По-модньому [Михайло Петрович Старицький] (fb2) читать постранично, страница - 8

- По-модньому (а.с. Класика української літератури -234) 246 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Михайло Петрович Старицький

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

дурнів виманюють!

Вареник. Ех ви, голодні зажери! Хизуєтесь своєю пакістю. Щоб мої й очі вас не бачили!

При остатній мові Овсій, Зінька і Наталка показуються в дверях.

Сисой. Мамаша, она... не такая... ето костюм...

Дзвонарська. Самаряне обдерті! Я для них клопотала з жалості, а вони - скажіть на милость - пани!

Дембицька. Тьфу! Сваха задрипана! Пошукайте тепер, хто-то вашу виставку візьме?

Овсій. Дозвольте! Я їм виставку зроблю!

Вареник. Моєї дочки ніхто не візьме? Та з вашого брата всяк мені в ноги поклониться: я за нею двадцять тисяч карбованців зразу даю...

Сисой. Мамаша! Она не кривобокая: ето - турнюр!

Дембицька. А, ошибка... що ж?.. Я перепрошу...

Вареник. Хто цурдур? Женіть цього цурдура! Гетьте з хати!

Овсій. Пожалуйте!

Сисой. (показуючи на Дзвонарську). Ета все... ето чучело!

Дзвонарська. Ах ти хальора, шкилета! (Плює).

Дембицька і Сисой тікають. Чути галас собак.


ВИХІД XIX

Ті ж без Дембицької і Сисоя.

Вареник. Спасибі тобі! Наградила!

Дзвонарська. Хто ж його знав, що такий вийде акахвист: я думала, що вони настоящі дворане, а вони - пхе!

Вареник. Думала!

Дзвонарська. Знайдуться ще благородніщі!

Вареник. І речі про них не заводь! Мало сорому ще прийняв? Мало тобі?

Зінька. А все через ті моди... (Плаче).

Дзвонарська. Що ж? Я всякі моди потраплю... папонька... Конешно, не їм...

Вареник. Мовчать! Щоб мені тих мод і не пахло тут! Не плач, дочко! Тебе всяк візьме, але годі тих модних!

Зінька. Тату, голубчику!

Дзвонарська. Содома і Гоморра!

Вареник. Геть, щоб і духу твого!..

Дзвонарська (плаче). Ви завьожди так обиждаєте... Не по-благородному...

Вареник. Годі витребеньок! Щоб ані писнула! За простого оддам!

Зінька. Таточку ріднесенький!

Вареник (обніма). Знаю.

Наталка. А музика як?

Дзвонарська. Без благородних... баль?!

Вареник. Геть!

Дзвонарська з ляком вискакує.

Вареник. Не лишні, а якраз упору! Що я, без ваших паничів не буду гуляти? О! Тепер загуляю так, що й чортам душно стане у пеклі! Гей, Наталко, Свириде, Вівде, Овсію, кличте музику! Пийте, їжте! Частуй усіх, дочко, матері їх ковінька!

Зінька налива і підносить.

Я сам у своїй хаті пан! Чи так?


ВИХІД XX

Ті ж та Вівдя з музикою.

Вареник. К бісу всі моди, щоб і вухо моє не чуло! Пий, гуляй, співайте мені зараз, Зінько, Наталко, Овсію!

Овсій (співа).

Од дуба та до дуба,
Дівчино моя люба!
Рад би я тебе взяти,
Та не велить твоя мати!
Хоч мати велить,
Так рід не велить;
Як побачу, то й заплачу,
Аж серденько заболить!

Зінька.

Ой клен, не тополя,
Така, мабуть, моя доля;
Полюбила Овсія,
Так боюсь панотця!
Ой клен, не ломись,
А ти батьку поклонись:
Де й дінуться твої муки,-
Перев’яжуть ликом руки!

Вареник.

Ой гоп та помалу,
Та пошила штани з валу;
Як пошила і наділа -
Кажуть люде, що до діла!

Ріж! Шквар і Ану, Овсію, Вівде!


Музика гра козачок. Свирид з Вівдею і Зінька з Овсієм танцюють. Наталка посередині крутиться.

Завіса спада.


1

- Хвактурувати - бути посередником, маклером.

(обратно)

2

- Сурелі - великі кістки.

(обратно)