Великі сподівання [Чарлз Діккенс] (fb2) читать постранично, страница - 191


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

мене так само вибачливі й добрі, як тоді, і скажіть, що ми - друзі.

- Ми і є друзі,- сказав я, підводячись і допомагаючи їй підвестись.

- І залишимось друзями, навіть розпрощавшись, додала Естелла.

Я взяв її за руку, і ми покинули це пустище. 1, як ото колись давно ранковий туман знімався вгору, коли я покидав кузню, так тепер знімався вгору вечірній туман, і погідне місячне світло залило широкий простір навколо, і ніщо навіть не натякало на можливу нову розлуку з Естеллою.


This file was created
with BookDesigner program
bookdesigner@the-ebook.org
21.07.2008