Бабич Лидия [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

вважалося дуже престижним, атмосфера була теплою і дружньою.

Лідія Йосипівна по-материнському ласкаво ставилася до своїх учениць, не розділяючи їх за мірою

талановитості. ...У неї був індивідуальний підхід до кожного.

БУРЖУАЗНА ВИХОВАНКА, з резолюції директора Кишинівської консерваторії П. Аравіна

Зважаючи, що тов. Бабич росла і виховувалася в умовах західноєвропейського буржуазного

побуту і ще недостатньо знає російську вокальну школу, а також музичну культуру радянського

народу, – подання Ради консерваторії підтримати не можу.

Тов. Бабич потрібна тривала і напружена робота над собою, щоб вона напрацювала в собі якості, необхідні для радянського педагога – доцента Держконсерваторії.

ПОДРУГА ЗБЕРЕГЛА КОШТОВНОСТІ, з нарису Т. Соловйової «Два життя»

У 1944-му ансамбль (услід за радянськими військами, що наступали) прибув доКишинева. ...Лідії

Йосипівні довелося ... знову вчитися. 50-річному педагогові, щоб мати диплом радянського зразка, довелося закінчити консерваторію по класу фортепіано. Диплом, проте, не допоміг Бабич відразу

отримати посаду доцента кафедри, вона багато років залишалася в. о.

...У травні 1953 року, незабаром після смерті Сталіна, ансамбль «Дойна» першим з молдавських

колективів поїхав на гастролі до Румунії, де проходила Декада молдавської музики і танцю. Своїй

учениці Людмилі Пелін Лідія Йосипівна дала свою фотографію і адресу бухарестської подруги

Тетяни Зикової, якій, від’їжджаючи з Румунії, залишила усе своє майно.

Хоча готель, де зупинилися артисти, і будинок Зикової знаходилися на одній вулиці, Людмилі

було непросто відірватися від гострозорих особістів. Подзвонивши в потрібні двері, вона нікого не

застала удома.

Бабич і Зикова зустрілися через 16 років, коли сама Лідія Йосипівна по туристичній путівці

приїхала до Бухареста. Тетяна Зикова, незважаючи на голодний військовий і повоєнний час,

зберегла коштовності, які їй залишила на зберігання подруга. Продала лише одну діамантову

сережку, з іншою Лідія Йосипівна розлучилася в Кишиневі, купивши на виручені гроші піаніно. З

перснем (синій сапфір, облямований діамантами), подарунком матері, вона не розлучалася до

останніх днів...

ДВОМОВНИЙ «РИГОЛЕТТО», бувальщина

У Бухарестській королівській опері співав відмінний баритон, видатний драматичний артист Жан

Атанасіу. Його поява завжди викликала бурхливий захват публіки, бо соліст незмінно віддавався

виконуваним ролям до самозабуття. Щоправда, лише присвячені знали, що для того, аби «увійти в

образ», «бути в ударі» актор, як правило, «приймав на груди».

Якось Клузький оперний театр (Румунія) запросив до міста столичних грандів з оперою

«Риголетто». Головні партії – Риголетто і Джільди – виконували кумири тих років Ж. Атанасіу і Л.

Бабич.

Як згадувала пізніше наша землячка, перед спектаклем вона запитала партнера, якою мовою –

італійською чи румунською – вони стануть співати цього разу. Той відповів:

– Італійською.

Розпочався спектакль. Л. Бабич, вступаючи першою, співає італійською «Padre, padre» («Батьку, батьку»).

І чує, що Ж. Атанасіу відповідає ...румунською.

Л. Бабич вирішила, що неправильно зрозуміла відповідь баритона на своє запитання відносно

мови виконання і підхоплює наступну свою фразу румунською.

І, о жах: Атанасіу відповідає ...переходить на італійську.

Так вони і співали оперу від початку до кінця, раз по раз переходячи з однієї мови на іншу.