Гощинский Северин [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

кінь, зачувши степовий вітер, піднімав голову, очі

спалахували, але то тривало якусь мить, навіть той Гощинський, про якого так ніхто і ніколи не

довідався, чи сумував він за кимсь і чимось, мав бодай одну хвилину слабості.

Погожий весняний вечір. Його довго не було біля вогнища. Пішов за ним і знайшов його лежачим

біля замшілого пня.

– Думаєш ? – запитав.

– От здалось мені, що я в нашому хуторі і серед своїх у рідній Україні, – відповів, ніби

прокидаючись зі сну.

РАДИКАЛЬНИЙ ПОЕТ-РОМАНТИК, з розвідки Л. Баженова і С. Баженової «Северин

Гощинський»

Однією з найяскравіших постатей радикального крила польських поетів-романтиків 20-40-х років

ХІХ ст. є особа Северина Гощинського, життя і творчість якого були підпорядковані одній

благородній меті – дати свободу не лише Польщі, а й Україні, на землі якої він народився, виріс, проникся її болем і прагненням волі.

...»Канівський замок» сповнений почуття пошани, а не тільки співчуття до українського народу, що, підкреслює С. Гощинський, має свій власний погляд на світ і прагне незалежно від будь-якого

культуртрегерства влаштувати свою долю. Поет захоплений героїзмом українського народу і щиро

йому симпатизує. ...Своїм твором Северин Гощинський стверджує: «країна не може бути вільною, якщо в ній панує насильство і гніт».

...Северин Гощинський взяв активну участь у повстанні 1830-1831 рр. Після його поразки

змушений був оселитись в Галичині. Тут він знову повністю віддається конспіративній діяльності.

ШТУРМУВАВ БЕЛЬВЕДЕР, з статті С. Гупала «Співак гайдамаків»

Особа, про яку піде мова, представник української школи в польській літературі, була великим

прихильником українства, над усе цінував землю, на якій народився, і завжди повертався до

рідного краю, куди б доля його не заносила. Набагато раніше за Тараса Шевченка Северин

Гощинський торкнувся хворобливої теми гайдамаччини 1768 року.

...Публікація «Канівського замку» викликала захоплення у романтиків і обурення– у класиків. Але

прогресивні літературні критики бачили в поемі майбутній шлях розвитку поезії й інших жанрів

літератури. Особливо захоплювалися вступом до поеми, де Небаба з верхів’я дуба дивиться

навколо і згадує дитинство, вічні і неповторні вогні Івана Купала. Поетичні рядки цього уривка

набули популярності в літературних колах, часто цитувалися...

...У кінці листопада 1830 року Северин Гощинський брав участь в польському повстанні, особисто

штурмував Бельведер. Поет і воїн, який дуже хотів, аби всі народи на території Російської імперії

жили вільно, в черговий раз переховувався після розгрому повсталих.

ЇХНЯ СПРАВА НЕ ЗГИНУЛА, з розвідки М. Смоліна «Українофільство в Росії»

Поява «українства» була тісно пов’язана з поляками і з їх боротьбою за самостійність Польщі.

Спочатку як рух воно зародилося в Уманському гуртку польської молоді – учених і поетів,

вихованців Базіліанського училища (Северин Гощинський, Богдан Залеський, Михайло

Грабовський), які вважали себе «українцями», хоча, як чистокровні поляки, писали все-таки

польською мовою. Гурток після розгрому польського повстання 1831 року припинив своє

існування, але його ідеї були підхоплені іншими молодими людьми, які в Києві в 1840-х роках

створили таємне товариство, – Кирило-Мефодіївське братерство.

Вони марили стародавніми вільностями запорізького козацтва і мріяли про республіканський лад

для кожного слов’янського народу, зі всіма демократичними «свободами» без виключення.

Головними діячами братерства були М. Гулак, М. Костомаров, П. Куліш (з дитинства знаходився

під впливом Грабовського) і Т. Шевченко... Братерство було розкрите російською владою, і його

діячі відбували покарання до кінця 1850-х років, після чого їх з заслання повернули.

БЕЗЖАЛЬНО ВИСМІЯВ ФРЕДРО, з «Історії польської культури другої половини XVIII – XIX

ст.»

Спадкоємець Освіти, Олександр Фредро далеко пішов від просвітницької повчальності: на

представленнях його п’єс глядачі незмінно реготали, проте строгі критики дивувалися, не

знаходячи в них моралі. Фредро показував масу смішних життєвих ситуацій, виводив безліч

кумедних типів, але не прагнув когось викривати чи звеличувати.

Те ж саме можна сказати про його «історичну» п’єсу «Помста»: майстрово і, як завжди, смішно

відтворивши старопольський побут, він уникнув його засудження чи апологетики.

Своїм негативним ставленням до політичних змов Фредро викликав гнів