Генерал-хорунжий Роман Шухевич [Василь Степанович Кук] (fb2) читать постранично, страница - 29

студентську групу членів ОУН. У 1932-1934 рр. виконував доручення КЕ і як зв’язковий їздив до Кракова та на Волинь, перевозив нелегальну літературу, зброю, вибухові матеріали.

За революційну діяльність багаторазово арештовувався польською поліцією, а у 1934 р був засуджений польським судом за революційну діяльність на 2 роки тюрми. У 1936 р. вийшов на волю й очолив Золочівськии повітовий провід ОУН.

У травні 1937 р. у віці 24 р., щоби знову не бути арештованим, перейшов у підпілля і став професійним революціонером-підпільником. Проводив нелегальні нічні вишколи ремісничої молоді у Львові, а восени цього ж року переїхав у Підгаєцький повіт, де організував підпільну друкарню КЕ ОУН «Мандоліна» і керував нею до жовтня 1939 р.

У 1940 р. за дорученням КЕ ОУН на ЗУЗ перебував у м. Кракові й організував нелегальні переходи кур’єрів і зв’язкових ОУН через німецько-совєтський кордон. Працював спільно з референтом зв’язку ПУН Романом Шухевичем. Був учасником нарад Проводу ОУН, у лютому 1940 р. та делегатом на II Великому зборі ОУН у квітні 1941 р. Після II ВЗ ОУН був призначений Провідником ОУН С. Бандерою членом Проводу ОУН , у якому очолив організаційну референтуру (відділення). У той час брав участь у діяльності військового штабу, відбував старшинські військові вишколи.

Навесні 1941 р. організував і очолив Центральний штаб похідних груп ОУН для переходу в східні області України, включно з Кримом і Кубанню (біля 5 тисяч членів і прихильників). У червні 1941р. організаційно очолив Львівську провідну похідну групу (біля 20 членів), яка прибула 28 червня до Львова й 30 червня організувала Народні Збори, на яких проголошено відновлення Української держави.

У липні — серпні 1941р. організував і очолив Київську провідну похідну групу членів ОУН (біля 30 осіб), переважно зі східних областей та Волині, для повторного проголошення відновлення української державності в Києві. 31 серпня у м. Василькові частина членів групи, у тому числі В. Кук, була арештована німецькою поліцією. При транспортуванні групи до Львова у м. Луцьку В. Куку — «Лемінгу», Дмитрові Мирону — «Орлику» та зв’язковому Тарасові Онишкевичу пощастило втекти з-під варти і добратися до Львова. Навесні 1942 р. «Ю. Леміш» очолив Провід ОУН на Південно-Східних Українських Землях. Після загибелі Д. Мирона в липні 1942р. та арешту його заступника П. Сака безпосередньо керував діяльністю ОУН на всіх українських центрально-східних і південних землях. Весною 1943 р. очолив також УПА — Південь.

З березня 1944 р. був уже на території України, окупованій радянською армією, і керував усією національно-визвольною боротьбою і безпосередньо найбільшим боєм УПА в квітні 1944 р. під Гурбами.

З 1947 р. був заступником Романа Шухевича на всіх його посадах, а після його загибелі 5 березня 1950 р. був обраний Головою Проводу ОУН в Україні, Головним Командиром УПА та Головою Генерального Секретаріату УГВР.

23 травня 1954 р. був підступно захоплений провокаторами КГБ у полон. Перебував у слідчих тюрмах Києва і Москви до 1960 р. Звільнений у зв’язку з новим курсом політики М. Хрущова, т.зв. «відлигою», і з метою скомпрометувати його в очах українців.

Нині Василь Кук — член Головної Булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА, голова Наукового відділу Братства УПА.