Айзман Давид [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

персонажів, він все частіше удавався до різких, несподіваних

«перебивань» сюжетних побудов, до просторових авторських відступів публіцистичного плану,

витриманих в однотонному абстрактно-символічному дусі.


ЗБИВСЯ НА ЕРОТИКУ, з статті С. Венгерова «Айзман Д. Я.»

Новим белетристичним матеріалом в перших оповіданнях Айзмана стала психологія єврея-

емігранта, який добре влаштувався на культурній чужині, і якого, проте, в силу глибоко

сприйнятого демократичного світогляду, нездоланно тягне назад до темної, некультурної Росії, до

роботи на користь мужика і незаможного взагалі. І не лише інтелігента тягне назад до країни

погромів, але і над простим євреєм-емігрантом владарювання батьківщини нездоланне. В той же

час, А. висміював жалюгідних представників єврейської буржуазії. Кумедні жаргонізми російсько-

єврейської мови деяких героїв «Чорних днів» надали їм своєрідної колоритності.

Подальша літературна діяльність Айзмана не була кроком вперед. Його нові оповідання не

позбавлені талановитості, зовнішньої ефектності і цікавості, але в них більше гонитви за

принадністю, ніж справжнього мистецтва і справжньої краси. З’явилася невпинна гонитва за

мелодраматичними ефектами. Прямо десятками нагромаджує автор згвалтування, божевілля,

вбивства і самогубства. Під різними причинами, то як зображення еротоманії і німфоманії, то як

епізоди погромів і поліцейського свавілля, підноситься і порнографія. Загалом, А. втратив

простоту, і написане ним вражає надзвичайною збудженістю.


ПЛЕСКАВ ПАРИЖ, з нарису А. Шахлієвича «Як пройти до Латинського кварталу?»

П’єси Давида Яковича приносять йому воістину європейську славу. У 1906 році Айзман знову в

Парижі: ставить «Тернового куща» в одному з паризьких театрів. До цього він поперемінно живе

то в Петербурзі, то в Одесі.

...Латинський квартал – один з символів Парижу, а наш драматург-одесит, погодьтеся, був трохи і

парижанином. В усякому разі, він з повним правом міг сказати:

– Мені плескав Париж!