Алданов Марк [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

і об’єктивних підсумків діяльності видатної людини.

НЕ БУВАЄ РЕВОЛЮЦІЙ БЕЗРЕЗУЛЬТАТНИХ з розвідки І. Сюндюкова «Прозріння Марка

Алданова»

Iсторичний роман завжди був одним із найпопулярніших жанрів художньої літератури. Інша

справа, що не всі корифеї, які присвятили життя відтворенню яскравих образів минулого, мали,

крім письменницького дару, ще й талант мислителя, філософа, при бажанні – навіть провидця, що

дозволяло б їм інтуїтивно розуміти загадки минулих епох, спираючись не тільки на знання тих або

інших документів, але й на солідну історіософську підготовку.

Рідкісним винятком тут можна сміливо визнати творчість широко відомого в Європі та Америці

(але, на жаль, не на батьківщині) видатного історичного романіста ХХ століття Марка

Олександровича Алданова, нашого земляка. Він – автор понад 40 романів, повістей, оповідань.

Залишаючись переконаним противником ленінської моделі соціалізму, Марк Олександрович

тверезо усвідомлював i вади «вільного світу». «Справді – іронізував письменник – повинна бути

якась внутрішня сила у капіталістичному суспільстві, якщо його ще не погубила дурість його

керівників, що межує із дивом». Великий російський письменник, лауреат Нобелевської премії з

літератури Іван Бунін, друг Алданова, говорив про нього як про людину, «усьому на світі їдко

усміхнену внутрішньо».

...Образ Леніна в останньому романі письменника «Самогубство» (1956 р.) дуже глибокий та

складний – це, за відгуками критиків, «найрідкісніше поєднання розуму і волі в ідеальному

дозуванні» і, водночас, згусток пристрасної класової та особистої ненависті. Взагалі ж, на думку

Алданова , «успішних» революцій не буває – розрахунки історичних персонажів, як-от Робесп’єр,

Бісмарк, Маркс і Сталін, не виправдовуються ніколи. Однак не буває й революцій абсолютно

безрезультатних – адже принесли ж якісь плоди і боротьба декабристів із російським

самодержавством, і Паризька Комуна.

Більшість «священних» аксіом, що височать над людиною, за Алдановим, не виправдала надій, що

покладалися на них. Релігія? Але жорстокість аж ніяк не знаходиться у прямому причинному

зв’язку із атеїзмом. Демократія? Але ж «система виборів – це прихований уклін до ренегатства:

міняйте свою думку з основних питань кожні чотири роки».

...Як же жити людині? Адже «світ – що п’яний мужик: підтримаєш його ліворуч, він падає

направо, підтримаєш його праворуч, він падає наліво». Відповідь одна: найвища цінність –

свобода, «цю цінність не можна принести в жертву нічому іншому, жодне народне волевиявлення

її відмінити не має права: є речі, які «народ» у «людини» відняти не може» . Коли Алданов

говорить про свободу, він не парадоксальний, а дуже серйозний. Тим i актуальний, тому й

близький нам.