Руденко Людмила [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

лютий мороз, а в готелі, де жили іноземки, частенько відключали то опалювання,

то гарячу воду. Заморожені гості про шахи і не думали, мріючи швидше втекти з «гостинної»

столиці.

У шаховому відношенні західним другорозрядницям теж доводилося несолодко – радянським

допомагала низка сильних майстрів і гросмейстерів. У турнірному залі майже безвилазно чергував

тоді ще зовсім молодий, але вже знаменитий Смислов, який постійно підморгував або кивав

головою, намагаючись підказати вірний хід. Партії радянських шахісток були складені заздалегідь

і нескінченно догравалися, аби в потрібний момент забезпечити необхідний результат лідерові.

У результаті, за кілька турів до фінішу з’ясувалося, що перші чотири місця забезпечено нашим

шахісткам. На очко від лідируючої Руденко відставала Валя Білова, і партія між ними мала

вирішити долю чемпіонства.

Увечері в готельному номері вони сіли за дошку, щоб завтра на публіці спокійно оформити

потрібний результат. Білова отримала позиційну перевагу, проте прогавила тактичний удар і

опинилася в безнадійному становищі. Поразка явно не входила в її плани, і боротьба несподівано

вийшла за межі шахівниці. З вигуком:

– Ах ти стара сука! Я все одно тебе завтра обіграю, – Білова широким жестом змела усі фігури з

дошки.

Руденко не залишилася у боргу. Розгублений голова шахової федерації спробував було урезонити

Білову:

– Валю, та ви що?! Адже ми домовилися. Ми ж граємо в чесні шахи!

У відповідь Білова вчепилася Руденко у волосся, а незабаром не витерпіли й представники сильної

статі. Через пару хвилин дим битви розвіявся, розбіяк вдалося розтягти по різних кутах і очам

з’явилася сумна картина. Номер повністю розгромлений, тренер Руденко Толуш задумливо

обмацував сливу, яка несподівано виросла під лівим оком, а жених Білової майстер Борисенко

ніжно притискав хустку до розпухлого носа.

Становище врятував прибулий куратор з НКВД. Пообіцявши відправити усіх учасників шахового

побоїща далеко-далеко від Москви, він швидко навів лад. В результаті досягнутого компромісу

наступного дня неабияк пошарпані Руденко з Біловою зробили швидку нічию, і незабаром світ

отримав нову чемпіонку.

«Чесний турнір» благополучно завершився.

І СТАЛИ УКРАЇНСЬКІ ЛУБНИ БІЛОРУСЬКИМИ ЛЮБНАМИ, казус

У 1955 р. О. Котов и М. Юдович видрукували у Москві книгу «Радянська шахова школа»,

розраховану на широке коло читатчів. В ній шановні автори чорним по білому написали, що Л.

Руденко «народилася в білоруському місті Любни», а грати в шахи її навчив батько – «шкільний

учитель».

Щодо професії тата – все зрозуміло: не міг же у перої радянської чемпіонки світу він бути

дворянином. А от казус з містом народження... геть незрозумілий!

МЕДАЛЬ ПІШЛА НА КОРОНКИ, бувальщина

Золоту медаль, яка тоді була повністю з дорогоцінного металу, Л. Руденко пустила собі на зубні

коронки. А коли лавровий вінок засохнув, почала кидати листя в суп.

Та й сам кубок неодноразово здавався в ломбард – спортсменок у ті часи грошима не панькали.