Бобровников Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

планети – це комети, які втратили під дією сонячного

випромінювання свої газові оболонки. Ця гіпотеза в 60-70-х рр. широко обговорювалася в

астрономічних колах, і, врешті-решт, була знехтувана більшістю дослідників.

А ще астроном припустив, що всі астероїди утворилися від розпаду однієї великої комети,

захопленої Юпітером. Згідно сучасним уявленням, таких великих комет не існує, а діаметри

кометних ядер вимірюються декількома кілометрами (не більше 15), тоді як розміри астероїдів

сягають 1000 км.

Бобровников займався і спектроскопією зірок. У 30-х рр. він вивчив смуги оксидів металів:

титану, цирконію, скандію, а також спектри нових зірок.

МЕТОД БОБРОВНИКОВА, з статті В. Невського «Як спостерігати за кометами»

У літературі приводиться декілька методів оцінок зоряної величини комети. Але найбільш

застосовними залишаються метод Бобровникова, Моріса і Сидгвіка.

Метод Бобровникова

Він застосовується лише для комет, ступінь конденсації яких знаходиться в межах 7-9! Його

принцип полягає у виведенні окуляра телескопа з фокусу до тих пір, поки позафокальне

зображення комети і зірок не стануть порівняно однакового діаметру. Повної рівності досягти

неможливо, оскільки діаметр зображення комети завжди більше діаметру зображення зірки.

Слід враховувати, що у позафокального зображення зірки яскравість приблизно однакова, а

комета виглядає плямою нерівномірної яскравості.

Спостерігач повинен навчитися усереднювати яскравість комети по всьому її позафокальному

зображенню і цю середню яскравість порівнювати із зірками порівняння.

«РОЗСЕКРЕТИВ» ВЕСТУ, з енциклопедії В. Шелохаєва «Російська еміграція»

Бобровников М. встановив, що астероїди Церера і Еврінома мають блакитніший колір, ніж Веста...

За змінами в спектрі він визначив період обертання Вести (5 год. 55 хв.).

ОПУБЛІКУВАВ НАЙДОКЛАДНІШІ ДАНІ, з реферату І. Смоліної «Візит невидимого дещо»

Ще 1835 року було названо дві дати наступного повернення комети Галлея до перигелію в 1910 р.

– 9 травня (Розенбергер) і 24 травня (Понтекулан). Грінвічські астрономи Ф. Г. Коуелл і А. К.

Кроммелін виконали точніші обчислення і опублікували нову дату – 17 квітня 1910 р.

Пошуки небесної гості почалися вже в 1909 р., проте довго залишалися безуспішними.

Комету в сузір’ї Риб виявив 11 вересня 1909 р. Макс Вольф – директор Гейдельберзької

обсерваторії. 15 вересня комету спостерігали візуально за допомогою найбільшого в світі

метрового рефрактора Йеркської обсерваторії (США, Чикаго).

Вже перші спостереження показали, що поправка до результатів Коуелла і Кроммеліна складає 3

дні, тобто точність прогнозу залишилася на рівні минулої появи.

Після відповідного аналізу вчені дійшли висновку, що принаймні 2 доби з розбіжності, що

залишилася, не можуть пояснюватися помилками обчислень, неточним знанням розташування

великих планет чи їх мас. Зараз ми знаємо, що причина цих розбіжностей криється у дії

негравітаційних сил.

Оскільки довжина хвоста комети Галлея перевищувала 30 млн. км., то Земля, рухаючись своєю

орбітою, мала пройти через її хвіст. Швидко розповсюдилися чутки про отруєння атмосфери

небезпечними для здоров’я людей кометними газами. Газети зарябіли тривожними

повідомленнями про велику небезпеку, яка загрожує людству 19 травня 1910 р.

Як і передбачали астрономи, Земля 19 травня 1910 р. «зіткнулася» з хвостом комети. Проте навіть

найчутливіші прилади не зафіксували ніяких незвичайних явищ в атмосфері Землі, які можна

було б однозначно пов’язати з цією подією.

За весь період спостережень комети Галлея в 1909-1911 рр. було одержано понад тисячу

астронегативів, понад сотню спектрограм, багатьох сотень малюнків і величезне числа визначень

її екваторіальних координат у різні моменти. Весь цей багатий матеріал дозволив детально

дослідити характер руху комети, вивчити зміну блиску і геометричних розмірів голови та хвоста

із зміною геліоцентричної відстані, структурні особливості і хімічний склад голови і хвоста, а

також низку інших фізичних параметрів.

Основні підсумки вивчення величезного і різноманітного матеріалу, який складав 26 пунктів, були

опубліковані Бобровниковим в 1931 р.

ВІДКРИТТЯ БІЛОЕМІГРАНТА, з кореспонденції А. Тунцова «До Сонячної системи завітала

«чужа» комета»

Комета Мачхольца-1, яка зараз появляється поряд із Землею кожні п’ять років, могла з’явитися в

іншій