Аргонавти Всесвіту. Нащадки скіфів [Володимир Миколайович Владко] (fb2) читать постранично, страница - 207

виблискували під світлом карбідки. І так само тьмяно виблискувала безліч інших жовтуватих камінців, повкраплюваних у стіни відгалуження, яке перетворилось тут на щось подібне до кімнати неправильної форми. Стародавня лопата лежала серед камінців.

Іван Семенович зробив крок уперед, нахилився, підняв один з камінців, уважно оглянув його і зважив на руці. Потім перевів погляд на Артема:

— Це золоті самородки, друзі мої! Це поклади, знайдені колись Пронісом, ті самі більші поклади, до яких потім був загублений шлях…

— Велика скарбниця, про яку нам розповів його потомок Роніс! — захоплено додав Артем.

Геолог обвів поглядом печеру, її долівку й стіни.

— Це нечуване багатство, — мовив він враженим голосом. — Велика жила золота проходить тут. І вона розсипалась саме на цьому місці безліччю самородків… Цілий підземний золотий фонд! Друзі мої, за цим варто посилати експедиції! Я вже не кажу нічого про наукову цінність нашого відкриття, про той підземний простір, бо то вже справа археології. Стільки золота в одному місці! Стільки золота одразу!.. Друзі мої, це буде гідний внесок нашій великій радянській Батьківщині…

— Скарбниця Проніса… — тихо повторив Дмитро Борисович.

— Скарбниця, яка ждала нас тисячі років, — додав Артем.

Іван Семенович подивився ще на засипану самородками долівку:

— Товариші, давайте повертатися! Всі ми втомлені. Відпочинемо трохи, сюди ми завжди зможемо повернутися, а, крім того, треба негайно телеграфувати про наше відкриття. Артеме, голубчику, візьміть з собою два-три самородки, як зразок… щоб ця надзвичайна печера не здалася нам потім, на поверхні, сном. — Голос його був схвильований…

Вони вийшли з відгалуження. Хід вів просто до сталактитової печери. З кам’яної стіни на них дивилося зображення, дивилось обличчя скіфа. Артем пішов повільніше. Він переждав, поки товариші випередили його, і ще раз подивився на вирізьблену голову. Так, вона справді нагадувала його побратима…

— Варкан, Варкан!.. — прошепотів він засмучено.

Юнак приплющив очі. Вогнище в лісі… вони з Дмитром Борисовичем слухають розмову, палкі сперечання Роніса й Варкана… відблиски від вогнища блукають по рухливому обличчі молодого скіфа… ось Роніс пішов, Варкан залишився з ними сам… тиша… важкі непроникні хмари на неприродному підземному небі… і тихий голос Варкана, хороброго, самовідданого Варкана!..

— Артеме! Чого ви там затримались? Доганяйте! — долинув здалека голос Івана Семеновича.

Артем стрепенувся:

— Зараз, зараз, товариші!

Яскраві плями світла від карбідки стрибали по нерівному кам’янистому склепінню печери. Артем швидко наздоганяв товаришів.

1939

ЗМІСТ

Аргонавти всесвіту

1. Ракета виходить на озеро 5

2. Доповідь радянському народові 13

3. Стрибок у невідоме 25

4. Життя без ваги 32

5. Несподіваний супутник 39

6. Небесний маршрут 48

7. «Невеличкий бронтозаврик» 56

8. Що наробив метеорит 65

9. Щоденник Василя Рижка 74

10. Еліпси навколо Венери 100

11. Невідомий світ 107

12. Прапор на Венері 114

13. Хащі юрського періоду 123

14. «Василю, відгукнися!» 130

15. Потворний переслідувач 137

16. Слідами велетнів 147

17. Бійка біля ракети 154

18. Несподівана допомога 162

19. Що таке інфрарадій 169

20. Пригоди біля скелі 180

21. Над хащами Венери 192

22. Зустрічі Бориса Гуро 201

23. План з повітря 213

24. Риска зникає в хмарах 222

Епілог 235

Нащадки скіфів

Частина перша 243

1. Перша скіфська голова 243

2. Несподівана знахідка 255

3. Заповіт Проніса 264

4. Шлях під землею 276

5. Дивний світ 287

Частина друга 304

6. Полонені і віщун 304

7. В колі списів 317

8. Пропозиції старого віщуна 326

9. Два чудодії 143

10. Бронза і золото 353

11. Побратими 368

12. Бенкет старого Сколота 381

13. «Ім’ям богів і неба!» 393

Частина третя 412

14. Тікати, Артеме, тікати! 412

15. Табір у лісі 425

16. Гартакова наречена 435

17. Жалобна подорож 449

18. Клятва Варкана 461

19. Час вжити зброю! 469

20. Скарбниця Проніса 484

Редактор С. Мішура

Художники А. Бондарович, О. Фаєрчук

Техредактор А. Вовк

Коректор К. Євреїнова

В. Владко. Аргонавты вселенной. Роман. Потомки скифов. Роман.

(На украинском языке).

Бф 02841. Здано на виробництво 3/1 1952 р. Підписано до друку 1/VII 1952 р. Папір 60х84¹/16=15³/4 паперових, 28,67 друк. арк., 31,0 обл. — вид. арк. Зам. № 761. Тираж 30.000.

Надруковано з матриць 4-ї поліграффабрики Укpпoлiгpaфвидaву, м. Київ, у друкарні Науково-технічної книги, Укрполіграфтресту, Львів, Чайковського, 27.

Книгу повернув українському читачеві бібліограф

Микола Ковальчук (2013)