Оранжеве сонце [Василь Фіялко] (fb2) читать постранично, страница - 56
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
— Однак Е бився з левом, — сказав Ра. Е не ствердив цього, але й не заперечив. Коли розповісти про бій з левом, знову ж таки треба згадувати і про Вогонь, який захистив од хижака. — Зараз Е голодний, стомлений, — сказав прибулець. — Говорити не хоче. — Е голодний, — повторив Ра і подивився на старшого брата із захопленням: перед ним раптом постав у хмарах понад горами велетень, так схожий на Е, і малий все-таки не втерпів — Брат Е може ставати велетнем і перескакувати на хмари?.. Е здивувався: звідкіля Ра знав про це? Поглянув на То, який ствердив: — Чаки бачили велетня, який бився з левом у хмарах. — То говорив, що той велетень — Е! — вигукнув Ра. — Так, у хмарах бився з звіром Е, — сказав То і поглянув на Юка — з подиву у здоровання аж рот відкрився. — Як же це, як? — зойкнули чи не всі в один подих. — Як? — перепитав То. — А ви самі все те бачили! — Справді, бачили… — Бачили. — Та нехай ще сам Е скаже, що побував на небі! — вихопився Юк. — Хай скаже! Однак Е не хотів про це говорити. Він і сам ще як слід усього цього не розумів. Ще й побоювався, аби юнаки не зажадали від нього піднятися у небо ще раз. І Е поспішив запитати у То: — Є ще пожива у схові? — Поживи вистачить, — жваво відповів друг. — Прийдемо до схованки — Ек і Там ділитимуть м'ясо. Е рушив угору, а за ним юнаки. — Е не хоче говорити, що він побував на небі? — не вгавав Юк. Е не встиг щось відповісти, як десь поблизу голосно гавкнув собака. Від несподіванки юнаки аж сахнулися. — Кудлань не хоче, щоб Е розповідав про небо, — зауважив То. Після цього про небо Юк більше не згадував. Попоївши, юнаки вирішили піти шукати по довколишніх горах та ущелинах кращого притулку. Залишок туші козла прихопили з собою. Ранок видався хмарний, проте дощ не йшов. Чим далі, то хмари все більше розсотувалися і з неба починало все ясніше проблискувати розпечене коло. Юнаки нічого підхожого не знаходили, а до тієї печери, про яку говорив То, не зважилися йти. То радий був цьому, бо сутичка з кошлатим велетнем не обіцяла нічого доброго, бо не у всіх юнаків були навіть довбні. А ті, які вже мали, ще треба було випробувати на менших звірах. Серед кам'яних валунів юнаки бачили козлів, у повітрі літало безліч великих і малих птахів, на далеких схилах гір паслися табуни рогатих оленів і антилоп, у гаях і зарослях високих трав і кущів перебігали ще якісь рогаті і безрогі чотириногі — поживи скрізь було багато, але до жодної не доходили ні ноги, ні довбні. Усе захищало себе з великою старанністю, кожне чатувало на загрозу, нашорошивши вуха і вглядаючись у далину, і, лише запримітивши ворога, вкладало в ноги всю потугу власного тіла. До грудей Е вливалося якесь нове, незнане досі, почуття. Він не говорив юнакам, куди йти і що робити, але ступав попереду, і всі йшли за ним. Вряди-годи Е поглядав на ноші, де лежав залишок туші козла, і з тривогою думав: що ж то далі їстимуть його друзі? Е добре знав, що послух та злагода поміж ними житимуть доти, поки не почнуть лихоманити порожні животи. Тоді все полетить шкереберть. Чаки-мисливці не раз гнівалися на вождя Ту саме тоді, коли були голодні. Члени плем'я повинні мати поживу, а найперше повинні мати добрі довбні, щоб здобувати ними поживу і щоб у будь-який подих захиститись од нападу хижого звіра. Бачилась Е і добра криївка, така, щоб відгородила від вітру і дощу. Та була в молодого проводиря ще одна потаємна думка — думка про Вогонь. Е не розумів чому, але ця думка про Вогонь якимось дивовижним чином поєднувалась у нього з думкою про Ни. Чомусь гадалося, що саме Вогонь поєднає його з чорнокосою красунею.
Последние комментарии
5 часов 44 минут назад
19 часов 39 минут назад
21 часов 11 минут назад
1 день 1 час назад
1 день 1 час назад
1 день 6 часов назад