де знаходилися ці леген­
дарні сади.
Вавилон (аккадською «Баб-ілум» — «Ворота бога») — мі­
сто казкових багатств, Вавилонської вежі та «висячих садів».
Його розміри, будинки, міць захисних мурів — все це вра­
жало чужоземців. Саме таким він з ’являється перед нами у
творах Геродота й Старому Завіті. Пізніше Вавилон занепав,
і люди забули не тільки про його існування, але й точне
місце розташування.
Тексти нововавилонських царів, історія Геродота, заміт­
ки Ктесія й Біблія були основними джерелами інформації
про Вавилон аж до кінця XIX ст.

Менш ніж за сто кілометрів від нинішньої столиці Іра­
ку — Багдада знаходяться руїни Вавилона. Стародавнє місто
припинило своє існування, але й сьогодні ці руїни свідчать
про його грандіозність.
«Місто велике, місто міцне» — сказано про Вавилон у Біб­
лії. У VII ст. до н. е. Вавилон був найбільшим та найбагатшим містом Давнього Сходу.
Назву місцевості, про яку йде мова, придумали греки —
вони назвали цю країну Месопотамія («Межиріччя» або «Дво­
річчя»), тобто це країна між двома ріками: Євфратом та Тиг­
ром. Там, де ці річки зближувалися, на лівому березі Євфра­
ту стояв Вавилон.
Багато змін зазнали ці землі. Від старовавилонського цар­
ства до староассирійського, від новоассирійського царства
до нововавилонського — історія розповідає багато цікавих
фактів. Саме з вавилонянами та ассирійцями, що жили на
цій землі, ми пов’язуємо винайдення письма: знамените
шумерське письмо є найдавнішим у світі. Вавилоняни пер­
ші почали вирощувати пшеницю, приручили тварин, перші
використали плуг. Вони поклали початок обробці металів і
дерева, розвитку ремесла й торгівлі. Найдавніші міські посе­
лення нашої планети виникли в південній Месопотамії, у
стародавньому Шумері. Значними були й математичні здо-

Можливий вигляд Вавилонських мурів та зіккурат у

бутки вавилонян: за
формулою, яку вони
винайшли, ми обчис­
лю ємо площу тр и ­
кутника і прямокут­
ника, об’єми куба і
паралелепіпеда, приз­
ми та піраміди тощо.
Вони поділили коло
на 360 частин і вве­
ли градуси. А закони
...У кожній із двох частин міста існувала
царя Хаммурапі (при­
якась центральна укріплена споруда.
близно 1791—1749 рр.
В одній, де був великий і оточений муром
сад, стояв царський палац. В іншій був храм до н. е.) були першим
вавилонського Зевса-Біла з мідяними
кодексом законів, що
брамами. Він існував ще за моїх років і був
чотирикутним, а кожна з його сторін мала дві контролювали майже
стадії.
всі сфери життя сус­
Усередині храмової округи було побудовано
пільства. Змінювали­
вежу завдовжки в одну стадію і завширшки
ся царські династії,
так само. Над однією вежею височить ще
одна, над нею — інша, а всіх їх вісім веж... На завершувалися вій­
останній вежі існує великий храм.
ни, руйнувалися одні
Гзродот. Історія. Книга І
держави і на їх місці
виникали інші — історія Месопотамії дуже цікава та по­
вчальна. Та повернімося до другого чуда світу — «висячих
садів» Вавилону.
Коли Геродот відвідав Вавилон, це місто вже стало лише
пам’ятником своїй минулій славі. Приблизно років за сто до
Геродота, десь у 539 р. до н. е., перський цар Кір скинув з
трону останнього вавилонського царя, що й призвело до за­
непаду могутності цієї землі.
Першим європейським мандрівником, який об’їздив і
описав цю країну, був Карстен Нібур (1733—1815). Він при­
віз звідти копії написів з дивним клинописом (Геродот на­
зивав його ассирійським).
Археологічне дослідження країни між двома річками роз­
почав француз Поль Еміль Ботта (1802—1870). Багато знахіУ Месопотамії багато великих міст, але
найвизначніше й найкраще укріплене —
Вавилон. Побудований він на безкрайній
рівнині й займає площу квадратової форми,
сторони його мають за 120 стадій. Вавилон
не тільки найбільше, але й найкраще місто з
усіх, які ми знаємо. Оточує його глибокий,
широкий, наповнений водою рів; за ровом
височать мури, 50 царських ліктів*
завтовшки й 200 ліктів заввишки.
Гзродот. Історія. Книга І

'

Царський лікоть — міра довжини, яка дорівнює приблизно 52,5 см.

док Ботта (на жаль, не всі — значна кількість розбилася!)
потрапили до паризького Дувра. А потім свій гідний вне­
сок у дослідження цієї загадкової країни зробили й інші
мандрівники та вчені: Остен Генрі Лейярд (1817—1894),
Георг Фрідріх Ґротенфенд (1775—1853), Генрі Кресвік Роулінсон (1810—1895).
Але, мабуть, найвидатнішим із дослідників Вавилонії слід
вважати Роберта Кольдевея (1855—1925), який увійшов в іс­
торію як людина, котра розкопала Вавилон. Більш ніж пів­
тора десятка років Кольдевей проводив археологічні дослі­
дження цих славнозвісних місць. Йому по праву належить
найпочесніше місце серед тих, хто наблизив людство до роз­
гадки таємниць Вавилона.
Оскільки нас із вами цікавлять саме «висячі сади», то
звернімося спочатку до тих часів, коли, як вважають, ці сади
були споруджені. А це відбувалося за часів вавилонського
царя Навуходоносора II.

Вавилонська вежа. Реконструкція

Навуходоносор II

—

легендарний цар Вавилона

Навуходоносор II — старший син і спадкоємець Набопаласара, засновника Халдейської (або Нововавилонської) ім­
перії. В історію Навуходоносор увійшов як полководець та
упорядник столиці.
Ім’я його відоме з написів на глиняних табличках, з єврей­
ських джерел і від античних авторів. Правильна форма імені
Навуходоносора — Набу-кудуррі-усур, що означає: «Бог Набу,
охороняй мої кордони». Його ім’я викарбуване на мільйо­
нах цеглин, що перебувають нині на руїнах Вавилонської
вежі. Археологи розкопали також і знамениту «дорогу про­
цесій». Ця дорога вимощена величезними квадратними ка­
м’яними плитами, і на нижньому боці кожної з них витеса­
но напис:
«Я — Навуходоносор, цар Вавилона, син Набопаласара,
царя Вавилона. Я вимостив вавилонський шлях для проце­
сій великого бога Мардука плитами з каменю шеду. Мардуку, боже, даруй мені вічне життя!».
У той час як його батько підкреслював своє просте по­
ходження, Навуходоносор оголосив себе нащадком легендарного царя Нарам«Я — Навуходоносор, цар Вавилонський,
Суена, ЩО правив у
благочестивий принц, що править із волі
щ ст до Н Є РІК нау
аи/цуі\а, окіщкт
іаш
йі илашоиліппл
благовоління ш
Мардука,
вищий ішаоп
правитель

ТТ
ц

родження Навуходо
носора невідомий,
але швидше за все —
до 630 р. до н. е., то­
му що відповідно до
звичаю Навуходоносор, який почав військову кар’єру в юному
віці, до 610 р. до н. е. займав високий пост в армії.
У 607—606 рр. до н. е. Навуходоносор у ролі принца-спадкоємця разом зі своїм батьком командував армією в горах на
півночі від Ассирії. Навуходоносор прославився як чудовий
полководець ще за життя батька. Після того як єгиптяни в
606—605 р. до н. е. завадили кілька серйозних поразок вавилонянам, у 605 р. до н. е. Набопаласар доручив йому війну
проти єгипетського фараона Нехо, що захопив усю Сирію,
Міста, улюблений Небом, хитромудрий
і невтомний... що завжди піклується про
благополуччя Вавилона, мудрий
первородний син Набопаласара, царя
вавилонського...»

Пітер Брейгель старший: Вавилонська вежа

Палестину й Фінікію. Цитаделлю єгиптян у Сирії було чудо­
во укріплене місто Кархемиш. Зненацька форсувавши Євф­
рат, Навуходоносор атакував єгипетський табір під міськими
мурами. У запеклому бою вавилоняни зламали опір солдатів
фараона й на їхніх плечах увірвалися в Кархемиш. Цей роз­
гром справив сильне враження на правителів Сирії, які від­
разу безумовно визнали владу вавилонського царя.
У розпал цих подій старий Набопаласар помер. Після
смерті батька у 605 р. до н. е. Навуходоносор нагально повер........
........ нувся до Вавилона і
Не було ще генія без деякої частки божевілля,
Сенека

протягом трьох ТИЖ-

нів закінчив корона­
ційні урочистості. На 23-й день після смерті батька Навухо­
доносор зайняв царський трон, а далі хутко повернувся в
армію, і це засвідчувало, що імперія потрапила в міцні руки.
За часів правління Навуходоносора Вавилонія зазнала
економічного розквіту й культурного відродження. Вавилон
перетворився .в найбільше місто на Давньому Сході з насе­
ленням близько 200 000 чоловік. На одному кінці міста роз-

1

Ворота Іштар у Вавилоні

ташувався величезний царський палац, а на іншому — голов­
не святилище вавилонян — Есагіла. Єдине ціле з Есагілою
становив розташований на півдні семиповерховий зиккурат*
висотою 91 м, що називався Етеменанкі («Храм наріжного
каменя небес і землі»). Названий у Біблії «Вавилонською ве­
жею», в давнину він вважався одним із чудес світу. На вер­
шині вежі, куди вели зовнішні сходи, розташовувалося свя­
тилище верховного бога Мардука.
За часів Навуходоносора Вавилон перетворився в потуж­
ну фортецю. Він був обнесений подвійними стінами-мурами, висота яких досягала 14 м (за деякими джерелами — до
22 м). Місто оточував глибокий і широкий рів із водою.
«Ті мури — це було щось надзвичайне. їхня товщина
була така, що нагорі могло розминутися шість возів, а
висота, — як твердить Ктесій Кнідський, — просто неймо­
вірна. Клітарх та інші, що були з Александром в Азії,
повідомляють, що ті мури в окружності мали 365 стадій...
За даними пізніших авторів, мури були тільки 50 ліктів
заввишки, а завтовшки такі, що могли розминутися лише
два вози. Веж було 250... Між мурами й будинками було
вільне місце завширшки 200 стіп», — писав Діодор. Заува­
жимо, що досить часто саме вавилонські стіни уважалися
чудом світу!
Красивим та цікавим місцем Вавилону були й перебудо­
вані при Навуходоносорі ворота Іиїтар — величезна напів­
кругла арка, обмежена з боків гігантськими стінами, яка
виходила на досить довгу доріжку, уздовж якої праворуч і
ліворуч також тяглися стіни. Побудовано все це було із цег­
ли, покритої яскраво-блакитною, жовтою, білою й чорною
глазур’ю. Для більшої пишності стіни воріт і доріжки були
покриті барельєфами надзвичайної краси, що зображують
тварин у позах, дуже близьких до природних. Стіни доріжки
прикрашали ряди левів. Стіни воріт згори й донизу були
вкриті почерговими рядами зображень двох інших тварин:
*
Зиккурат — східчаста храмова вежа, за формою подібна до піраміди.
Зазвичай зиккурати будувалися у три-чотири уступи, іноді й більше — до
семи.

одна з них — лютий
бик, друга — так зва­
ний вавилонський
дракон, що фігурує
під такою назвою у
Біблії.
Небагато відомо
про особисте життя
Навуходоносора. Він
одружився з мідійською царівною Амітіс (можливо, вона і
була Семірамідою?)
і, щоб угамувати її
тугу за рідними го­
рами, звів знамени­
ті «висячі сади».
У 331 р. до н. е.
війська Александра
Македонського за­
хоп и л и В авилон.
Прославлений полБогиня Іштар
ководець зробив це
місто столицею сво­
єї величезної імперії. Саме тут, у тіні «висячих садів», він
помер у 323 р. до н. е.
Після смерті Александра Вавилон поступово занепав. Сади
опинилися у занедбаному стані. Потужні повені зруйнували
цегляний фундамент колон, платформи завалилися на зем­
лю. Так загинуло одне із чудес світу.
А що Навуходоносор? Пізніше його ім’я стало синоні­
мом безжалісного завойовника. Але на той час це ім’я пов’я ­
зують з останнім розквітом Нововавилонського царства.
Легенди про Семіраміду

Назву знаменитих садів завжди пов’язують з ім’ям Семіраміди, цариці Ассирії. Діодор та інші грецькі історики роз­

повідають, що саме нею були побудовані «висячі сади» у Вавилоні.
Семіраміда (Шумарамат, Шаммурамат) — історична осо­
ба, але життя її легендарне. За переказами, дочка богині
Деркети — Семіраміда — росла в пустелі, серед голубів.
Там її побачили пастухи й віддали доглядачеві царських
черід Сіммасу (Сіму), що виховав її як рідну дочку. Цар­
ський воєвода Оннес (Оанн) побачив цю чудову дівчину й
одружився з нею.
Семіраміда була гарна, розумна й відважна. Як писав Діо­
дор, «красою вона перевершувала всіх дівчат». А ще — «...вона
тримала свого чоловіка в руках. Без неї він не розпочинав
жодної справи, все цому вдавалося».
Але почалася війна. Цар Нін вирушив на війну; пішов
з ним й Оннес, який викликав до військового табору свою
гарну і мудру жінку. Вона зачарувала царя, і він забрав її у
свого воєводи. Оннес позбавив себе життя, а Семіраміда стала
царицею. «Ось у який спосіб Семіраміді пощастило дістатися
■■■......................................... ......................... царського трону», —
Семирамида
Для первьіх властителей завиден мой жребий,
И боги не так гордьі.
Столпами из мрамора в пьілающем небе
Укрепились мои садьі.
Там рощи с цистернами из розовой влаги,
Голубьіе, нежньїе мхи,
Рабьі и танцовщицьі, и мудрьіе маги,
Короли четьірех стихий...
Николай Гумилев

п и с а в ДІОДОр.
ПІСЛЯ смерті

царя

вона стала СпадкоЄМИЦЄЮ ПрЄСТОЛу, ХОча в н и х § у В с и н ]-[^_
„ г-г
НЄИ. Тоді и ВИЯВИЛИСЯ ї ї ЗДаТНОСТІ ДО

мирНОГО к ер у в а н н я

державою. Вона побудувала царське місто Вавилон з потуж­
ними стінами й вежами, з чудовими мостами та храмами.
Вона висушила навколо міста болота, а в місті збудувала ве­
ликий храм із вежею.
А потім Семіраміда почала війну — пішла на мідійське
царство, звідти — на Персію, потім до Єгипту і Лівії, а тоді в
Ефіопію. Всюди Семіраміда здобувала славні перемоги й
збагачувала царство новими підданими. Лише в Індії їй чо­
мусь не пощастило — там вона втратила три чверті армії
й припинила війну.

Нінего набридло безславне життя, і він організував проти
матері змову. Цариця добровільно передала синові владу, а
сама, перетворившись на голубку, полетіла з палацу зі зграєю
голубів. «Тоді вийшла на балкон, обернулася в голубку й від­
летіла просто в безсмертя», — пише Діодор.
З
цього часу ассирійці вважали Семіраміду богинею, а го­
луб став для них священним птахом.
Проте були відомі й більш реалістичні й не такі казкові
варіанти біографії Семіраміди. За однією з версій, Семіраміда була придворною дамою при дворі ассирійського царя.
Своєю чарівністю вона здобула царську ласку, а коли цар з
нею одружився, Семіраміда вмовила його, щоб передав їй
владу на п ’ять днів. Тільки-но взяла вона в руки царське
берло* і вдягла царські шати, одразу ж згуртувала навколо
себе усіх воєначальників та вельмож. На другий день Семі­
раміда наказала величати себе царицею, а свого чоловіка
кинула до в’язниці. Так ця жінка здобула трон, утрималася
на ньому до старощів і прославила себе багатьма великими
справами. «Ось які суперечні відомості ми маємо про Семі­
раміду», — скептично зауважує Діодор.
Окрім згаданих, ми маємо ще «кілька Семірамід». Геро­
дот писав, що жила вона «за п ’ять людських віків до другої
вавилонської цариці Нікторіс», тобто близько 750 р. до н. е.
Інші історики називають Семірамідою Атоссу, дочку царя
Блоха, що правила країною наприкінці VIII ст. до н. е.
А може, Семіраміда — друге ім’я Нікторіс, дружини царя Навуходоносора?
Дехто з дослідників вважав Семіраміду напівказковим пер­
сонажем, а до казок приєднували й «висячі сади». Але
Р. Кольдевей був упевнений, що він знайшов залишки саме
цих садів!
«Висячі сади»

Шумний Вавилон, розташований на голій піщаній рів­
нині, не радував дружину Навуходоносора, яка виросла в го*
влади.

Берло — палиця, оздоблена коштовним камінням і різьбою, символ

Можливо, саме так виглядали висячі сади (реконструкція)

ристій і зеленій Мідії. Щоб утішити її, в 600 р. до н. е. Наву­
ходоносор наказав спорудити «висячі сади».
В архітектурному плані «висячі сади» являли собою піра­
міду, що складалася із чотирьох ярусів-платформ; їх підтри­
мували колони висотою до 25 м. Нижній ярус мав форму
неправильного чотирикутника, найбільша сторона якого ста­
новила 42 м, найменша — 34 м.
Щоб запобігти просочуванню поливної води, поверхню
кожної платформи спочатку покривали шаром очерету, змі­
шаного з асфальтом, потім двома шарами цегли, скріпленої
гіпсовим розчином, поверх усього укладалися свинцеві плити.
На них товстим килимом лежала родюча земля, куди було ви­
саджене насіння різних трав, квітів, пагінці чагарників, дерев.
Філон, котрий, очевидно, спирався на праці античних
авторів, що не збереглися до наших днів, і на описи деяких
інших висячих садів стародавнього світу, писав:
«Висячими називають сади, які ростуть, піднесені висо­
ко над землею... Ось їхній опис. Насамперед ставлять камін­

ні стовпи, що приймають на себе вагу всієї споруди; оздоб­
лені, вони утворюють залу або колонаду. На них лежать паль­
мові балки, щільно припасовані, так що між ними є лише
вузенькі шпаринки, пальма — єдине дерево, яке, намокнув­
ши, не набрякає, а коли висохне, знову вирівнюється... На
ті балки насипано товстий шар землі, а в ту землю висадже­
но широколисті та інші дерева, які ростуть у садах, також
посаджено найрізноманітніші квіти — коротше кажучи, усе,
що очам любе, а мові приєм­
Вернуться туда невозможно
не. Перед тим як садити, усю
И рассказать нельзя,
цю площу кілька разів розрихКак бьіл переполнен блаженством
люють,
і ґрунт там стає такий
Зтот райский сад.
Арсений Тарковский же родючий для саду, як і вся­
кий інший. Отже, над головами тих, що гуляють між колонами внизу, пролягає зоране
поле...»
Успіх садівників, мабуть, залежав від ретельної системи
поливу, для якого використовувалася вода з Євфрату.
У порожнині однієї з колон містилися труби, якими вода з
Євфрату за допомогою ручних насосів день і ніч подавалася
на верхній ярус садів, звідки вона, стікаючи струмочками й
невеликими водоспадами, зрошувала рослини нижніх яру­
сів, так що земля завжди залишалася вологою.
«Висячі сади» Вавилону перевершили багато інших спо­
руд античності, по-перше, оригінальністю задуму, по-друге,
досконалістю й сміливістю будівельних конструкцій та во­
дочерпальних пристроїв і, по-третє (а це, мабуть, для антич­
ного світу було на першому місці), красою.
Невтомний та наполегливий Р. Кольдевей був упевнений,
що йому пощастило знайти залишки цих легендарних садів.
Під час розкопок він виявив сліди якогось склепіння, а по­
тім глибокого мурованого колодязя. Кольдевей спирався на
Діодора, Стратона, Бероса та розшифровані клинописні текс­
ти стародавніх вавилонян, які писали, що каміння, подібне
до знайденого, використувалося лише у двох будовах Вави­
лона — у північній стіні Касру, яку він уже розкопав, та
у «висячих садах».

«Я знайшов «висячі сади» Семіраміди», — тріумфально
повідомив Кольдевей. Але його абсолютний тріумф тривав
недовго. Ледь з’явилися повідомлення про відкриття дослід­
ника, як відразу ж виникли сумніви. Дехто з учених, по­
силаючись на ті ж стародавні джерела, намагався довести,
що «висячі сади» ніколи не могли перебувати там, де їх
знайшов Кольдевей. На думку одних, сади не могли бути
частиною царського палацу, а повинні були знаходитися
поруч із ним. Інші вважали, що сади не могли бути ні на
території палацового комплексу, ні поруч із ним, а мали
були розташовуватися на березі Євфрату. Треті ж узагалі
стверджували, що сади перебували не просто біля Євфрату,
а були зведені над ним на широкому спеціальному мосту,
перекинутому через ріку.
Яке з цих припущень відповідає дійсності, ми дотепер йе
знаємо. Можливо, цю загадку не пощастить розгадати й у
майбутньому. Невідомо також, чому все-таки «висячі сади»
пов’язують з ім’ям Семіраміди.
Двадцяте сторіччя відкрило деякі таємниці навколо ле­
генд про «висячі сади». Археологи усе ще намагаються зі­
брати достатню кількість підтверджень перед тим, як зроби­
ти остаточні висновки про місце розташування садів, про
систему зрошення і про справжні причини їхньої появи. На
сьогодні єдиний слід, що залишився від колись грандіозного
пам’ятника інженерної думки — мережа пересічених тран­
шей біля іракського міста Хілле (за 90 км від Багдада), від­
крита завдяки розкопкам Роберта Кольдевея у 1898 р., у зрі­
зах яких і тепер можна побачити сліди напівзруйнованої
кладки.
Храм Артеміди в Ефесі
Історія храму

«Іонія відрізняється прекрасним кліматом і рівною тем­
пературою повітря; вона має такі храми, яких немає ніде.
Першим із них за величиною та пишністю є храм Артеміди в
Ефесі», — так писав про місця, які нас цікавлять, мандрів­
ник Павсаній.

Ефес був одним з найбільших міст в Іонії — найрозвине­
нішій і найбагатшій області старогрецького світу, збагаченій
культурою Сходу. Це місто було засноване на західному уз­
бережжі Малої Азії ще в XII ст. до н. е. Упродовж усієї своєї
історії він відігравав велику роль в освіті, культурі, мистецтві.
З ’єднуючи Схід та Захід, Ефес був зручно розташованим
містом-портом. Таке положення сприяло розвитку Ефеса як
найзначнішого центру політики і торгівлі на той час. У VI ст.
до н. е. Ефес досяг небувалого розквіту.
Покровителькою міста була богиня Артеміда — дочка царя
богів і людей всемогутнього Зевса і Лети (Латони), сестри
бога Аполлона. Городяни вирішили спорудити величний храм
на честь своєї покровительки.
Храм Артеміди (Артемісіон) будували багато разів. Але
ранні дерев’яні будівлі руйнувалися, згорали або гинули від
частих землетрусів, і тому в середині VI ст. до н. е. було ви­
рішено побудувати, не шкодуючи засобів і часу, прекрасне
житло для покровительки-богині, тим паче що вдалося за­
ручитися обіцянкою сусідніх міст і держав брати участь у
такому солідному заході. Пліній у своєму описі храму, зроб­
леному, щоправда, через декілька сторіч після його спору­
дження, говорить, зокрема: «...його оточують сто двадцять
сім колон, подарованих такою ж кількістю царів».
Навряд чи знайшлося стільки доброзичливо налаштова­
них до Ефеса царів в окрузі, але очевидно, що будівництво
стало до певної міри спільного справою сусідів Ефеса. П ри­
наймні багатющий з деспотів — Крез, цар Лідії, зробив щед­
рий внесок.
Запрошений для створення проекту і будівництва храму
відомий архітектор Харсифрон (Херсифрон) запропонував
побудувати мармуровий храм, оточений подвійним рядом
струнких колон. Проте справа ускладнювалася тим, що по­
близу не було мармуру.
Знаходження мармуру легенда пов’язує з ім’ям пастуха
Піксодора. Коли він пас отару на зелених пагорбах неда­
леко від Ефеса, два його барани стали «з’ясовувати взає­
мини». При нападі один із них з розгону налетів на скелю,

Храм Артеміди (реконструкція)

та так, що шматок скелі відпав. Це був сліпучо-білий ула­
мок — мармур було знайдено! Піксодор став знаменитістю
серед городян, а архітектор дізнався, де йому добути мар­
мур.

Невдалий досвід колишнього будівництва в Ефесі при­
мусив Харсифрона задуматися над тим, як забезпечити хра­
му довге життя. Рішення було сміливим і нестандартним:
ставити храм на болоті поблизу гирла річки Каїстри. Харсифрон розмірковував, що м ’який болотистий ґрунт слугувати­
ме амортизатором під час майбутніх землетрусів. А щоб під
дією своєю ваги мармуровий храм не занурився в землю,
було вирито глибокий котлован, який заповнили сумішшю
деревного вугілля і шерсті — подушкою завтовшки в декіль­
ка метрів.
Але на будівельників чекали й інші труднощі. По багни­
стій землі було важко перевозити мармурові колони з каме­
ноломень, які знаходилися на відстані 12 кілометрів від хра----------------------------------------------------- му. Тоді Харсифрон
Храм Артеміди Ефеської — це
запропонував ХИТросправжнісінький дім богів, споруджений на м у д р и й СПОСІб: на
землі. Хто раз його побачив, той міг
переконатися, що небо й земля помінялися К ІН Ц І КОЖНОЇ КОЛОНИ
місцями і що рід безсмертних богів
забивали залізні прупереселився з неба на землю.
укріпивши ЇХ СВИНФілон Візантійський
.
г

цем, і на ці осі з обох
боків колони насаджували колеса відповідно розміру. Потім
кріпили довгі жердини, запрягали биків, і колона на колесах
котилася багнистою дорогою.
Будівництво храму тривало 120 років. Харсифрон не до­
жив до завершення храму; за його життя була зведена будів­
ля храму і встановлена колонада. Після його передчасної
смерті функції головного архітектора перейшли до його сина
Метагена, а коли і той помер, храм добудовували Пеоніт
і Деметрій. Храм було закінчено приблизно в 550 р. до н. е.
Припускають, що споруджене святилище було величез­
ним: завдовжки 110 м і завширшки 55 м. Навколо нього
височіли два ряди кам’яних колон заввишки до 18 метрів
(їх було близько 127). Двоскатний дах був зроблений з
мармурових плит. По кутках даху розміщувалися четверо
мармурових биків гігантських розмірів. Зсередини храм був
облицьований мармуровими плитами, а в центрі головного
залу стояла статуя Артеміди заввишки 15 м. Основа статуї

була дерев’яною, але згори вона щедро прикрашалася зо­
лотими прикрасами і коштовностями. Фронтон* храму,
вершина якого височила над землею на відстані 25 м, був
розкішно прикрашений величною скульптурною компози­
цією з мармуру.
Зауважимо, що на відміну від храму Артеміди більшість
тогочасних грецьких храмів мали колони з вапняку, а не з
мармуру. Крім того, особли­
вою була й форма цих колон.
Та тільки побачив
я Артеміди чертог, що крівлю
Ефеський храм став першою
Підніс до хмар.
монументальною грецькою
Усе інше померкло перед ним;
спорудою, де відмовилися від
Поза межами Олімпу
Сонце не бачить ніде
ч
суворого і важкого так звано­
Рівної йому краси.
го дорійського стилю і засто­
Антіпатр Сидонський
сували вишуканий, який назвали потім іонійським. Хоча цей новий стиль окремими
своїми елементами вже був відомий, ефеський храм так ефект­
но показав його можливості, що античний світ пов’язував ви­
никнення іонійського стилю саме з Ефесом і вважав храм
Артеміди місцем його зародження.
Вважають, що храм богині був не тільки культовою
будівлею. Святилище споконвіку було також скарбницею і
банком. Тут зберігали свої заощадження держави і приват­
ні особи, греки і перси. Гроші не лежали мертвим капіта­
лом. Жерці храму охоче позичали капітали під великі від­
сотки. Так росли багатства самого храму і його служителів.
Історик II—І ст. до н. е. Діон Хризостом писав: «У ефесців
вкладено в храмі Артеміди чимало коштів приватних осіб,
не лише ефесців, але й чужоземців з усіх усюд, а також
кошті царів і гроші простолюду... Усі кошти вміщені зара­
ди безпеки, адже ніхто й ніколи не наважиться осквернити
цю святиню, хоча упродовж численних війн місто не раз
було завойоване».
*
Фронтон — завершення фасаду будівлі, що представляє собою три­
кутну площину, яка з боків обмежена схилами даху, а біля основи — кар­
низом.

Розташовувалася в храмі і найбільша в світі на той час
картинна галерея. Власністю храму були численні землі і
навіть озера.
Пройшло майже 200 років. І цій чудовій споруді не суди­
лося зберегтися: у 356 р. до н. е. храм Артеміди Ефеської,
головну святиню малоазійських греків, було спалено. Його
підпалив честолюбний житель Ефеса Герострат, що мріяв
прославитися за будь-яку ціну. Він сподівався, що, знищив­
ши одне з найчудовіших творінь того часу, він назавжди за­
лишиться в історії. Але за рішенням іонійських міст його
ім’я було приречене на забуття і збереглося лише в записках
старогрецького історика Феопомна (IV ст. до н. е.).
Згодом виник переказ, що храм Артеміди згорів того дня,
коли народився майбутній завойовник Азії Александр Ма­
кедонський. Римський історик Плутарх жартома написав піз­
ніше: «Богиня була надто перейнята турботою про народження Александра, щоб
Усе змінюється у свою протилежність...
врятувати храм».
Мокре стає сухим, сухе мокрим, безсмертне
Храм сильно посмертним, смертне безсмертним...
Геракліт страждав. Вогонь не
обійшов дерев’яні конструкції; тріснули балки перекриттів і колони.
Через 25 років Александр побажав відновити храм у всій
його колишній пишноті. Архітектор Александра Дейнократ
(Хейрократ), який керував роботами, зберіг колишній план
храму, тільки підняв будівлю на вищу ступінчасту основу.
(Вважають, що саме Хейрократу належить планування Александрії — зразкового міста еллінського світу, а також ідея
спорудження на горі Афон статуї Александра Македонського
з посудиною в руці, з якого виливається річка.)
Новий храм у всьому був схожий на колишній, але пере­
вершував його за розмірами. Його висота дорівнювала 109 м,
ширина — 50 м. Багато прославлених майстрів того часу взяли
участь у оздобленні нового храму Артеміди. Вишукані барельє­
фи, що увінчували більшість колон, створив відомий скульп­
тор Скопає; статуї у внутрішніх приміщеннях — знаменитий
Пракситель.

Серед творів живопису виділявся портрет Александра
Македонського, якого художник Апеллес зобразив у вигляді
Зевса з блискавицею в руці. Немає підтвердження того, що
сама статуя богині була встановлена в центрі святилища, але
немає причини і відкидати це. Багато заможних римлян да­
рували храму золоті і срібні скульптури. Цей храм і був ви­
знаний чудом світу, хоча, можливо, більше підстав до цього
наймення мав перший, побудований Харсифроном.
Історія відновлення храму і події подальших років стали
предметом пліток, пересудів і чуток у всьому античному світі.
«Після того як якийсь Герострат спалив храм, громадя­
ни спорудили інший, красивіший, зібравши для цього жі­
ночі прикраси, пожертвувавши своє власне майно і прода­
вши колони колишнього храму», — пише Страбон. А ось
Тімей з Тавроменія стверджував, як повідомляє Артемідор,
що «ефесці будували храм на засоби, віддані їм персами на
зберігання». Той же Артемідор з гнівом відкидає подібну
підозру. «У них не було в цей час ніяких грошей на збе­
ріганні! — вигукує він.— А якби вони і були, то згоріли
б разом із храмом».
У 263 р. готи, що увірвалися до Малої Азії, почувши про
численні багатства міста, розграбували святилище. Наступ­
ним ударом виявилася заборона язичницьких культів у Рим­
ській імперії в 391 р. при Феодосії І Великому. Відомо, про­
те, що культ Артеміди існував тут ще два сторіччя, поки
остаточно це місце не було полишене після землетрусу.
Після занепаду Римської імперії місто втратило колишнє
значення. Починається його повільне вмирання. Над Ефе­
сом проносилися ворожі нашестя, що спустошували те, що
ще залишалося в невеликій кількості. Страшні руйнування
заподіяв храму і болотистий ґрунт, який, за задумом будівель­
ників, мав уберегти святилище від землетрусів. Намулрічки
Каїстри поступово приховали залишки зруйнованого храму,
що занурилися у в’язке болото.
З часом багатьом стало здаватися, що біблійні розповіді
і описи античних істориків про великий храм є легендою.
Але зовсім іншої думки був про це англійський інженер

Руїни храму в Ефесі

Дж. Т. Вуд: ці описи пробудили в душі англійця пристрасне
бажання знайти сліди храму Артеміди.
Дж. Т. Вуд розпочав роботи навесні 1863 р. Намул пере­
творив усю місцевість на болото, й англійській експедиції
довелося працювати більше 4 років, щоб знайти залишки
воріт. Зазнавши чимало поневірянь, Вуд нарешті виявив
рештки могутнього фортечного муру. Незабаром інженер
знайшов два стародавніх тексти, які повідомляли, що стіну
навколо храму Артеміди побудував у 6 р. до н. е. римський
імператор Август. 1 31 жовтня 1869 р. Буду поталанило: він
знайшов залишки храму.
У 1869 р. знаменитий Британський музей почав скупову­
вати всю навколишню територію храму і проводити там
розкопки. В процесі трирічних робіт було знято більше 100 ти­
сяч кубічних метрів грунту, і нарешті весною 1873 р. було від­
правлено до музею в Лондон 60 тонн архітектурних і скульп­
турних знахідок.
Окрім храму, Вуд виявив театр, будівлю бібліотеки, вули­
ці і площі. Тридцять п ’ять років по тому співвітчизник Вуда
Девід Г. Хогарт знайшов під залишками вівтаря велику ко­

лекцію зображень богині Артеміди з бронзи, золота, слоно­
вої кістки і срібла. Уже в XX ст. було знайдено й залишки
того храму, що спалив Герострат.
Міфічна богиня Артеміда

Артеміда — одна з найдавніших богинь Греції (у римлян
її називали Діаною). Її найчастіше зображали як мисливи­
цю: у короткій підперезаній туніці, ноги й руки оголені; на
плечах — сагайдак, у руці — лук, у волоссі виблискує діаде­
ма, що має форму півмісяця. Однак у Ефесі Артеміду зобра­
жали зовсім інакше: як матір усього сущого, зі стома грудьми.
У найдавніші ча­
си Артеміду зм альо-'
вували іноді у вигля­
ді тварини, напри­
клад ведмедиці — так
зображалася Артемі­
да брауронська в Ат­
тиці, неподалік від
Афін. Потім Артемі­
да стає богинею-охоронницею матерів та
немовлят, даруючи
благополучні поло­
ги. Як сестра Аполлона, бога світла,
вона вважалася та­
кож богинею Міся­
ця і ототожнювала­
ся з богинею Селе­
ною.
В Ортігії Артемі­
ду вшановували як
богиню врожаю, зоб­
ражаючи її з кілько­
ма грудьми і з зір­
кою та півмісяцем;

Рельєф колони храму Артеміди

пізніше зображували її крилатою, у дівочій одежі (точнісінь­
ко, як згодом янголів у християнських храмах).
В Афінах, Епідаврі й на острові Делос Артеміду ще на­
зивали Гекатою — «тією, що цілиться у далечінь». Цю Гекату вважали богинею смерті, що з ’являється у супроводі
духів та собак на перехрестях доріг. Щоб умилостивити
богиню, для неї на роздоріжжі клали рештки жертв, які
приносили мертвим.

Культ Артеміди тривав багато століть. Богиня часом змі­
нювала свої функції, пристосовуючись до нових обставин,
але одне в ній не змінювалося — вона була богинею-дівою.
За найпоширенішою давньогрецькою міфологією, вічно
юна, прекрасна богиня Артеміда народилася на острові Делос одночасно зі своїм братом — золотоволосим Аполлоном.
Артеміда була справжньою царицею лісів. Вона весело
полювала у залитих сонцем полях та тінистих лісах у супро­
воді юрби німф*. Коли ж Артеміда стомлювалася на полю­
ванні, то поспішала з німфами в священні Дельфи до улюб­
леного брата, стріловержця Аполлона. Під звуки його золотої
кіфари водила танки з музами та німфами.
Любила відпочивати Артеміда і в повитих зеленню гро­
тах, оддалік від очей смертних. І горе було тому, хто насмі­
лювався порушити її спокій! Саме через це загинув юний
мисливець Актеон.
Як писав давньоримський поет Овідій у своїх «Метамор­
фозах», якось Актеон зі своїми товаришами полював у лісах
Кіферону. Спекотного полудня, стомлені мисливці розта­
шувалися на відпочинок у гущавині лісу. Актеон віддалився
у пошуках прохолоди в долині. Прозорий струмок дзюрчав у
гаю, всюди панували тиша та спокій. На крутому схилі гори
Актеон побачив чудовий грот, оповитий зеленню, і пішов
туди, не відаючи, що це улюблене місце спочинку відпочи­
ває Зевсової дочки Артеміди.
Коли Актеон підійшов до грота, туди щойно зайшла Ар­
теміда. Вона готувалася до купання, і німфи зняли з богині
сандалі, зав’язали вузлом волосся і збиралися йти до струм­
ка набрати води. І тут біля грота з’явився Актеон!.. Голосно
скрикнули німфи, побачивши мисливця, побігли до Артемі­
ди, намагаючись закрити її від очей непроханого гостя.
Розгнівалась Артеміда, що Актеон порушив її спокій, і
вмить перетворила юнака на оленя.
*
Німфи — в античній міфології — численні божества, які уособлюва­
ли різні сили природи: німфи лісові — дріади, гірські — ореади, річні —
наяди, морські — нереїди та ін.

Лякливий олень хутко кинувся втікати. Побачивши своє
відображення в струмку, хотів крикнути «О, лихо!..» — та не
зміг, бо втратив дар мови.
Мисливські гончаки Актеона зачули оленя і, не впізнав­
ши свого господаря, розірвали його на шматки. Так заги­
нув Актеон, який порушив спокій богині Артеміди, єдиний
зі смертних, що ненароком побачив небесну красу Арте­
міди.
Статуя Зевса Олімпійського
Видатне створіння Фідія

Статуя Зевса Олімпійського — єдине чудо світу, яке опи­
нилося на європейському материку. Можливо, жоден із хра­
мів стародавньої Еллади не здавався грекам гідним звання
«чуда». І, обравши як чудо Олімпію, вони запам’ятали не
храм, не святилище, а лише статую, що стояла всередині.
Олімпія була найсвятішим місцем давньої Еллади, осеред­
ком миру, що з ’єднував усі племена Еллади, ареною чесного
змагання найкращих з-поміж найвидатніших. Ніколи тут грек
не підняв меча на грека, ніколи тут не проливалася людська
кров. Олімпія — це місце, де відбувалися змагання, що ввій.......................... .......... ,
ш ли в історію я к
Багато чудесного можна побачити в Елладі,
ОЛІМПІЙСЬКІ ігри,
про багато чого дивного можна дізнатися,
Історія ОлІМПІЇ та
але ні на чому немає такого божого
благовоління, як на еллінських таїнствах
та Олімпійських іграх.

.

Олімпіад така давня,
ЩО, здається, ВОНа НЄ
Павсаній має початку. Перші
історичні Олімпійські ігри відбулися 776 р. до н. е., однак
першоджерела свідчать, що вони були не першими взагалі, а
тільки першими зафіксованими Олімпійськими іграми, від
яких бере початок грецький календар.
Чудові пам’ятки Олімпії стали відомі сучасному світові
завдяки Ернсту Курціусу, німецькому археологу, який від­
криття Олімпії вважав метою свого життя. Розкопки під його
керівництвом було розпочато в 1875 р. Одним із результатів
цієї роботи було відкриття в 1887 р. Олімпійського музею,

де зберігаються нині
найцінніші зі знахі­
док, які пощастило
знайти. Перлинами
колекції О лімпій­
ського музею є «Гермес із Діонісом» —
статуя в и д атн о го
скульптора Праксителя (370—334 рр.
до н. е.), а також
торс богин і Н іки
скульптора Пеонія.
Було знайдено та­
кож залишки скульп­
турного оздоблення
ф р о н т о н ів храм у
Зевса, чимало улам­
ків бронзових і мар­
мурових статуй.
Храм Зевса те­
пер — суцільні руїни.
Від нього залишили­
ся лише вапнякові
круги діаметром по­
над 2 м, з яких скла­
далися колони хра­
му КОЛИШНІЙ ВИ- Пеоній. Ніка, яка спускається з небес
гляд храму можна
уявити з допомогою цих решток та античних описів. Збуду­
вали цей храм у 468—456 рр. до н. е. Архітектор Лібон Егейський обрав для нього місце на невисокому пагорбі. Колони
храму (по шість на фасадах і по тринадцять із кожного боку)
були по 10,5 м заввишки — нижчими, ніж в ефеському хра­
мі Артеміди. На східному фронтоні було зображено бій кен­
таврів з лапіф ам и (кентаври — це міфічні напівконінапівлюди, а лапіфи — войовниче плем’я); на західному

фронтоні — крила­
та фігура богині пе­
ремоги Ніки. ПрОгміжки між прямо­
кутними каменями
на фризі зображали
дванадцять подвигів
Геракла. Завдяки
Павсанію відомі прі­
звища авторів скульп­
турних прикрас обох
фронтонів — це Алкмен та Пеоній.
З азви ч ай храм
п од іл явся на три
частини. У середній
стояла чорна вапня­
кова брила — п ’єде­
стал статуї Зевса.
Лапіфянка з фронтону храму Зевса
Коли в тридцяті ро­
ки V ст. до н. е. Фідію було зроблено замовлення на виготов­
лення статуї, його ім’я вже славилося по всій Греції.
Один із найвидатніших скульпторів у історії світового
мистецтва Фідій жив приблизно з 500 по 430 р. до н. е. Він
був знаменитий не тільки статуєю Зевса Олімпійського, але
ще й статуєю Афіни в Парфеноні та рельєфами на його сті­
нах. Разом із Періклом Фідій розробив план перебудови Афін,
але це, щоправда, дорого обійшлося Фідію: вороги Перікла
стали й його ворогами. Помста їх була банальна й брудна,
але обивателі жадали скандалу: Фідій був озвинувачений у
тім, що приховував золото й слонову кістку під час спору­
дження статуї Афіни в Парфеноні. Слава скульптора вияви......... ■■■.........................— ......................-.... лася могутнішою за
Багато є прославлених скульптур, та
підступи недругів,
найкраща з них — Зевс Олімпійський, що
Жителі Еллади ВНЄСйого створив Фідій із золота й слонової
,
кості
ли заставу за ув язнеПліній ного, і афіняни від­

пустили Фідія працювати в Олімпію. Кілька років Фідій за­
лишався в Олімпії, споруджуючи знамениту статую.
Статуя Зевса перебувала в храмі, довжина якого досягала
64 м, ширина — 28, а висота внутрішнього приміщення була
близько 20 м. Зевс, що сидів наприкінці залу на троні, май­
же підпирав головою стелю. Оголений до пояса торс Зевса

Можливий вигляд статуї Зевса Олімпійського (римська копія статуї Фідія)

З

«Чудеса світу. Дитяча енциклопедія»

65

був виготовлений з дерева і покритий слоновою кісткою,
одяг — тонкими золотими пластинами. На лівому плечі ви­
сів золотий плащ, оздоблений пальмовим листям. В одній
руці Зевс тримав золоту статую Ніки — богині перемоги, дру­
гою опирався на високий жезл, на якому сидів священний
орел.
Багатьох статуя вражала своїми розмірами. «Вона така ви­
сока, що, попри значну висоту храму, складається враження,
ніби художник порушив закони пропорції, бо сидячий Зевс
сягає аж до стелі, отже з першого погляду видно, що коли б
він захотів устати, то пробив головою дах», — писав Страбон.
Залишилися описи трону Зевса, що був прикрашений ба­
рельєфами зі слонової кістки й золотими статуями богів. Бічні
стінки трону були розписані художником Паненом, роди­
чем і помічником Фідія. Оздоблення цього трону прослав­
ляло передовсім самого Зевса: поручні прикрашали два сфінкси, три вродливі грації
Природа для того створила слонів, щоб Фідій Й Три Г о р и ; підніжка МІГ

вирізьбити Зевсові руки З ЇХНІХ

ІКОЛ.

МИ б у л и ч о т и р и т а н -

ФІЛ0Н цюючі Ніки. Вшановувало це оздоблення й Грецію: тут були сцени битви
кентаврів із лапіфами, що символізувало перемогу греків над
варварами, та сцени з подвигами дорійського героя Геракла
й афінського Тесея, що символізувало єдність греків. Унизу
трон був прикрашений сценами війни з амазонками — міфіч­
ним плем’ям диких завойовниць. І нарешті, оздоблення трону
прославляло олімпійські ігри: вісім атлетів символізували вісім
видів змагань, які приносили мир та зміцнювали єдність
Греції.
Зевс був такий величний, що, розказують, коли Фідій
завершив свою працю, він підійшов до статуї, яка ніби пливла
над чорною мармуровою підлогою храму, і запитав: «Ти вдо­
волений, Зевсе?». У відповідь пролунав удар грому, і підлога
біля ніг статуї тріснула: Зевс був задоволений!
Кожного, хто бачив цю статую, вражала виняткова майс­
терність, з якою Фідій вирізьбив обличчя й постать Зевса.
«Кожен, хто зупинився перед цією статуєю, хоч який би не

Руїни храму Зевса в Олімпії

був пригнічений, забував поруч неї все сумне й жахливе в люд­
ському житті», — писав Діон Хрісостом.
Згодом візантійські імператори дбайливо перевезли ста­
тую до Константинополя. Хоча вони й були християнами,
рука на Зевса ні в кого не піднялася.
Візантійські імператори спочатку дозволяли собі цінува­
ти високе мистецтво. .Але, на глибоке вдоволення християн-

ських проповідників, бог покарав свого язичницького суперника-Зевса, покаравши тим самим і візантійських імперато­
рів, що збочили з праведного шляху. В V ст. н. е. палац ім­
ператора Феодосія II згорів. Дерев’яний колос не витримав
сили вогню: лише кілька обвуглених кістяних пластинок так
блискітки розплавленого золота залишилися від творіння
Фідія. Так загинуло й це чудо світу.
Коли від пам’ятника не залишається й сліду, з ’являється
спокуса приписати його існування людській уяві. Така доля
не обминула й статую Зевса, тим більше що копій її не збе­
реглося. Для того щоб переконатися, що статуя існувала й
була саме такою, як описували сучасники, треба було відшу­
кати хоча б непрямі свідчення її створення.
Уже в наш час зробили спробу знайти майстерню Фідія.
Спорудження такої статуї вимагало багатьох років роботи, і
тому Фідію і його численним помічникам необхідно було
чимале приміщення. Статуя Зевса — не мармурова брила,
яку можна залишити зимувати під відкритим небом.
Увагу німецьких археологів, що проводили розкопки
в Олімпії, привернули залишки античної будівлі, пристосо­
ваної під візантійську християнську церкву. Обстеживши бу­
дівлю, вони переконалися в тім, що саме тут розташовувала­
ся майстерня — кам’яна споруда, яка трохи поступалася
розмірами самому храму. У ній, зокрема, знайшли знаряддя
праці скульпторів і ювелірів і залишки ливарного «цеху». Але
найцікавіші знахідки було виявлено по сусідству з майстер­
нею — у ямі, куди протягом багатьох сотень років майстри
викидали відходи й відбраковані деталі статуй. Там удалося
відшукати відлиті форми тоги* Зевса, безліч пластин зі сло­
нової кістки, осколки напівкоштовного каміння, бронзові й
залізні цвяхи — загалом, повне й безперечне підтвердження
того, що саме в цій майстерні Фідій виготовив статую Зевса,
причому саме таку, як її описували древні. І на довершення
всіх доказів у купі сміття археологи знайшли й денце глечи­
ка, на якому були видряпані слова: «Належу Фідію».
* Тога — одяг у вигляді накидки.

Громовержець Зевс

Зевс — верховне божество, батько богів і людей, голова
олімпійської родини богів. Зевс — споконвіку грецьке боже­
ство; його ім’я індоєвропейського походження й означає
«світле небо». За античних часів походження слова «Зевс»
пов’язували з корінням грецьких слів «життя», «кипіння»,
«зрошення», «те, завдяки чому що все існує».

Метопа храму Зевса в Олімпії: Геракл та Атлас, який віддає йому яблука.
(За міфом Гераклу потрібно було здобути золоті яблука з садів Гесперід —
дочок титана Атласа, який держав на плечах небозвід. Атлас погодився
віддати яблука за умови, що Геракл замість нього буде тримати небозвід.
Позаду Геракла — богиня Афіна, яка допомагає Гераклові)

Основні сторінки міфічного життя Зевса відомі з творів
Гомера «Іліада» та «Одіссея».
*
Зевс був сином Кроноса (Крона) і Реї; він належить до
третього покоління богів, котре здолало попереднє покоління
титанів. Батько Зевса, боячись бути скинутим своїми дітьми,
проковтував щойно народжену Реєю дитину. Після того як він
проковтнув уже п’ятьох своїх дітей, Рея підсунула чоловікові
замість немовляти камінь, а дитину сховала на острові Крит на
горі Дикга. (Згідно з іншим варіантом легенди, Рея народила
Зевса в печері гори Дикти й доручила його виховання куретам*, що вигодували його молоком кози Амалфеї.)
Коли прекрасний і могутній Зевс виріс і змужнів, він
визволив своїх братів і сестер із утроби Крона, напоївши
його, за порадою Метиди, зіллям. Потім розпочав боротьбу
за владу із Кроном та іншими титанами. Переможені титани
були скинуті в Тартар — царство мертвих.
Три брати — Зевс, Посейдон і Аїд — розподілили владу
між собою. Зевсу дісталося панування на небі, Посейдону —
море, Аїду — царство мертвих. Хоч і поділили сини Крона
між собою владу над світом, але все ж над усіма ними царює
повелитель неба Зевс; він править людьми й богами, він ві­
дає всім на світі.
Проте становлення Зевса відбувалося з великими труд­
нощами. Проти Зевса повстала Гея й наслала на нього своє
породження — чудовисько Тіфона, але Зевс переміг цю дику
істоту вогненними блискавками. (За одним із варіантів леген­
ди, Зевс закинув Тіфона до Тартару, за іншим — скинув на
нього гору Етну.) Боротьба Зевса та олімпійців зі світом
чудовиськ приводить до ще однієї зміни поколінь богів (до
цього Урана скинув Крон, а тепер Крона — Зевс).
Зевс Олімпійський — заступник людської спільноти, міського
життя, захисник скривджених і знедолених, йому коряться
інші боги. Він дав людям закони.
У «Благаючих» Есхіла представлена велична фігура вер­
ховного бога, справедливого захисника й помічника людей.
* Курети — напівбоги, охоронці й захисники Зевса.

Німфа Адрастея годує маленького Зевса з рога кози Амалфеї ( позаду
Зевса — маленький Пан, який грає на сопілці)

Благодійні функції знайшли відбиток в у епітетах: «поміч­
ник у лихові», «рятівник», «рятівник міста», «засновник»,
«захисник».
Зевс Олімпійський — батько багатьох героїв, що здійсню­
ють його божественну волю й благі заміри. Його сини — Геракл, Персей, брати-близнюки Діоскури, Сарпедон, знамени­
ті царі й мудреці Мінос, Радаманф і Еак. Дітьми Зевса були

Афіна Паллада та Артеміда, Аполлон та дев’ятеро муз — Талія
(муза комедії), Мельпомена (муза трагедії), Евтерпа (муза лі­
рики), Ерато (муза любовних пісень), Терпсихора (муза тан­
ців), Полігімнія (муза священних гімнів), Калліопа (муза епіч­
ної поезії), Уранія (муза астрономії), Кліо (муза історії).
Будучи «батьком людей і богів», Зевс разом з тим є гріз­
ною караючою силою. За велінням Зевса був прикутий до
скелі Прометей, який украв іскру Гефестового вогню, щоб
допомогти людям, що їх Зевс прирік на жалюгідне існування.
За легендами, Зевс кілька разів знищував людський рід,
намагаючись створити досконалу людину. Він наслав на зем­
лю потоп, від якого врятувалися тільки Девкаліон, син Прометея, і його дружина Пірра. Зевс хоче знищити жалюгідний
рід людей і «насадити» новий. Троянська війна — теж наслі­
док рішення Зевса покарати людей за їхню ницість. Зевс
знищує рід атлантів, що забули про вшанування богів. Платон називає Зевса «охоронцем законів».
Атрибутами Зевса вважалися егіда (щит), скіпетр, блис­
кавка. Культові свята на честь Зевса нечисленні, оскільки
ряд його функцій був покладений на інших богів — вико­
навців волі Зевса, що перебували в набагато ближчих стосун-

Зевс-громовержець та його дружина Ггра

Руїни храму Гери (Герайону) в Олімпії

ках із людиною: на Аполлона — пророцтво, на Деметру —
землеробство, на Афіну — мудрість і мистецтво.
Саме на честь Зевса Олімпійського влаштовувалися
Олімпійські ігри — символ єднання й взаємної згоди усіх
греків.

У Древньому Римі культ Зевса злився із культом місцево­
го бога Юпітера. Юпітера вшановували як божество, що ві­
дає усіма небесними явищами й стихіями; він — «громовер­
жець», «той, хто посилає дощ», «той, хто робить погоду».
Він був символом денного й нічного світла. Юпітеру «світ­
лоносному» були присвячені дні повного місяця — іди, у які
святкова процесія рухалася священною вулицею до Капітолію, де приносили в жертву білу вівцю.
Юпітер стає богом Римської держави, символом її влади
й міці. Підлеглі Римові міста приносили йому жертви на
Капітолії. Юпітер вважався заступником імператорів, що
сприяло поширенню його культу у всіх провінціях та у вій­
ську. Із ним ототожнювалися верховні небесні боги інших
народів.
Юпітером названа найбільша планета Сонячної системи.
Вона робить один оберт навколо Сонця за 12 років. Не ви­
падково дванадцятирічні цикли були присутні у декількох
календарях — вони вважалися циклами володарів. Символ
цієї планети — жезл і блискавки Юпітера.
Колос Родоський
Родос та його знаменита статуя

Історик Страбон називав Родос найкращим з усіх відо­
мих йому міст, а він знав усі міста античного світу. Від того,
античного, Родоса збереглося зараз дуже мало: залишки те­
атру, постаменти для декількох статуй. А ще — слава, що
пов’язана передовсім саме зі статуєю бога Геліоса.
Найдавнішу письмову згадку про Родос можна знайти у
Гомера в його «Іліаді»: перелічуючи учасників Троянської
війни, Гомер згадує, що син Геракла Тліпомен «вивів з Ро­
доса дев’ять суден, а також родосців, що жили в Родосі трьома
племенами: у Лінді, Ялісі та в білім Камейрі».
Автор «Історії Родоса» Зенон відносить його заснування
до ще більш раннього часу. Посилаючись на нього, грець­
кий історик Діодор Сицилійський (прибл. 80—29 рр. до н. е.)
писав, що Родос буцімто спочатку заселяли тельхінці, які

Колос Родоський (реконструкція)

винайшли скульптурне мистецтво. Потім настав потоп, і
Родос залило водою. Врятувалися лише декілька чоловік, між
яким й був і син Зевса, — їм завчасно стало відомо про лихо,
що мало статися. А потім бог сонця Геліос підняв острів
з морських глибин, і сам Зевс віддав йому острів у дар.

Серед багатьох сучасних учених переважає думка, що пер­
вісними мешканцями Родосу були колоністи з Криту, але
існують й інші версії. Наприклад, вважають, що саме дорій­
ці з Аргосу заснували тут три міста: Яліс, Камейр і Лінд
(Ліндос).
Спочатку влада в цих містах належала спадковим царям,
потім стала переходити до аристократичної верхівки. У цей
час Родос уже славився своїми виробами з металу, торгівлею, а також постаОстрів Родос лежить серед безкрайнього
ч ан н ям н айм аних
моря. За прадавніх часів виніс його Геліос
солдатів,
із дна на поверхню й випросив у богів для
У 408 О ДО н Є
себе. Тут стоїть Колос у сімдесят ліктів
.Р - Д
заввишки, створений у подобі Геліосу,
СПІЛЬНИМИ ЗУСИЛЛЯМИ
променистого бога сонця.
вказаних трьох МІСТ
Філон Візантійський н а п ів н іч н о м у в ід р 0 .

зі острова було засноване нове місто, план якого розробив
мілетський архітектор Гіпподам. Назвали це місто Родосом.
Родос зазвичай утримувався від участі у війнах, обира­
ючи нейтралітет. Тримаючись осторонь великої політики,
він займався переважно торгівлею, а свою причетність до
«загальногрецьких справ» доводив хіба що участю в Олімпій­
ських іграх. (До речі, імена видатних родоських олімпійців
залишилися в історії: правитель Діагор був переможцем
ігор 464 р. до н. е., а його син Дорей перемагав у 432,
428 та 424 рр. до н. е.)
Завдяки своєму географічному положенню Родос здавна
був посередником між Сходом і Заходом. Родоські міняйли
та банкіри були відомі своєю чесністю та надійністю; родо­
ське морське право було таке досконале, що його перейняли
навіть римляни (а окремі його положення про страхування
товарів досі не втратили сили!).
Два століття проіснував Родос як незалежна держава, і це
були часи його найвищого економічного та культурного роз­
квіту. Його занепад почався після третьої римсько-македонської війни (171—167 р. до н. е.). Римляни змінили свою
прихильність до Родосу на користь острова Делос, який ого­
лосили вільним портом.

Після вбивства у 44 р. до н. е. Юлія Цезаря вождь рим­
лян Кассій вимагав від Родоса, щоб той вислав у його роз­
порядження свій флот. Родос відхилив цю вимогу, мотивуючи
тим, що хоче зберегти нейтралітет. І ось весною 42 р. до н. е.
Кассій напав на Родос. У битві біля острова Міндосу родосці хоробро билися, але їхня флотилія була розбита. На цьо­
му історія Родоса як могутнього й багатого міста скінчилася.
Але з історичної пам’яті людства ім’я Родоса не зникло за­
вдяки згадкам про видатних родоських скульпторів, один з
яких є автором чуда світу — Колоса Родоського.
Спорудження ст ат уї

Ідея створити у Родові статую бога сонця Геліоса виник­
ла у жителів міста після уникнення чергової загрози. У 304—
303 р. до н. е. один із нащадків держави Александра Македон­
ського — Деметрій Поліоркет — вирішив підкорити Родос
та влаштував навколо нього облогу.
Поліоркет привіз до міста облогові машини — останнє
слово дуже розвиненої на той час воєнної техніки. Гордістю
армії, яка захопила Родос, була так звана гелеополіда —
облогова башта із тараном і перекидним мостом, катапуль­
тами та майданчиками для десанту. Оббиту залізом гелеополіду змушували рухатися три тисячі чотириста воїнів.
Однак усе це не допомогло: Родос не підкорився завойов­
никам. Покидаючи після невдалої облоги острів, Поліоркет
кинув на березі свою величезну гелеополіду, що не виконала
свого призначення. Вона й принесла нескореному місту не
лише вигоду, але і славу.
Купці, що зібралися в місті після перемоги, запропону­
вали купити машину «на металобрухт», пропонуючи за залі­
зо триста талантів* — казкову на ті часи суму. На знак виз­
волення міста від загарбників було вирішено встановити
статую Геліоса — покровителя Родоса. Родосці вірили, що
острів, який колись піднявся з дна моря на прохання цього
бога, звільнився від Поліоркета теж завдяки заступництву
Геліоса.
* Талант (гр.) — грецька одиниця ваги, пізніше й грошова одиниця.

77

Варіант реконструкції Колоса з каркасом, що підтримував фігуру

Спорудження статуї вирішили доручити скульптору Харесу. Про нього відомо, що жив він у IV — III ст. до н. е.,
навчався у знаменитого скульптора Лісіппа і був автором
великої статуї, яку консул Лентул привіз до Рима і вста­
новив у Капітолії.
Харес запропонував зробити постать Геліоса, на лівій руці
якого був би спадаючий до землі плащ, праву бог мав прикла­
сти до чола, вдивляючись у далечінь. Щоправда, така поза не
відповідала канонам, але Харес розумів, що статуя не утрима­
ється у рівновазі, якщо рука Геліоса не буде висунута вперед.
Основою тридцятишестиметрової (а за іншими версія­
ми — тридцяти трьох або навіть сорокап’ятиметрової!) ста­
туї слугували три масивні кам’яні стовпи, що їх скріпили

залізними балками на рівні плечей. Основи стовпів були в но­
гах статуї і в плащі. На висоті плечей і пояса стовпи з ’єдну­
валися поперечними балками.
На стовпи і балки кріпився залізний каркас, який покри­
ли листами бронзи. Колос ніби виростав на березі гавані на
облицьованому білим мармуром штучному пагорбі. Двана­
дцять років ніхто не бачив статуї, бо як тільки на каркас
прикріплявся черговий шар бронзових листів, підсипали
насип, що оточувала Колоса, щоб майстрам зручніше було
підніматися нагору. І лише коли насип прибрали, родосці
побачили свого покровителя, голову якого прикрашав про­
менистий вінець... Але чи так це було, чи якось інакше?..
Осяйного бога було'видно за багато кілометрів від Родо­
су, і невдовзі чутки про нього поширилася по всьому антич­
ному світу.
Але вже приблизно через півстоліття потужний земле­
трус зруйнував Родос і повалив Колоса на землю. Найуразливішим місцем статуї виявилися коліна. Звідси і пішов ви­
слів: «Колос на глиняних ногах» (хоча, певна річ, ніякої глини
у цій статуї не було).
Родосці марно намагалися підняти Колоса. Відомі також
і спроби сусідів допомогти їм у цій справі. Наприклад, один
єгипетський цар прислав декілька тисяч талантів міді та
майстрів. Але з цього нічого не вийшло.
Так і лежав на березі бухти Колос. Поваленого гіганта
бачив Пліній Старший, що приїжджав туди в І ст. н. е. Плінія дуже вразило те, що лише кілька людей могли обхопити
руками великий палець статуї. «Навіть лежачий, він ще був
чудом світу», — писав Пліній.
Перебуваючи на землі, Колос обростав павутинням ле­
генд. У розповідях очевидців він видавався куди більшим,
ніж був насправді. У римській літературі з’явилися легенди
про те, що він спочатку височів над входом у гавань і був
таким великим, що між його ніг проходили до міста кораблі.
(Мабуть, на підставі цієї легенди у XVIII ст. й з ’явилася гра­
вюра, яка саме у такому вигляді зображала цей пам’ятник
античності.)

Легенда й правда про Колоса так сплелися, що важко
можна віднайти незаперечні факти. Багато античних пись­
менників її описали, проте жоден з них не бачив її, коли він
стояв! До того ж часто вони один одному суперечили у своїх
описах.
Філон, опис якого вважають найбільш достовірним, пи­
сав, що Колос «мав форму чоловічої постаті і стояв на п ’єде­
сталі з білого блискучого мармуру». У простягнутій руці він
тримав смолоскип, який можна було запалювати, так що він
виконував ще й роль маяка.
Як писав Філон, на виготовлення статуї Харес викорис­
тав 500 талантів міді й 300 талантів заліза (тобто приблизно
ЗО тонн металу). Однак грецький історик II ст. до н. е. Полібій
свідчив, що єгипетський цар Птолемей III у 225 р. до н. е.
послав на відбудову Колоса 3000 талантів міді — у три з по­
ловиною рази більше, ніж пішло, за Філоном, на виготовлен­
ня всієї статуї.
Суперечливими є також дані про точну дату споруджен­
ня та існування цілого Колоса. Найбільш вірогідним можна
вважати період від 281 до 225 р. до н. е. За однію версією,
Колос простояв 56 років, за другою — 66.
«Тепер він лежить на землі, повалений землетрусом, із
переламаними колінами. Через якесь пророцтво родосці його
вже не відновили», — писав Страбон.
Так тисячу років пролежав розколотий Колос біля Родоса, доки в 977 р. арабський намісник, потребуючи грошей,
не продав його одному купцю. Купець, щоб відвезти Колоса
на переплавлення, розрізав його на шматки і навантажив
цією бронзою 900 верблюдів.
Коли у 1330 р. прибув на Родос візантійський історик
Никифор Грегоріас, то від Колоса не знайшов навіть сліду.
Захисник Родосу

—

Гвліос

Потрібно сказати хоча б декілька слів про того, кого жи­
телі Родосу вважали своїм покровителем та захисником.
У багатьох релігіях існував культ сонця. Древні греки по­
ділили сонячне царство між двома богами, Аполлон був во­

лодарем життя, він втілював добру й могутню силу сонця.
Геліос-Сонце удосвіта виїздив з Океану, щоб знову на заході
зануритися у хвилі, що оперізували довкола усю землю.
На чотирьох крилатих конях у золотій колісниці, яку ви­
кував бог Гефест, виїжджав на небо світлосяйний бог Геліос — саме так найчастіше його зображали на стародавніх
малюнках.
За давньогрецькими міфами, Геліос мав чудовий золотий
палац, повний коштовного каміння і прикрас. Вела до пала­
цу срібна брама, на якій було викарбовано різні дивовижні
пригоди і яка відчинялася прямо у велику залу. Там, одягне­
ний у пурпур, у променистій короні сидів на золотому троні
серед Днів, Місяців, Років і Століть Геліос. Він був такий
осяйний, що навіть його син Фаетон не насмілювався гля­
нути йому в обличчя, боячись осліпнути.
До речі, існувала легенда про сина Геліоса Фаетона.
У поемі «Метаморфози» давньоримський поет Овідій (43 р.
до н. е. — 18 р. н. е.) розповідає, як із Фаетона глузували,
сумніваючись, що він є сином світлосяйного Геліоса та Клімени — дочки морської богині Фетіди. Фаетон став просити
у люблячого батька виконати його бажання. Геліос погодив­
ся, але син упрохував дозволити йому хоч раз проїхатись на

Геліос на колісниці, запряженій крилатими кіньми, злітає на небо

Падіння Фаетона

сонячній колісниці по небу. Геліос відмовляв сина, бо це
було дуже небезпечно, однак юний Фаетон наполіг.
Із світлосяйиого палацу Фаетон виїхав на вогняній ко­
лісниці і піднявся під блакитне склепіння. Коні відчули,
що ними править молода, невправна рука, і помчали що­
духу навмання. Полум’я від колісниці охопило землю — у
жителів Африки почорніла шкіра, стали горіти ліси, зелені
поля перетворилися на пустелю. Застогнала Земля-Гея і,
здійнявши руки до неба, стала благати Зевса допомогти їй.
Почувши благання Геї, Зевс кинув свою вогненну блиска­
вицю у колісницю Фаетона і розбив її. Фаетон пронісся,
як падаюча зірка в повітрі, і впав у води річки Ерідан. Так
трагічно завершилась піднебесна подорож сина золотово­
лосої Клімени. У глибокій скорботі батько Фаетона Геліос
закрив своє лице і цілий день не з’являвся на небі.
У легендах про подвиги Геракла Геліос виступає поміч­
ником героя. Коли Гераклу треба було переправитися на

острів Еріфейю за коровами велетня Геріона, Геліос дав йому
свій золотий човен та допоміг швидко дістатися берега. Піс­
ля того як Геракл переміг двоголового пса Орфо, велетнів
Еврітіона та Геріона, він, забравши корів, на тому ж золото­
му човні Геліоса перевіз їх через бурхливий Океан.
Але бога сонця Геліоса пов’язують не тільки з Грецією.
У стародавньому Єгипті було «місто сонця» — Геліополь, з
яким пов’язували історію сонячного птаха Фенікса. Вважа­
ли, що Фенікс жив років п ’ятсот або навіть більше. Коли
птах відчував наближення смерті, він споруджував на верхів­
ці пальми гніздо з пахучого листя і трав мирри, кориці й
нарду. У цьому гнізді Фенікс помирав, спалений сонячним
промінням. З його кісток'народжувався новий Фенікс, який,
коли виростав, забирав своє гніздо і покладав його у храмі
Сонця.
Історик Тацит писав, що за часів імператора Тиберія в
Єгипті з’явився Фенікс, якого не бачили там двісті років. На
монетах царя Траяна був зображений сонячний птах із нім­
бом навколо голови, а імператор Константан звелів зобра­
зити на своїх монетах Фенікса на вершині гори з яйцем у
лапах. Так культ Геліоса блиснув востаннє.
Зауважимо, що в цілому в Греції Геліос не мав ні храмів,
ні жертовників. Тільки острів Родос шанував його більше,
ніж усіх інших богів, — родосці спорудили йому статую, що
вважалася одним із чудес світу.
Мавзолей у Галікарнасі
Цар Мавсол

—

правитель Карії

Античне місто Галікарнас лежало на середземноморському
узбережжі Малої Азії приблизно там, де зараз розкинувся
турецький курорт Бодрум. Місто славилося гігантською гроб­
ницею, що Артемисія II, удова правителя Карії, звеліла ви­
будувати на честь своєї безмежної любові до покійного чо­
ловіка.
На прибережних землях Малої Азії в IX—VIII ст. до н. е.
виникло декілька великих за тих часів міст, які поступово

перетворилися у важ­
ливі культурні й тор­
гові центри, напри­
клад М ілет, П ергам о н і А бідос.
Г алікарнас леж ав
найпівденніше на уз­
бережжі Малої Азії.
Деякі історики при­
писують заснування
Галікарнасу дорій­
цям у X ст. до н. е.
Першими мешкан­
цями цих місць бу­
ли карійці (так їх на­
зивали за назвою
цієї м ісцевості —
Карія), які з часом
змішалися з дорій­
цями.
У 540 р. до н. е.
Галікарнас завою­
вали перси. Н а ­
скільки відомо, міс­
цева карійська арис­
тократія симпатизу­
вала Персії й тому
не чинила завойов­
никам серйозного
опору. Грецький іс­
торик Геродот, найзнаменитіший уро­
дженець цього міс­
та, докладно описав
у своїй «Історії»
грецько-перські
війни.

Після невдалої війни Афін із Сицилією й розгрому грець­
кого флоту в 413 р. до н. е. Галікарнас знову рішуче розірвав
союз зі слабкою Грецією й став союзником Персії. Ця дата
ознаменувала початок золотого століття в історії міста. Галі­
карнас майже повністю звільнився від чужоземної залежно­
сті. Спритні галікарнасці розбагатіли завдяки торгівлі й по­
будували собі просторі гарні будинки, спорудили пишні
храми.
Найвищого розквпу приморське місто досягло у середині
IV ст. до н. е. Саме правитель Карії Мавсол зробив багате тор­
гове місто своєю столицею. Ім’я Мавсола прославило місто
значно більше після його смерті, ніж за життя. Офіційно Карія
була під владою перського царя, але в повсякденному житті
Мавсол діяв цілком самостійно. (Зауважимо, що, як не дивно
це звучить, Мавсол був... на посаді сатрапа, тобто він був пер­
ським намісником на окупованій території — сатрапії.)
Енергійний державець, що правив Галікарнасом у 377—
253 р. до н. е., вирішив перетворити свою столицю в «ідеа­
льно збудоване місто». Одна з легенд розповідає, що «схиб. нутий на новобудовах» Мавсол, щоб заохотити будівництво
у столичному місті, замовив спорудити власну гробницю.
Це досить переконлива версія, адже єгипетські фараони теж
заздалегідь готували гробниці-піраміди, щоб увічнити себе у
пам’яті прийдешніх поколінь. Але до наших днів дійшла й
інша, більш піднесена й романтична легенда про Мавсола та
його дружину Артемісію.
Завдяки певним дипломатичним талантам, поєднаним
з ефективним використанням армії та флоту, він домігся фак­
тичної незалежності від Персії й заволодів усією південносхідною частиною Малої Азії, зокрема й Мілетом. Свою сто­
лицю Мавсол прикрасив будівлями, рівних яким до того часу
не знав світ.
Перший мавзолей

Після смерті Мавсола на трон вступила Артемісія II,
його дружина. Останні місяці її царювання минали в без­
перервних війнах, де вона виявила себе чудовою воєначаль-

ницею і, незважаючи на складність становища маленької
Карії, оточеної ворогами, змогла зберегти царство свого
чоловіка.
Відомо, що Александр Македонський через двадцять років
після смерті Мавсола, що ознаменувалися в Карії запеклою
боротьбою за владу, заворушеннями й двірцевими перево­
ротами, бачив мавзолей збудованим повністю і прикраше­
ним. Тому вірогідно припустити, що мавзолей усе-таки по­
чали будувати ще за життя Мавсола, й Артемісія лише
завершила його. Адже спорудження будівлі такого масштабу
мало зайняти кілька років.
Любов Артемісії II до Мавсола була надзвичайною.
Смерть коханого чоловіка завдала Артемісії нестерпних
страждань і відчаю. Вона не шкодувала коштів і побудува­
ла на честь Мавсола гігантську споруду, яка так сильно
вразила сучасників, що її назвали одним із семи чудес
світу.
За описом Плінія, гробниця Мавсола була запланована
як чотирикутна будівля. На високому кам’яному цоколі сто­
яв мармуровий храм із тридцятьма шістьма колонами по пе­
риметру. На масивних іонічних колонах тримався дах у фор­
мі східчастої піраміди. Піраміду увінчувала скульптурна
група — квадрига* й двійка закоханих, що символізувала
Мавсола та Артемісію.
Як розміщувалися окремі декоративні елементи, точно
не відомо. Там було 56 фігур левів, скульптурні портрети
Мавсола й Артемісії, оздоблений із багатофігурними барельє­
фами фриз.
Пліній стверджує, що мавзолей досягав у висоту 125 лік­
тів, тобто 60 м, інші автори повідомляють більші або менші
цифри (наприклад, 45 м — майже 12-поверховий будинок!).
Про зодчого, що побудував таку величезну споруду у IV ст.
до н. е., немає точних відомостей (деякі дослідники вважа-

*
Квадрига — у греків та римлян двоколісна колісниця, запряжена
четвериком коней.

Можливий вигляд Галікарнаського мавзолею (реконструкція)

ють, що проект гробниці було розроблено архітекторами
ГІіфеєм та Сатиром). Але з більшою певністю можна твер­
дити, буцімто східний скульптурний фриз, який змальову­
вав епізоди боротьби греків з амазонками, створив визнач­
ний грецький скульптор Скопас (IV ст. до н. е.). Значна
частина Скопасового оздоблення мавзолею збереглася, і її
можна побачити на власні очі.
За словами Плінія, інші скульптурні прикраси мавзолею
вийшли з майстерень великого Праксителя, а також скульп­
торів Тимотея й Леохара. Описи свідчать, що у мармурових
барельєфах різноманітні сцени з життя героїв міфів, напри­
клад битви з кентавром і подвиги Тезея, перемежовувалися

Скопас. Амазономахія (битва греків з амазонками). Фрагмент рельєфу
Галікарнаського мавзолею

із реалістичними картинами перегонів квадриг і боїв грець­
ко-перських воєн.
Зазначимо, що у книзі римського архітектора та будівни­
чого Вітру вія (приблизно І ст. до н. е. — І ст. н. е.) цілком
певно вказується на тих, хто створив цю красу:
«Доля ощасливила їх найкращим і найбагатшим дарун­
ком. Бо здійснити їхній задум допомогли своїми знаменити­
ми витворами митці, що користуються, на думку людей, най­
вищою й немеркнучою у віках славою. Щоб зробити споруду
досконалою, окремі митці, змагаючись між собою, взялись
за оздоблення окремих частин, причому кожен узяв собі один
бік. Це були Леохар, Бриаксід, Скопас і Пракситель; а дехто

думає, що й Тимофій. І неперевершена досконалість їхнього
мистецтва спричинила те, що цей витвір здобув славу одно­
го з семи чудес світу».
Скорботна Артемісія не дочекалася завершення будівни­
цтва монументальної гробниці. Вона померла через чотири
роки після смерті чоловіка. Але, попри смерть замовниці,
будівництво було успішно завершене.
Мавзолей стояв у центрі міста, що спускалося до моря.
Тому з моря його було видно здалеку; він чудово виглядав
поруч з іншими храмами Галікарнаса — величезним святи­
лищем Ареса, храмами Афродіти й Гермеса, які стояли вище,
на пагорбі, обабіч мавзолею.

Скопас. Амазономахія. Фрагмент рельєфу Галікарнаського мавзолею

В усьому античному світі згодом стали будувати зразки й
наслідування мавзолею в Галікарнасі, але, як і властиво ко­
піям, вони були менш удалі й тому незабаром забуті. Галікарнаський мавзолей став таким знаменитим, що римляни
стали називати мавзолеями всі великі усипальниці.
Відомо, що ще в середині XII ст. гігантський мавзолей
стояв, але у XIII ст. землетрус зруйнував його дах. У XV ст. в
мавзолеї хазяйнували хрестоносці. Вони розібрали величну
будівлю, розтягли каміння й мармур, використовуючи його
як будівельний матеріал для укріпленого замку. Хрестоносці
розпечатали замуроване внутрішнє приміщення гробниці, але
їм нічого не дісталося — там уже побували грабіжники й
забрали все коштовне. Малоймовірно, що ніхто з хрестонос­
ців не чув про мавзолей у Галікарнасі — одне із семи чудес
світу. Але пам’ятники античності не становили для лицарів
ані найменшої цінності, вони навмисно руйнували спадщи­
ну «язичницької культури».
Мавзолей остаточно зрівняли з землею й хаотично забу­
дували територію, на якій він стояв. Поступово, через кілька
поколінь, люди забули, як виглядав Галікарнаський мавзо­
лей і девін стояв.
Тільки у 1856—1857 рр. британський дипломат і археолог
Чарльз Т. Ньютон (1816—1894) виявив залишки фундаменту
легендарного чуда світу в Галікарнасі. Нечисленні фрагмен­
ти мавзолею й деякі скульптури, зокрема портрети Мавсола
й Артемісії, Ньютон вивіз до Англії, і вони перебувають нині
у Британському музеї.
Александрійський маяк
Місто Александра

Тільки одне з давніх семи чудес несло в собі не тільки
архітектурну витонченість, але й практичну функцію: Алек­
сандрійський маяк. Він гарантував для моряків безпечне
повернення у Велику гавань чудового міста Александра. Крім
того, цей маяк був, як вважалося, найвищою на той час спо­
рудою на землі.

Але що то було за місто, де стояло таке чудо світу?
Після завоювання Єгипту в 332 р. до н. е. Александр
Македонський вирішив заснувати там нову столицю. Так ви­
никло місто Александрія. Місцину для нового міста вибирали
дуже ретельно. Замість побудови його на дельті Нілу було об­
рано район, розташований у двадцяти милях на захід, щоб мул
і бруд, принесені рікою, не засмічували міську гавань.
До Александра на місці Александрії було старе рибаль­
ське поселення Ракотіс, на півдні міста — озеро. Після по-

Александрійський маяк (реконструкція)

будови каналу між
озером і Нілом міс­
то мало дві гавані:
одну для руху по
Нілу, іншу — для се­
редзем ном орської
морської торгівлі.
Будувати місто
почали відразу піс­
ля від’їзду Александ­
ра. Місто росло не­
баченими темпами.
І коли А лександр
помер (приблизно у
323 р. до н. е), бу­
дівництво міста було
завершено Птолемеєм І, чиє правлінням
сприяло багатству й
процвітанню Александрії.
Страбон писав у
своїй книзі «Геогра­
фія»:
«Це місто в бага­
тьох віднош еннях
має вигідне поло­
ження. Воно омива­
ється з двох боків: з
північного — ЄгиЬудова легендарного маяка (реконструкція)
петським морем, З
південного — Маріютським озером. Це озеро з’єднане із Нілом
численними каналами, якими привозять сюди більше товарів,
ніж морем. Вивіз із морських причалів набагато перевищує
ввіз... Крім двох зручних гаваней — озерної та морської, —
розташованих з обох боків, Александрія відзначається м ’я ­
ким і здоровим кліматом, яким вона має завдячувати морю

й високому рівню води в Нілі, що навіть улітку заповнює
гирло, отож там не утворюються мочари й болота, звідки
могли б підніматися нездорові випари та поширюватися за............... _■■■■■.........
разні хвороби».
Острів там є невеликий у вічно бурхливому
Багато дивного і
моР'> мальовничого було в

Перед самим Єгиптом лежить, а зовуть його
. ^
Фарос; ЦЬ0МУ М1СТ1- Т У 7 Р ° 3“
Стільки віддалений острів від берега,
ташувався і знаменискільки проплине т и й М усеЙ О Н ( М у 3 вітром попутним іззаду за день корабель
ч
крутобокий.
Зеи ХРаМ МУ3>> де
Є там затока чудова, і зручно із неї просторі
р о зм іщ ал и ся астр о В море вести кораблі, водою запасшись
НОМІЧНа о б сер в а то -

_

'

ПИТНОЮ

' рія,
школа,’ анатоміч^
ний театр, майстерні.
У різний час у Мусейоні жили й працювали чимало геніаль­
них грецьких учених — творець геометрії Евклід, засновник
хірургії Герофіл. Тут одержав освіту й працював видатний
учений Архімед — творець багатьох механізмів, автор відо­
мого закону. Тут упродовж років трудився чудовий механік
Герон, що побудував перші автомати й написав про них за■'
■ —...............
................. — хоплюючу книгу.
Гом ер. Одіссея. Пісня четверта

Фарос — це малий довгастий острів,
3 А л ек сан д р ІЄ Ю
розташований поблизу берега, який захищає п о з в ’я з а н е ЖИТТЯ І ДІгавань, що має два входи. Бо берег тут
.
т,
утворює затоку, обабіч якої у море
ЯЛЬНІСТЬ К лавдіЯ П іО виступають два вузькі півострови; острів
ЛЄМЄЯ — автора «ВеФарос простягнувся від одного з них до
ЛИКОГО трактату про
другого, так що перекриває затоку.
Страбон астрономію», якии за­

клав основи нового
світогляду побудови Всесвіту і зіграв визначну роль у розвитку
астрономії.
У міру розвитку судноплавства, морської торгівлі усе гост­
ріше відчувалася потреба у засобі, що серед підводних скель
і мілин указував би суднам безпечний шлях ло Александрійської гавані. На східному краї острова Фарос, що лежить у
морі на відстані 7 стадій (1290 м) від Александрії, було побу­
довано маяк, що став називатися, як і острів. Зв’язок назви
маяка з його з функцією виявився таким міцним, що слово

«фарос» стало коренем слова «маяк» багатьма мовами —
французькою, італійською, іспанською. До речі, й слово
«фара», себто автомобільний ліхтар, має те саме походження!
На будівництво маяка пішло десь близько 20 років: він
був завершений у 280 р. до н. е. (різні джерела наводять і 279,
й 285 роки до н. е.)
За свідченнями давнього історика Йосифа Флавія (І ст.
н. е.), маяк був заввишки 180 м (з урахуванням різних зна­
чень тодішніх і теперішніх одиниць вимірювання це, мож­
ливо, було близько 140—150 м).
Більшість дослідників вважають, що висота маяка дося­
гала приблизно 120—135 м, а його світло було видно на від­
стані 60 км (за іншими свідченнями — до 100 км!).
Нижня частина становила чотиригранну піраміду 60-метрової висоти з квадратною основою, довжина сторони якої
становила 30 м. У внутрішніх приміщеннях зберігався різ­
ний інвентар, а плаский дах, прикрашений по кутах величез­
ними статуями Тритона, слугував підґрунтям середньої час­
тини. Це була 40-метрова восьмигранна вежа, облицьована
білим мармуром. Верхня (третя) частина маяка була спору­
джена у формі циліндричної колонади — 8 колон несли ку­
пол, який був увінчаний 7-метровою бронзовою фігурою
володаря морів Посейдона.
...У вузькому проході поблизу Фаросу
є скелі, одні підводні, інші ж виступаючі
Джерелом світла
над поверхнею моря; ці скелі постійно
слугувало постійно
перетворюють у буруни хвилі, що падають
палаюче велике багат­
на них з відкритого моря.
Страбон тя. Яким чином досягалася яскравість і дальність світіння маяка, дотепер точно не
встановлено. За однією, найпоширенішою, версією — цей
ефект досягався за допомогою величезних дзеркал із поліро­
ваної бронзи або скла, за іншою — завдяки використанню
прозорих шліфованих каменів-лінз.
Маяк був також міською цитаделлю, у якій розташовувався
великий гарнізон. У підземній частині вежі перебувала ве­
личезна цистерна з питною водою на випадок облоги. На
верхньому кам’яному майданчику був спостережний пункт,

Сучасний маяк у Фаросі

звідки стежили за морським простором і попереджали про *
появу ворожих кораблів.
Згідно з багатьма легендами, жіночі статуї, що стояли на
верхньому ярусі маяка, зчиняли тривожний лемент, коли у
гавань заходили ворожі кораблі. На цьому легенди не завер­
шуються: у давнину мандрівники розповідали історії про те,
як фігури на вершині маяка починали рухатися й пересува­
ли стрілки циферблатів, що показували силу й швидкість
вітру, а з розташування рук статуй можна було визначити
й напрямок вітру.
Історія зберегла ім’я творця Фароського маяка: на одній
із плит учені виявили напис «Сострат, син Дектифана із
Кніда, присвятив богам-рятівникам морів». Напис зберігся
завдяки вигадливості архітектора — він захистив її шаром
штукатурки, на якій написав — відповідно до тодішніх ви­
мог — ім’я правителя Єгипту Птолемея.
Фароський маяк простояв більше 1000 років, але нічого
вічного не буває: потужний землетрус у травні 1100 р. зруй­
нував його майже дощенту. У середні віки залишки подіуму

Александрійського маяка були вбудовані в турецьку форте­
цю Кайт-Бей. Нині вона перетворена в єгипетський вій­
ськовий форт, тому дістатися до залишків маяка практично
неможливо.
Але все-таки уже впродовж років учені-єгиптологи нама­
гаються відшукати рештки цього чудового спорудження —
першого у світі маяка. Думки дослідників розділилися: деякі
вважають, що його фрагменти слід шукати саме у турецькій
фортеці Кайт-Бей, інші гадають, що шукати треба під во­
дою, на дні Александрійської бухти. Певні цікаві результати
одержали вчені з російських та єгипетсько-французьких груп.
З морського дна піднято тисячі фрагментів, серед яких є й
величезні кам’яні блоки. Дослідники вважають, що частина
з них може бути руїнами легендарного Фароського маяка.
Хто знає, може, ці та інші знахідки додадуть нових сторінок
у світову історію...
Морський бог Посейдон

Посейдон — один з головних олімпійських богів, влади­
ка моря, син Кроноса та Реї, брат Зевса та Аїда, з якими він
поділив панування над усім світом. Кинувши жереб, він одер­
жав у спадок море (Зевс — небо, Аїд — підземне царство).
До речі, у грецькій міфології Зевс не був першим із «дійс­
них» богів. Першим був Посейдон, як виявилося із самих
міфів і з недавно прочитаних пам’ятників грецької писем­
ності II тис. до н. е.
Відсунення Посейдона в море можна простежити за ря­
дом міфів, насамперед за міфом про суперництво між Посейдоном і дочкою Зевса Афіною за володіння Аттикою.
Афіна виграла суперечку, оскільки дала Аттиці оливкове де­
рево, а Посейдон зміг лише відсудити убоге солоне джерело.
У найдавнішому варіанті Посейдон пов’язаний із духом
родючості, якого шанувальники як на Балканському півост­
рові, так і в Малій Азії, уявляли собі у вигляді білого коня.
Посейдону приносили в жертву білих коней. Він уважався
батьком білого небесного коня Пегаса, який успадкував дар
вивільняти із надр землі джерела. Посейдона називали бать-

Посейдон — володар морів
4

«Чудеса світу. Дитяча енциклопедія»

97

ком і інші фантастич-

...На нас Посейдон прогнівиться
. .
Тим, що ми через моря перевозці для всіхН1 1СТ0ТИ> ЩО мають
безодмовні. «кінський вигляд», —
Прийде година, казав, коли наш корабель
к е н т а в р ів ДО КОНЯ
пречудовий, А
Що повертатися буде з виправи,
Ареиона, ПОрОДЖЄНОв туманному морі ГО ДеметрОЮ.
Бог нам розтрощить і довгою місто______________ Як_б о г -К ІН Ь _П о­
заслонять горою. __~
_____ ___
Так повістив мені батько, і все це збувається
У
с

нині, кровителем перегонІВ КОНЄЙ. На ЙОГО
скажу вам: честь на Істмійському

Отже, послухайте всі і зробіть те, що зараз

и

.

„

Не перевозьте нікого з людей, хто б до
нашого Міста
Не нагодивсь. Посейдонові би зараз

перешийку та у Немеї
(Пелопоннес) улашХОвувалися загально-

.
дванадцять добірних
В жертву биків принесем, може, зглянеться
. . .
Він і ласкаво г р е ц ь к і к ін н і з м а г а н -

Міста не буде високою нам заслоняти горою. НЯ — знам ениті ІстГомер. Одіссея. Пісня тринадцята

мІЙСЬКІ та НемеЙСЬКІ

ігри. Перед їхнім по­
чатком, стримуючи нетерплячих коней, візники зверталися
до Посейдона з молитвами його про успіх.
Але, звичайно, більше відомий той Посейдон, що, за сло­
вами Гомера, панує лише над солоними водами. Йому нема
ніякого діла до Олімпу, і живе він на дні моря в чудовому
палаці разом із дружиною Амфітритою, схожою на нього, си­
ньоокою і шумливою.
Амфітрита відома як одна з п ’ятдесяти дочок Нерея, од­
нак, за іншою версією, вона океаніда — дочка Океану й Тефіди, що за рангом більше відповідає високому становищу
Посейдона.
Побачив Посейдон Амфітриту, яка плескалася разом із
подругами біля острова Наксосу, й довго милувався нею,
поки не вирішив позалицятися. Сором’язлива морська діва,
пірнувши углиб, поплив до Атланта, що стеріг вхід до Океа­
ну. Довго шукав утікачку посланий за нею дельфін, а, відшу­
кавши, доставив на спині до свого володаря. І стала Амфіт­
рита Посейдонові дружиною, як і Гера для Зевса й Персефона
для Ахда.

Плив уже днів я сімнадцять, широким

Ставши богом мо„

прямуючи морем, р ів , П о с е и д о н ВЩТ1СНа вісімнадцятий день показалися гори
НИВ ЙОГО КОЛИШНІХ
тінисті владик — морських
Вашого краю, і в грудях у мене, нещасного,
____ „ •
т-,__
к
™
3
любе стаРЦш - П ротей став
Серце раділо. Та лиха усякого мав ще багато
Стерпіти я, що наслав Посейдон, землі

_ - . .

к

випасати у м орських
глибинах ПрИНалеж-

.

потРясатель- ні Гїосейдону незліченні стада тюленів;
і голосно, тяжко
Главк, за ОДНИМ ІЗ ва?тогнав я> ріантів міфу, був пе-

Буині вітри розбудивши, мені заступив він
дорогу,
Море безкрає розбурхав;

Та на плотові триматися хвиля мені не
давала.

Зрештою вщент його буря'розбила,
і вплав я пустившись,
Моря глибінь перерізав, аж поки до вашого
краю
Вітер

І Х В И Л І,

З собою мене несучи,

„

рЄТВОрЄНИИ у СИЬіа НО-

ВОГО ВОЛОДаря моря;
НЄрЄщ И разом ІЗ три-

тонами стали його
врочистою СВИТОЮ, а

не пригнали. ХрИТОН,
Гомер. Одіссея. Пісня сьома ■ .

ЯКИЙ ВСТИГ
в ід о к р е м и т и с я ВІД

побратимів і влаштуватися в Капаїдському озері в Беотії,
став належати до числа синів Посейдона й одержав у воло­
діння озеро Тритоніду в Лівії.
У розповідях Гомера про Посейдона як владику морів збе­
реглися сліди його колишнього панівного становища як бога
Неба й чоловіка Землі. Він уважає себе рівним Зевсу:
Ні, не живу за наказом Зевесовим, хоч який він потужний,
З миром нехай запишається він на власній третині;
Силою рук мене, наче якогось нікчему, нехай не лякає!

Змушений визнати верховенство Зевса, Посейдон все-таки
вважав себе рівним йому. Посейдон навіть брав участь у за­
колоті проти Зевса. Від кайданів тоді його врятувала Фетида. Пізніше він у спілці з Герою, скориставшись сном Зевса,
надає допомогу ахейцям, викликаючи гнів громовержця, і за­
грожує йому непримиренною ворожнечею.
Посейдон ненавидить троянців, цар яких Лаомедонт у свій
час не заплатив йому й Аполлону обумовленої платні. Отож
Посейдон наслав на Трою страшне морське чудовисько, що
загрожувало царській дочці Гесіоні, урятованій Гераклом.

Він один постає супроти рішення інших богів-олімпійців
повернути додому Одіссея, бо ненавидить його за осліплен­
ня циклопа Поліфема. Хоча Зевс нагадує йому суворо, що
Посейдон не має права сперечатися з безсмертними богами
й діяти самовладно. Однак Посейдон не заспокоюється й
насилає на Одіссея страшну бурю, розбиваючи його кора­
бель та своїм тризубом розбурхуючи море, хмари й вітри.
Посейдон не живе на Олімпі, володіючи власним розкіш­
ним палацом на дні моря в Егах. Він мчить морем на коліс­
ниці, запряженій довгогривими кіньми. Морська темно-синя
бурхлива хвиля і є сам Посейдон!..
Сидячи в своєму підводному палаці, він знає все, що від­
бувається на поверхні. Коли вітри необачно здіймають хви­
лі, з ’являється Посейдон і тільки поглядом темних очей ути­
хомирює їх, а неслухняну бурю проганяє геть. Тризубом він
вивільняє кораблі, що застряють між скелями або осідають
на мілинах, а тим, хто зазнав корабельної аварії, може на­
слати швидкі течії, які винесуть до безпечних берегів.
Від його гніву тремтять земля, море й люди, що опини­
лися у човні на безмежному водному просторі. Крім моря,
Посейдонові підкоряються ще острови, узбережжя, пристані.
Своїм страшним тризубом він глибоко розриває землю, утво­
рюючи затоки й протоки. Землетруси — це прояви його гніву.
Ось таким постає Посейдон у давньогрецьких міфах та ле­
гендах. Культ Посейдона пов’язаний із вшануванням його як
божества моря, водних джерел і землетрусів. Страбон писав,
що родосці після землетрусу поблизу острова Фера спорудили
храм Посейдону Асфалію — «тому, хто дарує безпеку».

II
■І

ПОШУК нової СІМКИ

оцифровано

гуртом

Навіщо потрібні нові чудеса?
Як нам відомо, практично усі стародавні сім чудес світу
до сьогоднішнього дня не збереглися (окрім знаменитих
єгипетських пірамід). Звичайно, у нас є чимало сподівань,
що за допомогою сучасних наукових методів ми зможемо
поповнити власні уявлення про те, як саме виглядали і як
були побудовані ці чудові архітектурні споруди наших дав­
ніх предків. Недаремно зараз усе частіше з’являються пові­
домлення про нові дослідження залишків стародавніх спо­
руджень, на підставі яких можна більш упевнено говорити
про те, якими вони були за тих давніх часів.
Однак не будемо забувати, що довкола нас існує багато
інших видатних витворів людської творчої та архітектурної
думки. Деякі з них теж доволі стародавні, а деякі — навпа­
ки, є результатом розвитку сучасних технологій та поглядів
на мистецтво.
Саме тому і важливо, і просто цікаво ознайомитися з тією
спадщиною різних народів та культур, що збереглася до на­
ших часів. Окрім того, і минуле XX ст. подарувало цікаві
архітектурні знахідки та революційні на час створення спо­
руди. І за допомогою істориків, мандрівників та фотооператорів ми маємо можливість не через століття, а вже сьогодні
познайомитися з деякими з цих пам’яток.
До речі, зараз з ’являються спеціальні міжнародні проек­
ти щодо складання нового списку семи чудес світу, що вці­
ліли й до сьогодні. Але це, звісно, не просто якийсь перелік
архітектурних пам’яток. Важливо познайомитися з історією
та культурою народу, що створив ці шедеври.

Преображенський собор у Кіжах

Зрозуміло, що в одній невеликій книжці ми не зможемо
докладно розповісти про усі можливі «нові чудеса», але при­
наймні спробуємо хоча б трохи доторкнутися до їхньої істо­
рії та краси. Отже, вирушаємо за чудесами!

Афінський Акрополь
Історія створення

У давньогрецьких містах-полісах акрополем називали
укріплену частину, розміщену на узвишші. Такі акрополі були
в багатьох з них, але найзнаменитішим став, безумовно, афін­
ський. Цей стрункий ансамбль видатних витворів архітекту­
ри й скульптури вважають шедевром не тільки грецького,
але й світового мистецтва, своєрідним символом величі кла­
сичної Греції.
Перші укріплення на скелястому відрозі площею у серед­
ньому 300 на 150 м, що височать неподалік від Афін, з’яви­
лися ще задовго до початку класичного періоду. Уже за часів
архаїки тут розташовувалися величні храми, скульптури, бага­
то інших святинь. У мікенський період (XV—XIII ст. до н. е.)
Акрополь був укріпленою царською резиденцією. У VII ст.
до н. е. тут проводилося велике будівництво. За часів Пірана
Пісістрата (561—527 рр. до н. е.) на місці царського палацу
було побудовано храм богині Афіни Гекатомпедон (храм «дов­
жиною у сто кроків»); збереглися фрагменти скульптур та
фундамент цього храму.
Але храми та будівлі Акрополя були знищені перським
царем Ксерксом, який захопив Афіни у 480—479 рр. до н. е.
Про це пише у своїх замітках сам «батько історії» Геродот.
Тобто відновлення й реконструкція Акрополя (а точніше,

Акрополь — загальний вигляд

створен ня тут ЗОВСІМ
У цей час створювалися витвори, що були

а р х іт е к т у р н о -

незвичаині за своєю величчю та неповторні
р
^
за простотою та витонченістю... Незів’яла
г0 ансам блю ) ДІЙСНО
молодість міститься у них, протягом ДО ВГО ГО відбулися вже В ТОЙ
часу вони зберегли такий вигляд, ніби В НИХ
;
іс т о р ії к л а с и ч вкладена жива душа, яка не піддається
„
...
впливу старості. Головою та керівником усіх Н01 *
ЩО ЗВИхудожників був Фідій, хоча поруч із ним
чаЙНО називаю ть 30працювали також великі архітектори та
ЛОТИМ СТОЛІТТЯМ Пескульптори
Плутарх Рік л а - Д ° Ць ого часУ

Акрополь уже втра­
тив своє колишнє значення головної фортеці Афін. Тепер
завдання полягало в тому, щоб перетворити його в релігій­
но-художній центр міста, увінчати в мармурі велику перемо­
гу над персами, найвищий зліт афінської демократії.
Архітектурний проект нового Акрополя був розроблений
за вказівкою й за безпосередньою участю афінського страте­
га (головнокомандуючого) і вождя демократичного угрупо­
вання Перікла, що після укладення перемир’я зі Спартою
мав можливість зайнятися облаштуванням столиці. Саме ж
будівництво упродовж 18 років здійснювалося під керівниц­
твом його друга Фідія — найвідомішого з грецьких скульп­
торів (ми вже говорили про нього у розділі, присвяченому
храму Зевса в Олімпії). У цілому ж створення всього цього
архітектурного комплексу припало на другу половина V ст.
до н. е. При цьому задум Перікла й Фідія повністю виправ­
дався. Із захоплених відгуків про Акрополь представників
багатьох поколінь можна скласти цілу книгу.
Ансамбль Акрополя

Ансамбль Акрополя складався з кількох органічно пов’я ­
заних одна з одною споруд: Пропілеї; пінакотека; храм Ніки
Аптерос; статуя Афіни Промахос; Ерехтейон; театр Одеон;
Парфенон.
Оглянути акрополь можна було так. Спочатку афіняни
широкими кам’яними сходами піднімалися Пропілеями —
парадним входом до Акрополя, що представляв собою гли­
бокий наскрізний портик із колонадою; при цьому бічні

Пропілеї

проходи призначалися для піших громадян, а середніми
проїжджали вершники й колісниці, проводили жертовних
тварин.
Спорудження Пропілеїв приписують зодчому Мнесіклу;
за часом воно збігається з побудовою Парфенону (437—432 рр.
до н. е.). Подвійний портик входу підтримували доричні ко­
лони, а широкий прохід усередині портика прикрашали ви­
тончені та легкі іонічні колони.
Ліворуч Пропілеїв знаходилася будівля пінакотеки — кар­
тинної галереї, де демонструвалися портрети героїв Аттики.
Живопис покривав і стіни самої пінакотеки.
А праворуч від Пропілеїв (на тому виступі скелі, з яко­
го, відповідно до легенди, афінський цар Егей ще в XIII ст.

Храм Ніки Аптерос з боку Пропілеїв

108

Постав Акрополь у такій небувалій красі, що
двадцять століть, які відокремлюють нас від
нього, зникають безвісти: ми так само ясно,
свіжо, як і тодішній еллін, відчуваємо ЙОГО
вражаючу чарівність.
П. П. Гчєдич

до н е кинувся ВНИЗ,
побачивш и корабель
СВОГО СИНа 1 ЄСЄЯ З
ч о р н и м и вітрилам и,
щ 0 с и м в о л із у в а л и

невдачу його плаван­
ня на острів Крит) було споруджено невеликий та витон­
чений храм Ніки Аптерос, присвячений богині перемоги
Ніці (Ніке). У перекладі його назва звучить як «Безкрила
перемога».
Виступ прямовисної скелі біля храму Ніки Аптерос було
обгороджено мармуровою балюстрадою з рельєфом, що яв­
ляв собою чудові зображення богині. На жаль, більшість плит
сильно пошкоджена, але збереглося витончене зображення
граціозної Ніки, яка зав’язує сандалії.
Архітектором храму називають Каллікрата, який створив
його в іонічному стилі. На жаль, фронтон храму практично
зовсім зруйнований.
У
храмі стояло дерев’яне зображення Афіни-Ніки. Зазви­
чай крилата богиня була представлена тут безкрилою. Ува­
жають, що в умовах перемир’я в затяжній Пелопоннеській
війні афіняни таким чином висловлювали надію на те, що
перемога тепер від них не «полетить».
Пройшовши Пропілеї, відвідувачі опинялися на пласкій
кам’янистій вершині скелі. Прямо перед собою вони бачили
виготовлену Фідієм величезну бронзову статую Афіни Промахос (Войовниці). Уважають, що позолочений кінчик її
списа за ясної погоди слугував орієнтиром для суден, що
підпливали до міста. За цією статуєю на відкритому майдан­
чику знаходився вівтар, а ліворуч було споруджено невели­
кий храм, де жерці здійснювали обряди поклоніння покро­
вительці міста — богині Афіні.
Існує давній міф про суперечку Афіни з богом Посейдоном за володіння найбільшим із грецьких полісів. Перемож­
цем мав стати той, чий подарунок був би для міста найзначнішим. Посейдон метнув свій тризуб на Акрополь, і в місці
його удару стало бити джерело морської води. Він обіцяв

також афінянам успіхи в морській торгівлі. Але перемогла в
цій суперечці Афіна: у тім місці, де вона вдарила списом,
виросло оливкове дерево, що стало символом Афін. На за-

Ніка, яка з а в ’я зує сандалію. Рельєф балюстради храму Ніки Аптерос

Храм Ерехтейон. Портик каріатид

хідному фронтоні Парфенону й зображено суперечку Афіни
і Посейдона.
Однією з найоригінальніших будівель Акрополю вважа­
ють Ерехтейон — храм, присвячений стародавнім культам
Афін, житло міфічного царя Ерехтея.
Особливістю Ерехтейону є зовсім незвичайна для грець­
кого храму композиція та складне несиметричне плануван­
ня. Для будівлі застосували білий мармур та темно-сірий ка­
мінь, що підсилювало враження мальовничості.
Після руйнації й пожежі Ерехтейон довелося відновлю­
вати, що було здійснено за часів Перікла, в епоху найвищо­
го розквіту Афін. Але до наших днів ні інтер’єр цього храму,
ні його мармурові рельєфні фризи не збереглися. Виявилися
пошкодженими й всі чотири оригінальні портики, у тому
числі й найвідоміший з них — портик каріатид. Але навіть у
такому вигляді він і дотепер залишається видатною пам’ят­
кою Ерехтейона.
Каріатиди (кори) — дівчата, що несуть на головах архі­
трав* портика. їхні фігури величні й спокійні, їхній одяг
*
Архітрав — елемент класичної архітектурної конструкції, балка, що
лежить на колонах.

спадає красивими
складками. Усі шість
каріатид розміщені
так, що вони стоять
обличчям в один
бік. Каріатиди Ерехтейона витесані з
мармуру, але одна із
них — копія з цемен­
ту, бо оригінал на
початку XIX ст. було
перевезено до Бри­
танською музею. Ви­
значною пам’яткою
цього храму також є
витончені орнамен­
ти, а також оздоб­
лення стін та стелі.
Парфенон

Головною пам’ят­
кою всього ансамблю
був і залиш ається
П арф енон — н ай ­
більша й найвідоміша споруда в цьому
ансамблі, що його
називають «гімном» Древньої Греції й «красою простоти».
Цей храм також був присвячений богині Афіні. Але цьо­
го разу вона виступала у вигляді Афіни-Парфенос або Афіни-діви. Звідси й назва храму.
Споруджений архітекторами Іктіном і Каллікратом, Пар­
фенон прекрасно вписувався в навколишню місцевість та
відрізнявся дивовижною гармонією. Це стосується його схід­
ців, зовнішньої колонади, фронтонів, фризів і метопів —
квадратних плит зі скульптурами, значну кількість яких була
створена Фідієм.

Парфенон вабить око ще й тим, що він
завжди різний. Барви повсякчас змінюються
упродовж дня а чи пір року, залежно від
погоди — від сніжно-білого до темно-

Будівлю Парфег
Н0НУ було спорудже НО 3 місцевого 6ІЛОГО
мармуру, але ПОТІМ

розфарбовано; усередині розташовували­
ся ще два портики з колонами. Тут же на високому по­
стаменті стояла 12-метрова статуя Афіни-діви роботи того
ж Фідія. Ця статуя була виконана зі слонової кістки й
золота, а не із бронзи й мармуру, як звичайно. Із чистого
золота Фідій виготовив одяг і шолом богині, волосся й
щит утворювали золоті пластини, а в очниці були вставле­
ні дорогоцінні сапфіри.'
«Так виник храм, — пише знаменитий швейцарський
вчений-еллініст Андре Боннар, — виконаний відповідно до
законів геометрії життя, і сам він здається живим, немов
дерево, обтяжене плодами, вигодуване ґрунтом Акрополя».
Храм почали будувати у 447 та закінчили у 432 р. до
н. е. Він оточений з усіх боків колонадою: з фасадних
сторін по 8 колон, з поздовжніх — по 17. Стовбур колон
Петр Вайль

Величний Парфенон

Афіна Варвакіон. Римська мармурова копія ст атуї Афіни Парфенос Фідія
114

ГІарфенону має таку товщину, що четверо дорослих людей,
розставивши руки, ледве можуть обійняти його! Висота
колон — 10,5 м.
План Парфенону дуже своєрідний. Окрім головного при­
міщення (наосу), де стояла культова статуя Афіни, у ньому
був ще особливий зал — «приміщення для дів», де юні афі­
нянки ткали священний одяг, який дарували богині у свята.
Там само зберігалася скарбниця Афінського союзу та цінні
державні папери.
Фронтони Парфенону, так само як і храму Зевса в Олім­
пії, прикрашені скульптурними композиціями. Усі ці скульп­
тури та рельєфи виконувалися під керівництвом Фідія.
Зрозуміло, що сюжети скульптурної окраси храму пов’я ­
зані переважно з міфами про Афіну. На головному фронтоні
представлений міф про народження Афіни.
Скульптурні зображення Парфенону — це справжні ше­
деври класичного мистецтва стародавньої Греції!
Залишається уявити собі барвисту урочисту процесію
афінян на шляху, що веде від міста до Акрополя. Це дійство

Фриз Парфенону: фрагмент панафінейської ходи

Боротьба лапіфа з кентавром. Метопа Парфенону

відбувалося раз на чотири роки й було присвячене Афіні.
Називали його святом Великих Панафіней. А Малі Панафінеї проводили щорічно. Кульмінаційний момент урочистос­
ті відбувався коло вівтаря перед східним фасадом Парфено­
ну, де передавали жерцям новий одяг для статуї Афіни.
І сьогодні дні греки, що вшановують давні традиції, влашто­
вують таку ж Панафінейську ходу. Священною Панафінейською дорогою вони піднімаються до Акрополю й заповнюють
усю його площу й храми. Звичайно, внутрішнє оздоблення
храмів не збереглося, і лише дещо можна побачити в неве­
ликому музеї, розташованому за Парфеноном. Тією чи ін­
шою мірою постраждали й самі будівлі храмів. Особливо це
стосується тривалого періоду турецького ярма. Наприклад,

турки розібрали храм Ніки Аптерос і зробили з його блоків
укриття для гармат. Однак пізніше греки знайшли майже всі
блоки й склали храм заново.
Два тисячоліття простояв майже неушкодженим і Парфенон, перетворений спочатку в християнську церкву, а по­
тім у мусульманську мечеть. Але під час однієї з воєн турків
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
із венеціанцям и, у
Своє життя тримаю на долоні,
1687 р., венеціанське
немов уламок мармуру із Парфенону.
ядро п о тр ап и л о В
Вже знаю, то не е частина храму,
Парфенон, де турки
камінчик той під храм
підкинули хитрющі греки,
щоб туристи не розібрали Акрополь

влаштували ПОрОХОВИЙ склад. Ставсй
по камениці.
>
потужний вибух, внаД. Павличко
.
слідок як ого 14 з
46 колон були зруйновані. Колонаду потім удалося частково
відновити, але будинок так і залишився без даху.
На початку XIX ст. лорд Ельджин, британський посол
в Оттоманській імперії, під владою якої тоді перебувала
Греція, купив 17 фігур, що прикрашали фриз Парфенону.
Незабаром він продав їх англійському уряду, і вони були

Фрагмент фризу Парфенону: зібрання богів

виставлені в лондонському Британському музеї, як гор­
дість його експозиції й залучаючи численних туристів.
Відтоді Греція не раз заявляла свої права на мармур Парфенону, однак офіційний Лондон відкидає навіть таку
компромісну пропозицію, як створення філії Британського
музею в Афінах.
Отже, часткову реставрацію Парфенону довелося робити
не з оригіналів, а зі зліпків. А в останні десятиліття лютими
ворогами Акрополя стали кислотні дощі, отруйний смог, які
роз’їдають мармур, перетворюючи його на гіпс. У цих умо­
вах тим більше необхідне занесення Акрополя — еталону
гармонії, природності й краси — у список об’єктів Всесвіт­
ньої спадщини.
Богиня Афіна

Назва міста Афіни й багатьох його храмів пов’язані з ім’ям
грецької богині мудрості й справедливої війни, яку вважали
покровителькою міста.
Міф про народження Афіни від Зевса й Метіди («мудро­
сті») говорить про те, що все в ній, починаючи з появи на
світ, було дивовижним. Інші богині мали божественних ма­
терів, Афіна — божественного батька Зевса.
Зевс проковтнув свою вагітну дружину, бо вона (за інши­
ми міфами, верховний бог довідався про це від Геї та Урана)
... . ! ------------- ---------напророкувала, що після дочБогиня моря, грозная Афина,
ки народить сина, який стане
Сними могучий каменньш шелом. володарем неба й позбавить
О. Мандельштам „
тт
г
о
його влади. Незабаром у Зев­
са нестерпно розболілася голова. Спохмурнів він, і, спогля­
даючи це, боги поквапилися розійтися, бо вони знали з вла­
сного досвіду, яким буває Зевс, коли в нього кепський
настрій.
Владика Олімпу не знаходив собі місця й ледь не кричав.
Тоді він послав Ганімеда за Гефестом (інші міфи стверджу­
ють, що це був Прометей), наказавши, щоб той з’явився
негайно. Божественний коваль прибіг у такому вигляді, як
був — весь у сажі й з молотом у руці.

Зевс наказав Гефестові вдарити його молотом по голові.
Гефест зробив, як йому було наказано. Череп Зевса розко­
ловся, і з нього з войовничим кличем вистрибнула діва в
одязі воїна й зі списом у руці та стала поруч із батьком. Очі
юної, прекрасної й величної богині сяяли мудрістю.
Від потужного стрибка захитався Олімп, застогнала зем­
ля, здригнулося й закипіло хвилями море. Боги довго не могли
отямитися. Гефест від подиву навіть випустив молот.
Так з ’явилася ще одна богиня. Була вона майстринею й
войовницею, не шкодуючи сил, працювала, щоб одягти й взу­
ти весь Олімп. Коли ж до її вуха долинав свист стріл або
брязкіт мечів, вона кидала веретено, одягала військові обладунки й із мечем у руці кидалася в бойовисько.
Афіна є ніби безпосереднім продовженням Зевса, вико­
навицею його задумів і волі. Народившись із його голови,
Афіна була мудрішою за всіх інших богів і богинь. Знаючи
це, Зевс садовив Афіну поруч і радився з нею, перш ніж
щось розпочати.
Про Афіну як найдавніше божество говорить її прізви­
сько — Паллада. У давнину вважалося, що богиня одержала
його від дерев’яного ідола Палладіона, що впав з неба. Що б
не означало це прізвисько, у легенді про цього ідола йдеться
про Афіну як божество найдавніших часів. Більш пізні міфи
приписують появу епітета «Паллада» тій обставині, що Афі­
на перемагає гіганта Палланта.
Афіна — одна з найголовніших фігур олімпійської міфо­
логії. За силою та мудрістю вона є рівною Зевсу. їй віддають
почесті одразу після Зевса і місце її — найближче до нього.
Атрибутами богині є змія — тварина, що персоніфікує
мудрість, і сова — птах із опуклими, загадковими й, судячи з
її поведінки, розумними очима. Зображення сови карбува­
лося на срібних афінських монетах, і кожен, хто брав «сову»
в обмін на свої товари, немов би віддавав шані самій Афіні.
Гомер називає Афіну «совоокою», орфічний гімн — «строкатоподібною змією». Афіна — покровителька змій; у храмі
Афіни, за свідченням Геродота, жила величезна змія — страж
акрополю, присвяченого богині.

У поемах Гомера (особливо в «Одіссеї») жодна важлива
подія не минає без втручання Афіни. Вона — головна захи­
сниця греків-ахейців і постійний ворог троянців, хоча культ
її існував і в Трої. Афіна — захисниця грецьких міст (Афін,
Аргоса, Мегари, Спарти), її називають «містозахисницею».
Славить Палладу Афіну, опору всіх міст, починаю натхненно.
Любить вона, як і Арес, воєнну звитягу,
Битви шаленої гук, що міста обертає в руїни.
Та благоволить героям вона, що з перемогою вийшли із бою.
Слава тобі, о богине! Пошли благоденство й удачу.

Пам’яткою прославляння мудрої правительки Афінської
держави, засновниці ареопагу*, є трагедія давньогрецького
драматурга Есхіла «Евменіди».
У міфах Афіну часто позв’язують з художніми ремесла­
ми, мистецтвом, майстерністю. Вона допомагає гончарам,
ткалям, майстриням, а також будівельникам корабля арго­
навтів. Вона навчила дівчат сукати з вовни нитки, ткати з
них полотно й при­
крашати його візе­
Зевсова донька Афіна тоді Одіссея відразу
рунками. Юнакам во­
Вищим зробила на зріст і повнішим і кучері
спорядила, на показала, як об­
робляти ш кіри, як
Наче тямущий митець, що золотом срібло
вкриває, вичиняти грубу шкі­
Різних умінь від Гефеста й Паллади Афіни
ру в казанах і виго­
навчений,
товляти з неї м ’яке й
Радує око тонкими утворами свого
мистецтва, зручне взуття, іншим
Так вона вродою плечі й чоло йому гоже
дала в руки гострі со­
окрила.
Гдмер. Одіссея. Пісня шоста кири, навчивш и їх
теслювати й виготов­
ляти меблі, третім вручила шори для баских коней, які стали
віддано слугувати людям. Вона надихала скульпторів і худож­
ників, що прикрашали життя, та зберігала всі витвори. За це
вони прославляли її й називали Ерганою («працівницею»),
покровителькою ремісників.
*
Афінах.

Ареопаг — вищий орган судової та політичної влади у стародавніх

Афіна допомог­
ла Прометею викра­
сти вогонь із кузні
Гефеста. Її власні
вироби — витвори
мистецтва, як, на­
приклад, плащ, ви­
тканий для героя
Ясона.
Афіні припису­
ється винахід флей­
ти й навчання грі на
ній Аполлона. Од­
ного її дотику до­
сить, щоб зробити
людину вродливою:
Одіссея вона зроби­
ла вищим на зріст,
наділила кучерявим
волоссям, силою й
привабливістю.
Однак у багатьох
міфах Афіна буває
досить жорстокою
до тих, хто насмілив­
ся змагатися із нею,
наприклад, В УМІННІ Афіна, що спирається на спис. Мармуровий
ткати Арахна ДОЧ- РельєФ 3 Акрополя (V ст. до н. е.)
ка Едмона, яка хо­
тіла перевершити Афіну в цьому мистецтві, поплатилася за
зухвалість. Ось як про це розповідає Овідій у поемі «Мета"
морфози».
Паллада
«По ВСІЙ ЛІДІЇ СЛас кудряво-золотистой головьі
вилася Арахна своїм
Сняв гордьій шлем, увенчанньїй Горгоной,
мистецтвом. Арахна
Тьі мчишьсвой челн в залив темно-зеленьїй,
Минуя риф и заросли травьі.
Борис Садовский

ни

іб _

*

НИХ ДО т у м а н у , ТКа-

нини, прозорі, як
повітря. Пишалася
вона, що у світі не­
має їй рівної в умін­
ні ткати. Якось ви­
гукнула вона:
— Нехай прихо­
д и ть сам а А ф ін а
Паллада змагатися
зі мною! Не перемо­
же вона мене, не бо­
юся я цього.
І ось, прибрав­
ши вигляду сивої,
згорбленої бабусі,
постала перед Арахною Афіна і сказа­
ла їй, щоб та не ви­
кликала богиню на
змагання, а прагну­
ла перевершити ли­
ше смертних, а не
богів.
Упевнена у своє­
му мистецтві , Арахна зухвало відповіла:
Афіна з Пірея (IV ст. до н. е.)

^И н ерозум н а,

стара! Я зумію й са­
ма дати собі раду. Як я сказала, так і буде. Чому ж не йде
Афіна, чом не хоче вона змагатися зі мною?
—
Я тут, Арахно! — вигукнула богиня, прибравши свого
справжнього вигляду.
Усі низько схилилися перед дочкою Зевса і вшанували її.
Одна лише Арахна мовчала.
Спалахнуло гнівом обличчя Афіни. Почалося змагання.
Велика богиня Афіна виткала на своєму покривалі посере­
дині величний Афінський акрополь, а на ньому — свою супе­

речку з Посейдоном за владу над Аттикою. Дванадцять богів
Олімпу, а серед них і батько її, Зевс-громовержець, сидять як
судді в цій суперечці. Підняв Посейдон свій тризуб, ударив
ним об скелю, і ринуло солоне джерело з безплідної скелі.
Афіна в шоломі, зі щитом і в егіді потрясла своїм списом і
глибоко встромила його в землю. Із землі виросла священна
олива. Боги присудили перемогу Афіні, визнавши її дар за
більш цінний. По кутах зобразила богиня, як карають людей
за непокірність, а навколо виткала вінок з листя оливи.
Арахна ж зобразила на своєму покривалі багато сцен із
життя богів, в яких боги виявляють себе слабкими, з люд­
ськими пристрастями. Навколо ж Арахна виткала вінок із
квітів, перевитих плющеЛ.
Найвищої досконалості була робота Арахни, вона не по­
ступилася красою роботі Афіни, але у візерунках її просту­
пала неповага до богів, навіть презирство. Страшенно роз­
гнівалась Афіна, вона пошматувала роботу Арахни і вдарила
її. Бідолашна Арахна не знесла ганьби: вона зсукала вірьов­
ку, зробила петлю й намагалася покінчити із життям. Афіна
звільнила з петлі Арахну і сказала їй:
—
Живи, непокірна. Але ти вічно висітимеш і вічно тка­
тимеш, і буде тривати ця кара і в твоїх нащадках.
Афіна окропила Арахну соком чарівного зілля, і тут же
тіло її змаліло, густе волосся впало з голови, і обернулася
вона на павука. Відтоді висить павук-Арахна в своїй павути­
ні і вічно тче її, як ткала за життя.
Ось така історія...»
Хоча культ Афіни був розповсюджений на всій материко­
вій і острівній Греції (Аркадія, Арголіда, Коринф, Сікіон, Фессалія, Беотія, Крит,
111.............................
Родос), особливо шаЗразу ж підвівсь Одіссей із своїм
нувалася Афіна в АтС В ІТ Л О С Я И Н И М ,

...................

Стали виносить вони і горбаті щити,
ТИЦ1 1 В 11 ГОЛОВНОМУ
і шоломи, місті — Афінах. їй
Й гострі списи. Ішла перед ними Паллада
були присвячені зем А ф іна

Із золотим каганцем і путь їм чудово світила.
Гомер. Одіссея. Пісня дев’ятнадцята

лерООСЬКІ свята, прохарістерії (п ри свяче­

ні проростанню хліба), плінтерії (початок жнив), аррефорії
(зрошення посівів), каллінтерії (дозрівання плодів), скірофорії (відведення посухи). Під час цих свят відбувалося об­
мивання статуї Афіни, юнаки приносили клятву на служін­
ня богині.
У Римі Афіну ототожнювали з Мінервою. Римським свя­
там Мінерви присвячені два великих уривки з «Фаст» Овідія.
Велика китайська стіна
Восьме чудо світу, найдовша дорога у світі, «Стіна у де­
сять тисяч лі» (одиниця довжини лі — 576 м) — так у різні
часи називали давню кріпосну стіну в Китаї — Велику стіну.
І це не перебільшення. Знамените спорудження тягнеться
через увесь Північний Китай зі сходу на захід від Цзяюйгуаня (провінція Ганьсу) до Ляодунської затоки.
Точна довжина стіни невідома — у різних джерелах наво­
дять різні значення: 2250 км, близько 4000 км, понад 5000 км,
понад 6000 км. Середні розміри цього грандіозного спору­
дження: висота від 6,6 м до 10 м на окремих ділянках, ши-

Велика Китайська стіна

124

рина у верхній частині 5,5 м, що дозволяло вільно проїж­
джати колісниці й проходити шерензі солдатів.
Навіщо ж було вибудовувати таке довге укріплення?
У III ст. до н. е. на території Китаю в результаті завзятої
міжусобної боротьби невеликих царств (цей період відомий
у китайській історії як Чжаньго — «царств, що борються»)
............................
...................... переможцем виявиТой, хто вчиться не замислюючись,
лася держава Цинь,
блукатиме манівцями. Той, хто мудрує, не
розташована на ПІВпрагнучи навчитися, — потрапить у скруту.
Конфуцій

.

.

нічному заході Китаю. її правитель Ін
Чжен, оголосивши себе Першим імператором — Ши-хуанді, об’єднав під своєю владою Китай. Після цього його ім’я
увійшло в історію як Цинь Ши-хуанді.
На цей період культура й майстерність у Китаї досягли
порівняно високого рівня. Широке застосування заліза й
використання штучного зрошення дозволяли вирощувати
багаті врожаї. Бронзовий посуд і вироби з білої кераміки —
попередниці порцеляни — вирізнялися високою якістю. Ки­
тайці першими у світі почали вирощувати шовкопрядай
виготовляти шовкові тканини. Чудова китайська архітекту­
ра й живопис, поезія й музика також надавали особливого
значення культурі країни.
Із об’єднанням Китаю припинилися міжусобні війни, були
скасовані внутрішні кордони, уніфіковані гроші й система
мір, утворений єдиний державний апарат, установлений по­
стійний і незалежний від урожаю розмір податків. Все це
сприяло зміцненню рабовласницького ладу в Китаї. Одно­
часно погіршувалося становище землевласників. За подат­
кові недоїмки на селян накладали високі штрафи. Нездат­
них сплачувати податки й штрафи жорстоко карали. Кількість
рабів зростала: крім військовополонених та злочинців, ними
ставали неспроможні боржники, що розорилися, бідняки,
родичі й сусіди злочинців.
Перший імператор збудував велике місто на річці Вейхе —
Сяньян. Для того щоб прикрасити вхід в імператорський
палац 12 величезними статуями, по всій країні збирали й пе-

Велика китайська стіна у сутінках

126

реливали бронзову зброю. Багато коштів — грошових та люд­
ських — вимагало будівництво. А Цинь Ши-хуанді затіяв ще
одне.
Ще в V—IV ст. до н. е. для захисту від нападів племен
кочівників на півночі Китаю зводилися довгі стіни. Перший
імператор задумав з’єднати ділянки вже існуючих стін в одне
грандіозне укріплення уздовж усього північного кордону ім....... . ....
'
і ............... .
перії. Виконання цієї
Кращий правитель той, про існування якого
народ просто знає. Дещо гірші ті правителі,
котрі прагнуть любові і восхвалення. Ще
гірші ті, котрих народ боїться. Але найогидніші
геть за всіх ті, що їх народ зневажає.

м асш табної ідеї ДОСЯГЗЛОСЯ нелю дським и

мет°Дами- Ьудівельники працювали зі
Лао-цзи світанку до пізньої
ночі. Багато хто лягав спати прямо на стіни. Робота тривала
за будь-якої погоди. Почалося це, ймовірно, у 221—220 рр.
до н. е.
Оскільки будували далеко від багатих землеробських райо­
нів, постачання продуктами було нерегулярним, годували
будівельників грубою їжею, та й її було обмаль. Через непо­
сильну працю, погане харчування, епідемії та жорстокі по­
карання смертність серед робітників була дуже високою,
а потреба в робочій силі зростала. За дрібні провини вільних
жителів Китаю перетворювали в державних рабів і гнали на
будівництво.
Величезна кількість робітників не витримувала тяжких
умов і гинула. їхні трупи разом із ґрунтом заповнювали внут­
рішню частину стіни. Широко відома легенда про Мен Цзянь.
Її чоловік брав участь у будуванні стіни. Якось Мен приснився
дух її чоловіка, що просив про допомогу. Хоробра Мен ви­
рушила в далеку подорож до стіни, де довідалася, що її
чоловік загинув від непосильної роботи. Вона не змогла знай­
ти його останки, щоб віддати належні почесті чоловікові.
Тоді Мен звернулася до небес із проханням про допомогу, і
боги, почувши її благання, зруйнували частину стіни. У руїнах
Мен побачила безліч кісток, але вона не знала, які з них
належали її чоловікові. Вона розрізала палець, і кров указа­
ла їй на останки чоловіка.

Після смерті Цинь Ши-хуанді імператори династії Хань
(206 р. до н. е. — 220 р. н. е.) намагалися зберігати стіну в
належному стані й ще більше подовжили її. І надалі перебу- ................- ...................................
дова й зміцнення стіПри зустрічі із гідною людиною думай про
ни вимагали чимало
те, як із нею дорівнятися. При зустрічі із
часу Й СИЛ
ницою людиною придивляйся сам до себе
й сам себе суди.

^

Останнім важлиКонфуцій вим етапом у її будів­
ництві став період
правління імператорів з династії Мін (1368—1644). З ділянок
стіни, зведених за династії Мін, найкраще збереглися ті, що
були складені з каменю. При їхньому будівництві землю ви­
рівнювали й на неї укладалася підпора з кам’яних брил. На
цьому фундаменті поступово зводили стіну з кам’яним об­
лицюванням, заповнену усередині сумішшю з дрібного ка­
меню, землі. Коли спорудження досягало потрібної висоти
(а стіни періоду Мін мають висоту в середньому 6 м і товщи­
ну 7,5 м біля підпори й 6 м на гребені), зверху укладали цег­
лу. Якщо нахил був меншим 45°, цегельний поміст робили
плоским, при більшому нахилі кладку вели сходами.
Велику китайську стіну добудовували й протягом наступ­
них століть. У XV—XVI ст. навколо колишніх стін і веж були
............................... .......
зведені потужні каЛюди за старих часів не любили багато
м ’яні ук ріп л ен н я,
говорити. Вони вважали ганьбою для себе
У фортецях біля СТІН
не встигнути за власними словами.

охороняли кордони
постійні гарнізони,
запалюючи у випадку небезпеки сигнальні багаття на вежах.
Цікаво, що у 1996 р. з американського космічного кораб­
ля «Індевор» вдалося знайти в пустелі на відстані 700 км на
захід від Пекіна під шаром піску раніше невідомі ділянки
стіни. Вони були частково зруйновані, частково занесені піс­
ком, тому про їхнє існування нічого не знали. Таким чином,
питання про реальну довжину стіни дотепер залишається
відкритим.
Протягом багатьох сторіч Велика китайська стіна служи­
ла міцним оборонним рубежем для захисту імперії від вторг­
Конфуцій

нень чужоземних завойовників. Зрозуміло, у наш час вона
втратила це значення, але продовжує залишатися чудовим
пам’ятником мистецтва давніх інженерів, грандіозної праці
сотень тисяч будівельників і свідчить про високий рівень
культури, науки й будівельної справи стародавнього Китаю.
Римський Колізей
«Місто, в яке ведуть усі дороги», «місто на сімох пагор­
бах» — усе це Рим, чудове місто з багатовіковою історією.
Геть усе минуле нинішньої Італії сконцентрувалося в ньо­
му — від часу становлення Римської імперії до наших днів.
Важко порахувати всі пам^ятники, храми, арени, важко зрозу­
міти велич Рима, але не можна не захоплюватися його красою.
Римський Колізей є одним із найвідоміших архітектур­
них споруджень у світі. Саме до Колізею прагнуть усі, хто
вперше відвідує Рим, щоб своїми очима побачити грандіоз­
ний амфітеатр* і ще раз згадати його дивну давню історію.
Будівництво Колізею було розпочато в 72 р. імператором
Веспасіаном і завершено у 80 р. його сином Титом.
Урочистості з нагоди відкриття Колізею тривали сто днів.
Саме про ці дні писав Діон Кассій: «...Билися один з одним
четверо слонів, було вбито близько 9 тисяч тварин, домаш­
ніх і диких; [...] жінки, щоправда, не знатні, брали участь у
їхньому забитті... Протягом ста днів давалися вистави».
За час свого існування Колізей побачив багато чого: бої
гладіаторів**, полювання на хижих звірів, яких привозили з
далеких країн, морські бої, для проведення яких арена зали­
валася водою. І нарешті, Колізей був місцем мучеництва
перших християн.
Знамениті гладіаторські бої римляни перейняли у греків
та єгиптян, ці бої і прийняли релігійний характер жертво*
Амфітеатр (у давньоримській архітектурі) — відкрите кругле або еліп­
тичне спорудження для видовищ, у якому місця для глядачів розташовані
уступами навколо арени.
** Гладіатори (від лат. §1асііи5 — меч) — у Стародавньому Римі профе­
сійні бійці.
5

«Чудеса світу. Дитяча енциклопедія»

129

Чудовий амфітеатр у сучасному Римі

приношень богу війни Марсу. Спочатку гладіаторами були
військовополонені й засуджені до страти. Закони давнього
Риму дозволяли їм брати участь у гладіаторських боях.
У випадку перемоги на отримані гроші можна було викупи­
ти своє життя. Були випадки, коли громадяни, відмовив­
шись від своєї свободи, ставали гладіаторами в погоні за
славою й грішми.
Озброєння під час боїв було різним: щит і меч, сітка й три­
зубець. Гладіатори утримувалися й навчалися під суворим
контролем у спеціальних школах.
Жорстокі й криваві бої гладіаторів викликали відразу в гре­
ків, але римляни сприймали їх із задоволенням.

Для того щоб ста­
ти гладіатором, необхідно було прийняти
присягу й оголосити
себе «юридично мертвим». З цього моменту бійці вступали в
інший світ, де панували жорстокі правила. Перше з них —
мовчання: гладіатори висловлювалися на арені жестами. Дру­
ге — повне дотримання так званих правцл честі. Наприклад,
гладіатор, який упав на землю й усвідомив свою повну пораз­
ку, був зобов’язаний
зняти захисний шо­
лом і п ід стави ти
горло під меч су­
противника або ж
устромити свій ніж
у власне горло. Жах­
ливі правила!..
Чотири о сн о в ­
них входи до Колі­
зею дозволяли швид­
ко виходити на аре­
ну, а через 80 арок
усього за 10 хвилин
можна було опини­
тися на пронумеро­
ваних глядацьких мі­
сцях. Часто глядачі
проводили тут кілька
днів поспіль, тому
приносили з собою
їжу з дому. У серед­
ньому Колізей міг
вм істити близько
50 тисяч чоловік, але
могло ввійти до 68—
70 ТИСЯЧ.
Імператор Тит
Є варварство двох видів: одне передує
вікам освіти, друге наслідує їм.
Б. Констан

Вхід до Колізею
^
був безкош товним.
Перед входом на стадіон безкоштовно роздавали борошно
для випічки хліба. На верхніх рядах Колізею сиділи раби,
що керували спеціальними підйомниками (нині ми б сказа-ч
ли — ліфтами). Усього в Колізеї було 36 таких «ліфтів». А ще
вище за рабів розташовувалися моряки імператорського вій­
ськового флоту. Вони прилаштовували величезне лляне по­
лотно згори таким чином, щоб арена залишалася завжди від­
критою, але у випадку дощу або сильної спеки можна було б
напнути тент. Для цього тут була споруджена складна конс­
трукція, що складалася з 240 стовпів, що підтримували гігант­
ське полотнище. Сліди цих пристроїв дотепер видно в сті­
нах пам’ятника.
Зовні Колізей являє собою чотириярусну будівлю, при­
крашену пілястрами (пласкими прямокутними виступами в
стіні) трьох архітектурних стилів: доричного, іонічного,
коринфського. (Якщо особливості цих стилів вас цікав­
лять, радимо вам звернутися до спеціальної літератури з
архітектури та її іс­
торії.)
...За знаком розпорядника загриміли труби.
Колізей__ це СПОР ап ет еї сігсепзез! ( Хліба та видовищ!)

-

Ось починається битва, зразок якої можна
знайти тільки на справжній війні.
РУДЖЄННЯ, у якому
Мечі напереваги, щити попереду, і — пил
ВИЯВИВСЯ ОСНОВНИЙ
здійнявся густими клубами. Двоє гладіаторів принцип римської арпривернули особливу увагу публіки.
Боротьба точиться з перемінним успіхом,
хітектури: засго сув ан і серця кількох тисяч глядачів то трепетно
НЯ арок 1 СКЛепіНЬ.
й томливо завмирають, то знову починають Давні римські МОНЄкалатати, як у жарки лазні. От і наблизився,
__• ___ _ ____
у к
л
.
т и с в ід ч а т ь , що в а р нарешті, роковании кінець. Один із
’^
^
гладіаторів кидається назустріч
ках ДРУГОГО Й третьопідставленому щиту свого ворога й гепає по го поверхів, ЯКІ тепер
ньому так, що цим ударом можна було б
порожні, колись стоявідкинути далеко навіть бика. І — щит
розлітається! Тоді переможець підскакує до
статуї.
свого обеззброєного ворога й пронизує його
РИМСЬКІ будівелькоротким мечем по самісіньке руків’я. Кров
н и ки ш и р о ко ВИКОхлеще із рани потоком, і бідолаха падає
ницьма...
ристовували бетон.
А. Ф. Лосєв

Майже повністю з бе­

тону побудований знаменитий Пантеон (II ст.), купол якого
діаметром 43 м зберігався неушкодженим до середини XIX ст.
З бетону будували фортеці, мости, акведуки, дороги тощо. З бе­
тону було споруджено і фундамент Колізею глибиною в 5 м.
Довжина загальних осей будинку — 156 і 188 м, висота зов­
нішньої стіни — 48,5 м.
Ім ’я архітектора, якому належить проект амфітеатру, не­
відоме, але припускають, що ним був Рабірій, який став зго­
дом автором палацу Доміціана.
На майданчику перед амфітеатром стояла тридцятимет­
рова бронзова статуя Нерона під назвою Колос; припуска­
ють, що назва Колізей — великий, колосальний — походить
саме від цього Колоса. Вбі аркові прольоти другого й третьо-

Колізей сьогодні

го поверхів були прикрашені статуями, які не збереглися до
наших часів.
Усередині амфітеатр уміщав, як згадувалося вище, близько
50—70 тисяч глядачів, що розміщувалися на його сходах в
залежності від класу та соціальної приналежності. Існувало
три розряди місць: «подіум», що вважався першим розря­
дом, де сиділи представники найвищого класу й де перебу­
вала ложа імператора; друга категорія місць, у центрі, була
відведена для «цивіс» — громадян, що належали до серед­
нього класу, а в третій, «сумі», мав сидіти простий народ.
Існувала, ймовірно, ще й четверта категорія місць, відведе­
них для жінок.
Під ареною була ціла система кліток, галерей, склад­
ських приміщень, роздягалень і підвалів, які виявлені за­
вдяки проведеним розкопкам. Мова йде про цілий ряд
приміщень, де зберігалися різні предмети й механізми та
утримувалися тварини до й після видовищ. Як уже гово­
рилося, основними видовищами тут були бої гладіаторів та
полювання на тварин, але на арені відбувалися також і
виступи фокусників, спортивні змагання, кінні турніри
й морські битви — навмахії.
Ігри проводилися з нагоди знаменних дат, щорічних
свят і надзвичайних подій. В одних випадках це відбувало­
ся в дні народження імператора й святкування історичних
подій, а в інших — у результаті здобутої перемоги. Варто
сказати, що похорони теж були приводом для проведення
таких ігор.
В оголошеннях, що випускалися у цих випадках (едик­
тах), указувався порядок проведення ігор, підстава, за якої
вони влаштовувалися, і день їхнього початку. У такі дні за
допомогою складного механізму й використання численної
підібраної робочої сили над сходами піднімали величезний
багатобарвний тент із шовку й льону.
Ареною Колізею користувалися ще довго. Гладіатори ви­
ступали тут до 405 р., поки не вийшов наказ імператора Гонорія, що заборонив ці розваги, а остання вистава (цькуван­
ня звірів) відбулася в 526 р.

У ранній християнській традиції Колізей асоціювався з
катуваннями перших християн, тому не дивно, що після
припинення цих видовищ будівля була покинута й згодом
перетворилася на гігантську каменоломню. Тільки на почат­
ку доби Ренесансу (XIV—XV ст.) було почато спроби призу-

Мозаїка із зображенням гладіаторського бою

М озаїка із зображенням гладіаторського бою

пинити його руйнування, а в середині XIX ст. проведені перші
ремонтні роботи.
У Римі влаштовувалися й інші популярні розваги, теж
небезпечні, але без смертельного результату. Вони подоба­
лися римлянам іноді більше, ніж видовища в Колізеї. Перше
місце серед них належало перегонам на колісницях, які про­
ходили в цирках — на стадіонах підковоподібної форми. Із
трьох римських цирків найстаршим і найбільшим був Циркус Максимус, побудований в улоговині на захід від Палатинського пагорба. У своєму остаточному вигляді, якого він на­
був за часів імператора Траяна, Циркус Максимус уміщав
більше 250 тисяч глядачів!
Велетенський остов, яким ми милуємося донині, — це
те, що залишилося від руйнівної сили стихії (Колізей був
пошкоджений землетрусами) і людей, які перетворили його
в невичерпне джерело будівельного матеріалу й мармуру для
прикраси своїх палаців.

Статуї острова Пасхи
Відкриття чудового острова

Клаптик землі посередині Тихого океану — батьківщина
унікальних скульптур. Величезні кам’яні статуї, які на ньому
було знайдено, є однією з найбільших світових загадок.
Кажуть, що острів Пасхи — один з найвідлюдніших ку­
точків світу. Цей крихітний острівець, що розташований на
відстані майже 2 000 км від найближчого острівного сусіда й
більше ніж удвічі віддалений від значних частин суші, про­
стягнувся в довжину на 25 км. Усе, що з ним пов’язане, вкри­
то таємницею. Звідки прибули його перші мешканці? Як вони
взагалі знайшли цей острів? І навіщо і як зробили більш ніж
600 гігантських кам’яних статуй?
Першими європейцями, що ступили на острів у Велико­
дню неділю 1722 р., вважають голландських моряків, які й
дали острову відповідну назву. Інші (місцеві) назви цього
острова — Рапа-Нуї («Велике весло»), Те-Піто-о-Те-Хенуа
(«Пуп Всесвіту»), а також Мата-Кі-Те-Ранге («Око, що ди­
виться в небо»).

Кам ’я ні ідоли острова Пасхи

Перше, що кинулося в очі командувачу голландців адмі­
ралу Якобу Роггевену, були сотні гігантських статуй, які не­
мовби присіли навпочіпки біля самої води й вдивлялися в
океанську далечінь. Зовні вони були схожі на величезні по­
груддя й складалися з голів, що розмістилися на маленьких
кам’яних тілах. Висота деяких з них досягала 12 м. «Ці ка­
м ’яні зображення вразили нас, бо ми не могли зрозуміти,
яким чином цей народ, що не має ні товстих міцних колод
для виготовлення якихось пристроїв, ні міцних канатів, зміг
все-таки спорудити такі статуї», — писав потім Я. Роґґевен.
У 1770 р. на острів Пасхи прибула група іспанців з Перу.
У той час населення острова становило 3 000 чоловік. Усьо­
го чотири роки потому під час свого другого тихоокеанського
плавання капітан Джеймс Кук нарахував там близько 600—
700 чоловіків і всього 30 жінок. На початку XIX ст. чисель­
ність населення почасти відновилася, але в 1862 р. знову різко
скоротилася, коли перуанський уряд спровадив у рабство на
материк 1000 чолові­
ків.
З великої відстані острів спочатку здався
нам піщаним; але виявилося, що те, що ми
Історичних запи­
прийняли за пісок, насправді було висохлою сів про острів Пасхи
травою, сіном або іншою вигорілою
не велося, і зі зміною
рослинністю. Загальний пустельний вигляд
поколінь усні розпо­
робив враження крайньої бідності й
безплідності.
віді про традиції й
Я. Роґґевен
культуру остров’ян
ставали усе більш розпливчастими. І хоча на острові була
виявлено безліч дерев’яних дощечок («ронго-ронго») з вирі­
заними на них піктограмами, ніхто не міг розшифрувати ці
символи.
Аборигени розповіли капітанові Дж. Куку, що змінилося
22 покоління відтоді, як вождь Хоту Матуа привів їхніх пред­
ків на цей острів, але вони не могли сказати, звідки. З цього
приводу існують різні гіпотези. Відповідно до першої, вису­
нутої в 30-і рр. XX ст. Альфредом Метроксом, предки ост­
ров’ян прибули сюди з інших полінезійських островів, роз­
ташованих на заході. Частина археологів схиляється на
користь такого припущення, адже між культурами острова

Пасхи й інших островів полінезійської групи існує безліч
подібних рис.
Друга гіпотеза була запропонована видатним норвезьким
археологом, антропологом та мандрівником Туром Хейєрдалом. Він помітив фізичну схожість між високо толовими
статуями острова Пасхи й деякими народностями Південної
Америки. Хейєрдал стверджував, що основний сільсько­
господарський продукт, що вирощували на острові, — солодка
картопля, — міг бути завезений сюди лише з району Амазон­
ки, адже природне поширення бульби на такі відстані мало­
ймовірне.
У свій час Т. Хейєрдал написав велику наукову працю,
що доводила американське походження полінезійців, але в
ученому світі спочатку ніхто не звернув уваги на його робо­
ту. Чи можна серйозно говорити про переселення індіанців
на острови Полінезії, якщо вони не мали у своєму розпоря­
дженні ніяких суден, окрім примітивних плотів! Це було го­
ловне заперечення. І Хейєрдал дійшов несподіваного рішен­
ця: він сам доведе, що на перуанському плоті можна

Стату'і-моаі на постаменті (аху)

перетнути Тихий океан. Так виник задум про найцікавішу
наукову експедицію.
Під керівництвом Хейєрдала зі спеціально підібраних
дерев було збудовано пліт, що одержав назву «Кон-Тікі» —
за ім’ям легендарного вождя, який, за припущенням Хейєр­
дала, відкрив Полінезію приблизно у 500 р. Експедиція роз­
почалася 28 квітня 1947 р. Подорож була дуже цікавою, але
й важкою. (Радимо вам обов’язково прочитати чудову книжку
«Подорож на “Кон-Тікі”», яку Хейєрдал написав по закін­
ченні цієї мандрівки!) У серпні екіпаж з шістьох молодих
дослідників ступив на тверду землю острівця Рола-Нуї —
можливість перетнути океан на стародавньому плоті була
доведена!
Проте можливість дістатися до островів — це ще не пов­
не доведення гіпотези Хейєрдала. Треба знайти ще багато
доказів для підтвердження такої наукової думки.
Загадки статуй та цивілізації рапануйців
Ким би не були остров’яни, вони залишили після себе
чудові кам’яні статуї. Вивчивши їх, інші предмети культури
остров’ян, а також піддавши аналізу фрагменти давніх ле­
генд, вчені виділили в історії острова три культурних періоди.
У ранній період, приблизно з 380 р. н. е., більшість ста­
туй, витесаних з вулканічного базальту, зображували уклінні
людські фігури. У другому, або середньому, періоді, що по­
чався близько 1100р., статуї, що стали своєрідною «візит­
ною карткою» острова, набули більш рельєфних обрисів. Це
й були моаї —зображення верхньої частини тіла людини, зі
стилізованими головами, інкрустованими очима й подовже­
ними вухами. Статуї розташовувалися на кам’яній платформі-підставці, яку називали аху, що підтримувала до 12 фігур.
Через століття з ’явилися статуї ще більшого розміру, з чер­
воними шапками (пукао) на головах. Як вважають, ці статуї
зображали вождів, обожнених після їхньої смерті.
Приблизно в 1680 р. почався третій, або пізній, культур­
ний період, який, очевидно, збігся з початком війни між
двома народностями, що населяли острів. Швидше за все,

вона почалася, коли
на острові залиши­
лося мало дерев: ні
з чого було будува­
ти нові човни, та й
ґрунт став біднішим.
Коли запаси прові­
зії в и с н а ж и л и с я ,
вибухнула війна між
пануючими на остро­
ві «довговухими» —
родом, можливо, з
П івденної А мери­
ки — і підлеглими їм
«коротковухими» з
Полінезії, які, зреш­
тою, й перемогли.
Легенда говорить,
що ж ін о к і дітей
брали в полон і по­
їдали. Це й п ояс­
нює, чому капітан
Кук виявив на ост­
рові так мало жінок.
Війна й голод
часто згадувалися
мандрівниками, які
відвідували острів у
XIX ст. Становище там покращилося лише після приєд­
нання до Чилі в 1888 р.
Дотепер величезну загадку для істориків становлять ці
величезні статуї, що заполонили острів. У результаті декіль­
кох натурних експериментів було доведено, що полінезійці
за допомогою примітивних технічних засобів все-таки мог­
ли б транспортувати статуї з каменоломень до місця їх уста­
новки на березі океану.

М оаї з «шапкою»

Д ослідник ост­
рова Пасхи Франсіс
М азьєр докладн о
описав м ожливий
процес створення
статуй (він називає
рапануйців, які це
робили, скульпто­
рами):
«Група приблиз­
но з п ’ятнадцяти ка­
менотесів розпочи­
нала обробку ого­
л ен о ї породи під
орудою головного
скульптора. За до­
помогою рубил із
твердого каменю ,
знайденого у тому
самому кар’єрі, ка­
менотеси вирубува­
ли породу по кон­
туру, позначеному
отворами, пробити­
ми головним скульп­
тором щокожні 10 см.
Цей ескіз окреслю­
вав форму й розміри
майбутньої скульп­
тури.
Бувало й так, що
скульптуру вирубу­
вали з урахуванням
рисунка оголеної по­
роди, іноді її дово­
дилося витягати зі
справжнього грота.

Найважче було пробити обабіч проходи від 80 см до 1 м зав­
довжки й 1,5 м углиб.
Зробивши проходи, майстри починали виготовлення моаї.
Розміри їх були завжди дуже точні, і головний скульптор
сам пробивав отвори, що визначали місцезнаходження май­
бутньої статуї. Іноді, відколовшись від брили, статуя падала
на уламки каменю, кришачись при цьому, і тоді робота при­
пинялася. Тут, у кар’єрі, виднілося багато незавершених і по­
лишених статуй.
Після того як обличчя, вуха й тулуб були готові, почина­
лося найвідповідальніше — відокремлення скульптури від ос­
новної породи.
Скульптори зусібіч буквально вигризали породу навколо
усього громаддя, аж доки не залишався лише величезний
спинний стовбур, схожий на кіль корабля. Найважчим було
перерубити цей кіль, не пошкодивши статую.
Ми встановили,
що зазвичай породу
Підійшовши близько до берега, голландці, на прорубували зусібіч,
свій подив, побачили людей, яких
пробиваю чи таким
сприйняли за примітивних представників
чином заглибини для
культури кам’яного віку. Ці люди лежали
ниць на землі, головою убік висхідного
кам ’яних опір. П о­
сонця; перед величезними
ступово велета від­
людиноподібними статуями були запалені
окремлювали від ске­
багаття. На головах величних ідолів були
підняті грандіозні циліндри з червоного
лі і нарешті клали на
каменю. Сотні таких скульптур піднімалися
ложе з гальки.
над безлісним островом, де не було видно
Філігранна оброб­
навіть дерев, які могли б бути використані
для транспортування й підйому статуй.
ка спини й тімені мог­
Цих смиренних ідолопоклонників та їх
ла бути закінчена
розкидані всюди величезні монументи
лише після встанов­
оточувала позбавлена рослинності
кам’яниста рівнина з рідкими клаптиками
лення моаї коло під­
обробленої землі, де росли батати й банани. ніжжя скелі. По тому
Над ними піднімалися зарослі травою й
папоротями схили погаслих вулканів, мертві його ретельно поліру­
вали уламками кора­
кратери яких були єдиними на острові
сховищами прісної води. З усіх боків
ла. Так було виготов­
острівця в море обривалися стрімкі скелі,
лено чимало дивовиж­
на які обрушувався прибій...
Тур Хейєрдал них скульптур».

Кам ’я иї голови на схилі

У місцевих легендах сказано, що «голови самі йшли до
океану». І дійсно, під час експериментів установлені верти­
кально голови розгойдували мотузками за верхню частину
й поперемінно просували вперед праве й ліве плече кам’я ­
ного погруддя, що на сторонніх спостерігачів справляло
враження «самостійної ходи». Проте й дотепер тривають
суперечки щодо призначення кам’яних голів: чому частина
статуй була полишена у каменоломні, навіщо самі будівель­
ники повалили частину вже встановлених статуй, а на деяких
із тих, що залишилися стояти, поставили кам’яні «шапки»?

Новітні дослідження археологів і палеонтологів, озброє­
них сучасним^ фізичними методами дослідження, виявили
таке. Радіовугледеве датування* показало, що перші сліди
діяльності людини на острові з’явилися близько 400 — 700 рр.
Пік спорудження статуй припадає на 1200 — 1500 рр., пізні­
ше їх майже не зводили. За археологічними знахідками можна
оцінити численність населення: найпоширеніша оцінка —
7 тисяч чоловік, хоча деякі говорять і про 20 тисяч, що при
розмірах острова й родючості його ґрунтів не здається не­
ймовірним.
За участю нинішніх остров’ян проведені археологічні екс­
перименти, що показують, яким чином могли вирубатися й
перевозитися кам’яні статуї. Виявилося, що за рік двадцять
чоловік, використовуючи тільки кам’яні долота, можуть виго­
товити навіть найбільшу статую зі знайдених на острові. При
наявності достатньої кількості колод і канатів бригади в кілька
сотень людей могли вантажити статуї на дерев’яні полози, тяг­
ти їх по дерев’яних «рейках» або котках, а потім піднімати у
вертикальне положення за допомогою важелів з колод.
Канати могли виготовляти з волокон невеликого місцевого
дерева пау-пау. Але пау-пау нині досить рідко зустрічається на
острові, а для перевезення однієї статуї потрібні були б сотні
метрів канату. Можливо, раніше тут вистачало дерев?
На це питання може відповісти палінологія — наука, що
вивчає деревний пилок, похований у шарах опадів у болотах
і ставках. Вік кожного шару можна визначити за допомогою
радіовуглецевого аналізу. Вивчаючи під мікроскопом пилок,
знайдений у цих шарах, можна довідатися, які рослини цві­
ли тут у минулі століття. Цю роботу недавно виконали Джон
Флендлі й Сара Юнг.
Виявилося, що колись острів Пасхи виглядав зовсім інак­
ше. Спочатку після появи тут полінезійців острів був покри­
тий могутнім субтропічним лісом з різноманітними видами
дерев, кущів і трав. Серед інших видів тут росли пау-пау й
*
Радіовугледеве датування — фізичний метод виявлення віку давніх
залишків, який базується на відомих у фізиці закономірностях розпаду ра­
діоактивного вуглецю — обов’язкового компонента органічних речовин.

Кам ’яний велетень острова Пасхи

146

дерево тороміро, що були чудовими дровами. Переважав у
цьому лісі особливий вид пальм, якого нині на острові не­
має зовсім. Нижні шари відкладень прямо-таки переповнені
його пилком. Цей вид є родичем чилійської винної пальми,
що досягає у висоту 25 м, а в діаметрі 180 см, яка й тепер
росте на американському материку.
Чим, крім пальмових плодів, могли харчуватися жителі ос­
трова? Розкопки, які були проведені американським археоло­
гом Д. Стедманом, показали, що тваринний світ острова був
не менш різноманітним, ніж рослинний. Стедман виявив, що
жителі острова Пасхи ловили рибу та полювали з гарпунами
на дельфінів, але розповсюджений тут вид дельфінів живе вда­
лині від берегів. Отож остров’яни мали човни, придатні для
виходу в океан.
Крім дельфінів, як
...Так загинула високорозвинена цивілізація
виявив Стедман, перна острові Пасхи. Але цей острів —
шопоселенці харчува­
зменшена модель нашої планети. У нас теж
лися морськими пта­
зростає населення й зменшуються запаси
необхідних для життя природних ресурсів.
хами. На острові гніз­
Ми теж часто зводимо гігантські
д
и лося не менш е
спорудження або здійснюємо проекти,
розраховані в основному на те, щоб пустити 25 видів птахів, мож­
пил в очі. Якщо розвиток людства буде
ливо, це був найбіль­
тривати цим курсом, уже наші діти побачать,
ший пташиний базар
як перестане ловитися риба в океанах, як
у
всьому Тихому оке­
зникнуть скарби надр, зникнуть ліси й
родючі ґрунти. Нам теж нікуди
ані.
переселитися — поблизу немає придатних
О тж е, б л и зько
для життя «островів».
1600 років тому, сту­
Але є одна, зате дуже важлива відмінність
нашої великої цивілізації від малої острівної. пивши на берег піс­
Якщо весь «банк інформації» жителів
ля довгого плавання,
острова Пасхи складався з дерев’яних
полінезійці знайшли
дощечок із записаними на них молитвами
тут недоторканий рай,
й переказами, а науки в них зовсім не було,
у людства є бібліотеки, архіви, наукові
у якому було все не­
інститути. Є й досить знань про те, як
обхідне для нормаль­
функціонують механізми, що дозволяють
ного життя. Що ж
нам існувати на Землі. Невже в нас не
вистачить розуму не ламати ці механізми?
відбулося потім?
Невже загибель цивілізації пасхальців не
П илок з відкла­
стане для нас уроком?..
Дж. Дайамонд день показав, що вже

через чотири століття після висадки людей / ї и ш є н н я лісу
зайшло досить далеко. У шарах відкладень з ’явилося дерев­
не вугілля — свідок випалювання лісу, а кількість пилку пальм
та інших дерев почала знижуватися, поки її/майже повністю
не замінив пилок трав. Незабаром після 1400 р. пальми зник­
ли повністю, і не тільки тому, що їх вирубували люди, але й
тому, що пацюки не давали їм розмножуватися. У печерах
на острові знайдено десятки розгризених пацюками горіхів.
Вирубувалося й дерево пау-пау, тому, зрештою, зник мате­
ріал для канатів.
Коли на острів прибула експедиція Тура Хейєрдала на
дерев’яному плоту, там залишалося одне-єдине (!), майже
засохле дерево тороміро, а тепер немає і його. На щастя,
екземпляри цього виду збереглися в різних ботанічних садах
світу.
У XV ст. щез ліс. Люди вирубували дерева на дрова, для
будівництва човнів і зведення статуй, для спорудження бу­
динків і просто щоб розчистити місце для своїх полів. Потім
зникли місцеві птахи, що розносили пилок і насіння рос­
лин. Загинув не тільки ліс, але й більшість видів рослин, що
тут росли.
Внаслідок непродуманого землеробства й масового по­
лювання на численних колись тварин, флора й фауна ост­
рова різко збідніли, порушилася екологічна рівновага. Че­
рез зникнення великих дерев жителі острова втратили
здатність будувати надійні човни для плавання в океані, і
острів Пасхи виявився фактично відрізаним від іншої ча­
стини суші на сотні років. Напівголодне населення острова
кілька разів починало кровопролитні війни, під час яких
протиборчі клани займалися людожерством, грабували, ски­
дали на землю статуї своїх ворогів. Саме таку картину
практично безлюдного острова і застали перші європейські
мандрівники.
Остров’яни, що залишилися живими, розповіли першим
європейським прибульцям, як централізоване управління
змінилося хаотичним правлінням голів окремих дрібних груп.
Нарешті, верховенство захопили ті, у кого була груба сила —

воїни. Острів і зараз всіяний кам’яними наконечниками спи­
сів і кинджалами, загубленими в боях XVII—XVIII ст.
Ось так загинула високорозвинена цивілізація острова
Пасхи. А нам на спогад залишилися загадкові велетні, що
дивляться у небо...
Піраміди майя в Чичен-Іца
Знамените храмове місто Чичен-Іца було політичним та
економічним центром індіанської цивілізації майя. Визнач­
ні пам’ятки міста — піраміда Кукулькана, храм Чак-Мооля,
Тисяча колон, Ігрове Поле та інші — становлять унікальний
архітектурний ансамбль, та композицію.
Давнє місто розташоване на відстані 1,5 км на південь
від невеликого містечка Пісте на півострові Юкатан (М ек­
сика), його площа понад 6 кв. км.
«Чичен-Іца» можна перекласти як «місце біля колодязя
племені Іца», або «рот колодязя чаклунів води», або «Гирло
колодязів іців» («чи» мовою майя означає «гирло», «чен» —
«колодязь», а «іца» —назву племені або групи майя, що, за
переказами, першим з’явилося на цій землі).
Як вважають, місто було засноване в V—VI ст. і було
одним з найбільших міст майя. До кінця X ст., однак, за
нез’ясованими причинами, життя тут практично припинило_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ся. Будівлі, що відЖерці-астрономи майя усе життя проводили
у спостереженнях за небесними світилами зі
своїх монументальних кам’яних
обсерваторій. їм були відомі п’ять планет,
вони знали сузір’я (звісно, називаючи їх посвоєму). Жерці майя навіть уміли
розрахувати настання сонячних та місячних

НОСЯТЬСЯ

ДО

ЦЬОГО

періоду, розташоваНІ ГОЛОВНИМ ЧИНОМ у
п і в д е н н і й частині суч а с н о ї Ч и ч е н -Іц а
(іноді н а Й П ІВ Д е н н іш у
частину міста нази-

затемнень.
Маия мали свій календар, що складався із
'
„
13-денного тижня, 20-денного місяця та 365- вають Старии Чиабо 366-денного року. Це був найточніший
чен). Потім місто
календар: зайва доба у ньому набігла б
було зайняте ТОЛЬтільки через 10 тис. років. (Для порівняння:
календар Юлія Цезаря давав добову похибку е
’ щ
Р
за 128 років; календар Омара Хайяма — за
ШЛИ на Юкатан ІЗ
8 тис. років; наш сучасний —за 3 тис. років.) центральної Мекси-

Піраміда Ель-Кастільо (Кукулькана)

ки. У 987 р. н. е. у місті з’являється вождь тольтеків Топільцин Се Акатль-Кетцалькоатль, або Кукулькан. Прихід вождя
тольтеків, мабуть, не був мирною подією: у написах із
Чинена мова йде про вторгнення загарбників, які скинули
династію майя.
З малюнків і написів у Храмі воїнів можна довідатися, як
тольтеки захопили владу в країні, спочатку вигравши мор­
ську битву проти майя, а потім перемігши їх у бою на суші в
якомусь місті (можливо, саме в Чичені). Здобувши перемо­
гу, тольтеки поневолили своїх супротивників, а їхніх вождів
принесли в жертву богові Сонця.
Улаштувавшись у Чичен-Іці, тольтеки й союзні з ними
племена незабаром поширили свій вплив на більшу частину
півострова Юкатан. Завойовники принесли з собою нові зви­
чаї й обряди, нові риси в архітектурі, мистецтві й релігії.
Населення міста, за різними оцінками, становило від
20 000 до ЗО 000 жителів. У часи тольтеків формується північ­
на частина міста. Через ріст могутності інших політичних

центрів на Юкатані гегемонія Чичен-Іци — усе більше ви­
кликала їхнє невдоволення. Правителі Чичен-Іци жадали від
сусідів усе нових данин і поборів. Ситуація змінилася на
початку XIII ст. — силами трьох міст (Іцмаля, Майяпана й
Ушмаля) у вирішальному бою війська Чичен-Іци були роз­
громлені. До кінця XIV ст. місто занепало й збезлюділо.
Перше згадування про Чичен-Іцу білими людьми нале­
жать Дієго де Ланда, який писав про історію Юкатана в дру­
гій половині XVI ст.:
«Індіанці вважають, що плем’ям, яке заснувало ЧиченІцу, правив великий вождь на ім’я Кукулькан, на честь яко­
го головна будівля названа ім’ям Кукулькана. Кажуть, що
він прийшов із заходу, аЛе є розбіжності про те, чи прийшов
він раніше, ніж плем’я Іца, чи після них або одночасно з
ними. Розповідають також, що в нього не було ні дружини,
ні дітей і що після його повернення його шанував в Мексиці
як одного з богів під ім’ям Кетцалькоатля. І на Юкатані його
теж шанували як божество через великі заслуги перед краї­
ною: кажуть, він установив там порядок, поклавши кінець
заколоти, викликаному загибеллю вождів».
Є також думка, що Франсіско де Монтехо (офіційний
підкорювач півострова Юкатан) намагався влаштуватися у
самому місті або поруч із ним, але «дружелюбність» місце­
вих племен майя змусила його забратися з тих місць.
Про містечко Чичен часто згадувалося в документах ко­
лоніального періоду, однак це не викликало інтересу в архе­
ологів Старого й Нового світу аж до 1842 р., коли Джон Ллойд
Стефенс і Фредерик Катервуд не привернули увагу світового
співтовариства до Чичен-Іци, опублікувавши звіт про їхню
дослідницьку роботу в тих місцях. Стефенс описав, а Катер­
вуд замалював кілька будинків древнього міста, а також кар­
ту місцевості.
Між 1875—1873 рр. француз Оґюст де Плонжеон почав
перші археологічні розкопки в місті. Він відомий тим, що
першим розкопав скульптуру Чак-Мооля і сам дав їй це ім’я.
У XX ст. наукові експедиції до Чичен-Іци тривали. На­
прикінці 70-х були проведені реставраційні роботи півден­

ної й східної сторін піраміди Кукулькана (Кастільо), а в 1990—
1991 рр. були відреставровані Група Тисячі колон і Ринок.
Найбільш цікавими місцями цього давнього міста зазви­
чай вважають піраміди.
Піраміду Кукулькана іспанською мовою називають ЕльКастільйо (в перекладі — «Замок»). Кукулькан мовою майя
означає «Пернатий змій». Вважають, що вона була збудова­
на наприкінці першого тисячоліття (приблизно у 800 роках).
Ель-Кастільйо становить піраміду висотою 24 м, на верх­
ньому майданчику якої розташований храм. В основі піраміди
лежить квадрат зі стороною 55,5 м. Сторони піраміди чітко
орієнтовані на сторони світу (північ, захід, південь, схід).
Піраміда має 9 рівнів. Її чотири сторони — це широкі
сходи з 91 сходинки. Сходи північної сторони піраміди уни­
зу по краях закінчуються зміїними головами, які є символом
Кукулькана.
Якщо число сходинок помножити на число сходів і роз­
глядати платформу на вершині піраміди, на якій стоїть храм,
як ще одну сходинку, то одержуємо 91x4+1=365 — число днів
у році. Цей збіг дав ученим підставу зробити висновок, що в
основу піраміди було покладено принцип календаря, та й
сама піраміда, можливо, мала якесь астрономічне значення.
Цікавим є також той факт, що в день весняного (21 берез­
ня) й осіннього (21 вересня) рівнодення сонце рухається та­
ким чином, що тінь від нього, переміщуючись сходами хра­
му, створює ілюзію руху змії сходами піраміди. Цей феномен,
що триває 3 год. 22 хв., повідомляє про прихід весни й осе­
ні. Нині можна тільки припускати, що це символізувало для
майя, хоча, можливо, тим, хто спостерігав це явище, здава­
лося, що примарний Кетцалькоатль ніби повертається до
життя.
Згодом з ’ясувалося, що Ель-Кастільйо був побудований
поверх більш давньої піраміди. Усередину цієї піраміди можна
потрапити через отвір у підлозі храму. Там були виявлені
скульптура так званого Червоного ягуара (очі й плями на
шкірі ягуара зроблені з нефриту, а ікла — з перламутру) і своє­
рідна фігура-трон, яку називають Чак-Мооль.

Чак-Мооль

Із західної сторони великої площі, у центрі якої розташо­
вана піраміда Кукулькана, знаходиться Храм воїнів. В основі
храму лежить східчаста піраміда з підмурком 40 м х 40 м, що
має чотири рівні. Перед Храмом воїнів є майданчик із чотирма
рядами колон. Висота колон досягає 3 м. На більшості цих
колон зображені тольтекські воїни, через що Храм воїнів
так і називають.
Вважається, що колись колони підтримували дах, але нині
не залишилося й сліду від даху над святилищем, що розта­
шоване на верхньому майданчику Храму воїнів, куди ведуть
двоє сходів. Лише два стилізованих змії, виконаних у вигля­
ді колон, що символізують Кукулькана, стережуть вхід у свя­
тилище. Тут же, напроти головних дверей храму, височить
чудова статуя Чак-Мооля, що тримає в руках чашу, призна­
чену для дарунків богам, який став своєрідним символом
Чичен-Іци. Цей Чак-Мооль був знайдений усередині Храму
воїнів, де перебувають залишки попередньої будівлі, яка одер­
жала назву «Храм бога дощу». Розпис на двох лавах у цьому

Колони храму воїнів

храмі являє собою зображення тольтекских правителів, що
сидять на тронах у формі ягуара.
В XIX ст. Оґюст де Плонжеон прочитав на стіні одного з
будинків ієрогліф «Чак-Мооль» і вказівку, де треба копати,
щоб знайти зображення цієї істоти. Там він відкопав статую
людини, що напівлежала і тримала на животі щось схоже на

таріль. Так де Плонжеон вирішив, що це і є зображення
Чак-Мооля.
На Чичен-Іці є також Мала піраміда, висота якої при­
близно 10 м. Її називали могилою Верховного жерця, на її
верхній площадці виявлено сім надгробків, що свідчать про
поховання знатних людей міста. Усередині було виявлено
вертикальний отвір, що веде до печери, де були знайдені
людські останки, вироби з нефриту й безліч інших предме­
тів, які перебувають тепер у музеях. Цю піраміду називають
також Осуарі, що означає «склеп».
Чудовою пам’яткою міста є так звана Група Тисячі ко­
лон. Вона складається з трьох колонад, що оточують із трьох
боків досить велику площадку. (Із четвертої, південної сто­
рони цієї площадки розташований будинок, названий чо­
мусь Ринок.) Західна колонада, початком якої служать ко­
лони перед Храмом воїнів, тягнеться на південь на 125 м
при ширині 11 м. Інша колонадапроходить уздовж півден­
ної сторони храму й також тягнеться майже на 125 м. Ця
колонада, яка називається північною, нараховує 156 колон,
розташованих у 10 рядів (ширина цієї колонади — 20 м).
У цілому в Групі Тисячі колон переважають круглі колони.
Деякі вчені вважають, що споконвічно над цими колонами
був очеретяний дах, а під ним розташовувався ринок.
Надзвичайно цікавим місцем у Чичен-Іці є Караколь, що
в перекладі з іспанської означає «равлик». Така назва — од
внутрішніх сходів, що мають спіралеподібну форму, як і ра­
ковини равлика.
Це грандіозне спорудження являє собою вежу, що пере­
буває на подвійній платформі. Вважається, що вежа Караколя використовувалася майя для астрономічних спостережень,
тому часто це спорудження називають Обсерваторією.
У даху й стінах були зроблені отвори таким чином, що
дозволяли астрономам спостерігати за рухами деяких небес­
них тіл, особливо за Венерою. Визначною характеристикою
цього будинку є його незвичайна подібність до сучасних ас­
трономічних обсерваторій. На жаль, верхня частина вежі нині
серйозно пошкоджена.

Наприкінці —де­
кілька слів про цю
загадкову та колись
розвинуту цивіліза­
цію майя.
Майя жили са­
мостійними й неза­
леж ними родами,
головними з яких
були: тутуль шпу,
кокомі, канепі, печі
й челі. Кожне із
цих незалежних пле­
мен утворило містодержаву, також не­
залежну, з прилег­
л им и зем лям и й
містечками. На чолі
'їх стояв правитель —
«велика людина»,
яка обиралася доГолова молодого воїна майя з Паленки
вічно и мала необ­
межені права. Найдавнішими містами майя були Тікаль,
Кірігуа, Іца.
Як уже говорилося, у X ст. на землі майя вдерлися
мексиканські племена тольтеків на чолі з Кукульканом, які
злилися з місцевим населенням та привнесли в нього свої
звичаї.
У цей час створюються нові великі міста-держави — Улімаль, Майяпан і Чичен-Іца. Крім того, майя спорудили ще
десятки великих міст-держав, що вражають мандрівників
своїми розмірами й красою.
Майя споруджували чудові храми й палаци, багато з яких
перевершували спорудження інших відомих племен — ацтек­
ських та інкських. Розробки майя в галузі математики й аст­
рономії випередили свій час на сотні років, перевершуючи

всі європейські досягнення тих часів. А багато що з них ста­
ло зрозумілим і поцінованим лише в наш час.
Досягнення в архітектурі також вражали не тільки кра­
сою, але й правильністю архітектурних форм. Але за всім
цим стояла релігія майя. На чолі жерців стояв «князь змій».
У нього була прекрасна команда помічників, які, перш ніж
досягали звання жерця, одержували знання з астрономії, ієрог­
ліфічного письма й астрології. Були для жерців навіть своє­
рідні «курси підвищення майстерності», де їх навчали більш
досвідчені знавці.
Богами майя були Іцаіна — Бог неба, Йум-Каам — Бог
кукурудзи, Шаман Ек — Бог Полярної зірки, Кукулькан —
Бог вітру, Ах-Пучі — Бо'г смерті; і для кожного окремого
дня, і навіть для цифр були в майя боги.
Жертвоприношення майя і їхні релігійні обряди були ще
жахливішими, ніж у войовничих ацтеків, хоча багато в чому
були схожими. Кількість жертв досягала десятків тисяч у дні
великих свят і урочистостей. Усе населення міст верещало
від захвату на таких ритуальних дійствах.

Караколь — стародавня обсерваторія майя в Чичен-Іці

Іспанці, зустрівшись із майя в 1502 р., уже через кілька
років під керівництвом Франсіско де Монтехо підкорили
колись велику цивілізацію. Майя, які споруджували великі
міста, не змогли чинити гідного опору європейцям.
А нам із вами залишилися цікаві пам’ятки культури майя
які, безперечно, викликають бажання більш докладно ви­
вчити їхню історію.
Чудові храми
Храм Свят ої Софії (Айя-Софія)

У 324—330 рр. імператор Константан І став засновником
міста, яке перетворилося на столицю Візантійської держави.
Це місто на честь імператора було назване Константино­
поль. У IV—V ст. архітектура Константинополя ще зберігала
зв’язки з античним будівництвом, але почали вже виникати
й нові типи храмів, що відрізнялися від своїх попередників.
Шедевром світової архітектури став храм Святої Софії,
що був побудований у Константинополі грецькими архітек­
торами Анфімієм та Ісидором за часів правління імператора
Юстиніана. Візантійський літописець VI ст. Прокопій нази­
вав Анфілія найосвіченішою людиною свого часу, а Ісидора — людиною надвисокого розуму.
Собор у Константинополі — видатна споруда візантій­
ської архітектури. Він був головною будівлею Візантійської
імперії та придворним храмом імператора.
Будівництво храму тривало п ’ять років. У розробці цієї
унікальної споруди брали участь 100 архітекторів та близько
10 тисяч робітників.
Загальні розміри храму значно перевищували розміри рим­
ських храмів. У плані — це прямокутник зі сторонами при­
близно 75 на 70 м, у
„
який вписано грець-

Цеи храм являє собою чудове видовище.
Тим, хто його бачить, він здається
к и и х Ре с т надзвичайним, тим, хто про нього чує —
Діаметр центральнеймовірним... Він увесь заповнений
НОГО куполу храм у__
світлом та сонячними променями... Такий
_
»1
п
дивовижно світлий цей храм!..
близько З І м. «ЗдаваЛітописець Прокопій ЛО СЯ , Щ О ц е й к у п о л

Загальний вигляд храму Святої Софії в нинішньому Стамбулі

не спирається на кам’яну основу, а звисає з неба на золотих
ланцюгах», — писав літописець Прокопій.
Стіни храму було облицьовано величезними плитами з
рожевого, зеленого, чорного, темно-сірого та білого марму­
ру різних відтінків. Імператор навіть намагався покрити їх
золотом, але передумав: йому порадили не спокушати май­
бутніх правителів, які у гонціві за золотом зруйнують храм.
Для цього храму було застосовано багато рідкісного ка­
міння із залишків давніх споруд. Наприклад, із римського
храму Сонця було взято порфірові колони, із ефеського хра­
му — колони із зеленого мармуру.
Багато незвичайного було й у самому процесі будівницт­
ва: наприклад, вапно виготовляли на ячмінній воді, а до це­
менту додавали олію. Для верхньої дошки престолу було
винайдено новий матеріал: до розтопленого золота додавали
онікси, топази, перлини, аметисти, сапфіри, рубіни — усе
найдорожче!

Усім, хто бачив
храм, здавалося, що
він ніби був наповне­
ний світлом, яке про­
никало через 40 ві­
кон у нижній частині
купола. Складалося
враження, що спору­
да не освітлюється
сонцем, а сама є дже­
релом світла.
Ця розкішна візантійська споруда була гордістю імпера­
тора Юстиніана. Тому у день відкриття храму, 27 грудня
537 р., імператор, під’їхавши на колісниці до головного вхо­
ду, підняв руку вгору та вигукнув: «Хвала Богу, який надав
мені можливість закінчити це будівництво! Я перевершив
тебе. Соломоне!».
Айя-София, — здесь остановиться
Судил Господь народам и царям!
Весь купол твой, по слову очевидца,
Как на цепи, подвешен к небесам...
Прекрасен храм, купающийся в мире,
И сорок окон — света торжество.
На паруса, под куполом. Четьіре
Архангела — прекраснее всего.
И мудрое сферическое зданье
Народьі и века переживет,
И серафимов гулкое рьщанье
Не покоробит темньїх позолот.
О. Мандельштам

Усередині храму Айя-Софія

160

Залишилися спогади тих європейців, які бачили цей чу­
довий храм. Так, учасник хрестових походів Робер де Кларі
писав: «Усередині храму були склепіння, які тягнулися на­
вколо і піднімалися товстими і прекрасними стовпами, так
що там не було жодного стовпа, який не був би або з яшми,
або з порфіру, або з інших коштовних каменів...»
Французький історик І. Тен згадував: «Зі східного боку
Свята Софія виявляла свої осяйні куполи, свої сто порфір­
них і мармурових колон, свої дорогоцінні мармури із рожевими трояндовим и
Софії храм переді мною блищав
прожилками, зелени­
Чаруючи усім громаддям дорогоцінним
ми смужками і пур­
Дж. Г. Байрон
пурними зірочками,
білосніжні, шафранові й сталеві відтінки яких змішувалися
один з одним, як якісь азіатські квіти...»
Храм Святої Софії у Константинополі мав великий вплив
на наступний розвиток архітектури. Композиція цього хра­
му була зразком, який наслідували багато поколінь будів­
ників.
Історія храму, як і будь-якого великого творіння, досить
драматична. 1453 р. Константинополь поліг під ударами ту­
рецької армії. Через дев’ятсот років після будівництва під
склепіння Святої Софії вступив Мухаммед II.
Кажуть, що дивна пляма, яка віддалено нагадує відби­
ток п ’яти пальців, на колоні в південно-східній частині
храму залишена рукою саме цього султана. Розглянути її
досить важко — вона перебуває на висоті приблизно 6 м.
За легендою, трапилося це так. У день узяття Константи­
нополя переможець в’їхав у храм на коні, але останні за­
хисники билися так запекло, що весь храм виявився запов­
нений тілами загиблих — і візантійців, і турок. По цих
тілах і в’їхав Мухаммед II, але кінь злякався й устав дибки,
змусивши вершника обіпертися об колону закривавленою
рукою...
Можливо, це лише легенда, але відомо, що після затяж­
ного штурму, який тривав майже два місяці, місто було пов­
ністю розграбоване й знищене. І не врятували його ні зна6 «Чудеса світу. Дитяча енциклопедія»

.
„У & 0& А ,

Колони Святої Софії

162

менитий ланцюг, що перегороджує затоку Золотий ріг, —
турки перетягнули кораблі по землі, ні сам останній імпера­
тор Костянтин XI, — володар зі зброєю в руках устав на
захист стін. Імперія була більше не в змозі що утримувати й захи­
щати свою столицю.
Завойовники переробили храм на мусульманську мечеть,
змінивши внутрішнє планування та оздоблення храму. Крім
того, до основної будівлі добудували 4 мінарети. Проте і нині
уявити, яка це була чудова споруда.
У 1935 р. президент Туреччини Кемаль Ататюрк зробив
храм музеєм, щоб припинити чвари між мусульманами й хри­
стиянами.
До речі, місто, в як!ому розташований цей храм, тепер
зветься Стамбулом і знаходиться воно на території сучасної
Туреччини.
Храм Ангкор Ват

В історії середньовічного мистецтва народів Індокитай­
ського півострова пам’ятники Камбоджі займають особливе
місце. За своїм значенням вони належать не тільки до важ­
ливих явищ мистецтва Південно-Східної Азії, але і являють
собою одну з вершин мистецтва середньовіччя взагалі. Це
стосується насамперед грандіозних монументальних споруд
періоду розквіту феодального суспільства.
На території Камбоджі існував цілий ряд державних утво­
рень, що змінювали одне одного. В VI ст. виникає держава Камбуджадеша, або Кхмер. Однак справжній розквіт середньовіч­
ної Камбоджі пов’язаний з утворенням потужного царства зі
столицею Яшодхарапура (Ангкор), наймогутнішої держави в
Індокитаї. Саме тоді виникають такі чудові споруди, які нази­
вають «храмами-горами» — це величні храмові ансамблі.
До XII ст. (11 ІЗ—1150) відносять створення одного з найвидатніших архітектурних творінь Камбоджі — чудового па­
м ’ятника феодальної епохи храму Ангкор Ват. У стародавні
часи цей храм називався Врах Вишнулока. Він був побудо­
ваний за часів царя Сурьявармана II й був присвячений
індуїстському богу Вішну.

Розміри храму грандіозні: близько 1,5 км у довжину і май­
же 1 км завширшки. Цей чотирикутник обнесений огоро­
жею, що символізує зовнішню огорожу Всесвіту, і широким
каналом, що зображує світовий океан. Узагалі Ангкор Ват
складається з п ’яти розташованих ніби усередині один од­
ного прямокутників-галерей, сторони яких майже ідеально
орієнтовані на сторони світу.
Зовнішня галерея прикрашена зображеннями сцен, узя­
тих з вішнуїстських легенд. Між зовнішньою й середньою
галереями розташована вхідна частина із чотирма відкрити­
ми двориками. На двір наступного поверху, піднятого на
7 м, до входів ведуть круті сходи. Двір оточений галереєю з
вежами, розташованими по її кутах. Усередині цього двору
знаходиться верхня платформа, оточена третьою, внутріш­
ньою галереєю. До неї ведуть 12 сходів: по одній у середині
кожної сторони й по двох у кожного кута.

Загальний вид храму Ангкор Ват

Ч о ти р и кутові
в е ж і- с в я т и л и щ а
верхньої части н и
храму разом із цент­
ральною, найвищою
вежею з’єднані з га­
лереєю верхн ьої
платформи критими
переходами. Цент­
ральна вежа підніма­
ється над землею
приблизно на 65 м.
Як ми вже відзна­
чали, внутрішні стіни
першої, зовнішньої
галереї протягом
майже 800 м покриті
суцільними барельє­
фами, центральною
темою яких є божес­
твенний шлях Сурьяв а р м а н а - В іш н у ;
більші ДІЛЯНКИ СТІН Рельєфи Ангкор Вата: Апсара
зображують його зем­
не життя. Західна стіна показує сцени з епосу «Махабхарата».
Велике значення в декоративному оформленні храму має
орнаментальне різьблення; у скульптурному оформленні
Ангкор Вата своєрідну принадність мають міфологічні жіно­
чі фігури — апсари та фантастичні істоти гаруди.
Храм Ангкор Ват вважається найбільшим храмом у світі.
Європейці відкривали цей храмовий комплекс двічі. Пер­
шим гігантське спорудження в джунглях знайшов у 1601 р.
іспанець Марсело Рібандейро. Проте понад на два століття
це відкриття було забуте. Потім у 1861 р. французький манд­
рівник Анрі Муо, блукаючи у джунглях, випадково вийшов
до місця, яке здалося йому міражем. Так Ангкор Ват було
відкрито вдруге.

Ангкор Ват: Храмова башта

166

Рельєф порталу Ангкор Вата

Цей храм уважають найвидатнішим досягненням давньої
культури, тому його внесено до списку всесвітної культурної
і природної спадщини ЮНЕСКО.
Аахенський собор

Аахен — місто, що розташоване на самому заході Німеч­
чини у безпосередній близькості від бельгійського й нідер­
ландського кордонів. Те, заради чого в Аахен їдуть з усієї
Європи, — це собор на головній площі міста, побудований
на самому початку IX ст. легендарним середньовічним імпе­
ратором Карлом Великим. Там, на хорах собору, досі ще
стоїть простий мармуровий трон Карла Великого, де в золо­
ченій раці лежать останки плащаниці Христа, а на стелі ви­
сить складна кутова люстра, що була подарована собору
Фрідріхом Барбароссою.
Після значного розширення при Карлі Великому (742—
814) Аахен стає центром імперії франків, а після зарахуван­
ня Карла до сонму святих у 1165 р. — одним із найзначніших центрів паломництва в Європі.- Після коронації Отто І
німецьким королем (936 р.) місто протягом 600 років зали-

Аахенський собор

шалося місцем проведення імперських з’їздів і коронації ні­
мецьких королів. У 1565 р. гігантська пожежа знищила май­
же 80% будинків у місті. Лише в XVIII—XIX ст. до Аахену
повертається колишня слава, коли він стає «курортом коро­
лів» (тут найгарячіші термальні джерела на півночі Альп —
температура води від 37° С до 75° С).
Кафедральний собор — символ міста, перша з архітекту­
рних будівель на німецькій землі, включена до списку куль­
турної спадщини ЮНЕСКО (одна з перших серед 12-ти най­
більш видатних споруд світу й перша в Німеччині!).
Історія будівництва величного Домського собору в Аахені така. Ще Пепін Короткий, батько Карла Великого, побу­
дував на місці римського храму невелику королівську капли-

цю. У 794—800 р. на
настійну вимогу Ка­
рла Великого тут зво­
диться незвичайний
собор, що має в пла­
ні форму восьмикут­
ника — октагона. Чи­
сло 8 було обрано не
випадково — на вось­
мий день після роз­
п ’яття воскрес Христос, та й колишній
імператорський со­
бор у Равенні також
був восьмикутним.
Багато чисел, що
характеризують архі­
тектурні елементи собору, кратні восьми: нижня його части­
на має 16 кутів, загальна ширигіа й висота — 32 м, верхня
частина собору спирається на 32 кольорові колони, доставВ останні роки до нас неодноразово
надходили листи з різних монастирів, і в цих
листах говорилося, що братія, яка перебуває
у тих монастирях, згадає нас... У більшості
зазначених листів ми знайшли зміст вірний,
але мову неправильну: тому що мова їх, не
опрацьована внаслідок недбалого навчання,
не в змозі була висловити безпомилково те,
що правильно диктувало їй внутрішнє
відчуття. Звідси з’явилося в нас
побоювання, що коли так мало навичок
в листуванні, то розуміння змісту
Священного Писання ще менш доступне.
А всім нам добре відомо, що якими би не
були небезпечні помилки словесні, ще
небезпечніші помилки в розумінні змісту
слів. Тому застерігаємо вас не тільки не
зневажати вивченням словесних наук, але
з усією сумірністю й старанням вивчати їх...
Енцикліка Карла Великого

Інтер ’єр Аахенського собору

лені з Рима. Ці колони символізують послідовність імператорської влади Карла Великого — безпосередньо від Римської
імперії. Єрусалим, Рим, Аахен — таким уважалося перемі­
щення Граду Божого на землі. Сьогодні ми не зможемо по­
бачити всі ці колони: частину з них вивезли до Парижа
французи за наполеонівських часів.
Задуманий Карлом Великим октагон залишався незмін­
ним ядром усіх наступних перебудов і реконструкцій собо­
ру. Так, у 1350 р. до собору добудовується струнка вежа, в
1355—1414 рр. — готичні хори, а в XIV—XV ст. — численні
капели. Після руйнівних пожеж над октагоном зводиться
новий барочний купол (1669 р.), а в 1884 р. вежа здобуває
готичний восьмикутний шпиль із бічними гострокутними
башточками.
Н и н і м асивні
бронзові ворота, від­
литі ще майстрамиливарями Карла Ве­
ликого, закриті, і
тому ввійти до собо­
ру можна через біч­
ний вхід. Пройшов­
ши повз бронзову
фігуру римської вов­
чиці, ми опиняємо­
ся всередині октагону. Мармурові ма­
си в н і п іл я стр и з
високими арками,
за якими ховаються
входи в бічні капе­
ли, двох’ярусні за­
ли, прекрасні вітра­
жі хорів й урочиста
простота його ліній
нікого не полиша­
ють байдужим.

У центрі собору на 27-метровому ланцюзі висить восьми­
кутний світильник, подарований імператором Фрідріхом Барбароссою в 1165 р. з нагоди канонізації Карла Великого. Фор­
ма й прикраси цього світильника є надзвичайно символічними:
це й восьмигранна корона, і кріпосні стіни й вежі Єрусалима.
Під час французької революції срібні рельєфи, що прикраша­
ли цей світильник, були переплавлені на монети.
На хорах перебуває ще один королівський дарунок. Ім­
ператор Отто III подарував собору позолочену й покриту
численними рельєфами передню частину головного вівтаря.
Чи міг припустити молодий монарх, що незабаром цей со­
бор стане і його усипальницею? Його спадкоємець Генріх II
на честь своєї коронації передав собору кошти для зведення
чудової кафедри.
У глибині собору встановлений саркофаг, де спочивають
останки самого Карла Великого. Саркофаг прикрашений
численними посрібленими рельєфами й дорогоцінним ка­
мінням. У соборі перебуває одна з найбільш шанованих
християнських святинь — скринька із рештками одіяння діви
Марії. Саме ці святині виставляють один раз на сім років на
огляд численних прочан із усього світу.
Навпроти й трохи вище хорів на першому ярусі собору
встановлений мармуровий трон Карла Великого. До нього,
як і до трону Соломона, ведуть шість щаблів. Сидячи на
цьому троні між Богом і людьми, імператор мав можливість
першим спостерігати схід сонця.
У соборі відповідно до традиції в минулому короновані
36 німецьких королів. Існувало повір’я — хто сяде на королів­
ський трон в Аахені, тому й бути імператором. І в цьому ще
одна причина надзвичайної притягальної сили цього собору.
Собор Святого Сімейства (Саґрада Фаміліа)

Неможливо уявити іспанське місто Барселону без храму
Святого Сімейства, як Париж — без Ейфелевої вежі та НьюЙорк — без Статуї Свободи. Цей храм, імовірно, один із
найдивовижніших католицьких храмів у світі як за зовніш­
нім виглядом, так і за історією його спорудження.

Храм Святого Сімейства (Саґрада Фаміліа) в Барселоні
172

Саґрада Фаміліа,
р
р.
церква Святого і_лмейства, — головне
створіння ВСЄСВІТНБО^
А Гдуді відомого іспанського
архітектора Антоніо
Гауді (1852—1926). В історії архітектури творчість Гауді сто­
їть окремішньо; вона настільки індивідуальна, що неможли­
во навіть порівняти його з кимсь із архітекторів.
Справою життя Антоніо Гауді стало будівництво грандіоз­
ного кафедрального собору в Барселоні, присвяченого Свя­
тому Сімейству. Гауді працював над проектуванням і будів­
ництвом собору 43 роки. Глибоко релігійна людина, він
задумав собор як архітектурне втілення Нового Завіту. Ліпні
рельєфи фасадів мали представити все земне життя й діяння
Спасителя. Але Гауді встиг завершити лише фасад «Різдво».
Будівництво церкви, присвяченої Святому Сімейству, міська
влада Барселони почала ще в 1883 р. Перший проект храму
належав архітекторові Франсіско де Вільяру. Де Вільяр заду­
мав звести церкву в неоготичному (поновленому готичному)
стилі, але встиг побудувати тільки крипту під агісидою*.
В 1891 р. головним архітектором будівництва став Антоніо
Гауді.
Це будівництво тривало всі наступні роки життя Гауді.
Із самого початку він вирішив не йти шляхом звичайної
архітектури неоготичного стилю. Як і завжди, Гауді заздале­
гідь не планував роботи. Він скоріше окреслив загалом ос­
новні форми будівництва, а потім імпровізував конструкції
й деталі. Для цього йому постійно треба було перебувати на
будівельному майданчику, і, зрештою, він переселився в одну
з кімнат у недобудованому будинку собору.
Спостерігаючи за будівництвом, Гауді постійно втручав­
ся в хід робіт: йому спадали на думку несподівані ідеї, й він
прагнув їх утілити, іноді навіть зупиняючи роботи й троща­
Архітектор— це володар у найістотнішому
змісті цього слова, адже він не одержує
готового закону, але має створити його. Тому
видатних володарів називають зодчими
народів.

*
Крипта — каплиця під храмом; апсида — напівкругла, іноді багато­
кутна частина будівлі, що виступає назовні і має власне перекриття.

чи побудоване. Так над будинками Барселони почала зводи­
тися одна з найдивовижніших у світі споруд, що викликала
деяку розгубленість і в городян: яка ж це церква? Це й не
мурашник, і не якийсь сталагміт, що виростає із землі, —
кам’яна бурулька!..
За задумом Гауді, всі три фасади храму повинні були мати
стилістично однакове оформлення й увінчуватися чотирма
високими вежами криволінійних обрисів. У результаті над
храмом піднімалося б дванадцять веж, кожна з яких симво­
лізувала б одного з дванадцяти апостолів. А кожний із трьох
фасадів був би присвячений одному з трьох центральних
сюжетів земного життя Христа: «Різдво», «Страсті Христові»
і «Воскресіння». Фасади повинні були б прикрашати вели­
чезні панно й рельєфи на відповідні теми.
Незважаючи на те що Гауді будував храм протягом три­
дцяти п ’яти років, йому вдалося звести й оформити тільки
Різдвяний фасад і чотири вежі над ним. Західна частина й
апсида, що становлять основну площу цього величного бу­
динку, й дотепер не добудовані. Більш того — і сам Різдвя­
ний фасад було добудовано тільки в 50-і рр. XX ст.
Гауді особливо скрупульозно ставився до внутрішнього
оздоблення храму Святого Сімейства. Колони, що підтри­
мують склепіння, символізували апостолів і святих, котрим
присвячені парафіяльні церкви всього світу. Незвичайна й
форма колон. У них Гауді використав різні види багатокут­
ників, які змінюються з рухом угору. Колони нагадують
гігантські дерева, на кронах яких застиг небозвід. «Це буде
схоже на ліс. М’яке світло литиметься через віконні прорізи,
що перебувають на різній висоті, і вам здаватиметься, що це
світять зірки», — писав Гауді.
3 1914 року Гауді цілком присвятив себе будівництву хра­
му. Усе більше заглиблюючись у себе, він жив пустельником
у своїй майстерні, розташованій на будівельному майданчи­
ку. Пожертвування були єдиним джерелом фінансування
будівництва собору, тому він і будувався так довго.
Одного разу, в 1926 р., недалеко від будівельного майдан­
чика його збив трамвай. Ніхто не впізнав у старому, який

був одягнений в поношений одяг і схожий на бурлаку, відо­
мого всій Барселоні архітектора. Його було відправлено у
госпіталь Святого Павла й Святого Хреста — лікарню для
бідних. Через два дні Антоніо Гауді помер. Він похований у
крипті недобудованого ним собору.

Вражаючі стіни собору Святого Сімейства

Скульптури на фасадах Собору

Було багато дискусій про те, чи треба завершувати будів­
ництво церкви після смерті Гауді. Однак кілька невдалих
спроб продовжити роботу геніального майстра тільки під­
креслювали індивідуальність і силу його таланту. Сьогодні,
через більш ніж сімдесят років після смерті Гауді, храм про­
довжує будуватися. Поступово зводяться шпилі, декорують­
ся фасади з фігурами апостолів і євангелістів. Незважаючи
на незавершеність, собор вражає своїми фантастичними
формами кожного, хто зупиняється біля нього в захопленні.
Про цей собор архітектор Луїс Генрі Саллівен сказав, що
він створений із каменю, у який Бог вдихнув життя.
Чудові палаци
Тадж-Махал

Мерехтливий білий мармур Тадж-Махала зберігає пам’ять
про любов чоловіка й жінки. Це не тільки найвідоміший
мавзолей, але й одна з найпрекрасніших споруд на землі.
Його силует добре знайомий і для багатьох став неофіцій­
ним символом Індії. Своєю славою Тадж-Махал зобов’яза-

ний не тільки прекрасній архітектурі, у якій поєднуються
велич і вишуканість, але й пов’язаній з ним романтичній
легенді.
Мавзолей було побудовано в XVII ст. правителем імперії
Великих Моголів Шах-Джаханом на згадку про кохану дру­
жину, чия смерть наповнила його безутішним горем. ТаджМахал — це неперевершений за красою символ відданої
любові.
Шах-Джахан, «володар світу» (1592—1666), правив імпе­
рією Великих Моголів з 1628 по 1658 роки. Він був визнаним
покровителем мистецтв, а та­
Индийская философия, —
кож будівельником; в період
Лес, полньїй зверей и лиан. *
його царювання імперія дося­
Художник сидит, разрисовьівая
гла
політичного й культурно­
Мир, как цветной зкран.
го розквіту.
Индийская философия, —
Храм из узорньїх плит...
Ще в 15 років Шах-Джахан
Фиолетовая и бирюзовая
зустрів і покохав Арджумавд Бану
Краска везде царит.
Перегонам, 14-літню дочку го­
Гимньї Махабхаратьі,
ловного міністра його батька.
Рамаяньї, Упанишад...
Це була гарна й розумна дів­
Да зто как будто прохладьі
Вьілитьій в зной ушат!
чина знатного походження —
Индийская философия, —
в усьому прекрасна партія для
Твои аксиомьі простьі!
принца.
Тьісячелетья текут,
спрессовьівая,
У 1612 р. Шах-Джахан од­
Как ил, за пластами пластьі...
ружився
зі своєю коханою. Як
Евгений Винокуров
уважалося, весільна церемонія
могла відбутися лише при сприятливому розташуванні зі­
рок. Тому Шах-Джахану і його нареченій довелося чекати
цілих п ’ять років, протягом яких вони жодного разу не ба­
чилися. Незабаром після весілля Арджуманд одержала нове
ім’я — Мумтаз-Махал («обраниця палацу»).
Шах-Джахан прожив зі своєю коханою дружиною 19 ро­
ків аж до її смерті. Вона вмерла при пологах чотирнадцятої
дитини. Горе правителя було таким же безмежним, як і
його любов. Вісім днів він провів у самотині в своїх по­
коях, без їжі й питва, а коли, нарешті, вийшов, то згор­
бився й постарів. Він оголосив у всіх своїх володіннях

жалобу, під час якої заборонялася музика, не можна було
носити яскравий одяг, прикраси й навіть уживати пахощі
й косметику.
На згадку про дружину Шах-Джахан дав клятву побуду­
вати усипальницю, якої ще не бачив світ. Назва, під якою
відомий цей мавзолей-усипальниця — Тадж-Махал, — це
варіант імені Мумтаз-Махал.
^
У 1632 р. в столиці імперії Агрі почалися роботи, керував
якими архітектор Устад Мухаммед Іса Ефенді. У 1643 р.
центральний будинок Тадж-Махала — мавзолей — було за­
кінчено. Але це всього лише частина великого комплексу,
що включає сад, дві мечеті й великі ворота, які самі по собі
є прекрасною архітектурною спорудою.
У Тадж-Махалі є напис, відповідно до якого будівництво
було завершено в 1648 р., але, зважаючи на все, і після цієї
дати робота тривала ще кілька років (можливо, до 1652 р.).
Здійснити такий грандіозний задум за 20 з чимось років —
чудове досягнення, але це стало можливим тому, що ШахДжахан використав усі ресурси своєї імперії: на будівництві
працювало близько 20 тисяч робітників, більше 1000 слонів

Мавзолей Тадж-Махал в Агрі

178

доставляли мармур з каменоломні, що знаходилася за 320 км
від Агри. Інші матеріали (а також і майстри, що вміли з
ними працювати) прибували з набагато більш віддалених
місць: малахіт везли з Росії, сердолік — з Багдада, бірюзу —
з Персії й Тибету.
Мавзолей і дві мечеті з червоного піщанику з боків від
нього побудовані у вимощеному мармуром парку. Парк ді­
литься на 4 рівні частини каналами, що перетинаються в
центрі, кожна з частин у свою чергу ділиться на 4 частини
більш вузькими каналами і т. д. У вузькому басейні, уздовж
якого ростуть темно-зелені кипариси, як у дзеркалі, відби­
вається мерехтливий силует Тадж-Махала.
Архітектурний дизайн Тадж-Махала спирається на араб­
ську ідею абсолютної симетрії. Тут кожний елемент знахо­
диться на своєму місці й повністю вписується в головну струк­
туру. Тут усе є кратним чотирьом. Будинок стоїть на досить
високій квадратній платформі (56 на 56 м), кути якої зрізані
та утворюють нерівносторонній октаедр. Великий купол, що
формою нагадує бутон квітки, піднімається на 64-метрову
висоту, опираючись на чотири стіни й на маленькі аркитромпи*.
Парк гармонійно доповнює весь ансамбль, оскільки спла­
нований як дорога, що веде до головної святині; його віссю
є зрошувальний канал, розділений посередині шляху марму­
ровим басейном. До чотирьох мінаретів від нього йдуть до­
ріжки.
З боку ріки, щоб ніщо не затуляло сам мавзолей, нічого
нема. Ріка Джамна тут не дуже спокійна, тому побачити іде­
альне відображення споруди практично неможливо, й це під­
креслює ілюзію нереальності. Багато людей спеціально при­
ходять на протилежний берег рано вранці, щоб побачити, як
ніби пливе в досвітньому тумані ця велична будівля, а з пер­
шими променями сонця починається гра кольорів на його
стінах.
*
Тромп (архітектурний термін) — невеличке склепіння конічної фор­
ми, яке зазвичай улаштовують в куті верхньої частини квадратного примі­
щення для переходу до основи круглого купола.

Біломармурова піна стін мавзолею прикрашена майстер­
ними мозаїками з тисяч дорогоцінних і напівкоштовних ка­
менів. Чотирнадцять сур із Корана — традиційна прикраса
для мусульманської архітектури — вінчають склепіння арок
над вікнами. У центрі — різьблена мармурова ширма, за якою
можна побачити дві фальшиві гробниці (або кенотафи), са­
мі ж склепи — під підлогою. На стінах — гірлянди нев’яну­
чих кам’яних квітів, що вічним килимом покривають долів­
ку і стіни.
Коли будівництво підійшло до кінця в 1653 р., похилого
віку правитель віддав наказ розпочати зведення другого бу­
динку — мавзолею для нього самого: точної копії першого,
але з чорного мармуру. Але це вже не здійснилося. У 1658 р.
Шаха-Джахана скинув його син Аурангзеб. Він припинив
будівництво другого мавзолею, а батька заточив до кінця
життя у вежі Червоного Форту в Агрі. Там він і провів 9 ро­
ків, що залишилися, у кімнаті, з вікна якої було видно ТаджМахал.
Тільки після смерті він знову возз’єднався зі своєї коха­
ною: відповідно до заповіту його поховали поруч, в одному
склепі з нею...
Палац Потала

Найвисокогірніший палац світу — Потала — резиденція
Далай-лами, побудований у XVII ст. Палац височіє над свя­
щенним містом Лхаса.
Лхаса розкинулася на висоті 3650 м у розрідженому повітрі
Гімалаїв. Аж до китайської окупації в 1951 р. ченці станови­
ли тут більшу частину населення.
У західній частині міста стоїть палац коштовностей, Норбулінгка. З XVIII ст. він був літньою резиденцією Далай-лами.
Тут можна побачити дивовижний настінний живопис і осо­
бисті гіокої нинішнього глави Тибету.
Палац у Поталі прийнято називати «увінчаний вогненною
короною», тому що багато частин його покрівлі зроблені з
золота. Зовнішній, або Білий палац зобов’язаний своєю на­
звою білим стінам. У внутрішньому, Червоному палаці пе-

Палац Потала — ніби виростаючи гора...

ребувають монастир, святилища, бібліотеки й золоті пагоди,
у деяких зберігаються забальзамовані останки колишніх Да­
лай-лам. (До речі, ці дві частини Потали ще називають Почжангабо й Почжанмабо.)
На Тибеті прийнято вважати, що цей палац було спо­
руджено богами всього за одну ніч. Насправді сьогодніш­
ній зовнішній вигляд палацу говорить про те, що він бу­
дувався протягом багатьох років. Роботи з його зведення
було розпочато під час правління 5-го Далай-лами Лобсанга Гіатсо (1617—1682).
Цей тринадцятиповерховий будинок здається просто ве­
личезною скелею. Білі стіни, незліченні вікна й щільно при­
тиснуті дахи на різних рівнях перетворюють його в розпізна­
вальний знак, помітний здалеку. Палац стоїть над містом на
виступі скелі Марпорі (Червоний пагорб).
Назва «Потала» походить від слова, що на санскриті* озна­
чає «гора Будди». На цьому місці стояв раніше палац Сонг*
Санскрит — літературна мова стародавньої Індії; на санскриті напи­
сана більша частина релігійної, художньої та наукової давньоіндійської
літератури.

ГЯГІїН А)іяГ
м ІЩ 'їЗП ІІ

иніИЯЯТ^З

гЇЇЯЙ#

Палац Потала

стена Гамну, що в VII ст. н. е. був буддійським правителем
Тибету. При ньому в місті було засновано великий храм
Джоканг, що притягав багато прочан. У 1645 р. Далай-ла­
ма V, він же владика Тибету, наказав звести палац на місці
колишньої резиденції. Коли в 1682 р. він помер, будівницт­
во ще не було закінчено. Про смерть Далай-лами умовчува­
ли до 1694 р., коли, нарешті, палац було вибудувано. З того
часу і до 50-х рр. XX ст. палац залишався резиденцією тибет­
ського уряду.
Палац був побудований із землі, каменю й дерева за до­
помогою найелементарніших засобів. Усі будівельні матеріали
доправляли туди на ослах або людях.
Висота палацу близько 115 м, а загальна площа при­
м іщ ен ь—130 000 кв. м. Усередині цього будинку більше
1000 різних приміщень (точно навіть невідомо!), у яких
сховано 10 000 святинь і не менше 20 000 статуй. Палац
був зимовою резиденцією Далай-лами до 1959 р., поки

нинішній Далай-лама XIV не емігрував до Індії. Тепер тут
знаходиться музей.
Особисті покої Далай-лам перебувають на верхніх по­
верхах. Усі вони жили ізольовано від інших людей.
У головній частині будинку — урядові приміщення, кім­
нати обслуговуючого персоналу, який складався винятково
із ченців і чернечої школи. Були тут також кімнати для ме­
дитації, бібліотеки, оружейні палати, зерносховища, комо­
ри, камери тортур і карцер.
Численні каплиці й святилища заповнені статуями, кар­
тинами, розшитими шовком, посудом для фіміаму й інши­
ми ритуальними предметами. Можна відвідати навіть гроб­
ниці Далай-лами V і його спадкоємців. їхні саркофаги
прикрашені золотом і дорогоцінним камінням. Срібний сар­
кофаг Далай-лами XIII, що помер у 1933 р., розташований
на висоті 21 м і ущерть заповнений дорогоцінним камінням.
Гранітні стіни, золоті дахи, витончені карнизи з їхніми
позолоченими прикрасами роблять палац Потала невимов­
но чудовим і величним. Кольорові настінні розписи відби-

Усередині Потали

Західний хол Білого палацу Потали

вають розвиток тибетського буддизму, давню тибетську куль­
туру.
Унікальність палацу Потали полягає в тому, що це є най­
більший архітектурний ансамбль, який створений руками
людини на найвищій точці Землі. Це плід розуму й таланту
тибетського народу, свідчення культурних зв’язків і непоруш­
ний символ Тибету.
Палац дожів

Палац дожів є видатним пам’ятником італійської архітек­
тури XIV—XV ст. Разом із собором і бібліотекою Сан-М ар­
ко, він утворює головний архітектурний ансамбль перлини
Італії — Венеції. Цей палац є ніби поєднанням двох площ —
Сан-Марко та П ’яцетті.
Венеція була заснована в 452 р. н. е., коли тевтонські
лицарі, захопивши Італію, витіснили місцеве населення з
північних італійських міст на острови в лагуні.
У 697 р. утворилася республіка, якою правили герцоги —
дожі. Незабаром Венеція перетворилася на багатий торго­
вий центр.

Коли венеціанці підкорили Константинополь і Кіпр, Ве­
неція, маючи контроль над більшістю торговельних шляхів
Середземномор’я, стала славним могутнім центром. Одним
із символів тієї епохи став славетний Марко Поло. Венеція
перетворилася на «королеву Адріатики». У XIV — XVI ст.
місто-держава Венеція досягла вершин влади й стала одним
із основних центрів Ренесансу.
Після захоплення Константинополя, а пізніше Кіпру й
Криту турками венеціанська могутність пішла на спад. До
1797 р. Венеція втрачає свою незалежність і підпадає під владу
Австрії, а пізніше Франції, і лише в 1866 р. Венеція ввійшла
до складу об’єднаної Італії.
Палац дожів століттями був «візитною карткою» Венеції:
адже гостей, що прибували морем, зустрічав насамперед саме
цей будинок — резиденція правителів Венеції, місце засі­
дань Великої ради, Сенату й Верховного суду. Із балкона,
що виходив на затоку, дож особисто вітав візитерів, що при­
бували.
Палац дожів колись був урядовим будинком багатої й
могутньої Венеціанської республіки, а нині славиться як один
з найцікавіших художніх музеїв світу.
Географічне положення Венеції було дуже вигідним, і вже
на початку IX ст. вона стає торговельним посередником між
Сходом і Заходом. Це сприяЯ бьіл разбужен спозаранку
л 0 11 П ОЛІ Т ИЧ НОМУ р о с т у Й
Щелчком оконного стекла.
економ ічном у збагаченню .
Размокшей каменной баранкой
Величезні ВИГОДИ отримувала
В воде Венеция пльїла.
„
Б. Пастернак Венеція з хрестових походів:

вона захопила багато земель,
одержала ряд привілеїв і широко поширила свій торговель­
ний вплив. І символом цієї могутності став величний Палац
дожів — правителів Венеції.
Як і знаменитий собор Святого Марка, Палац дожів бу­
дувався й прикрашався багато століть. Перший його буди­
нок, побудований у 810 р., являв собою фортецю зі стінами
й вежами, з усіх боків оточену водою. В 976 р. частина знаті
й народ повстали проти дожа П. Кандіані IV і спалили його

А. Каналетто. Палац дожів (1725р.)

резиденцію. Замість неї венеціанці побудували нову форте­
цю, але у 1106 р. вона згоріла.
В XII столітті венеціанські майстри спорудили новий па­
лац, причому не було необхідності споруджувати його як
фортецю. На той час у Венеції вже не існувало звичайних
для середньовічної Європи міцних замків і кріпосних стін:
тут море служило захистом, а замість фортів республіка мала
чудовий флот. Тому кріпосні стіни й вежі в новому палаці
зводити не стали, а збережений рів засипали.
До XIV ст. палац постарів й став майже непридатним,
тому в 1309 р. (за часів дожа С. Дзіані) венеціанці стали зво­
дити нову будівлю палацу, що потім добудовували й розши­
рювали аж до XVI століття. Працею багатьох талановитих
розумів і рук була створена ця незрівнянна архітектурна спо­
руда.
Начебто нехтуючи усіма законами архітектури, верхня
масивна частина Палацу дожів лежить на легких ажурних
арках. Галерея другого поверху — це повітряний балкон,
що затінює з півдня й заходу порівняно невеликі офіційні
приміщення й служить зручним засобом з’єднання між
.

ними. Комбінація в Палаці дожів ажурних галерей і глад­
кої стіни насичує весь фасад надзвичайним багатством ком­
позиційних контрастів і ніби відкриває загальний вигляд
фасаду назустріч ансамблю П ’яцетті й простору венеціан­
ської лагуни.
Оздоблення палацових фасадів проводилося в основно­
му з середини й у другій половині XV ст., коли колишнє
захоплення готичною традицією змінилося прагненням до
більш гармонійних форм Ренесансу. Відмовившись від готич­
ної філігранності, венеціанці зробилися шанувальниками
м ’якої заокругленості архітектурних форм, які виблискують
різноманітними сортами мармуру. Однак світлий фасад Па­
лацу дожів, що виходить'на майдан П ’яцетті, має одну по­
хмуру деталь: у другому ярусі дев’ята й десята колони зроб­
лені з мармуру більш густого, червонуватого відтінку — між
цими колонами оголошувалися смертні вироки.
Палац дожів має тільки один коридороподібний вхід-портал — величезні бронзові ворота, які називаються «Рогіа сіеіі
Саііа» («Брама паперів»). Походження цієї назви вчені трак­
тують неоднозначно. Можливо, воно походить від назви архі­
ву документів, що перебував неподалік, або, ймовірно, відтого, що колись тут сиділи переписувачі й допомагали
городянам складати скарги й прохання.
Портал цей було створено в 1438—1441 рр. Велика кіль­
кість орнаментів на вході колись блищала позолотою й лазу­
р ’ю. Скульптурна група зображувала крилатого лева Святого
Марка й схиленого перед ним дожа Ф. Фоскарі. У XIX ст.
барельєф замінили новим, а від старої скульптури зберегли­
ся тільки фрагменти.
Через Браму паперів можна потрапити у внутрішйій двір,
оточений двох’ярусними мармуровими аркадами, прикраше­
ними вісьмома давньогрецькими скульптурами. Посередині
двору дотепер стоять і два бронзові колодязі-водойми, які
постачали кращу в усій Венеції воду. Безліч торговок водою
щодня заповнювали внутрішній двір Палацу дожів і розно­
сили звідси своє холодне й смачне питво навіть у найвіддаленіші квартали Венеції.

Палац дожів — чарівна казка на воді

Із внутрішнього двору до палацу ведуть величезні сходи
Гігантів, вирубані з найчистішого карарського мармуру.
В 1554 р. на верхній площадці сходів установили величезні
мармурові статуї Марса й Нептуна — військового й морського
заступників Венеції, і з того часу сходи одержали свою ниніш­
ню назву. На верхній площадці сходів гігантів відбувалися
всі врочисті церемонії, що проводилися Венеціанською рес­
публікою.
У XVI ст. в Палаці дожів побудувализолоті сходи, якими з
галереї другого поверху в палац могли входити тільки ті вене­
ціанці, чиї імена були внесені до «Золотої книги». Цю книгу
жителі Венеції склали в 1315 р. й вписали до неї 200 сімейств,
кому належала влада з тих часів і, як вони тоді думали, навіки.
«Золота книга» зберігалася в особливій кімнаті, що була влаш­
тована під золотими сходами в 1180 р. дожем Циані.
Золоті сходи вели до «Залу Великої ради» — це найбіль­
ший зал не тільки у Венеції, але й в усій Італії: його розмі­
ри — 54 на 25 м при висоті 15 м. Вікна цього залу виходять
на лагуну. Величезна плоска стеля «Залу Великої ради» затяг­
нута розкішними мальовничими полотнищами.

Перед східною стіною в «Залі Великої Ради» на висоті
встановлено трон дожа й крісла шести членів Малої ради.
А над ними всю стіну займає одна з найбільших картин у
світі — «Рай» Я. Тінторетто (її розміри — 22 на 7 м).
Із «Залу Великої ради» можна пройти до «Залу виборів»
(або «Залу жеребу»), який називається так тому, що за
часів Республіки в ньому проходило публічне балотування
чиновницьких осіб, а іноді й їхнє засудження. Тут же
виносилися й вироки, але зі зброєю в цей зал ніхто вхо­
дити не смів.
Верховний суд Венеціанської республіки проходив у «Залі
Ради десятьох», згадка про який за старих часів примушува­
ла венеціанців здригатися. Перед ним розташовується «Зал
компасу» — колись передпокій «Залу Ради десятьох», а ра­
зом з тим й інквізиції, у якій засуджені з тремтінням і жахом
очікували вироку. Тут же перебувала й усім відома «Левина
паща», у яку опускалися повідомлення й доноси.
Стеля «Залу компасу» складається з трьох величезних
овалів і 12 чотирикутників, що заповнюють кути. Цей пла­
фон* був розписаний знаменитим художником Паоло Веронезе (1528—1588), і на першому великому овалі він зобразив
«Тріумф Венеції», представивши її у вигляді богині, яка лі­
тає в хмарах, оточеної алегоричними фігурами Слави, Сили,
Багатства. Але один з овалів на сьогодні порожній. Раніше в
ньому перебував «Святий Марко в оточенні святих», але в
1797 р. картина була вивезена до Парижа і виставлена в му­
зеї Лувр.
Плафон самого «Залу Ради десятьох» теж є перлиною
мистецтва — як завдяки орнаментам архітектора Д. Барбаро,
так і завдяки унікальним картинам. Перше місце серед них,
безперечно, належить творам П. Веронезе. Але з його кар­
тин на плафоні залишилися тільки «Старий, який сидить
біля ніг жінки» та деякі інші. Кращі полотна цього плафо­
на — «Юнона» і «Юпітер, який знищує пороки» — були зня­
ті зі стелі й вивезені. Перша з них перебуває зараз у Брюссе­
лі, а друга виставлена у Луврі.
* Плафон — стеля або її частина, прикрашені живописом чи рельєфами.

Гондольєри на канапах Венеції

В «Залі Ради десятьох» тепер розміщені чудово написані
портрети всіх дожів, що правили у Венеції. Але на місці, де
мав бути портрет дожа Маріно Фальєрі, можна побачити тіль­
ки порожню овальну раму, а під нею напис: «Тут місце М а­
ріно Фальєрі, страченого за зраду».
Пов’язана з ним історія така. Обраний дожем у 1354 р.,
М. Фальєрі плив у галері з Рима до Венеції. Коли він уже
був недалеко від міста, здійнявся густий туман, і гондольєр
причалив до щаблів П ’яцетті між двома гранітними колонами,
—.........
....................—............... де звичайно відбувалиКак черньїй призрак, медленно, беззвучно
ся страти над злочин­
Скользит гондола. Тонкое весло
цями. І М. Фальєрі
Вздьімается, как легкое крьіло,
негайно потрактував
И движется, с водою неразлучно.
Блестит волньї бездушное стекло
цю обставину як ли­
И отражает замкнуто и скучно
хий знак.
Небесньїй свод, с.ияющий докучно,
Безжизненньїй, как мертвое чело.
Через сім місяців
И ряд дворцов, где вечньїй мрамор жарко
після
свого обрання
Дьіханьем бурь и солнца опален.
дож улаштував чудо­
Венеция! Где блеск бьільїх времен?
Твой лев заснул на площади Сан-Марко.
ве свято. Маріно Ф а­
Сквозят мостьі. Висит над аркой — арка.
льєрі було вже 80 роСкользит гондола, черная, как сон.
Александр Федоров кІВ, але ЦЄ НЄ пере-

шкодило йому одружитися з молодою дочкою одного зі сво­
їх друзів.
Серед гостей був М. Стено, що в якусь мить свята палко
поцілував дружину М. Фальєрі. Цей вчинок, характерний для
маскараду, зовсім не сподобався суворому дожеві, і він на­
казав вигнати М. Стено. Роздратований образою, завданою
йому перед коханою та всією венеціанською аристократією,
блукаючи кімнатами палацу, він опинився в «Залі Ради де­
сятьох» і на дубовій спинці крісла дожа зробив образливий
напис.
Другого дня напис було виявлено, і М. Стено ув’язнили.
«Рада десятьох», обговоривши справу, взяла до уваги юний
вік винного, його заслугй перед республікою й присудила
«потримати його два місяці в темниці, а потім на рік вигна­
ти з Венеції».
Маріно Фальєрі оскаженів від такого рішення, побачив­
ши в ньому нову образу. Дож познайомився з І. Бертуччіо,
який пообіцяв зібрати безліч незадоволених. На них можна
було розраховувати. Так народилася змова, мета якої поля­
гала у винищуванні всіх патриціїв, що зберуться в «Залі Ради
десятьох».
Але провидіння зруйнувало цей план, і 15 квітня 1355 р.
(у день намічуваної змови) було улаштовано суд над самим
М. Фальєрі. Дож став перед «Радою десятьох», у всьому зі­
знався й був присуджений до страти.
Через два дні, рано-вранці, члени «Ради десятьох» віді­
брали в дожа почесні регалії, щит з гербом М. Фальєрі було
розбито, і на середній площадці сходів гігантів Маріно Фальє­
рі відрубали голову.
Так поцілунок закоханого юнака коштував життя 80-літньому дожеві могутньої Венеціанської республіки й ще
100 змовникам.
З «Залу Ради десятьох» засуджені особливими потаємним
сходами йшли в найвищу частину палацу, що називалася
«Свинцевою покрівлею», а також «Свинцями» або «Плом­
бами». У стінах тісних коридорів й дотепер чорніють отво­
ри, у які й десятилітня дитина якщо й зможе ввійти, то тіль-

Палац дожів сьогодні

ки згорбивши спину. Затвори й залізні ґрати звідси давно
зникли, але на стінах досі видно обгорілі залишки дерев’я ­
ної обшивки, що хоч якось охороняла в’язнів від вологості.
З найбільшою пишнотою оздоблений «Посольський зал»
Палацу дожів. Здається, під час будівництва цього залу його
творці хотіли, щоб чужоземець відразу відчув усю могутність
і славу Венеціанської республіки. Тому грандіозність розмі­
рів «Посольського залу», казкова розкіш його обстановки й
оздоблення з дорогоцінних матеріалів неабияк вражали відвідувачив. Серед них виділяються чотири величезні картини
Якопо Тінторетто (1518—1594) «Дож Андреа Грітрі, схиле­
ний перед Святою Дівою, ангелами й святими», «Заручення
Святої Катерини», «Свята Діва у вічній славі» і «Дож Моченічо перед Рятівником, що з’явився йому». На головній сті­
ні над троном в «Посольському залі» висить величезна кар­
тина П. Веронезе.

Палац дожів — це чудовий зразок світського венеціан­
ського будівництва, так званої венеціанської готики. Він і
сьогодні, доповнюючи прекрасне місто лагун і каналів, вра­
жає своєю красою та архітектурною вишуканістю.
Імператорський палац у Кіото

Місто Кіото, засноване наприкінці VIII ст., було столи­
цею Японії більш ніж 1000 років, і за цей час стало зосере­
дженням багатьох кращих досягнень японського мистецтва,
культури, релігії.
У жовтні 794 р. імператор Камму й принц-спадкоємець
в’їхали в нову столицю, названу Хейан, що означає «місто
миру й спокою». До цього столиця перебувала в місті Нагаока, але двірські інтриги спонукали поміняти місце свого пе­
ребування — імператор і його оточення вважали, що місто
споганене пролитою кров’ю.
Для будівництва нової столиці було обрано село Уда в
повіті Кадоно. Село розташовувалося в мальовничій долині
серед гір; будівельні роботи почалися в 793 р.
Японський імператорський двір тоді в усьому дотриму­
вався китайських зразків, і нову столицю побудували на
китайський лад — вулиці перетиналися під прямим кутом.
Місто поступово розширювалося й забудовувалося палаца­
ми, храмами, монастирями, туди стікався й ремісничий люд.
Завзяті торговці відкривали там свої крамниці й міняльні
контори.
Кіото з найдавніших часів був культурним центром краї­
ни, не втратив він цієї ролі й тепер. Будучи столицею краї­
ни, місцем перебування японського імператора й придвор­
ної аристократії, місто стало осередком талантів: найвідоміші
художники, поети, письменники, а також люди інших твор­
чих професій прагнули оселитися тут. Один з періодів його
історії (XI ст.), називають золотим: саме в той час написані
відомі в усьому світі твори японської класичної літератури —
«Повість про Гендзі» Мурасакі Сікібу й «Записки у головах»
Сей Сьонагон.
7

«Чудеса світу. Дитяча енциклопедія»

193

З XIII ст. місто існувало і як релігійний центр: різні буддій­
ські школи мали свої головні храми в Кіото або в безпосеред­
ній близькості від міста.
У період війни Онін (1467—1477) бойові дії тривали про­
сто на вулицях Кіото. Храми, палаци, будинки були зруйно­
вані дощенту. Справжнім лихом Кіото були й численні по­
жежі, які не щадили дерев’яних будівель: чи то палаців, чи
будинків простого городянина. Траплялися вони й тоді, коли
в країні настав довгоочікуваний мир. Але місто відновлюва­
лося, відроджуючись щоразу із попелу, як легендарний птах
Фенікс.
Славу Кіото принесли його мистецькі ремісники, які ви­
готовляли мечі, вироби з порцеляни й кераміки, музичні ін­
струменти, пензлі для письма, прибори для чайної церемо­
нії, вироби з золота й срібла, високоякісні вироби з шовку,
приладдя для буддійських вівтарів, папір високої якості для
імператора, придворної знаті й вищих верств самураїв.
Кіотські товари мали чудову репутацію й свій особливий
традиційний стиль. Славилося місто ткацтвом і високою
якістю фарбування тканин. Кіотський художник Міядзакі
Юдзен (1654—1736) винайшов особливий спосіб фарбуван­
ня, що отримав пізніше назву за його ім’ям — юдзен-дзоме.
Цей метод дозволяє відтворювати тонкі графічні малюнки
на одязі й дотепер є специфічним для Японії різновидом
фарбування.
У 1868 р. столиця Японії була перенесена з Кіото в То­
кіо. Але Кіото зберіг свою значимість як культурний центр
країни, як скарбниця національної архітектури й садово-пар­
кового мистецтва.
У північній частині Кіото розташована одна з найвідоміших визначних пам’яток Японії — Золотий павільйон Кін­
какудзі. Його триярусна кон­
струкція
— зразок досконало­
не узнаю столицьі.
Такой ли я видел ее?
сті, а незвичайна гармонія з
До чего она потускнела!
н авколиш н ім ландш аф том
Куда же скрьілись они,
створює зовсім дивовиж не
Люди бьільїх времен?
Японский позт Сайгє враження легкості й незвичай-

Золотий та Срібний павільйони храму Рокуондзі
7*

ної краси. Свою назву Кінкакудзі одержав тому, що його
третій поверх був оздоблений золотим листям. Павільйон,
що простояв шість століть, згорів у 1950 р., підпалений хво­
рим буддійським ченцем. Але за п ’ять років його було відно­
влено у своєму первісному вигляді, й з 1955 р. він знову від­
бивається у водах озера Кекоті, на березі якого й побудо­
ваний.
Не менш відомий і Срібний павільйон Гінкакудзі, спору­
джений у 1483 р. Його історія нероздільно пов’язана із Зо­
лотим павільйоном. Срібний павільйон був побудований
онуком сьогуна* Асікага Йосіміцу, який у свій час віддав
наказ спорудити Золотий павільйон. Ці два павільйони ніби
доповнюють один одного й у той же час протилежні по суті.
Перший — це блиск і сяйво сонячного дня, а другий — загад­
ковість і чарівність місячної ночі.
Але одним із найпривабливіших місць у Кіото, без сумні­
ву, є буддійський храм Рєандзі з усесвітньовідомим Садом
каменів. Храм Рєандзі належить секті Ріндзай, що сповідує
дзен-буддизм. Сад було створено для споглядання й досяг­
нення раптового просвітління. Кілька поколінь ченців медитували тут, намагаючись осягнути таємний сенс буття.
Сад каменів — це невеликий рівний майданчик розміром
30 на 10 м, засипаний білим гравієм. На ньому розміщено
15 каменів. Із трьох сторін сад оточений невисокою стіною,
так що побачити його можна тільки з боку храму. З якої б
точки оглядового майданчика не розглядати цей шедевр,
завжди видно тільки 14 каменів, причому з різних точок не­
видимим стає інший камінь. Про що хотів сказати нам тво­
рець Саду каменів — чи про обмеженість людського сприй­
няття, чи про різноманіття й мінливість світу, — залишається
загадкою.
Імператорська вілла Кацура, розташована в західному
Кіото, уважається одним із найдосконаліших зразків тради­
ційної японської архітектури й декоративного садівництва.

*
Сьогун (сегун) — верховний правитель Японії; сьогунат (сегунат) —
тип правління; гіри якому імператор, будучи верховним жерцем, лише вва­
жався главою держави: уся влада в країні була зосереджена в руках сьогуна.

Сад каменів

Той палац називав-

В історичнім частині сучасного Кіото
„
.
знаходиться величезний сад, у глибині якого ся ДаИДаірі
Великим
ховається старий імператорський палац — імператорський паГосьо. У своєму сучасному вигляді він не є
лац
| перебував ВІН
тим палацом, що був побудований для
імператора Камму в 795 р
н а ПІВНІЧНІЙ о к р а їн і

міста. Цей палац був
би найдавнішою будівлею Кіото, якби не горів багато разів;
від того палацу не залишилося навіть попелу. Він являв со­
бою справжній імператорський палацовий комплекс, мав
12 зовнішніх воріт, головні вели до внутрішніх воріт, за яки­
ми перебувала урядова палата. Із заходу до неї прилягав
імператорський будинок для прийомів. Навколо розташову­
валися різні урядові будівлі. У східній частині перебувала
даїрі — резиденція імператора, головним будинком якої був
Сісінден.
Будинок був повернутий на південь, 18 сходів із півден­
ної сторони вели в сад, ліворуч від сходів росла сакура, пра­
воруч — мандаринові дерева.
Північна галерея вела до особистих покоїв імператора,
ще північніше перебував палац імператриці й палац інших
дружин імператора. Потрапити до імператора на прийом було
зовсім не легко: для цього треба було одержати особливий
дозвіл, що видавався чиновниками високого рангу або осо­
бистими секретарями імператора.
А там, де тепер перебуває Госьо, розташовувався Сатодаїрі — невеликий сільський палац, у якому імператор ховався
від лиха і знегод.
Палац Госьо став офіційною імператорською резиденцією
за часів імператора Когона у 1331 р. Потім 28 поколінь япон­
ських імператорів жили в Госьо, поки 26 листопада 1868 р.
імператор Мейдзі не переїхав в Едо, що був перейменова­
ний у Токіо, коли став столицею Японії.
Палац, як і весь Кіото, піддавався руйнуванням. Його
відновлював кожен із трьох, хто прагнув об’єднати Япо­
нію, — Ода Нобунага, Тоетомі Хідеєсі, Токугава Іеясу. Дуже
сильна пожежа трапилася в 1788 р., і сьогун Іенарі розпо­
рядився, щоб палац відновили за тим проектом, за яким

він будувався у VIII ст. Але 6 квітня 1854 р. палац знову
згорів. І те, що можна бачити тепер, — це палац, віднов­
лений вже в 1855 р.
Це найграндіозніша реконструкція Госьо: тисячі майст­
рів трудилися не покладаючи рук щодня протягом року, від­
роджуючи палац із попелу. Витрати на відновлення стано­
вили величезну на ті часи суму. Але зате Госьо повстав у
своїй первинній красі й величі.
Імператорський палац Госьо розташований у великому
саду, оточеному довгою білою стіною, що розділена на рівні
квадрати коричневими вертикальними колонами. Цей вели­
кий ансамбль дає уявлення про японську архітектуру тих часів.
Палац має декілька головних воріт, але відвідувачі можуть
пройти лише через ворота Хто-гомін і Сейсемон.
Японці суворо зберігають свої традиції. Так, ворота пів­
денного входу — Кенрей-мон — використовувалися лише
тоді, коли в головному будинку палацу проходили особливо
важливі й урочисті церемонії. У наш час ці ворота для огля­
ду широкою публікою відкриваються лише двічі на рік, але
пройти через них може тільки імператор.
Основною будівлею палацу є Сісінден — тут в урочистій
обстановці проходила посвята в імператори. Як і буддійські
храми того часу, цей будинок має високий дах із плавними

Сісінден — будівля для церемоній Імператорського палацу в Кіото

контурами, вигнутими, як у Китаї, однак його лінії більш
спокійні й стримані. Під карнизом даху будинок має гале­
рею, оточену невеликою верандою. Інтер’єр Сісінден прос­
тий і величний. У гладких відполірованих дошках, що по­
кривають підлогу, відбиваються масивні круглі стовпи. Вони
являють собою непофарбовані, але ретельно вирівняні й від­
поліровані стовбури дерев. Фасад споруди дивиться на пів­
день; до входу ведуть пологі сходи, по обох боках ростуть
сакури й мандаринові дерева. Вони ніби вплетені в бамбуко­
ву огорожу й виглядають, як квіти в кошику. Сад покритий
білим піском і вирівняний строго по геометричних лініях,
спрямованих до фасаду будинку.
Усередині Сісінден знаходиться імператорський трон —
такамікура; він пишно декорований, і його вінчає птах Ф е­
нікс. За ним розташований трон менших розмірів, що при­
значений для імператриці.
Пройшовши галереєю, можна потрапити в Сейрьоден —
житлові покої імператора, але вже пізніше вони стали вико­
ристовуватися для палацових церемоній. Фасад цього будинку
повернутий на схід, до іншого піщаного саду. Весь будинок
споруджено над землею на невисоких підпорках, як у старо­
давніх синтоїстських храмах, і оточений верандою з двома
невеликими сходами, що спускаються в сад. І в цьому будинку
також є імператорський трон.
У Сейрьодені було багато кімнат різного призначення.
В одній з них імператор щодня молився, віддаючи належне
богині Аматерасу, від якої японські імператори, як вважало­
ся, одержали владу. У цьому ж будинку знаходилася опочи­
вальня імператора, кімнати його дружин, трапезна.
Сейрьоден мав «підлогу, що співає» — «наруїта». Це була
своєрідна система безпеки: навіть при найобережнішому
кроці дошки видавали своєрідне тонке скрипіння.
Палац Сюнкоден призначався для зберігання священно­
го дзеркала під час коронації імператора Тайсьо.
У внутрішньому саду палацу є чайний будиночок, роз­
ташований на штучно створеному пагорбі. До сходу звер­
нений павільйон Осудзумисьо, де імператор рятувався від

літньої жари. На північ від нього розмістився Тьосецу —
будиночок для чайної церемонії. Є на території палацу й
ставок із дерев’яним містком. А в палаці Саннайден імпе­
ратор та члени імператорської родини обмінювалися ново­
річними поздоровленнями, звідси спостерігали за новоріч­
ною виставою.
Палац відкрили для широкої публіки в 1946 р. Двічі на
рік, навесні й восени, протягом тижня можна потрапити сюди
з екскурсією.
Палац у Кіото є національним надбанням Японії й влас­
ністю імператорської родини.
Чудові міста
Сана
Сана — столиця Єменської республіки — розташована у
великій улоговині Південно-Аравійського нагір’я, йменованого тут Джебель.
Ємен — один з центрів давніх південно-аравійських ци­
вілізацій. На початку І тис. до н. е. на його території ви-

Сана — Старе місто

никли держави Маїн і Саба (де володарювала знаменита
цариця Савська!). Основою їхньої економіки було земле­
робство й караванна торгівля. Тут були побудовані зро­
шувальні спорудження, сюди йшли каравани «шляхом па­
хощів».
V ст. до н. е. — це час розквіту Древнього Ємену, коли
об’єдналися Хадрамаут, Саба, Маїн і Катабан. Країна так
процвітала, що давні географи називали її «Щасливою Ара­
вією». Але в II ст. до н. е., коли караванні шляхи між Схо­
дом і Заходом перемістилися на північ, держава занепала.
З IV по VII ст. Є мєрі в х о ди в д о складу Хім’яритської держа­
ви, Ефіопії, Ірану, потім потрапив під владу Арабського ха­
ліфату. У середині XVI ст., як майже всі інші країни Аравій­
ського півострова, був захоплений турками.
У XVII ст. Ємен стає об’єктом боротьби європейських
держав: Португалії, Нідерландів, Англії. Саме з цього пе­
ріоду Ємен здобуває популярність як район, де росте кра­
ща у світі кава — «мокко», відома у країні ще зі стародав­
ніх часів.
Великобританія в 1802 р. встановила свій контроль над
містом Аден і прилеглими областями. Лише на початку XX ст.
Північний Ємен (до 1990 р. він мав назву Єменська Араб­
ська республіка) зумів звільниться від влади Туреччини. Що
стосується Південного Ємену, то британські колонізатори
пішли звідти тільки в 1967 р., коли утворилася Народно-демократична республіка Ємен. Ці дві держави в 1990 р. об’єд­
налися в одну, утворивши Єменську республіку зі столицею
в місті Сана (Північний Ємен).
Місто Сана відоме з І ст. н. е. Легенда розповідає, що
колись давно якийсь подорожній, стомлений довгою доро­
гою і гірськими стежками, нарешті побачив перед собою
квітучу долину. Він здійняв руки до сонця й вигукнув: «Осан­
на!», що могло означати «Я врятований!».
Однак земля ця була заселена ще в далекі часи. Нещодавно
археологи виявили в одній з провінцій Ємену кістки первіс­
ної людини й примітивні кам’яні знаряддя, вік яких більше
1,5 млн років.

Сана знаходиться зовсім близько від екватора. Але її ви­
сота над рівнем моря 2400 м. Завдяки цьому навіть у найспекотніший літній місяць — червень — коли сонце стоїть у
зеніті, середньодобова температура всього лише 21° С.

Чудові фасади будинків старого міста

Казкові будівлі Сани

Із
глибокої давнини Ємен був постачальником пахощів і
прянощів у країни древнього світу — у Єгипет, Грецію, Рим.
І сьогодні арабський базар — «сук», що займає більшу час­
тину старого міста, — наскрізь просякнутий ароматами пря­
нощів. Мирра з ладаном — ароматичні смоли, без яких не
обходяться служителі всіх світових релігій.
Одна з головних визначних пам’яток Ємену — багатопо­
верхові будинки-фортеці з каменю й,цегли. У Старому місті
Сана багато таких традиційних будинків. Серед визначних
пам’яток Старого міста слід назвати й мечеть аль-Джама альКебір, мечеть Бакіліндже, середньовічні лазні, караван-сарай, цитадель.
Петра

—

місто, загублене в скелях

Петра («Рожеве місто») є найвідомішою визначною па­
м ’яткою Йорданії. Кажуть: хто не бачив Петри, той не бачив
Йорданії.
Місто розташоване в горах, які, залежно від часу доби,
забарвлені в рожевий, темно-червоний, пурпурний або жов­
тогарячий кольори.

Перекази про загублене серед скель та пісків давнє
набатейське місто розбурхували свідомість європейських уче­
них і мандрівників ще за часів хрестоносців.
Ці землі в середні віки контролювали люті бедуїнські
племена, а тому їхня неприступність ще більше підігрівала
уяву. Віддаляючись у часі, Петра усе більше й більше набу­
вала примарних рис близькосхідного Ельдорадо (казкової
країни золота та чудес), поки, нарешті, майже випадково не
була відкрита швейцарським дослідником Йоганном Людвіґом Буркхардтом.
Маючи надію відшукати загублене місто, він вирушив
разом з караваном від Дамаска до Каїра. Наприкінці
серпня 1812 р. мандрівнйк опинився недалеко від перед­
бачуваного місця розташування Петри. Оскільки він пре­
красно говорив арабською мовою та був одягнений, як
кочівник, і взагалі видавав себе за мусульманина, йому
було не дуже складно вблагати місцевих арабів відвести
його на могилу брата Мойсея, пророка Аарона, похова­
ного, за переказами, на вершині однієї з гір, нібито для
принош ення жертви.
У бедуїн повів його в гори. Здалеку вони здавалися зо­
всім непереборними, але, підійшовши до гір, в одній зі скель
раптово виявили вузький прохід у глибоку ущелину — Сік.
Після двадцятихвилинної прогулянки дном звивистого кань­
йону здивований швейцарець побачив грандіозні руїни мерт­
вого міста, у яких він упізнав Петру — загублену столицю
набатеїв. Від цього відкриття він прийшов у такий захват,
що мало було не видав себе. Але справу було зроблено: Буркхардт виявився першим європейцем за останні шістсот ро­
ків, який побачив це чудо світу.
Про набатеїв сьогодні відомо небагато. Самі вони не за­
лишили про себе ніяких письмових свідчень. Усе, що ми
знаємо про них, — це історії, розказані заїжджими мандрів­
никами багато сотень років тому, або нечисленні дані архео­
логічних розкопок.
Набатеї свого часу були володарями пустелі від Аравії до
Середземного моря. Уся торгівля через пустелю зосереджу-

Вхід до стародавньої Петри

валася в їхніх руках. З палестинського боку набатеї залиши­
ли шість міст: Абду (Авдат), Курнуб (Мамшит), Ер-Рухейбу
(Реховот), Ісбейту (Шивту), Ауджу ель Хафір (Ніцану), Халсу (Халуцу). Усі вони гарні й чудові, але ніяк не можуть
зрівнятися зі столицею — Петрою.

До речі, сьогодні в Петрі докладно досліджено тільки
близько 15% території. Так що невідомо, які ще відкриття
чекають нас у майбутньому. Хоча навряд чи ці розкопки
проллють світло, скажімо, на походження набатеїв. Одні
вважають їх простими кочівниками, що осіли в цьому
зручному місці винятково через його вигідне географічне
розташування. Здавна тут проходили головні караванні
маршрути, що з’єднували Європу, Азію й Африку. Інші не
погоджуються з цим, указуючи на занадто вже великі пі­
знання набатеїв у галузі землеробства й зрошення. Це дійс­
но не було властиво кочівникам. Деякі називають їхньою
прабатьківщиною Ассирію, північ Аравійського півострова
або навіть Ємен. Теорій багато, але зрозуміти, яка з них
вірна, складно. Так чи інакше, точно відомо, що першим
володарем Набатейського царства був Арета І, що зійшов
на престол у 169 р. до н. е.
Звичайно, історія держави в скелях Петри, назва якої й
означає грецькою мовою «скеля», почалася не з цього момен­
ту. Достеменно відомо, що в 312 р. до н. е. воно вже існува­
ло. Про це йдеться у грецьких джерелах. Саме в цей рік грець­
ка армія на чолі з Антигоном зробила невдалий похід на
Петру. Швидше за все із цього моменту й почалося підне­
сення держави, що досягла свого апогею близько 106 р., коли
вмер останній набатейський володар Раббель II. Скористав­
шись цим моментом, Римська імперія легко приєднала ба­
гате царство.
Петра стала частиною римської провінції Аравія. Ще три­
ста років тривало її процвітання. Але непомітне згасання
міста почалося саме в той час. Справа в тому, що набатеї
були своєрідними митниками або прикордонниками. Вони
збирали данину з караванів, які проходили повз ці міста.
Століттями займаючись такою справою, вони зібрали свої
казкові багатства, слава про які не давала спокою багатьом
поколінням шукачів скарбів. Саме в цей час почалося підне­
сення іншої перлини Близького Сходу — Пальміри. Карава­
ни пішли іншими шляхами, а жителі Петри лише шкодува­
ли про втрачену велич і могутність.

Будинки у скелях

Петра встигла побувати й частиною Візантії, поки два
страшних землетруси в 363 і 747 р. остаточно не знищили її.
Коли панували араби і відбувалися хрестові походи, міс­
то вже було мертвим. І лише пошуки скарбів, які, здається,
повинні бути заховані десь тут, продовжували вабити сюди
різних авантюристів. З тих часів на головному символі Пет­
ри — Скарбниці — залишилися численні сліди від куль. Бе­
дуїни вважали, що коли влучити в потрібне місце, то на них
проллється золотий дощ. На жаль, він не пролився, хоча,
можливо, вони просто стріляли не туди, куди треба.
Цілком імовірно, що фантастичні набатейські скарби ще
лежать десь у цих рожевих руїнах. Адже ніхто ніколи не ба­
чив, щоб із міста вивозили цінності. Хоча, чесно кажучи, за
триста років можна було втратити будь-які, навіть незлічен­
ні, багатства.
Як уже відзначалося, дорога в Петру веде через вузьку
ущелину. Зненацька відкривається перший храм — Ель-Хазне

(«Скарбниця»). Двох’ярусний фасад висотою 40 м і всі внут­
рішні кімнати вирубані в скелі з червоного піщанику. На
нижньому портику вибито сонячний диск із рогами коро­
ви — це символ єгипетської богині Ісіди. Призначення цієї
споруди (втім, як і більшості подібних будинків у Петрі) не­
відоме. Також незрозумілою є техніка вирубки фасадів бу­
динків Петри. Для спорудження будівельних лісів у цій міс­
цевості занадто мало рослинності. А якщ о каменотеси
спускалися по фасаду зверху вниз, то як вони могли точно
визначити майбутні масштаби храму?
Місто займає велику площу. Головна вулиця Петри йде
зі сходу на захід через усе місто, вона оточена колонадою.
Серед усіх будинків немає двох з однаковими фасадами.
Храм Ель-Деїр на виїзді з міста теж вирубаний у скелі й
має 45 м у висоту й 50 м завширшки. Усередині він представ­
ляє собою печеру, стіни якої, як і більшості інших будов
Петри, нічим не прикрашені. У храмі досить довго після його
відкриття був розташований монастир.
Фасади всіх гробниць були вирубані в скелях, а тому за
ними можна було зробити лише невеликі похоронні примі­
щення, у яких набатеї ховали царів або вищу знать. Уявіть,
якою повинна бути майстерність архітекторів, щоб точно
розрахувати й вирізати в шматку цільного каменю такі мо­
нолітні надгробки.
Через велику кількість гробниць послідовники Буркхардта в XIX ст. навіть охрестили Петру гігантським некропо­
лем*. Це не зовсім так. Незважаючи на кількість могил, ко­
лись у місті жило принаймні 20 000 чоловік. Просто будинки,
що були розташовані на рівнині, не збереглися дотепер.
Зате до нас дійшли будівлі римських часів, які вказують
на те, що колись життя в Петрі вирувало. Це й центральна
брукована вулиця, колони, тріумфальна арка, руїни деяких
інших споруд. Чудовий театр на три тисячі чоловік було зве­
дено задовго до приходу римлян, він, вочевидь, використо*

Н е кр о по л ь — цвинтар, м о ги л ь н и к у країнах Стародавнього Сходу та

а н ти чн о го світу (буквально «місто мертвих»).

Храм Ель-Хазне

вувався набатеями задля ритуальних і релігійних обрядів.
Сказати точно, що відбувалося на сцені театру, неможли­
во — письмових свідчень не залишилося, тому можна тільки
здогадуватися.
З цієї ж причини не слід дивуватися деяким загадковим
назвам у Петрі: Храм крилатих левів, Палац дочки фараона,

Джинові брили, Скарбниця фараона. їх придумали набагато
пізніше, коли від набатеїв не залишилося й сліду. Ті, хто
давав ці назви, керувалися не надійними джерелами, а свої­
ми власними, досить суб’єктивними враженнями. Напри­
клад, бедуїни щиро вірили, що Петру побудували давньо­
єгипетські фараони.
Сьогодні відомо, що єгиптяни не мали до будівництва
цього фантастичного міста ніякого відношення. Це зробив
інший, не менш таємничий народ, який досяг видатних ар­
хітектурних висот — набатеї. Без перебільшення можна ска­
зати, що найкраще нагадування, яке вони залишили про себе
нащадкам і яке говорить про них краще од будь-яких літопи­
сів, — це кам’янистий рожевий шедевр, що захований ними
серед неприступних гір.
Тімбукту

—

священне місто золота й мудрості

Місто Тімбукту розташоване на території сучасної Респуб­
ліки Малі.
В епоху пізнього Середньовіччя не було в Африці іншо­
го міста, як легендарне Тімбукту, що досить часто змушу­
вало європейських учених робити найфантастичніші ви­
сновки. Його опис уперше зустрічається в арабських
хроніках. «Гаванню в пустелі» назвав Ібн Хальдун це не­
звичайне поселенім на перехресті п’яти караванних шляхів,
по яких переправлялися на південний край Сахари незлі­
ченні скарби.
У каталонському атласі часів Карла V місто було позна­
чено як «Тенбух», а в 1426 р. італійський географ Беккарі
повідомляв про «Тумбетту», багатство якого вгадувалося в
мечетях із високими вежами, у прикрашених золотом палацах.
Аж до середини XIX ст. Тімбукту залишалося для євро­
пейців недосяжною фата-морганою, міражем, за спробу на­
близитися до якого мандрівники платили життям. І лише в
1853 р. гамбурзькому дослідникові Генріху Барту вдалося
розкрити таємницю цього незвичайного міста.
Казково багатим називали Тімбукту арабські торговці у
своїх літописах, і, очевидно, тому протягом декількох сто-

Особливий вигляд типової малійської мечеті

літь це місто викликало інтерес у європейців, але лише найсміливіші з них зважувалися на небезпечну подорож: «невір­
ним» вхід у Тімбукту був заборонений під загрозою проклят­
тя й смерті.
До кінця XVIII ст. Європа мала у своєму розпорядженні
досить мізерні відомості про внутрішні області Африки, що,
швидше за все, і стало приводом для виникнення легенди
про Тімбукту. Своєю загадковою репутацією місто було, на­
самперед, зобов’язане Лео Африканусу, арабському торгов­
цеві, що у першій половині XVI ст. опублікував у Європі
історію своєї подорожі по Африці. Він детально описував
красу магічного Тімбукту:
«Вулиці “королеви пустелі” вимощені золотими плита­
ми. Мудреці й учені живуть тут. Рукописи у священному
місті коштують дорожче золота. Адже в них можна знайти
відповіді на будь-які питання, що цікавлять людство».
Саме цей образ Тімбукту й вабив до себе як дослідників,
так і аматорів пригод, які мріяли заволодіти скарбами цього

«священного африканського міста». Правда, на зорі XIX ст.,
незадовго до початку першої експедиції в Тімбукту, у Євро­
пі зазвучали критичні голоси, які ставили під сумнів відомо­
сті Лео Африкануса. Так, Роберт Адамс, американський мат­
рос, якого після аварії корабля було продано у рабство, провів
у розпечених пісках Африки три довгих роки й після звіль­
нення опублікував замітки, назвавши «королеву пустелі» зли­
денним і брудним містом. Але в Європі йому не повірили.
Навіть імениті вчені не хотіли руйнувати казковий образ Тім­
букту й оголосили американця брехуном і вигадником.
Незабаром після цього англієць Джеймс Грей Джексон
публікує біографію одного марокканського торговця, у якій
особливу увагу приділяє'саме місту Тімбукту, його традиці­
ям, релігії й побуту. Цей різнобічний, детальний і красномов­
ний опис підкріплює віру європейських дослідників у магіч­
ну силу міста. І С тарий Світ (так називали Європу)
наважується на першу спробу: британський офіцер Олек­
сандр Лейнг у 1825 р. одержує урядове доручення проникну­
ти в «священне місто ісламу» під виглядом дослідника й за­
твердити в Тімбукту англійське панування. Самовпевнений
Лейнг зневажає застереження про прокляття «невірним».
В експедицію до своєї заповітної мети британський офі­
цер вирушає у військовій уніформі, що відразу ж викликало
замішання місцевих жителів. Його вигляд та ще й принци­
пова відмова вступати в будь-які відносини з чорношкірими
з самого початку не обіцяли нічого доброго в цій небезпеч­
ній подорожі. Але, незважаючи на те що на його караван
кілька разів нападали пустельні кочівники, Лейнг досяг мети.
Цей британський офіцер увійшов в історію як перший євро­
пеєць, що зумів дійти до Тімбукту. Пізніше безкраїми прос­
торами пустелі вітер розніс чутки: «невірний» заплатив за
неповагу до священного міста ісламу життям.
Таємниця Тімбукту залишилася нерозгаданою, а нез’ясовані обставини смерті Лейнга тільки підсилили інтерес євро­
пейських дослідників до легендарного міста, і слідами британ­
ця відправляється шукач пригод із Франції Рене Кайо. У його
характері немає й сліду гордовитості Лейнга, але він марнослав-

Казковий фасад малійського будинку

ний і мріє про сенсаційне географічне відкриття. У Рене Кайо
немає ні грошей, ні необхідного спорядження, але за кілька
років він ґрунтовно підготувався до подорожі: він знає араб­
ську мову й звичаї мусульман. Щоб завоювати довіру місцевих
жителів, Рене Кайо навіть придумав собі біографію й нове ім’я:
у ранньому дитинстві він нібито був викрадений французьки­
ми солдатами, та його привезли у Францію, звідки він увесь
час мріяв повернутися на батьківщину.
Але й цей, здавалося б, до дріб’язків продуманий план не
рятує Кайо від жорстоких ударів долі. Коли він, нарешті,
зупиняється біля воріт Тімбукту, його чекає розчарування.
Те, що він побачив, зовсім не відповідає тій казці, у яку він
вірив. Рене Кайо так описує свою зустріч із «королевою пус­
телі»: «Глиняні й очеретяні хатини оточують місто. Навкру­
ги — сміття й бруд. Лише природна краса пустелі не перес­
тає зачаровувати. Її піски всюди. Здається, вони торкаються
самої лінії обрію».
У Рене Кайо немає ні фізичних, ні душевних сил надовго
залишатися в Тімбукту. Уже через ІЗ днів, вражений і розча­
рований побаченим, він квапиться повернутися до Франції.
По дорозі назад Кайо приєднується до торговельного ка­
равану, де йому доводиться виконувати важку, брудну робо­
ту, терпіти глузування місцевих кочівників і голод. І все-таки
він — перший європеєць, що зумів повернутися із «зачаро­
ваного» Тімбукту. Про його пригоди повідомляють газети, **
цим захоплюється французьке географічне товариство, його
ушановують як «підкорювача Тімбукту». Але незабаром фран­
цузький аматор пригод, не доживши до сорока років, поми­
рає від невідомої хвороби...
Але в легенди про Тімбукту вже мало хто вірив: Кайо
зруйнував міф про «золото Тімбукту». І лише Генріха Барта,
ученого з Гамбурга, не задовольнили емоційні й побіжні
нотатки француза. Барт, будучи істориком, філологом, нату­
ралістом і географом-мандрівником, жадає детальної інфор­
мації про це місто в Західній Африці. Здається, він протягом
усього життя готувався до подорожі в Тімбукту. У ранньому
дитинстві він проводив багато часу за читанням книжок з

Традиційний фасад глиняного будинку у Малі

географії й вивченням іноземних мов, у тому числі й араб­
ської. Замолоду Барт багато подорожував середземномор­
ським узбережжям Африки. У вересні 1853 р. у віці 33-х ро­
ків Барт нарешті вирушає до Тімбукту.
Г. Барт не тішив себе ілюзіями відшукати скарби. У нього
була інша мета: зрозуміти Тімбукту, познайомитися з його
жителями, вивчити їхні звичаї й традиції. Врешті-решт, зму­
чений важкою дорогою, Барт наближається до воріт овіяно­
го міфами міста. Дипломатичний, шанобливий до традицій
місцевого населення, вчений із Гамбурга без перешкод по­
трапляє до Тімбукту.
Барту багато в чому пощастило. Він одержує можливість
проводити дослідження, не побоюючись за своє життя. Уче­
ний оселяється в будинку шейха Ахмед ель-Бакаї, під заступ­
ництвом якого 8 місяців живе в Тімбукту. Той факт, що до
нього тут уже побували два європейці, не бентежить Генріха
Барта. Адже нікому з них так і не вдалося по-справжньому
вивчити місто. Для Барта скарбами Тімбукту є його люди,
найдавніші мечеті, численні рукописи.

Найповажніше ставлення Генріха Барта до місцевих жи­
телів та їхніх традицій, як скаже пізніше сам учений, рятує
його від загибелі. Цілим і неушкодженим він повертається з
подорожі й публікує свою працю, що стає цінним джерелом
для вивчення історії й етнографії Нігерії, Чаду й Малі.
Наприкінці XIX ст. про міфи, пов’язані зі священним
Тімбукту, уже ніхто не згадував. А в XX ст. Тімбукту й зо­
всім перетворився в маленьку крапку на карті африканського
континенту, на якому до цього часу не залишилося жодного
білої плями. Однак це зовсім не означає, що на Заході при­
пинили мріяти про пригодницькі подорожі Африкою.
Тож ми можемо сказати про історію Тімбукту? Заснова­
не, очевидно, в XII ст., селище «Колодязь стражниці Букту»
(«Тім» туарезькою мовою означає «колодязь»), спочатку було
просто місцем відпочинку пастухів-туарегів, які подорожу­
вали між Нігером і пустелею.
Поступовий розквіт Тімбукту почався після підкорення
верхів’їв Нігеру народом малінке (іноді його називають мандінго). Бербери-мусульмани з племені мессуфа, споріднено­
го з маврами, чорні раби й арабські торговці оселилися в
розділених за етнічними принципами кварталах. Столиця
держави Малі швидко перетворилася в значний торговий
центр.
З міста Дженне купці привозили золотий пісок, слонову
кістку, шкіру, горіх коли й рабів на перевальний пункт Тім­
букту, звідки і товари, і люди переправлялися через Судан у
північному напрямку. Зворотний потік забезпечував Тімбукту
сіллю, шовковими тканинами й іншими предметами східної
розкоші.
У 1325 р. багатий прочанин Канхан Мусу дорогою назад
із Мекки надовго зупинився в Тімбукту й прикрасив місто
чудовими палацами й мечетями. Тоді й була побудована біля
Мадуга, резиденції місцевого правителя, мечеть Джингеребер — прямокутна за планом, із плоским дахом і глинобит­
ними колонами. Повністю витриманий в «суданському сти­
лі» присадкуватий конічний мінарет звужується догори й
увінчується згладженими вітром і непогодою глиняними баш­

точкам и. По кутах
будинку були побу­
довані численні гли­
няні вежі у формі цук рови х
го л ів о к .
У дворі — поховання
арабів з нинішнього
Алжиру.
Завдяки заснова­
ному пізніше універ­
ситету (він, як ствер­
джують, нараховував
20 000 сту д ен тів і
складався з 180 мед­
ресе*), Тімбукту пе­
ретворився в славно­
звісний навчальний
ц ен тр м у су л ь м ан ­
ської частини Захід­
ної Африки. Учені
родом з Феса й Каїра стали засновниками «суданського гу­
манізму», завоювавши гучну славу переважно в області ри­
торики (мистецтво красномовства), правознавства, тлумачен­
ня Корану й медицини. Крім того, вони зібрали велику біб­
ліотеку.
Присадкуватий мінарет пірамідальної форми — характерна
риса другої мечеті, Санкоре, у північно-східній частині міста.
Її архітектурне рішення було довірено андалузькому поетові
Ес-Сахелі. Ця мечеть, розташована в колишньому кварталі
багатих торговців сіллю, як і Джингеребер, була повністю пе­
ребудована в XVI ст. Вона виділяється примітним фасадом:
декоративно винесені вперед кутові стовпи з обпаленої чере­
пиці прикрашені рельєфними капітелями. Вхідні двері до ме­
четі, північно-східну частину якої усе більше засипає пісок,
прикрашені стародавним мавританським орнаментом. У XV ст.
...Багато років я був упевнений, що
Тімбукту — це просто слово-вигадка, що
означає «край землі». Коли ж мені стало
відомо,що це справжнє місто десь в Африці,
я просто став як зачарований — так мені
туди захотілося.
...На базарі людей було повно. Усі — і
чоловіки, і жінки — були в широкому
вільному одязі й тюрбанах, які захищали їх
від жари. Найпопулярнішим кольором був
темно-синій. Мені говорили, що тільки на
головні убори йшло по 9 метрів тканини.
У чоловіків на поясах бовталися ятагани
й ножі, і відчувати на собі насторожені
погляди було досить неприємно.
Сторожкість у Тімбукту — справа зрозуміла.
Тут довіряти не можна нікому й нічому.
Колись усе в цьому краї розквітало і народ
жив у статку. А сьогодні навіть сама земля
стала людям ворогом — посуха перетворила
багаті раніше пасовища в голу пустелю. Від
палючої спеки й курних бур вимерло майже
все живе.
С. Сейнт

* Медресе — релігійна мусульманська школа.

Мечеть у Тімбукту

транссахарська торгівля пережила небачений підйом: у порту­
гальських та італійських купців, які одержували благородний
метал від своїх магрібських колег, пристрасть до золота стала
зрештою надмірною. Із вторгненням марокканців блискучий
період історії Тімбукту завершився. Після вигнання релігійної
еліти кількість жителів швидко зменшилася, і в 1780 р. Тімбукту
був завойований французами.
Про колишню пишноту Тімбукту можна й сьогодні гово­
рити, споглядаючи житлові будинки, що мало змінилися:
вузькі карнизи й фризи з піщанику або обпаленої черепиці
розділяють фасади по горизонталі. У більш старих будівлях
ще зустрічаються традиційні, мистецьки зроблені так звані
мавританські вікна за марокканським зразком. Різьблені ві­
зерунки, пофарбовані частково червоним і зеленим, прикра­
шають дерев’яні дверні рами житлових будинків, куди мож­
на увійти через просторий вестибюль без вікон. Над стінами,
пофарбованими білою або небесно-голубою фарбою, майст­
ри зводили дах із коротких жердин: дерева в Сахарі, звичай­
но, завжди не вистачало. Глинобитні долівки посилані дріб­
ним чистим піском.
Сьогодні шлях у Тімбукту не позв’язаний ні з ризиком
для життя, ні з нестатками, які випадали на долю перших
європейців. Деякі з сучасних мандрівників подорожують із
наметом по так званій «землі догонів». (Догон — це один з
численних народів Західної Африки, відомий вродою своїх
жінок та їхніх золотих прикрас.)
На шляху до Тімбукту зустрічаються маленькі села, у яких
і дотепер немає електрики та водопроводу. Відвідавши деякі
села, мандрівник має шанс виявитися першим європейським
туристом і викликати відповідний інтерес місцевих жителів.
Тут можна іноді спіймати себе на думці, що ми мандруємо
у часі...
Місто інків Мачу-Пікчу

Влітку 1911 р. на території південноамериканської дер­
жави Перу археологи знайшли давнє місто, яке назвали піз­
ніше Мачу-Пікчу. Воно було збудоване інками дуже високо

в горах. У цьому загадковому місті навряд чи хто бував з ча­
сів зникнення усіх його мешканців на початку XVI ст., коли
на територію імперії інків вдерлися іспанські завойовники.
Інки — індіанське плем’я, що жило на території Перу й
незадовго до іспанського завоювання утворило в перуанських
Андах велику імперію зі столицею у місті Куско.
Імперія інків простягалася з півночі на південь — від
Колумбії до Центрального Чилі — і складалася з територій
сьогоднішніх Перу, Болівії, Еквадору, території на півночі
Чилі й північного заходу Аргентини.
Уважають, що індіанці називали інкою лише імператора,
але пізніше іспанські завойовники-конкістадори застосову­
вали це слово як назву всього племені, що у доколумбову
епоху, очевидно, користувалося самоназвою «капак-куна»
(«великі», «прославлені»).
Культура інків сформувалася порівняно пізно. Задовго до
їхньої появи на історичній арені, ще в III тис. до н. е., на
узбережжі жили осілі племена, які займалися виготовленням
бавовняних тканин і вирощували маїс, гарбузи й боби. Най­
давнішою із значення андських культур уважається культура
Чавін (XII—VIII ст. до н. е. — IV ст. н. е.). Її центр, місто Ча-

Місто інків М ачу-П ікчу — загальний вигляд

він-де-Уантар, роз­
ташований у Цент­
ральних Андах, збері­
гав своє значення
навіть в інкську
епоху.
Пізніше на пів­
нічному узбережжі
розви нулися інш і
культури, серед яких
виділяється держава
Мочика (приблизно
І ст. до н. е. — VIII ст.
н. е.), що створила
чудові пам’ятки ар­
хітектури, кераміки
й ткацтва.
На південному
узбережжі процвіта­
ла загадкова культу­
ра Паракас (близько
IV
н. е.), прославлена
своїми тканинами.
Паракас вплинув на
ранню культуру Наска, що розвивалася південніше, у п’яти долинах-оазисах.
У басейні озера Тітікака близько VIII ст. сформувалася
велика культура Тіауанако. Столиця й церемоніальний центр
Тіауанако, розташований на південно-східному краї озера,
вибудовані з обтесаних кам’яних плит, скріплених бронзо­
вими шипами. Знамениті Ворота Сонця витесані з величез­
ного кам’яного моноліту. У верхній частині проходить ши­
рокий барельєфний пояс із зображеннями бога Сонця, що
омивається слізьми у формі кондорів (хижих птахів) і міфо­
логічних істот. Мотив плачливого божества простежується
в багатьох андських і берегових культурах.

Таким чином, маючи в минулому давню й високу куль­
турну традицію, інки були скоріше спадкоємцями, аніж зас­
новниками перуанської культури.
Інки були розумними правителями, що планували свої
дії на десятиліття вперед. Так, захоплення територій сусідів
було по можливості безкровним, без різанини й пожеж. Інки
ощадливо ставилися навіть до своїх майбутніх потенційних
володінь.
В імперії інків панувала сувора дисципліна — праця була
обов’язковою, працювати повинні були усі. Навіть сівба й
збір урожаю починався з особистого прикладу імператора,
«великого інки» в Куско.
У цій розвинутій цивілізації не було грошей, і тому все
вирішувалося шляхом товарообміну, що здійснювала верховна
влада, з’єднуючи чудовими дорогами далекі провінції й різні
кліматичні зони.
В інків існувала навіть наука на зразок нинішньої стати­
стики — все населення було поділене на вікові групи, й було
підраховано навантаження на кожного, що відповідало його
можливостям.

Храм Сонця

Такі сходи перетинають усе місто інків Мачу-Пікчу

Для виконання важких робіт і служби в інкській армії при­
значалася спеціальна примусова повинність, яку називали
мита. Її несли міцні чоловіки в розквіті літ, і вона тривала три
місяці на рік. В інкській імперії існували спеціальні запаси —
на випадок війни, неврожаю, стихійних лих і навіть для допо­
моги незаможним, старим і калікам. У спеціальних сховищах
лежали запаси маїсу, одягу, зброї й багато чого іншого на де­
сятиліття вперед. Запаси, якими інки так і не встигли скорис­
татися і які здебільшого дісталися загребущим іспанцям...
Коли помирав верховний інка, нащадок «божественного
сонця», то за традицією тіло правителя бальзамували, а му­
мію залишали в його палаці. Новий владика змушений був
будувати собі новий палац.

Унікальним витвором інків були дороги — навіть у циві­
лізованому XIX ст. головна дорога інків залишалася найдов­
шим шосе у світі! Вона перебувала в чудовому стані, але ж
інки не знали ні колеса, ні візка.
В інків навіть існувала державна пошта, де працювали
спеціально відібрані треновані бігуни.
Хоч якою сильною була в ті роки армія інків, вона всетаки не зуміла врятувати країну від лиха, що прийшло зсере­
дини. Коли правитель Вайн Капак раптово помер, на пре­
стол вступив його старший законний син Васкар. Але в
іншому місті жадав влади його зведений брат Атауальпа...
У цій боротьбі за трон інків загинуло більше 150 тисяч чоло­
вік, була знищена більша частина рідні обох правителів і вбиті
кращі полководці.
Напевно, останній правитель великої імперії інків Атауаль­
па більше боявся своїх уцілілих родичів, аніж чужинців-іспанців. Ця помилка коштувала йому життя — незабаром
його захопив у полон загін іспанця Франсіска Піссаро. Ім­
ператор великої імперії потрапив до рук безжалісної люди­
ни, яка донедавна була нікчемним неписьменним свинопа­
сом. Ця людина зуміла обдурити владику майже цілого
континенту, змусивши його заплатити дивовижний за роз­
мірами викуп, на який можна було легко прогодувати цілу
європейську країну. Узявши золото, Піссаро все-таки пору­
шив своє слово й засудив непотрібного правителя інків на
смерть. Чудові золоті прикраси з викупу були пущені на пе­
реплавку.
Індіанці знову й знову піднімалися на боротьбу з чужин­
цями, але тепер це була марна справа, бо коли одні з них
боролися з іспанцями, інші племена й міста іспанцям допо­
магали, розраховуючи за допомогою чужої небаченої зброї
захопити престол «великого інки» й знищити конкурентів,
помститися за вбитих родичів. Зведення рахунків між інка­
ми зайшло занадто далеко — ніхто не вірив нікому. А іспанці
тим часом захоплювали усе нові й нові землі.
Останнім «великим інкою» (у ще не захопленій частині
імперії) став Тупак Амару Перший, котрий теж зазнав поразки
8 «Чудеса світу. Дитяча енциклопедія»

225

Храм Інтіуатани

й був страчений. Так і закінчилася коротка історія великої
імперії інків, залишивши після себе безліч нерозгаданих за­
гадок та руїни древніх міст і чудові, барвисті інкські леген­
ди, що передавалися з покоління в покоління.
Археологи (їх очолював Хайрам Бінгем), які знайшли
місто інків Мачу-Пікчу, були впевнені, що вони бачать
легендарне місто Вілкабамба, куди у 1536 р. відійшли по­
всталі інки, після того як іспанські війська під керівниц­
твом Піссаро вигнали їх останнього правителя зі столиці
Куско. Згодом багато поколінь лицарів удачі намагалися
знайти таємниче місто. Проте гіпотеза Бінгема щодо вияв­
лення Вілкабамби була спростована, коли неподалік натра­
пили на руїни іншого міста. Сподівання відшукати там
незліченні багатства несправдилися: від відомих за старо­
давніми описами запасів золота не залишилося й сліду.
Місту, яке знайшов X. Бінгем, не підходила жодна з відо­
мих назв, тому воно отримало ім’я розташованої поблизу
гори Мачу-Пікчу — «Стара вершина».
Освоєний людьми район займає площу близько 5 кв. км
на важкодоступному гребені Анд. З трьох сторін місто ото­

чене річкою Урумбамба, а з четвертої — невеличкою горою
Гуайана-Пікчу.
Про далеке минуле міста існує багато припущень. Спо­
чатку вважали, що це фортеця, бо положення міста дуже
приховане, однак значних оборонних споруджень там не
знайшли. Зате виявили багато будівель релігійного призна­
чення, складів і навіть споруду, схожу на обсерваторію.
З часом дослідники дійшли висновку, що це місто було
створене як священний притулок ще за століття до завою­
вання імперії інків іспанцями. Можливо, засновником міста
був правитель Пачакуті.
Мачу-Пікчу — невеличке місто: в ньому налічується близь­
ко 200 кам’яних споруд* більшість з яких — храми, в основ­
ному побудовані з добре обробленого каменю.
Уважають, що в місті проживало приблизно тисяча лю ­
дей, причому кількість жінок набагато перевищувала кіль­
кість чоловіків. Можливо, це пов’язано з тим, що МачуПікчу було центром поклоніння Сонцю, а знайдені останки
належать жінкам — жрицям бога Сонця.
Дослідження міста свідчить про те, що мешканці МачуПікчу займалися в основному сільським господарством та

Вхід у храм Місяця

Залишки храму

поклонінням богу Сонця Інті. Релігійним центром міста
була Священна площа, на якій стояла будівля з білого
граніту, збудована з величезних блоків. Але однією з най­
цікавіших споруджень Мачу-Пікчу є «Храм трьох вікон».
Ці вікна, що мають форму трапеції, виходять на схід. Якщо
вірити історичним хронікам, перший правитель інків на­
казав збудувати храм на тому місті, де він народився, а
його вікна повинні були символізувати печери — дім його
предків.
На вершині скелі, до якої можна дістатися від Священ­
ної площі, лежить великий камінь, вирубаний зі скелі.
Його називають «інтіуатана», що в перекладі означає «при­
в’язь для Сонця». Тут інки символічно прив’язували Сон­
це, щоб воно не залишало їх під час зимового сонцесто­
яння.
Інтіуатана виконувала роль сонячної обсерваторії, де жерці
визначали найкращий час для початку сівби або збору вро­
жаю, стежачи за рухом тіні сонця. У липні та грудні на честь
Сонця мешканці міста, збираючись біля інтіуатани, прово­
дили релігійні обряди, співали гімни та молилися.

Окрім культових будівель, до міського комплексу нале­
жали сади й тераси, палаци та зрошувальні канали, колодязі
та купальні. Тераси були розташовані на різних рівнях та
пов’язані одна з одною системою сходів. Жителі вирощува­
ли тут кукурудзу, картоплю та інші овочі. Для улаштування
грядок треба було спочатку розрівняти скелясте плато. Тера­
си були вирубані просто у скелях, а потім засипані родючою
землею з долини Урубамби.
Незважаючи на землетруси, що періодично змушують
тремтіти Перуанські Анди, жодна з архітектурних споруд
не отримала серйозних пошкоджень. Якщо полагодити дахи
на будинках та розчистити джунглі, то це місто знову б
набуло жилого вигляду.'Невідомі будівники залишили тут
не тільки храми, але й двісті житлових будинків. Проте й
зараз залишається загадкою, яким чином збудовані чудові
споруди Мачу-Пікчу та чому його мешканці залишили це
поселення.
Чудові вежі
Пізанська вежа

Одним із найпрекрасніших італійських міст є Піза (об­
ласть Тоскана), відома усьому світу як місто знаменитої «па­
даючої» вежі, — Пізанської вежі.
Торгове місто на березі річки Арно у римську епоху
називалося Колонія Юлія Пізана. Розквіт цього міста при­
пав на XII ст. Кораблі пізанського флоту панували на
Тірренському морі; пізанці захопили Сардинію, Корсику
та Палермо, а далі просувалися аж до Балеарських остро­
вів. Але у XV ст. затока біля Пізи зміліла, й військове
щастя почало відвертатися від удачливого міста. У 1284 році
генуезці одержали перемогу над пізанцями, а пізніше, у
1406 р., місто захопили флорентійці. Однак Піза не розлу­
чилася зі своєю славою — вона перетворилася на центр
італійської вченості, назавжди пов’язаний з ім’ям видатно­
го дослідника Галілео Галілея. Ще одним найвідомішим
символом міста стала знаменита Пізанська вежа.

Кампаніла
дзвіниця Пізанського соборного ансамблю, більше відома як
Пізанська вежа

А починалося усе так. У 1063 р. майстри Бускето (Бускет) та Райнальдо (Райнальдус) розпочали будівництво Пізанського собору, яке було закінчено тільки у 1118р.
У 1173—1174 рр. поблизу собору на майдані почалося
спорудження дзвіниці (цю дзвіницю ще називають кампанілою — Сатрапііе. Керував будівництвом Боннано (Бонаніо)
Пізано. Збудувавши 11 метрів та 2 колонадних кільця («по­
верхи»), Боннано побачив, що дзвіниця відхилилася від вер­
тикалі на 4 см. Майстер припинив роботу і ...зник із міста.
Ось так і почалася історія цього знаменитого «падіння».
Періодично будівництво дзвіниці поновлювалося. У 1186 р.
звели три поверхи, а потім до 1233 р. роботу було знову при­
пинено.
Архітектор Джованні де Сімоне у 1275 р. намагався за­
кінчити спорудження цього «довгобуду», але вежа продов­
жувала хилитися. Тому, закінчивши п ’ятий колонадний по­
верх, він теж припинив роботу.
Коли за справу узявся архітектор Томазо Пізано, відхи­
лення вежі від вертикального напрямку становило вже 92 см!
Щоб зменшити нахил, архітектор збільшував висоту по­
верхів збоку нахилу: він ніби нахиляв вежу у зворотному
напрямку.
Таким чином, через 164 роки будівництво було заверше­
но. Втім, результат був не той, який передбачали спочатку:
дзвіниця була нижчою на 4 колонадних поверхи та без даху.
Зараз висота вежі 54,5 м, її діаметр — 18 м, товщина стін
першого поверху — 5,2 м, а сьомого — 3,5 м.
Існують різні припущення стосовно того, чому вежа «па­
дає». Деякі дослідники вважають, що від самого початку
Боннано схибив із фундаментом. Можливо, він насосом від­
качав ґрунтові води, а цього робити не можна було. У будьякому разі історія цієї знаменитої дзвіниці є цікавою та по­
вчальною.
До речі, саме з Пізанської вежі у 1604 р., досліджуючи
закони падіння тіл, кидав камінці та інші предмети видат­
ний італійський вчений Галілео Галілей (1564—1642). Аналі­
зуючи результати своїх експериментів, Галілей дійшов вис-

Пізанський соборний ансамбль

новку, що усі тіла падають з однаковим прискоренням, а їх­
ня швидкість за однаковий час змінюється однаково.
Але говорячи про дзвіницю, що падає, неможливо не зу­
пинитися й на всьому соборному ансамблі у Пізі, що стано­
вить яскравий зразок тосканської архітектурної школи, бу­
дівництво якого тривало довго. Як уже згадувалося, у 1063 р.
..........
собор почав будувати майстер
Мистецтво — це одяг нації.
Бускето, а в першій половині
О. де Бальзак х ц ст< завершував уже інший
зодчий — майстер Райнальдо. Пізніше, у 1153 році, архітек­
тор Діоттисальві розпочав будівництво хрестильниці (бапти­
стерію). І нарешті, у 1173 р. майстер Боннано і запрошений
з австрійського міста Інсбрука майстер Вільгельм почали спо­
руджувати кампанілу. Останні дві споруди добудовувалися
пізніше, а сучасного вигляду вони набули лише в XIV ст.
Усі споруди Пізанського соборного ансамблю наче ви­
промінюють світло, переливаючись, як дорогоцінні перли­
ни, ніжними відтінками блакитних, рожевих, зеленуватих

тонів мармурових колон і облицювань фасадів та яскравих
вкраплень мозаїчних інкрустацій. Яскравість світлих споруд
ансамблю підкреслює темно-зелений килим газонів, які вкри­
вають усю велику площу (тепер Площу мистецтв).
Зустрічає відвідувачів перша споруда — баптистерій. Він
у плані круглий і завершується великим куполом. Нижній
ярус баптистерію оточує аркада з корінфськими колонами.
Колонада, що оточує другий поверх, складається з колон
значно меншого розміру, а верхня частина колони — з висо­
ких фронтонів і невеликих веж-пінаклів. Це деталі вже на­
ступного стилю — готики. їх автором є скульптор Джованні
Пізано (XIV ст.). Над колонами і фронтонами — чудові скульп­
тури цього майстра. Всередині баптистерію — прекрасні мо­
заїки і мармурові різьблення, серед яких привертає увагу
_
_
— — — — витончена кафедра.
Секрет мистецтва полягає в тому, що воно
ПІзансЬКИЙ собор СЯЄ
виправляє природу.
білосніжним мармуВольтер
г
ровим облицю ван­
ням, прикрашеним різнокольоровими мозаїчними вставками
геометричного орнаменту. Всередині споруди знаходяться
стрункі колони.
Так на віддаленій від міського центру плоші було побу­
довано одне з видатних творінь Середньовіччя, яке мало ве­
личезний вплив на розвиток італійської культури.
У Пізанському соборі знаходиться кілька поховань різ­
них історичних діячів, серед яких — гробниця германського
імператора Генріха VII.
А що робити з вежою, що падає?
Відтоді як з 1911 р. почалися постійні виміри вежі, було
зафіксовано, що вершина нахиляється на 1,2 мм за рік. Зви­
чайно, багато архітекторів, будівників та винахідників нама­
галися знайти способи врятувати вежу від падіння. Напри­
клад, у 1936 р. в її фундамент під тиском було влито рідкий
цемент, бетон і скло. Але «падіння» продовжувалося.
У 1961 р. за проектом Р. Цебертовича спробували ущіль­
нити сипкі й осідаючі пласти ґрунту за допомогою певного
електричного впливу, однак і це не зупинило «падіння». Вежа

продовжувала нахилятися з тією самою швидкістю, що й ра­
ніше, — 1 мм на рік.
У грудні 1964 р. італійський уряд звернувся до вчених
усього світу з проханням знайти спосіб порятунку вежі.
Серед умов оголошеного конкурсу було збереження похи­
лого положення дзвіниці, її зовнішнього вигляду та розмі­
щення.
У 1989 р. консорціум проекту Пізанської вежі доручив
інженерам стабілізувати вежу. Через те що вежа нахилялася
спочатку в різних напрямках, вона трохи скривилася. Та ін­
женери працюють над фундаментом вежі більше, ніж над
самою будовою, сподіваючись «підняти» вершину вежі при­
близно на 20 см. Але це означає, що 800-літня вежа зали­
шиться назавжди такою, що «падає».
Ейфелева вежа

Для багатьох туристів Париж — це, насамперед, Ейфеле­
ва вежа. Ні легендарний собор Паризької Богоматері, блис­
куче описаний Віктором Ґюго, ні Єлисейські поля з їхніми
блискучими вітринами не ваблять до себе так, як Ейфелева
вежа.
Символом Парижа її стали вважати нещодавно. Але чи
можемо ми тепер уявити це місто без Ейфеля та його без­
смертного витвору? Але ж у XIX ст. вежа дуже не подобалася парижанам; обурювалися
. „ ---------- --------Архітектура — виразниця звичаїв. Мопассан, Ґюго й Верлен; ви0.
де Бальзак Датні діячі кул
довгі гнівні листи з вимогою негайно прибрати цей «громо­
відвід» з вулиць Парижа.
Розповідають, що видатний письменник Мопассан регу­
лярно обідав у ресторані на самому верху вежі. На питання,
чому він це робить, якщо вежа йому дуже не подобається,
Мопассан відповідав: «Це єдине місце в усьому величезному
Парижі, звідки її не видно».
Супротивники вежі є й сьогодні. їх головний аргумент
полягає в тому, що вежа приваблює тих, хто вирішив піти
з життя.

Ейфелеву вежу важко не помітити!..

Вежа була зведена до Всесвітньої виставки 1889 р., при­
свяченої 100-річчю Великої Французької революції. Уряд
Третьої республіки вирішив здивувати сучасників, побуду­
вавши таку споруду, яку світ ще не бачив. Велика піраміда в
Гізі має висоту 146 м, Кельнський собор — 159 м, незадовго
до виставки рекорд висоти захопив Вашингтонський обе­
ліск — 175 м, але Гюстав Олександр Ейфель висунув проект
300-метрової залізної вежі, що мала стати найвищою з усіх
споруд, створених до неї.
У червні 1886 р. Ейфель подав креслення й розрахунки в
головну раду виставки, а вже в листопаді одержав перші півто­
ра мільйона франків асигнувань для її будівництва. 28 січня
.
.......... ........
........ 1887 р. на лівому беУся міць цивілізації залежить від науки та
резі рІКИ Сени ПОЧамистецтва.
А. Пуанкаре

ЛОСЯ
тт

СПОруДЖ ЄННЯ.
,

На закладку фунда­
менту було витрачено півтора року, а на монтаж вежі — трохи
більше восьми місяців.
Під час закладки фундаменту зробили заглиблення близь­
ко 5 м нижче рівня Сени, у котловани було покладено блоки
10-метрової товщини задля збільшення стійкості споруди.

Символ Парижа — Ейфелева вежа — ніби спрямована в небо ракета
236

У кожний із чотирьох фундаментів для баштових «ніг»
були вмонтовані гідравлічні преси вантажністю до 800 тонн.
Вони призначалися для точного врегулювання вертикально­
сті будівлі, проектна вага якої становила 5 000 тонн.
Для збирання вежі треба було 12 000 складових елемен­
тів. Чотири ліфти усередині опор вежі піднімаються до дру­
гої платформи, п ’ятий ходить від другої до третьої платфор­
ми. Спочатку ліфти були гідравлічними, але вже на початку
XX ст. їх електрифікували. Але й зараз усі поршні та механіз­
ми, що працюють на вежі, — ті самі, що були встановлені
у 1900 р.
До речі, французький інженер-будівельник Олександр
Гюстав Ейфель (1832—Г923), окрім знаменитої вежі, побу­
дував ще міст у Бордо, віадук у Гарабі, вокзал у Будапешті.
В усіх цих спорудах широко застосовувалися металеві конст­
рукції. Ейфель також брав участь у спорудженні Панамського
каналу.
Спроектовані Ейфелем ліфти безвідмовно працювали пів­
віку й раптом зламалися в червні 1940 р., коли до Парижа
увійшли німецькі війська. (29 червня 1940 р. Гітлер, таємно
прибувши до Парижа, побачив вежу. Вважають, що саме тоді
він відмовився від руйнування міста.)
Протягом чотирьох років, поки у французькій столиці
залишалися фашистські окупанти, вежа була закрита. Спе­
ціально виписані з Берліна інженери так і не змогли налаго­
дити роботу ліфтів. Як тільки Париж було звільнено, старий
механік лише на півгодини спустився вниз — і підйомники,
на велику радість парижан, запрацювали заново. Ейфелева
вежа знову стала символом Парижа, і її першу увінчали три­
колірним національним прапором, що здійнявся над фран­
цузькою столицею 25 серпня 1944 р.
Доля творіння Ейфеля не один раз «трималася на волоси­
ні». У 90-х роках XIX ст. справа вже майже дійшла до демон­
тажу, і врятувала вежу тільки поява радіо. Вежа стала опорою
антен для радіомовлення, потім телебачення й радарної служ­
би. На ній перебуває унікальна метеостанція, де проводиться
вивчення добових коливань атмосферної електрики, ступеня

Сталеві мережива Ейфелевої вежі

забруднення й рівня радіації атмосфери. Звідси транслює свої
програми паризьке телебачення. На ній установлений переда­
вач, що забезпечує зв’язок поліції й пожежників.
Ейфелева вежа — це ажурна споруда висотою 320 м, що
складається зі зварених металевих деталей, спирається на
чотири величезні пілони із цементною основою. Вежа розді­
лена на три рівні: перший — на висоті 57 м, другий — 115 м
і третій — 274 м. На двох перших платформах знаходяться
ресторани й бари, де туристи можуть відпочити й насолоди­
тися унікальною панорамою. В особливо ясну погоду можна
охопити поглядом відстань у радіусі до 70 км.
Найромантичнішим місцем у Парижі є майданчик перед
Ейфелевою вежею, куди приходять закохані пари. Увечері
перед вежею починає працювати фонтан із підсвічуванням,
та й взагалі у цей час це місце виглядає дуже красиво.
За час свого існування з 1888 р. вежа змінювала свої ко­
льори від яскраво-червоного до коричневого. Як правило,
процедура фарбування проводиться один раз на 7 років. Кіль­
ка років наприкінці XIX ст. вона була жовтою, а з 1968 р. й
до тепер залишається коричневою.

Недавно Ейфелеву вежу знову пофарбували. Вежу бли­
зько 15—16 місяців фарбувала вручну спеціальна команда із
25 малярів-альпіністів, як заповів Ейфель. Для цього було
використано 60 тонн фарби. Нова фарба більш стійка, і пе­
редбачається, що термін її служби триватиме не менше
10 (а може, й 14) років.
Вежа — найдорожча красуня Франції, бо на її «макіяж»
потрібно витратити три мільйони євро. Але якщо її не фар­
бувати, вона б заіржавіла і розсипалася вже давно.
Відтінки коричневого кольору роблять вежу ще приваб­
ливішою: найнижчий її ярус зараз темно-коричневий, серед­
ній — більш світлий, а верхній — бежевий.
У 1939 р. французи придумали конкурс краси «Міс Вежа»
для найвищих дівчат. А взагалі існує багато конкурсів та шоу,
пов’язаних із Ейфелевою вежею: конкурс паризьких пожеж­
них та конкурс альпіністів, які змагаються на ній у швидко­
сті подолання висоти, та інші.
Хоча Ейфелева вежа зараз не є найвищою спорудою у
світі, вона однаково залишається символом Парижа.
Альгамбра
За розкішшю й декоративним оздобленням жодне архі­
тектурне спорудження на півдні Іспанії не може зрівнятися
із гранадською Альгамброю.
«Якщо дивитися збоку, то це просто безглузде нагрома­
дження башточок і дахів, без тіні логіки, без натяку на доціль­
ність і архітектурну
■
—
——
— — — > - ВИШуканість. НеможЦе знамените місто було засновано на трьох
у я в и ти т у к р а с у
височинах, або пагорбах, як це можна бачити ^
.
й нині. На пагорбах були вибудувані три
Й зачарування, ЯКІ
гарних фортеці, або замки. Перший із замків очікують відвідувача
зветься Червоними Вежами. Друга фортеця, там
Таабо замок, розташована на пагорбі, трохи
»
д
^
більше високому; вона називається
КИЙ ОПИС Альгамбри
Альгамбра; це — гарна й міцна будова;
залишив у 1829 р. ВІі в ній королі влаштували собі резиденцію
домий американський
й палац. Третю фортецю вибудували на
третій вершині, недалеко від пагорба
письменник ЬашингАльгамбри, і назвали її Апьбайсіном.
ТОН ІрвІНГ. Цей КОНТ-

Лльгамбра — перлина «схованої архітектури»
240

раст між зовнішнім виглядом і внутрішнім оздобленням Альгамбри й понині здатен здивувати будь-кого.
Альгамбра (іспанською «Кастільє Рохо» — Червоний за­
мок), ця укріплена резиденція гранадських емірів Насридів,
останніх мавританських правителів на Піренейському пів­
острові, — перлина мавританського зодчества, унікальний
пам’ятник мистецтва і, разом із тим, типовий зразок мусуль­
манської «прихованої архітектури».
Ц ей п алацовий
.................................................... ............. —
Славетне місто Гранада було засноване
комплекс був побу­
однією прекрасною дівчиною, дочкою чи
дований у середині
племінницею короля Іспана, у просторій
XIII — кінці XIV ст.
і мальовничій долині біля гірського кряжа,
що називався Сьєрра-Ельвіра. Спочатку
правителями Гранадмісто отримало назву за іменем своєї
ського емірату з ди­
засновниці — Іліберія, і перебувало за дві
настії Насридів у Грамилі від його теперішнього
наді, на скелястому
місцезнаходження.
Але через якийсь час жителям міста
уступі над долиною
з якихось причин здалося, що ця місцина
ріки Дарро.
незатишна, і вони заснували місто там, де
Ззовні Червоний
воно знаходиться й нині, між двома
прекрасними річками, одна з яких
зам ок виглядає як
називається Хеніль, а друга — Дарро. Із
сувора фортеця. Ця
першої добувають щире золото, а з другої —
срібло. І це не вигадка, а чистісінька правда, грізна оборонна ци­
бо автор цієї повісті сам бачив усе на власні тадель із 23 вежами,
очі.
споруджена маврами
Абен Хамін. Повість про чвари Сегри
й Абенсерахів, мавританських лицарів у ті часи, коли їхнє
із Гранади безумовне панування
в Іспанії похитнулося під натиском християн. Зсередини ж
Альгамбра виглядає як рукотворний рай на землі.
Для династії Насридів Альгамбра була військовою став­
кою в Гранаді, адміністративним центром і королівською
резиденцією. Спорудження замка почав засновник династії
(Мухаммед ібн Юсуф ібн Назр) у середині ХНІ ст. Однак
оздоблювалися королівські покої у другій половині XIV ст.,
за часів правління Юсуфа І і Мохаммеда V.
Внутрішні дворики, переходи, фонтани, водойми й кас­
кади прекрасно поєднуються одне з одним. Керамічні кахлі,
різьблення по каменю й дереву, вигадливі рослинні орнаменти

Головний вхід до Альгамбри

й письмена арабською в’яззю — приклади вишуканого де­
коративного мистецтва.
Багато хто вважає Альгамбру вищим досягненням араб­
ської культури в Західній Європі. Є, втім, й інші думки. Іс­
нує щось таємниче, тендітне й неземне в примхливій пиш­
ності цих склепінь, що нагадують сталактитові печери, у цих
різьблених візерункових стільниках у дерев’яних рамах, у
витончених стовпчиках струнких колон. Важливу роль у за­
гальній композиції відіграють світло й вода, — безумовно,
суттєві елементи художньої єдності, передбаченої зодчими.
Альгамбра — це справжній комплекс садів, внутрішніх
двориків і ніби розкритих в усіх напрямках палацових при­
міщень.
Площа всього комплексу Альгамбри — 650 на 200 м. М а­
сивні стіни фортеці, вежі й ворота з бастіонами, пастками й
потайними входами приховують і захищають палац, розкіш­
ний і зручний для життя.
Красномовними є самі назви багатьох з елементів комп­
лексу: «Миртовий дворик», прикрашений вічнозеленими
миртовими шпалерами; «Зал двох сестер», із вмонтованими

в підлогу двома величезними плитами білого мармуру — «дво­
ма сестрами», і «Дворик левів», названий так завдяки фон­
тану, навколо якого розмістилися статуї дванадцятьох ка­
м’яних хижаків.
«Палата послів» створювалася для офіційних церемоній і
придворних урочистостей. Вона теж створює враження зем­
ного раю. Купол цього приміщення прикрашений зоряним
візерунком, що мерехтить на висоті 18,3 м. Стверджують, що
вид цього штучного неба цілком може позмагатися у красі зі
справжнім нічним небозводом.
Архітектура Альгамбри гармонійна й поетична. Різнома­
нітні за формою арки, піднесені на тонких вишуканих коло­
нах, відокремлюють залиті сонцем дворики від затінених га­
лерей, молитовних залів і палацових покоїв. Виблискують
чистими барвами геометричні орнаменти. їх змінюють тен­
дітні, схожі на паморозь різьблені візерунки й написи.
Вода — основний мотив ансамблю. Вона присутня скрізь
у вигляді каналів, басейнів, джерел, що б’ють з-під землі.
Вода стікає по каналах, зроблених у поручнях сходів; вона
вузькою смугою пронизує площину саду або розтікається

Рельєфи Альгамбри

великим дзеркалом
чи утворює фонтан­
ні струмки. В усьому
її різноманітті про­
стежується прагнен­
ня виявити цінність
кожної краплі.
Літня резиденція
емірів — Хенераліфе — розташ ована
вище Альгамбри на
100 м. Це комплекс
ізольованих садів на
терасах. Найбільш ві­
домий двір із каналом.
Він оточений арка­
дою, в центрі прокла­
дено вузький 40-метровий канал, прикра­
шений двома рядами
фонтанів. їхні тонкі
струмені утворюють
аркову алею. У саду
вільно ростуть неве­
ликі дерева й чагар­
ники.
Г р ан ад а
була
остан н ім великим
мавританським королівством в Ісп ан ії
XIII ст. Двадцять п’ять
володарів ди н астії
Насридів правили тут
протягом 250 років.
Вони заохочували науку і мистецтво, запрошуючи до двору
художників і вчених, зокрема видатного арабського історика
Ібн Хальдуна.

Дев’ятнадцятого короля Гранади звали
Мулей Асен, дехто ж його називав
Альбоасен, а сина його — Боабдил. Інфанта
Боабдила дуже любили гранадські лицарі,
і багато хто з них, незадоволені королем, його
батьком, оголосили його королем Гранади
й назвали Молодим королем. Решта лицарів
були прибічниками Старого короля, так що їх
виявилося в Гранаді двоє — батько й син.
І жодного дня не минало без серйозних
сутичок між обома королями та їхніми
прихильниками... Король-батько перебував
завжди в Альгамбрі, а Молодий король —
в Альбайсині. У відсутність одного з них
правив і повелівав другий. Але саме Старий
король прикрасив Гранаду з усією пишнотою
й спорудив грандіозні й величні палаці, бо
він був дуже могутній і неймовірно багатий.
Він наказав пишно оздобити славетну
Апьгамбру, що обійшлося йому дуже дорого,
бо на прикраси пішло найдорогоцінніше. Він
вибудував знамениту вежу Комарес і Левине
дворище, назване так тому, що посередині
цього відкритого й дуже великого двору
знаходиться фонтан дивовижної роботи із
дванадцятьма левами з алебастру; усе
подвір’я вимощене за мавританським
зразком плитами блакитнуватого мармуру.
Цей же король улаштував в Альгамбрі безліч
басейнів і знамениті водойми Апьхівес; він
спорудив дзвіницю, звідки відкривається
чудова панорама місця й Долина. Він
насадив поблизу Альгамбри чудовий гай,
майже під самими балконами королівського
палацу, де й досі водяться олені, кролі та
інші мисливські тварини. Він наказав
оздобити в мавританському стилі — золотом
і блакитним мармуром — знаменитий
Аліхарес... Він наказав спорудити на верхів’ї
пагорба Святої Єлени (так нині він
називається) дивовижний палац для пишних
учт. Він заснував пташиний гай під
Гранадою, що по всій Іспанії не знайдеш
більше такого.
Абен Хамін

Левине дворище

Після вигнання маврів у 1492 р. кардинал Педро Гонсалес де Мендоса встановив на найвищій вежі Альгамбри сріб­
ний хрест. За часів Карла V були зруйновані південне крило

Візерунки Альгамбри

й в’їзні ворота, невелика мечеть була перетворена в капелу,
а в 1526 р. бере початок будівництво палацу, знаменитого
своїм величним круглим двором, але так і не завершеного.
За часів Філіппа V багато приміщень були оформлені в
італійському стилі. Але потім палацовий комплекс став за­
непадати й був занедбаний.
Війська Наполеона частково зруйнували замок Насридів:
у 1812 р. було підірвано кілька веж. А в результаті землетру­
су 1821 р. будівля ще більше постраждала.
У XIX ст. романтична атмосфера цього місця притягала
таких письменників, як Віктор Гюго, Теофіль Готьє, а також
Вашингтона Ірвінга, чиї «Історії про Альгамбру» вийшли у світ
у 1832 р.
Із 1828 р. почали проводитися реставраційні роботи, спо­
чатку архітекторами родини Контрерас, а в XX ст. іншими
архітекторами.
Альгамбра дала назву однойменному стилю декоративноприкладного мистецтва. Вази й тканини, зброя та ювелірні
прикраси чарівного стилю «альгамбра» несуть у собі таємницю
«схованого скарбу», що, на думку мусульман, є зашифрованим
шляхом до розуміння вищого знання й до завершеної краси.

Московський Кремль та Красна площа
Собори та палаци Кремля

Московський Кремль — музей, в якому зосереджені ше­
деври світової архітектури, прекрасні твори образотворчого
"■■■■■
.....
мистецтва — ікони і фрески
Вижу старую Москву
соборів та палат, твори прив молодом уборе.
кладного мистецтва Давньої
Я смеюсь и я живу,
Солнце в каждом взоре.
От старинного Кремля
Звон пльївет волною.
А во рвах живет земля
Молодой травою.

.

Русі.

Архітектура московського
К рем ля нерозривно п о в ’яза.„

. . .

на 3 ІСТОріЄЮ РОСІЙСЬКОЇ архі-

к. Бальмонт тектури та самої Росії. Кремль
протягом усієї історії росій­
ського народу відігравав роль національного центру. Дуже
важко розповісти про нього коротко, але спробуємо зупи­
нитися лише на основних етапах формування кремлівського
ансамблю.
Уже в XI ст. на Боровицькому пагорбі, де річка Неглинка
(Неглинна) впадає в Москву-ріку, існувало давньоруське
поселення. У XII ст. там була князівська садиба, і в 1147 р.

Московський Кремль — загальний вигляд

Москва вперше згадується в літописі. У 1156 р. князь Юрій
Долгорукий укріпив дитинець Москви дерев’яними стіна­
ми. У 1238 р. Москва оборонялася від монголо-татарської
навали, але місто було здобуте і спалене, майже всі жителі
загинули в нерівному бою. Однак уже наприкінці XIII ст.
Москва відбудовується і стає столицею невеликого князів­
ства, яким правив князь Данило, син Олександра Невського.
На початку XIV ст. при Івані Калиті в Москві розпочи­
нається інтенсивне будівництво, оскільки вона стає резиде­
нцією великого князя і митрополита. Будуються нові укріп­
лення, кам ’яні палаци і церковні споруди. Із 1326 по 1340 р.
у Кремлі споруджуються білокам’яні собори — Успенський
та Архангельський, кілька церков, нові князівські хороми й
міцні дерев’яні стіни. Ці споруди до наших днів не зберег­
лися.
За правління Івана Калити московська фортеця й отри­
мала назву «Кремль». Можливо, походить вона від грецько­
го «крімнос» — це відповідає народному «крутиця», пагорб,
височина.
За часів правління Дмитрія Донського (1359—1389), коли
над країною нависла загроза нападу із заходу, а визвольна
боротьба з монголо-татарами вступила у вирішальну фазу —
наближалася славетна Куликовська битва 1380 р.— навколо
Кремля будуються білокам’яні стіни та башти. Кремль пере­
творюється в могутню фортецю. Залишки цих укріплень вид­
но де-не-де під сучасними цегляними стінами, що були по­
будовані вже в другій половині XV ст.
На той час Москва стає столицею об’єднаної Русі і вини­
кає потреба в нових спорудах, що мали б прикрасити нове
місто. Замість невеликих білокам’яних церков будуються
величні собори, остаточно формується ансамбль централь­
ної площі Кремля та споруджуються нові стіни й башти, що
відповідають потребам тогочасної військової техніки. Росій­
ська держава бере на озброєння технічні й культурні здобут­
ки епохи Відродження, як це було і в інших країнах Європи.
У 1475—1509 рр. відбулася перебудова Кремля за участю
запрошених з інших європейських країн архітекторів, в тому

Успенський собор

числі ренесансних з Болоньї, Мілана й Венеції, а також най­
кращих російських архітекторів. Першою спорудою нового
ансамблю був новий Успенський собор, будівництво якого
доручили видатному московському архітекторові В. Д. Єрмоліну. Але внаслідок боярських інтриг його було усунено
від керівництва роботами, а будівництво собору доручено
малярам Кривцову і Мишкіну. Через недосвідченість керів­
ництва трапилася аварія, і в 1475 р. продовжити будівницт­
во собору було запропоновано видатному ренесансному ар­
хітекторові Арістотелю Фіорованті.

Зовнішній вигляд собору мав відповідати руським тради­
ціям: такою була вимога замовників, і Фіорованті уважно
вивчав давньоруські споруди в Новгороді, Володимирі й
Устюзі. Будівництво Успенського собору було закінчено в
1479 р. Форми цього собору могутні й спокійні, вони дихали
величчю і красою. Відрізняється від давньоруських традицій
інтер’єр собору, який нагадує великий зал з чотирма висо­
кими круглими колонами всередині. Східна вівтарна части­
на відокремлена від центральної суцільним іконостасом. Від­
критий внутрішній простір собору добре освітлений, разом з
м’якими тонами фрескового живопису (виконаного в 1514 р.,
згодом — переписаного), золотом і яскравими фарбами ікон
та іконостасу справляє велике художнє враження.
Після Успенського собору в 1584 р. псковські майстри на
місці колишнього білокам’яного, але вже з цегли (за тради­
ційними формами московської архітектури) почали будува­
ти Благовіщенський собор. Собор невеликий, з мальовничим
багатоверхим завершенням. Його радісна, розкішна архітек­
тура контрастує із суворими формами Успенського собору.
Собор вражає всередині. Його стіни розписав видатний
художник тих часів, син Діонісія Феодосій з помічниками.
Ікони в іконостасі — це твори великих живописців кінця
XIV — початку XV ст., зокрема Феофана Грека, Прохора з
Городця і славетного Андрія Рубльова. Художній ефект внут­
рішнього убранства доповнює мальовнича підлога з поліро­
ваних кольорових плит агатоподібної яш ми (XVII ст.).
Благовіщенський собор виконував роль палацової церкви
великих князів і царів.
Третій собор, Архангельський, що входить до ансамблю,
був збудований у 1505—1509 рр. архітектором Алевізом Но­
вим, що був представником венеціанської архітектурної шко­
ли. Цей собор великий за розмірами, проте значно мен­
ший за Успенський, який слугував усипальницею великих
князів і царів.
Автор собору — Алевіз Новий — по дорозі до Москви
потрапив у полон до татар, і кримський хан Менглі-Гірей
примусив його збудувати Бахчисарайський палац із порталом,

схожимдо порталів Архангельського собору. Згодом Алевіз
збудував чимало споруд у Москві.
Свого часу із західної сторони соборну площу москов­
ського Кремля оточували споруди великокнязівського па­
лацу, від яких залишилася славнозвісна Грановита пала­
та — зал для урочистих прийомів, засідань Думи, земських

Благовіщенський собор
252

Архангельський собор

соборів тощо. Зал має площу 495 кв. м, а висота його 9 м.
Склепіння залу спирається на стовп, що стоїть посередині.
Це — давня традиція палатних споруд. Фасад Грановитої
палати оброблено так званим діамантовим рустом, тобто
камінням із гранями. Ця будівля, попри її великі розміри,
має вигляд красивої іграшки, казкової скриньки.
Будували палату російські майстри під керівництвом
ломбардських архітекторів Марко Руффо і П ’єтро Антоніо
Солярі в 1487—1491 рр.

Склепіння Грановип'і', палати

Завершує ансамбль дзвіниця Івана Великого — триярус­
на башта заввишки 81 м. Дзвіницю почав будувати в 1508 р.
італійський архітектор Бон Фрязін, а закінчили її російські
майстри вже в 1600 р., про що свідчить напис золотими лі­
терами під куполом споруди.
Від дзвіниці й площу стали називати Іванівською. Це була
одна з багатолюдних площ Москви, тому на ній оголошува­
ли царські укази. Дяк, що їх оголошував, намагався пере­
крити гомін людської юрби: звідси й пішло прислів’я — «во­
лати на всю Іванівську».
Одночасно з будівництвом соборів та палацових споруд у
XV ст. йшло будівництво нових стін і башт Кремля. Башти й
стіни споруджувалися з цегли, і мали вони насамперед обо­
ронно-функціональне призначення. Згодом, у XVII ст., на
баштах були надбудовані декоративні верхи. Кожна башта
мала своє власне архітектурне оздоблення. Усі башти станов­
лять гармонійний ансамбль вільної композиції. Червоні сті­
ни укріплень, зелені черепичні покрівлі, білокам’яні деталі
та позолочені металеві флюгери — усе це окреслює струн­

кий силует Кремля. Усього в Кремлі було збудовано 20 башт,
5 із них мали в’їзні ворота, але про башти ми поговоримо
окремо.
XV
ст. відіграло головну роль у формуванні кремлівського
ансамблю, проте його будівництво продовжувалося й пізні­
ше. Особливо важливі зміни відбулися в XVII ст. Крім над­
будов башт, у Кремлі зводиться ряд споруд у так званому
стилі узороччя. Серед споруд Кремля з ’явилися собор Два­
надцяти апостолів, церкви Різдва Богородиці, Воскресіння,
Розп’яття, «Спаса за золотою решіткою», споруджувалися
комплекси Патріарших палат, Потішний палац і великий
Теремний палац на місці старих палаців Василія III та Івана
Грозного.
Теремний палац будували у 1635—1636 рр. архітектори
Б. Огурцов, А. Костянтинов, Т. Шарутін і Л. Ушаков. Па­
лац надбудовано над нижніми частинами споруди XVI ст.
Дуже красиві фасади цього палацу, а його вікна прикрашено
різьбленими наличниками й фронтонами. Над двома повер­
хами палацу височить верхній теремок, оточений широкою

Дзвіниця Івана Великого

терасою. Внутрішні царські покої реставровано вже в XIX ст.,
але і в наші дні вони дають уявлення про характер багатих
інтер’єрів XVII століття.
Нові риси в архітектуру Кремля внесла петровська епоха.
На початку XVIII ст. у північно-західній частині Кремля ар­
хітектори X. Конрад, Д. Іванов і І. Чоголков звели споруду
арсеналу. Будували його з перервами і закінчили в 1736 р.
Наприкінці XVIII ст. в ансамблі Кремля з’явилися риси
ще одного архітектурного стилю — класицизму. У 1773 р. по­
чалося будівництво величезного Кремлівського палацу, що
мав займати майже всю територію Кремля і композиційно
об’єднати всі історичні стародавні споруди. Проект склав
видатний російський архітектор В. І. Баженов. За цим проек­
том Кремль мав перетворитись на загальноросійський фо­
рум з величними залами, амфітеатром для народних зборів
тощо.
І проектування, і закладання палацу, як вважають, мало
пропагандистський характер. Треба було показати світові,
наскільки міцною є російська держава. Було розібрано кіль­
ка башт, що височіли над Москвою-рікою, але на цьому бу­
дівництво й припинилося. Башти згодом було відбудовано,
а величний проект В. І. Баженова відтворили лише у вели­
кій моделі, яку тепер можна побачити в музеї архітектури.
Згодом у 1776—1789 р. на території, що прилягає до Крас­
ної площі, другий великий зодчий тих часів М. Ф. Казаков
будує в класичному стилі прекрасний за своєю архітектурою
будинок сенату. У плані споГород чудньїй, город древний,
руда являє собою великий триТьі вместил в свои КОНЦЬІ
кутник зі зрізаними кутами і
И посадьі и деревни,
трьома
внутрішніми дворами.
И палатьі и дворцьі.
ф . гпинка Найкращою частиною будинку сенату є великий, круглий у плані зал заввишки 29 м. Зал
перекритий куполом, діаметр якого 24 м. Всередині він при­
крашений корінфськими колонами і барельєфами; цей зал
часто називають «російським Пантеоном». Будинок сенату
чудово вписався в ансамбль Кремля і становить його невід’єм­
ну частину.

Величезної шкоди Кремлю заподіяли в 1812 р. війська
Наполеона. Багато споруд було розгромлено, і Наполеон,
тікаючи з Москви, наказав підірвати Кремль. Вибухами було
зруйновано чимало будівель. Проте виконати наполеонів­
ський наказ до кінця не вдалося: інтервенти змушені були
поспішно тікати.
Після Вітчизняної війни 1812 р. пошкоджені споруди Кре­
мля було реставровано. У середині XIX ст. в Кремлі з ’яви­
лося кілька будівель, що істотно вплинули на ансамбль. За
проектом архітектора К. А. Тона на найвищому місці Боровицького пагорба споруджується Великий кремлівський па­
лац, що являє собою складний комплекс приміщень і охоп­
лює деякі споруди стародавніх часів. У будівництві Великого
палацу брали участь найкращ і архітектори тих часів.
В архітектурі споруди поєднуються риси класицизму і давньо­
руської архітектури. Пишно оформлено зали палацу, де пе­
реважають класичні форми.
У 1851 р. за проектом К. А. Тона в тих самих формах, що
й Великий палац, було збудовано Оружейну палату, що нині
є одним з найцікавіших музеїв Росії.
Стіни й башти Кремля

Стіни й башти Кремля, які стоять і нині, були вибудувані
за часів великого князя Івана III в 1485—1495 рр. Звели їх
італійські архітектори Антоніо Джиларді, Марко Руффо, П ’єт......................................... .—
..... .. ро Антоніо Соларі,
Розташований на Боровицькому пагорбі,
Алоїзіо да Каркало.
Кремль у плані становить неправильний
(Часто ЦИХ ЗОДЧИХ натрикутник площею 27,5 га; з півдня він
омивається Москвою-рікою, з північного
ЗИВ ал И П р ізв и щ е м
заходу обмежується Олександрівським
«Ф рязІН », ТОМУ ЩО
садом, а зі сходу — Красною площею. По
«фрягами» або «фрякутах трикутника розташовувалися круглі
башти — Кутова, Арсенальна, Водовзвідна
Зінами
&г у
с
й Беклемішевська, які були найбільш
вали італійців.)
міцними й дозволяли вести обстріл укругову.
у тих МІСЦЯХ, ДЄ

до Кремля підходили важливі дороги, зводилися потужні чо­
тирикутні башти із проїзними воротами — Спаська, Нікольська, Троїцька, Боровицька, Тайницька, Костянтино-Єленін9

«Чудеса світу. Дитяча енциклопедія*

257

ська. Тз зовнішньої сторони їх захищали стрільниці. Інші
башти розташовувалися між ними й були суто оборонними.
Загальна довжина кремлівських стін 2235 м, товщина від
3,5 до 6,5 м й висота від 5 до 19 м. Від башти до башти мож­
на пройти по бойовому хіднику шириною 2—4 м, прокладе­
ному по верху стіни. Зовні його прикривають 1045 дворогих
зубців висотою 2—2,5 м й товщиною близько 0,7 м.
Колись над стіною була двосхила дерев’яна покрівля, що
захищала стрільців у непогоду й охороняла стіну від дощу, сні­
гу й вітрів. У XVIII ст. вона згоріла й більше не відновлювалася.
Московський Кремль має 20 веж. Найстаріша з них Тайницька (1485 р.), наймолодша — Царська (1680 р.).
Поговоримо про кожну з них.
Водоспорудна башта

У південно-західному куті Кремль охороняє Водоспорудна
башта. Це одна з найкрасивіших будівель усього ансамблю.
Башта була побудована в 1488 р. архітектором Антоніо Джиларді. Спочатку вона звалася Свибловою, на честь бояр Свиблових, чий двір сусідив з баштою з боку Кремля. Сучасну назву
башта одержала в 1633 р. після встановлення в ній водопідйом­
ної машини й пристрою першого в Росії напірного водогону
дяя подачі води з Москви-ріки в Кремль. Як свідчили сучас­
ники, ця машина, виготовлена під керівництвом англійця
Христофора Головея, коштувала кілька барил золота.
Наприкінці XVII ст. над баштою було зведено шатро.
У 1812 р. французькі війська, що відступали з Москви, піді­
рвали вежу. Відновив її в 1816—1819 рр. архітектор О. Бове.
Боровицька башта

Біля підніжжя одного з семи пагорбів, на яких стоїть
Москва, знаходиться башта, що відрізняється від інших своєю
східчастою формою — Боровицька башта. Її назва походить
від давнього бору, що вкривав колись весь пагорб.
Боровицька башта була побудована італійським архітек­
тором П ’єтро Антоніо Соларі в 1490 р. Вона має досить своє­
рідну форму (схожу східчасту піраміду можна бачити в Каза­
ні — це башта цариці Сююмбекі).

Стрілиця в цій башті знаходиться не попереду, як в ін­
ших баштах Кремля, а збоку з урахуванням повороту стіни.
Тут можна бачити отвори, через які проходили ланцюги роз­
відного мосту, розібраного в 1821 р., а в проїзді воріт — вер­
тикальні пази для захисних ґрат.
На відміну від парадних Спаських і Троїцьких воріт, Боровицькі мали суто практичне призначення: через них про­
їжджали до господарських споруд.
У 1812 р. під час вибуху, що організували на сусідній Во­
довозній башті французькі війська, була пошкоджена й Боровицька башта — упав верх її даху. У 1816—1819 р. вежу від­
ремонтували під керівництвом О. Бове.
Комендантська башта

Це невелика глуха башта. Її будівництво було завершене
до 1495 р. Колись вона називалася Колимажною — від Колимажного двору в Кремлі, де зберігалися царські візки, ка­
рети. Свою нинішню назву вона одержала в XIX ст.: поруч з
нею в Потішному палаці жив комендант Москви.
Як і всі башти Кремля, вона була збудована в 1676—
1686 рр. як намет із вишкою. Висота башти з боку Олександрівського саду — 41,25 м.
Оружейна башта

Будівництво невеликої Оружейної башти було закінчено
до 1495 р. Свою сучасну назву вона отримала в XIX ст.: так
називався будинок Оружейної палати. До цього вона йменувалася «Конюшна», тому що позаду неї в давні часи пере­
бували царські конюшні.
Троїцька башта

Цією вежею архітектор Алевіз завершив зведення укріп­
лень з боку ріки Неглинки, пізніше Олександрівського саду.
Башта була побудована в 1495—1499 рр. Значення башти
для західного фасаду Кремля таке ж, як Спаської для схід­
ного — це в’їзд до Кремля. Архітектор, що надбудовував вежу
в 1685 р., урахував це й додав її завершення майже таке ж
декоративне оздоблення, як на Спаській.

Башта шестиповерхова, із глибокими двоповерховими
підвалами, що служили для оборонної мети, а пізніше в XV—
XVI ст. використовувалися як в’язниця.
Є відомості, що на баштах в 1585 р. були годинники, які
проіснували до початку XIX ст., поки вони не згоріли в 1812 р.
Нещодавно на Троїцькій башті було знову встановлено го­
динники.
Сучасну назву башта одержала в 1658 р. від Троїцького
подвір’я в Кремлі. Ворота башти слугували проїздом до хо­
ром цариці й царівен, до двору патріарха. Троїцька башта,
котра збереглася до сьогодні — найвища башта Кремля, її
висота близько 80 м.
Кутаф’я башта

Це єдина з башт Кремля, які, зокрема, слугували для за­
хисту мостів, що ведуть до фортеці. Вона була споруджена в
1516 р. під керівництвом Алевіза. Невисока, оточена ровом і
рікою, з одними воротами, які у хвилини небезпеки щільно
закривалися, башта була грізною перешкодою для тих, хто
хотів оточити фортецю.

Троїцька та Кутова Арсенальна башти Кремля

260

Башта складалася з двох бойових ярусів, на верхньому
майданчику влаштовані бійниці. Розвідні мости через рів вели
до бічних баштових воріт.
1 сьогодні в бічних воротах можна побачити збережені
отвори для ланцюгів піднімальних механізмів. Дотепер не
зовсім відомі факти щодо назви башти. Найімовірніше, на­
зва походить від її форми: як свідчить словник Даля, у росій­
ських народних говірках словом «кутаф’я» називали «незграб­
но, огидно одягнену жінку».
Нікольська башта

Цю вежу побудував архітектор П ’єтро Антоніо Соларі в
1491 р. Її назву іноді пов’язують з іконою Миколи Чудотвор­
ця, що розташовувалася.над проїзними воротами стрілиці.
Інші джерела пов’язують цю назву з Нікольським грецьким
монастирем, який перебував колись на Нікольській вулиці.
Як і в усіх проїзних баштах, тут був розвідний міст через
рів, а на воротах — захисні ґрати. У XVII ст. Нікольські во­
рота слугували головним чином для під’їзду до боярських і
монастирських подвір’їв у Кремлі. У 1612 р. народне опол­
чення на чолі з князем Дмитром Пожарським і Кузьмою
Мініним з боєм увірвалося в ці ворота й звільнило Кремль
від польських завойовників.
У 1812 р. французи, відступаючи з Москви, підірвали вежу.
Відновив її архітектор О. Бове в 1816 р.
Середня Арсенальна башта

З північного заходу кремлівські стіни, що простягнулися
уздовж Олександрівського саду, до 1495 р. підпирала Серед­
ня Арсенальна башта. Вона перебувала на місці кутової башти
Кремля часів Дмитра Донського. Свою нинішню назву баш­
та одержала під час спорудження будинку арсеналу на початку
XVIII ст. (раніше вона називалася Грановитою — від роз­
членованого на межі фасаду).
Кутова Арсенальна башта

У 1492 р. П ’єтро Антоніо Соларі цією вежею завершив
лінію оборони Кремля з боку Красної площі. За задумом
архітектора, вона повинна була стати наймогутнішою куто­

вою вежею. Неподалік від башти перебували хороми бояр
Собакіних, тому спочатку вежу називали Собакіною; тільки
на початку XIII ст. після побудови арсеналу башта одержала
сучасну назву. Башта вирізняється широкою підпорою, мо­
гутніми чотириметровими стінами, що входять глибоко в
землю. Однак башта виконувала не тільки оборонні функції.
Донині всередині башти є потайний колодязь, який викори­
стовувався гарнізоном фортеці у випадку облоги. Крім того,
башта мала потайний вихід до ріки Неглинної, який згодом
замурували.
Під час Вітчизняної війни 1812 р. башта частково постраж­
дала від вибуху Нікольської башти й арсеналу. В 1816—1819 рр.
її було відновлено під керівництвом архітектора О. Бове.
Сенатська башта

Башта розташована за Спаською вежею. Вона була побу­
дована в 1491 р. архітектором П ’єтро Антоніо Соларі. Сенат­
ська башта виконувала суто оборонні функції, захищаючи
Кремль з боку Красної площі. Довгий час ця башта не мала
назви. І тільки після того, як на території Кремля в 1787 р.
М. Ф. Казаковим було побудовано дім сенату, купол якого
добре видно з Красної площі, башта отримала свою назву.
Усередині башти є три яруси склепінних приміщень. Над
глухою, квадратною в плані баштою в 1860 р. було надбудо­
вано кам’яне шатро, що його увінчує золочений флюгер.
Висота башти — 34,3 м.
Спаська башта

Вона справедливо вважається найкрасивішою й найстрункішою вежею Кремля. Архітектор П ’єтро Антоніо Соларі,
що побудував її в 1491 р., Спаською вежею, по суті, дав по­
чаток будівництву східної лінії укріплення Кремля.
Ворота Спаської башти споконвіку були головним парад­
ним в’їздом у Кремль. Вони особливо шанувалися в народі.
Через них заборонялося проїжджати верхи на конях і прохо­
дити з непокритою головою. Через них входили й виходили
полки, що виступали у похід. Біля цих воріт зустрічали царів
і послів.

У 1624—1625 рр. російський архітектор Бажен Огурцов
і англійський майстер Христофор Галовей звели над вежею
багатоярусну верхівку, що закінчується кам’яним шатром.
Це було перше шатрове оздоблення в кремлівських баштах.
У 50-і рр. XVII ст. на вершині шатра головної башти Крем­
ля поставили герб Російської імперії — двоголового орла.
Пізніше такі герби встановили на найвищих баштах — Нікольській, Троїцькій та Боровицькій.
Спочатку башта називалася Фролівською через те, що
неподалік розташовувалася церква Фрола й Лавра. Указом
від 16 квітня 1658 р. цар Олексій Михайлович повелів іме­
нувати її Спаською. Нова назва була пов’язана з іконою Спаса
Нерукотворного, яку помістили над воротами з боку Крас­
ної площі. Сама ікона не збереглася, але місце, де вона висі­
ла, добре видно.
Спаська башта має 10 поверхів. На трьох поверхах знахо­
диться механізм кремлівських курантів — головного годин­
ника держави. Висота башти близько 70 м.
Царська башта

Ця наймолодша невеличка башта була споруджена в
1680 р. Точніше, це навіть не башта, а кам’яний терем, по­
будований на стіні. Колись тут була невелика дерев’яна баш­
точка, з якої, як стверджують легенди, цар Іван IV (Гроз­
ний) любив спостерігати за подіями, що відбувалися на
Красній площі, — звідси й назва башти. Білокам’яні паски
на стовпах, високі пірамідки по кутах із позолоченими пра­
порцями, шатро, що завершується золоченим флюгером, —
все це надає башті вигляду казкового терема.
Набатна башта

Ця башта була споруджена в 1495 р. Свою назву вона
одержала від набатного дзвона, який сповіщав мешканців
міста про події, що насуваються, або небезпеку. Башта була
споруджена на узгір’ї, й із неї були видні південні околиці.
На башті цілодобово чергували вартові, стежачи за дорога­
ми. Помітивши вогонь або стовпи диму, що було ознакою
наближення ворожого війська, сторожі били на сполох, а

жителі довколишніх сіл поспішали сховатися в укріпленях
або за стінами монастирів.
Останній дзвін за розголошення «недоброї звістки» був
жорстоко «покараний» Катериною II. У 1771 р. в Москві
спалахнув Чумний бунт. Повсталі городяни били на ґвалт,
скликаючи народ до Кремля. Після придушення повстання
Катерина II, так і не довідавшись, хто саме дзвонив на спо­
лох, повеліла вирвати «язик»-калатало у дзвона. Більше ЗО ро­
ків провисів німий дзвін на башті. У 1803 р. його зняли і
передали спочатку в арсенал, а потім у 1821 р. — в Оружейну палату.
Костянтине-Єленінська башта

Цю башту побудував архітектор П ’єтро Антоніо Соларі в
1490 р. на місці Тимофіївських воріт Кремля, через які Дмитрій Донськой у 1380 р. виїжджав на Куликовську битву. Свою
назву башта одержала від церкви Костянтина й Єлени, що
розташовувалася неподалік. Спочатку башта була проїзною,
мала стрільницю й розвідний міст. У XVII ст. проїзд закри­
ли, а у стрільниці влаштували місце для тортур.
У 1680 р. над баштою побудували шатровий верх, а на­
прикінці XVIII ст. стрільницю й міст зламали, а потім за­
клали й ворота. Висота башти 36,8 м.
Беклемішевська башта

Ця башта розташована в південно-східному куті кремлів­
ського трикутника. Звів її в 1487 р. італійський архітектор
Марко Руффо. Назва башти пов’язана з прізвищем боярина
І. Берсеня-Беклемішева, чий двір прилягав до неї з боку
Кремля. Його доля склалася трагічно. У 1525 р. за виступ
проти політики великого князя Василя III його було страче­
но, боярський двір і майно перейшли до скарбниці; двір потім
було перетворено, як і саму башту, на в’язницю.
В обороні Кремля Беклемішевська башта виконувала дуже
відповідальну функцію: вона першою приймала на себе удар
ворожих військ. У підвалі башти була улаштована спеціаль­
на схованка для попередження підкопу. Висота башти —
46,2 м.

Петровська башта

Свою назву башта одержала від церкви митрополита
Петра, що розташовувалася на подвір’ї Угреського монас­
тиря, який знаходився у Кремлі поруч із баштою. За своєю
архітектурою Петровська башта різко відрізняється від сусід­
ніх. Зверху вона завершується восьмигранним пірамідаль­
ним шатром.
Доля Петровської башти була нелегкою. Спочатку її зруй­
нували гарматними пострілами під час польської інтервенції
1612 р.; потім її відбудували. У 1771 р. її зламали через будів­
ництво Кремлівського палацу, але невдовзі, у 1783 р., знову
відновили. У 1812 р. вежу підірвали французькі війська, що
відступали з Москви. Її відбудував заново архітектор О. Бове
в 1818 р., і з того часу вона вже не змінювалася.
Петровська башта, зведена «для кращого виду й міцнос­
ті», слугувала для господарських потреб кремлівських садів­
ників. Висота башти — близько 27 м.
Перша Безіменна башта

У 80-х рр. XV ст. поруч із Тайницькою баштою була спо­
руджена Перша Безіменна башта, що вирізняється прости­
ми архітектурними формами. Вона завжди виконувала суто
оборонні функції: у XV—XVI ст. у цій башті зберігали порох.
Башта завершується чотиригранним пірамідальним шатром.
Доля цієї башти також була досить тяжкою. У 1547 р. від
вибуху пороху башта зруйнувалася, а в XVII ст. її звели зно­
ву. Тоді ж поверх неї надбудували шатровий ярус. У 1770—
1771 рр. вежу розібрали, щоб звільнити місце для будівлі
Кремлівського палацу; коли будівництво палацу було при­
пинено, знову в 1783 р. побудували вежу трохи ближче до
Тайницької башти.
Башта теж постраждала під час загарбання французами
Москви, але потім її було знову відбудовано О. Бове у 1818 р.
У такому вигляді вона залишилася й досьогодні. Висота баш­
ти — 34,15 м.
Друга Безіменна башта

Ця башта була споруджена в середині XV ст. для вико­
нання оборонних функцій. У 1680 р. вежу увінчали малень­

ким восьмигранним шатром із флюгером. У стародавні часи
ця башта мала ворота; згодом їх було закладено.
Під час будівництва Кремлівського палацу (1771 р.) Дру­
гу Безіменну башту було знесено, а після припинення будів­
ництва її заново відновили.
Тайницька башта

Найстаріша башта московського Кремля — Тайницька.
Саме з неї й почалося спорудження кремлівських укріплень.
Під баштою було вирито схованку-колодязь, якому башта й
її ворота зобов’язані своєю назвою. У випадку облоги через
цей колодязь і підземний хід можна було постачати в Кремль
воду. Башта була побудована в 1485 р. Петром Антонієм
Фрязіним. Наприкінці XVII ст. над баштою було зведено
шатро.
На жаль, башта, побудована в XV ст., не збереглося до
нашого часу. У 1770 р. її знесли: злощасне будівництво
Кремлівського палацу! Однак уже в 1771 —1773 рр. башту було
відновлено за обмірними кресленнями М. Казакова з наступ­
ною надбудовою шатрового верху.
У 1930 р. стрільницю було розібрано, а ворота й схован­
ки закладені. Висота башти — 38,4 м.
Благовіщенська башта

Башта була побудована в 1487—1488 рр. У часи Івана Гро­
зного башта використовувалася як в’язниця. Наприкінці
XVII ст. над Благовіщенською баштою було надбудовано
кам’яне шатро із декоративною дозорною вишкою.
Назва башти походить від чудотворної ікони Благовіщен­
ня, а також пов’язана з церквою Благовіщення, прибудова­
но до башти на початку XVIII ст. Тоді ж у дозорній вишці
влаштували дзвіницю з сімома дзвонами, а флюгер замінили
хрестом. Башта служила боковим вівтарем церкви, давні бій­
ниці перетворили у великі вікна.
У XVII ст. поруч з вежею було споруджено Портомийні
ворота для проходу палацових праль до портомийного по­
мосту на Москві-ріці прати «порти» — білизну. Висота баш­
ти — 30,7 м (із флюгером — 32,45 м).

Красна площа

З моменту виникнення Красна площа стала головною
площею Москви. Історики погодилися на тому, що площа
з’явилася наприкінці XV ст., а точніше — у 1493 р., коли за
межі Кремля був перенесений торг. Тоді ж указом Івана III
було запропоновано знести дерев’яні будівлі навколо Крем­
ля, які часто горіли й становили велику небезпеку. Тоді біля
східної кремлівської стіни й була влаштована площа для дріб­
ної торгівлі.
Площа спочатку йменувалася Пожежною, потім Троїць­
кою. У XVI—XVII ст. вона стала основним політичним і тор­
говим центром Москви. У Х У ІІст., коли площа в цілому
набула сьогоднішнього вигляду, вона одержала свою назву —
Красна площа, що означало «красива»*.
Одна з помітних споруд площі — Лобне місце, збудоване
в 1534 р., і через 250 років перебудоване за проектом видат­
ного архітектора М. Ф. Казакова.
Із Лобного місця проголошувалися царські укази та най­
важливіші державні повідомлення. Іноді при великому скуп­
ченні людей на площі воно слугувало трибуною. Припуска­
ють, що це місце назване Лобним («Лобовим») тому, що
перебуває на уривистому березі Москви-ріки: російською —
на «взлобье».
На Лобному місці не страчували людей, як вважають де­
які вчені, але земля довкола нього рясно полита кров’ю. На
площі за указами царя Івана Грозного рубали голови боя­
рам, а цар Петро І стратив заколотних стрільців; тут було
страчено керівника селянської війни 1670—1671 рр. Степана
Разіна.
У
1555—1580 рр., крім перебудов усередині Кремля і на
Красній площі, архітектори Барма і Посник спорудили сла­
ветний, казково-прекрасний Покровський собор, або, як його
ще називають, собор Василія Блаженного. Він не входить до
ансамблю Кремля, але композиційно відіграє велику роль
у забудові центру Москви.
*

Зауважимо, щ о серед учених існую ть й ін ш і д у м ки щ одо по хо дж е н­

ня ц іє ї назви.

ГІокровський собор (Василя Блаженного)

Покровський соУ 90-х роках XX ст. архітектурний ансамбль
^
^
^ гто кя н о
московського Кремля, його скарби та Красна °°Р ЬУЛ0 3 ° У Д ° в а н о
площа були внесені до списку всесвітньої
на честь Підкорення
культурної й природної спадщини ю н е с к о . ха приєднання Каза­

ні. Ця подія відбула­
ся 1 жовтня (за старим стилем) 1552 р., напередодні свята
Покрови Богородиці, що й було відображено у назві храму.
Собор вражає тим, що ніби поєднує разом дев’ять цер­
ков. Кожна прибудова присвячена певній події війни 1552 р.
Інша назва Покровського собору — собор Василія Бла­
женного — пов’язана з ім’ям московського юродивого, який
прославився гнівними викриттями вчинків Івана Грозного.
Розповідали, що коли Покровський собор було закінчено,
викликав Іван Грозний до себе його творців і запитав, чи
можуть вони побудувати що-небудь таке ж прекрасне. «Мо­
жемо, цар-паноче, можемо», — падаючи йому в ноги, за­
кричали вони. І цар
наказав осліпити їх,
щоб нічого подібно­
го до цього собору
вони більше не по­
будували.
Прикрашає пло­
щу й перший скульп­
турний пам’ятник у
Москві, спорудже­
ний у 1818 р. на зі­
брані за підпискою
кошти. Автор — ви­
датний скульптор
І. П. Мартос.
П ам’ятник було
відлито з бронзи, йо­
го висота — близько
9 м. Він є пам’яттю
вдячної Росії за те,
ЩО 3 Ініціативи НИ-

Пам ’я тник К. Мініну й Д. Поморському

жегородського посадського міщанина Кузьми Мініна й воєво­
ди князя Дмитрія Пожарського було створено народне опол­
чення, яке в 1612 р. визволило Москву від польсько-литов­
ських загарбників.
Спочатку пам’ятник стояв у центрі Красної площі, а зго­
дом його пересунули ближче до храму Василія Блаженного.
Свій внесок до завершеного ансамблю площі вносять та­
кож і Казанський собор (який був недавно відбудований пі­
сля знищення у 30-і рр. XX ст.), будівля Історичного музею,
Верхні торговельні ряди.
Красна площа й московський Кремль — один із найвідоміших архітектурних ансамблів світу, багата скарбниця істо­
ричних реліквій, пам’ятників культури й мистецтва.
Версаль
Історія будівництва Версаля

Палац і парк Версаля — один із найвидатніших архітек­
турних ансамблів в історії світового зодчества. Планування
великого парку, пов’язаного з Версальським палацом, є вер­
шиною французького паркового мистецтва, а сам палац —
визначним пам’ятником архітектури.
Над цим ансамблем працювала плеяда блискучих майст­
рів. Вони створили складний і завершений архітектурний
комплекс, що включає в себе монументальну будівлю пала­
цу, цілий ряд паркових споруд «малих форм» і, головне, ви­
нятковий за своєю композиційною цілісністю парк. Версальський ансамбль являє собою яскраве створіння французького
класицизму XVII ст.
Версаль як архітектурно-парковий ансамбль виник не від­
разу, він не був створений одним автором, як більшість па­
лаців XVII—XVIII ст., що його наслідували.
Стародавні хроніки повідомляють, що на початку XVII ст.
Версаль був невеликим селищем із населенням близько
500 чоловік. На місці майбутнього палацу тоді височів млин,
а навкруги розляглися поля й нескінченні болота. У 1624 р.
поруч із Версалем за дорученням Людовіка XIII було побу-

д овано м ален ьки и
мисливський замок
(архітектор Філібер
Ле Руа).
Сен-Сімон називав
цей древній Версальський замок «карт­
ковим будиночком».
Потім цей замок було
перебудовано за роз­
порядженням короля
архітектором Лемерсьє. Перед замком
розташовувалися чо­
тири корпуси з каме­
ню й цегли з метале­
вими ґратами на балконах. Двір старого замку, що одержав
назву мармурового, зберігся й дотепер. Перші сади Версаль-

...Що стосується осіб, які повинні були
допомагати мені в моїй праці, я вирішив,
насамперед, не брати зовсім першого
міністра; і якщо зі мною погодитеся ви, син
мій, і всі спадкоємці ваші, то ім’я це
назавжди зникне у Франції, тому що немає
нічого більше невартого, як бачити в руках
одного всі королівські функції, а в руках
іншого — лише королівський титул. Заради
цього необхідно було розділити мою довіру
й виконання моїх розпоряджень, не
віддаючи його нікому цілком...
Ніхто не може розділяти вашої праці, не
маючи деякої частки вашої влади.
Залишайте іншому лише те, що вам
неможливо удержати, тому що, як би ви не
остерігалися, завжди від вас вислизне
більше, ніж хотілося б...
Людовік XIV

Версальський палац

ського парку були розбиті Жаком Буассо й Жаком де Менуаром.
Невдоволений іншими своїми палацами (серед яких Лувр
і Тюїльрі), Людовік XIV у 1660 р. вирішив перетворити Версаль у розкішний палацово-парковий ансамбль. Будівельні
роботи почалися в 1661 р. за планом А. Ленотра. Андре Ленотр (1613—1700) до цього часу вже прославився як будівель­
ник заміських маєтків із чудовими парками.
А. Ленотр почав із будівництва міста, в якому повинні
були розміститися придворні Людовіка XIV і численний штат
палацової прислуги та військової охорони. Місто було роз­
раховано на тридцять тисяч жителів. Його планування по­
значалося трьома променевими магістралями, які розходи­
лися від центральної частини палацу в трьох напрямках.
Для якнайшвидшого заселення міста Людовік XIV розда­
вав під забудову ділянки всім бажаючим (зрозуміло, дворянам) за прийнятну
ціну
за єдиної умо­
Франція є монархічною державою
у найширшому сенсі цього слова. Король
ви: споруджували
представляє у ній всю націю у цілому, тоді
будинки
в єдиному
як кожна приватна особа представляє собою
сти лі й не вищ е
лише ізольовану особистість перед королем.
...Нація не складає самостійного тіла
18,5 м, тобто рівня
у Франції— вона вся перебуває
входу
до палацу.
в особистості короля.
Перебудову ма­
Д е Торсі. Курс державного права
ленького замку Людовика XIII доручили архітекторові Луї Лево, одному з кращих
зодчих епохи. У цей же час оновлювалося декоративне оздоб­
лення палацу, будувалася Оранжерея.
У 1668—1671 рр. замок було забудовано новими примі­
щеннями таким чином, що стіни корпусів, які утворюють
Мармуровий двір, зберігалися; стіни ж зовнішніх фасадів
замку значною частиною були знищені. У результаті цього
західний парковий фасад подовжився втроє, причому Лево
забудував старий корпус тільки в першому поверсі; його верх­
ні два поверхи виходили тепер на терасу, що створювала ряд
пропілеїв, які з’єднували парк із Мармуровим двором. Пів­
денний і північний фасади теж подовжилися за рахунок двох

Малий Тріанон

вишуканих за формою корпусів. У новій північній прибудо­
ві розмістили сходи Послів, а в південної — сходи Короле­
ви.
Лево помер, не закінчивши оформлення передньої час­
тини палацу, що пізніше здійснив Франсуа Д ’Обре, який
поставив по лінії східних торців палацу ґрати з двома па­
вільйонами. Так було утворено «Королівський двір».
У результаті другого будівельного циклу Версаль пере­
творився в цілісний палацово-парковий ансамбль, що являє
собою чудовий приклад синтезу мистецтв — архітектури, скульп­
тури і садово-паркового мистецтва французького класицизму
XVII ст. Однак після смерті знаменитого кардинала Мазаріні
Версаль, створений Лево, став здаватися недостатньо велич­
ним, щоб виражати ідею абсолютної монархії. Тому для пе­
ребудови Версаля було запрошено Жюля Ардуен-Мансара,
найбільшого архітектора кінця сторіччя, з ім’ям якого по­
в’язаний третій будівельний період в історії створення цього
комплексу.

_________________________________ ___
У Європі інтерес до Версаля був винятково
високий. Ще до завершення будівництва
Версаля з 70—80 рр. XVII ст. почали
насаджуватися сади при палацах
європейських королів і знаті: Казерта в
Італії, Ла Ґранья в Іспанії, Дроттнінгхольм
у Швеції, Сан-Сусі на території нинішньої
Н ІМ Є Ч Ч И Н И . Але жоден З НИХ не перевершив

знову

збільш ив палац, ЗВ1ВШИ два крила ДОВЖИНОЮ ПО 500 М КОЖНЄ

П1^ ПРЯМИМ кутом ДО
південного Й північного фасадів палацу

у північному крилі
він помістив церкву
(1699—1710), вестибюль якої закінчував вже Робер де Котт.
Крім того, Мансар побудував над терасою Лево ще два повер­
хи, створивши уздовж західного фасаду знамениту Дзеркальну
галерею, що замикається залами Війни й Миру (1680—1886).
На осі палацу убік під’їзду на другому поверсі Мансар роз­
містив королівську спальню з видом на місто й кінну статую
короля, яку пізніше перемістили в точку сходу тризубця до­
ріг Версаля. У північній частині палацу розташувалися по­
кої короля, у в південній — королеви.
Мансар побудував також два корпуси Міністрів (1671 —
1681), які утворили третій так званий «двір міністрів», і з ’єд­
нав ці корпуси багатими золоченими гратами.
Все це повністю змінило вигляд спорудження, хоча Ман­
сар залишив ту ж саму висоту будинку. Мансар зумів поєд­
нати різні елементи в єдине художнє ціле.
Як вже згадувалося, творцями палацу були не тільки
А. Лево й Ж. Ардуен Мансар. Під їхнім керівництвом пра­
цювала велика група архітекторів. Головним помічником
Мансара був його учень і родич Робер де Котт, який продов­
жував керувати будівництвом після смерті Мансара в 1708 р.
Крім того, у Версалі працювали Шарль Давіле й Лассюранс.
Інтер’єри були виконані за малюнками Берена, Вігарані, а та­
кож Лебрена і Міньяра.
У революційну епоху версальський замок занепав; при
Директорії одна частина його була перетворена на відділен­
ня Будинку інвалідів, а інша — на картинну галерею.
Наполеон І обмежувався тим, що намагався підтримува­
ти палац і парк у задовільному стані. Луї-Філіпп переоздо^

Г

ОЗКІШШЮ'Н
і СВ0ЇМИхуяожніми

М ансар

бив внутрішні приміщення замку й перетворив їх на велич­
ний національний музей, що являє собою наочну історію
Франції із найдавніших часів монархії.
Версальський палац

У створенні Версальського палацу основні його автори,
Лево й Мансар, відштовхувалися від основ італійської архі­
тектури.
Інтер’єри палацу були створені не відразу, а за декілька
«будівельних періодів». У центральній частині палацу розмі­
щалася королівська родина, а у величезних крилах перебу­
вали варта й придворні. Парадні кімнати королівської пари
займали другий поверх. Кожна кімната була присвячена різ­
ним античним божествам, імена яких алегорично пов’язува­
лися з членами королівської родини. На плафонах і над ка­
мінами зображені сцени з життя богів, а на стінах висіли
картини, що склали пізніше перший фонд Лувра.

Версальський палац із південного заходу

Інтер’єр церкви,
спорудж ення якої
було зак ін ч ен о в
1710 р. Робером де
Коттом, становить
одну з ланок у єди­
ному ланцюгові па­
радних ін т ер ’єрів
палацу; він наповне­
ний світським блис­
ком й витонченою
пишністю. Інтер’єр
центральної частини
палацу значно багат­
ший завдяки різно­
манітним художнім
засобам порівняно з
фасадом. Цей прин­
цип взаєм озв’язку
зовнішнього й внут­
ріш нього вигляду
Кінна статуя Короля-Сонця
споруд, що сф ор­
мувався у Версалі,
Держава — це я!
пізніше широко за­
Людовік XIV
стосовувався.
Майже всі інтер’єри центральної частини палацу були
виконані Шарлем Лебреном при постійній консультації бра­
тів Перро. Лебрен запросив визначних живописців, скульп­
торів, мідників, різьбярів і організував спеціальну школу.
Під керівництвом Лебрена працювала гобеленна мануфак­
тура.
Сімдесятиметрова Велика, або Дзеркальна, галерея слу­
гувала для врочистих заходів, балів, свят. У Дзеркальній га­
лереї придворні збиралися в надії побачити короля, коли він
щоранку прямував до каплиці (часто цим користувалися для
подання прохань).

Це, по суті, не
тронний зал, а справж­
ній проспект довжи­
ною 73 м та ш ири­
ною 10,5 м. Лебрен
розмістив на скле­
піннях зображ ення
перем ог Лю довіка.
Зам ість звичайних
гобеленів, картин і
статуй галерея п о ­
крита легкими широ­
кими дзеркалами.
Дзеркальна галерея завершується залами Війни і Миру.
Зал Війни присвячений перемогам Людовіка XIV над сусід­
німи державами під час Голландської війни. Краса його стін
полягає в правильних овалах і прямокутниках, але їхні об­
риси перетинають металеві фігури й трофеї. Тут же перебу­
ває величезний овальний рельєф, виконаний Антуаном Куазевоксом (1640—1720), що зображує самого Людовіка XIV
в образі Адвнього воїна, який скаче на коні.
Покої королівських апартаментів були розташовані та­
ким чином, щоб між вихідним пунктом руху (сходами по­
слів) і його кінцевою точкою (королівською спальнею) було
найбільше число проміжних ланок.
Споруди, розташовані поруч з палацом, становлять єди­
не ціле. Оранжерея Лево в 1681—1688 рр. була збільшена в
чотири рази й перебудована Мансаром на зразок римських
терм (лазень). Із південним партером вона поєднується дво­
ма колосальними сходами, між якими й розміщена.
Версаль увійшов в історію не тільки як зразок великого
класичного стилю, але і як місце важливих політичних по­
дій. Наприклад, 1 травня 1756 р. у Версалі був укладений
союз між Австрією й Францією, що мав своїм наслідком
Семирічну війну, а 3 вересня 1783 р. — мирний договір між
Францією й Північною Америкою, з одного боку, і Англією —
з іншого.
Версаль слугував не тільки резиденцією
французького короля, він був задуманий як
архітектурний пам’ятник, у якому новий
стиль життя й новий світогляд виражалися
з найбільшою повнотою та ясністю. Цим
завданням були виправдані величезні
витрати уряду й весь широкий розмах
версальського будівництва.
Із часів римських імператорів у руках одного
государя були зосереджені такі величезні
кошти, і вони дозволили в порівняно
короткий строк звести палац і розбити парк
нечувано великого масштабу. Це сприяло
тому, що Версаль став зразком не тільки для
Франції, але й для всієї Європи.
М. В. Алпатов

Під час франко-прусської війни 18 вересня 1870 р. Версаль
був окупований німецькими військами й став центром воєн­
них дій німецької армії. 5 жовтня туди прибув король Вільгельм і заснував свою головну квартиру в префектурі, тоді як
замок було перетворено на лазарет. 18 січня 1871 р. у Дзеркаль­
ній галереї король Вільгельм був проголошений германським
імператором. Після тривалих переговорів між Бісмарком і
французькими уповноваженими, Тьєром і Жулем Фавром,
26 лютого 1871 р. тут були підписані попередні умови миру.
12 березня німецькі війська залишили місто, що стало потім
резиденцією уряду Тьєра й французьких Національних зборів,
а також головною квартирою маршала Мак-Магона під час
комуни. Звідси останній ішов руйнувати Париж і зайняв сто­
лицю. Після відновлення порядку Версаль до весни 1879 р.
залишався резиденцією президента Французької республіки й
законодавчих зборів.
В історію увійшов і знаменитий Версальський мирний
договір 1919 р., що поставив крапку в Першій світовій війні.
Версальський парк

Коли з 1661 р. молодий Людовік XIV став регулярно при­
їжджати у Версаль, він насамперед зайнявся облаштуванням
садів. У 1664 р. робота була закінчена, і король дає в них
свій перший прийом. Це свято називалося «Насолода чарів­
ного острова».
Палац Версаля не можна уявити без парку, який подеку­
ди схожий на сади Італії й Голландії. Свого часу Ленотр здійс­
нив подорож до Італії й ознайомився зі зразками парків у
стилі бароко.
На думку Ленотра, палац повинен бути добре окресле­
ним з усіх боків. Саме в цьому витворі одержала найбільш
повне вираження знаменита «схема Ленотра», яку можна
спробувати спрощено висловити так: від природи до архі­
тектури, потім до мистецтва саду й настанок — знову до при­
роди.
Ленотр не забував і про плодові сади. Піклуючись про
красу, він не забував про користь.

Парк Версаля

Довжина парку з головним каналом, газонами, водними
партерами, фонтанами, відкритими і замкнутими паркови­
ми площами становить близько трьох кілометрів. Тільки так
званий «Малий парк» між палацом і початком великого ка­
налу простягнувся на 850 м. Загальна площа парку дорівнює
1738 га. Не дивно, що кількість запрошених на свята іноді
перевищувала 200 тисяч осіб!
План Версаля легко розглядати завдяки штучно вирівня­
ному ґрунту й відкритому плануванню. За допомогою майс­
терного насадження й стриження дерев Ленотр відтворив у
живому матеріалі чіткі і ясні архітектурні форми, зробивши
вперше паркове мистецтво ніби об’ємним.
Для водних партерів і фонтанів було споруджено акведук
(водогін), що постачав воду для Версаля.
Але головний композиційний ефект, що вражає кожно­
го уважного й неквапливого глядача, — так звана «Світова
вісь» — канал, спрямований на північний захід, що освіт­
люється вечорами сонцем, яке сідає за горизонт. Завдяки

в ел и к ій д о в ж и н і
каналу (1520 м!) й
особливому спосо­
бу насадження де­
рев смужка води
немовби переходить
у безкінечність, зли­
вається з обрієм.
Недарма це явище
називали «вікном у
вічність».
Велике значення
у Версальському пар­
ку мають численні
скульптури — окре­
мі статуї, вази, гру­
пи фонтанів.Парк
«населений» безліч­
чю істот — боги й
богині Олімпу, ніж­
ні німфи, дракони.
У глибині вільФонтани Версаля

Н 0Ї ІС Т И Н И п а р к у В

1670 р. Лево побудовав так званий Порцеляновий Тріанон (Тріанон-де-Порселен). Це мальовнича споруда із дахом із золоченого свин­
цю й декором з блакитної, жовтої й білої порцеляни пізніше
не відповідала строгим вимогам стилю! Тому в 1687 р. Пор­
целяновий Тріанон було зламано, а на його місці Ж. А. Мансар вибудував новий, Великий Тріанон — одноповерховий
будинок із плоскою покрівлею, виконаний з дорогоцінних
сортів мармуру.
Петро Перший, зачарований багатством Версальського
палацу, величними садами й парками, після повернення з
Франції вирішив спорудити замок на околицях Санкт-Пе­
тербурга на зразок чарівного житла Бурбонів. Так виник зна­
менитий Петергоф (Петродворець).

Значення Версаля у подальшому розвитку західноєвропей­
ської архітектури величезне й багатозначне. Тут був створе­
ний класичний тип міста-резиденції з палацом між містом і
парком, що наприкінці XVII ст. у незліченних варіантах по­
вторився у палацово-паркових резиденціях монархів Цент­
ральної Європи.
Версаль з ’являється перед нами грандіозним ансамблем.
Над його створенням працювала величезна кількість майст­
рів. Його добудовування тривало близько двох століть (1624—
1830). Архітектором Ж. А. Габрієлем був збудований Малий
Тріанон (1762—1764). Також було обладнано кімнати Марії
Антуанетти й інші будівлі.
Саме ця королівська резиденція стала поворотним пунк­
том у перетворенні традиційного садово-паркового мистец­
тва в те, що тепер називають «ландшафтною архітектурою».
Деякі чудеса нового часу
Статуя Свободи

Статуя Свободи в Нью-Йорку стала не тільки символом
цього величезного міста, але й символом незалежності Спо­
лучених Штатів Америки. Важко нині уявити США без цієї
статуї. Але варто зауважити, що як символ статуя Свободи
вперше з ’явилася зовсім не в Америці.
Після Великої Французької революції алегорія Свободи
стала офіційним символом Французької Республіки. Дорогі
серцю французів образи Свободи прикрашали державну пе­
чатку, знак депутата Конвенту, монети тощо.
У роки республіки в Парижі було встановлено дві статуї
Свободи: одну з них у жовтні 1792 р. на площі Революції
(нині площа Згоди), на тому місці, де раніше височів пам’ят­
ник Людовіку XV. Свобода постала перед парижанами на
повен зріст, спираючись на піку. На її голові красувався
фрігійський ковпак*. Інша статуя з ’явилася на площі Пік
(нині Вандомській), на місці пам’ятника Людовіку XIV.
*
Ф р іг ій с ь к и й ко в п а к — гол овний убір у вигляді висо ко го ко впа ка з
вузьким верхом, щ о загинався вперед; за часів В еликої ф ранцузької рево­
л ю ц ії сприйм ався я к символ свободи.

Статуї Свободи були й у головних містах департаментів: у
Нанті, Монпельє, Ексі, Ліоні, Труа. Статуї й погруддя Сво­
боди прикрашали зали засідань у різних державних устано­
вах, клубах і народних товариствах.
А як щодо Свободи в Америці?
У 70-і рр. XIX ст. США переживали кризу — минули чо­
тири роки виснажливої громадянської війни. На іншому боці
океану, у Франції, група французьких демократів намагала­
ся спрогнозувати майбутнє Сполучених Штатів і мріяла про
поновлення у Франції республіканської форми правління.
При цьому тріумф демократії в Америці надавав великі спо­
дівання на реалізацію таких ідей у Європі.
Французи хотіли висловити своє захоплення демокра­
тичною республікою по той бік Атлантики й розбудити в
американського й французького народів взаємний інтерес
завдяки створенню нового пам’ятника — статуї Свободи.
Лідер цього демократичного кола французький історик Едуард де Лабулайє першим виступив з пропозицією спору­
дження пам’ятника і передачі його в дарунок Сполученим
Штатам.
Уважають, що якось одним із гостей цього «демократич­
ного гуртка» влітку 1865 р. був молодий художник на ім’я
Фредерік Оґюст Бартольді. На цей час він уже був відомий і
як скульптор-монументаліст. Ідея скульптурного проекту, в
якому можна втілити найдивовижніші фантазії митця, захо­
пила уяву Бартольді. Однак мине ще 20 років, перш ніж іск­
ра цих розмов запалить смолоскип у руці статуї Свободи.
Художник, що створив символ американської мрії, наро­
дився 2 серпня 1834 р. в Кольмарі — місті на північному сході
Франції. Коли йому виповнилося 18 років, Бартольді зро­
бив свою першу статую, що стало початком його яскравої
кар’єри. Замовлення з’являлися одне за одним — фонтани,
меморіали, монументи, — і незабаром Бартольді зарекомен­
дував себе як один з кращих скульпторів Франції.
Як і більшість тогочасних художників, Бартольді був дуже
захоплений чудесами Давнього Єгипту. Піраміди, Сфінкс та
інші споруди змушували приїздити туди письменників, архі­

текторів, художників з усього світу. До того ж у цей період
обговорювалося питання про технічну й фінансову допомо­
гу для будівництва століття — Суецького каналу.
У 1867 р. відбулося знайомство Фредеріка Бартольді з пра­
вителем Єгипту Ізмаїлом-пашею. Бартольді запропонував
паші побудувати монумент, присвячений новому Єгиптові,
що забезпечить правителеві вічну славу.
Скульптор спроектував гігантську постать єгипетської
селянки, що тримає у витягнутій руці смолоскип, який сим­
волізує світло, що дає Єгипет усій Азії. Передбачалося, що
голова фігури має світитися, відіграючи роль маяка. Однак
між автором і пашею із приводу проекту виникли розбіжно­
сті, у результаті чого замовлення скасували, й Бартольді за­
лишив Єгипет у повному розчаруванні.
Нині можна тільки гадати, чи існувала б американська
статуя Свободи, якби не це непорозуміння! До речі, сам Бар­
тольді завжди заперечував, що американська статуя є моди­
фікацією проекту, який не відбувся, — «леді Суецького ка­
налу».
У 1871 р. ідея монумента на честь незалежності США
почала втілюватися в життя. М онумент 'присвячувався
100-річчю (у 1876 р.) прийняття Сполученими Штатами Аме­
рики Декларації незалежності. Була досягнута домовленість
про те, що п ’єдестал споруджують американці, а французи
відповідають за створення самої статуї та її установку.
Бартольді потрібна була допомога інженера в розробці
конструкції «нового колоса». Ця робота була доручена Ґюставу Ейфелю — майбутньому авторові знаменитої вежі в
Парижі. Він мав спроектувати масивний сталевий пілон і
додаткові конструкції, які дозволяли б мідній оболонці ста­
туї рухатися, зберігаючи при цьому стійкість.
Сама статуя Свободи була створена під враженням зна­
менитої картини французького художника Делакруа «Сво­
бода, що веде народ на барикади». На відміну від єгипет­
ської моделі, що не відбулася, ця статуя мала бути зразком
античної богині, котра тримає в одній руці звід законів з
датою підписання Декларації незалежності. Її голову мала

Е.Делакруа. Свобода, що веде народ (2 8 липня 1830р.)

вінчати корона з сімома променями, що символізували сім
континентів і сім морів. На її ногах мали бути зламані око­
ви. Богиня у витягнутій руці тримала смолоскип Свободи.
Бартольді робив численні ескізи місця, що, на його по­
гляд, найбільше підходило для розміщення статуї. Найкра­
ще для цього підходив острів у центрі нью-йоркської зато­
ки, який давав можливість вільно оглядати усе навкруги.
Художник вирушив до Америки, зустрічаючись там із
багатьма людьми, які могли б забезпечити підтримку його
проекту. Однак американців не так просто було переконати
в необхідності такої статуї й вибору місця її установки. Рі­
шення багатьох практичних питань, пов’язаних з будівлею
монумента, затягувалося, і Бартольді повернувся до Ф ран­
ції. Стало зрозумілим, що до 100-річчя незалежності США
закінчити проект не вдасться.
Для втілення грандіозного задуму були потрібні чималі
суми. Державні бюджети тріщали. У Франції почалися збо­

ри пожертвувань, благодійні базари й лотереї. Американці
організовували театральні вистави, художні виставки, аукціо­
ни й конкурси, збори від яких ішли на будівництво.
Джозеф Пулітцер (який заснував знамениту премію) у
своїй газеті «ТЬе \Уог1сІ» відкрив колонку редактора на під­
тримку будівництва. Він критикував як багатіїв, які відмов­
ляються фінансувати проект, так і середній клас, що споді­
ваються тільки на багатих.
На реалізацію проекту піш­
Она
девчонкой,
ло практично 10 років.
налегке,
Місцем, що Бартольді ви­
Потоком искр рядясь в порфиру,
брав для роботи, була паризь­
С горящим факелом в руке
Бежит,
ч
ка майстерня Гаджета й Готьє.
Смеясь,
Бартольді почав з побудови
Навстречу миру...
Арчибальд Маркиш маленької, усього лише 1,2 м
розмірами, фігури, а потім ви­
готовив ще три інших, поступово їх збільшуючи, і, нарешті,
підійшов до спорудження 45-метрової статуї, яку ми бачимо
сьогодні.
Перша маленька глиняна модель була використана для
створення гіпсової моделі висотою 2,7 м, а третя — вже 10,8 м.
Остання модель була зібрана з окремих частин. Для неї було
зроблено більше 9 000 вимірів, які пізніше ще кілька разів
перевірялися.
Розміри статуї, як і той факт, що вона повинна була ви­
тримувати вітер і негоду, поставили перед Бартольді й Гюставом Ейфелем чимало проблем. Ейфель розробив геніальну
металеву рамкову конструкцію, яку підтримував централь­
ний опорний стовп. На цьому рухливому каркасі була укріп­
лена зовнішня, тобто видима оболонка статуї з міді товщи­
ною 2,4 мм.
На початку грудня 1881 р. американський комітет обрав
Річарда Моріса Ханта дизайнером п’єдесталу статуї. П ’єдес­
тал повинен був стояти на бетонному фундаменті, що підні­
мається зі стін форту Вуд, які мали форму 12-кутної зірки.
Під час будівництва фундаменту й п ’єдесталу була викорис­
тана величезна кількість бетону — 24 000 тонн!

Статуя Свободи

286

Збір коштів на п ’єдестал завершився в серпні 1885 р.
Спорудження статуї у Франції було закінчено в липні 1884 р.,
а в червні 1885 р. вона прибула до Нью-Йорка на борту фре­
гата «Ізер».
Під час транспортування скульптуру розділили на 350 час­
тин і спакували в 214 ящиків. Протягом наступних чотирьох
місяців її збирали й монтували на гранітний п ’єдестал перед
будинком суду на території форту Вуд.
У жовтні 1886 р. відбулася урочиста церемонія відкриття
статуї Свободи в присутності тисяч глядачів. Подарунок до
столітнього ювілею нарешті зайняв своє місце із запізнен­
ням на 10 років.
Коли 28 жовтня 1886 р.' президент Ґроувер Клівленд від
імені американського народу приймав у дарунок статую, він
сказав:
«Ми завжди будемо пам’ятати, що Свобода обрала саме це
місце своїм домом, і вівтар її ніколи не покриється забуттям».
А ось як статуя Свободи виглядає в цифрах:
• висота від верхньої частини підпори до смолоскипа —
46,05 м;
• висота від землі до верхівки смолоскипа — 92,99 м;
• висота статуї — 33,86 м;
• довжина долоні — 5,00 м;
• довжина вказівного пальця — 2,44 м;
• довжина голови від верхівки до підборіддя — 5,26 м;
• ширина обличчя — 3,05 м;
• довжина носа — 1,37 м;
• довжина правої руки — 12,80 м;
• товщина правої руки — 3,66 м;
• висота від землі до вершини п ’єдесталу — 46,94 м.
У короні розташовано 25 вікон, які символізують земне
дорогоцінне каміння й небесні промені, що освітлюють світ.
Загальна вага міді, використаної для лиття статуї, — 62 тис.
фунтів (приблизно 31 тонна), а загальна вага її сталевої конс­
трукції — 250 тис. фунтів (125 тонн). Загальна вага цемент­
ної основи — 54 млн. фунтів (27 тис. тонн). Товщина мідно­
го покриття статуї — 2,37 мм.

Рухливість під час вітру: вітер, що має швидкість у 50 миль
на годину, викликає розгойдування статуї на 7,62 см, а смо­
лоскип розгойдується на 12,7 см.
До 1901 р. за експлуатацію статуї відповідала Американ­
ська дирекція маяків. Після 1901 р. ці почесні обов’язки отри­
мало Міністерство оборони.
Президентським указом від 15 жовтня 1924 р. форт Вуд і
статуя на його території були оголошені національним па­
м’ятником, його кордони було встановлено за зовнішньою
межею форту.
Усередині цоколя статуї Свободи знаходиться Музей за­
селення Америки, відкритий у 1972 р. Тут представлена справ­
ді вся історія країни: від предків — індіанців, які вирушили
на невідомий тоді континент, і аж до масового переселення
в XX ст. Кожна група переселенців охарактеризована за до­
помогою сучасних технічних засобів, моделей, фотографій,
малюнків, костюмів і творів мистецтва. Тут йдеться й про
жителів Західної Африки, яких як рабів продали цій країні,
і про величезні потоки переселенців XIX ст.
У 1984 р., на початку робіт з її реставрації, статуя Свобо­
ди була внесена Організацією Об’єднаних Націй у число па­
м’ятників світового значення.
Статуя Свободи офіційно відзначила свій 100-й ювілей
28 жовтня 1986 р.
Доступ до статуї було припинено 11 вересня 2001 р., відра­
зу після того, як терористи атакували хмарочоси Манхетгена,
біля нижнього краю якого, на острові Ліберті-Айленд, і розта­
шовується один з головних символів Америки. Після розроб­
ки та застосування спеціальних заходів безпеки символ США
знову був відкритий для відвідувачів 3 серпня 2004 р.
Стадіон Панатінаїко (Каллімармаро)

Стадіон Каллімармаро був побудований у Греції у 1895 р.
до перших сучасних Олімпійських ігор. Це величне споруджен­
ня з мармуру знаходиться біля підніжжя пагорба Ардітос на
тому місці, де колись стояв зведений Лікургом у 330—329 рр.
до н. е. панафінейський (тобто всеафінський) стадіон.

Стадіон Панатінаїко

Відкрита сторона виходить на вулицю, по якій до нього
підходять глядачі.
З точки зору сучасності, нестандартно витягнута арена
(204 м в довжину, 83 — завширшки), мармурові ряди для
глядачів (з верхнього відкривається приголомшливий вид на
Афіни й, звичайно ж, на Акрополь, — усе це чудовий Каллімармаро.
Існують різні легенди про виникнення Олімпійських ігор.
Але насамперед слід зазначити, що ці ігри були пов’язані не
з горою Олімп (Північна Греція), а з Олімпією на північно­
му заході Пелопоннесу.
Перше згадування про Олімпію відносять до 2800 р. до н. е. —
часу розквіту мінойської цивілізації, історія якої повна мі­
фів, легенд і загадок. Археологічні розкопки в давній Олім­
пії на Пелопоннесі підтвердили наявність тут давнього по­
селення, датованого вищезгаданим роком. Саме там, в
Олімпії, було споруджено статую Зевса — одне з семи чудес
світу.
Релігійний культ Олімпії змінювався, починаючи від по­
клоніння Геї та її дочці Теміс до Крона, перш ніж тут «з’яви­
лися» Зевс, Гера і Геракл.
1 0 «Чудеса світу. Дитяча енциклопедія»

289

Дотепер в Олімпії збереглося святилище, що називається
«гора Крона». Як уже говорилося раніше, Крон уважався
першим небесним царем і батьком Зевса, у той час як Гея,
земля-мати, була головною богинею пеласгів, яких уважа­
ють попередниками аркадійців, що оселилися в центральній
частині Пелопоннесу.
Однією з найпопулярніших у стародавні часи легенд була
легенда, що пов’язана з Гераклом — прославленим грецьки­
ми міфами сином Зевса. За цією легендою, саме Геракл зас­
нував Олімпійські ігри після здійснення свого шостого по­
двигу — очищення скотарні царя Авгія.
Коли Геракл зробив свою справу й прийшов за нагоро­
дою, цар вигнав його й не дав нічого. Щоб помститися не­
вдячному цареві, Геракл вдерся до Еліди зі своїм військом і
убив його своєю смертоносною стрілою.
Після перемоги Геракл зібрав усе своє військо й здобич
біля міста Піси, приніс жертви олімпійським богам і засну­
вав Олімпійські ігри, які з тих пір проводилися кожні чоти­
ри роки на священній рівнині, на якій Геракл посадив на
честь богині Афіни Паллади безліч маслинових дерев.
У перший день Олімпійських ігор приносилися жертви
богам, а спортсмени давали клятву перед статуєю Зевса.
До речі, разом з поновленням ігор повернулася й клятва.
Сьогодні вона звучить так:
«Я клянуся, що, прибуваючи на Олімпійські ігри, я буду
змагатися чесно й відповідно до правил, а своєю участю —
прославляти свою країну й спорт».
Давньогрецькі атлети змагалися оголеними. Від слова «го­
лий» («гімнос») походить слово «гімнастика». Оголене тіло
не вважалося чимось безсоромним — навпаки, воно було
свідченням завзятих тренувань спортсменів. Соромно було
мати неспортивне, нетреноване тіло.
Жінкам заборонялося не те що брати участь, але й спо­
стерігати за ходом ігор. Якщо на стадіоні бачили будь-яку
жінку, її за законом повинні були кинути в прірву. У той
самий час у жінок були свої ігри, присвячені богині Гері.
Вони відбувалися за місяць до чоловічих або, навпаки, через

Геракл, що стріляє. Статуя храму Афіни на острові Егіна

місяць після них, на тім же стадіоні, де жінки змагалися з
бігу.
Одним з видів змагань були перегони на колісницях —
надзвичайно небезпечний вид спорту: часто коні лякалися,
колісниці зіштовхувалися, наїзники падали під колеса... Іноді
до старту доходили лише дві колісниці з десяти. Але однако­
во, яку б силу й спритність не виявив наїзник, вінок пере­
можця одержував не він, а хазяїн коней!
Перша відома нам Олімпіада минулого проходила в 776 р.
до н. е. Кожні Олімпійські ігри перетворювалися у свято для
народу, свого роду конгрес для правителів і філософів, кон­
курс для скульпторів і поетів. Дні олімпійських урочистостей

були днями загального миру. Для давніх еллінів ігри були ін­
струментом миру, полегшували переговори між містами, що
сприяло взаєморозуміння й зв’язку між державами. Олімпіади
звеличували людину, тому що відбивали світогляд, наріжним
каменем якого були культ досконалості духу й тіла, ідеалізація
гармонійно розвиненої людини — мислителя й атлета.
Олімпіоніку — переможцеві ігор — співвітчизники відда­
вали шану, якої удостоювалися боги: на їхню честь створю­
валися пам’ятники при житті, складалися хвалебні оди, улаш­
товувалися бенкети. Олімпійський герой в’їжджав у рідне
місто на колісниці, одягнений у пурпур, увінчаний вінком,
в’їжджав не через звичайні ворота, а через пролам у стіні,
що у той же день зашпаровували, щоб олімпійська перемога
ввійшла в місто й ніколи не залишала його.
Центром олімпійського світу стародавності була священ­
на околиця Зевса в Олімпії — гай уздовж ріки Алфей, де
впадає в неї струмок Кладей. У цьому прекрасному містечку
Еллади майже триста разів улаштовувалися традиційні загальногрецькі змагання на честь бога-громовержця.
У 394 р. н. е. римський імператор Феодосій І видав указ,
що забороняє подальше проведення Олімпійських ігор. Ім­
ператор прийняв християнство й вирішив викорінити антихристиянські, як він уважав, ігри, що прославляють язиче­
ських богів. І півтори тисячі років ігри не проводилися, а
спорт узагалі втратив те демократичне значення, якого на­
давали йому в Давній Греції.
В епоху Ренесансу, коли знову з ’явився інтерес до мисте­
цтва Давньої Греції, згадали й про Олімпійські ігри. На по­
чатку XIX ст. спорт отримав у Європі загальне визнання, й
виникла потреба організувати щось подібне до Олімпійських
ігор. Деякі факти в історії залишили місцеві ігри, організо­
вані в Греції в 1859, 1870, 1875 і 1879 роках. Хоча вони й не
дали відчутних практичних результатів у розвитку міжнарод­
ного олімпійського руху, але стали поштовхом до форму­
вання сучасних Олімпійських ігор. Величезний внесок у про­
цес відродження олімпійських змагань зробив французький
суспільний діяч, педагог, історик П ’єр де Кубертен.

Зростання економічних і культурних відносин між держа­
вами наприкінці XVIII ст., поява сучасних видів транспорту,
дали підґрунтя для відродження Олімпійських ігор у міжнарод­
ному масштабі. Саме тому заклик П ’єра де Кубертена: «Потріб­
но зробити спорт інтернаціональним, потрібно відродити
Олімпійські ігри!» — знайшов гарячий відгук у багатьох країнах.
23 червня 1894 р. у Парижі у Великому залі Сорбонни
зібралася комісія з відродження Олімпійських ігор. Її гене­
ральним секретарем став П ’єр де Кубертен. Потім було ор­
ганізовано Міжнародний олімпійський комітет (скорочено
МОК), у який увійшли найбільш авторитетні громадяни різ­
них країн.
За рішенням МОК ігри першої Олімпіади були проведені
у квітні 1896 р. у столиці Греції на панафінському стадіо­
ні — Панатінаїкон. Енергія Кубертена й ентузіазм греків
подолали багато перешкод і дозволили виконати намічену
програму перших сучасних Олімпійських ігор.
Глядачі захоплено приймали церемонії відкриття й за­
криття свята спорту, нагородження переможців змагань. Ін­
терес до ігор був таким великим, що на мармурових трибу-

Біг на короткі дистанції. Олімпійські ігри 116 р. до н. е.

нах панафінського стадіону, розрахованого на 70 тисяч місць,
умістилося близько 80 тисяч глядачів! Успіх Олімпійських
ігор висвітлила преса багатьох країн.
На перших сучасних Олімпійських іграх, у яких брало
участь 285 спортсменів з 13 країн, першим олімпійським
переможцем став грек — Спиридон Луїс, що виграв марафон­
ський біг.
Зрозуміло, що організація Олімпійських ігор під силу лише
економічно розвиненим країнам, які мають необхідну кіль­
кість стадіонів та спортивного оснащення, а також у змозі
прийняти необхідну кількість гостей.
Приймаючи рішення про чергові ігри 1900 р. та 1904 р.
в Парижі та Сент-Луїсі відповідно, МОК виходив з того, що
в цих містах у той же час проводилися всесвітні виставки. Ці
міста у Франції й СШ Авже були забезпечені необхідним
спортивним спорудженням та умовами для проживання і від­
починку туристів та учасників ігор.
На змаганнях Олімпіади-2 у Парижі були показані до­
сить високі результати. Однак розрахунки на використання
вже існуючих споруд і поєднання ігор зі всесвітньою вистав­
кою себе не виправдали. Змагання проходили на аренах, роз­
ташованих далеко одна від одної й не розрахованих на вели­
ку кількість глядачів. Змагання з легкої атлетики проводилися
в Булонському лісі на ґрунтових доріжках Ресінг-клубу, з пла­
вання — в Аньєрі, з гімнастики — у Венсенському лісі, з
фехтування — в Тюїльрі, з тенісу — на острові Пюто. Паризькі
ігри стали частиною програми третьої Всесвітньої виставки.
Вони привернули увагу невеликої кількості глядачів, були
мало висвітлені в пресі. Організатори наступних ігор нама­
галися виправити ці недоліки.
З того часу кожні чотири роки проходять Олімпійські ігри,
поєднуючи людей усього світу. Перерва була зроблена тіль­
ки під час Другої світової війни: після ігор у Берлині 1936 р.
наступна Олімпіада відбулася в Лондоні у 1948 р.
Олімпійські ігри мають свої символи. Олімпійський во­
гонь, що горить протягом усього часу змагань, нагадує нам
про стародавні часи.

Олімпійський вогонь горить у чаші на центральному стадіоні міста —
столиці Олімпіади

П ’ять олімпійських кілець — це п ’ять материків, а їхнє
сплетіння — дружба й співробітництво всіх народів світу.
Серед олімпійських ритуалів особливо вирізняється церемо­
нія запалювання вогню в історичній Олімпії й доставки його
на головну арену ігор. Це одна з традицій сучасного олімпій­
ського руху. За хвилюючою подорожжю вогню через країни,
і навіть інколи континенти, за допомогою телебачення та
Інтернету нині можуть спостерігати мільйони людей.
А вперше олімпійське полум’я спалахнуло на Амстердам­
ському стадіоні в перший день ігор 1928 р. Початок смолос­
киповим естафетам, що несли вогонь із Олімпії в місто літ­
ньої Олімпіади, було покладено в 1936 р.
У 2004 р. Олімпійські ігри повернулися додому — у краї­
ну, яка понад 2700 р. тому стала батьківщиною Олімпіади, і
в місто, де в 1896 р. відбулися перші сучасні Олімпійські
ігри.
Емблемою Олімпійських ігор 2004 р. стала оливкова гіл­
ка, якою нагороджувалися олімпійські чемпіони Давньої
Греції. Вона також представляє священне дерево міста Афін

і символізує той історичний період, коли була заснована грець­
ка демократія.
Важливо, що до ігор 2004 р. було вирішено відреставрувати старий стадіон. Розташований у центрі Афін стадіон
Каллімармаро (Давній мармуровий стадіон) став місцем фі­
нішу для учасників марафонського бігу, які використали
маршрут легендарного давньогрецького воїна Фідіпідіса.
Хмарочос «Емпайр Стейт Білдінґ»

Людство прагнуло вгору ще з часів спорудження леген­
дарної Вавилонської вежі — спочатку через бажання на­
близитися до Бога, а потім через необхідність економити
територію.
За право називатися батьківщиною хмарочосів спереча­
ються щонайменше три міста США: Нью-Йорк, Чикаго й
Міннеаполіс. І все-таки перший хмарочос (будинок страхо­
вої компанії) висотою 55 м було побудовано саме у Чикаго у
1885 р.
Однак спорудження «справжніх» хмарочосів стало мож­
ливим тільки після появи надміцних сталевих сплавів і
безпечних ліфтів (у звичайних нерідко рвалися троси). Такі
машини придумав Гейтс Отіс, засновник фірми, що й нині
постачає ліфти усьому світу. Свій винахід — систему, що
дозволяє навіть при розриві каната втримувати кабіну в
шахті ліфта, — Отіс продемонстрував у Нью-Йорку в 1854 р.
А через два роки перший безпечний ліфт з ’явився в уні­
вермазі Хоґвуд.
Споруджений у 1913 р. знаменитий Вулворт-білдінґ мав
висоту 241 м і став найвищим будинком свого часу. Потім
архітектори придумали, як перенести все навантаження бу­
динку на центральну вісь, і почалася «хмарочосоманія». Хма­
рочоси ставили навмання, перетворюючи міста в хаотичне
накопичення гігантських веж. Тому головні вулиці НьюЙорка нагадують глибокі темні ущелини: будинки перекри­
вають небо настільки, що видні тільки вузькі його смужки.
Висота 77-поверхового Крайлер-Білдінґу, побудованого в
1930 р., разом зі шпилем досягла 319 м.

іІ’ЗЯтеЙ?*-

Емпайр Стейт Білдінґ

Хмарочоси, хмарочоси...

Емпайр Стейт Білдінґ (Ешріге 8іаІе ВиіИіп§) часто порів­
нюють з такими знаменитими в усьому світі спорудами, як
піраміда Хеопса й Тадж-Махал. Цей хмарочос був і залиша­
ється одним із символів блискучого Нью-Йорка.
Сорок років тому він був відомий як найвищий будинок
у світі. Хоча сьогодні його «переросли» більш юні суперни­
ки, все-таки для багатьох він залишається «хмарочосом із
хмарочосів».
Хмарочос Емпайр Стейт Білдінґ одержав свою назву від
назви штату Нью-Йорк — Емпайр Стейт (Ешріге 8Ше).
Місце, де стоїть тепер Емпайр Стейт Білдінґ, було з 1860 р.
центром перебування представників вищого світу. Тоді там
стояли два аристократичних будинки, що належали членам
найбагатшої родини Астор. Пізніше представники цього сі­
мейства вибудували на цьому місці два готелі, що функціо­
нували до 1929 року, поки їх не зламали, щоб розчистити
місце для Емпайр Стейт Білдінґ.
Будинок було побудувано просто з нечуваною швидкіс­
тю. У пік найбільшої виробничої активності на будівельно­
му майданчику, що займав більше 8 тисяч кв. м, працювало

З 500 робітників, і будинок щодня виростав майже на по­
верх. За тиждень будували приблизно чотири з половиною
поверхи, а в найбільш інтенсивний період за 10 днів було
зведено 14 поверхів. Більше того, спорудження хмарочоса
було завершено на 45 днів раніше терміну, а вартість робіт
виявилася на 5 мільйонів доларів нижче проектної. Загальна
ж вартість будівлі склала 41 мільйон доларів.
Коли 1 травня 1931 р. відбулося офіційне відкриття Ем­
пайр Стейт Білдінґ, Сполучені Штати Америки переживали
епоху економічної депресії. Тому здати вдалося далеко не
всі приміщення, а будинок одержав назву «Порожній Стейт
Білдінґ» (Е тр іу Зіаіе ВиіШіп§). Пройшло десять років, поки
всі приміщення нарешті'було здано.
Розміри будинку дійсно вражають. У ньому 102 поверхи,
його висота — 381 м. Разом з телевізійною вежею, надбудо­
ваною в 50-і рр., він досягає загальної висоти 449 м.
Цей будинок на П ’ятій авеню важить 331 000 тонн; він
побудований на двоповерховому фундаменті й підтриманий
сталевою конструкцією вагою в 54 400 тонн. На нього пішло
десять мільйонів цеглин і 700 кілометрів кабелю. Загальна
площа вікон — 2 га.
Сходи хмарочоса нараховують 1 860 щаблів (на ній один
раз у рік проводяться змагання на якнайшвидший підйом).
В офісних приміщеннях можуть розміститися 15 000 осіб, а
ліфти здатні за одну годину перевезти 10 000 людей.
Хмарочос виконаний у стилі, що називають арт-деко.
По сірому кам’яному фасаду вгору тягнуться смуги іржастійкої сталі, а верхні поверхи розташовані трьома висту­
пами. Хол усередині має довжину 30 м і висоту в три
поверхи. Він прикрашений панно, на якому зображено сім
чудес світу, тільки до них додається й восьме: Емпайр
Стейт Білдінґ.
У залі рекордів Гіннесса зібрано інформацію про незви­
чайні рекорди й рекордсменів. На 86-му і 102-му поверхах є
оглядові майданчики, куди можна дуже швидко дістатися на
ліфті. З них відкривається дивовижна панорама, причому
вночі вона залишає просто незабутнє враження.

д о неоа — крізь хмарочоси

Спочатку слава в хмарочоса була досить сумна, тому що
він виявився дуже привабливим місцем для тих, хто вирішив
звести рахунки зі своїм життям. У 1933 р. на екрани вийшов
кінофільм «Кінґ-Конґ», і образ цього будинку відбився у сві­
домості мільйонів глядачів: по його стінах нагору лізло
чудовисько, яке атакували численні літаки.
У 1945 р. через погану видимість в 79-й поверх урізався
літак. Загинули 14 чоловік, а збитки склали один мільйон
доларів.
28 липня 1945 р. двомоторний бомбардувальник В-25 «Мітчелл» летів на аеродром Нью-арк. Під крилом пливли окута­
ні туманом верхівки хмарочосів Манхеттена. Зненацька ко­
мандир побачив будинок Радіосіті-м’юзик-хол, що ніби
насувається на них, і спробував почати маневри. Почасти це
йому вдалося. Потім відмовив один двигун, і потужності
другого не вистачило, щоб уникнути іншої громади — Емпайр Стейт Білдінґу. Літак урізався в 79-й поверх найвищо­
го у світі на той час будинку. Льотчики загинули. Один мо­
тор пройшов крізь стіни й вікна, вилетів з іншого боку й з
гуркотом упав на дах 20-поверхового будинку та викликав

пожежу. Другий мотор і уламки шасі звалилися в шахту ліф­
та й опинилися в підвалі.
Конструкції будинку витримали страшний удар 15-тонної машини, й будинок не завалився, тільки виявилися по­
гнутими дві вертикальні балки.
Після Емпайр Стейт Білдінґ у Нью-Йорку були вибудувані й інші хмарочоси. Мабуть, найзнаменитішими були збу­
довані в 1970 р. «вежі-близнюки» Всесвітнього торгового
центру, кожний з яких піднімався вгору на 107 поверхів. 11 ве­
ресня 2001 р. в результаті атаки терористів «близнюки» були
зруйновані.
Міст «Золоті ворота»

У 1579 р. англієць Френсіс Дрейк відкрив протоку, що
з’єднує Тихий океан із затокою дивовижної краси. Цю про­
току назвали Золоті ворота.
У XVIII ст. іспанці побудували тут перше поселення й
церкву Св. Франциска Ассизького, на честь якого згодом і
було назване місто.
Бурхливий розвиток міста почався з 1848 р., коли Ка­
ліфорнія приєдналася до Сполучених Штатів і було знай­
дено родовище золота. До Сан-Франциско понаїхало стара­
телів й шукачів пригод. Каліфорнійська «Золота лихоманка»
дійсно зробила ОоШеп Оаіе — Золоті ворота — справжні­
ми воротами до найбільш таємничої, північної частини
Каліфорнії.
Недалеко від міста, біля гирла невеликої ріки, що має
назву Російська ріка, збереглися залишки дерев’яної форте­
ці, заснованої росіянами в 1812 році. Це знаменитий ФортРосс, що позначив те місце, до якого дійшли російські посе­
ленці, які освоювали Аляску й північно-західні береги
Америки.
Символ Сан-Франциско — витончений оранжево-червоний міст — найдовший висячий міст у світі. Він перекину­
тий через протоку Золоті Ворота і являє собою вхід до най­
більшого природного порту світу, завдяки якому Сан-Франциско став одним з найбільших портових міст.

Ідея будівництва цього мосту виникла ще в 1872 р., але
здійснити її вдалося тільки в 1937 р. Будівельні роботи роз­
почалися 5 січня 1933 р.
Коли 27 травня 1937 р. відкрився рух транспорту по мо­
сту Ґолден-Ґейт (СоШеп Оаіе Вгіс1§е) — Золоті ворота — й
таким чином було прокладено пряму дорогу між Сан-Фран­
циско й округом Мерін, усі, хто повторював, начебто цей
міст побудувати неможливо, змушені були замовкнути. Хоча,
безумовно, будівництво здійснювалося в найважчих умо­
вах, і сталося дуже багато нещасних випадків з робітника­
ми, які чотири роки боролися з повенями, швидкими те­
чіями й густим туманом, щоб побудувати цей міст довжиною
2730 м.
Проект мосту підготував інженер Йозеф Штраус (1870—
1938), а консультантом був архітектор Ірвінґ Морроу, який
використав у дизайні елементи стилю арт-деко.

Міст «Золоті ворота»

302

Протягом 20 років міст славився найбільшою у світі від­
станню між опорами — 1280 м. Навіть у повінь вони підні­
малися на 227 м над водою.
Найважчим завданням стало будівництво фундаменту для
південних паль мосту. Робітники повинні були впоратися з
ним, перебуваючи на баржах, причому їх увесь час підкида­
ло на величезних хвилях, особливо коли вони готували залі­
зобетонні шахти, куди потрібно було завести палі. Зміцнив­
ши, нарешті, опори, робітники відважно балансували на
хитких драбинках, монтуючи дротові троси діаметром 91 см,
скручені з 27 572 дротових канатиків.
Кожна паля повинна була витримувати по вертикалі на­
вантаження в 95 мільйойів кілограмів на один трос, а блоки
анкерного кріплення з кожної сторони повинні були витри­
мувати по 28,5 мільйона кілограмів!
Із
самого початку міст було пофарбовано оранжево-чер­
воною фарбою. Червоний та жовтогарячий — ті кольори, які
завжди використовуються для зведення сталевих конструк­
цій, тому що ці фарби містять свинцевий компонент, що
захищає сталь від іржі. Кольори мосту «Золоті ворота» ма­
ють ще й ту перевагу, що міст добре видно в тумані, який
так часто згущується над цією місцевістю. Але в негоду фар­
ба розкладається на елементи, шкідливі для навколишнього
середовища. Це з’ясувалося значно пізніше, і тепер іде роз­
робка нешкідливих сполук. Поки що експерименти не за­
кінчені, і деякі ділянки мосту пофарбували сірою фарбою.
Але цей відступ від традиції підтримки не знайшов.
Міст, побудований в основному на кошти від позики в
35 мільйонів доларів, став символом Сан-Франциско. Н е­
зважаючи на шум і на те, що повітря над ним забруднюють
десятки тисяч машин, що проїжджають за день, його пішо­
хідна доріжка залишається дуже популярною. Часто вона стає
декорацією до різних кінофільмів.
У 1987 р., коли мосту було вже 50 років, відбулося спеці­
альне святкування дня його народження. Професор історії
університету Сан-Франциско Дж. Б. М ак-Ґлойн назвав «Зо­
лоті ворота» сталевою симфонією і, мабуть, це насправді так!

Сіднейський оперний театр

В основі проекту оперного театру лежить бажання при­
вести людей зі світу буденності до світу фантазій, де живуть
музиканти й актори.
Дехто вважає, що Сіднейська опера — це єдина будівля
XX ст., що стала в один ряд з такими великими архітектур-*
ними символами XIX ст., як Біґ-Бен, статуя Свободи та Ейфелева вежа. Іноді Оперний театр у Сіднеї називають чудо­
вим зразком «застиглої музики», про яку говорив Ґете.
Як і інші шедеври, оперний театр унікальний. Звичайно,
мова йде тільки про його зовнішній вигляд. Інтер’єр, що
рідко навіть фотографують, народився під впливом різнорід­
них ідей 60-х років і навряд чи може бути віднесений до
шедеврів.
Нині ця незвичайна будівля є однією з найзнаменитіших
сучасних пам’ятників Австралії.
Оперний театр було побудовано у старому й найбільшо­
му місті Австралії. Він з трьох боків оточений водою, а його
дахи спроектовані як гігантські вітрила.

Оперний театр у Сіднеї
30 4

Ініціатива спорудження нового оперного театру належала
директорові консерваторії Юджину Гуссенсу та прем’єр-мініст­
ру австралійського штату Новий Південний Вельс Дж. Кахіллу.
На початку 1950-х рр. був оголошенний відкритий між­
народний конкурс проектів будівлі нового центру мистецтв
у Сіднеї. Передбачалося, що це буде місце не тільки оперних
вистав, але й концертів, театральних та художніх заходів.
Територією для будівництва обрали мис Беннелон.
На конкурс було подано близько 230 проектів. Перемож­
цем став архітектор із Данії Йорн Утцон. Судді вирішили,
що його проект є найсміливішим. Але цей вражаючий задум
було непросто втілити в ,життя.
У процесі виконання проекту Утцона надихали вітрила
яхт у Сіднейському порту, а також храмові споруди майя та
ацтеків, що він бачив у Мексиці.
З ’ясувалося, що красивий та незвичайний проект Утцона
реалізувати технічно буде важко. Будівництво вартістю в 7 млн
доларів планувалося закінчити до 1963 р. Насправді ж над
будівлею опери працювали більше 10 років та використали
100 млн доларів.
Роботи над фундаментом почалися в 1959 р., і було по­
трібно 4 роки, щоб його завершити. Потім наступила черга
найскладнішої частини споруди — оболонок-дахів. Нічого
подібного ніколи раніше не будувалося. Оболонки, утворю­
ючи дах, роблять цю будівлю не схожою ні на що у світі —
хіба що на вітрила!
Вони були зібрані із понад 2 000 бетонних збірних сек­
цій, що утримуються разом 350 кілометрами сталевих тро­
сів. Оболонки облицьовані більш ніж мільйоном керамічних
плиток. Блискучі білі і бежеві плитки складаються візеру­
нок, що переливається на сонці.
Серед будівельників виникли розбіжності щодо того, як
будувати дах, і первинний проект довелося переробити.
У 1966 р. після певних технічних та фінансових невдач Йорн
Утцон залишив цей проект. Роботи продовжили 4 австралій­
ських архітектори, і роком пізніше дах все-таки було завер­
шено. Далі знадобилося ще 6 років на внутрішню обробку.

Оперний театр у Сіднеї був офіційно відкритий короле­
вою Єлизаветою II 20 жовтня 1973 р.
Споруда займає площу 2,2 га. «Вітрила» дахів досягають
у висоту 67 м (над концертним залом) та мають масу близь­
ко 160 тисяч тонн. Вони облицьовані плиткою, що сяє на
сонці.
У будівлі знаходяться 4 основні сцени. Концертний зал
вміщає більше 2 600 людей; оперний зал менший — у ньому
1 500 крісел. Останні дві сцени залишили для драматичних
вистав.
У Сіднейській опері висить найбільша у світі завіса. Вона
була зроблена у Франції за ескізами австралійця Колерна.
Свій твір автор назвав «Завіса сонця та місяця».
За перші 20 років існування оперний театр відвідали
36 млн чоловік — в два рази більше, ніж усе населення Авст­
ралії. Проте ця споруда найчастіше використовується для
сучасних шоу, концертів, а не для класичних постанов. Ба­
гато шанувальників вважає, що їхні сподівання на гарну акус­
тику залів не збулися. Але у будь-якому випадку Сіднейська
опера — яскравий та найцікавіший приклад сучасної архі­
тектури.

Чи це всі чудеса?
Отже, ми ознайомилися з деякими пам’ятниками мину­
лого та сучасності, які, 'Можливо, можуть претендувати на
внесення до нового списку семи чудес світу.
Зрозуміло, що за межами нашої розповіді залишилося ще
багато інших чудових споруд, створених руками людей. Зга­
даємо, наприклад, надзвичайні храми Індії та Камбоджі,
....... .....— .—■—— ........................ - — — і прекрасні дерев’яні
Минуле не пройшло, воно увійшло Д О
храми ПІВНОЧІ Росії.
сучасності.
у в а ш ій уяві, МОЖЛИО.Гзрцен
во, виникають собо­
ри у Шартрі та Кельні, Флоренції та Римі. А ще — чудові
мечеті Близького Сходу та пагоди Таїланду й Китаю...
Проте, здається, розповіді про чудові пам’ятки, що пред­
ставляють різні культури та цивілізації світу, не можуть не
привести й до бажання більш глибоко познайомитися з іс­
торією та культурою нашої батьківщини. Україна має чудові
та витончені архітектурні й історичні пам’ятки, які гідні ви­
знання та вивчення. Назвемо лише деякі з них, що є при­
кладами видатної спадщини народів України.
Першим кам’яним храмом Київської Русі вважають Богородицьку (Десятинну) церкву, збудовану в Києві в 989—
996 рр. Кам’яне будівництво, що активно почало розвивати­
ся з тих часів, залишило такі пам’ятки, як Спаський собор у
Чернігові, Софійські собори у Новгороді, Полоцьку і, зви­
чайно, у Києві.
Київський Софійський собор був головним престольним
храмом Київської Русі XI ст. Його побудові передували важ-

ливі події. Коли у 1036 р. великі сили печенігів обложили
Київ, то війська князя Ярослава Мудрого завдали їм нищів­
ного удару. На відзнаку цієї перемоги й було побудовано
Софійський собор. Його архітектура не повторювала повні­
стю візантійські храми; конструкції та форми Софії повинні
були продемонструвати особливу міць та силу Русі.
Назва собору «Софійський» походить від грецького слова
«софія», що в перекладі означає «мудрість». Присвячений муд­
рості християнського вчення, собор, за задумом творців, мав
утверджувати на Русі християнство і феодально-князівську владу.
В один з найважчих періодів історії давнього Києва —
захоплення міста військами хана Батия в 1240 р. — більшість

архітектурних споруд було перетворено на руїни. Софійський
собор був розграбований і спустошений, однак його стіни
уціліли. Страшенного занепаду він зазнав у XVI ст., коли
було зруйновано склепіння його галерей, загинуло багато
настінних розписів.

Софійський собор та Велика дзвіниця з висоти пташиного польоту

У ЗО—40-і рр. XVII ст. київський митрополит Петро М о­
гила заснував при соборі чоловічий монастир. Собор було
частково відремонтовано, навколо нього споруджено дере­
в ’яні монастирські будівлі, а всю територію обнесено висо­
кою дерев’яною огорожею. До робіт у соборі Петро Могила
залучив італійського архітектора Октавіано Манчіні.
Всесвітньовідомими є мозаїки та фрески Софійського
собору.
Ще й згодом Софійський собор декілька разів реставру­
вався, тому нині він не має свого первісного вигляду. Однак
і сьогодні Софія Київська є видатною історичною та духов­
ною пам’яткою України.
Неможливо не згадати й про іншого свідка тих давніх
часів. Колись у горах над берегами Дніпра існували печери.
За літописом («Повість минулих літ»,), монахи Антоній і
Феодосій, оселившись у печерах, у 1051 р. заснували монас­
тир.Він став центром поширення і утвердження в Київській
Русі християнства. У XII ст. монастир став головним — він
увійшов в історію як Києво-Печерська лавра.
Великий комплекс споруд, що виростали тут з XI ст., ста­
новить історичну й культурну цінність. У XI ст. було збудо­
вано Успенський собор (нещодавно відбудований знову);
XI ст. — це час спорудження й Троїцької надбрамної церк­
ви. Цю церкву в системі укріплень Києво-Печерського мо­
настиря було збудовано над головним входом до монастиря.
Сама церква знаходиться на другому поверсі над брамою.
Конструкція Троїцької церкви несе відбиток типового будів­
ництва церков XI—XII ст., яке було поширене за часів Київ­
ської Русі. Хоча споруда на початку XVIII ст. перебудовува­
лася, добре зберігся фундамент давньоруської кам’яної кладки
на південному мурі.
У першій половині XVIII ст. у лаврі було зведено Вели­
ку дзвіницю. Безцінними пам’ятками є ще десятки біль­
ших чи менших споруд, а також Ближні та Дальні печери.
Протягом століть на території лаври будувалися собори,
які нині, після відновлення вражають своєю красою та
витонченістю.

Вхід у Києво-Печерську лавру

Храми та монастирі Києва, собори Львова, дерев’яні церк­
ви та кам’яні замки Західної України — все це можна назва­
ти перлинами нашої історії та культури. Вони поряд із нами,
і їхня історія заслуговує на вивчення та вшанування.
Ми закінчуємо розповідь про чудеса світу. Окрім старо­
давніх семи, ми згадали ще близько трьох десятків інших
чудових споруд, що їх створили люди в різних куточках Зем­
лі. Проте хіба можна вважати, що наш новий перелік чудес є
повним? Мабуть, ні! На планеті є ще багато красивих, з ці­
кавою історією споруд.
Напевно, вам колись доводилося чути вислів про «вось­
ме чудо світу» — так зазвичай говорять тоді, коли хочуть
сказати про дивовижну споруду, яка викликає у людей
захоплення. У такий спосіб підкреслюють, що певна спо­
руда може претендувати на відповідне місце у списку чудес
світу. Нині зрозуміло, що таких «восьми чудес» на нашій
планеті багато!

Дерев ’я на церква Святого Юра у Дрогобичі
312

шрр

:

Собор Святого Юра у Львові

Колись ужгородський поет Фелікс Кривін написав вірш,
який назвав «Охороняйте пам’ятники майбутнього». Пев­
не, нам усім треба замислитися над тим, що потрібно
вивчати, цінувати й охороняти не тільки певні історичні
споруди — свідки минулого, але й дбайливо ставитися до
об’єктів сьогодення. Можливо, наші нащадки вважатимуть
їх чудесами світу, ці споруди викликатимуть у них захоп­
лення та подив.
Тому будемо допитливими й уважними: чудес світу бага­
то, і вони чекають на нас!

Література
1. А сєєв Ю. С. Ш едеври світової архітектури. — К: Рад. ш к о ­
ла, 1982. — 87 с.
2. Всеобщ ая история искусств. В 6-ти томах / П од общ . ред.
Б. В. В ей нм арн а и Ю. Д. К олпи н ского, — М.: И скусство, 1960.
3. Геродот. Історія в д ев ’яти книгах.— К.: Наук, думка, 1993. —
576 с.
4. Гольдш тейн А. Ф. Зодчество / П од ред. Ю. С. Т ралова.—
М.: П росвещ ен и е, 1979. — 445 с.
5. Гомер. Одіссея. — Харків: Ф оліо, 2002. — 574 с.
6. Замаровський В. Сім чудес світу. — К.: Веселка, 1972. — 355 с.
7. И стория средних веков (XV—XVIII вв.). Х рестоматия. Ч. 2 /
С ост. В. Е. С т е п а н о в а , А. Я. Ш е в ч е н к о .— М .: П р о с в е щ е н и е ,
1974. - 320 с.
8. К ун М. А. Л егенди і м іфи стародавньої Греції. — К: Рад.
ш кола, 1967. — 456 с.
9. М иф ьі народов мира: З н ц и к л о п ед и я в 2-х томах. — М.:
С оветская З н ц и к л о п ед и я. — 1987. — Т. 1. — 671 с. 1988. — Т. 2.
719 с.
10. Л ю бим ов Л. Д. И скусство древнего мира. К ни га для чтения. — М .: П росвещ ен и е, 1971.— 319 с.
11. Л ю бим ов Л. Д. И скусство древней Руси. К н и га д ля чтения. — М.: П росвещ ен и е, 1974.—336 с.
12. М о с к в а . П а м я т н и к и ар х и тек ту р ьі X IV —X V II в е к о в /
М. И льин. — М.: И скусство, 1973. — 106 с.
13. П аран довськи й Я. М іфологія. В ірування та легенди старо­
давніх греків і рим лян. — К.: М олодь, 1977. — 332 с.
14. С ловарь иностранньїх слов.— М .: Рус. яз., 1989. — 624 с.
15. У айт Дж. М. Боги и лю ди Д ревнего Египта / П ер. с англ.
Л. А. К алаш никовой. — М.: ЗАО Ц ентрп олиграф , 2004. — 189 с.

16. У м ан ц ев Ф . С. М и стец тво Д авн ьої У країн и. Істо р и ч н и й
нарис. — К.: Л ибідь, 2002. — 328 с.
17. Ч е р н я к В. 3. С емь чудес и другие. — М.: З н ан и е, 1990. —
224 с.
18. Я п о н ск ая классическая п о ззи я .— С моленск: Русич, 2003. —
528 с.
19. А р х ітек ту р а У к р аїн и — У к р а їн с ь к и й п о р тал . — Ш р : / /
и ар о ііаі.сот/икг/сиІШ ге/агсЬ кесШ ге.
20. Ж урн ал «Вокруг света». — Ь іїр://\у\улу.уокт§$уеІа.сот.
21. Н ізІогіс.ІШ : В сем ирная история. — Ьир://ЬІ8Іогіс.ги.

ЗМІСТ
В с т у п .....'................................................................................................................... З
Р о зд іл 1
С Т А Р О Д А В Н І С І М Ч У Д Е С С В ІТ У
«Відкриття» ч у д е с ................................................................................................ 7
П ерш і згадки про сім чудес
та поява їхнього списку семи ч у д е с.......................................................7
Ч ом у саме с ім ? ...................................... .~.................................................11
Є гипетські п ір а м ід и ............................ 4 .................................. ............13
Н айстародавніш е ч у д о .............................................................................. 13
Н ерозгадані таєм н и ці п ір а м ід ............................................................... 32
«Висячі сади» С ем ір ам ід и .............................................................................. 38
Велике місто Вавилон та його д о сл ід н и к и ....................................... 38
Н авуходоносор II — легендарний цар В ав и л о н а.......................... 42
Л егенди про С ем ірам іду............................................................................46
«Висячі с а д и » .................................................................................................48
Х рам А ртеміди в Е ф е с і....................................................................................51
Історія х р а м у .................................................................................................. 51
М іф ічна богиня А р т е м ід а ........................................................................ 59
Статуя Зевса О л ім п ій с ьк о го ............................................................... .......63
В идатне створін ня Ф ід ія ..................................................................... ....63
Гром оверж ець З е в с ......................................................................................69
К олос Р о д о с ь к и й ............................................................................................... 74
Родос та його знам енита с т а т у я ............................................................74
С порудж ення стату ї...................................................... ...........:.............. 77
Зах и сн и к Родосу — Г ел іо с....................................................................... 80
М авзолей у Г а л ік а р н а с і..................................................................................83
Д а р М авсол — правитель К а р ії............................................................. 83
П ерш и й м а в зо л е й ........................................................................................ 85

А лександрійський м а я к ............................. ...................................................90
М істо А л ек сан д р а.......................................................................................90
М орський бог П о с ей д о н ......................................................................... 96
Р о зд іл 2

ПОШУК НОВОЇ СІМКИ
Н авіщ о потрібні нові ч у д еса?.................................................................... 103
А ф ін ськи й А к р о п о л ь ..................................................................................... 105
Історія с т в о р е н н я ..................................................................................... 105
А нсам бль А к р о п о л я..................................................................................106
П а р ф е н о н ..................................................................................................... 112
Б оги ня А ф ін а ..............................................................................................118
Велика ки тай ська с т ін а .....ч......................................................................... 124
Р им ськи й К о л із е й .......................................................................................... 129
Статуї острова П а с х и .................................................................................... 137
В ідкриття чудового о с т р о в а ..................................................................137
Загадки статуй та цивілізації р а п а н у й ц ів .......................................140
П ірам іди м айя в Ч и ч е н -Іц а ........................................................................149
Чудові х р а м и ..................................................................................................... 158
Храм С вятої С оф ії (А й я -С о ф ія )......................................................... 158
Х рам А нгкор В а т ............................................ '.......................................163
А ахенський с о б о р ..................................................................................... 167
С обор С вятого Сімейства (Саґрада Ф ам іл іа)................................171
Чудові п а л а ц и ...................................................................................................176
Т ад ж -М ах ал ..................................................................................................176
П алац П о т а л а ............................................................................................. 180
П алац д о ж ів ................................................................................................ 184
Ім п ер ато р ськи й палац у К іо т о ............................................................193
Чудові м і с т а .......................................................................................................201
С а н а .................................................................................................................201
П етра — місто, загублене в с к е л я х .................................................. 204
Тімбукту — свящ ен не місто золота й м у д р о сті........................... 211
М істо інків М ач у -П ік ч у .........................................................................220
Чудові в е ж і.........................................................................................................229
П ізан сь к а в е ж а ...........................................................................................229
Е й ф елева в е ж а ........................................................................................... 234
А л ь гам б р а........................................................................................................... 239

М о ск о вськ и й К рем ль та К расн а п л о щ а .............................................248
С обори та п алац и К р е м л я ..................................................................248
С тіни й баш ти К р е м л я .........................................................................257
К р асн а п л о щ а .......................................................................................... 267
В е р с а л ь ..............................................................................................................270
Історія будівництва В е р с а л я ..............................................................270
В ерсальський п а л а ц ..............................................................................275
В ерсальський п а р к ................................................................................ 278
Д еякі чудеса нового ч а с у .......................................................................... 281
Статуя С в о б о д и ...................................................................................... 281
С тадіон П анатін аїко (К а л л ім а р м а р о )........................................... 288
Х марочос «Ем пайр С тейт Білдінґ» ................................................ 296
М іст «Золоті в о р о т а » ............................................................................ 300
С іднейський оп ерн ий т е а т р ...............................................................303
Ч и це всі ч у д е с а ? .......................................................................................... 307
Л ітература......................................................................................................... 314

ЧУДЕСА СВІТУ
Для дітей середнього шкільного віку
Координатор серії
ДАБОЛКІН
Дмитро Володимирович
Автор-упорядник
КАПЛУН
Світлана Вікторівна
Головний редактор Н. Є. Фоміна
Художній редактор Б. П. Бублик
Технічний редактор Г. С. Таран
К омп’ютерна верстка А. А. Кожанової
Коректор О. А. Кравець
Підписано до друку 20.11.07. Формат 60x90/16.
Папір офсетний. Гарнітура Тайме. Друк офсетний.
Умов. друк. арк. 20,0. Умов, фарбовідб. 20,5. Обпік.-вид. арк. 18,65.
Тираж 2500 прим. Замовлення
ТОВ «Видавництво Фоліо»
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції
ДК № 502 від 21.06.2001 р.
ТОВ «Фоліо»
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції
ДК № 683 від 21.11.2001 р.
61057, Харків, вул. Донець-Захаржевського, 6/8
Електронна адреса:
туду.ГоІіо.сот.иа
Е-таіІ: геа1І2аІіоп@Го1іо.сот.иа
Інтернет-магазин \у\у\у.Ьоокро8І.сош.иа
Надруковано з готових позитивів
у ТОВ «Видавництво Фоліо»
61057, Харків, вул. Донець-Захаржевського, 6/8
Свідоцтво про реєстрацію
ДК № 502 від 21.06.2001 р.

Чудеса світу: Для дітей середнього шкільного віку / Авт.4-84 упорядник С. В. Каплун; Худож.-ілюстратор Г. В. Беззубова;
Худож.-оформлювач Л.Д.Киркач-Осипова.— Харків: Фоліо,
2008. — 318с.— (Дитяча енциклопедія).
І 5 В Н 9 7 8 -9 6 6 -0 3 -4 1 6 2 -3 .
На сторінках цієї книжки постають дивовижні пам’ятки —славнозвісні
стародавні сім чудес світу, а також інші чудові споруди, які було збудовано
в різні часи у різних місцях планети.
Сторінками цієї енциклопедії юний читач мандрує від єгипетських
пірамід та садів Семіраміди до загадкових місць, чудових палаців, веж і
храмів. Перед ним розкриваються таємниці велетнів острова Пасхи й пірамід
майя, Великої китайської стіни й Акрополю, Версалю й Альгамбри.
Б Б К 92я2

Історія чудових споруд, створених людством
протягом тисячоліть, постає на сторінках цієї книжки,
У супроводі Зевса й Посейдона, Артеміди й Геліоса
ви здійсните подорож від стародавніх семи чудес світу
до видатних історичних та архітектурних пам’яток,
л що знаходяться у різних куточках нашої планети.

І8ВК' 978-966-03-3724-4

9 789660

337244