Шпир (Спир) Африкан [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

газети, де з похвалою відгукуються про твори російського

філософа А. Шпіра. Цю вирізку в листі я відправив Шпіру і просив його: якщо ці твори належать

йому, щоб він вислав їх мені, оскільки я бажав знати думки близької мені людини. Він не

забарився вислати мені дві книги.

Одна досить об’ємиста під заголовком „Бог і природа». Інша, невелика, під заголовком „Думка і

дійсність». Однак, на жаль, не знаючи сам німецької мови і не маючи знайомих, хто б мені міг їх

перекласти, я віддав їх в бібліотеку Єлизаветградського реального училища, де, ймовірно, вони

лежать під сукном і нікого не цікавлять.

Щоб закінчити свою розповідь, додам ще дещо до характеристики покійного. ... Завжди у нього на

письмовому столі стояли два бюсти: Шевченка і Гоголя.

...Дивним мені завжди здавалося і тепер здається, що така людина, як Шпір, ніколи не мала ні до

кого і ні до чого особливої любові або прихильності. Не пам’ятаю, щоб він колись з чомусь

дивувався, або чимось був вражений.

У житті його я пам’ятаю лише три сварки, в яких він, звичайно, не був винен. Одна з цих сварок

була з двоюрідним братом (вже померлим), який, гостюючи у Шпіра, бешкетував і наривався на

бійку. Шпір звелів запрягти коней, зв’язати бешкетника і відправити його додому. Зв’язаний

поміщик, коли опам’ятався і вважаючи себе ображеним, погрожував Шпіру помститися і

викликати його на дуель.

Шпір ...жартома написав йому в гумористично-сатиричному тоні слов’янською мовою акафіст, в

якому хто читав, впізнавав винуватця. У акафісті значилося „Радуйся, осле преподобний».