Невидимець (збірка) [Герберт Джордж Веллс] (fb2) читать постранично, страница - 3
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (92) »
Розділ ІІ Перші враження містера Тедді Генфрі
О четвертій годині, коли було вже досить темно і місіс Гол набиралася сміливості, щоб зайти до кімнати свого гостя і запитати його, чи не бажає він чаю, Тедді Генфрі, годинникар, зайшов у буфет. — Місіс Гол, — сказав він, — що за жахлива погода для тонких черевиків! Надворі ще густіше падав сніг. Місіс Гол погодилась і помітила, що портфель при ньому. — Якщо вже ви тут, містере Тедді, — сказала вона, — я була б дуже рада, якби ви подивились отой старий годинник у вітальні. Він ходить і б’є добре, але годинна стрілка весь час указує на шосту. Підвівши його до дверей у вітальні, вона злегка постукала і ввійшла. Відчинивши двері, вона побачила, що її відвідувач сидить у кріслі перед коминком і, здавалося, дрімає, схиливши забинтовану голову набік. Єдиним джерелом світла в кімнаті був червоний жар від полум’я (від чого очі гостя світились, як сигнальні вогні на залізниці, але обличчя залишалось у тіні) та останнє сіреньке денне світло, що просочувалось у кімнату крізь відчинені двері. Коли господиня запалила лампу на буфеті, все почервоніло, потемніло й стало геть невиразним, бо лампа сліпила очі. Але на мить господині здалося, що чоловік, на якого вона дивилась, має величезний широко розтулений рот… широкий і неймовірний рот, що проковтнув цілу нижню частину його обличчя. Це було миттєве відчуття: перев’язана білим голова, потворні витріщені очі — і це величезне позіхання. Потім чоловік заворушився, підвівся в кріслі й підніс до обличчя руку. Місіс Гол ширше розчахнула двері, щоб у кімнаті стало ясніше, — так вона краще бачила гостя. Він досі затуляв обличчя шарфом, як перед цим серветкою. І вона вирішила, що тіні її обманули. — Ви не проти, пане, якщо цей чоловік перевірить годинник? — запитала вона, поборовши миттєвий шок. — Перевірить годинник? — сказав гість, сонно роззираючись і промовляючи з-під руки, а потім, прогнавши дрімоту, додав: — Звісна річ. Місіс Гол вийшла по лампу, і він також підвівся і потягнувся. Коли стало світліше, містер Тедді Генфрі опинився віч-на-віч із забинтованою людиною. Він був, за його власними словами, «приголомшений». — Доброго дня, — сказав незнайомець, роздивляючись його, як пізніше розповів містер Генфрі, «як омар», — такими живими видавалися темні окуляри. — Сподіваюсь, я вас не потурбував, — сказав містер Генфрі. — Ну що ви, ні, — відповів незнайомець. — Хоч я й розумію, — мовив він, обернувшись до місіс Гол, — що ця кімната призначалася тільки для мого особистого користування. — Я подумала, пане, — сказала місіс Гол, — ви захочете, щоб годинник… — Звісно, — сказав незнайомець, — неодмінно… але, як правило, я люблю бути на самоті, щоб мене не турбували… Але я справді радий, що годинник відремонтують, — сказав він, побачивши певне вагання у поведінці містера Генфрі. — Дуже радий. Містер Генфрі збирався вибачитись і відсмикнути руку, але ці слова заспокоїли його. Незнайомець відвернувся од коминка і заклав руки за спину. — Коли годинник буде полагоджений, я б хотів трохи чаю. Але не раніше, — сказав він. Місіс Гол саме збиралася вийти з кімнати, цього разу вона не хотіла заводити розмов, оскільки не бажала, щоб її знову різко обірвали, та ще й перед містером Генфрі, — коли її гість запитав, чи домовилась вона про доставку його багажу зі станції Бремблгерст. Вона відповіла, що поштар уже про це знає і завтра посильний привезе речі. — Ви впевнені, що раніше ніяк не вийде? — перепитав він. — Упевнена, — з відвертою байдужістю відповіла місіс Гол. — Здається, потрібно було одразу пояснити, хто я такий, але я був занадто стомлений і сильно змерз, — додав він. — Я дослідник. — Та невже, — сказала вражена місіс Гол. — І мої інструменти і пристрої — саме в- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (92) »
Последние комментарии
1 день 8 часов назад
1 день 12 часов назад
1 день 14 часов назад
1 день 16 часов назад
1 день 22 часов назад
1 день 22 часов назад