Гатцук Алексей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

кого це нам треба до

себе повертати? Тоді Катков розсердився й оголосив, що ставитися до Ашинова з недовірою є

зрада!

…Раптом там же, в Москві, з’явилася безстрашна людина і почала сперечатися з Катковим.

Відважний московський громадянин був інший газетний редактор, Олексій Олексійович Гатцук,

який видавав хресний календар і ілюстровану газету свого імені. в Гатцука були в різних містах

кореспонденти, і один з них, почувши про Ашинова, повідомив до «Газети Гатцука», що Микола

Іванович Ашинов зовсім не «вільний козак», …а що він – пензенський міщанин, учився в

тамтешній гімназії і був виключений з молодших класів за недостойні вчинки.

Потім він бурлакував і зв’язався з непевними людьми. Тинявся з ними деінде, сторонився

нормальних людей...

Гатцук з радістю надрукував цю звістку, аби «відкрити суспільству очі» і не допустити його до

опікування людиною, котра не того, ким насправді є, видає. Хоча б тому, що ніяких «вільних

козаків» у Росії немає.

Незважаючи на точність свідчень Гатцука, які нічого не вартувало перевірити щохвилини, і не

соромлячись того, що «вільних козаків» справді ніде немає, очевидна неправда, вигадана якимсь

пройдисвітом, за підтримки Каткова, стала істиною і змусила досить поважних осіб виконувати

перед цілим світом принизливі і жалюгідні ролі.

…Про Гатцука Катков надрукував, що «у Москві була велика спека, і з Ол. Ол. Гатцуком щось

зробилося».

…Петербург усе це слухав і дивився…і навіть вже не дивувався…

РОЗКОПУВАЛИ З ГАТЦУКОМ, з археологічного звіту Д. Шеппінга

На правому боці великої дороги... красується на піднесеному місці березовий гай з правильно

засадженими алеями, котрий належав, ймовірно, до парку графа Воронцова (Московська губернія

– авт.); нині частина його обернена в сільське кладовище. Посередині гаю – великий курган, і по

той бік, на схилі великого яру, є здійснили кілька років тому археологічну розкопку, що

увінчалася вельми успішними знахідками.

Далі йде садиба, нині купця Ірошникова, і церква Сергія з церковними будинками, проте без

селянських садиб. На стінах і дверях храму видно донині сліди французьких куль 1812 р.

ЯК АШИНОВ ВІДКРИВ НОВИЙ МАТЕРИК, з книги М. Чехова «Навколо Чехова. Зустрічі і

враження»

І ось з’явився невідомо звідки «отаман» Ашинов і повідомив, що відкрив новий материк. Преса

зустріла його глумливо, петербурзька влада – недовірливо.

Тоді він вирішив діяти на свій страх і ризик. Надрукував оголошення, в якому запрошував осіб, які

шукали щастя та простору, приєднатися до нього і відправитися разом в нові місця. Набралося

близько сотні родин. Аби вони не залишилися без духовної «їжі», Ашинов запросив з собою

ієромонаха Паїсія як главу майбутньої філіалу православної церкви в колонії й ієромонаха

Цвєтаєва – на роль лікаря і духовного пастиря.

Авантюристи сіли на пароплав в Одесі і відплили в обітовані місця. Ашинов висадив їх на березі

Червоного моря, зайнявши французьку колонію Обок, перейменувавши її в «Нову Москву».

Вивісили російський прапор й отаборилися.

Французький уряд звернувся до російського з відповідним запитом. Останній відповів, що він не

має ніякого відношення до Ашинова і до «Нової Москви» і що «отаман» діє на власний розсуд.

Тоді французький уряд відправив в Обок крейсер. Ашинову запропонували негайно звільнити

берег і спустити російський прапор. Той категорично відмовився, імовірно, сподіваючись на

підтримку своїх друзів у Росії. Крейсер відкрив по «Новій Москві» вогонь. Було вбито багато

жінок і дітей, але куди поділися сам Ашинов і Паїсій, я тепер уже не пам’ятаю…