Гангеблов Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

заради нього жертвувати собою!

Коли розмова виснажувалася, вони займали час грою в шахи... Обидва креслили кожний на своєму

столику клітки, виліплювали з житнього хліба (після винесення вироку ми отримували виключно

чорний) фігурки і, перегукуючись, грали; здебільшого перемагав Лунін...

…Після довгого блукацького життя Еривань (місце заслання – авт.) мені здався столицею.

…Зазирали й в літературу. Так якось увечері, за загальним бажанням нашого гуртка, я і Філософов

прочитали «Горе від розуму», по копії, яку я зняв ще в Петербурзі, незабаром після того, як сам

Грибоєдов читав (як говорили, вперше) цей свій твір у Федора Петровича Львова.

ГЛУЗЛИВА ЖАЛІСТЬ, з книги Н. Ейдельмана «Лунін»

Події відбуваються в кінці літа і восени 1826 року, коли вирок уже ухвалено, але засуджені ще не

вивезені. Спогади Олександра Гангеблова взагалі точні і правдиві, так що й цьому записові маємо

вірити, хоча він зроблений 60 років опісля. 24-річному поручику природно знаходити старим 38-

річного підполковника; однак раніше ніхто не помічав брезклої особи, втомлених очей і сліз.

Нерви, затверділі з грудня по липень, могли тепер розслабитися – все кінчено.

Але 85-річний Гангеблов-мемуарист зберіг юну глузливу жалість до дитячої чванливості старого.

Лунін неначе повчав і наставляв молодих, розпитуючи, як вони трималися перед комітетом,

Гангеблов же, який зламався і сказав багато зайвого, здається, не дуже вірить в сміливі відповіді

Луніна.

ПРАВДИВО І ЩИРО, з розвідки О. Едельмана «Спогади декабристів про слідство як історичне

джерело»

Правдиві і щирі записки О. П. Беляєва і О. С. Гангеблова, проте, на відміну від Розена, вони не

називають ніяких дат, і від цього текст не дозволяє прослідкувати послідовність і кількість

допитів, події плутаються і нашаровуються одна на одну.

Спогади цих двох декабристів відрізняються від всіх інших ще й тим, що вони не втаюють, не

уникають говорити про свідчення на них інших декабристів: Беляєв розповідає, як вони з братом,

А. П. Арбузов і Д. І. Завалішин постраждали від необачної відвертості В. А. Дівова; Гангеблов –

про свідчення на нього П. М. Свистунова і М. Д. Лаппи (прізвище останнього Гангеблов

зашифрував, назвавши його Зетом).

ПАВУТИНА, ТАРГАНИ І СТОНОГИ, з статті Б. Йосифової «Декабристи»

Уся фортеця була заповнена арештованими. Вже не залишалося жодного вільного каземату.

Заарештованих стали поміщати в інші, нашвидкоруч пристосовані камери. Брати Беляєви, Дівов і

Гангеблов потрапили до спільної камері. Коли наглядач приніс їм свічку, вони з жахом побачили,

що стіни усіяні тарганами і жуками. Все було вкрито слоєм багнюки. Гангеблов в своїх спогадах

писав: «Низька стеля камери була обвита павутиною, усіяна безліччю жуків, тарганів, стоног і

іншими небаченими тварюками».

ДОНОСИТИ ПРО ЛЮДЕЙ ПІДОЗРІЛИХ І ШКІДЛИВИХ, з указу про заснування III

відділення власної Й.І.В. канцелярії

Визнаючи потрібним влаштувати під керівництвом Генерал-Ад’ютанта Бенкендорфа третє

Відділення при Власній Моїй Канцелярії, Я наказую:

Особливу Канцелярію Міністерства Внутрішніх справ знищити, перевівши на вибір Генерал-

Ад’ютанта Бенкендорфа, частину її чиновників під керуванням Дійсного Статського Радника фон

Фока.

Предметами занять цього 3 Відділення Власної Моєї Канцелярії, визначаю:

1. Усі розпорядження і звістки з усіх взагалі випадків, пов’язаних з вищою Поліцією.

2. Дані про кількість існуючих у Державі різних сект і розкольників.

4. Дані детальні про всіх людей, що перебувають під наглядом Поліції, а також, усі з цього

предмету розпорядження.

5. Висилка і розміщення людей підозрілих і шкідливих.

7. Усі постанови і розпорядження про іноземців, які проживають Росії, до Держави прибувають і з

неї виїжджають.

9. Статистичні дані, які стосуються Поліції.

3 липня 1826 р.

З ДУРНИЧКОЮ НЕ РОЗМИНАЮТЬСЯ І ЦАРІ, бувальщина

На монетному дворі в Петербурзі при вируванні із смугового золота кругляків, з яких чеканилися

імперіали і напівімперіали, залишалися відрізки. Відомі міністрові фінансів, вони не записувалися

проте ні в які звітні книги. Таких відрізків накопичилося стільки, що з них було викарбувано

15000 напівімперіалів.

Граф Є. Канкрін надумався зробити Государеві (Миколі I – авт.) ненавмисний подарунок і

піднести його йому на Великдень 1837 р. Для цього, в Технологічному інституті, за