Снігова королева (збірка) [Ганс Крістіан Андерсен] (fb2) читать постранично, страница - 79

собакою.

Усе це спостерігали принц і принцеса. Молодята підійшли ближче і звернулись до подорожніх:

— Певно, ви по-справжньому щасливі ра зом!

— Авжеж, — погодився чоловік. — Слава Богу за це! Навіть принц із принцесою не могли би бути щасливішими за нас!

— Тоді послухайте, — принц звернувся із проханням до чоловіка, — зробіть нам ласку, й ви ніколи про це не пошкодуєте. Дайте нам маленький клаптик тканини з одягу, який ви носите близько до тіла!

На це прохання пастух із дружиною якось дивно переглянулись. Зрештою пастух сказав:

— Хай Бог буде свідком! Я був би радий віддати вам не те що маленький клаптик, але й цілу сорочку, якби тільки вона в мене була. Але в нас немає навіть власного лахміття!

І принц із принцесою помандрували далі. Врешті вони стомилися від марних блукань і вирішили повернутись додому. Проїжджаючи повз хатину відлюдника, вони спинилися, щоб розказати йому про свої мандри, і почали докоряти: мовляв, як він міг дати їм таку безглузду пораду?

На це мудрець усміхнувся і сказав:

— Хіба ж ваша мандрівка була зовсім даремною? Невже ви нічого з неї не дізнались?

— Чому ж, — відповів принц, — я дізнався про те, що задоволення власним життям — це найбільш рідкісний дар на землі.

— А я дізналась про те, — додала принцеса, — що для того, аби бути щасливою, людині треба небагато — бути щасливою!

І принц узяв принцесу за руку, й вони поглянули один на одного щирими поглядами, в яких світилась справжня любов. Тоді мудрець благословив їх і сказав:

— Ви знайшли свій справдешній талісман — у власних серцях! Дбайте про нього, оберігайте його, і злі сили зневіри й невдоволення не матимуть над вами влади!