Громашевский Лев [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

паразити.

Чом би людині з її концентрованою волею не спробувати свої сили там, де до нас буйствувала

викючно стихія?

Збудник хвороби завжди паразит. Його місце існування – тіло тварини, людини і певний простір

навколо них. Чи може сучасна наука створити в місці існування паразита нестерпні для нього

умови? Я вважаю, що може.

НАЙСТРАШНІША ЛАЙКА – «ПОВЗУЧИЙ ЕМПІРИК», зі спогадів Г. Аронова

«Закарбувалося в пам’яті»

Академік мав темперамент справжнього трибуна: своїх наукових супротивників він громив з

усією пристрастю полеміста, спрямовуючи на їхні голови потік сильних виразів, не дуже

переймаючись вибором. Проте якої б гостроти не сягала полеміка, яким би гнівом не палав

академік, він свято дотримувався правила: дозволяти непарламентські вислови лише на адресу

діячів, які за рангом мають можливість відповісти тим же. До підлеглих співробітників він

ставився з найвищою мірою терпіння й доброзичливості, проявляючи схильність навіть

переоцінювати наші здатності й заслуги. Зате деяких знаменитих академіків нерідко називав

пройдисвітами й повзучими емпіриками (найстрашніша лайка з його вуст).

…У роки хрущовських реформ народжувалися накази, котрі вимагали повної ліквідації більшості

інфекцій. Л. В. Громашевський запекло доводив їхню наукову необґрунтованість і волюнтаризм.

…Звіт Вінницької області. Доповідач монотонно читав свою доповідь, а Лев Васильович мирно

дрімав у належному голові кріслі, проте всі знали, що він прекрасно все чує і якщо буде потреба, відреагує миттєво. Так і трапилося, коли доповідач дійшов до дифтерії, заявивши, що, відповідно

до наказу, ця інфекція в області практично ліквідована: дифтерією занедужало всього дві особи.

Отут-то академік і прокинувся.

– А смертність була? – швидко запитав він.

– Так, – скромно відповів доповідач.

– І скільки ж людей померло?

– Померло двоє, – почулася відповідь.

І тут голос Лева Васильовича досягає громових інтонацій:

– Отож, якщо епідеміологія – це наука, то я вам скажу, скільки у вас було дифтерії! Не два

випадки, а в десятки разів більше!

І далі пішла викривальна промова про дурість чиновників і догідливість виконавців їхніх

безграмотних наказів, які призводять до приховування істини, до неправди й, в остаточному

підсумку, до росту захворюваності.