Герсеванов Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

що любила й ховала прах брудного жебрака,

геніального лакузу, наклепника Росії, наклепника російської жінки.

…Неодноразово ми запитували себе: чи ми не помиляємося? Невже такою була людина, перед

якою два десятиліття схиляла голову Росія? Яким талантом володів він, щоб змусити всю

грамотну й неграмотну Росію читати власні низькопробні твори? …І з сумом відповідаємо: ні, не

помиляємося…

…Тільки після виходу «Вибраних місць» побачила юна Росія, що була безсоромно обдурена,

забажала скинути кумира, нею звеличеного; та було вже запізно: метал затвердів, і вона змушена

була відмовитися від свого наміру й звично кадити тому, кого більше не поважала.

…Не знаю, що ви думаєте, шановні читачі, а я в захваті від… лукавого малороса… Все це

доводить надзвичайний дар Гоголя крутити людьми з якими він спілкувався. …В непевні часи з

його честолюбством, шанолюбством, патяканням, лицемірством, вмінням створити відданих

людей й використати їх, він став би масштабним політичним діячем, чудовим майданним

промовцем, небезпечним крамольником. В епоху самозванства він, як Ляпунов… зрадив би шість

разів за два роки; зіграв би чудово Тушинського злодія, а за царевича Олексія опрацював би роль

Микити Пустосвята краще цього недолюдка. Проте не став би Сусаніним чи Мініним й ніколи не

створив би нічого доброго чи величного, бо не мав ні патріотизму, ні значної ідеї, ні відданості

бодай якому-небудь принципу. Власне я було багатством, виключно перед яким він схиляв голову

і заради якого всім жертвував.

…Двадцять років Росія захоплювалася й платила гроші двом спритним шахраям: Сенковський

просто обдурював її, вона не помічала; Гоголь переконував, що в Росії лише бруд; вона схилялася

перед ним.

Остання зовнішня причина успіху Гоголя… – бруд. Його він побачив на великих шляхах; але він

(бруд – авт.) виявляється також в будинках, вбраннях, в головах й навіть трохи в серцях росіян. Це

ведеться здавна. Крижанич, який жив в XVII столітті, пише, що датський король сказав про

наших послів: «Якщо ці люди ще декілька разів прийдуть до мне, мені потрібно буде збудувати

для них свинохлів: тому що, де вони поживуть, там через сморід півроку ніхто жити не може».

…Все це – залишки татарщини, від яких ми, слава Господу, потроху звільняємося. Гоголь же мав

найтепліші почуття до російського бруду.

НЕ ВСЕ В ПОРЯДКУ З ГОЛОВОЮ, напис В. Одоєвського на книзі М. Герсеванова «Гоголь

перед судом звинувачувальної літератури»

Прочитавши цю книгу, мимоволі переконуєшся, що автор перебуває в патологічному стані, досить

цікавому; його загальне роздратування зосередилося на одному предметі, що випадково трапився

йому під руку. Так напівбожевільні говорять досить розсудливо про різні предмети: розлад їх

розуму виявляється лише в повторенні однієї і тієї ж фрази, випадково ними почутої або самими

сказаної. У хворій голові вигадника має таїтися думка про його якесь покликання– бути

Немезидою Гоголю за ображену ним Росію. З іншого боку, тут висвічується один з поганих

елементів нашого народного характеру: непереборне бажання збити пиху у кого б то не було, хоч

у мертвого,– без всякої особливої причини, а лише тому– щоб він (мертвий) не дуже зазнався.