Повість про останнього колгоспника [Галина Тимофіївна Тарасюк] (fb2) читать постранично, страница - 2
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
Але мама не довго тішилась Геником — взяла раптом і вмерла. Одного осіннього вечора, коли повернувся з поля з мішком кукурудзи, вона не вийшла відчинити ворота і Геник стривожився, і щось обірвалось в його середині. Кинувши мішок у хлів, відчинив двері у темну хату і при світлі місяця побачив маму — вона лежала на долівці перед самим порогом, видно, бігла його зустрічати. Геник просидів біля мами на землі цілу ніч, а як сонце зійшло, пішов до баби Домки, сповістити, що мама не дихає й не говорить. До тітки Степані, що жила по-сусідству, боявся йти, щоб вона не подумала, що він маму убив, і не викликала міліцію, щоб його в тюрму запроторити. Проте тітка Степаня, почувши від баби Домки страшну новину, стала голосити, жаліти бідного Геника і згадувати, як бідна мама ним тішилась. А тоді побігла по кутку, кликати жінок: Поцілуйчиху, Стасю Жабкову, Гукова Лідку і Надію Пилипівну. Жінки прийшли і теж стали жаліти Геника. Навіть голова колгоспу, якого Геник вперше побачив на похороні, жалів. А потім усім селом маму поховали на цвинтарі, за яким морква росте, і поминки зробили, і згадували її добрими словами, що роботяща була, все життя на нормах проробила. А Геникові наказували не журитися, а жити собі далі і, може й, оженитися, щоб не одиноко йому було. Геник вдячно сміявся, але йому було страшно, наче заблукав у нічних полях, і не може дорогу знайти додому, де його чекає біля воріт мама.
На другий день після смерті мами раптом випав сніг, прийшла зима і стало життя Геника гірше смерті. Хоч за вікном стояв білий від першого снігу день, а Геникові було темно і він не знав, що робити і як жити. У хаті було холодно й порожньо, у полях — теж. Але він все одно брав мішок і йшов з хати, і блукав непривітними, задубілими полями цілий день і повертався під вечір з кількома мерзлими буряками чи картоплинами, в надію, що все страшне йому приснилося, і мама повернулась із цвинтаря і знов чекає його коло воріт. Але мама не верталася. Часам навідувались баба Домка і тітка Степаня, вчили Геника, як розпалювати дрова у плиті і варити барабольку на вечерю. І Геник навчився палити в плиті і варити усе, чим запасся за літо, а заодно і жити без мами. І пережив зиму. І не одну. Як хом’як у нірці, чекаючи весни, коли нарешті зазеленіють поля і він візьме свій кропив’яний мішок і буде ходити і пастися, аж доки, зморившись, не засне в лісосмузі чи на цвинтарі коло маминої могилки… Але одного дня світ мов перевернувся, і люди — як подуріли. Перепинили Геника, як він звично рано-пораненьку з мішком у поля йшов, кричать: — Генику, ти куди? Нема вже колгоспу! І поля колгоспного нема! Поділили! І тобі за городами трохи вділили. Як не є, а ти таки був колгоспником! — Колгоспник! — засміявся Геник. — Я на це вчився! — Авжеж! — засміялися й люди, а тітка Степаня зітхнула: — Генику-Генику! Ти вже не колгоспник. Ти тепер одноосібник. Здай комусь дужчому за себе хазяїнові свій наділ в оренду, а сам за ті гроші живи припіваючи. Геник нічого не зрозумів, але усміхався, пам’ятаючи настанову мами, бути з людьми завжди смирним і привітним, щоб не били і в тюрму не запроторили. Тож усміхаючись, обійшов людей тай пішов собі своєю дорогою туди, де йому добре і вільно було, і де він усе розумів. У поля. І знову все було, як при мамі. А одного разу навіть краще. Бо до Геника під саму хату приїхали якісь люди на машині, винесли з неї велику коробку, з якої стали діставати всіляку одежу, яку стали приміряти до Геника і він сміявся, бо одежа була якраз на нього, і штани — до кісточок, і сорочки з довгими рукавами. Та найбільше втішився Геник коричневими черевиками на товстій підошві і на шнурках. Коли люди поїхали, Геник взувся в них і пішов пройтися полями, уперше забувши прихопити мішок. Але скоро і в полях усе змінилося, і Геник перестав розуміти, чого його тепер люди, свої ж, сільські, ловлять, все з мішка висипають, і кричать,
Последние комментарии
20 часов 1 минута назад
20 часов 19 минут назад
20 часов 28 минут назад
20 часов 29 минут назад
20 часов 32 минут назад
20 часов 50 минут назад