Збірка (2009-2010) [Олександра Шелковенко] (fb2) читать постранично, страница - 21

криївці. Як панночка з НАТИ хоче до звіра лізти, можу принести.

– Геніально! - зраділа Дзвінка.

Ведмедя розшукали швидко.

– Ya poydu alone, - сказала Romanova. - Kak v staryi russkiy skazka pro Mashen'ka and medved...

Вона підійшла до звіра і приставила драбину до ніг. Долізла до кінця. Далі підстрибнула і зачіпилася за що треба. Ведмідь задоволено застогнав. Masha взялася до роботи. Їй було важко. Але вона вміло балансувала. Аби не впасти, доки діло не зроблено!

Українці схвильовано дивилися за подвигом. Від перемоги залежала доля Карпат - перлину Українського П'ємонту. А значить - і цілої Нації.

Знала це й Masha. Вона стиснула зуби, зібралася з силами і...

Бурхливий потік змив її і вдарив о дерево. Дівчина впала на долину.

Післямова

– Вона втратила усю кров, - сказав професор Борщевський, обслідував американку. - Потрібна негайна трансфузія. Добровольці є?

Усі Українці визвалися донорами.

Марійка не встигала переливати кров.

Нарешті дівчина відкрила очі.

– Слава Нації! - сказала вона.

– Ти вивчила українську? - здивувався Митко.

– В мене тепер українська кров! О, я чую її голос! А ще - голос роду! Я бачу тіні забутих предків, і зелені луги й солов'їні гаї! Бачу козацький степ та Трипільську культуру!

– То ти ж тепер етнічна Українка! - зрадів Митко. - Значить, Masha, Пророк дозволяє нам кохатися!

– Дозволяє! Але не називай мене більше Masha. Відтепер я ся називаю Роксоляна Романишин!

Вони пішли кохатися.

– А де ж ведмідь? - поцікавився вчений.

Він зв'язався по Інтернету з Києво-Могилянською Академією.

– Усе гаразд, - заспокоїв Борщевський за кілька хвилин. - Відтепер то є наш Український звір. Працює волонтером на національній фабриці етнічного Українського підприємця Порошенка. Місить шоколад і читає Дмитра Донцова...

(c) Олександра Шелковенко

12 лютого 2010

Правда про жидiвсько-москальську мафiю

"Хрещена мати"

Правда про жидiвсько-москальську мафiю

Маша Пєтрова, хрещена мати москальсько-жидiвської мафiї, увiйшла до нiчного «Бавовна-Клюбу». На нiй був чорний чоловiчий костюм i капелюх. І нагруднiй кишенцi - бiленька хусточка. У нафарбованих губах - гаванська сигара. Так вимагала мафiозна традицiя...

У Клюбi пригравала джаза. Напiвголi хлопцi танцювали на сценi. У залi зiбралися мафiозi Києва. Он - "Голяндка" Сара Гольдман, що стрiляє, не виймаючи рук з кишенiв. Он - "Щуриха" Лєна Зайцева, що контролює контрабанду вiскi. А отам - елегантна Белла Шмальц, що вона є власниця «Бавовна-Клюбу». Та й iншi, iншi... Уся москальсько-жидiвська мафiя була тут!

Мафiйозi пили горiлку iз содовою i курили. Поруч сидiли елегантнi хлопцi в облягаючих костюмчиках. Хлопцi кокетливо хiхiкали i стрiляли очима.

– Хрещена мати, - почула Маша злiва. - В нас проблеми з Нюркой Васiльєвой.

Говорила Естер Рабинович.

Маша уважно нахилила голову - мовляв, продовжуй.

– Вона знюхалася з дiвчатами Муркi Сiдоровой. Зрадила нашу Сiм'ю. Що робити?

Маша провела долонею бiля свого горла.

Це значило - "закатати у бетон та й кинути до Київського водосховища".

Естер зрозумiла i вiдiйшла.

Маша сiла за стiл, замовила горiлки з содою. Що за часи? Не можна нiкому вiрити... Бачить Бог, вона любила Нюрку. Як доньку. Як та могла зрадити?

До залi влетiла граната. Усi поховалися пiд столи. Хлопцi вiзжали. Мафiозi дiстали пiстолети.

Пiсля вибуху забiгли дiвки з автоматами, вiдкрили вогонь. Маша висунулася з-пiд столу. "Паф-паф!". "Паф-паф-паф!". П'ятеро нападниць впали мертвi. Решта втiкли.

Сара Гольдман повернула ногою одну з ворогинь:

– Циля Фiхтенгольц, - сказала вона. - З клану Муркi Сiдоровой.

"Все сходиться" - подумала Маша. Було сумно.

На сценi спiвав гарний хлопець. Слова рiзали серце:

"Поклич мене, любов,

У подорож кохання -

Я так давно живу

На островi чекання..."

Маша поманила його рукою. Той помiтив i злякався. Але Машi не прийнято було вiдмовляти. Кокетливо посмiхаючись, спiвак пiдiйшов.

Маша вказала на стiлець бiля себе.

Той сiв.

– Пий, - сказала Маша.

Хлопець ковтнув горiлки з содою.

– Ти файно спiвав.

– Дяаакую, - хлопець загадково посмiхнувся.

– Як тебе звати?

– Ваася...

Тепер вже вiн грав з нею. Всi вони однаковi!

Але так хотiлося не бути самою цього вечора!

Вона поклала хлопцевi руку на колiно. Той почервонiв.

"Та шо ти цнотливого ламаєш?! - подумала Маша. - Давно ж вже не дєвствєнiк! Та ще й мабуть не з однiєю кохався!"

Рука ковзнула вище. Хлопець страсно дихав.

– Ходiмо, - наказала Маша.

– Зараз... - хлопець подивився у дзеркальце, поправив зачiску i встав.

Вони пiшли до окремої кiмнати. За роялем сидiла жiнка.

– Грай, Двойро! - сказала Маша. - Щоб не сталося - грай! І не дивись на нас.

Двойра заграла Калiнку-Малiнку.

Маша посадила Васю на роял.

– Ой, не треба! Будь ласка, не треба! - почав вiн.

Маша дiстала пiстолет. Торкнулася дулом його губ. Хлопець замовк.

Маша збожеволiла. Зiрвала з