Зустрiч з тиранозавром [Олександр Шалімов] (fb2) читать постранично, страница - 2

Замiсть того, щоб ловити рiдкiсних тварин, якi ще збереглися в цьому куточку Центральної Африки, ми лазимо серед отруйних випарiв, провалюємось по пояс i глибше у смердючу рiдину, лякаємо змiй i величезних болотяних жаб, знемагаємо вiд нестерпної вологої спеки, втрачаємо останнi сили вiд приступiв лихоманки. Перший сезон закiнчується, а ми не знайшли ще не тiльки зуба, а й навiть будь- яких ознак iснування тиранозавра.

Треба ж було такому статися, що мисливця, який надiслав фотографiю ящера мiстеру Бейзу, розiрвав лев за кiлька днiв до мого приїзду в Бумба.

Компаньйон мисливця - старий Джек Джонсон - виявився таким же йолопом, як i мiй заступник Персi Вуфф. Цих двох нероб зближала любов до вiскi. Маленький, худий i лисий Джек Джонсон мiг випити стiльки ж, скiльки здоровенний Вуфф.

Наближалися зливи. Темнi хмари все частiше закривали сонце. Треба було йти на пiвдень, подалi вiд цих гнилих мiсць.

Я вирiшив поговорити з Джеком Джонсоном одверто. Досi йому було вiдомо, що ми приїхали вивчати, фотографувати i ловити гiгантських крокодилiв.

Джек уже кiлька разiв вказував на слiди великих крокодилiв, але я рiшуче бракував їх, доводячи, що цi плазуни малуватi i не варто витрачати на них час.

Персi Вуфф приперся разом з Джонсоном i мовчки гепнувся на чемодан, що стояв бiля мого намету. Чемодан затрiщав.

- Обережнiше, - попередив я, - там соляна кислота i препарувальнi голки.

Персi з побоюванням пiдвiвся, помацав кришку чемодана i влаштувався поряд на згорнутому брезентi.

Джек присiв навпочiпки i вичiкувально подивився на мене.

- Незабаром почнуться дощi, - сказав я, - а ми ще не зустрiли нiчого, що могло б виправдати затрати на експедицiю i ящики випитого вiскi.

Персi Вуфф кивнув, а Джонсон вийняв люльку з рота i почав старанно вибивати її.

- Послухайте, Джонсон, - вiв я далi, - покiйний Рiчардс розповiдав вам про свою останню подорож у цi мiсця?

- Дещо розповiдав. А що саме вас цiкавить? Крокодили?

- Ну, припустимо, велетенськi крокодили.

- Нi, про крокодилiв не казав.

- Ну, а про якихось iнших великих тварин?

- Не пам'ятаю, шефе. Здається, нi. Його остання подорож сюди закiнчилася невдало. Обидва туземцi, якi супроводили його, загинули. Якби вони не були неграми, Рiчардсу могли загрожувати неприємностi…

- Це для мене новина. Ви ранiше не говорили про загибель туземцiв.

- Тому що ви не запитували…

- А тепер запитую i прошу розповiсти все, що знаєте про останню мандрiвку Рiчардса. Чому ви не поїхали з ним?

- Я захворiв на дизентерiю.

- А потiм?

- Вiн звелiв чекати в Бумба. Вiн повинен був розвiдати новi мiсця для полювання на рiдкiсних звiрiв. Так наказав агент мiстера Бейза. Але туземцi загинули, i Рiчардс повернувся в Бумба. Ми мали їхати з ним разом через мiсяць, а тут прибула стрiляти левiв стара американка. Вона найняла Рiчардса на мiсяць. На першому ж полюваннi лев, якого вона поранила, розiрвав Рiчардса.

- А вам вiдомо, як загинули туземцi?

- Рiчардс розповiдав, що їх затоптав бiлий носорог.

- А Рiчардс вам нiчого не розказував про незвичайних гiгантських тварин, яких вiн зустрiв пiд час своєї останньої подорожi?

- Нi, шефе… А хiба вiн зустрiчав їх?

- Скажiть, Джонсон, а ви самi нiколи не чували про бiблейських потвор, що мешкають у Великих болотах?

- Якi це бiблейськi потвори? Невже кити?

Я почав втрачати терпiння. Сухо сказав:

- Я маю на увазi тварин, яких досi нiхто не бачив в Африцi. На iнших континентах вони вимерли в давнi геологiчнi епохи.

- А раз їх нiхто не бачив, то звiдки вiдомо, що вони тут є? - щиро здивувався Джоисои.

- Ну, а в легендах туземцiв ви нiчого такого не чували?

- Ет, - махнув рукою Джонсон, - тутешнiм неграм вiрити не варто… От учора один з них патякав, нiби його батько бачив на краю балки потвор, схожих водночас i на слона, i на крокодила, ще й завдовжки до двадцяти метрiв. Що з такого вiзьмеш?..

- Справдi, нiчого не вiзьмеш, - мовив я. - А що ви думаєте з приводу цiєї фотографiї? - я простягнув знiмок тиранозавра, одержаний вiд мiстера Бейза.

- От так диво! - пробурмотiв Джонсон. - Звiдки це у вас?

- Цю фотографiю зробив Рiчардс, очевидно, пiд час своєi останньої мандрiвки.

- Не може бути! У Рiчардса нiколи не було фотоапарата. Та й фотографувати вiн не вмiв. Це не його робота, шефе.

Персi неспокiйно поворухнувся на своєму брезентi.

- Але ж фото надiслав мiстеру Бейзу Рiчардс, - заперечив я.

- Можливо, але це не його знiмок.

- А чий же?

- Не знаю. Я нiколи не бачив у Рiчардса подiбной фотографiї. Та ,й про зустрiч з такою тварюкою вiн би менi розповiв. То це ви на неї полювати приїхали?

- На неї теж.

Джонсон тихенько засвистiв.

- Не хотiв би я з нею зустрiчатися, - пробурмотiв вiн, розглядаючи фотографiю. - Подивiться-но, що залишилось вiд бiлого носорога.

- Ви думаєте, що це бiлий носорог, Джек?

- Безсумнiвно, подивiться на його голову.

Я взяв знiмок, почав розглядати його в лупу i переконався, що Джонсон мав рацiю. Це вiдкриття примусило мене замислитись. Туземцi, що супроводжували Рiчардса, були затоптанi бiлим носорогом. На фото був теж бiлий