Конрад Джозеф [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

нами. Нам неодноразово доводилося чути про

людей, які заради кохання чи влади продають душу якомусь абстрактному дияволові, і не потрібно

бути дуже розумним, аби здогадатися: нічого хорошого це не провіщає...

БАТЬКІВЩИНА – ДРУГ, СУДДЯ І НАТХНЕННИК, з оповідання Д. Конрада «Патна»

Ми здобуваємо за морями нашу славу, гроші чи шматок хліба, проте, мені здається, кожний з нас,

повертаючись на батьківщину, неначе складає звіт. Ми повертаємося на батьківщину, аби зустріти

там людей, які вище за нас, – наших родичів, наших друзів і тих, кому ми підкоряємося, кого

любимо.

Але навіть люди, у яких немає нікого, люди найвільніші, самотні, безвідповідальні і необтяжені

зв’язками, – ті, у кого немає на батьківщині ні дорогої особи, ні знайомого голосу, – теж

зустрінуть якийсь дух, який живе в цій країні, під її небом, в повітрі, в долинах і на горбах, в

полях, у воді, і в листі дерев, – німого друга, суддю і натхненника.

МИЛІСТЬ БОЖА, з листа Д. Конрада В. Блеквуду

Я ніколи не марив з приводу власного значності. Повірте, робота у мене нікли не викликала

захвату, задоволення. Це було б не краще за сп’яніння.

Борючись з невпевненістю в завтрашньому дні, страждаючи від невизначеності, я знаходив в

написаному втіху, підтримку, бадьорість духу.

Це не дурамен – це милість Божа.

НЕМАЄ РІДНОЇ ЗЕМЛІ, з вірша Д. Конрада, присвяченого народженню сина

Дитя, скажи собі:

«Нема у мене рідної землі,

Любові, батьківщини й честі,

Допоки волі не побачить Польща».

МУЗИЧНІСТЬ НОВОГО ТИПУ, з оцінки творчості Д. Конрада Р. Кьорлом

Музичність прози Конрада... це нова мелодійність – романтична, таємнича, хвилююча музичність

іншого типу.

СЛОВ’ЯНСЬКА ЗАГАДКОВІСТЬ, з оцінки творчості Д. Конрада С. Жеромським

Поступово відкриваються витоки творчості Джозефа Конрада. Його польський початок для Заходу

є своєрідною загадкою...

Таємні, слов’янські, свідомо приховані риси його душі, рідна мова дали могутній імпульс для

пошуку нового стилю, ритміки, образності й сили.

ПОЕТИЧНА НАВІТЬ ВУЛЬГАРНІСТЬ, з оцінки творчості Д. Конрада Г. Маркесом

І у Конраді, і в Сент-Екзюпері мене привертає властива їм обом манера дивитися на дійсність

таким чином, що вона бачиться поетичною навіть тоді, коли могла б здаватися вульгарною.

ТРАГЕДІЯ САМОТИ, зі спогадів Б. Рассела

Його цікавила найперше людська душа, її зіткнення з байдужістю природи і нерідко – з ворожим

ставленням іншої людини, одвічна боротьба прихованих пристрастей – злих і добрих сил, які

ведуть до загибелі.

Трагедія самоти поглинала велику частину його думок і відчуттів.

ЗІЙШОВ ЗА ПЕРЕВАЛ СТОЛІТЬ, з розвідки О. Опанасюка «Земляк з когорти великих»

Він оспівував безмежні морські простори, людську волю, боротьбу – не лише з природними

стихіями, а й з темними силами часу, в якому жив, протиставляючи дійсності вигаданих власною

фантазією героїв з майже надлюдською напругою відчуттів, переживань.

...Як письменник – прагнув не просто перенестися в світ захоплюючих пригод, в нецивілізовані

екзотичні країни, а поселити там героїв неабияких – людей гордих, витривалих, хоч і пасинків

світу, у яких найвища мужність, – стоїчно сприймати удари долі...

У двадцять один рік Дж. Конрад почав вивчати мову, якою написав всю свою прозу – понад 30

книг, став видатним англійським стилістом. У тридцять шість років присягнув «повідати про те,

що бачив, або ж залишитися в невідомості до кінця днів своїх».

У тридцять вісім років узявся за першу розповідь. Більшість сюжетів розгортаються на морі,

судах, островах і архіпелагах, нерозлучений автор з капітанами, штурманами, юнгами.

Неоромантичний паросток культур польського, французького, англійського, українського,

російського народів Дж. Конрад збагатив оповідну форму по суті, поклав початок новій оповідній

техніці в світовій літературі і, яскраво спалахнувши в епоху Чехова і Мопассана, з вітрами всіх

широт зійшов на перевал століть – дев’ятнадцятого і двадцятого.

СЛЬОЗИ – ЦЕ КРАХ, з нарису С. Гупала «Аглійський класик родом з Бердичева»

Конрада сприйняли як письменника пригодницького жанру. І лише з часом зрозуміли: він говорив

про безповоротність людського існування. Про те, що смерть – неминуча і ніхто з нас не має змоги

її уникнути.

...Для сучасників Джозеф Конрад залишався загадкою. Стриманий в емоціях, гордий