Житейське море [Іван Карпович Карпенко-Карий] (fb2) читать постранично, страница - 4
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
По скінченню пісні: За ваше здоровля, дорогі мої! Наташа. Браво, браво! Підбіга й цілує Івана. Карпо, дивиться на часи. - Пора. До Марусі. Дозволяєте? (Маруся киває головою. Встають.) У мене все готове, а от і фурман, під’їхав. (Цілується з Іваном.) Прощай, брате! Спасибі тобі за все! Не минай же старого гнізда! Мама сильно за всіма вами сумує, а особливо тепер, коли тато помер, і вона зосталась сиротою. Знаєш, проживши п’ядесять літ укупі чесно, злилися душами в одну істоту, а потім раптом одного не стало... і мов тебе розірвано надвоє, і ти щодня чуєш незалічиму рану. Тяжко бува дивитись на її очі, повні якоїсь невимовної журби! Іван. Приїду, хоч би там що! Я тобі напишу. Поцілуй маму, Явдоху, Василину, Демида, [23] всіх, усіх! Карпо. А ти, Михайле? Може б тепер оце зо мною заїхав; крюк невеликий. Наташа. Заїдемо, Миша. Михайло. Ніяк не можна, післязавтра екзамени... Сам знаєш, як же без директора... Я ж одпуску не брав. Карпо. Та так. Прощайте! Цілується з Марусею. А ви до нас, з дітьми, погостювали б! Іван. А що ти думаєш, Марусечко? Я з тобою спишуся, [24] і ми з’їдемось укупі до Карпа. Маруся. З радістю, якщо діти будуть здорові! Наташа. Ви напишіть мені; коли, то й я приїду. Іван. Добре. Карпо. Прощайте, бувайте здорові! Іван. Кланяйся всім! Маруся. І від мене! Карпо. Спасибі. (До Михайла.) Не гайтеся. (Вийшов.) Михайло. Ну, до побачення! (Цілується з Іваном, цілує в руку Марусю і йде.) Спасибі за все! (Попутно Хвилі.) Будете в нашім городі, прошу не минати моєї хати. Приятелі брата - мої приятелі. Наташа, Карпо жде. Наташа. Що ж я, не прощавшись, піду? Прощайте, Маріє Данилівно! Просимо до нас на Різдво. (Цілується.) Іване Макаровичу, до приятного побачення! (Цілує його, йде й обертається.) Михайло. Наташа, Карпо жде! Опізнимось. Наташа, на порозі. - Я так зріднилася з вами [чуть [25] сльози], що прямо таки розлучатися не хочу, а мушу... (Витира очі.) До побачення! (Всі виходять. Прислуга, що раніше почала приборку, виносить деякі пакунки, вертається й кінчає своє діло.)
Ява VI.
Катерина і Пріська, потім Іван, Маруся і Хвиля. Пріська. А скілько вони тобі дали? Катерина. Ґенерал - карбованця, ґенеральша - два, а той мугиряка - четвертак. [26] Пріська. І мені такгамо дали. Катерина. Спасибі й за
Последние комментарии
7 часов 56 минут назад
15 часов 56 минут назад
1 день 6 часов назад
1 день 10 часов назад
1 день 10 часов назад
1 день 10 часов назад