Home » Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.) [Тарас Вінцковський] (fb2) читать постранично, страница - 3
Прочитал первую книгу и часть второй. Скукота, для меня ничего интересно. 90% текста - разбор интриг, написанных по детски. ГГ практически ничему не учится и непонятно, что хочет, так как вовсе не человек, а высший демон, всё что надо достаёт по "щучьему велению". Я лично вообще не понимаю, зачем высшему демону нужны люди и зачем им открывать свои тайны. Живётся ему лучше в нечеловеческом мире. С этой точки зрения весь сюжет - туповат от
подробнее ...
начала до конца, так как ГГ стремится всеми силами, что бы ему прищемили яйца и посадили в клетку. Глупостей в книге тоже выше крыши, так как писать не о чем. Например ГГ продаёт плохенький меч демонов, но который якобы лучше на порядок мечей людей, так как им можно убить демона и тут же не в первый раз покупает меч людей. Спрашивается на хрена ему нужны железки, не могущие убить демонов? Тут же рассказывается, что поисковики собирают демонический метал, так как из него можно изготовить оружие против демонов. Однако почему то самый сильный поисковый отряд вооружён простым железом, который в поединке с полудеманом не может поцарапать противника. В общем автор пишет полную чушь, лишь бы что ли бо писать, не заботясь о смысле написанного. Сплошная лапша и противоречия уже написанному.
Часть вторая продолжает «уже полюбившийся сериал» в части жизнеописания будней курсанта авиационного училища … Вдумчивого читателя (или слушателя так будет вернее в моем конкретном случае) ждут очередные «залеты бойцов», конфликты в казармах и «описание дубовости» комсостава...
Сам же ГГ (несмотря на весь свой опыт) по прежнему переодически лажает (тупит и буксует) и попадается в примитивнейшие ловушки. И хотя совершенно обратный
подробнее ...
пример (по типу магического всезнайки или суперспеца) был бы еще хуже — но все же порой так и хочется прибавить герою +100 очков к сообразительности))
В остальном же все идет без особых геройств и весьма планово (если не считать очередной интриги в финале книги, как впрочем было и в финале части первой)). Но все же помимо чисто технических нюансов службы (весьма непростой кстати...) и «ожидания экшена» (что порой весьма неоправданно) — большая часть (как я уже говорил) просто отдана простому пересказу «жита и быта» бесправного существа именуемого «курсант»))
Не знаю кому как — но мне данная книга (в формате аудио) дико «зашла»)) Так что если читать только ради чтения (т.е не спеша и не пролистывая страницы), то и Вам (я надеюсь) она так же придется «ко двору»))
Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.) [Тарас Вінцковський] (fb2) читать постранично, страница - 3
дослідження історії козацтва на півдні України та в Одесі.
Особливо важливу роль популяризації козацтва для мешканців Одеси та цілого південноукраїнського регіону відігравала досить популярна газета на той час «Одесский Вестник», яка виходила в Одесі у 1829–1894 роках. На шпальтах цього часопису постійно друкувалися матеріали про історію, фольклор та господарську діяльність українського козацтва. І це не випадково, адже редакторами цієї газети були в основному нащадки козацьких родів серед яких провідне місце посідає О.Г.Тройницький (1807–1871 рр.), який закінчив Рішельєвській ліцей у місті. Також чимало зусиль до популяризації козацтва на шпальтах цієї газети доклали редактори П.Сокальський та П.Зелений.
Особливим етапом в розвитку дослідження козацтва в Одесі став VI археологічний з`їзд, який відбувся в 1884 р… На цьому з`їзді домінувала українська тематика зокрема про козацтво. Так наприклад, тоді ще молодий дослідник запорозького козацтва Д.Яворницький виступив із доповіддю на тему: «Дослідження про Січ». У виступі він часто вживав слово «Україна», хоча це було в умовах заборони на українську мову і вживання самих термінів «Україна», «Запорозька Січ» та інші. Він так говорив із захоплення про Запорозьку Січ: «Ось вона — Січ, звідкіля пішла слава по всій Україні, ім`я якої гриміло на сході і заході…»[8]. У наступному виступі на з`їзді Д.Яворницький виголосив доповідь: «Поїздка по Запоріжжю», у якій подав настільки цікаві і ретельні подробиці про всі січі за результатами 3-х річних розкопок і досліджень, що його доповідь зустріли належним чином — «оглушительными аплодисментами»[9].
Досить цікавою була доповідь професора Новоросійського університету О.І.Маркевича: «Одеса в народній поезії». У ній наведено багато народних пісень, записаних на Молдаванці та передмістях Одеси. У своїй емоційній та переконливій доповіді О.Маркевич дійшов логічних і важливих висновків: «Якщо місто Одеса по більшості свого населення має південно-руський характер, то і решта поселень Новоросії, окрім спеціальних іноземних, також руські. (тобто українські — А.М.). Цим і пояснюється малоросійський характер народної літератури Новоросії…» і далі, «… Було б небезпідставним вважати місцевим епосом запорозькі пісні, які склалися при умовах тісного поєднання Запоріжжя з рештою Малоросії, відбивають спільну їх історію та співають скрізь, де живуть малороси — від Кракова і до Кавказу»[10]. Слід зазначити, що доповідь Маркевича опублікували одеські газети, що сприяло поширенню інформації не лише про козацтво та український фольклор зібраний в Одесі та її околицях, але й сприяло впливу на національну свідомість одеситів.
Важливий вплив на розвиток козацької тематики в Одесі мала українська «Громада» з її багатолітнім керівником Леонідом Смоленським. Слід зауважити, що Л. Смоленський був професійним істориком, випускником університету Св. Володимира у Києві, прекрасним лектором та популяризатором козацької минувшини саме в Одесі. Він «часто у своїх лекціях перед гімназистами підкреслював, що його рідну Одесу заснували запорозькі козаки під назвою Хаджибей»[11]. Про популяризаторську діяльність козацької тематики одеською українською «Громадою» досить детально описав одеський історик О.Болдирєв[12].
1.2. М.Ф.Комаров як дослідник та популяризатор козаччини
Значних зусиль до вивчення і популяризації козацтва в Одесі доклав багатолітній керівник української «Громади» та «Просвіти» М.Ф.Комаров.
Одним із перших історичних досліджень М.Ф.Комарова була опублікована дума про «Саву Чалого» в «Екатеринославських губернских ведомостях» в 1865 році[13].
Працюючи деякий час вчителем у селі Гаврилівка Ізюмського повіту Харківської губернії та селі Неміщині Ново-Московського повіту Катеринославської губернії він збирав народний фольклор на історичну тематику. Ця перша спроба, тоді ще молодого науковця зацікавила Південно-Західний відділ Російського Імператорського географічного товариства у Києві.
Далі було кілька історичних досліджень про М.Костомарова і Т.Шевченка, але основна кількість досліджень була на фольклорну та літературну тематику, у якій домінувала козацька доба.
Одним із важливих доробків в історичних дослідженнях була розвідка про Антона Головатого видана у Львові у 1891 р. у кількох виданнях під назвою «Антін Головатий, запорозький депутат і кобзарь», підписана одним із його псевдонімів — М.Уманець. М.Комаров підкреслював, що А.Головатий був не лише добрим військовим, політиком та захисником прав козаків, але й те, що він сам грав добре на бандурі, мав добрий голос й складав пісні. Очевидно, зацікавленість М.Комарова козацьким фольклором і була в значній мірі визначальною в історичних дослідженнях автора.
Ще одним
Последние комментарии
1 час 27 минут назад
1 час 28 минут назад
2 дней 19 часов назад
2 дней 20 часов назад
2 дней 20 часов назад
2 дней 20 часов назад