Тарковский Арсен [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
поцілував рідну землю.
НЕБАЖАННЯ ЖИТИ, з розвідки Г. Синьоок «Екзистенційні мотиви в ліриці Леоніда
Первомайського і Арсенія Тарковського»
Перебуваючи в опозиції до сучасного їм світу як «витвору» тоталітарної системи, Первомайський
і Тарковський прагнули втекти з абсурдної радянської дійсності в природу як гармонійний космос, де нівелюється межа між світом і людиною на користь їхнього співбуття, – цим можна пояснити
пантеїстичні мотиви у творчості обох поетів.
Для А. Тарковського самотність – результат непогамовної туги за батьківщиною, відстороненості
від літературного побуту й водночас читацького загалу. Невідворотна самотність – один з
лейтмотивів поетичних творів «Перед листопадом», «Портрет», «Лише майбутнє», «З
підмізинного пальця перстень».
Одинока душа і самотнє тіло утворюють нерозривну сполуку – їхнє злагоджене співбуття зроджує
творчий процес...
Страждання не полишали Первомайського й Тарковського навіть наприкінці їхнього життя:
обидва були невиліковно хворі. І обидва, попри виснаження, прагнули не уповільнювати темпу
творчої праці.
А. Тарковському впродовж останніх двох-трьох років життя було усе важче «діставати самого
себе із себе»: хвороба і втрата сина ніби ізолювали його від навколишнього світу. Знайомі поета
(зосібна критик М. Синельников) читали у погляді Тарковського небажання жити.
НОВІ ЕКСПОНАТИ, з замітки «Цікаві музейні знахідки» на інтернет-сайті crossroads.com.ua Родини Тарковських і Тобілевичів пов’язані сімейними узами. Карпенко-Карий був одружений з
рідною тіткою Арсена Тарковського Надією. На її честь названо Хутір Надія. Літературний музей
підтримує зв’язки з донькою поета Арсена Тарковського Мариною, яка живе в Москві. Під час
недавніх відвідин нашого міста Марина Арсенівна передала до музею книгу «Ода вільності: Мала
антологія російської поезії», подаровану їй Дмитром Павличком. До збірки увійшов цикл віршів
Тарковського в перекладі українського поета.
Краєзнавець Олександр Чуднов подарував добірку малюнків Олександра Федоровського. Це
дружні шаржі на членів гуртка єлизаветградської молоді, до складу якого на початку 20-х років
XX століття входив автор малюнків, Арсен Тарковський , Михайло Хороманський, Микола
Станіславський, Юрій Нікітін та інші.
Колишній директор краєзнавчого музею Олена Орестівна Ноземцева подарувала музею книгу
спогадів про Арсена Тарковського «Я жив і співав колись», надіслану їй М. А. Тарковською. До
збірки увійшли спогади самої Олени Орестівни про останні відвідини А. Тарковським рідного
міста 1955 року.
Последние комментарии
14 часов 4 минут назад
20 часов 27 минут назад
20 часов 35 минут назад
21 часов 3 минут назад
21 часов 7 минут назад
21 часов 7 минут назад