Слід на воді [Олексій Михайлович Волков] (fb2) читать постранично, страница - 2

списках, — крiзь власне гиготiння повiдомив слуга народу. — Не щасливий. Тому ще не президент i пам'ятати мiй портрет зовсiм не обов'язково.

— А це панi Свiтлана Чикурда. Ти ж не будеш стверджувати, що i її не знаєш?

— Якось не мав задоволення, — зовсiм спантеличено посмiхнувся я. — Але радий знайомству.

— Ну не можна ж так нехтувати телебаченням! — жартома обурився депутат, звертаючись до Камiнського. Той лише розвiв руками, висловлюючи подив.

— Я представляю телеканал «Мрiя-ТБ», — вона приязно посмiхнулася, подаючи руку. — I тут через те, що зараз у країнi вiдсутнiй наш генеральний директор.

— Я не проти такої замiни, — промимрив я, чим далi, тим бiльше почуваючись не у своїй тарiлцi.

— I нарештi наш гiсть, — Андрiйович шанобливо посмiхнувся. — Манфред Густавссон. Вiн представляє вiдому у Захiднiй Європi продюсерську агенцiю.

Нiмець, а можливо, судячи з прiзвища, швед, виглядав просто i був у непоказних сiрих штанах i тонкому светрi пiд шию. Вiн подав руку i не без зусиль промовив кiлька слiв вiтання росiйською.

— Так от, — вiв далi Андрiйович, — чому ми тебе попросили про зустрiч. Ти, напевно, чув про Андрiана Чумака?

— А… хто це такий?

Кушнiр з Камiнським мовчки перезирнулися. «Вiн що, на безлюдному островi живе?» — читалося на їхнiх обличчях.

— Ну-у, це письменник, наш, сучасний, дуже вiдомий. Напевно, найпопулярнiший на сьогоднi.

— Той, що… зник, здається? — згадав я кiлька разiв випадково почуте повiдомлення з теленовин.

— Той самий.

— А… до чого тут я?

— Толю, — багатозначно зiтхнув Андрiйович. — Послухай мене уважно. I не перебивай. Потiм розкажеш про свої мiркування. Гаразд? Письменник Андрiан Чумак дiйсно зараз є найпомiтнiшою фiгурою у вiтчизнянiй лiтературi. Такi, як вiн, Курков формують iмiдж нашої країни у цiй сферi. Майже п'ять мiсяцiв тому вiн зник. У всiх новинах трубили. Ти от кажеш, також чув.

— Чув таке, але у подробицi не вникав. Що означає зник?

— Те й означає. Конкретно — поїхав на полювання i не повернувся. Велося розслiдування. Сам розумiєш — вiдома людина. Дуже вiдома.

— Ви, я зрозумiв, не дуже захоплюєтесь художньою лiтературою? — обережно встряг Кушнiр. — Хоч i пишете самi…

— Пишу, — посмiхнувся я, — це надто гучно сказано. Якщо чесно, нi. В основному журнали i кiно.

— Ну, якщо кiно, — долучився Камiнський, — то серiали «За строком давнини» i «Форс-мажор» знаєте?

— «Форс-мажор» увесь дивився, — зiзнався я.

— Ну ось, вiн i є автором сценарiю. Його серiали зняли у Росiї.

— Це найпопулярнiший наш письменник у Європi, — продовжував Кушнiр. — Стотисячнi наклади у Швецiї та Нiмеччинi. Пан Густавссон — його агент за кордоном.

Нiмець мовчки кивнув.

— Крiм цього, Чумак — автор скандального роману «Пастка на Вовка» та однойменного фiльму, що у певних колах вважаються полiтичним замовленням, — промовив Антонюк з багатозначним виразом обличчя. — Ну про це ви вже мали чути!

— Полiтикою якось не цiкавлюся, — я похитав головою. — Але чув про цi речi. То що з Чумаком?

— Поки невiдомо, — промовив Андрiйович. — Звiсно, Чумак — не Гонґадзе, але слiдство велося ретельно i навiть бiльше. Адже справа також резонансна. Займався i наш обласний вiддiл у тому числi. Як-не-як Чумак приписаний у нас, хоча мешкав переважно у столицi. Займалися фахiвцi з мiнiстерства, справа була на контролi у мiнiстра. Словом, результатiв не досягли. Жодних. Слiдство перейшло у пасивну фазу, як зазвичай, ти знаєш. Розумiєш, у чому проблема? Чумак жив дуже цiкаво: мiг зiбратися i поїхати за кордон на мiсяць-два. Мiг забитись кудись у глушину, щоб нiхто не заважав писати. От зiбрався вiн, уяви собi, i поїхав на полювання. Принаймнi так каже його дружина. Ранiше подiбне траплялося не раз. Запакується реманентом i їздить не знати де. Мiг i на Днiпровський лиман податися, мiг i на Волинь, а звiдти пiд Одесу, бо там, бачте, гуси на рисових полях. Така натура схиблена на подорожах. Та й фiнанси дозволяли. Мiг телефонувати, а мiг i не телефонувати. Розумiєш? Словом, схаменулася його жiнка тiльки через три тижнi. Почала дзвонити — телефон «поза зоною». Почекала ще трохи. У них специфiчнi стосунки у сiм'ї. Ну, словом, не все гладко. Тодi до друзiв i знайомих, до видавцiв i продюсерiв… Виявилося, вiн зник для всiх. Заявила до мiлiцiї. От і почався справжнiй глум.

Колишнiй мiй шеф, що i зараз обiймав посаду головного експерта при обласному управлiннi внутрiшнiх справ, красномовно подивився на мене.

— I що ж далi?

— Пошукали, як я й казав, потрубили у засобах масової iнформацiї — от, панi Свiтлана з паном Камiнським не дадуть збрехати — й усе трохи вляглося. Уже пiвроку. Щоправда, дружина не заспокоїлася, як i тi, кого тут бачиш. Одразу пiсля визнання нами неудачi i переходу слiдства у пасивну фазу вони найняли для розшуку детективну фiрму «Меркель». Два мiсяцi шукали вже «приватники». Зауважу, маючи на руках усi офiцiйнi висновки i результати, яких досягли ми. I знову нiчого. Зовсiм нiчого, розумiєш? Чумак наче крiзь землю провалився. I не