Шмидт Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

жбурнула мене в

середовище, де я не можу влаштувати своє життя як хочу, і грубію.

Нарешті, я боюся за самого себе. Мені здається, що таке суспільство дуже швидко веде мене

шляхом розчарування. На інших, можливо, це не впливало б так сильно, але я до хвороби

вразливий.

ЗАЛИШИТИ БУНТІВНИКІВ Я НЕ МІГ, з листа П. Шмідта З. Різенберг від 26 грудня 1905 р.

І ось того ж дня прийшли матроси флоту з рішенням, що вони обрали мене своїм ватажком. Я

змучився в зусиллях довести їм невчасність такого, не пов’язаного з усією Росією, матроського

повстання, але вони, мов стихія, мов юрба, не могли уже відступити, бо багато лиха вже накоїли

під впливом соціал-демократів, що безглуздо підняли їх на передчасний, неорганізований страйк.

Залишити цих нещасливих матросів я не міг, і я погодився керувати ними тільки в тому разі, якщо

вони відкинуть усі вимоги, крім Установчих Зборів.

ВАШИМ МІНІСТРАМ НЕ ПІДКОРЯЄМОСЯ, з телеграми П. Шмідта Миколі II 14 листопада

1905 р.

Славний Чорноморський флот, свято зберігаючи вірність своєму народові, вимагає від вас,

государю, негайного скликання Установчих зборів і більше не підкоряється вашим міністрам.

Командувач флотом П. Шмідт.

НА МЕЖІ ЕПОХ, з останнього слова П. Шмідта на суді

Я знаю, що стовп, біля якого я стану прийняти смерть, буде поставлений на межі двох різних

історичних епох нашої Батьківщини... Позаду за спиною у мене залишаться народні страждання і

потрясіння важких років, а попереду я бачитиму молоду, оновлену, щасливу Росію.

КРАЇНА ЗІТХНЕ ВІЛЬНО, передсмертні слова П. Шмідта

Незабаром молода, сильна і щаслива Росія зітхне вільно і забуде всіх нас, що віддали їй свої

життя.

ДУРНИХ НЕМА, з енциклопедії «Російські німці»

Засуджував соціал-демократів за недостатню увагу до вимог селян, а соціалістів-революціонерів –

за терористичні дії. Висловлювався на підтримку Засновницьких зборів, вибраних шляхом

загального подання голосів.

У Севастополі на мітингу, присвяченому виданню Маніфесту 17 жовтня 1905 р., виголосив

промову, в якій вимагав свободи політичним в’язням.

У числі 28 депутатів вибраний для ведення переговорів з властями про звільнення заарештованих і

відміну військового положення в місті.

...Після початку Севастопольського озброєного повстання ... об’їжджаючи на міноносці «Лютий»

ескадру, намагався привернути на свій бік інші кораблі, проте успіху не мав. Відхилив ультиматум

властей про здачу.

...Імператор Микола П повелів «виділити справу Ш. з інших справ і закінчити її якнайшвидше».

Припущення про можливу душевну хворобу Ш. імператор рішуче відкинув.

РІДНІ ВІДРЕКЛИСЯ, з нарису С. Смолянникова «Бунтівний «командувач флотом»: забуті

сторінки біографії»

Стрижнем світогляду молодого мічмана Шмідта, його «філософською релігією» була боротьба за

щастя всього народу (невіддільна від величезної особистої амбітності). Але його, як прийнято

зараз говорити, «соціальне оточення» зовсім не потребувало боротьби за свої права! Шмідту

залишилася єдина можливість – спробувати принести щастя бодай одній людині.

...І він таки потрапив до іншого світу – петербурзьких повій. Виконавцем ролі «врятованої вівці», що заблукала, стала «Домінік» (Домінікія Гаврилівна Павлова), «мадемуазель легкої поведінки»...

Цим своїм «неординарним» (м’яко кажучи) вчинком Шмідт кинув виклик і суспільству, і корпусу

морських офіцерів, і всій рідні. Зрозуміло, що про подальшу кар’єру не могло бути й мови.

Колишні друзі-офіцери викреслили його з свого життя, батько і дядько – прокляли, а сестри –

просто нічого не змогли (чи не захотіли) зробити.

І знову Шмідт залишився наодинці з собою і своїми ідеями. У такому стані він перебував до літа

1889 р., коли був звільнений у відставку через хворобу. Хворобою був нервовий зрив. Це

сприймалося як кінець. Ще б – життя пройшло безслідно для історії.

...Після севастопольських подій дядько Шмідта, повний адмірал, немов зійшов у небуття ще до

кінця життя. Він ніколи не з’являвся на людях, навіть в свята не відвідуючи Морські збори. ...Брат

змінив прізвище на Шмітт. Сестри, вийшовши заміж, поміняли прізвища раніше і до відомих

подій лютого 1917-го не афішували свою спорідненість з «бунтівним лейтенантом».

Законна дружина після страти Шмідта відмовилася від його імені, а син так і не повернувся до

розпусної матері. Здавалося, лише цивільна дружина Зінаїда Іванівна Різберг